Після десятиліть антимілітаризму Німеччина переживає наймасштабнішу військову трансформацію з часів Холодної війни. Замість армії з «чорними мітлами замість кулеметів» тепер формується потужна, технічно оснащена сила, здатна стати ядром європейської оборони. Переозброєння — реакція не лише на агресію Росії, а й на геополітичний тиск із боку США, які дедалі частіше натякають, що «Європа має сама дбати про власну безпеку».
Від пацифізму до «Zeitenwende»
Після Другої світової війни Німеччина десятиліттями відмежовувалася від військових амбіцій. Політика Wandel durch Handel («зміни через торгівлю») — ставка на економічну інтеграцію з Росією — замінила силову політику дипломатією й контрактами. Навіть після анексії Криму у 2014 році Берлін не поспішав збільшувати витрати: техніка застарівала, запчастини бракувало, навчання військових ставали фарсом. Символом занепаду стала історія 2014 року, коли німецькі солдати на навчаннях НАТО у Норвегії змушені були замінити кулемети… чорними мітлами. Відтоді Bundeswehr асоціювався з недофінансуванням і бюрократією — допоки не грянув 2022-й. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну канцлер Олаф Шольц виголосив промову, що стала історичною: «Ми стоїмо перед поворотним моментом — Zeitenwende». Він оголосив про створення спеціального фонду у €100 млрд для модернізації армії та повернення Німеччини до ролі гаранта безпеки на континенті.
Новий курс Фрідріха Мерца
Через три роки після тієї промови владу отримав консерватор Фрідріх Мерц, і оборонний поворот набув безпрецедентного масштабу. Мерц не лише продовжив ініціативу Шольца, а й скасував жорсткі фінансові обмеження — знамениті боргові гальма (Schuldenbremse). Завдяки цьому уряд отримав змогу вкладати у військові закупівлі сотні мільярдів євро без ризику перевищити дефіцит бюджету. За новим планом, до 2029 року оборонні витрати Німеччини зростуть із €53 млрд у 2021 році до приблизно €162 млрд, або 3,5 % ВВП. Загалом уряд планує спрямувати €377–378 млрд на переозброєння до кінця десятиліття — сума, що перевищує річні військові бюджети Великої Британії, Франції та Польщі разом узятих.
Що закуповує Німеччина
Переозброєння охоплює всі складові збройних сил — від бронетехніки до ППО й дронів.
- Танки та бронетехніка: закупівля 105 нових Leopard 2, сотень бронетранспортерів Boxer та бойових машин піхоти Puma.
- Протиповітряна оборона: системи Skyranger (до 1000 пострілів за хвилину), Patriot та IRIS-T SLM.
- Флот: нові фрегати класу F126, підводні човни типу 212CD, модернізація морської авіації.
- Авіація: закупівля літаків Eurofighter Typhoon, транспортників A400M, а також підготовка до інтеграції американських F-35.
- Безпілотники: бойові та розвідувальні дрони, у тому числі Eurodrone і Hermes 900.
- Боєприпаси: контракт на €8,5 млрд для поповнення запасів 155-мм снарядів, виснажених через допомогу Україні.
Паралельно розбудовується промислова база: уряд фінансує розширення виробництва Rheinmetall, Krauss-Maffei Wegmann, Diehl Defence і Hensoldt — майбутніх «стовпів європейського військово-технологічного хабу».
Людський ресурс і повернення призову
Bundeswehr має нині близько 185 000 військових і планує збільшити чисельність до 260 000 осіб плюс 200 000 резервістів. Німецьке суспільство, яке ще десять років тому відкидало ідею призову, тепер демонструє готовність до компромісів: 60 % громадян підтримують повернення обов’язкової служби у певній формі. Мерц вважає, що без неї забезпечити комплектування армії буде неможливо — це предмет активних дебатів у Бундестазі.
Чому це відбувається саме зараз
Геополітичний фактор
- Росія: загроза вторгнення на східний фланг НАТО зробила німецьку територію критично важливою для розгортання військ Альянсу.
- США: після заяв Дональда Трампа про те, що Америка «більше не фінансуватиме оборону Європи», Берлін вирішив позбутися залежності від Вашингтона.
- НАТО: очікує, що саме Німеччина стане головною сухопутною силою, здатною підтримати Польщу, Литву та країни Балтії у разі атаки Москви.
Внутрішньополітичний фактор
- Німеччина має низький державний борг (62 % ВВП), що дозволяє збільшувати видатки без фіскального шоку.
- Більшість партій — від ХДС до Зелених — підтримують оборонні інвестиції як «гарантію миру через силу».
- Проте зростання впливу праворадикальної AfD, яка виступає проти НАТО і симпатизує Кремлю, становить потенційний ризик для стабільності оборонного курсу.
Виклики та ризики
- Швидкість реформ. Bundeswehr традиційно повільний у бюрократичних процедурах; від рішення до постачання може минати 3–5 років.
- Кадровий дефіцит. Німеччина має проблеми з набором молоді — армія конкурує з цивільним ринком праці.
- Політична воля. Витрати на оборону можуть вступити в конфлікт із соціальними програмами — ризик нового політичного поділу.
- Історичні асоціації. Швидке нарощування військової потуги викликає дискомфорт серед сусідів, які пам’ятають 20-те століття.
Попри це, стратегічна логіка очевидна: європейська безпека більше не може спиратися на американську «парасольку», тож Німеччина повинна стати ядром континентальної оборони.
Що це означає для України
- Потенціал допомоги. Сильніша Німеччина означає стабільнішу підтримку України — не лише у вигляді поставок техніки, а й у виробництві боєприпасів, навчанні персоналу, ремонті техніки.
- Європейська автономія. Якщо Берлін справді вибудує самодостатню армію, це зміцнить обороноздатність усього східного флангу НАТО, включно з українським напрямом.
- Ринкові можливості. Розширення німецького ВПК відкриває двері для кооперації з українськими підприємствами — від комплектування до сервісу.
- Політичний сигнал. Чим потужнішою стає армія Німеччини, тим менше шансів у Кремля розділити Європу страхом чи шантажем.
Берлін повертається до історичної ролі — не як «м’яка сила», а як реальний військовий гарант стабільності Європи. За кілька років Німеччина планує стати найпотужнішою армією континенту — з власним ППО, бронетехнікою, авіацією та незалежною логістикою. Те, що колись вважалося неможливим для країни з пацифістським ДНК, сьогодні стає фактом: Європа будує нову систему безпеки, і в її центрі — знову Німеччина.
«Ідея, що в наш час буде мир, трохи ілюзорна. Тому ми маємо відлякувати ворога», — підсумовує британський військовий аналітик Ніколас Драммонд.
За матеріалами bbc.com
