Російський Генштаб знову заявляє про великі успіхи на фронті — зокрема біля Куп’янська, Борової та Лиману. Але оцінка ISW за 16 травня 2026 року показує протилежне: заяви Валерія Герасимова не збігаються навіть із картами російських воєнних блогерів, а перебільшення просувань дедалі більше схожі не просто на пропаганду для публіки, а на небезпечний самообман російської військової системи.
На п’ятому році повномасштабної війни Росія намагається демонструвати, що її весняно-літня наступальна кампанія має стратегічну динаміку. Однак картина, яку описує американський Інститут вивчення війни, значно складніша: українська оборона не лише стримує російські атаки, а й на окремих ділянках контратакує.
Ключовим символом цієї розбіжності між звітами Кремля та реальністю став Куп’янський напрямок. Там російське командування говорить про наступ на захід від міста, хоча саме місто, за оцінкою ISW, не перебуває під російським контролем.
Куп’янськ як головний тест російських заяв
16 травня начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов провів зустріч із представниками російського Західного угруповання військ і зробив низку заяв про нібито успіхи на Куп’янському, Боровському та Лиманському напрямках. Зокрема, він стверджував, що російські війська просуваються на захід від Куп’янська у напрямку Шевченкового.
Проблема в тому, що така заява фактично передбачає: Росія або вже захопила Куп’янськ, або контролює достатньо позицій у місті, щоб розвивати наступ далі на захід. За оцінкою ISW, це не відповідає дійсності. Аналітики не бачать доказів, що російські війська мають консолідовані позиції в Куп’янську; йдеться радше про окремі групи розвідників або інфільтраційні спроби.
Герасимов також заявив про російські успіхи у Великій Шапківці, Кутківці, Боровій, Шийківці та Лимані. ISW, навпаки, пише, що не має доказів російського контролю над цими населеними пунктами в заявлених масштабах. Ба більше, за оцінкою інституту, російська присутність у Куп’янську, Кутківці та Лимані є значно меншою, ніж подає російське командування.
Отже, йдеться не про звичайне «завищення успіхів», а про системне викривлення картини фронту.
Чому Шевченкове важливе для російського плану
Окремо Герасимов назвав Шевченкове наступною оперативною ціллю після Куп’янська. І це не випадкова точка на карті. Шевченкове в Харківській області розташоване на важливому вузлі шляхів, які пов’язують Куп’янськ, Чугуїв, Харків, Балаклію, Борову та Ізюмський напрямок.
Для Росії просування до Шевченкового могло б мати кілька цілей:
| Потенційна мета РФ | Що це означало б |
|---|---|
| Тиск на українські логістичні маршрути | Загроза дорогам, які підтримують українські сили на сході Харківщини |
| Підтримка наступу на Борову й Лиман | Спроба розширити фронт тиску вздовж лінії Куп’янськ — Борова — Лиман |
| Політичний ефект | Демонстрація, що Росія нібито здатна знову загрожувати Харкову зі сходу |
| Інформаційний ефект | Створення враження неминучого «обвалу» української оборони |
Але для такого сценарію Росії спершу потрібно було б реально взяти Куп’янськ. Саме тут і виникає головна суперечність: російське командування вже говорить про наступні цілі, не досягнувши попередньої.
«Гарні звіти»: коли пропаганда починає шкодити командуванню
ISW звертає увагу, що заяви Герасимова виглядають перебільшеними навіть у порівнянні з повідомленнями російських ультранаціоналістичних мілблогерів. Тобто російські воєнні блогери, які зазвичай не схильні применшувати успіхи РФ, не підтверджують масштабу заявлених Генштабом просувань.
Це важливий момент. Бо російська пропаганда працює не лише назовні — на українську, західну чи російську аудиторію. Вона може починати працювати всередину самої військової машини. Якщо нагорі отримують «красиві» доповіді про неіснуючі успіхи, то наступні накази, плани і цілі можуть будуватися на хибній картині.
У такій системі виникає замкнене коло:
- нижчі командири звітують про перебільшені успіхи;
- вище командування транслює ці успіхи як факт;
- політичне керівництво отримує картину «наступ іде за планом»;
- війська на місцях отримують нові завдання, які не відповідають реальному становищу;
- провали знову маскуються новими «гарними звітами».
Саме це може пояснювати, чому Росія продовжує ставити амбітні оперативні цілі там, де ще не має достатньої тактичної бази для їхнього виконання.
Українські контратаки ламають російську логіку наступу
Ще один важливий сигнал з оцінки ISW — російські мілблогери самі визнають складність ситуації на окремих ділянках фронту. Зокрема, вони повідомляли про українські контратаки біля Оріхова, Степногірська, Степового, П’ятихаток та Малої Токмачки.
Це не означає автоматичного масштабного українського прориву. Але це означає інше: російський наступ не є безперервним одностороннім рухом. На низці ділянок українські сили не просто обороняються, а й оскаржують ініціативу, змушуючи РФ реагувати, перекидати ресурси, коригувати плани та пояснювати невідповідність між заявами і реальною лінією фронту.
Особливо показовою є ситуація на Запорізькому напрямку. За оцінкою ISW, українські війська нещодавно просунулися в напрямку Гуляйполя, зокрема на південний схід від Староукраїнки.
Далекобійні удари України: тиск на російський тил
Паралельно Україна продовжує кампанію ударів по російській військовій та оборонно-промисловій інфраструктурі. У ніч з 15 на 16 травня, за повідомленнями, під ударом опинився хімічний завод «Азот» у Невинномиську Ставропольського краю. ISW посилається на повідомлення про пожежі на об’єкті, розташованому приблизно за 540 км від лінії фронту.
Ударні дрони Сил оборони України уразили найбільший на півдні Росії хімічний комбінат «Невинномысский Азот» у місті Невинномиськ Ставропольського краю.
Про це повідомляє Telegram-канал «Astra».
Атака відбулася в ніч із 15 на 16 травня 2026 року після того, як о 1:19 у регіоні оголосили загрозу застосування безпілотників. Пізніше в мережі почали ширитися фото та відео пожежі.
За аналізом матеріалів журналістів «Astra», осередок займання перебував безпосередньо на території хімкомбінату.
Втім, наразі офіційна влада регіону не підтвердила атаку на об’єкт. Так, губернатор Володимир Володимиров написав на своєму Telegram-каналі, що внаслідок відбиття нальоту руйнувань на землі немає.
Підприємство розташоване у 400~ км від підконтрольної території України за координатами 44.65905524796034, 41.940008762580746.
Українські та російські джерела описували «Невинномиський Азот» як один із великих хімічних об’єктів на півдні РФ, продукція якого може мати подвійне — цивільне і військове — значення, зокрема через виробництво аміаку, азотної кислоти та інших компонентів, що можуть використовуватися у виробництві вибухових речовин.
Це вкладається у ширшу логіку української кампанії: не лише стримувати російські штурми на передовій, а й бити по вузлах, які підтримують здатність РФ вести війну — складам, командним пунктам, ремонтним підрозділам, місцям концентрації особового складу, об’єктам безпілотної інфраструктури та підприємствам подвійного призначення.
Російська повітряна кампанія: масовані дронові атаки тривають
У ніч проти 16 травня Росія атакувала Україну 294 безпілотниками типу Shahed, «Гербера», «Італмас» та дронами-імітаторами. За повідомленням Повітряних сил ЗСУ, українська ППО та засоби РЕБ знешкодили 269 дронів; були зафіксовані влучання на 15 локаціях.
Це показує, що Росія продовжує робити ставку на виснаження української ППО, перевантаження мобільних вогневих груп, удари по енергетиці, транспорту, портах, житловій та критичній інфраструктурі.
Водночас високий відсоток збиття або подавлення дронів свідчить, що українська система протидії адаптується, хоча ризики для цивільної інфраструктури залишаються значними.
Придністров’я: паспортизація як інструмент майбутнього тиску
Окремий важливий блок оцінки ISW стосується не фронту в Україні, а Молдови. 15 травня путін підписав указ, який спрощує отримання російського громадянства для жителів Придністров’я. Йдеться про повнолітніх іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають у цьому регіоні. Для них скасовуються стандартні вимоги, зокрема щодо тривалого проживання в РФ та іспитів з російської мови, історії й законодавства.
Це не нова тактика Кремля. Росія вже використовувала паспортизацію як інструмент впливу в окупованих регіонах України, а також у сепаратистських утвореннях на пострадянському просторі. Логіка проста: спочатку Москва створює або розширює групу «російських громадян» за кордоном, а потім заявляє про право їх «захищати».
У випадку Придністров’я це особливо небезпечно, бо йдеться про проросійський анклав на території Молдови, де Росія давно зберігає важелі політичного, інформаційного та військового впливу. Указ про паспортизацію з’явився на тлі ширшої російської риторики про «захист російськомовних» — аргументу, який Кремль уже використовував для виправдання агресії проти України.
Що насправді показує оцінка ISW
Головний висновок із цієї оцінки — Росія намагається підтримувати образ наступальної ініціативи, але дедалі частіше стикається з розривом між бажаною і реальною картиною фронту.
На Куп’янському напрямку РФ говорить про рух на Шевченкове, не контролюючи сам Куп’янськ у заявленому масштабі. На Запорізькому напрямку російські мілблогери визнають складність через українські контратаки. На півдні та сході Україна продовжує бити по ближніх і середніх тилах російських військ. У глибокому тилу РФ під ударами опиняються об’єкти оборонно-промислової інфраструктури.
Іншими словами, російська кампанія не зупинилася, але її просування не виглядає таким лінійним і неминучим, як це намагається подати Москва.
Оцінка ISW за 16 травня 2026 року показує, що російське командування дедалі активніше підміняє реальність політично зручними звітами. Заяви Герасимова про Куп’янськ, Борову та Лиман не підтверджуються незалежними оцінками й навіть не повністю збігаються з повідомленнями російських мілблогерів.
Для України це означає, що оборона на ключових ділянках продовжує стримувати російський наступ, а контратаки й удари по тилах ускладнюють РФ планування. Для Росії ж головний ризик полягає в тому, що пропагандистська модель війни починає впливати на реальні військові рішення — і штовхає командування до цілей, для яких воно ще не має передумов.
За матеріалами understandingwar.org
