Що саме оголосила фон дер Ляєн: два ключові рішення
Єврокомісія офіційно викотила рамку фінансування України на 2026–2027 роки:
- Потреби України на 2026–27 (за оцінкою МВФ) – приблизно €135–137 млрд.
- ЄС готовий покрити близько 2/3 – €90 млрд за два роки. Решту мають дати інші партнери.
Фон дер Ляєн пропонує дві юридичні опції, які тепер винесені на погодження держав-членів:
- Класичне запозичення ЄС на ринках
- Єврокомісія від імені Союзу розміщує боргові папери (аналог NextGenerationEU).
- Гарантія — довгостроковий бюджет ЄС.
- Кошти йдуть Україні як позика, а не грант.
- Політичний мінус: потрібна одностайність 27 країн, тобто угорське вето – завжди поруч.
- «Репараційна позика» (reparations loan) під заморожені російські активи
- Використовуються грошові залишки (cash balances) від знерухомлених активів РФ – не тільки в Euroclear, а в усіх європейських фінансових установах, де вони генерують дохід.
- Ці cash balances консолідуються в спеціальний інструмент репараційної позики, а потім як великий кредит надаються Україні.
- Україна повертає цю позику тільки в тому випадку, якщо і коли Росія виплатить репарації. Інакше зобов’язання де-факто залишаються на агресорі.
Сьогоднішня пропозиція де-факто каже: або ми робимо велику ставку на репараційну позику, або беремо борг на ринку, або комбінуємо обидва варіанти.
Паралельно Politico/UNN пишуть, що сам проєкт репараційної позики – це вже до €165 млрд в межах пакета до €210 млрд (із них €140 млрд – Euroclear, ще €25 млрд – інші російські активи по ЄС, плюс гроші на погашення G7-кредиту 2024 року).
Як працює «репараційна позика» технічно
Спрощено механіка виглядає так:
- Що саме «заморожено»
- Після 2022 року в ЄС заморожено приблизно €200+ млрд російських держактивів, більша частина – в Euroclear у Бельгії (≈€190 млрд).
- Ці активи не забирають із власності РФ, але знерухомлюють: Москва не може ними користуватися.
- Звідки беруться гроші для України
- Заморожені активи приносять дохід (відсотки, купони, погашення облігацій).
- Ці грошові потоки вже зараз частково використовують для допомоги Україні, але йдеться про відносно невеликі суми.
- Репараційна позика – це масштабування і агресивна капіталізація цієї логіки:
- ЄС бере велику «довгу» позику (приблизно €140–165 млрд), забезпечену майбутніми доходами від російських активів.
- Ці гроші видаються Україні швидко, на 2026–2028 роки (орієнтовно по €45 млрд на рік).
- Хто несе ризик?
У базовій схемі:- Якщо Росія колись платить репарації — із цих грошей відбивається позика, і ЄС/Бельгія формально не страждають.
- Якщо ні і якщо міжнародні суди змушують ЄС щось віддати Росії — виникає ризик, що комусь доведеться викласти живі гроші (держбюджети країн ЄС).
- Гарантії мають розподіляти ризики між усіма державами ЄС, щоб Бельгія не залишилася «одна перед Кремлем».
Фон дер Ляєн та частина європейських столиць вважають цей варіант політично і морально найчистішим: «Ми даємо позику Україні, яку вона повертає, якщо Росія платить репарації» — це максимально прямий сигнал агресору, що за війну доведеться платити.
Чому Бельгія кричить «ні»: страхи, які не хочуть «знецінювати»
З останніх публікацій медіа вимальовується чітка позиція Брюсселя:
- Бельгія підтримує допомогу Україні, але вважає, що репараційна позика – «найгірший варіант із можливих»: занадто ризиковий, прецедентний і юридично не відкатаний.
- Вона пропонує простіший шлях: ЄС просто бере борг на ринку під бюджет – «класичний, добре відомий, прогнозований механізм» (слова Максима Прево – міністра закордонних справ Бельгії).
Яких гарантій хоче Бельгія
- Прем’єр Барт де Вевер вимагає гарантій, що перевищують €140 млрд, які можна виплатити за кілька днів, якщо Кремль виграє суд.
- Також він хоче, щоб строк дії гарантій був довшим за строк дії санкцій проти РФ – щоб не вийшло так, що санкції закінчилися, а позови йдуть.
Інші столиці це називають прямим текстом «blank check / відкритий чек»:
- Багато урядів готові гарантувати обмежену суму, але не безкінечний ризик, який буде висіти над їхніми бюджетами ще десятиліттями та залежати від рішення міжнародних судів.
- Рейтингові агентства, навпаки, кажуть: якщо ризики справді розподілені між усіма країнами, це не повинно сильно вдарити по рейтингах — навіть у поганому сценарії. Але саме «якщо» зараз і є яблуком розбрату.
Ключова емоція, яку артикулює бельгійський МЗС: «Ми просто прагнемо уникнути потенційно катастрофічних наслідків для держави-члена, яку просять проявити солідарність, не пропонуючи такої ж солідарності натомість».
Для решти ЄС це звучить як: «ми згодні, але тільки якщо ви покриваєте 100% усіх можливих ризиків наперед», і на це вони поки не готові.
ЄЦБ теж сказав «ні»: чому відмова центробанку стала холодним душем
Паралельно прилетіла ще одна «погана новина» — вже не з Брюсселя, а з Франкфурта:
- Європейський центральний банк відмовився стати «lender of last resort» (страхувальником останньої інстанції) для схеми репараційної позики на €140 млрд.
- FT пише, що ЄЦБ вирішив: така схема порушує його мандат, бо виглядає як пряме фінансування урядів, що заборонено правилами ЄС.
Що це означає технічно:
- Спочатку план був такий: якщо щось піде не так (позов РФ, арешт активів, ринок нервує), ЄЦБ дає Euroclear короткострокову ліквідність, щоб закрити діру і не допустити ланцюгової реакції на фінансових ринках.
- Відмова ЄЦБ забирає найнадійніший запобіжник із конструкції і змушує Комісію шукати інший джерело backstop-гарантій (наприклад, окремий фонд з внесків країн ЄС, ESM, тощо).
План фінансувати Україну за рахунок росактивів «розвалюється», і тепер ЄС терміново шукає спосіб:
- одночасно убезпечити Euroclear від ліквідної кризи;
- не порушити мандат ЄЦБ;
- і все ще розблокувати десятки мільярдів.
Для України ж голова фінкомітету ВР Гетманцев описує ситуацію як «справді на межі», але при цьому визнає: скоріше йдеться про затримку коштів, а не повну відмову від цієї моделі.
План B, C і гібриди: що реально можуть ухвалити в грудні
Ще до сьогоднішнього оголошення фон дер Ляєн у листопаді Комісія показувала країнам «меню з трьох опцій» для 2026–27:
- Білатеральні (двосторонні) гранти держав-членів.
- Класичний кредит ЄС з ринку, гарантований бюджетом.
- Кредит, прив’язаний до cash balances з російських активів (репараційна позика).
Сьогодні ми фактично бачимо звуження до двох реальних рішень, які фон дер Ляєн винесла публічно:
- A. Повноцінний або урізаний варіант репараційної позики – якщо вдасться дотиснути Бельгію і знайти backstop замість ЄЦБ.
- B. Більший обсяг класичних боргів ЄС – якщо репараційна схема політично/юридично зламається.
Можливий і компромісно-гібридний сценарій:
- На перші місяці 2026 року ЄС бере тимчасову позику на ринку (щоб у України не з’явилася «дірка» в бюджеті).
- Паралельно доводять до розуму юридичний дизайн репараційної позики, знаходять альтернативний «страхувальник» замість ЄЦБ.
- Коли репараційний інструмент запускається, частина боргу перекривається за його рахунок.
Євроінтеграційні джерела прямо пишуть: «Plan B» – це якраз додатковий спільний борг ЄС, якщо домовитися щодо росактивів не вдасться, але більшість урядів не в захваті від ідеї ще раз залазити в кишеню платників податків.
Що все це означає для України на практиці
Бюджет-2026 і макрофінансова стабільність
- Україна вже погодила з МВФ нову довгострокову програму, де репараційна позика ЄС виступала «якорем» на 2026+ роки.
- Відмова ЄЦБ і спротив Бельгії не руйнують програму автоматично, але збільшують ризик затримок і невизначеності.
- Ключовий дедлайн – саміт ЄС у середині грудня 2025 року:
- Якщо лідери бодай політично погодять один з варіантів, МВФ зможе спиратися на це в своїх розрахунках.
- Якщо рішення відкладається – зростають ризики для ритмічності виплат у 2026-му.
Ризик паузи фінансування навесні 2026
- Єврокомісія сама попереджає: без рішення до весни може виникнути «провисання» фінансування, коли стара програма вже вичерпується, а нова ще не запущена.
- Пропонується кілька технічних «мостів»:
- перенесення вже погоджених сум на початок року;
- тимчасові короткі кредити з подальшим погашенням за рахунок репараційної позики;
- максимально активне використання внутрішнього ринку ОВДП – але його фізично не вистачить на десятки мільярдів євро.
Політичний сигнал Москві і союзникам
- Якщо репараційна позика пройде, це буде дуже сильний прецедент:
- де-факто колективний Захід починає «монетизувати» заморожені активи РФ, не чекаючи падіння путінського режиму;
- Україні дають довгострокову (до 2028 року) «фінансову парасольку», що прямо підсилює її позицію на будь-яких переговорах.
- Якщо ж план розвалиться і всі повернуться лише до класичних боргів, у Кремля виникне відчуття, що ЄС сам боїться власної «червної лінії» щодо росактивів. Це не катастрофа, але політичний сигнал слабший.
Сьогодні фон дер Ляєн фактично показала, що для України на 2026–27 роки вже готова «рамка» на €90 млрд, але деталі того, як саме ці гроші будуть профінансовані, досі в жорсткому торзі між Комісією, Бельгією, ЄЦБ та іншими столицями.
Репараційна позика залишається «варіантом №1» у Брюсселя, бо переносить основний фінансовий тягар на агресора, а не на платників податків ЄС. Але без вирішення двох вузлів – гарантій для Бельгії та ролі ЄЦБ – схема або зменшиться, або трансформується в гібрид із класичними боргами Союзу.
За матеріалами eurointegration.com.ua
