Допомога Україні без права одноосібного вето: як Берлін хоче змінити правила фінансування ЄС

Німеччина пропонує заздалегідь погодити фінансовий механізм, який дозволив би Євросоюзу залучати нові кошти для України навіть після зміни політичних настроїв у великих країнах. Чому Берлін поспішає до французьких виборів, що таке бюджетний «резерв міцності» та чому нова схема ще далека від ухвалення?

Європейський Союз шукає спосіб зробити підтримку України менш залежною від кожної наступної зміни уряду в державах-членах. Німеччина просуває механізм, за якого стратегічну фінансову основу допомоги погодили б усі країни ЄС один раз, а подальші рішення про залучення коштів ухвалювали б кваліфікованою більшістю. Це могло б позбавити окрему столицю можливості самостійно заблокувати чергове фінансування Києва.

Про зміст переговорів повідомило Politico 18 листопада, посилаючись на високопосадовця ЄС і дипломатів, ознайомлених із дискусією. Задум, за даними видання, виник на тлі побоювань щодо результату президентських виборів у Франції 2027 року, політичних змін у самій Німеччині та незгоди низки урядів із новими спільними кредитами для України.

Це переговорна пропозиція, а не затверджене правило Євросоюзу. Офіційно оприлюдненого погодженого документа, який уже змінює порядок голосування за майбутні позики, немає. Водночас 18 листопада Єврокомісія справді представила інший, конкретний законодавчий пакет — про додатковий кредит Україні на €45 млрд у 2027 році. Ці дві ініціативи пов’язані політично, але не тотожні юридично.

Читайте також: “Ще €45 млрд для України: ЄС представив новий кредит на 2027 рік — куди підуть гроші та хто їх повертатиме”

Чому Німеччина хоче домовитися саме зараз

Для довгострокового бюджету ЄС на 2028–2034 роки потрібна одностайність держав-членів і згода Європарламенту. Отже, одна держава може загальмувати ухвалення багаторічної фінансової рамки, навіть якщо решта підтримує її. Берлін прагне використати нинішній етап бюджетних переговорів, щоб закласти можливість фінансування України на роки вперед — до того, як потенційні політичні зміни ускладнять домовленість.

Окрема увага прикута до Франції. У Politico пояснюють, що прихід до влади Марін Ле Пен, яка виступає проти подальшої фінансової підтримки України, може створити ще одну потужну силу блокування. Французькі президентські вибори мають відбутися у 2027 році. Це політичний ризик, а не передбачення їхнього результату: ніхто не може наперед вважати французьке вето неминучим.

Внутрішній тиск відчуває й Німеччина. Політичні опоненти уряду канцлера Фрідріха Мерца критикують витрати на підтримку України. Німецькій владі важливо показати виборцям, що ризики й фінансові зобов’язання розподіляються між європейськими партнерами, а не лягають переважно на кілька держав.

У листі до президента Європейської ради Антоніу Кошти, про який 9 листопада писали Financial Times та Euronews, Мерц пов’язав згоду Німеччини на новий бюджет ЄС із спільним зобов’язанням фінансувати Україну. Берлін вимагає не лише закрити потреби 2027 року, а й погодити перспективу допомоги від 2028-го, включно з витратами на обслуговування попередніх кредитів.

Читайте також: “Ле Пен хоче припинити фінансову допомогу Україні: що обіцяє зберегти в разі перемоги на виборах”

Як має працювати німецька схема

Суть плану — відокремити одноразове політичне погодження фінансової архітектури від наступних рішень про окремі запозичення.

Спочатку всі країни ЄС мають одностайно погодити новий довгостроковий бюджет і пов’язаний із ним механізм фінансового резерву для України. На цьому етапі право вето зберігається. Лише після такого рішення, за задумом Берліна, подальші кроки із залучення додаткових позик можна було б затверджувати кваліфікованою більшістю — без необхідності щоразу отримувати голос кожної держави.

У звичайному голосуванні кваліфікованою більшістю в Раді ЄС пропозиція Комісії потребує підтримки щонайменше 15 із 27 держав, що представляють не менше 65% населення Союзу. Для формування блокувальної меншості, за загальним правилом, потрібні щонайменше чотири держави. Деталі для конкретного майбутнього кредитного інструмента ще мають бути юридично визначені.

Тому говорити, що Берлін хоче «скасувати вето на допомогу Україні» взагалі, було б неточно. Ідеться про спробу скоротити кількість рішень, які окремий уряд зможе зупинити одноосібно. Ухвалення самої бюджетної рамки, зміни до правил власних ресурсів ЄС та окремі питання зовнішньої політики не стають автоматично рішеннями більшості.

Що таке headroom і чому це не «скарбничка з грошима»

Ключовий технічний елемент, про який пише Politico, — budget headroom, або запас між стелею власних ресурсів ЄС і обсягом передбачених бюджетних видатків. Простими словами, це фінансова межа, у рамках якої Союз може гарантувати свої зобов’язання перед інвесторами.

Схема не означає, що ЄС уже відклав на рахунок додаткові мільярди для України. Єврокомісія може позичати гроші на ринках капіталу, а бюджетний резерв слугує гарантією їхнього повернення кредиторам у разі необхідності. Саме наявність такої гарантії підтримує довіру інвесторів до боргових зобов’язань Євросоюзу.

Для України це потенційно означало б доступ до масштабних довгострокових позик без щоразу нового політичного торгу. Для платників податків ЄС — зобов’язання й ризики, які не зникають від того, що кошти формально надходять із фінансових ринків. Відсотки, строки обслуговування та можливе використання бюджетних гарантій мають значення для фінансів країн-членів.

За інформацією Politico, Берлін хотів би створити простір для додаткових запозичень понад €100 млрд, які Єврокомісія вже запропонувала передбачити для України у бюджеті 2028–2034 років. Це не означає, що нову суму вже визначено чи схвалено: йдеться саме про запас фінансової гнучкості на випадок, якщо потреби України виявляться більшими.

Три різні фінансові рішення, які легко переплутати

У дискусіях одночасно фігурують €90 млрд, нові €45 млрд і €100 млрд. Вони охоплюють різні періоди й перебувають на різних стадіях.

ІнструментДля якого періодуСтатус на 19 листопада 2026 року
Ukraine Support Loan — €90 млрд2026–2027 рокиЗаконодавча основа ухвалена; із загальної суми по €45 млрд передбачено для кожного року, виплати залежать від процедур та умов
Новий додатковий кредит — до €45 млрд2027 рікЄврокомісія представила законодавчу пропозицію 18 листопада; її ще мають розглянути інституції ЄС
Підтримка до €100 млрд у наступному бюджеті2028–2034 рокиЧастина проєкту багаторічного бюджету, який іще узгоджують; остаточні суми й умови не затверджено
Додатковий простір для запозичень понад €100 млрдПісля 2027 року, залежно від потребНімецька ідея, описана Politico на основі дипломатичних джерел; погодженого механізму немає

Додаткова пропозиція Єврокомісії від 18 листопада стосується нових €45 млрд понад уже затверджений кредит на €90 млрд, а не просто другого траншу існуючої програми. Єврокомісія оцінює додатковий дефіцит фінансування України у 2027 році приблизно у €70 млрд і пропонує ЄС покрити майже дві третини цієї потреби. Решту мають забезпечити інші міжнародні партнери.

Із запропонованих €45 млрд до €25 млрд планують спрямувати на оборонні потреби, а до €20 млрд — на підтримку державного бюджету. Погашення основної суми кредиту Україною передбачається після отримання репарацій від Росії, хоча питання відсотків та відповідних субсидій потребує окремого фінансового врегулювання. Бюджетна підтримка також пов’язана з виконанням реформ, зокрема у сферах верховенства права й боротьби з корупцією.

Тобто німецька ідея не замінює ані наявний кредит, ані нову пропозицію на 2027 рік. Вона має відповісти на питання, як ЄС зможе діяти після 2027 року, якщо війна й потреба у фінансуванні триватимуть, а політичної одностайності поменшає.

Хто може виступити проти

Першою перешкодою є сама вимога одностайності на старті. Щоб створити систему, яка у майбутньому дозволить обходитися без згоди всіх на кожне окреме запозичення, Берлін спершу має переконати всіх підтримати відповідну бюджетну конструкцію.

Найскладнішими співрозмовниками залишаються Угорщина, Чехія та Словаччина. Вони не брали участі у фінансуванні попереднього кредиту на €90 млрд у тому самому форматі, що інші 24 країни, і виступають проти нових спільних зобов’язань. Восени до критиків ідеї обов’язкового внеску у черговий кредит приєдналася також Болгарія. Однак позиції цих урядів не обов’язково однакові — від відмови брати участь у конкретній позиці до заперечень проти прив’язки українських кредитів до всього бюджету.

Берлін має важіль впливу: держави, які найрішучіше вимагають винятків щодо допомоги Україні, часто зацікавлені в збереженні значних коштів на регіональний розвиток і згуртованість у наступному семирічному бюджеті. Німеччина, як великий внескодавець, може використати бюджетні переговори для ширшого компромісу. Але це політичний торг, а не ухвалене рішення скоротити фінансування певної країни.

Існує й другий ризик. Якщо уряди погодяться на загальну рамку, вони все одно можуть сперечатися щодо граничних сум, гарантій, вартості відсотків, умов використання коштів та контролю за їхнім витрачанням. Кваліфікована більшість полегшує ухвалення рішень тільки в межах повноважень, прописаних у майбутньому правовому акті.

Чому попередній кредит не розв’язав проблему вето

Кредит ЄС на €90 млрд у 2026–2027 роках уже продемонстрував, що інституції Союзу здатні домовитися про допомогу, навіть коли не всі столиці готові взяти участь. Його реалізують у форматі посиленої співпраці за участі 24 держав; Угорщина, Чехія та Словаччина залишилися поза відповідними фінансовими зобов’язаннями.

Однак спеціальна домовленість на один період не гарантує, що наступні уряди повторять її. Щоразу доводиться заново визначати джерела грошей, гарантії та розподіл витрат. Саме цю непередбачуваність Німеччина прагне зменшити за допомогою довгострокових бюджетних правил.

Це важливо і для самої України. Держава формує річний бюджет, укладає контракти на виробництво озброєння, планує соціальні виплати та фінансування базових послуг. Коли рішення про європейські кошти відкладається до чергового політичного саміту, виникає ризик касових розривів і затримки контрактів. Навіть великі погоджені суми не дорівнюють грошам, що вже перебувають на українських рахунках.

Що буде, якщо згоди не знайдуть

Без німецького механізму Євросоюз не обов’язково припинить підтримку України. Можливими залишатимуться окремі фінансові інструменти, коаліції охочих держав, двостороння допомога та нові рішення за чинними правовими процедурами. Але вони можуть вимагати триваліших переговорів і компромісів, а інколи — нових винятків для урядів, які не бажають долучатися.

Якщо ж держави не погодять нову багаторічну фінансову рамку до її початку, чинні бюджетні стелі та деякі положення можуть тимчасово продовжуватися за правилами договорів ЄС. Це запобіжник від повної бюджетної зупинки, але не повноцінна заміна нової політичної угоди й нових інструментів фінансування України.

Натомість ухвалення німецької конструкції могло б зменшити ризик затримок і зробити європейські зобов’язання передбачуванішими. Проте навіть успішна реформа не означатиме автоматичної або безумовної виплати будь-якої суми: для позик потрібні юридичні підстави, обмеження за обсягом, дотримання умов і реальне залучення грошей.

Берлін хоче застрахувати не суму, а здатність ухвалювати рішення

Німецький задум важливий тим, що переводить дискусію про допомогу Україні зі сфери разових екстрених домовленостей у сферу довгострокових правил Європейського Союзу. Берлін прагне отримати від усіх партнерів згоду зараз, щоб у наступні роки майбутні уряди не могли щоразу одноосібно зупиняти нові запозичення.

Для України це потенційно цінніше за ще одну політичну обіцянку: передбачувана система фінансування дає можливість планувати оборону й економіку на роки. Але поки що ключове слово — «потенційно». План потребує консенсусу, юридичного оформлення й переговорів щодо ризиків для бюджетів країн ЄС.

Найближча політична перевірка очікується на спеціальному саміті ЄС 26–27 листопада. Саме там стане зрозуміліше, чи готові уряди обговорювати не лише додаткові €45 млрд на 2027 рік, а й правила, які визначатимуть фінансування України після нього.

Вверх