Костянтинівка, паливна криза і нерви Кремля. Що показує нова оцінка російського наступу
Росія намагається створити враження великого прориву на фронті, але наявні дані цього не підтверджують. Замість швидкого наступу — інфільтрації малими групами, обмежені тактичні успіхи, інформаційні заяви Кремля, удари України по логістиці та енергетиці окупантів, а також дедалі помітніший внутрішній тиск на російську систему.
На початку липня Москва спробувала подати ситуацію на фронті як момент перелому. Президент Росії пізно ввечері 3 липня заявив, що російські війська нібито захопили Костянтинівку. Але ця заява, за оцінкою ISW, суперечить наявним доказам і реальному масштабу російського просування в місті. Російські війська справді досягли тактичних успіхів на цьому напрямку, однак основна частина їхньої присутності в Костянтинівці, за описом аналітиків, складається не з повноцінного контролю над містом, а з малих диверсійних груп, які перемежовуються з українськими позиціями. Українські військові джерела раніше оцінювали російську присутність у місті у 100–250 військових, а станом на 23 червня повідомляли, що українських сил у Костянтинівці було більше, ніж російських.
Це важливий нюанс. Москва говорить мовою “взяття міста”, тоді як фактична картина більше схожа на спробу інфільтрації, закріплення окремих груп і створення інформаційного ефекту. Саме тому нова оцінка ISW є не лише зведенням із фронту, а й описом ширшої російської стратегії: Кремль намагається компенсувати повільний і дорогий наступ політичною та медійною демонстрацією сили.
Інформаційна атака замість великого прориву
Заява путіна про Костянтинівку не виглядає випадковою. ISW звертає увагу, що путін, начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов та інші високопоставлені російські командири з січня 2026 року щонайменше раз на місяць публічно підкреслюють заяви про російське просування по всій лінії фронту. Аналітики трактують це як частину когнітивно-військових зусиль, спрямованих на переконання Заходу в тому, що Росія нібито здатна швидко просуватися на всьому театрі бойових дій.
На практиці ж картина інша. За оцінкою ISW, російські досягнення у червні 2026 року становлять лише частину того, чого РФ досягла у червні 2025-го, а весняно-літній наступ 2026 року не приніс Москві значних оперативних успіхів.
Це означає, що Кремль, імовірно, намагається перетворити обмежені тактичні епізоди на образ стратегічного тиску. Для внутрішньої аудиторії це має підтримати міф про невідворотне просування. Для західної — посіяти сумніви щодо здатності України втримувати фронт. Для політиків у країнах-партнерах — створити аргумент на користь “переговорів за будь-яку ціну”.
ISW також припускає, що путін міг навмисно провести зустріч із командуванням пізно ввечері 3 липня, аби вплинути на висвітлення війни західними медіа у вихідні, зокрема на тлі свята 4 липня у США. Це вказує на ще один рівень російської гри: фронтові заяви адресовані не лише росіянам, а й західному інформаційному простору.
Фронт: багато заяв, мало підтверджених просувань
Ключовий висновок звіту — 3 липня ні українські, ні російські війська не мали підтвердженого просування. Це контрастує з російською риторикою, яка подає ситуацію як серію успіхів.
На Харківському напрямку російські війська 2–3 липня продовжували наступальні операції на північ і північний схід від Харкова, але не просунулися. На Куп’янському напрямку вони також проводили обмежені операції, однак ISW не зафіксував підтвердженого просування, тоді як українські війська контратакували.
На Донеччині ситуація складніша, але й тут російські заяви не дорівнюють підтвердженому контролю. На слов’янському напрямку російські війська продовжували наступальні дії, проте без просування. У районі Костянтинівки-Дружківки ISW описує саме інфільтраційну місію: геолоковані кадри показали російських військових у західній частині Костянтинівки після проникнення, а російські мілблогери заявляли про просування на низці ділянок навколо міста.
Схожа логіка простежується й на Покровському напрямку. Російські війська продовжували обмежені наступальні операції, але не досягли підтвердженого просування. Водночас російські джерела заявляли про рух поблизу Родинського, Новоолександрівки та Сергіївки.
На півдні Москва також намагається перебільшити здобутки. Українські підрозділи спростували російські заяви про захоплення Лісного та Копань на північний захід від Гуляйполя. Геолоковані відео, навпаки, показали дії українських військ у цих населених пунктах. ISW оцінює це як частину російської когнітивної війни, спрямованої на перебільшення просування на Запорізькому напрямку.
Міністерство оборони Росії заявило про нібито захоплення населеного пункту Копані у Запорізькій області. Ворожі канали поширюють відеозаписи зі встановленням прапорів та переможними коментарями.
Повідомлення окупантів про взяття під контроль цього району не відповідають дійсності — повідомили у 225-му штурмовому полку.
Українські військові оприлюднили власні відеоматеріали, які зняли безпосередньо у населеному пункті Копані.
Також українським штурмовикам вдалося взяти у полон одного з російських військовослужбовців, який безпосередньо брав участь у встановленні ворожої символіки.
Село у Запорізькій області залишається під повним контролем Сил оборони України. Російські підрозділи на цій ділянці лінії бойового зіткнення зазнали невдачі та не змогли просунутися.
Нагадаємо, що наприкінці червня штурмовики 425-го полку «Скеля» вибили російських окупантів, які намагалися зайняти селище Козача Лопань та село Гранів на Харківщині.
Для росіян Козача Лопань має важливе значення з логістичного погляду, а також для розвитку наступальних дій у напрямку Харкова.
У Харківській області ліквідували двох російських військовослужбовців та захопили їхні особисті документи. Разом із тілами виявили чинний контракт із Міністерством оборони РФ та особистий армійський жетон із номером АБ-942622.
Інформацію про ліквідацію та належність загарбників до конкретних підрозділів надіслали анонімні джерела у приватні повідомлення спільноті InformNapalm. У надісланому тексті стверджувалося, що окупанти брали участь у спробах інфільтрації та були знищені 29 червня.
Ліквідовані 425-м штурмовим полком окупанти входили до складу 1431-го мотострілецького полку та 11-го танкового полку ЗС РФ. Вони намагалися прорватися через державний кордон в районі селища Козача Лопань на Харківщині.
Серед виявлених документів зафіксовано папери рядового Вакшина Владіміра Владіміровіча, який народився 2 листопада 1987 року. Чоловік був мешканцем селища Рощіно Гур’євського району Калінінградської області.
Документи свідчать, що Вакшин підписав контракт із російським оборонним відомством 13 червня 2026 року в Калінінграді. Таким чином, його шлях від пункту відбору до повної ліквідації на території України тривав лише 16 діб.
Додаткове розпорядження вказує, що новоспеченого контрактника направили для проходження служби до військової частини 41611. Рукописна позначка «11 ТП» у документах підтверджує його приналежність до 11-го танкового полку та повністю збігається із даними джерела.
Паралельно розслідувачі звернули увагу на повідомлення російського Telegram-каналу «Северный канал». Ресурс останніми днями масово поширював інформацію про невдалі штурмові дії військовослужбовців 1431-го мотострілецького полку в районі сусіднього села Малі Проходи.
Відстань між Козачою Лопанню та Малими Проходами становить близько 15,5 кілометра по прямій лінії.
Автори каналу 29 червня скаржилися, що бійців 1431-го полку три дні поспіль женуть малими та великими групами в бік Малих Проходів. За їхніми словами, лише одиницям вдалося дістатися до південної частини місцевого водосховища.
Того ж дня ворожі ресурси зазначали, що російське командування знайшло новий спосіб тиску на власних солдатів. Зокрема, операторів безпілотних літальних апаратів, які відмовляються перепідписувати контракти, залякують відправкою в піхотні штурми на Козачу Лопань.
Уже 1 липня російський канал заявив про втрату зв’язку з першими передовими групами, які висувалися вздовж Трав’янського водосховища. Російські автори припустили, що ці підрозділи повністю перейшли в категорію безповоротних втрат.
Додатково зазначалося, що Сили оборони України повністю контролюють точки заходження російських груп і завдають вогневих ударів по місцях накопичення живої сили в районі Журавльовки.
Нові дрони і технологічна адаптація війни
Окрема важлива тема — еволюція російського застосування безпілотників. На Покровському напрямку російські війська використовують ударні дрони БМ-35 і час від часу знаходять способи застосовувати Starlink. За словами командувача 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ Євгена Ласійчука, на цьому напрямку 70–80% ударів росіяни здійснюють дронами, тоді як артилерія становить 20–30% і частіше використовується за погіршення погоди.
Це показує, що війна дедалі більше зміщується в бік безпілотних систем, сенсорів, РЕБ і технологічної імпровізації. Артилерія не зникає, але дрони стають основним інструментом тактичного тиску, розвідки, ураження та виснаження.
Ще один тривожний сигнал — повідомлення про масове використання російськими військами барражувальних боєприпасів “Молнія”, оснащених штучним інтелектом, у Запорізькій області. Український експерт із дронів і РЕБ Сергій “Флеш” Бескрестнов зазначив, що наявні українські детектори безпілотників неефективні проти цих “Молній”.
Це не означає, що Росія отримала вирішальну технологічну перевагу. Але це означає, що обидві сторони перебувають у постійній гонці адаптації: новий тип дрона породжує нові засоби виявлення, нові методи РЕБ і нові тактичні рішення. На фронті виграє не той, хто має одну “чудо-зброю”, а той, хто швидше масштабує ефективні рішення.
Українські удари по тилу: енергетика, логістика, Крим
Паралельно Україна продовжує кампанію ударів по російській енергетичній, військовій та логістичній інфраструктурі. 3 липня, за даними ISW, українські сили завдали далекого удару по енергетичній інфраструктурі в Бєлгородській області. Геолоковані відео показали пожежу на електричній підстанції Мічурінської ТЕС у Бєлгороді, а також пожежу на Південній електропідстанції.
Сили оборони України вранці 3 липня завдали ракетного удару по електропідстанції на території теплоелектроцентралі (ТЕЦ) «Мичуринская» в російському Бєлгороді.
Відео і фото пожежі на об’єкті оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.
Перед атакою в регіоні оголосили ракетну небезпеку. Згодом місцеві жителі повідомили про вибухи та перебої зі світлом та водопостачанням в окремих районах міста.
За даними Astra, пожежа після ракетного удару спалахнула на підстанції 110 кВ, що розташована на території ТЕЦ «Мичуринская».
Влада Бєлгородської області підтвердила атаку на регіон. Також за даними оперштабу, «на території інфраструктурного об’єкта сталося загоряння». Крім того, завдано серйозних пошкоджень об’єктам енергетичної інфраструктури.
За даними місцевих каналів, після ракетного обстрілу на центральних вулицях Бєлгорода відключилися світлофори — зараз на перехрестях чергують регулювальники. Влада обіцяє до кінця дня відновити подачу води та світла.
ТЕЦ «Мичуринская» вже не раз була атакована, один із ударів відбувся в лютому цього року. Тоді повідомлялося про серйозні пошкодження та тимчасове виведення з ладу теплоелектроцентралі.
Вона переважно забезпечує енергією виробничі майданчики та адміністративні будівлі заводу «Белэнергомаш — БЗЭМ» і не входить до міської системи теплопостачання.
Це підприємство спеціалізується на виробництві обладнання для енергетики, нафтогазової, нафтохімічної та атомної промисловості РФ.
За інформацією сайту компанії, ТЕЦ «Мичуринская» має електричну потужність 24,2 МВт і теплову — 80 Гкал/год.
На окупованій Донеччині українські війська продовжили удари середньої дальності по військових об’єктах, енергетичній інфраструктурі та транспортному обладнанню. Генштаб повідомив про удар по російському пункту управління безпілотниками поблизу окупованого Українська, а геолоковані кадри показали ураження російського потяга поблизу Новоамвросіївського та наслідки ударів по Маріуполю.
Український дрон-камікадзе “Hornet” влучно атакував російську логістичну техніку на Донецькому напрямку, а момент ураження зафільмував один із окупантів.
Російські військові намагалися збити безпілотник зі стрілецької зброї, однак це не завадило дрону точно уразити автомобіль УАЗ “Нива”.
У результаті влучання російську техніку було знищено.
“Всё чётко. Бл#дь, опять Нива нах#й”, – кричить емоційно окупант після удару БпЛА по техніці.
Особливо масштабною виглядає кампанія в окупованому Криму. Українські сили, за повідомленням командувача Сил безпілотних систем Роберта “Мадяра” Бровді, завдали ударів по низці електропідстанцій, зокрема “Тарханкут”, “Випасне”, “Білогірськ”, “Саки”, “Таврія”, “Миколаївка”, “Старий Крим”, “Західно-Кримська”, а також по газокомпресорній станції “Ключі”. Дані NASA FIRMS показали теплові аномалії поблизу кількох цих районів. Генштаб також повідомив про удари по залізничному мосту, станції РЕБ і підрозділу радіоелектронної розвідки в Севастополі.
СБУ, своєю чергою, повідомила про повторний удар по військовому аеродрому в Саках, де було пошкоджено сім літаків і сім ангарів для зберігання Су-30СМ, Су-30 та Су-24. Також ішлося про удар по двох ангарах для “Шахедів” на аеродромі Гвардійське, що підтверджували супутникові знімки.
Удар дронів Служби безпеки України 3 липня 2026 року по авіабазах «Саки» та «Гвардійське» пошкодив ангари для зберігання літаків та дронів-камікадзе Shahed і «Гербера».
Про це повідомляє видання The War Zone та Telegram-канал Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩.
За інформацією СБУ, удар припав по семи ангарах, у яких розміщувалися винищувачі Су-30СМ, Су-30 та фронтові бомбардувальники Су-24. Спецслужба заявила про щонайменше сім знищених або пошкоджених літаків.
СБУ не оприлюднила фото- чи відеопідтвердження результатів атаки. Натомість супутникові знімки Vantor, зроблені після удару, зафіксували пошкодження укриттів для авіації.
На чотирьох із них вибуховою хвилею зірвало масивні захисні ворота, ще кілька споруд отримали структурні пошкодження. За наявними матеріалами неможливо визначити, чи перебували всередині літаки та яких саме пошкоджень вони зазнали.
Журналісти The War Zone зазначають, що укриття загалом зберегли свою конструкцію, проте літаки всередині могли постраждати від пожежі або уламків.
Авіабаза «Саки» є місцем базування 43-го окремого морського штурмового авіаційного полку Військово-морського флоту Росії, який експлуатує переважно винищувачі Су-30СМ.
Об’єкт неодноразово ставав ціллю українських ударів із початку повномасштабної війни.
Додатково з’явилися супутникові знімки аеродрому «Гвардійське» в тимчасово окупованому Криму, де, за заявою СБУ, також розміщувалися російські ударні безпілотники.
Супутниковий знімок з аналізом пошкоджень аеродрому «Гвардійське» після удару українських дронів, 03.07.2026. Знімок опублікував Telegram-канал Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩
Порівняння знімків за 15, 27 червня та 2 липня свідчить про пошкодження щонайменше двох ангарів. На одному з них помітний отвір у покрівлі, що відповідає можливому влучанню, тоді як інший має ознаки пошкодження задньої стіни.
Крім цього, на території аеродрому зафіксували численні сліди пожеж, кілька вирв і пошкоджень, які можуть свідчити про удари безпілотників. На знімках від 15 червня також видно значну кількість безпілотників типів «Shahed» та «Гербера», розміщених поблизу ангарів.
Російське опозиційне видання The Insider 2 липня повідомило, що російські офіцери у відставці та запасі, а також російський військовий коментатор Віктор Мураховський взяли участь у російських військових навчаннях, що імітували висадку українського десанту в Криму.
Російське командування провело штабні навчання «Крымская побудка», під час яких відпрацьовувався сценарій висадки українського десанту в Криму.
Про це повідомляє видання The Insider.
На навчаннях був присутній російський «Z-блогер» Віктор Мураховський. За його словами, штаби були сформовані з офіцерів Збройних сил РФ, які перебувають у запасі або відставці.
Учасників поділили на дві сторони: «Синя» імітувала дії ЗСУ, діяла «нестандартно» та активно застосовувала новітні засоби розвідки й ураження.
«Червона» ж сторона представляла російські війська та діяла в обороні.
Мураховський також оприлюднив використану на навчаннх карту Криму та прилеглої акваторії Чорного моря, створену в топографічній системі координат 1942 року (СК-42).
Фактично це стандартна топографічна основа з додатковими інформаційними шарами, яка, ймовірно, використовується в програмі «Равелин» — спеціалізованому графічному редакторі та програмному модулі для російських силових структур.
Ця програма призначена для створення й редагування оперативної обстановки на електронних картах місцевості.
Сценарій навчань чітко імітує морську десантну операцію. На карті в акваторії Чорного моря нанесено численні сині стрілки та маршрути, що пролягають від Одеси й північно-західної частини моря до узбережжя Криму.
Водночас червоним кольором позначені оборонні позиції російських військ, зосереджені насамперед навколо Севастополя, у північній частині Криму та на сході півострова.
Окремо деталізовано район Керчі та Керченської протоки, що свідчить про відпрацювання оборони не лише західного узбережжя та Севастополя, а й східного напрямку.
Сценарій передбачав сучасний формат бойових дій із масованим застосуванням безпілотників, високоточної далекобійної зброї, розвідувальних систем і, ймовірно, невеликих швидкохідних катерів.
Можна припустити, що проведення таких навчань пов’язане з активним ураженням логістичних маршрутів, які забезпечують постачання російського угруповання як до Криму, так і всередині самого півострова.
Ймовірно, російське командування розглядає один із найгірших для себе сценаріїв розвитку подій — повне порушення логістики Криму, обвал лінії фронту на південному напрямку та подальшу спробу проведення української морської десантної операції.
Повідомляється, що окупаційна влада Криму наказала муніципальним адміністраціям Керчі та Феодосії евакуювати цінні документи та обладнання. Кримське українське партизанське угруповання «Атеш» повідомило 2 липня, що кримська окупаційна влада наказала окупаційним адміністраціям Керчі та Феодосії евакуювати цінні документи та обладнання до 4 липня. «Атеш» повідомив, що деякі посадовці виїхали до Краснодарського краю.
Ця кампанія має кілька цілей. Перша — ускладнити російську логістику. Друга — бити по системах ППО, РЕБ, авіації та дронах, які підтримують російські операції. Третя — створювати постійний тиск на окупаційну адміністрацію Криму й демонструвати, що півострів залишається вразливим.
Паливна криза в Росії: війна повертається всередину системи
Один із найважливіших нефронтових сюжетів — паливо. Російський уряд намагається збільшити внутрішні поставки на тлі дефіциту бензину. Reuters, на яке посилається ISW, повідомило, що Росія почне імпортувати авіаційне паливо з Японії через кількох посередників у першій половині липня 2026 року. Водночас прем’єр Михайло Мішустін підписав укази, які тимчасово знижують вимоги до продажу бензину на біржі та дозволяють НПЗ виробляти бензин нижчого стандарту Євро-3.
Росія готується імпортувати авіаційне паливо з Японії через мережу трейдерів.
Про це повідомляє Reuters із посиланням на поінформованих співрозмовників.
За словами джерел, щонайменше 200 тисяч барелів авіапалива планують завантажити в японському місті Тіба у першій половині липня.
Спочатку вантаж відправлять до Південної Кореї.
Після цього його перевантажать на інший танкер — ймовірно, шляхом передачі із судна на судно в південнокорейському порту Йосу — а потім судно вирушить до Росії.
Наразі кінцевий пункт призначення танкера залишається невідомим.
Міністерство промисловості Південної Кореї відмовилося коментувати ситуацію для видання, а Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії не надало оперативної відповіді на запити журналістів.
Зазначається, що попередня поставка до Росії становила 22 тисячі барелів авіаційного палива з міста Йосу в Південній Кореї у лютому 2022 року.
Тоді вантаж доставили до Владивостока на Далекому Сході Росії.
За даними аналітичної компанії Kpler, експорт російського авіапалива цього року скоротився приблизно до 13 тисяч барелів на добу, переважно до Туреччини.
Для порівняння, торік Росія експортувала близько 30 тисяч барелів палива на добу.
Однак ці кроки поки не зупинили кризу. 2–3 липня місцеві Telegram-канали публікували відео довгих черг біля заправки “Роснефть” поблизу Чити. У Новоросійську 3 липня влада ненадовго призупинила продаж бензину на всіх АЗС, а в Краснодарському краї визнали, що частина заправок могла продавати дизель, але не бензин. ISW зазначає, що дефіцит зачепив багато регіонів РФ і окуповані території.
У Росії через дефіцит пального на АЗС набрав популярності сервіс, де користувачі самі відмічають наявність бензину на заправках. Українці через VPN масово вносять у застосунок неправдиві дані. У підсумку росіяни годинами їздять між порожніми заправками.
Про це розповіли у Міжнародній розвідувальній спільноті InformNapalm.
Росіяни в паніці їздять між АЗС
Сервіс, за допомогою якого росіяни шукають бензин на АЗС, має назву “ГдеБЕНЗ”. Доступ до нього відкритий для будь-якого українця через VPN.
Орієнтуючись на застосунок, росіяни приїжджали на АЗС у надії заправитися, але пального там не було.
Прибуваючи на порожні АЗС, російські водії залишалися ні з чим, втрачали час і починали нервувати.
Розслідувачі InformNapalm зазначили, що мешканці Москви вже другу добу поспіль потерпають від скоординованих дій українців.
“Операція” українців посіяла ще сильніші хаос та паніку серед росіян.
У соціальних мережах поширили відеозапис, знятий на одній із автомобільних заправних станцій у столиці Російської Федерації. На кадрах зафіксовано мешканця Москви, який перебуває у стані сильного емоційного збудження через неможливість заправити свій транспортний засіб.
Автовласник висловив обурення тим, що у країні-експортері нафти виник гострий дефіцит готового автомобільного пального. Під час розмови автор відео спочатку обурився відсутністю пального, проте згодом почав повторювати тези офіційної російської пропаганди, звинувачуючи пересічних громадян у створенні “штучного ажіотажу” та посилаючись на заяви путіна.
Увага! Ненормативна лексика!
У Забайкальському краї РФ зафіксували автомобільну чергу завдовжки близько чотирьох кілометрів до однієї з автозаправних станцій мережі “Роснефть” на тлі паливної кризи через удари України.
Масштаб колапсу в районі Чити
Першоджерелом кадрів, знятих із висоти пташиного польоту, стали українські Telegram-канали “Exilenova+” та “Supernova+”. На відео зафіксовано нескінченну вервечку автомобілів, що заблокувала трасу в очікуванні можливості заправити баки.
Журналісти-розслідувачі видання “Медуза” провели детальну верифікацію відеозапису.
“Запис зняли біля АЗС “Роснефти” у міському поселенні Атамановське в Читинському районі (неподалік Чити). Судячи з відео, довжина черги становить чотири кілометри, тобто в ній стоїть приблизно 600–800 автомобілів“, – зазначають у виданні.
Режим НС та парадокс постачання
Регіональний уряд Забайкальського краю ще 25 червня 2026 року офіційно ввів на території режим підвищеної готовності через паливну кризу. Російські чиновники визнають, що колапс спровокований саме успішними атаками українських безпілотників по ключових НПЗ країни, які вивели з ладу значну частину потужностей із виробництва бензину та дизеля.
Заправка “Роснефти”, яка потрапила на відео, отримує паливо з нафтопереробного заводу ННК у Хабаровську. Україна не завдавала ударів по цьому підприємству.
У мережі опублікували відеозапис, на якому росіянка коментує та показує ситуацію з паливом у тимчасово окупованому Криму.
На кадрах зафільмовано місто-курорт Ялта, де біля однієї з місцевих автозаправних станцій утворилася кілометрова черга за бензином.
Росіянка розповідає, що окупанти змушені годинами чекати своєї черги, сплять в автомобілях під палючим сонцем, щоб придбати бодай кілька літрів пального.
На одній із автозаправних станцій у РФ виникла бійка через дефіцит пального.
Спочатку один із чоловіків намагався силоміць відібрати у жінки заправний пістолет, а згодом до нього приєднався ще один.
Удвох вони схопили жінку, намагаючись позбавити її можливості заправитися.
Попри це, жінка чинила опір, відбиваючись ногами, щоб утримати свою чергу та встигнути заправити ще одну каністру пальним.
Конфлікт зафільмувала росіянка, біля автомобіля якої й сталася сутичка та словесна перепалка.
“Не кусайся! Отдай пистолет! Я на тебя заявление напишу! Это тебя посадят, с#чку!” – емоційно кричать учасниці конфлікту.
У мережі опублікували відеозапис, на якому росіянин під час руху у напрямку тимчасово окупованого Криму зафільмував наслідки удару українських дронів.
На узбіччі дороги палала вантажівка, уражена безпілотниками, а автор відео рекомендує триматися подалі від основних доріг.
На кадрах видно, що сам водій рухається не трасою, а полем поблизу дороги, намагаючись оминути небезпечну ділянку.
“Полями едем, #бануться! Всё горит нах#й!”, – емоційно коментує росіянин.
Увага! Ненормативна лексика!
У соціальних мережах поширили відеозапис, знятий на так званій “федеральній трасі “Новоросія”, яка пролягає через тимчасово окуповані південні регіони України. Автор відео зафіксував наслідки точкового удару українського безпілотного літального апарата по вантажному автомобілю, що здійснював перевезення цим маршрутом.
У результаті влучання БпЛА фура з’їхала у кювет, а водій зазнав смертельних поранень – його тіло залишилося лежати на дорозі.
Увага! Ненормативна лексика!
Для Кремля це небезпечно не лише економічно, а й політично. Поки війна для багатьох росіян залишалася телевізійною картинкою, режим міг підтримувати відносну пасивність суспільства. Але дефіцит бензину, черги, падіння якості пального, логістичні збої й подорожчання життя роблять війну відчутною в повсякденності.
ISW прямо пов’язує посилення дефіциту з успішною українською кампанією далекобійних ударів по російській паливній інфраструктурі з березня 2026 року, яка зменшила здатність Росії виробляти та переробляти нафту.
Падіння рейтингів путіна: ще не криза режиму, але вже сигнал
На цьому тлі російські соціологічні дані показують зниження підтримки путіна. Державний ВЦВГД 3 липня опублікував результати, за якими рейтинг схвалення діяльності путіна впав на 3,5 відсоткового пункту — до 66,9%, а довіра до нього знизилася на 3,4 пункту — до 73,3% за період 22–28 червня. Незалежне видання “Агентство” назвало це найстрімкішим падінням довіри щонайменше з лютого 2022 року.
Левада-центр також зафіксував погіршення показників: схвалення путіна знизилося з 79% до 74%, частка тих, хто не схвалює його діяльність, зросла з 15% до 21%, а частка росіян, які вважають, що країна рухається правильним курсом, впала з 61% до 52%.
Це не означає негайної загрози для режиму. Російська система залишається репресивною, контрольованою і здатною приглушувати невдоволення. Але важливо інше: навіть державні та прокремлівські соціологічні структури змушені визнавати зростання тривоги й погіршення настроїв. ISW пов’язує це з повільним і дорогим прогресом РФ на полі бою, економічними проблемами, цензурою та паливним дефіцитом.
Інакше кажучи, ресурс терпіння не безмежний. путін може вимагати від суспільства нових жертв, але кожен новий виток війни має дедалі вищу внутрішню ціну.
НАТО і “нульова фаза”: ризик провокацій проти Польщі
Ще один вимір звіту — можливі російські провокації проти Польщі та інших країн НАТО. За даними польського видання Onet, на яке посилається ISW, американські посадовці попередили Варшаву, що Росія може провести обмежену військову провокацію проти східного флангу НАТО. Серед можливих сценаріїв називалися удари дронів по критичній інфраструктурі, “імітація авіаударів” або перетин кордону російськими чи білоруськими солдатами з подальшим відходом після переговорів.
Польські джерела вважають, що Росія не прагне повномасштабної війни з НАТО. Її мета може бути іншою — залякати союзників України, створити відчуття небезпеки ескалації та стримати подальшу військову підтримку Києва.
Читайте також: “Провокація замість великої війни. Чому Польщу називають можливою ціллю Росії для перевірки НАТО”
Польща може стати ціллю російських збройних чи гібридних провокацій з метою перевірки рішучості НАТО та створення умов для припинення підтримки України західними країнами.
Про це повідомляє польське видання Onet із посиланням на джерела у спецслужбах та дипломатичних колах.
За інформацією видання, НАТО вже має розвідувальні дані щодо російських планів.
Існування таких ризиків виданню вперше підтвердив високопосадовець із керівництва польських спецслужб. Згодом ці дані підтвердив посол однієї з ключових країн-союзниць Польщі по Альянсу.
Окрім цього, джерело з оточення президента Польщі зазначило, що представники США під час зустрічей із керівниками генеральних штабів систематично інформують Варшаву про нові російські плани щодо можливого нападу на східний фланг НАТО. Серед потенційних цілей такого нападу розглядається і Польща.
Серед можливих сценаріїв називають удари безпілотниками по критичній інфраструктурі, імітацію авіаударів, які можуть змусити активувати польські сили протиповітряної оборони, а також гібридні інциденти в прикордонних районах.
Один зі сценаріїв передбачає перетин польського кордону російськими або білоруськими військовими під приводом «помилки» чи проведення рятувальної операції після аварійної посадки гелікоптера.
За оцінкою співрозмовників видання, головною метою подібної провокації могла б стати ескалація напруженості в Європі та створення умов для призупинення західної допомоги Україні.
Водночас джерела видання наголошують, що наразі Росія не має достатнього потенціалу для повномасштабної війни проти Польщі чи країн Балтії, оскільки більшість її сил залишається задіяною у війні проти України.
Очільник польської розвідки, полковник Павел Шота, наприкінці червня заявив, що його відомство бере до уваги сценарії російських провокацій проти країн Балтії, зокрема дії за участю так званих «зелених чоловічків».
Він висловив занепокоєння через посилення підпорядкування Білорусі Москві, зокрема через створення на території цієї держави об’єктів, які дають змогу розміщувати системи для доставки ядерної зброї, зокрема систему «Орешник», а також через ядерні навчання.
Згідно зі звітом оборонного комітету парламенту Швеції, Росія може атакувати країни НАТО вже «відносно скоро», якщо вважатиме момент сприятливим, щоб перевірити реакцію країн Альянсу та дієвість статті 5 про взаємну оборону.
ISW вписує ці повідомлення у ширшу концепцію російської кампанії “Нульова фаза”. Йдеться про дії, які створюють інформаційні та психологічні умови для майбутніх провокацій проти НАТО: вторгнення дронів або інших повітряних засобів, саботаж, перешкоди РЕБ, прольоти та інші операції на межі прямого конфлікту.
Це типова для Кремля стратегія — діяти нижче порогу великої війни, але достатньо агресивно, щоб перевіряти реакцію Заходу. Якщо відповідь слабка, Москва може розширювати простір для наступних провокацій.
Читайте також: ““Нульова фаза” війни з Європою: навіщо Кремль узаконює право вводити війська “для захисту росіян””
Російські удари по Україні: тиск на цивільну та енергетичну інфраструктуру
Паралельно Росія продовжує масштабну ракетно-дронову кампанію проти України. У ніч із 2 на 3 липня російські війська випустили дві ракети Х-59/69 та 105 ударних безпілотників і дронів-приманок. Українські сили збили одну ракету та 82 безпілотники, але частина цілей вразила 16 локацій. Удари пошкодили житлову, сільськогосподарську та енергетичну інфраструктуру в кількох областях, а також спричинили відключення електроенергії в низці регіонів.
Окремо президент Володимир Зеленський 3 липня підтвердив, що кількість загиблих унаслідок російських ударів по Києву 2 липня зросла щонайменше до 30 людей.
Також українські посадовці повідомляли, що російські війська дедалі частіше атакують українські заправні станції. ISW оцінює це як узгоджену кампанію, спрямовану на повторення наслідків українських ударів по російській паливній інфраструктурі.
Це свідчить про дзеркальну логіку війни на виснаження: Україна б’є по російській паливній і логістичній системі, а Росія намагається відповідати ударами по українській енергетиці, АЗС та цивільній інфраструктурі.
Що це все означає
Звіт ISW за 3 липня показує не одну, а кілька паралельних війн.
Перша — фронтова. Росія продовжує тиснути на кількох напрямках, особливо на Донеччині, але її просування залишається обмеженим і часто не підтверджується незалежними доказами. Костянтинівка стала символом цієї ситуації: Москва заявляє про “захоплення”, тоді як реальна картина більше схожа на інфільтрацію та боротьбу за окремі позиції.
Друга — інформаційна. Кремль намагається продати обмежені тактичні успіхи як стратегічний перелом. Це адресовано російському суспільству, західним медіа і політикам, які можуть бути схильні до висновку, що Україна нібито не здатна втримати оборону.
Третя — технологічна. Дрони, РЕБ, нові боєприпаси, Starlink, ударні системи середньої та великої дальності стають серцевиною сучасної війни. Лінія фронту вже давно не обмежується окопами: вона проходить через електропідстанції, аеродроми, логістичні мости, паливні склади та канали зв’язку.
Четверта — внутрішньоросійська. Паливна криза, падіння рейтингів путіна й зростання тривоги серед населення показують, що війна дедалі більше повертається в саму Росію — не лише у вигляді ударів, а й у вигляді економічних наслідків, черг, дефіциту й політичної втоми.
П’ята — європейська. Попередження про можливі провокації проти Польщі та країн НАТО свідчать, що Кремль може намагатися розширити психологічний тиск на Захід, не переходячи до відкритої війни з Альянсом.
Головний висновок: Росія не демонструє здатності до швидкого оперативного прориву, але намагається компенсувати це інформаційною агресією, технологічною адаптацією, ударами по тилу України та погрозами на адресу НАТО. Україна, своєю чергою, дедалі системніше переносить війну в російський тил — по логістиці, енергетиці, паливу, Криму та військовій інфраструктурі.
Саме тому битва за Костянтинівку — це не лише локальний епізод на Донеччині. Це частина більшої картини: Росія намагається створити враження наступальної переваги, тоді як реальність дедалі більше нагадує війну виснаження, у якій Кремль платить щораз вищу ціну за кожен кілометр і кожну інформаційну “перемогу”.
За матеріалами understandingwar.org
