Ключова теза з оцінки Institute for the Study of War така: російське військове командування ймовірно планує літню наступальну кампанію 2026 року на півдні та/або сході України й може для цього залучати “стратегічні резерви”, але ці резерви виглядають обмеженими, а ресурсів може не вистачити одночасно і на підготовку, і на досягнення заявлених цілей.
Тут важливо слово “ймовірно”: ISW не гарантує “великий прорив”, а описує намір та структурні обмеження. Тобто це радше діагноз: Кремль не демонструє логіки швидкого “виходу з війни”, а натомість готує опцію силового тиску в теплий сезон.
Чому “літо 2026” може починатися вже наприкінці квітня
ISW спирається на оцінку українського військового оглядача Костянтина Машовця: підготовка до літньої кампанії вже може тривати, а старт “літнього наступу” він допускає вже з кінця квітня 2026.
Чому так? Бо “літня кампанія” у військовій логіці — це не календар, а вікно можливостей: сухіші ґрунти, довший світловий день, простіша логістика, більше шансів для масованої роботи дронів, артилерії, інженерної техніки. Тому “під літній наступ” часто підводять дії, що починаються ще навесні: “підчищення” тактичних рубежів, розширення плацдармів, підвезення БК, перегрупування, рекогносцировка, тиск на вузли логістики.
Два ймовірні операційні фокуси
У фрагменті названо два напрямки, які можуть стати головними:
- Слов’янськ – Краматорськ (умовно “Слов’янсько-Краматорська операція”)
- Оріхів – Запоріжжя (умовно “Оріхово-Запорізька операція”)
Чому саме ці осі виглядають логічними
Слов’янськ–Краматорськ — це серце української оборонної конфігурації у північній частині Донбасу. Якщо Кремль продовжує політичну мету “дотиснути” Донеччину, тиск на цю агломерацію — один із небагатьох “зрозумілих” шляхів перетворити фронтові успіхи на політичний результат.
Оріхів–Запоріжжя — інша логіка: не стільки “символ Донбасу”, скільки спроба змінити баланс на південному театрі, створити загрозу великому обласному центру, змусити Україну тримати там значні сили, і (в ідеалі для РФ) отримати важіль для торгу та шантажу.
“Стратегічні резерви”: що це і чому РФ їх “економить”
У спрощенні:
- оперативні резерви — це те, чим “підпирають” фронт тут і зараз, щоб латати діри, змінювати виснажені частини, реагувати на локальні кризи;
- стратегічні резерви — це те, що намагаються не витрачати, щоб мати шанс на щось більше: прорив, розвиток успіху, введення “свіжих” сил у ключовий момент.
ISW підкреслює: РФ, з одного боку, нібито формує стратегічний резерв із нових рекрутів (з літа 2025), але, з іншого — стикається з труднощами заміщення регулярних втрат і змушена підключати резерви, щоб підтримувати поточні бої.
А Машовець у своїй колонці прямо описує дилему: російське командування хоче мати резерви на весну-літо, але одночасно застрягає на етапі захоплення “стартових” рубежів і не поспішає витрачати резерви на прискорення підготовчих дій.
Головна дилема Москви: фронт «їсть» резерви швидше, ніж їх можна накопичити
Це найважливіша частина, яку часто пропускають у заголовках.
Якщо в тебе високі щоденні/щотижневі витрати людей і техніки на поточних ділянках, ти постійно стоїш перед вибором:
- або “підгодовувати” фронт (і тоді стратегічний резерв тане, не встигаючи стати ударним кулаком);
- або “економити” резерв (і тоді поточні угруповання буксують, дедлайни зсуваються, темп втрачається).
Саме тому навіть “план широкомасштабного наступу” в реальності може перетворитися на кілька хвиль посиленого тиску: там, де є шанс, кидають більше, де шансу нема — “промацують” і переключаються.
Сценарії на літо 2026
“Справді широкий наступ” (максимум бажань РФ)
Одна або дві осі з відчутною концентрацією сил, спробою розкривати оборону, заходити у фланги, тиснути на логістику й змушувати Україну перекидати резерви.
Слабке місце сценарію: вимога великої кількості “свіжих” боєздатних підрозділів, злагодження, техніки, інженерного забезпечення та стійкої логістики — а ISW якраз ставить під сумнів, що РФ має достатньо резервів для підготовки й реалізації цілей одночасно.
“Комбінація двох операцій у часі”
Те, що Машовець прямо допускає: або два удари з певним зсувом у часі, або “мікс”, щоб розтягнути українські резерви.
Логіка: змусити Україну гадати, де головне, і тримати більше сил на двох театрах, втрачаючи свободу маневру.
“Серія локальних наступальних зусиль”: найімовірніший при дефіциті ресурсів
Не один “великий кулак”, а кілька послідовних “накатів”: десь посилили, десь зупинились, перекинули, знову посилили — намагаючись спіймати момент слабкості, втоми або нестачі українських резервів.
Плюс для РФ: менше вимог до ідеального злагодження. Мінус: важче отримати “велику карту” результату, який можна продати як стратегічну перемогу.
Переговори й дедлайни: чому це погано стикується з “миром за тижні”
Паралельно з цими оцінками з’являються сигнали про зовнішньополітичні “таймлайни”. Зокрема Володимир Зеленський говорить, що США пропонують дедлайн до червня для домовленості про завершення війни, і що Вашингтон, імовірно, тиснутиме на сторони під цей графік.
Якщо одночасно РФ готує літню кампанію, виникає проста логічна напруга:
- Кремль або не вірить, що угоду можна вигідно укласти швидко,
- або використовує переговори як “зовнішньополітичне прикриття” під підготовку, що Машовець прямо формулює як версію мотиву.
Це не означає “переговорів не буде”. Це означає: навіть якщо дипломатичний трек живий, військовий трек — теж, і він може визначати позиції сторін значно сильніше, ніж заяви.
На що дивитися, щоб відрізняти реальну підготовку від інформаційного шуму
Оскільки публічна інформація завжди неповна, корисно стежити не за гучністю заяв, а за маркерами, які важко підробити:
- Спроби “вирівняти” лінію фронту перед сезоном: захоплення дрібних, але вигідних висот, перехресть, опорників (це і є ті “стартові рубежі”).
- Системне накопичення логістики: склади БК, пального, відновлення доріг, інженерні роботи в тилу.
- Синхронізація ударів по енергетиці, зв’язку, залізничних вузлах саме в періоди, коли на фронті росте активність.
- Структура боїв: якщо зростає частка атак “піхота – дрони – артилерія” з повторюваним шаблоном, це часто означає відпрацьовану тактику під масштабування.
- Ознаки економії резервів (про які пише Машовець): “буксують”, але не вводять свіжі великі сили — це може бути підготовкою до більшого кидка пізніше.
У сумі картина така:
- ISW фіксує намір РФ провести літній наступ 2026 року на півдні та/або сході й припускає використання обмежених стратегічних резервів, але сумнівається в достатності ресурсу для “і підготуватися, і досягти цілей”.
- Оцінка Машовця додає операційну рамку: старт може бути вже з кінця квітня; найімовірніші фокуси — Слов’янськ–Краматорськ і/або Оріхів–Запоріжжя; головна проблема РФ — потреба зайняти “стартові” рубежі без “проїдання” стратегічних резервів.
- На дипломатичному тлі звучить американський дедлайн до червня (за словами Зеленського), що робить підготовку до літньої кампанії ще одним аргументом: Кремль не поводиться як сторона, яка щиро ставить на швидке завершення війни в найближчі тижні-місяці.
За матеріалами ukrinform.ua
