Обмін привітаннями між Пхеньяном і Москвою до річниці звільнення Кореї від японського колоніального панування на перший погляд мало відрізняється від десятків інших дипломатичних заяв. Кім Чен Ин знову говорить про дружбу й спільну боротьбу, путін обіцяє розвивати співпрацю «в усіх секторах». Жодного нового договору, пакета озброєнь чи домовленості про розміщення військ у цих повідомленнях немає.
Але у серпні 2026 року такі слова звучать уже зовсім інакше, ніж два чи три роки тому.
КНДР перестала бути для Росії лише політичним партнером і постачальником боєприпасів. Північнокорейські військові вже брали участь у війні на боці Москви, на озброєнні російської армії перебувають північнокорейські ракети, артилерійські системи та мільйони снарядів, а українська розвідка повідомляє про підготовку нового масштабнішого військового залучення Пхеньяна.
Для самої КНДР війна водночас перетворилася на джерело валюти, завантаження оборонних підприємств, доступу до російських технологій і унікального бойового досвіду.
Тому церемоніальний лист Кім Чен Ина важливий не тим, що в ньому написано. Значно важливіше те, яка система військового й економічного обміну вже сформувалася за цими словами.
Чергове привітання — але вже на тлі фактичного військового союзу
16 серпня Reuters повідомив із посиланням на північнокорейське агентство KCNA, що Кім Чен Ин відповів путіну на привітання з 81-ю річницею завершення японського колоніального правління над Кореєю.
Російська сторона наголосила на історичних зв’язках, сформованих під час боротьби Радянського Союзу проти Японії наприкінці Другої світової війни, і заявила, що співпраця Москви та Пхеньяна продовжуватиме розвиватися «в усіх секторах». Кім своєю чергою говорив про продовження історії «спільної боротьби» та традицій дружби. До символічних заходів долучився й російський навчальний корабель Pallada, який прибув із візитом до північнокорейського Вонсана.
Саме по собі це не означає нової військової домовленості.
Основу нинішнього союзу сторони створили ще у 2024 році, коли підписали Договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Після ратифікації документ набув чинності у грудні того ж року. Він передбачає негайну військову допомогу, якщо одна зі сторін зазнає збройної агресії.
Відтоді те, що спочатку сприймалося передусім як дипломатичний сигнал, отримало практичне наповнення.
Північна Корея направила війська до Росії, значно розширила постачання боєприпасів та озброєння, а Москва стала для Пхеньяна джерелом грошей, торгівлі й, за оцінками розвідок та аналітиків, військових технологій.
Фактично йдеться вже не про декларацію про дружбу, а про взаємовигідний військово-економічний механізм.
Що отримує Росія: мільйони снарядів і додатковий ресурс для довгої війни
Наймасштабнішим внеском КНДР у російську війну залишаються артилерійські боєприпаси.
За даними української військової розвідки, які наводив Reuters, від середини 2023 року Північна Корея поставила Росії близько 4 млн артилерійських снарядів, не враховуючи мінометні боєприпаси. Аналіз Reuters та британського Open Source Centre раніше встановив щонайменше 64 рейси російських суден між північнокорейським портом Раджин і Росією з вересня 2023-го до березня 2025 року. Вони могли перевезти майже 16 тисяч контейнерів із боєприпасами.
Значення цих поставок виходить далеко за межі простої кількості снарядів.
У лютому 2025 року керівник української військової розвідки Кирило Буданов оцінював, що КНДР забезпечувала приблизно половину потреб Росії в боєприпасах на фронті. Йшлося також про постачання 170-мм самохідних гаубиць та 240-мм реактивних систем залпового вогню. Це українська оцінка, яку неможливо незалежно підтвердити в усіх деталях, однак вона демонструє масштаб залежності російської воєнної машини від зовнішнього ресурсу.
Для Москви це критично важливо саме у війні на виснаження.
Росія має значно більший власний оборонно-промисловий комплекс, ніж КНДР, однак інтенсивність артилерійської війни потребує величезної кількості боєприпасів. Північнокорейські запаси дозволяють не лише поповнювати витрати, а й зменшувати тиск на російські заводи та склади.
Іншими словами, Пхеньян продає Росії те, що особливо потрібне затяжній війні: масу відносно простого озброєння, яке можна використовувати щодня у великих кількостях.
Ракети КНДР знову з’явилися в Україні
Другий рівень співпраці значно небезпечніший для українського тилу — балістичні ракети KN-23 і KN-24.
Росія почала застосовувати їх проти України наприкінці 2023 року. За оцінкою української розвідки, яку Reuters оприлюднив у серпні 2026-го, до серпня 2025 року Північна Корея могла поставити Москві близько 150 таких ракет.
Після тривалої паузи північнокорейські ракети знову почали фіксувати під час російських атак улітку 2026 року.
Наприкінці липня президент Володимир Зеленський повідомив, що попередні дані вказували на використання північнокорейської ракети під час удару по селу Радушне біля Кривого Рогу, де загинули п’ятеро членів однієї родини. Reuters із посиланням на військові джерела повідомляв про характеристики траєкторій, сумісні з KN-23 або KN-24, однак остаточна ідентифікація вимагала дослідження уламків. Джерела агентства припускали, що відновлення застосування після майже річної перерви могло свідчити про отримання Росією нової партії ракет.
11 серпня Зеленський знову заявив про використання північнокорейських балістичних ракет — цього разу під час масштабного удару по Запоріжжю, де загинули семеро працівників «Запоріжсталі». Москва застосування саме північнокорейських боєприпасів не підтвердила.
Для України тут важлива не лише кількість ракет.
Балістичні цілі значно складніше перехоплювати, ніж звичайні крилаті ракети чи безпілотники. Reuters зазначав, що посилення російського акценту на балістиці особливо небезпечне на тлі дефіциту в України сучасних систем протиракетної оборони та ракет-перехоплювачів до них.
Таким чином навіть відносно невеликі додаткові поставки з КНДР здатні збільшувати навантаження на один із найдорожчих і найдефіцитніших компонентів української ППО.
Наступний етап — уже не просто ракети, а північнокорейські ракетники
На початку серпня з’явилася ще серйозніша інформація.
Представник Головного управління розвідки Міноборони України повідомив Reuters, що північнокорейський ракетний підрозділ почав розгортання у західній частині Росії. За українськими оцінками, він потенційно може отримати до 120 балістичних ракет і шість пускових установок для ударів по Україні.
Reuters наголошував, що ці дані базуються на закритій розвідувальній інформації й агентство не могло перевірити їх незалежно. Росія та КНДР на запити про коментар тоді не відповіли.
Якщо таке розгортання повністю реалізують, це означатиме якісно новий рівень участі Пхеньяна.
Раніше КНДР переважно постачала Росії озброєння, яке використовували російські військові. Поява власного північнокорейського ракетного підрозділу означатиме вже безпосередню присутність персоналу, який може забезпечувати експлуатацію цих комплексів.
Саме тут межа між «постачанням зброї союзнику» і фактичною участю у війні стає дедалі менш помітною.
Війська: від Курської області до можливих десятків тисяч нових солдатів
КНДР цю межу вже переходила.
За оцінками української сторони, приблизно 14 тисяч північнокорейських військових були відправлені до Курської області Росії у 2024 році та брали участь у боях проти українських сил. Згодом сам Пхеньян офіційно визнав направлення військ.
Для північнокорейської армії це стала найбільша реальна участь у війні за багато десятиліть.
Перші місяці показали високу ціну такого досвіду. Південнокорейська розвідка у квітні 2025 року оцінювала загальні втрати північнокорейського контингенту приблизно в 4,7 тисячі вбитими й пораненими, з них близько 600 загиблих. Водночас у Сеулі зазначали, що з часом північнокорейські військові адаптувалися до сучасного поля бою та навчилися краще працювати з безпілотниками й іншими новими для них засобами.
На початку серпня 2026 року українська розвідка оцінювала кількість військових КНДР, які залишалися в Курській області, приблизно у 9,5 тисячі, зазначаючи, що на той момент вони безпосередньо у бойових діях не брали участі.
Але Київ очікує нового етапу.
9 серпня Зеленський заявив, що ухвалено рішення про можливе розміщення на території Росії від 30 до 50 тисяч північнокорейських військових. Він не розкрив джерел цих даних, а Reuters не міг перевірити їх незалежно. Раніше українська сторона говорила про підготовку об’єктів у Воронезькій області для нового контингенту.
Але навіть сама підготовка нового розгортання демонструє напрямок: модель військової співпраці, випробувана в Курській області, може не завершитися разовою операцією.
Що отримує КНДР: війна як джерело валютних надходжень
Для Пхеньяна ця співпраця має цілком матеріальну ціну.
За оцінкою Bank of Korea, економіка КНДР у 2025 році зросла на 3,5%. Це був третій рік поспіль зі зростанням понад 3%. Реальний обсяг економіки, за розрахунками південнокорейського центробанку, перевищив рівень 2017 року — періоду до того, як найжорсткіші міжнародні санкції почали повністю впливати на країну.
Важливе застереження: КНДР не публікує повної достовірної економічної статистики. Bank of Korea будує оцінки на інформації південнокорейських державних органів, розвідки й торговельних даних, тому це не тотожне звичайній статистиці ВВП відкритої економіки.
І все ж структура зростання показова.
Reuters із посиланням на Bank of Korea повідомляв, що одним із головних факторів стало розширення економічної співпраці з Росією поряд зі збільшенням торгівлі з Китаєм та внутрішніми державними проєктами. Попит на північнокорейські озброєння підтримав виробничий сектор: обсяг виробництва в ньому зріс на 6,6%.
Валютні надходження, за оцінками Сеула, зросли також завдяки північнокорейським працівникам за кордоном та військовим, відправленим на підтримку Росії. Сфера послуг виграла від зростання потоку російських туристів і транспортних зв’язків. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі КНДР, без урахування Південної Кореї, у 2025 році зріс на 16% — до $3,13 млрд.
Отже, продаж зброї — лише одна частина схеми.
Навколо військового союзу виникають транспортні маршрути, трудова міграція, туризм, державні замовлення й нові канали надходження твердої валюти.
Для держави, яка десятиліттями перебуває під санкціями та має обмежений доступ до міжнародних фінансів, це особливо цінний ресурс.
Найдорожча валюта для Пхеньяна — не гроші, а технології
Але потенційно головна вигода КНДР може вимірюватися не доларами чи рублями.
Північна Корея отримує те, що значно складніше купити на звичайному ринку: військові технології та інформацію про поведінку власного озброєння в умовах справжньої війни.
Південнокорейська розвідка у 2025 році оцінювала, що в обмін на війська та озброєння Пхеньян міг отримати від Росії технічну допомогу у сфері розвідувальних супутників, безпілотників і зенітних ракет. Це залишається оцінкою розвідки, а не підтвердженим Москвою переліком передач.
У жовтні 2025 року голова Об’єднаного комітету начальників штабів Південної Кореї також допускав, що російські технології могли бути використані під час створення нової північнокорейської міжконтинентальної балістичної ракети Hwasong-20. І тут ідеться саме про припущення південнокорейської сторони, а не про незалежно встановлений факт.
Набагато очевидніша вигода — бойовий досвід.
Північнокорейські військові на російсько-українській війні стикаються з масовим застосуванням FPV-дронів, розвідкою з безпілотників, радіоелектронною боротьбою, сучасними системами зв’язку, артилерійською взаємодією та постійним спостереженням за полем бою.
Reuters зазначав, що це дозволяє Пхеньяну не лише тренувати людей, а й перевіряти власну зброю в реальних бойових умовах та отримувати дані для її вдосконалення.
Саме тому наслідки союзу виходять далеко за межі України.
Ракета, яку Росія запускає сьогодні по українському місту, одночасно може бути для північнокорейських інженерів джерелом інформації про точність, надійність, траєкторію, роботу систем наведення та здатність долати сучасну протиракетну оборону.
Війна створила для Москви й Пхеньяна замкнений цикл
Модель співпраці дедалі більше нагадує замкнений цикл.
Росії потрібні боєприпаси, ракети та додатковий людський ресурс. КНДР має великі запаси артилерійських боєприпасів, виробничі потужності та армію, яку режим може направляти за кордон без суспільної дискусії.
Натомість Пхеньян потребує валюти, енергетичних ресурсів, технологій та можливості перевіряти своє озброєння в умовах сучасної війни. Росія може дати йому саме це.
Чим довше триває війна, тим більше сторони можуть отримувати одна від одної.
Для Москви КНДР стає способом компенсувати частину військових витрат і послабити ефект міжнародної ізоляції.
Для Пхеньяна російський ринок фактично створює попит на продукцію його військово-промислового комплексу та перетворює застарілі запаси й величезну армію на економічний і політичний актив.
Саме в цьому полягає одна з найбільш небезпечних особливостей союзу: війна перестає бути лише витратою для КНДР і починає приносити режиму ресурси для подальшого військового розвитку.
Чому церемоніальна заява все-таки має значення
Якщо оцінювати лише текст листів Кім Чен Ина та путіна, новини майже немає. У них не оголошено ні нової угоди, ні конкретної поставки зброї, ні чергового військового контингенту.
Але політичне значення таких заяв полягає в іншому.
Москва і Пхеньян послідовно переводять військову співпрацю з категорії того, що потрібно приховувати або заперечувати, у категорію нормальних міждержавних відносин.
Після підписання договору про стратегічне партнерство північнокорейські військові брали участь у боях у Росії. КНДР офіційно визнала їхню присутність. Постачання зброї й боєприпасів набуло системного характеру. Економічні зв’язки розширюються паралельно з військовими.
При цьому міжнародні санкції проти Північної Кореї залишаються чинними. Reuters нагадує, що резолюції Ради Безпеки ООН обмежують військову співпрацю з КНДР, а США та їхні союзники вважають постачання озброєнь і розміщення північнокорейських військових порушенням цих режимів.
Тому чергове формулювання про співпрацю «в усіх секторах» варто читати не як обіцянку майбутнього союзу.
Цей союз значною мірою вже існує.
Питання тепер полягає в тому, наскільки далеко він піде: чи залишиться КНДР великим постачальником боєприпасів і допоміжного людського ресурсу, чи перетвориться на державу, чиї військові підрозділи та ракетні сили системно інтегруватимуться у російську війну.
Для України ця різниця принципова.
А для Пхеньяна війна дедалі більше виглядає не просто способом підтримати союзника, а можливістю конвертувати зброю, людей і геополітичну ізоляцію у гроші, технології та досвід, які можуть зробити саму КНДР значно небезпечнішою в майбутньому.
