Росія може готувати новий спосіб перевірити стійкість НАТО — не масштабною військовою операцією і не прямим нападом на східний фланг Альянсу, а обмеженою атакою безпілотників далеко від російських кордонів. За даними іспанської газети El Mundo, американська розвідка попередила кілька європейських урядів про можливу операцію проти Іспанії, Франції або Італії, у якій дрони можуть запускати з цивільних суден у міжнародних водах.
Ймовірним апаратом для такого сценарію видання називає російську «Герберу» — порівняно дешевий безпілотник із дальністю до 600 кілометрів. Його бойового навантаження недостатньо для руйнування великого промислового комплексу чи військової бази, однак кількох кілограмів вибухівки може вистачити, щоб спричинити пожежу, пошкодити обладнання, зупинити роботу окремої інфраструктури або змусити тимчасово закрити аеропорт.
Саме це робить описаний сценарій принципово небезпечним. Його можливий ефект — не стільки військовий, скільки економічний, психологічний і політичний.
Водночас є суттєве застереження: інформацію про конкретний план із «Герберами», суднами та цілями в Середземномор’ї наразі повідомляє El Mundo з посиланням на анонімні джерела. ЦРУ публічно такого звіту не оприлюднювало, а незалежного підтвердження, що Москва вже ухвалила рішення провести саме таку операцію, немає.
Інша частина історії підтверджена значно краще. Директор ЦРУ Джон Реткліфф справді несподівано відвідав Москву 25 серпня 2026 року, а американські медіа з посиланням на поінформованих співрозмовників повідомляли, що одним із завдань поїздки було застерегти Росію від нападу або іншої ескалації проти держав НАТО. Reuters також писав, що під час контактів обговорювали можливі російські операції проти Альянсу. Президент США Дональд Трамп водночас називав поїздку Реткліффа «напіврутинною» і заявляв, що не очікує російського нападу на територію НАТО.
Отже, історія El Mundo з’явилася не у вакуумі. Вона накладається на дедалі жорсткіші публічні попередження урядів і спецслужб кількох європейських країн про російські диверсії, дрони, кібератаки та інші операції нижче порога відкритої війни.
Що саме стверджує El Mundo
За інформацією іспанського видання, після московської поїздки Реткліффа американська сторона передала європейським партнерам детальнішу розвідувальну інформацію.
Один із можливих сценаріїв нібито передбачає запуск дронів із цивільного або торговельного судна, що перебуває в міжнародних водах. Самі апарати можна перевозити приховано, зокрема в контейнері, а підготувати до старту вже після виходу в море.
El Mundo пише, що інформацію отримала, серед інших, Литва, а про можливу операцію були попереджені уряди Іспанії, Франції та Італії.
Видання називає ймовірним засобом атаки «Герберу» — російський далекобійний безпілотник, який уже широко застосовується поряд із більшими ударними дронами типу Shahed/Geran.
Українська розвідка раніше описувала «Герберу» як апарат із розмахом крил приблизно 2,5 метра, максимальною масою близько 18 кг, швидкістю до 160 км/год і дальністю до 600 км. Такі характеристики наводив і Reuters після появи цих апаратів у Польщі у 2025 році.
Максимальна дальність, зрозуміло, залежить від конфігурації апарата, маси корисного навантаження, погоди та профілю польоту. Але навіть запуск за 200–300 кілометрів від узбережжя дає можливість атакувати значну частину прибережної інфраструктури Середземномор’я.
За максимальної швидкості близько 160 км/год 200 кілометрів такий дрон теоретично подолає приблизно за 75 хвилин, 300 кілометрів — менш ніж за дві години.
Це не високошвидкісна зброя. Але її перевага в іншому: дешевизні, низькій помітності, можливості застосувати кілька апаратів одночасно та потенційно несподіваному напрямку атаки.
Маленька бойова частина — великий ефект
«Гербера» не несе бойового навантаження, порівнянного з крилатою ракетою чи великим Shahed.
Це, однак, не означає, що її можна вважати нешкідливою.
У вересні 2026 року польська прокуратура повідомила, що знайдена на узбережжі російська Gerbera-2 мала бойову частину, детонатор і приблизно чотири кілограми вибухової речовини. Боєприпас довелося знешкоджувати на місці.
Чотири-п’ять кілограмів вибухівки — це замало, щоб зруйнувати великий термінал чи військовий об’єкт. Проте цілком достатньо для локальної пожежі, пошкодження антенного або радіолокаційного обладнання, паливної інфраструктури, автомобілів чи незахищених технічних систем.
А для аеропорту навіть сама присутність невідомого озброєного безпілотника над злітною смугою може означати зупинку руху.
Тому в описаному El Mundo сценарії головною «зброєю» може виявитися не вибухівка, а порушення нормального функціонування великої системи.
Достатньо тимчасово закрити міжнародний аеропорт, порт або промисловий об’єкт, щоб спричинити скасування рейсів, затримки вантажів, мобілізацію поліції та військових, інформаційний хаос і політичну дискусію про те, чи здатна держава захистити власну територію.
Саме тому удар невеликим безпілотником може мати значно більший політичний ефект, ніж його фізична руйнівна сила.
Чому запуск із моря змінює географію загрози
Для більшості європейських країн протидронова оборона досі значною мірою мислиться через географію сухопутного кордону.
Польща, країни Балтії, Фінляндія чи Румунія можуть приблизно визначити напрямки, з яких потенційно можуть прилетіти російські безпілотники.
У випадку морського запуску така модель ускладнюється.
Торговельне судно може підійти до узбережжя на сотні кілометрів ближче, ніж російська територія. Теоретично це дозволяє перетворити дрон із дальністю 500–600 кілометрів на засіб ураження цілей, які за звичайного наземного старту були б для нього недоступними.
Для Іспанії це особливо показово. Географічна віддаленість від Росії традиційно зменшувала ризик прямого застосування дешевих російських ударних БПЛА. Морська платформа частково нівелює цю перевагу.
Друга проблема — маскування платформи запуску.
Через Середземне море щодня проходить величезний обсяг комерційного судноплавства. Виявити судно, яке формально виконує звичайний рейс, але перевозить кілька розібраних безпілотників, набагато складніше, ніж стежити за військовим кораблем.
Це не означає, що запуск можна гарантовано провести непоміченим. Судна залишають цифрові й фізичні сліди: маршрути, портові документи, екіпажі, супутникові знімки, дані радіолокації та систем спостереження.
Але встановлення відповідальності може зайняти час.
Для операцій у так званій сірій зоні саме така затримка має значення.
Не обов’язково початок великої війни
Найскладніше питання — як НАТО мало б класифікувати подібну атаку.
Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає колективну оборону у випадку збройного нападу на одну з держав Альянсу. Але автоматичного механізму, за яким кожен вибух або кожен російський дрон одразу запускає масштабну військову відповідь НАТО, немає.
Значення мають обставини, масштаб, наслідки, докази відповідальності та рішення союзників.
Саме тут операції малої інтенсивності створюють складну політичну проблему.
Один безпілотник, невелика пожежа на складі або кілька годин закритого аеропорту можуть бути недостатніми для сприйняття події як початку війни. Водночас ігнорування таких інцидентів створює ризик поступового підвищення допустимого рівня ескалації.
Тому європейські спецслужби дедалі частіше говорять не лише про класичний напад Росії на НАТО, а про серію обмежених операцій, які перевіряють межі реакції Альянсу.
The Guardian 20 вересня повідомляв, що керівники кількох європейських спецслужб очікують подальших і, можливо, рішучіших російських дій. Їхні оцінки щодо строків відрізняються: керівник чеської BIS допускає провокацію вже протягом місяців, тоді як представники балтійських служб застерігають від висновку, що великий напад є неминучим.
Це важливе розходження.
Європейські служби фактично погоджуються, що російська гібридна активність зростає. Але з цього не випливає, що існує спільна оцінка про неминучий прямий напад на НАТО.
Візит директора ЦРУ до Москви був сигналом окремого рівня
На цьому тлі особливо важливою деталлю є поїздка Джона Реткліффа до Москви 25 серпня.
Кремль підтвердив контакти директора ЦРУ з російськими спецслужбами, але заявив, що він не зустрічався з путіним.
Американські медіа згодом повідомили, що Реткліфф серед іншого мав передати Москві попередження щодо будь-якого нападу на територію НАТО. WSJ писав, що американські розвідувальні оцінки допускали сценарій, за якого Росія могла б спробувати перевірити політичну рішучість Альянсу обмеженою операцією. ABC і CBS із посиланням на власні джерела також підтвердили, що тема недопущення атаки на НАТО входила до порядку денного.
Водночас Білий дім публічно намагався знизити драматизм навколо поїздки. Трамп заявив, що не вважає напад Росії на НАТО імовірним, а саму місію Реткліффа характеризував як значно менш надзвичайну, ніж її представляли медіа.
Це означає, що публічно підтверджений факт — попередження Москви щодо НАТО, а не конкретний російський наказ атакувати Іспанію, Францію чи Італію.
Саме на цьому рівні й потрібно читати матеріал El Mundo.
Франція вже переходить від оцінок до підготовки
Найсильніше непряме підтвердження того, що європейські уряди сприймають загрозу серйозно, надходить із Франції.
18 вересня Єлисейський палац офіційно повідомив, що після обговорення з керівниками французьких розвідувальних і безпекових служб президент Емманюель Макрон доручив посилити захист критичної інфраструктури та чутливих об’єктів оборонно-промислової бази від дронів і кібератак.
Французька влада прямо пояснила ці заходи посиленням російських гібридних загроз у Європі. Макрон заявив, що останні інциденти показують: від подібних операцій не застраховане жодне європейське місто.
Це ще не підтвердження історії El Mundo.
Французька влада не заявляла публічно, що отримала американський звіт саме про запуск «Гербер» із торговельного судна.
Але часовий збіг помітний: протягом кількох тижнів після поїздки Реткліффа до Москви Франція різко підвищила увагу саме до дронових атак на внутрішні об’єкти.
Польща говорить уже про можливі удари дронами і ракетами
Ще конкретніше висловилася Польща.
17 вересня прем’єр-міністр Дональд Туск повідомив у Сеймі, що, за оцінками розвідки, Росія може планувати гібридні удари дронами та ракетами по державах, які підтримують Україну, включно з Польщею.
Польський уряд назвав пізню осінь і зиму особливо критичним періодом і повідомив про посилення захисту інфраструктури поблизу кордону.
Це вже значно ближче до сценарію, про який пише El Mundo.
Знову ж таки, Варшава не говорила про Середземне море чи «Гербери» на торговельних суднах. Але публічно підтвердила головний елемент ширшої розвідувальної картини: західні служби розглядають можливість обмежених російських ударів по території держав, що допомагають Україні.
Данія попереджає про саботаж проти оборонної промисловості
Окрема частина тієї самої тенденції — диверсійна активність.
На початку вересня данська служба безпеки PET заявила, що російські спецслужби активно готують диверсійні операції проти підприємств оборонної промисловості Данії.
За оцінкою PET, Росія дедалі охочіше застосовує фізичний саботаж як елемент гібридного тиску, а однією з його цілей є створення страху в західних суспільствах і послаблення політичної та суспільної підтримки України.
Серед можливих методів данські спецслужби називають підпали, пошкодження обладнання та використання завербованих посередників. Російський посол у Данії ці звинувачення відкидав.
Таким чином, за останні тижні одразу кілька різних держав описують схожий вектор: перехід від розвідки, кібератак і пропаганди до фізичних операцій на європейській території.
Чому саме Іспанія, Франція та Італія
El Mundo пояснює вибір потенційних цілей насамперед політичною логікою.
Йдеться не про країни, найближчі до Росії, а навпаки — про держави, населення яких звикло сприймати війну як географічно віддалену.
Атака в Іспанії чи на півдні Франції могла б продемонструвати, що відстань від східного флангу НАТО більше не гарантує захисту від дешевих ударних безпілотників.
За версією джерел та аналітиків, яких цитує El Mundo, російський розрахунок міг би полягати в тому, щоб створити максимальний суспільний і політичний ефект за мінімального військового ризику.
Це також пояснює можливий вибір цивільної або подвійної інфраструктури: аеропортів, портів, промислових майданчиків чи об’єктів із великою символічною вагою.
Водночас твердження про те, що Росія обрала конкретну державу саме через її внутрішню політику або виборчий цикл, залишається аналітичною версією, а не встановленим фактом.
Сценарій небезпечний саме своєю неоднозначністю
У класичній моделі війни противник запускає ракети зі своєї території або з військового корабля, після чого відповідальність за напад майже очевидна.
У гібридній моделі важливе інше — створити якомога довший проміжок між атакою та впевненим встановленням того, хто її організував.
Цивільне судно, невелика група людей, безпілотник із доступних компонентів і старт у міжнародних водах створюють саме таку проблему.
Після вибуху починається не лише військова, а й юридична та розвідувальна робота: звідки прилетів дрон, хто його запустив, як він потрапив на корабель, хто контролює судно, чи діяв екіпаж свідомо, чи можна беззаперечно пов’язати операцію з російською державою.
За цей час політичний ефект уже виникає.
Саме тому потенційна операція з «Герберами» добре вписується в концепцію дій нижче порога відкритої війни, про які нині попереджають європейські спецслужби.
Чим Європа може відповідати на таку загрозу
Морський сценарій змінює й вимоги до протиповітряної оборони.
Для захисту від невеликих БПЛА недостатньо лише дорогих систем, розрахованих на літаки, балістичні та крилаті ракети.
Потрібна багаторівнева система з радарів, пасивних сенсорів, засобів радіоелектронної боротьби, дешевих перехоплювачів і мобільних груп, які можна розгортати навколо аеропортів, портів, військових баз та енергетичних об’єктів.
Не менш важливим стає спостереження за морем.
Якщо платформа запуску може маскуватися серед цивільного судноплавства, військовим і спецслужбам доводиться поєднувати дані про переміщення кораблів, супутникове спостереження, сигнали радіолокації, розвіддані та портовий контроль.
Французьке рішення посилити захист критичної та оборонної інфраструктури від БПЛА показує, що частина європейських урядів уже переглядає підхід до внутрішньої протидронової оборони.
Що в цій історії відомо, а що залишається припущенням
На 24 вересня картину можна розділити на кілька рівнів достовірності.
Підтверджено: директор ЦРУ Джон Реткліфф 25 серпня відвідав Москву й контактував із російськими спецслужбами. Американські медіа з кількома незалежними джерелами повідомили, що він застеріг Росію від нападу на держави НАТО.
Також підтверджено: Франція офіційно заявила про посилення російської гібридної загрози й готує додатковий захист критичної інфраструктури від дронів і кібератак. Польський уряд повідомив про розвідувальні оцінки можливих гібридних ударів дронами та ракетами по країнах, які підтримують Україну. Данська PET заявила про підготовку російськими службами диверсій проти оборонних підприємств.
Технічно підтверджено: «Гербера» існує в ударних конфігураціях, має дальність порядку сотень кілометрів, а один із знайдених у Польщі апаратів ніс приблизно чотири кілограми вибухівки.
Не підтверджено незалежно: що Кремль уже затвердив конкретний план запуску «Гербер» із торговельних суден проти Іспанії, Франції або Італії; що визначені конкретні цілі чи дата; що французькі заходи безпеки були запроваджені саме у відповідь на цей конкретний американський розвідувальний звіт.
Ці твердження поки що залишаються повідомленням El Mundo з посиланням на джерела.
Небезпека не у потужності «Гербери», а в способі її застосування
Якщо інформація El Mundo точна, найбільш значущою частиною американського попередження є не конкретна модель російського дрона.
«Гербера» — порівняно проста й малопотужна система. Проблема полягає у можливій зміні самої моделі російського тиску на Європу: від диверсій, кібератак і прихованих операцій до контрольованого застосування кінетичної зброї на території НАТО так, щоб наслідки залишалися нижче рівня, який гарантовано спричинив би масштабну військову відповідь.
Запуск із цивільного судна робить такий сценарій ще складнішим. Він дозволяє обійти географічну відстань, атакувати європейський тил із несподіваного напрямку й ускладнити негайне встановлення відповідальності.
Саме на цьому тлі потрібно розглядати одночасно московську місію директора ЦРУ, попередження Польщі, підготовку Франції до дронових і кібератак та заяви данських спецслужб про російські диверсійні плани.
Жоден із цих елементів окремо не доводить, що атака на Іспанію, Францію чи Італію відбудеться.
Разом вони показують інше: європейська безпекова дискусія вже змістилася від питання, чи здатна Росія проводити операції на території НАТО, до питання, наскільки далеко вона може зайти, не переходячи межу відкритої війни.
