Американська розвідка дійшла висновку, що путін може сприймати шестимісячну війну США з Іраном як момент стратегічної слабкості Вашингтона і можливість посилити тиск на Україну та американські інтереси в Європі. Саме ця оцінка, за даними The Washington Post, передувала незвичайній поїздці директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. Але між твердженням про «вікно можливостей» і висновком, що Кремль уже вирішив атакувати НАТО, є принципова різниця.
Таємна поїздка директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви спочатку породила більше запитань, ніж відповідей. Американська адміністрація її не анонсувала, ЦРУ не пояснювало мети місії, а Кремль підтвердив лише сам факт переговорів американського розвідника з російськими колегами.
За добу ситуація стала зрозумілішою. The Washington Post повідомила з посиланням на двох співрозмовників, обізнаних із розвідувальною інформацією, що перед поїздкою ЦРУ отримало нову оцінку настроїв Кремля: Москва нібито вважає США ослабленими війною з Іраном і бачить можливість діяти агресивніше проти України та американських інтересів у Європі. Водночас видання прямо застерігає: джерела не повідомили ані способу отримання цих даних, ані рівня впевненості аналітиків у їхній точності.
Це ключова обставина. Йдеться не про оприлюднений документ ЦРУ, не про перехоплений наказ Кремля і не про встановлений план нападу на державу НАТО. Йдеться про закриту американську оцінку того, як у Москві можуть трактувати зміну глобального балансу сил.
І ця зміна цілком матеріальна: американські війська вже пів року ведуть війну проти Ірану, витрачають великі запаси високоточної зброї та засобів протиракетної оборони, перекидають ресурси між театрами бойових дій і змушені одночасно думати про Іран, Україну, Європу та Китай.
Для Кремля це може виглядати як рідкісне вікно можливостей.
Що точно відомо про поїздку директора ЦРУ
Реткліфф прилетів до Москви у вівторок, 25 серпня. Поїздка не була оголошена заздалегідь. За даними відкритих сервісів відстеження польотів, американський військово-транспортний C-17A прибув до російської столиці після зупинки в Ризі й залишив Москву приблизно через вісім із половиною годин.
Це був перший відомий візит директора ЦРУ до Москви з листопада 2021 року. Тоді Вільям Бернс приїжджав до росії перед повномасштабним вторгненням, щоб попередити Кремль про наслідки нападу на Україну.
Цього разу путін з Реткліффом не зустрічався.
Речник Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що переговори відбувалися на рівні спецслужб і що путіну доповіли про їхні результати. Зміст розмов російська сторона не розкрила. Пєсков водночас назвав контакти між спецслужбами корисним каналом, який може зберігатися навіть у періоди особливо гострих відносин.
Керівник Служби зовнішньої розвідки росії Сергій Наришкін також підтвердив контакти.
Таким чином, сам факт переговорів не є припущенням або витоком. Він підтверджений Москвою. Не підтверджено публічно інше — точний порядок денний і конкретні попередження, які Реткліфф міг передати.
Читайте також: “Таємний візит глави ЦРУ до Москви: що Реткліфф передав Кремлю і чому США попереджають Росію щодо НАТО”
Що, за даними WP, побачила американська розвідка
Суть нової американської оцінки — не в тому, що росія обов’язково готує прямий напад на НАТО.
Вона значно ширша.
За інформацією The Washington Post, у Вашингтоні отримали дані, що Кремль сприймає затяжну війну США з Іраном як послаблення американської стратегічної позиції. Один зі співрозмовників видання описував логіку приблизно так: проблема полягає не стільки в тому, що росія опинилася загнаною в кут в Україні, скільки в переконанні Москви, що Сполучені Штати виснажили частину ресурсів і мають менше свободи для втручання в нову кризу.
Тобто потенційний розрахунок Кремля може бути таким: Вашингтону доведеться одночасно підтримувати військову операцію на Близькому Сході, захищати власні бази та союзників, поповнювати запаси ракет, стримувати Китай, гарантувати безпеку НАТО і підтримувати Україну.
Якщо США змушені розподіляти одні й ті самі дефіцитні ресурси між кількома напрямами, ціна кожного нового зобов’язання збільшується.
Саме це і створює те, що у військовому плануванні часто називають window of vulnerability — вікном уразливості.
Що Реткліфф міг сказати Москві
За даними одного зі співрозмовників WP, директор ЦРУ попередив російську сторону, що суттєве посилення війни проти України матиме для Кремля протилежний ефект: замість того щоб змусити Вашингтон дистанціюватися від Києва, воно може підштовхнути Трампа до більшої підтримки президента Володимира Зеленського.
Reuters отримав від двох власних джерел часткове підтвердження того, що російська загроза була серед тем переговорів. За їхніми словами, Реткліфф порушував питання можливої російської операції проти країни НАТО, хоча незрозуміло, наскільки центральною ця тема була для місії. Серед інших питань обговорювалася підтримка росією Ірану.
Це важливе уточнення.
Існують щонайменше дві потенційні лінії ескалації, які Вашингтон міг намагатися стримати:
- різке нарощування російських ударів і військового тиску безпосередньо проти України;
- розширення російських операцій проти західних держав — від диверсій і провокацій до обмеженого тестування кордонів НАТО.
Жодне з відкритих повідомлень наразі не доводить, що Москва ухвалила рішення про повномасштабну атаку на Альянс.
Трамп заперечує особливий характер місії
Президент США представляє ситуацію інакше.
Трамп назвав поїздку Реткліффа «напіврутинною» і заявив, що той не вирушав до Москви з якимось одним спеціальним посланням. На запитання про можливий російський напад на союзника по НАТО президент відповів, що такого не станеться.
Таким чином, виникла характерна для закритої дипломатії ситуація.
Офіційна позиція: нічого надзвичайного, канал між розвідками працює.
Версія американських медіа та їхніх джерел: поїздка була пов’язана з конкретною розвідувальною тривогою.
Ці дві версії не обов’язково взаємно виключають одна одну. Адміністрація може свідомо применшувати значення місії, якщо її завданням було приватно передати застереження, не перетворюючи переговори на публічний ультиматум.
Головна проблема США — не кількість фронтів, а однакові боєприпаси для різних фронтів
Причина, через яку американська оцінка Кремля виглядає правдоподібною, полягає у структурі сучасної війни.
Україна, Близький Схід і потенційний конфлікт у Тихому океані потребують частково одних і тих самих високотехнологічних систем.
Особливо це стосується протиракетної оборони.
Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого і до кінця серпня триває вже пів року. Вона перетворилася із запланованої короткої кампанії на затяжне протистояння, яке одночасно споживає ракети, навантажує американський флот і змушує Вашингтон тримати великі сили на Близькому Сході.
Patriot
Для України найбільш критичний дефіцит — перехоплювачі Patriot.
Саме вони є одним із небагатьох доступних Києву засобів боротьби з російськими балістичними ракетами. І тут важливо говорити не стільки про нестачу самих батарей або пускових установок, скільки про запас ракет-перехоплювачів.
AP з посиланням на американського військового чиновника в Європі та представника НАТО повідомило, що запаси цих ракет стали надзвичайно низькими. За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень, наведеною агентством, під час іранської кампанії могло бути використано близько 1500 із приблизно 2330 американських Patriot — близько 65% довоєнного запасу. Це аналітична оцінка, а не оприлюднена Пентагоном інвентаризація.
Офіційно НАТО та Пентагон заперечують, що ситуація настільки критична. Представник НАТО заявив AP, що Альянс зберігає достатній потенціал для власної оборони і підтримки України.
Отже, факт великого навантаження на запаси не викликає особливих сумнівів. Спірним залишається те, наскільки небезпечним уже став рівень їхнього виснаження.
Tomahawk
Інший показовий приклад — крилаті ракети Tomahawk.
Вони не є основною системою американської допомоги Україні, однак становлять один із ключових далекобійних інструментів США для війни проти технологічно розвинених противників.
За попередніми даними The Washington Post, лише протягом першого місяця кампанії проти Ірану США застосували понад 850 Tomahawk.
Це має значення не лише для Близького Сходу. Кожна ракета, витрачена там, — це ракета, якої немає в резерві для потенційної великої кризи в Європі або Тихому океані.
ATACMS
Ще пряміший зв’язок з Україною має ATACMS.
Ці американські тактичні балістичні ракети використовуються для ударів по цілях у тилу противника. AP повідомляє, що американські сили в Європі також стикаються з гострою нестачею ATACMS.
За даними The Washington Post, уже на початковому етапі іранської кампанії американські витрати цього типу боєприпасів були надзвичайно високими.
Для України це означає конкуренцію не абстрактно за «американську допомогу», а за конкретні ракети з виробничих ліній, які неможливо миттєво масштабувати.
Чому проблему не можна вирішити просто наказом виробляти більше
Пентагон уже намагається різко збільшити виробництво.
У випадку PAC-3 MSE — одного з основних сучасних перехоплювачів для Patriot — Lockheed Martin і уряд США планують підняти річну виробничу потужність приблизно з 600 до 2000 ракет.
Але цільовий показник має бути досягнутий лише до кінця 2030 року. Компанія пояснює, що необхідно одночасно розширювати підприємства, збільшувати штат і масштабувати всю мережу постачальників.
Саме часовий розрив і є стратегічною проблемою.
Попит на ракети різко зріс зараз.
А виробничі потужності, здатні компенсувати такий рівень витрат, з’являться через кілька років.
Для потенційного противника це означає: період до відновлення запасів може бути вигіднішим для ризикованих дій, ніж ситуація після 2030 року.
Чи означає це, що Кремль готує напад на НАТО
Ні. Принаймні на підставі доступних даних такого висновку зробити не можна.
Це, можливо, найважливіша межа в інтерпретації історії WP.
Розвідувальна оцінка, що путін бачить США ослабленими, — це не те саме, що розвідувальна інформація про наказ готувати вторгнення.
У Кремля є цілий спектр способів скористатися уявним «вікном», не переходячи безпосередньо до великої війни з НАТО.
Перший варіант — посилити повітряну кампанію проти України
Це найбільш очевидний сценарій.
Якщо Москва знає, що українські запаси перехоплювачів обмежені, а американські резерви Patriot одночасно споживаються на Близькому Сході, логічним воєнним рішенням буде збільшення кількості ракетних і дронових атак.
Це змушує Україну витрачати ще більше дефіцитних боєприпасів і створює класичну війну на виснаження не тільки між російською та українською промисловістю, а й між російським виробництвом і сукупними запасами Заходу.
Другий — підвищити тиск на НАТО нижче порога відкритої війни
Західні спецслужби вже тривалий час відстежують російські диверсії, кібератаки, підпали, операції впливу, пошкодження інфраструктури та інші дії у так званій сірій зоні.
Reuters повідомляє, що серед сценаріїв, які розглядали американські та європейські розвідники, була навіть можливість провокації із застосуванням українського безпілотника для атаки на територію країни Східної або Північно-Східної Європи з приховуванням російської відповідальності. Це сценарій, який відстежували спецслужби, а не підтверджений російський план.
Логіка таких операцій полягає в тому, щоб перевіряти реакцію Альянсу, але не створювати очевидного casus belli для повномасштабної відповіді НАТО.
Третій — підтримувати противників США на інших напрямках
Ще один спосіб розтягнути американські ресурси — не відкривати новий російський фронт, а допомагати сторонам, які вже змушують Вашингтон витрачати сили.
Саме тому розмова Реткліффа про підтримку росією Ірану, про яку повідомляє Reuters, має окреме значення.
З погляду стратегічної конкуренції Москва отримує перевагу щоразу, коли американський Patriot, Tomahawk, корабель або літак надовго прив’язаний до Близького Сходу.
Але виснаження США — не те саме, що нездатність відповісти
У цій логіці є й інша сторона.
Американський дефіцит окремих боєприпасів не означає, що Сполучені Штати втратили військову перевагу або не здатні захищати НАТО.
По-перше, Альянс має власні європейські сили та системи озброєнь.
По-друге, росія сама вже понад чотири роки веде виснажливу війну проти України й також витрачає величезні матеріальні та людські ресурси.
По-третє, прямий напад на державу НАТО означав би принципово інший рівень конфлікту, включно з ризиком застосування статті 5 Північноатлантичного договору.
Саме тому більш реалістична небезпека в короткостроковій перспективі — не російський марш на одну зі столиць НАТО, а поступове підняття ставок доти, доки Москва вважатиме, що Вашингтон не готовий відповідати симетрично.
І в цьому контексті місія Реткліффа набуває логіки класичної операції стримування: переконати противника, що його оцінка американської слабкості помилкова і що нова ескалація може змінити політичні розрахунки Білого дому.
Головний висновок для України
Найважливіше в історії The Washington Post — навіть не сама таємна поїздка директора ЦРУ.
Головне — можлива зміна російського сприйняття Сполучених Штатів.
Якщо Кремль справді вважає, що Вашингтон через війну з Іраном має менше ресурсів і менше політичної свободи для реагування в Європі, це створює класичну небезпеку помилкового розрахунку.
Москва може вирішити, що здатна підвищувати рівень насильства без серйозної відповіді.
Вашингтон, навпаки, може вважати, що його спроможність реагувати залишається достатньою.
Саме такі розбіжності у сприйнятті часто й роблять періоди стратегічної нестабільності особливо небезпечними.
Для України ця проблема найбільш конкретна у сфері ППО. Якщо росія бачить одночасно український дефіцит перехоплювачів, великі американські витрати Patriot на Близькому Сході та повільне нарощування нового виробництва, вона отримує сильний стимул використовувати цей часовий проміжок для максимально інтенсивної ракетно-дронової кампанії.
Але з повідомлення WP поки не випливає, що американська розвідка побачила неминучий російський напад на НАТО.
Коректніше говорити про інше: у Вашингтоні вважають, що Кремль може побачити в глобальному перевантаженні США шанс для ризикованішої поведінки — передусім проти України, але потенційно й проти американських союзників та інтересів у Європі.
Саме запобігти тому, щоб це відчуття можливості перетворилося на рішення про ескалацію, і могла бути покликана незвичайна місія директора ЦРУ в Москві.
