Наскільки розрив між «кафедральною теорією» і реальною війною став очевидним після трьох років повномасштабної війни?
Три роки війни — а система підготовки офіцерів запасу залишилась у 2000-х
Повномасштабна війна оголила один із найслабших елементів оборонної системи — військові кафедри при цивільних вишах. Формально вони готують майбутніх офіцерів запасу, фактично — випускають молодших лейтенантів, які вперше бачать реальну зброю вже на фронті.
“Військові кафедри повністю відірвані від життя”, — каже офіцер-зв’язківець Андрій. “Ми займалися з макетами. Жодних полігонів, жодної практики — тільки теорія”.
Сьогодні в Україні понад 130 університетів мають військові кафедри, але їхні програми, матеріальна база й кадри часто лишаються радянськими. Студенти платять від 12 000 до 26 000 грн на рік, отримують звання молодшого лейтенанта — і лише мінімальний набір практичних навичок.
Формальність за 20 тисяч: чому платна підготовка не гарантує якості
Повна вартість дворічного курсу складає в середньому 30–50 тисяч грн. За ці гроші студенти здебільшого слухають лекції, вивчають застарілі інструкції та максимум кілька разів на рік виїжджають на полігон.
| Виш / Інститут | Вартість навчання (грн/рік) | Тип підготовки | Практичні заняття |
|---|---|---|---|
| Військовий інститут КНУ ім. Шевченка | 26 000 | гуманітарні спец. (журналістика, фінанси) | 3 виїзди на полігон |
| Військовий інститут телекомунікацій (Героїв Крут) | 20 000 | зв’язок, ІТ, телеком | 4–5 виїздів, стрільби |
| Академія сухопутних військ (Львів) | 12 500 | базова тактика, БЗВП | 5 виїздів |
| НТУ “Харківський політехнічний інститут” | 26 000 | технічні спец. | 2–3 виїзди |
| Національний університет “Одеська політехніка” | 20 000 | ІТ, інженерія | 3 виїзди |
“Техніка тут є — танки, БМП, можна залізти всюди. Але тільки залізти”, — каже студент Юрій.
На практиці випускники — так звані “піджаки” — приходять до війська без бойового досвіду й без розуміння командування підрозділом. В умовах війни це перетворюється на ризик для життя не лише їх самих, а й підлеглих.
Реалії фронту: як бойовий досвід контрастує з університетською теорією
Капітан Олександр Костюк, викладач Києво-Могилянської академії, який звільняв Ірпінь і Харківщину, говорить прямо:
“Військова кафедра не дала мені майже нічого. Усе довелося вчитися на війні. Теорія не готує до бою”.
Після повернення він створив альтернативну модель підготовки — короткий практичний курс, що базується на реальному досвіді. Там студенти вчаться виживати, планувати, діяти в малих групах. Без звань, але з реальними навичками.
2025-й: старт базової загальновійськової підготовки (БЗВП)
З 1 вересня 2025 року в Україні запроваджено обов’язкову Базову загальновійськову підготовку (БЗВП) для всіх студентів-чоловіків денної та дуальної форми навчання віком 18–25 років.
- 300 годин навчання: 90 — теорія, 210 — практика у навчальних центрах ЗСУ.
- Мета: сформувати базові компетентності, необхідні для виживання та дій в умовах бойових дій.
- Після завершення — сертифікат і внесення до резерву.
Це спроба створити єдину систему підготовки, що доповнить стару модель військових кафедр і перетворить їх на “військово-освітні хаби”, інтегровані в оборонну систему.
Чому система буксує: три головні проблеми
1. Фінансування
Навчання оплачується студентами, а не державою. Бюджетних коштів бракує навіть на пальне для полігонів, не кажучи про сучасні симулятори.
“Коли бракує полігонів, бракує ресурсів — це і є найбільша проблема”, — визнає ректор КНУ Володимир Бугров.
2. Кадри
Викладають ті самі офіцери, що працювали десятиліттями за радянськими програмами. Молоді офіцери з бойовим досвідом не поспішають іти у викладання через низьку оплату.
3. Конфлікт компетенцій
МОН і Міноборони не можуть узгодити, хто має відповідати за стандарти. У 2025 році Міноборони самостійно затвердило перелік військово-облікових спеціальностей — без погодження з МОН, що спричинило конфлікт між відомствами.
Що робити далі: сценарії реформ
Аналітики та військові експерти бачать три можливі сценарії розвитку системи:
| Сценарій | Суть | Переваги | Ризики |
|---|---|---|---|
| Модернізація кафедр | оновлення програм, симулятори, спільні тренінги з ЗСУ | швидка інтеграція, мінімальні витрати | бюрократія, “старі кадри” |
| Інтеграція у БЗВП | ліквідація окремих кафедр, повна уніфікація через Міноборони | єдиний стандарт, бойова практика | опір вишів, зниження автономії |
| Гібридна модель | збереження кафедр у профільних університетах (ІТ, психологія, фінанси), але з практичною складовою через навчальні центри | баланс теорії й практики | потребує фінансування |
Військова освіта без практики — розкіш у час війни
Поки університети сперечаються, кому належать кафедри, фронт продовжує формувати справжніх офіцерів — не в аудиторіях, а в окопах. Якщо держава не з’єднає ці дві реальності, офіцери запасу так і залишатимуться теоретиками, яких навчили “стріляти з БУКа на макеті”.
Реформа військової освіти — не лише про зміну програм. Це про нову філософію: від “формальної відмітки у дипломі” до реальної підготовки лідерів, які зможуть командувати, виживати і перемагати.
За матеріалами liga.net
