56-й Всесвітній економічний форум Давос-2026 (19–23 січня) мав би проходити під гаслом “A Spirit of Dialogue” — «дух діалогу». Але перші години форуму показали інше: діалог швидко замінюється кризовим менеджментом, а порядок денний Європи «перепрошивається» під тиском Вашингтона.
Європейські делегації, які їхали в Давос «продавлювати» для України гарантії безпеки від адміністрації Дональда Трампа, паралельно готують пакет економічної відповіді на тарифні погрози США через Гренландію. У результаті Україна ризикує отримати найгірший із можливих сценаріїв: ситуацію, коли її безпека стає розмінною монетою у великій трансатлантичній суперечці про торгівлю, суверенітет і НАТО.
Нижче — розбір, що саме сталося, які інструменти має ЄС, як Київ намагається «зашити» безпеку й відбудову в один пакет — і які розвилки відкриває Давос-2026.
Читайте також: Європейська армія на 3 мільйони:
чому заява Зеленського оголює головну дилему «пост-американської» безпеки
Ключові тези
- Давос-2026 стартує на тлі трансатлантичного конфлікту: Трамп прив’язує нові тарифи до «угоди щодо Гренландії», а ЄС готує відповідь — від тарифів на €93 млрд до застосування «антипримусового інструменту».
- Порядок денний у Давосі зсувається: зустріч радників із нацбезпеки, яку скликали під Україну, отримала в центрі обговорення Гренландію.
- Україна просуває «подвійний пакет»: безпекові гарантії та післявоєнне відновлення (“план процвітання») орієнтовно на $800 млрд, щоб отримати від Трампа політичне «особисте так».
- Ключовий ризик: якщо ЄС і США входять у тарифну ескалацію, Вашингтон може спробувати «вивести» Україну з пріоритетів або торгуватися нею, а Європа — опинитися між необхідністю стримувати Трампа й необхідністю не втратити Україну.
Давос-2026 як політичний «міксер», а не економічний форум
WEF офіційно заявляє про «дух діалогу» і зібрання лідерів для обговорення глобальних ризиків. Формально це не переговорний майданчик із мандатом ухвалювати рішення. Але фактично — це середовище, де за 3–4 дні «ущільнюються» контакти, формуються коаліції та підписуються рамкові домовленості.
Форум триває 19–23 січня, а одним із центральних елементів має стати виступ Трампа 21 січня.
Для України Давос — це спроба добитися персональної політичної фіксації від США: не лише «підтримки в принципі», а згоди на формат гарантій безпеки та рамку післявоєнного відновлення, яка зробить Америку матеріально зацікавленою у стабільності України.
Читайте також: З Україною, але без США:
як Європа підштовхує себе до «паралельної безпеки» — і чому Трамп відповідає «Радою миру»
«Гренландська» суперечка, яка перетворилася на тарифну кризу
Що зробив Трамп
Трамп погрожує запровадити тарифи проти низки європейських країн, пов’язуючи це з їхньою позицією щодо Гренландії та відмовою підтримати ідею передачі контролю над островом США. Мова йде про 10% із 1 лютого та зростання до 25% із 1 червня, якщо «угоду щодо Гренландії» не укладуть.
Це нетипова конструкція навіть для епохи торгових воєн: тариф як інструмент геополітичного примусу в питанні території та суверенітету союзника по НАТО. Саме тому європейські посадовці публічно називають ситуацію «чорною міткою» для трансатлантичної довіри.
Чому Європа реагує жорстко
У ЄС ця історія читається як прецедент: якщо «працює» примус тарифами в кейсі Гренландії, він може бути застосований і в інших питаннях — оборони, санкцій, України, технологій. Тому на столі з’являються варіанти відповіді, яких ЄС раніше уникав щодо США.
«Рвуть нотатки про Україну»: як і чому зсувається порядок денний у Давосі
Найпоказовіший маркер — переналаштування зустрічі радників з нацбезпеки в Давосі: за даними Reuters, у порядок денний додали Гренландію після тарифних погроз Трампа, хоча спочатку фокус був інший.
Посли ЄС готують пакет контрзаходів і одночасно намагаються «виграти час» для дипломатії — тобто класичний підхід «батіг і пряник»:
- «батіг» — тарифна відповідь і потенційно «антипримусовий інструмент» (ACI);
- «пряник» — переговорна рамка для деескалації, якщо США відступлять від логіки примусу.
Також анонсовано екстрені консультації та саміт у Брюсселі, де ЄС узгоджуватиме лінію відповіді.
Які інструменти має ЄС: тарифи на €93 млрд і «антипримусовий» ACI
Тарифний пакет €93 млрд: «зрозумілий» інструмент
Reuters повідомляє про опрацювання пакета тарифів на €93 млрд американського імпорту як варіанту відповіді.
Сильні сторони:
- швидко зрозумілий сигнал для Вашингтона;
- політично «читабельний» для європейського бізнесу й виборців.
Слабкі сторони:
- ризик ескалації до повномасштабної торгової війни – і це в момент, коли Європа одночасно фінансує оборону та підтримку України;
- неоднаковий вплив по країнах ЄС і секторах, що ускладнює єдність.
Anti-Coercion Instrument (ACI): «важка артилерія»
ACI («антипримусовий інструмент»)— це правовий механізм ЄС проти економічного примусу, ухвалений у 2023 році. Його логіка: якщо третя країна застосовує торгові та економічні заходи, щоб змусити ЄС або державу-члена змінити політику, ЄС може вводити ширші контрзаходи, ніж просто тарифи.
Публічно в обговореннях щодо США згадуються опції на кшталт:
- обмеження доступу до публічних тендерів,
- обмеження щодо послуг, інвестицій, фінансових операцій,
- інші заходи, де США мають чутливість, зокрема в сервісній та цифровій компонентах.
Важливе: ACI ще жодного разу не застосовували, тому його запуск — це не лише економіка, а політичний сигнал про готовність ЄС діяти проти примусу навіть із боку ключового союзника.
Україна в цій геометрії: чому ризики зростають, але «вікно» ще не закрилося
Чому ЄС нервує щодо гарантій безпеки
У ситуації, де Вашингтон використовує тарифи як важіль у питанні Гренландії, європейські столиці ставлять базове запитання: наскільки надійними будуть будь-які обіцянки Трампа щодо України — особливо в частині гарантій безпеки після припинення вогню. Це прямо випливає з риторики європейських чиновників у матеріалах про тарифну кризу.
Що робить Київ: «безпека та відбудова» як єдиний пакет
Позиція Зеленського: Україна відправляє команду до США для переговорів про гарантії безпеки та післявоєнне відновлення, оцінене на рівні $800 млрд, із можливим підписанням домовленостей у Давосі.
Українська сторона продовжує консультації з представниками США вже на давоському майданчику після попередніх зустрічей із представниками адміністрації Трампа, включно зі спецпосланцем Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером — із фокусом на механізмах імплементації безпеки та відбудови.
Логіка Києва читається так:
- гроші на відбудову мають «прибити» інтерес США до довгострокової стабільності України;
- безпека має бути умовою інвестицій, інакше пакет перетворюється на красиву презентацію без гарантій виконання.
Додатковий фактор: російський «канал» у Давосі
До Давоса може приїхати російський представник (Кирило Дмитрієв) для контактів з американськими делегаціями. Це підвищує конкуренцію на полі «інтерпретації миру» — і робить для України критично важливим не дозволити, щоб переговорні рамки писалися без неї.
Розвилки після Давоса: 4 реалістичні сценарії для України
«Особисте так» Трампа та рамка гарантій
Оптимістичний варіант: Трамп погоджується на політичну рамку гарантій, а економічний пакет на відбудову стає її «страховкою» — інвестиційним якорем. Це відповідає очікуванням Києва щодо можливого підписання та узгодження домовленостей у Давосі.
Є лише «економіка» без твердої безпеки
Вашингтон може погоджуватися на інвестиційно-відбудовну частину, але уникати зобов’язань у безпеці. Для України це ризиковано: економічні обіцянки без безпекової «парасольки» не стримують Росію.
США «перекидають» відповідальність на Європу
На тлі гренландсько-тарифної кризи США можуть спробувати вивести тему України з пріоритетів і перекласти її на ЄС. Для Києва це означає більшу залежність від європейських механізмів (фінанси, зброя, ППО) і менше важелів у переговорах із Росією.
Ескалація торгової війни США—ЄС «з’їдає» Україну
Найгірший варіант: тарифна ескалація розгортається, ЄС змушений витрачати політичний і фінансовий капітал на стримування США, а Україна отримує «другий план» у практичних рішеннях. Це створює ризики для бізнесу й трансатлантичної стабільності в разі торгової війни.
Давос-2026 для України — це не «про інвестиції» і навіть не «про переговори» як такі. Це про те, чи вдасться Києву й європейським союзникам закріпити просту формулу: відбудова працює лише там, де є гарантії безпеки; мир можливий лише там, де агресор не має стимулу продовжувати війну.
Проблема в тому, що саме цього тижня Європа змушена одночасно:
- торгуватися з Трампом щодо України,
- і стримувати його ж тарифний примус через Гренландію,
- при цьому не зруйнувавши НАТО та трансатлантичну координацію.
Тому головний індикатор успіху Давоса для України — не кількість панелей і не загальні заяви, а чи з’явиться політична «фіксація» США на безпеці України, яку не можна буде легко обміняти на інші теми в наступному раунді торгу.
За матеріалами rbc.ua
