Берлін став головним майданчиком грудневої “звірки годинників” між Києвом і Вашингтоном щодо того, яким може бути припинення вогню і які гарантії безпеки здатні стримати РФ після паузи. У переговорах 14–15 грудня беруть участь президент України Володимир Зеленський, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і американська делегація на чолі зі спецпосланцем Дональда Трампа Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером; паралельно Європа готує свою рамку підтримки й запобіжників.
Як проходили переговори і чим (поки що) закінчилися
Перший раунд у Берліні 14 грудня тривав понад п’ять годин. За словами радника президента України Дмитра Литвина, сторони завершили роботу “на сьогодні” і домовилися продовжити переговори в понеділок, 15 грудня; українська сторона повідомляла, що опрацьовує проєкти документів, а Зеленський пообіцяв коментар після завершення консультацій. Тобто станом на публічні повідомлення, жодної підписаної угоди чи спільного комюніке не оголошували — є лише фіксація продовження діалогу й робота з чернетками.
Американська сторона після зустрічі також не розкрила деталей, але Віткофф публічно заявив про “значний прогрес” та “глибокі дискусії” щодо 20-пунктного мирного плану й економічного порядку денного, після чого команди мали зустрітися знову.
Що сказав Зеленський: “не НАТО” в обмін на юридичні гарантії — і “стоïмо там, де стоїмо”
Головний політичний сигнал Києва з Берліна — готовність відмовитися від прагнення вступу до НАТО (яке Україна роками називала базовою гарантією безпеки) в обмін на юридично зобов’язувальні гарантії від США та партнерів у Європі й поза нею (у публічних заявах згадувалися також Канада і Японія). Зеленський прямо назвав це компромісом з боку України й наголосив: гарантії мають бути обов’язковими, а не політичними обіцянками.
Другий принциповий пункт — жодної “мирної” здачі територій. Зеленський дав зрозуміти, що прийнятний базовий формат припинення вогню — фіксація сторін на поточних позиціях (“стоïмо там, де стоїмо”), а далі — дипломатія.
За даними AP та низки західних медіа, одним із чутливих елементів американських ідей були варіанти, які в Києві сприймають як територіальний перекіс: наприклад, пропозиції щодо відведення українських сил із частин Донеччини для створення демілітаризованої/економічної зони. Зеленський публічно відкинув підхід, який змушує Україну залишати свої позиції або “платити територією” за ceasefire.
Що сказала американська сторона: “прогрес є”, але деталей не дають
Публічна комунікація Вашингтона (принаймні станом на те, що підтверджено в медіа) обережна: Віткофф говорить про “значний прогрес” і роботу по текстах — без параметрів лінії розмежування, без формули контролю, без переліку гарантій. Фактично це сигнал: канал працює, але “ціна і пакет” ще збираються.
Водночас у публічному полі з’явився важливий маркер: Зеленський наполягає, що гарантії повинні бути ратифіковані або мати іншу юридичну “залізобетонну” форму (зокрема, щоб їх не можна було легко обійти). Це співзвучно з тим, як західні медіа описують дискусію про гарантії “на рівні статті 5” — але поки це радше рамка розмови, ніж готовий текст.
Що кажуть у Москві: “жодних правок” і “різкі заперечення”
Кремль паралельно виставляє “запобіжник” проти будь-якого доопрацювання плану Києвом і Європою. Помічник Путіна Юрій Ушаков попередив, що РФ матиме “різкі/серйозні заперечення”, якщо Україна та європейці внесуть поправки — і прямо прив’язав це насамперед до територіального блоку. Ушаков також заявляв, що “внесок” України та Європи в ці папери навряд чи буде “конструктивним”.
Це важливо, бо формально Москва намагається створити картину, де будь-яке посилення гарантій або фіксація лінії без російських територіальних вимог — уже “зрив домовленостей”. Тобто РФ попередньо готує ґрунт для позиції “ні”, не заходячи в деталі.
Що пишуть іноземні експерти: “жест важливий, але не вирішальний — вирішальні гарантії”
У США частина експертів сприймає пропозицію Зеленського щодо НАТО як політично значущий, але не переломний фактор переговорів.
- Джастін Логан (Cato Institute) в коментарі Reuters сказав, що відмова від НАТО майже не змінює ситуацію, бо членство України й так давно виглядало нереалістичним у нинішніх умовах.
- Професор Ендрю Міхта (University of Florida) назвав вступ до НАТО “несуттєвим питанням” саме зараз.
- Натомість Бретт Бруен (Global Situation Room) назвав поступку значною, але поставив ключове запитання: що Україна отримує натомість і які є “реальні дії”, що не дозволять гарантіям перетворитися на політичну обіцянку.
Європейські голоси також підкреслюють “вартість гарантій”: за повідомленнями Reuters, німецький міністр оборони Борис Пісторіус публічно наголошував, що Україна має гіркий досвід довіри до гарантій, а без суттєвої участі США будь-які запевнення можуть бути слабкими.
Що далі: другий день у Берліні й європейський контур
На 15 грудня припадає продовження консультацій у Берліні, а також — за повідомленнями міжнародних медіа — ширша європейська координація щодо того, як не допустити угоди “на папері”, яка залишить РФ лазівки для нового удару.
Ключова інтрига найближчих годин/днів:
чи зможуть сторони узгодити –
1. формулу припинення вогню на лінії зіткнення,
2. реальні юридичні гарантії,
3. економічний пакет (відбудова/фінансування)
— так, щоб це було прийнятно для України і водночас не перетворилося на інструмент тиску Кремля через “жодних правок”.
За матеріалами nv.ua
