Україна зібрала в Карпатах вісім держав Центральної та Східної Європи й запропонувала перетворити регіон на окремий простір безпеки, енергетики, логістики та інвестицій. За великими цифрами — понад €1 млрд угод і десятки мільярдів євро інвестиційних проєктів — приховується амбітніша мета: домогтися для Карпат окремої макрорегіональної стратегії ЄС. Але поки C8 залишається радше політичною та проєктною рамкою, ніж організацією з власним бюджетом, секретаріатом і механізмом виконання рішень.
18 вересня на Івано-Франківщині Україна офіційно запустила Carpathian Eight, або C8 — «Карпатську вісімку». До формату заявлені Україна, Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Австрія та Сербія. Перший політичний саміт відбувся у Гуті, а економічна частина — у Буковелі в межах форуму, що триває 18–20 вересня.
Ініціатива значно ширша за чергову зустріч сусідніх країн. У підсумковій декларації сторони домовилися про регулярну співпрацю держав, регіонів і громад, щорічні саміти, спільні транскордонні проєкти, розвиток транспортних та енергетичних мереж і — принципово — про просування ідеї окремої макрорегіональної стратегії Європейського Союзу для Карпат. Саме цей пункт може визначити, чи залишиться C8 політичним брендом, чи перетвориться на довгостроковий механізм доступу до європейських програм та інвестицій.
Хто входить до «Карпатської вісімки»
Формат об’єднує шість держав ЄС і дві країни-кандидати.
| Країна | Статус щодо ЄС | Роль у першому саміті |
|---|---|---|
| Україна | кандидат | ініціатор і господар C8 |
| Польща | член ЄС | прем’єр Дональд Туск |
| Румунія | член ЄС | президент Нікушор Дан |
| Словаччина | член ЄС | держсекретар МЗС Марек Ешток |
| Чехія | член ЄС | перший віцепрезидент Сенату Їржі Драгош |
| Угорщина | член ЄС | представники долучалися до економічної частини |
| Австрія | член ЄС | голова Федеральної ради Крістіна Шварц-Фукс |
| Сербія | кандидат | президент Александар Вучич |
На найвищому виконавчому рівні особисто були представлені насамперед Україна, Польща, Румунія та Сербія. Чехія й Австрія направили парламентських представників, Словаччина — державного секретаря МЗС, а представники Угорщини мали приєднатися вже до економічної частини. Тобто політичний рівень представництва восьми держав на старті був неоднаковим.
Є і ще одна формальна деталь. Опублікована декларація першого саміту в преамбулі називає представників лише шести країн — Австрії, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини та України. Чехія й Угорщина в цьому переліку відсутні, хоча вони належать до заявленої C8. Тому наразі точніше говорити про створений восьмикраїнний формат, ніж стверджувати, що всі вісім держав однаково юридично оформили участь у першій декларації.
Чому саме Карпати
На перший погляд, географічна основа для нового блоку не очевидна: між цими країнами вже існують десятки двосторонніх угод, програми ЄС, Дунайська стратегія, «Ініціатива трьох морів» та інші формати Центральної Європи.
Проте Карпатський регіон має власну багаторічну інституційну історію. Ще 2003 року в Києві була підписана Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Її сторонами стали Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна. Австрія до конвенції не входить, хоча частина Карпатського географічного простору поширюється й на австрійську територію. Саме C8 фактично додає Австрію до політичного формату традиційної карпатської сімки.
Новизна полягає і в іншому. Попередні карпатські механізми значною мірою концентрувалися на екології, біорізноманітті, туризмі, гірських громадах та сталому розвитку. C8 переносить центр ваги на енергетику, транспорт, промисловість, оборонну стійкість та великі інвестиційні проєкти.
Війна різко збільшила значення західного кордону України. Через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію проходять експортно-імпортні маршрути, військова допомога, енергетичні потоки й значна частина зв’язків України з європейським ринком. Зеленський прямо пов’язав запуск формату із необхідністю зміцнити дороги, залізниці, енергетичні мережі й промислову базу регіону.
За оцінками, представленими українською стороною, в країнах C8 живуть близько 126 млн людей, а їхній сукупний ВВП становить приблизно $3,4 трлн.
Найважливіша мета C8 може бути не в самій C8
У декларації є пункт, який потенційно важливіший за назву «Карпатська вісімка»: учасники домовилися розглянути створення EU Macro-Regional Strategy for the Carpathian Region — окремої макрорегіональної стратегії ЄС для Карпат.
Сьогодні ЄС має чотири такі стратегії: для Балтійського моря, Дунаю, Адріатично-Іонічного та Альпійського регіонів. Вони не утворюють нового наднаціонального уряду, але допомагають державам і регіонам узгоджувати інфраструктурні, екологічні, транспортні та економічні проєкти й прив’язувати їх до наявних європейських фондів та програм.
Тобто для України стратегічний сценарій виглядає приблизно так:
C8 → спільний список пріоритетів → політична підтримка держав → звернення до Єврокомісії → створення макрорегіональної стратегії ЄС → системна прив’язка проєктів до європейських інструментів фінансування.
Самітова декларація прямо пропонує активніше використовувати Interreg та Interreg NEXT, а також Європейські об’єднання територіального співробітництва. Крім того, C8 має доповнювати, а не замінювати Дунайську стратегію та «Ініціативу трьох морів».
Це особливо важливо тому, що Україна й Сербія не є членами ЄС. Макрорегіональні стратегії вже використовуються як інструмент взаємодії держав-членів із країнами поза Союзом, а Єврокомісія розглядає їх і як один зі способів підготовки кандидатів до правил і політик ЄС.
€1 млрд, €40 млрд чи €115 млрд: що насправді означають цифри саміту
Навколо C8 уже з’явилося кілька великих цифр, які легко сплутати.
Передусім Зеленський повідомив, що до підписання підготували понад 50 інвестиційних і торговельних угод на суму більш як €1 млрд. Reuters згодом описав ці домовленості як підписані й повідомив, що понад половину становили проєкти відновлюваної енергетики. Однак офіційний текст виступу президента того самого вечора використовує обережніше формулювання — «підготовлено до підписання». Повного публічного реєстру всіх понад 50 угод із контрагентами, сумами та строками станом на 19 вересня немає.
Друга цифра — 95 інвестиційних проєктів. У пізнішому повідомленні Офіс президента їхню загальну вартість оцінили у понад €42,5 млрд; напередодні Зеленський називав приблизно €40 млрд.
На самому порталі Investment Lab наразі відкрито 90 проєктів: 33 енергетичні, 17 промислових, 11 транспортно-логістичних, 12 інфраструктурних та інші. Заявлена потреба у фінансуванні для більшості з них становить близько $10,7 млрд, без урахування кількох великих проєктів, номінованих у євро.
Ще одна сторінка організаторів називає ширший регіональний pipeline приблизно у €115 млрд. Це вже не обсяг підписаних контрактів і не сума, яку хтось пообіцяв профінансувати, а загальна вартість ширшого набору інвестиційних проєктів, серед яких є багатомільярдні об’єкти, що вже будуються або перебувають на різних стадіях підготовки.
Отже, ці цифри описують різні речі:
| Показник | Що означає |
|---|---|
| понад €1 млрд | угоди, оголошені або підготовлені до підписання на форумі |
| ≈€40–42,5 млрд | заявлена вартість 95 проєктів спільного портфеля |
| $10,7 млрд | інвестиційна потреба більшості проєктів, відкритих у каталозі Investment Lab |
| ≈€115 млрд | ширший pipeline проєктів, який наводять організатори |
Енергетика: від транзиту до виробництва
Саме енергетика виглядає найбільш опрацьованою частиною C8.
В офіційних матеріалах приблизно половину інвестиційного портфеля пов’язують з енергетичним сектором: сонячною і вітровою генерацією, накопичувачами, газовою інфраструктурою та новими транскордонними з’єднаннями.
Одна з центральних пропозицій — Карпатський вітроенергетичний кластер потужністю 1,5 ГВт. У відкритому каталозі вже є декілька його українських складових.
Зокрема, у Закарпатті заявлено Усть-Чорнянську ВЕС потужністю 176,8 МВт з потребою приблизно $247,2 млн інвестицій, Жденіївську ВЕС на 93,6 МВт із запитом $104,5 млн та ВЕС «Гостра» на 67,6 МВт із потребою $76,5 млн. Усі три проєкти передбачають ширшу взаємодію з енергосистемами Австрії, Угорщини, Словаччини та Польщі.
Проте це ще не 1,5 ГВт побудованої генерації. Зазначені проєкти перебувають переважно на стадії попереднього техніко-економічного обґрунтування, а заявлені строки до запуску становлять від двох до чотирьох років.
Окремий блок — газова інфраструктура. У портфелі є новий транскордонний газовий інтерконектор із Румунією з орієнтовною потребою $75 млн, модернізація компресорних станцій на Львівщині та Івано-Франківщині, а також використання українських підземних сховищ як елемента регіональної енергетичної безпеки.
Таким чином, ідея полягає не лише у прокладанні транзитних маршрутів через Україну. C8 намагається позиціонувати Карпати як територію виробництва, накопичення і зберігання енергії, інтегровану з ринком ЄС.
Залізниця, термінали та кордон: другий великий блок
Не менш практичним напрямом є транспорт.
Українська сторона включила до потенційних проєктів автомагістраль Івано-Франківськ — Катовіце, а в інвестиційному каталозі є окремі залізничні та термінальні проєкти.
Один із найбільших — модель EU–Ukraine Low Cost Railway Passenger Carrier, для якої заявлена потреба у $441 млн інвестицій. Проєкт перебуває на стадії поглибленої підготовки. Ще $186 млн оцінюється потреба проєкту Eurolink Чернівці — Вадул-Сірет у напрямку Румунії, а близько $100 млн — розвитку європейської залізничної інфраструктури Львівського вузла.
На Закарпатті пропонують відразу кілька логістичних вузлів.
Horonda Platform передбачає мультимодальний термінал із першою чергою пропускної здатності близько 1,5 млн тонн на рік. Для нього шукають $38,7 млн капіталу; проєкт уже позначений як готовий до реалізації.
Окремо представлені логістичний хаб Euro Logistics/Eurocar за $40 млн та Chop Cargohub орієнтовною вартістю $25,7 млн.
Для України це особливо важливо через різну ширину залізничної колії. Без достатньої кількості перевантажувальних терміналів, європейської колії та прикордонних потужностей інтеграція українського ринку до ЄС постійно наштовхується на фізичні обмеження.
А що з безпекою і військовою мобільністю
У промовах безпека стоїть поруч з енергетикою та логістикою, однак C8 не є новим військовим союзом.
Декларація не містить аналога статті 5 НАТО, спільного командування, військового бюджету або зобов’язання держав захищати одна одну. Її безпековий блок більше стосується стійкості інфраструктури, цивільного захисту, готовності громад до надзвичайних ситуацій та загальної регіональної координації.
Оборонні питання поки просуваються передусім паралельно — через двосторонні домовленості.
Під час саміту Польща оголосила про приєднання до коаліції, яка разом з Україною працює над розробленням дешевшої й масштабованої системи протиракетної оборони. Туск також повідомив про новий польський пакет допомоги Україні.
На зустрічі з президентом Румунії сторони обговорювали спільне виробництво дронів, європейський оборонний інструмент SAFE, інфраструктуру і безпеку Чорного моря.
Тому C8 на старті радше створює географічну рамку, усередині якої окремі оборонні проєкти можуть розвиватися швидше, але сама «Карпатська вісімка» ще не має власного військового механізму.
Навіщо Україні ще один формат, якщо вже є «Три моря»
Це, ймовірно, головне питання до нової ініціативи.
У Європі справді немає дефіциту регіональних форматів. Проте C8 має декілька відмінностей.
По-перше, формат географічно прив’язаний саме до Карпатського макрорегіону, а не до великої осі між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями.
По-друге, Україна й Сербія тут не зовнішні партнери, а заявлені повноправні учасники восьмикраїнної конструкції.
По-третє, центральною довгостроковою метою є не просто політична координація, а створення п’ятої макрорегіональної стратегії ЄС, яка могла б пов’язати місцеві й державні проєкти із системою політики згуртованості Союзу. Декларація спеціально підкреслює, що C8 має працювати в синергії з Дунайською стратегією та «Трьома морями», а не дублювати їх.
Що може отримати Україна
Для України потенційна користь C8 лежить одразу у кількох площинах.
Найочевидніша — фізична інтеграція з ЄС. Членство саме по собі не усуває різну залізничну колію, недостатню пропускну здатність переходів, дефіцит інтерконекторів чи слабкі дороги. Ці об’єкти треба будувати роками, тому починати їх до формального вступу до ЄС має практичний сенс.
Друга — економічна інтеграція до членства. Спільні інвестиційні проєкти, правила Interreg, робота регіональних адміністрацій і синхронізація інфраструктури можуть поступово включати Україну в європейські виробничі й транспортні ланцюги ще під час переговорів про вступ. Саме на поступову інтеграцію країн-кандидатів посилається і декларація C8.
Третя — можливість перевести відбудову України з набору окремих національних проєктів у транскордонну економічну модель. Залізниця до Румунії, логістичний термінал на Закарпатті чи газовий інтерконектор мають більшу економічну цінність, якщо розглядаються не лише як українська інфраструктура, а як частина європейської мережі.
Головне слабке місце — виконання
Перший саміт залишає і багато відкритих питань.
Опублікована декларація передбачає щорічні зустрічі та постійну координацію, але не створює окремого бюджету C8, постійного секретаріату, інвестиційного фонду чи органу, який відповідав би за контроль виконання кожного проєкту.
Другий ризик — різні стадії готовності проєктів. У відкритому каталозі є об’єкти, які вже реалізуються або готові до запуску, але є й концепції, попередні ТЕО та проєкти із горизонтом у п’ять і більше років. Тому величина інвестиційного портфеля сама по собі мало говорить про те, скільки грошей реально буде вкладено найближчим часом.
Третій тест — політична стійкість. Уже перший саміт продемонстрував різний рівень представництва держав, а опублікована декларація формально називає лише шість із восьми країн. Тому однією з ознак реального інституційного оформлення C8 буде те, чи візьмуть усі вісім урядів участь у наступних самітах і спільних механізмах.
І нарешті, вирішальним буде ставлення Брюсселя. Карпатська макрорегіональна стратегія ЄС поки не створена. C8 лише декларує намір просувати її. На сьогодні Євросоюз офіційно має чотири макрорегіональні стратегії, тому перехід від української пропозиції до п’ятої стратегії вимагатиме окремого європейського політичного процесу.
Що варто відстежувати далі
Перша «Карпатська вісімка» створила рамку, але її реальну вагу визначать значно прозаїчніші речі: чи з’явиться повний перелік понад 50 угод на €1 млрд, скільки з них матимуть остаточні контракти й фінансування; які з 95 інвестиційних проєктів першими отримають гроші; чи погодять держави постійний координаційний механізм; і, головне, чи підтримає Європейська комісія створення окремої макрорегіональної стратегії для Карпат.
Саме тоді можна буде відрізнити політичний старт від інституційного результату.
Поки C8 правильніше описувати не як новий «блок» Центральної Європи, а як запущену Україною багаторівневу платформу, яка намагається поєднати регіональну політику, вступ до ЄС, відбудову, енергетичну незалежність і транспортну інтеграцію. Її найцікавіша частина — не сама назва «Карпатська вісімка», а спроба зробити Карпати окремим об’єктом економічної та інфраструктурної політики ЄС.
Якщо цей задум дійде до європейської макрорегіональної стратегії та фінансування конкретних залізниць, інтерконекторів, терміналів і генерувальних потужностей, C8 матиме практичний зміст. Якщо ні — після першого саміту залишиться передусім великий портфель проєктів і рамкова політична декларація.
Станом на 19 вересня 2026 року саміт ще триває, а публічний перелік усіх заявлених угод неповний.
