ЄС вмикає кредитну «двохрічку» для Україна на €90 млрд: як працює механізм і чому всі сперечалися про зброю.
4 лютого Рада ЄС погодила свою позицію щодо правової рамки, яка запускає кредитну підтримку на €90 млрд для України на 2026–2027 роки — з акцентом на оборону та чіткими правилами закупівель.
7 тез, щоб «схопити» головне за хвилину
- Сума і горизонти: €90 млрд на 2026–2027 роки.
- Розклад: €30 млрд — макрофінансова/бюджетна підтримка, €60 млрд — оборона (виробництво й закупівлі).
- Джерело грошей: запозичення ЄС на ринках капіталу, гарантія — бюджет ЄС.
- Коли перші гроші: орієнтир — початок квітня, але за умови завершення процедур у Європарламенті.
- Закупівлі зброї: “в принципі” — з ЄС, України, країн Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄЕП-ЄАВТ); винятки — якщо терміново і немає доступного аналога.
- Треті країни (США, Британія тощо): можуть бути «підв’язані» до механізму під конкретні продукти і за умовами (партнерство з ЄС, внесок у витрати запозичень, значна підтримка України).
- Повернення боргу: політична логіка — платити після репарацій з боку Росії; відсотки планують покривати з бюджету ЄС, щоб не добивати боргову стійкість України.
Чому «двохрічний» кредит з’явився саме зараз
Ключовий мотив — не допустити фінансового провалу України у 2026–2027 роках, коли потреби бюджету й оборони залишаються високими, а політичні цикли в партнерів роблять «ручні пакети допомоги» менш прогнозованими.
У пресрелізі Ради ЄС прямо згадується оцінка: залишкові потреби фінансування України на 2026–2027 — €135,7 млрд (попередня проєкція МВФ за припущення, що війна завершиться у 2026). ЄС бере на себе €90 млрд, тобто приблизно дві третини, решта — очікувано від партнерів, зокрема G7.
Це важливо ще й тому, що ЄС уже є найбільшим донором фінансової допомоги: на сторінці Ради ЄС вказано, що €103,3 млрд мобілізовано у фінансовій, економічній та гуманітарній підтримці, а загальна допомога (включно з військовою та підтримкою біженців) — €193,3 млрд.
Архітектура €90 млрд: як саме розкладені гроші
€30 млрд — «щоб держава працювала»
Ця частина йде як макроекономічна підтримка: через класичну макрофінансову допомогу або через існуючу рамку Ukraine Facility.
Простіше кажучи, це «кисень» для бюджету: щоб не зривати базові витрати й не перетворювати кожен місяць на кризу ліквідності.
€60 млрд — «щоб оборона мала довгий контракт»
Друга частина — інвестиції в оборонні потужності та закупівлі військового обладнання. У тексті Ради ЄС підкреслено, що це має дати Україні своєчасний доступ до продукції української та європейської оборонної промисловості.
Саме тут і народжується «політична начинка» пакета: не просто “дати гроші”, а пришити їх до оборонного виробництва й ланцюгів постачання в Європі та Україні.
Умови для України: стратегія фінансування та «червоні лінії» реформ
Щоб гроші не роз’їхалися «по латках» без системи, Україна має підготувати власну стратегію фінансування під ці кошти. Далі її оцінює Єврокомісія, і лише після цього стратегію затверджує Рада ЄС.
Окремо прописано, що доступ до фінансування буде пов’язаний зі “строгими умовами”, серед яких: верховенство права та боротьба з корупцією.
Політичний сенс цього пункту — захистити механізм від критики всередині ЄС і зробити кредит «придатним до продажу» виборцям держав-членів: не просто чек, а чек із запобіжниками.
«Купуй європейське» та швидкість: правила закупівель і де в них «дірки»
У базовій логіці правила жорсткі: оборонні продукти “в принципі” мають закуповуватися у компаній з ЄС, України або з країн Європейський економічний простір та Європейська асоціація вільної торгівлі.
Але життя війни не любить принципів без винятків, тому додано «клапан»:
- якщо Україні потрібна термінова поставка,
- і потрібного продукту немає у ЄС, України, країн ЄЕП та ЄАВТ,
— застосовуються цільові дерогації (винятки).
Саме цей блок став точкою конфлікту між підходами:
- максимально “Купуй європейське”, щоб гроші залишалися в європейській промисловості,
- максимально “Купуй швидко”, щоб Україна могла брати те, що швидше приїде й закриє дефіцит.
Про те, що суперечки точилися довкола можливості купувати озброєння у США та Британії, писали медіа, зокрема Financial Times та Reuters.
Треті країни: як у схему заходять Велика Британія, США та інші
Рада ЄС описує два «коридори» для участі третіх країн у закупівлях під кредит:
- Країни з двосторонньою угодою з ЄС у межах інструменту SAFE (оборонні інвестиції): під кожну таку країну потрібен делегований акт, який визначає, які саме продукти можна купувати.
- Країни з Security & Defence Partnership (двосторонні безпекові і оборонні партнерства) із ЄС, які:
- беруть на себе “справедливий і пропорційний” фінансовий внесок у витрати запозичень,
- і надають значну фінансову та військову підтримку Україні.
У цьому дизайні видно компроміс: ЄС тримає «пріоритет європейського», але легально відкриває двері тим партнерам, без яких частину номенклатури швидко не закриєш.
Окремо, за даними Financial Times, для британських виробників обговорювалися умови на кшталт «pay-to-play» (внесок у вартість), щоб отримати доступ до контрактів.
Відсотки й борг: хто реально несе навантаження
Тут — найменш «медійний», але один із найважливіших пунктів: щоб забезпечити кращі умови кредиту і зберегти боргову стійкість України, відсоткові витрати за позикою планують покривати з бюджету ЄС.
Це означає, що для України критичною стає не ставка, а:
- графік траншів,
- умови доступу,
- і те, чи не «застрягнуть» закупівлі в бюрократії.
Enhanced cooperation: чому в пакеті 24 держави, а не всі 27
Рішення ухвалене через процедуру посиленої співпраці (enhanced cooperation) із участю 24 держав-членів. Цей механізм дозволяє діяти в межах структур ЄС, прискорюючи інтеграцію без одностайної згоди всіх країн.
І важлива деталь: покриття відсотків з бюджету ЄС не вплине на внески держав, які не беруть участі (у пресрелізі прямо названі Чехія, Угорщина, Словаччина).
Політично це спосіб «не дати меншості заблокувати все», але юридично — складніша конструкція, яка потребує акуратного проходження процедур.
Таймлайн: що має статись між 4 лютого і першим траншем
Ось як виглядає логіка дороги до грошей:
1. Рада ЄС узгодила позицію щодо правової рамки (те, що сталося 4 лютого).
2. Європейський парламент працює в прискореному режимі: ще 20 січня він погодив термінову процедуру для пакета документів, які відкривають шлях кредиту; повідомлялося, що частину голосувань планували на пленарний тиждень 9–12 лютого.
3. Паралельно треба завершити юридичні тексти та гарантії в бюджетній рамці ЄС (у пресрелізі згадується потреба згоди Європарламенту на зміну, що дозволяє гарантувати допомогу через бюджет).
4. Після фіналізації — Комісія виходить на ринок запозичень; ціль — перший платіж початок другого кварталу, а Reuters називає орієнтиром початок квітня.
Ризики та сценарії: де пакет може «підвиснути»
Ризик 1 — політичні затримки в Європарламенті.
Пакет великий і політично чутливий (оборона та запозичення), а значить — будь-яка правка в останню хвилину може зрушити графік.
Ризик 2 — закупівлі перетворяться на «вузьке горло».
Правила “купуй у ЄС/України” логічні для розвитку ВПК, але на практиці все впирається в наявність потрібних позицій і терміни виробництва; тому дерогації (винятки) — не “дірка”, а запобіжник від паралічу.
Ризик 3 — суперечки навколо третіх країн.
Доступ партнерів на кшталт Британії — це не тільки про «хто заробить», а й про швидкість і номенклатуру. Саме тому в медіа це обростає формулюваннями «pay-to-play» (плати, щоб грати/отримати доступ).
Ризик 4 — умовність “репараційної” логіки.
Політична формула «Україна платить після репарацій» важлива, але її практична реалізація залежить від багатьох юридичних і політичних факторів. Наразі базовий сигнал ЄС: борг стає «погашуваним» після репарацій, а російські активи залишаються іммобілізованими.
Що це реально дає Україні: коротко
- Передбачуваність: дворічний коридор допомоги — це менше «переговорів за кожен транш» і більше планування.
- Оборонна довга хвиля: €60 млрд під виробництво та закупівлі — шанс зшивати потреби фронту з потужностями українського та європейського ВПК.
- Менше боргового тиску через відсотки: якщо відсотки справді покриватиме бюджет ЄС, Україна отримує доступ до дешевшого ресурсу, ніж могла б у “чистому” ринковому форматі.
- Політичний сигнал: ЄС інституціоналізує підтримку так, щоб вона переживала зміну урядів і сезонні кризи.
Кредит ЄС на €90 млрд для України на 2026–2027 — це спроба «закрити два фронти» одночасно: стабілізувати бюджет (≈€30 млрд) і перевести оборону на довгу контрактну хвилю (≈€60 млрд), щоб гроші працювали не лише як латання дір, а як системне нарощування спроможностей.
Політична ціна пакета — жорсткі правила закупівель “переважно Україна/ЄС” із контрольованими винятками для третіх країн, коли потрібного в ЄС немає або коли критична швидкість. Це компроміс між інтересами європейського ВПК і реальністю війни, де перемагає не гасло, а темп постачання.
Найближчий вузол ризику — проходження Європарламенту: без цього перший транш у старті ІІ кварталу 2026 (орієнтир — початок квітня) може зсунутися. Якщо ж процедура пройде без затримок, ЄС фактично фіксує: підтримка України стає інституційною, дворічною і прив’язаною до оборонного результату, а не до ситуативних пакетів.
За матеріалами nv.ua
