Європейський Союз зайшов у дискусію, яка ще кілька років тому виглядала політично токсичною – «обмежене членство»: чи можна «перепрошити» правила розширення так, щоб Україна (і, потенційно, інші кандидати) отримали швидший доступ до ключових переваг ЄС — ринку та фінансування — але не одразу повний набір політичних прав у системі ухвалення рішень.
У Financial Times і Politico ця ідея проходить під неофіційною назвою membership-lite або «дворівневе членство»: формально — член ЄС, але на старті з урізаними повноваженнями голосу (вето) в окремих чутливих сферах. Саме ця «половинчастість» і стала головним подразником для низки столиць ЄС: вони бояться, що тимчасовий виняток швидко перетвориться на нову норму та підірве саму концепцію членства.
Нижче — про тривогу столиць і ризик дворівневого ЄС; про те, як кандидати вже діляться на табори; контекст права ЄС і реалістичні сценарії на 2026 рік.
Читайте також: Давос-2026: як «гренландські мита» Трампа перетягують фокус ЄС з України
Чому ця ідея з’явилась саме зараз
Війна перетворила розширення на інструмент безпеки
Для України вступ до ЄС давно став більше, ніж «технічним треком реформ»: у Брюсселі це дедалі частіше трактують як елемент архітектури безпеки після зупинки бойових дій — політичний «якір» для відновлення та повернення інвестицій. У Єврокомісії розуміють, що Україні буде критично важко погоджуватися на складні компроміси майбутньої мирної конструкції без відчутного «виходу» у вигляді руху до ЄС.
ЄС «заклинює» через одностайність і право вето
Друга причина — внутрішня керованість Євросоюзу. У низці сфер, зокрема в спільній зовнішній політиці та санкціях, рішення в Раді ЄС потребують одностайності. Це робить кожну країну потенційним «вузьким горлом» — і штовхає Брюссель шукати конструкції, які зменшують ризик блокувань у розширеному Союзі.
Плюс — політичний таймінг і переговорні рамки
У публічному просторі паралельно циркулюють різні «дорожні карти», зокрема, медійні витоки про орієнтири на кшталт 2027 року в окремих пакетах обговорень. Саме на цьому тлі в Брюсселі й виник задум «прискорювача», який не ламає вимоги до реформ повністю, але змінює порядок: переваги — раніше, політичні важелі — поступово.
Читайте також: Як може закінчитися війна:
«пауза» замість миру, ставка на Європу і чому не можна будувати стратегію на США
Що таке membership-lite: як це може виглядати на практиці
У найпростішому викладі, модель складається з трьох шарів.
Шар 1. Формальне приєднання, але обмежений вплив на рішення
На старті Україна могла б не мати повноцінного права голосу на самітах лідерів і на зустрічах міністрів, або — у м’якшій версії — не мати права блокувати окремі рішення, де діє одностайність.
Це як обмеження насамперед «блокуючих» повноважень: серед чутливих тем прямо називаються санкції, де вето особливо руйнівне.
Шар 2. Поступовий доступ до єдиного ринку та коштів
Натомість новий член отримує поетапний доступ до частин єдиного ринку, аграрних субсидій та внутрішніх фондів розвитку ЄС — після виконання «етапів» уже після вступу. Логіка така: не «все виконали — тоді вступ», а «вступили — і відкриваєте доступ блоками під KPI».
Шар 3. «Повні права» — після внутрішніх реформ ЄС
Ще один мотив: дати новим членам повні голоси лише після того, як сам ЄС перегляне власні процедури, щоб розширення не паралізувало Союз.
Чим це відрізняється від уже наявної «поступової інтеграції» без членства
Важлива деталь: Єврокомісія не вперше просуває ідею «вигоди до вступу». У документах Комісії прямо присутня концепція поступової інтеграції (gradual integration) — зближення з єдиним ринком і політиками ЄС ще до членства.
Різниця принципова:
- Gradual integration: доступ до частин ринку та програм — до членства (без голосу, бо це не членство).
- Membership-lite (обмежене членство, дворівневе членство): формальне членство — до повного набору політичних прав.
Саме другий варіант і породжує страх «двох сортів» членів: формально всі в клубі, але хтось «не до кінця».
Хто і чому проти: що лякає столиці ЄС
Financial Times фіксує чотири ключові «червоні прапори» в позиції частини держав-членів.
Прецедент дворівневого членства
Багато членів ЄС бояться, що тимчасова схема стане новою конституційною реальністю: один рівень — «повні», інший — «умовні». Це б’є по принципу рівності членів і може знецінити саме поняття членства.
Розкол «Брюссель проти столиць»
Звучить попередження: спроба «продавити» модель може створити токсичний розрив між інституціями ЄС і національними урядами.
Ефект доміно для інших кандидатів
FT підкреслює ризик реакції тих, хто йде до членства «класично» — передусім Західні Балкани. Якщо правила міняються «на фініші», кандидати можуть вважати, що винагорода за їхні роки реформ стає менш привабливою або менш передбачуваною.
Питання «а тоді що з Норвегією/Британією?»
Якщо ЄС створює статус «майже член з доступом до ринку без голосу», це неминуче піднімає дискусію про країни, які вже мають широкий доступ до єдиного ринку поза ЄС або про специфічні формати відносин із Британією. FT прямо вказує, що модель спровокує ширші питання про взаємодію ЄС із близькими сусідами.
Як реагують кандидати: розкол уже почався
Politico описує ситуацію без дипломатії: серед кандидатів формується табір прагматиків і табір «тільки рівність».
Албанія: «краще бути за столом»
Прем’єр Еді Рама називає підхід «хорошою ідеєю» і допускає тимчасові обмеження, аж до сценарію «без свого єврокомісара» на певний час, аргументуючи це логікою «дорослі в сім’ї ухвалюють важливі рішення».
Окремо Рама публічно говорив, що готовий навіть формалізувати відмову від вето як запобіжник від страхів старих членів — ця думка активно циркулює в європейських коментарях.
Молдова: «готові до ранньої відповідальності, але фінал — повні права»
Молдовський посадовець (анонімно) каже: хочуть бачити деталі; готові брати участь у дискусії, але повне членство з рівними правами має залишатися «чіткою кінцевою метою».
Чорногорія: «не міняйте правила, ми майже дійшли»
Президент Яков Мілатович нагадує: ЄС вже працював з 28 членами; якщо Чорногорія стане 28-ю до 2028 року, питання «чи потрібна реформа, щоб нас прийняти» виглядає, на його думку, надуманим — хоча відповідати мають лідери ЄС.
Грузія (опозиційний проєвропейський голос): підтримка гнучкості
Саломе Зурабішвілі (як проєвропейський символ) також схвально ставиться до «кроку» в бік гнучкості, хоча інституційний шлях Грузії до ЄС нині заблокований політично.
Українська позиція: «не буває напівчленства»
Україна в цій конструкції має найменше простору для «символічної компромісності», бо мова не лише про процедуру, а про суспільний сенс війни та цивілізаційного вибору. Зеленський публічно відкидав ідею «неповноправного членства», формулюючи це як принцип: якщо членство — то повноцінне.
Це створює центральну політичну дилему для Брюсселя: прискорення через “lite” може виявитись неприйнятним для Києва, а прискорення через «класичний трек» впирається в внутрішні блокування і темпи реформування самого ЄС.
Право і механіка: що взагалі дозволяють договори ЄС
База вступу — стаття 49 Договору про ЄС
Процедура приєднання формально спирається на статтю 49 Договору про ЄС. І саме тут виникає юридичне запитання: чи може ЄС створити «членство без повних прав» без зміни договорів, лише умовами акта про приєднання, чи це буде конфліктувати з базовими принципами Союзу, зокрема, рівності членів і повноти інституційної участі.
Прецедент «обмеження прав» існує, але в іншій логіці: стаття 7 Договору
Є механізм, який теоретично дозволяє призупиняти певні права держави-члена (включно з правами голосу в Раді ЄС) за серйозні й тривалі порушення цінностей ЄС. Це стаття 7 Договору про ЄС. Але це санкційний інструмент «після вступу» і «за порушення», а не модель “за замовчуванням” для нових членів. Тому його складно використати як пряме юридичне виправдання membership-lite, але він показує: голос — не абсолютно «недоторканний», якщо Союз погодиться на спеціальну конструкцію.
Вето — це не «абстракція»: в санкціях справді потрібна одностайність
Рада ЄС ухвалює санкційні рішення одностайно. Отже, ідея «урізати можливість блокувати санкції» — не теоретична, а прикладна: це про реальну вразливість ЄС у Спільній зовнішній та безпековій політиці.
Що далі: вікно рішень на 2026 рік
За словами Марти Кос (єврокомісар з питань сусідства та розширення), конкретні пропозиції щодо нової моделі можуть бути представлені в лютому або березні, після чого почнеться найскладніша частина: юридична експертиза і політичний торг між інституціями та столицями.
На цьому етапі реалістично очікувати три паралельні треки.
Сценарій 1. «Lite-membership» у жорсткій формі – членство без голосу на старті
Політично — найконфліктніший. Він б’є по принципу рівності членів і майже гарантовано підніме питання «хто наступний» та «чи не перетвориться тимчасове на постійне».
Сценарій 2. «Де-факто інтеграція» без формального членства – поступова інтеграція
Це компроміс: максимум ринку, програм, фондів — до вступу, але без гри словами «ви вже член». Плюс: менше юридичних мін. Мінус: для України це може бути недостатньо як політичний «якір» і гарантія незворотності.
Сценарій 3. Прискорення через реформу ухвалення рішень у самому ЄС -менше одностайності, більше кваліфікованої більшість голосів
Тут «мішень» — не нові члени, а внутрішня здатність ЄС діяти. Наприклад, ширше застосування кваліфікованої більшості там, де це можливо. Цей варіант найкраще відповідає принципу «рівність членів», але політично складний, бо вимагає згоди тих, хто якраз найбільше цінує право вето.
Чому це справді «момент раз на покоління»
Дискусія про membership-lite оголює головну суперечність європейського проєкту в умовах війни: ЄС хоче бути геополітичним гравцем, але побудований як правова конструкція з сильним захистом суверенних запобіжників.
- Якщо Брюссель піде шляхом «обмеженого членства», він може виграти час і прискорити економічну інтеграцію України, але ризикує розколоти Союз і створити дворівневу Європу.
- Якщо ЄС відмовиться від “lite” і не зможе реформувати одностайність, він ризикує втратити темп розширення саме тоді, коли розширення стало питанням безпеки.
- Україна ж, зафіксувавши позицію «тільки повноцінне членство», ставить планку так, що будь-яка «півміра» може не спрацювати політично всередині країни.
Ідея «обмеженого членства» стала популярною не тому, що ЄС раптом захотів експериментів, а тому що зіткнулися дві реальності: Україні потрібен швидкий і незворотний європейський горизонт, а ЄС боїться інституційного паралічу у більших кордонах.
У 2026-му найімовірніше, що з цього виросте або жорсткіша поступова інтеграція до вступу (офіційно вже підтримувана Єврокомісією), або сходинкова модель для всіх кандидатів. Найменш стійкий варіант — «членство без ключових інституційних прав», бо він надто легко перетворюється на дворівневий ЄС і провокує спротив столиць.
За матеріалами eurointegration.com.ua
