Президент України Володимир Зеленський заявив, що Дональд Трамп остаточно погодився надати Україні ліцензії на виробництво ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot. Якщо домовленість буде доведена до юридичного та промислового оформлення, вона може стати одним із найважливіших кроків у розвитку української протиракетної оборони: замість постійної боротьби за місця у глобальній черзі на американські перехоплювачі Україна отримає можливість створити власне джерело їхнього виробництва.
Але між словами «остаточне рішення» і першою ракетою, що зійде з української виробничої лінії, залишається довгий ланцюг погоджень. Публічно США поки не показали самого ліцензійного документа, не назвали його обсяг, модель ракети, перелік технологій, які дозволять передати Україні, американського виробника, що стане стороною угоди, структуру ланцюга постачання або дату початку серійного випуску.
Більше того, ще 23 вересня — вже після зустрічі Зеленського і Трампа в Нью-Йорку — представник Держдепартаменту США заявляв, що остаточного рішення щодо ліцензії немає і переговори тривають. 25 вересня Зеленський повідомив журналістам, що під час тієї ж зустрічі Трамп сказав йому про вже ухвалене остаточне рішення. Станом на 26 вересня окремого публічного підтвердження цього нового статусу від Білого дому або Держдепартаменту немає. Тому коректніше говорити про політичне рішення, про яке повідомила українська сторона, а не про вже видану та чинну виробничу ліцензію.
Що саме сказав Зеленський
22 вересня Зеленський зустрівся з Трампом на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Офіс президента після переговорів повідомив, що українська й американська команди продовжують працювати над запуском виробництва ракет-перехоплювачів Patriot в Україні. Тоді Зеленський говорив, що Трамп позитивно ставиться до питання ліцензій, але сам процес ще потребує роботи.
Уже 25 вересня президент України сформулював результат значно категоричніше. За його словами, Трамп під час останньої зустрічі повідомив, що ухвалив «остаточне рішення» і Україна отримає ліцензії на виробництво ракет Patriot. Дати передачі ліцензій Зеленський не назвав.
Це не перша така заява. Ще 8 липня на саміті НАТО в Анкарі Трамп публічно сказав, що США дозволять Україні виробляти перехоплювачі Patriot. Він обіцяв надати Києву право їх виготовляти та передати необхідні знання. Однак через кілька тижнів Трамп заявив, що питання ще не погоджене і Сполучені Штати мають обережно ставитися до передачі настільки чутливих військових технологій.
Саме тому нинішня фраза про «остаточне рішення» важлива: українська сторона стверджує, що політична невизначеність, яка виникла після липневого відступу Вашингтона від початкової обіцянки, знята. Але тепер починається складніша — юридична, технологічна й промислова — частина процесу.
«Ліцензія Patriot» — це не дозвіл побудувати весь комплекс
Найперше важливо відокремити ракети від самої системи Patriot.
Повноцінна батарея Patriot — це не одна установка і не один тип ракети. До комплексу входять радари, пункт управління, пускові установки, засоби зв’язку та енергопостачання, а також перехоплювачі різних типів. Сучасні пускові Patriot можуть використовувати кілька різних сімейств ракет.
Публічні переговори України зі США стосуються передусім виробництва ракет-перехоплювачів, а не ліцензованого виготовлення повної батареї Patriot від радара до командного пункту. Саме про запуск виробництва перехоплювачів в Україні йдеться і в офіційному повідомленні Офісу президента після зустрічі 22 вересня.
Отже, навіть після отримання ліцензії Україна не обов’язково зможе самостійно виробляти «Patriot» як завершений зенітно-ракетний комплекс.
Ліцензія може охоплювати значно вужчий сегмент — наприклад, складання перехоплювачів із американських комплектів, виробництво певних вузлів, виготовлення корпусів або інших компонентів, інтеграцію імпортованих двигунів і електроніки чи поступове збільшення локалізації.
Якою саме буде модель, поки невідомо.
І навіть тип ракети ще публічно не названий
Це одна з головних невизначеностей нинішньої історії.
Під назвою Patriot використовують кілька різних перехоплювачів. Для України особливо важливі дві лінійки.
PAC-2 GEM-T виробляє Raytheon, що входить до RTX. Це розвиток старшої лінійки Patriot із уламково-фугасною бойовою частиною; GEM-T призначений, зокрема, для боротьби з літаками, крилатими та тактичними балістичними ракетами.
PAC-3 MSE виробляє Lockheed Martin. Це інший за конструкцією перехоплювач із технологією hit-to-kill — ціль уражається переважно прямим зіткненням. PAC-3 MSE має особливе значення для протиракетної оборони від складних балістичних загроз.
У заяві Зеленського від 25 вересня не уточнено, про PAC-2, PAC-3 чи обидва сімейства йдеться.
Це не просто технічна деталь. Для кожного варіанта потрібні різні виробничі ланцюги, різні американські компанії, різні технології та окремі домовленості щодо інтелектуальної власності.
У липні один із високопосадовців Пентагону прямо говорив, що США ще вивчають кілька моделей майбутнього виробництва: де розташовувати кінцеве складання, які елементи виготовляти у США або за кордоном і який саме варіант ракети може бути ліцензований.
Тому трактувати нинішню заяву як уже погоджену передачу Україні повної технології PAC-3 MSE передчасно.
Чому Raytheon тут особливо важливий
Українська сторона вже вела конкретні переговори з Raytheon.
23 липня Зеленський після зустрічі з представниками компанії заявив, що Україна планує спільно з Raytheon виробляти перехоплювачі Patriot. Тоді він говорив, що урядові та приватні команди мають опрацювати деталі.
Raytheon виробляє саме GEM-T. І в України вже є великий окремий контракт на такі ракети: у квітні 2026 року компанія оголосила про угоду на $3,7 млрд на постачання Україні перехоплювачів GEM-T. У виконанні цього контракту має брати участь новий виробничий майданчик у німецькому Шробенгаузені, яким управляє спільне підприємство Raytheon і MBDA Deutschland — COMLOG.
Це створює логічну промислову основу для подальшої локалізації: Україні не потрібно починати відносини з виробником із нуля.
Проте переговори з Raytheon не доводять, що майбутня ліцензія обмежиться GEM-T. Пентагон у липні також обговорював можливі варіанти з Lockheed Martin, а отже конфігурація майбутньої програми могла змінюватися.
Що юридично має відбутися після рішення Трампа
У США високотехнологічну військову продукцію не можна просто передати іноземному підприємству на підставі політичної домовленості президентів.
Patriot і пов’язані технології підпадають під американське експортне законодавство та правила ITAR. Американський Директорат контролю оборонної торгівлі — DDTC — прямо зазначає, що дозвіл на виробництво американських оборонних виробів за кордоном оформлюється, зокрема, через Manufacturing License Agreement — MLA. Окремо Technical Assistance Agreement — TAA — може дозволяти передачу оборонних послуг і контрольованих технічних даних.
Це означає, що після політичної згоди потрібно принаймні визначити американську й українську сторони угоди, описати технології та дані, які передаватимуться, визначити дозволені виробничі операції, список підприємств і субпідрядників, правила доступу персоналу до секретних технологій та кінцеве використання продукції.
Американське експортне відомство потім має погодити відповідну структуру.
Тобто «Трамп дозволив» і «ліцензія юридично оформлена» — різні етапи одного процесу.
Друга проблема — права виробника
Уряд США може дозволити передачу технологій, але це не означає автоматичної передачі всієї інтелектуальної власності Raytheon або Lockheed Martin.
Потрібна промислова угода з компанією-власником відповідної технології: що саме дозволено виробляти, де, у якій кількості, з яких комплектуючих, кому можна передавати документацію та чи дозволений подальший експорт.
У липні Raytheon характеризував переговори про українське виробництво як ранній процес і наголошував, що компанія діятиме відповідно до рішень американського уряду. Lockheed Martin також підтверджував попередній характер переговорів.
Отже, політичне рішення усуває одну з головних перешкод, але не замінює контракт між виробниками.
Третя проблема — створити сертифікований ланцюг постачання
Навіть маючи креслення та юридичний дозвіл, завод не може відразу перейти до серійного випуску.
Представник Пентагону Майкл Каденацці в липні називав одним із найскладніших елементів українського проєкту саме кваліфікацію і сертифікацію місцевого ланцюга постачання. Потрібно визначити підприємства, здатні виробляти деталі з необхідною точністю та стабільністю, перевірити матеріали, технологічні процеси й системи контролю якості.
Для ракети, що має перехоплювати балістичну ціль на величезній швидкості, недостатньо виготовити деталь потрібної форми. Вона повинна відповідати суворим вимогам щодо матеріалів, температур, вібрацій, електроніки, програмного забезпечення та надійності.
Далі потрібні випробувальні стенди, обладнання для складання, контроль якості, тестування готових виробів і процедура військового приймання.
Лише після цього можлива серія.
Тобто що конкретно потрібно зробити
Шлях від заяви Трампа до серійної ракети умовно можна розділити на кілька етапів:
- Формально закріпити політичне рішення США.
- Визначити тип або типи ракет, яких стосується дозвіл.
- Узгодити модель виробництва: повний цикл, складання чи виробництво окремих компонентів.
- Укласти промислові угоди з Raytheon/RTX, Lockheed Martin або обома компаніями.
- Отримати необхідні дозволи за ITAR, включно з передачею технічної документації та виробничих прав.
- Визначити українські підприємства й перевірити їхню відповідність американським вимогам.
- Створити або переобладнати виробничі майданчики.
- Побудувати захищений ланцюг постачання двигунів, електроніки, вибухових речовин, сенсорів та інших критичних компонентів.
- Встановити обладнання і провести кваліфікацію виробництва.
- Випустити дослідні партії, провести випробування та сертифікацію.
- І лише потім перейти до стабільного серійного випуску.
Деякі з цих процесів можуть відбуватися паралельно, але повністю пропустити їх неможливо.
Що означають слова про «рік-півтора»
Зеленський після переговорів із Трампом оцінював запуск проєкту приблизно у рік — півтора.
Цю цифру важливо правильно трактувати.
Вона не обов’язково означає, що через 12 або 18 місяців українські військові вже отримають великі серійні партії ракет. Запуск виробництва, вихід підприємства на серійний темп і накопичення значних запасів — різні стадії.
Показовий приклад — навіть американська промисловість, яка вже має персонал, підприємства, креслення та постачальників.
Lockheed Martin у 2024 році виробила понад 500 PAC-3 MSE. У 2025-му компанія повідомляла про 620 ракет, а у 2026 році разом з американським урядом запустила масштабну багаторічну програму збільшення потужності приблизно з 600 до 2 000 PAC-3 MSE на рік. Йдеться про семирічний план, який потребує розширення заводів, постачальників і виробничої інфраструктури.
Тобто навіть для вже відпрацьованого серійного виробництва різке масштабування вимірюється роками.
Для України процес починатиметься фактично з нового майданчика.
Україна може не отримати одразу повний цикл
Один із реалістичних сценаріїв — поступова локалізація.
На першому етапі американські підприємства можуть постачати найбільш складні вузли, а в Україні виконуватимуть фінальне складання та частину виробничих операцій. Потім частка українських компонентів поступово збільшуватиметься.
Інший варіант — розподілена модель, за якої частину компонентів виробляють в Україні, частину — у США або Європі, а кінцеве складання відбувається на одному захищеному майданчику.
Саме можливість поєднання американського й міжнародного виробництва та різних місць фінального складання Пентагон вивчав улітку.
Такий підхід уже має аналоги.
У Японії Patriot багато років виробляють за американською ліцензією за участі Mitsubishi Heavy Industries. У Німеччині Raytheon разом із MBDA через компанію COMLOG виробляє GEM-T і розширює відповідні потужності.
Отже, ліцензійне виробництво Patriot за межами США саме по собі не є безпрецедентним. Безпрецедентною буде спроба організувати таке виробництво в країні, яка одночасно веде масштабну війну і перебуває під постійними ракетними та дроновими ударами.
Завод доведеться ще й захищати
Це окрема українська проблема, якої не мають американські, японські чи більшість європейських виробничих ліній.
Підприємство, що випускатиме один із найбільш дефіцитних засобів української протиракетної оборони, стане очевидною потенційною ціллю для російських ударів.
Тому питання розташування виробництва нерозривно пов’язане з фізичною безпекою: розосередженням виробничого циклу, укриттями, резервним енергопостачанням, дублюванням критичного обладнання, захищеною логістикою та власною ППО підприємства.
Саме з цієї причини майбутній український Patriot може бути не одним великим «заводом ракет», а мережею підприємств, кожне з яких виконує частину робіт.
Чому це не врятує найближчу зиму
Навіть якщо американські документи будуть оформлені найближчим часом, власне виробництво не здатне закрити дефіцит перехоплювачів восени та взимку 2026–2027 років.
Тут існують два паралельні завдання.
Перше — термінове: отримувати готові ракети зі США та Європи, домовлятися з союзниками про передачу частини їхніх запасів і місць у виробничій черзі.
Друге — стратегічне: створити в Україні нове джерело ракет, яке працюватиме роками.
Контракт Raytheon на $3,7 млрд на GEM-T для України та розширення виробництва в Німеччині належать саме до першого й проміжного напрямів — збільшення потоку вже існуючих ракет.
Ліцензійне виробництво в Україні — до другого.
Змішувати їх небезпечно: навіть історичне рішення про передачу технологій не створює додаткових перехоплювачів у найближчі місяці.
Навіщо тоді Україні власний Patriot
Головна перевага — не миттєве збільшення кількості ракет, а зміна самої моделі забезпечення ППО.
Зараз Україна залежить від того, скільки перехоплювачів виробляють американські заводи, скільки потрібно американським військовим, скільки замовили інші союзники і які країни погодяться поступитися власним місцем у черзі.
Попит на Patriot різко зріс у всьому світі, тому проблема полягає не лише у фінансуванні. Навіть наявність грошей не гарантує швидкої поставки, якщо заводи фізично не встигають виробляти достатньо ракет.
Власна або спільна виробнича лінія не усуне залежність від США повністю — особливо якщо двигуни, системи наведення або інші критичні компоненти залишаться імпортними. Але вона здатна поступово зменшити залежність України від готових ракет і перетворити її з кінцевого покупця на частину виробничого ланцюга.
Це особливо важливо для війни на виснаження, де витрата перехоплювачів може залишатися високою роками.
Є й ширший європейський вимір
Український проєкт вписується в значно більшу проблему: США та Європа намагаються різко збільшити випуск ракет ППО після того, як багаторічні мирні темпи виробництва виявилися недостатніми для одночасного поповнення запасів США, озброєння союзників і забезпечення України.
Raytheon уже розгортає GEM-T у Німеччині. Lockheed Martin планує кратно збільшити виробничу потужність PAC-3 MSE у США. Японія має власне ліцензійне виробництво Patriot.
Якщо до цієї мережі долучиться Україна, вона може отримати значення не лише як споживач ракет, а як ще один виробничий вузол євроатлантичної протиракетної оборони.
Але масштаб такого ефекту залежатиме від головного питання, на яке відповіді ще немає: що саме США дозволять виробляти Україні.
Що треба побачити, щоб говорити про реальну угоду
Наступний інформаційний рубіж — уже не нова політична заява.
Справжніми ознаками переходу проєкту до практичної фази будуть офіційне підтвердження американського уряду, назва конкретного перехоплювача, повідомлення Raytheon або Lockheed Martin про укладену виробничу угоду, визначення українських підприємств, структура ліцензії та хоча б орієнтовний графік.
Не менш важливо буде зрозуміти, що означає слово «виробництво»: фінальне складання американських комплектів, випуск значної частини компонентів чи майже повний виробничий цикл.
До появи цих деталей фраза про «остаточне рішення» залишається важливим політичним проривом, але ще не готовою промисловою програмою.
Що маємо зараз
Станом на 26 вересня картина виглядає так.
Політичне рішення: за словами Зеленського, Трамп його ухвалив.
Публічний американський ліцензійний документ: не представлений.
Офіційне підтвердження нового статусу від США після заяви Зеленського: у відкритих джерелах поки відсутнє.
Тип ракети: не оголошений.
Партнер: переговори з Raytheon підтверджені; одночасно раніше опрацьовувалися варіанти за участі обох головних американських виробників Patriot.
Модель локалізації: не визначена публічно.
Місце виробництва: не оголошене.
Обсяги: невідомі.
Дата першої ракети: невідома.
Орієнтир України: запуск відповідного проєкту може потребувати приблизно року — півтора.
Саме тому нинішню домовленість варто оцінювати передусім як можливість створити довгостроковий виробничий фундамент протиракетної оборони, а не як спосіб швидко отримати сотні додаткових ракет.
Якщо політичне рішення Трампа буде оформлене юридично, виробники погодять передачу технологій, а українські підприємства пройдуть сертифікацію, Україна вперше отримає шанс вбудуватися безпосередньо у виробництво одного з найцінніших у світі типів ракет ППО.
Але між цим шансом і серійним перехоплювачем залишається щонайменше рік складної роботи — і, ймовірно, значно довший шлях до темпів виробництва, здатних помітно змінити баланс української протиракетної оборони.
