Українські удари дедалі глибше проникають у російський тил, створюючи проблеми для логістики, енергетики, портів і протиповітряної оборони. Водночас Росія зберігає наступальний тиск на сході та півночі України, адаптує тактику проникнення малих груп і продовжує масовані повітряні атаки. Проте за два дні жодна зі сторін не досягла незалежно підтвердженого територіального прориву.
Війна одразу на кількох рівнях
Події 23–24 липня демонструють, що російсько-українська війна дедалі виразніше розгортається у двох взаємопов’язаних площинах.
Перша — безпосередньо лінія фронту, де російські війська продовжують тиснути від Сумської області до Запоріжжя, але дедалі частіше покладаються не на масштабні бронетанкові прориви, а на малі піхотні групи, безпілотники, артилерію та авіабомби. Українська оборона відповідає контратаками, ударами по накопиченнях військ і системним полюванням на російську логістику.
Друга площина — глибокий тил. Україна намагається порушити функціонування російської воєнної економіки, транспортних маршрутів, портів, енергетичних вузлів та інфраструктури окупованого Криму. Росія паралельно продовжує масовані ракетно-дронові атаки по українських містах, підприємствах, енергетиці та портах.
У зведеннях за 23 і 24 липня Інститут вивчення війни не зафіксував геолокаційно підтверджених територіальних здобутків жодної зі сторін. Це не означає повної нерухомості фронту: проникнення малих груп, локальні контратаки й боротьба за окремі позиції тривали. Однак відкритих доказів зміни сталої лінії контролю аналітики не виявили. Саме це розрізнення є принциповим: присутність кількох військових у населеному пункті ще не означає його захоплення, а відео удару по позиції не завжди доводить контроль над територією.
Сумщина: російська «буферна зона» залишається незавершеним завданням
На півночі Сумської області російська мета не змінилася: відтіснути українські сили від кордону та сформувати смугу контрольованої території, яку Москва називає «буферною зоною».
Упродовж 22–24 липня російські війська проводили обмежені атаки поблизу Миропілля, Писарівки та Кіндратівки. Російські військові блогери заявляли про просування на окремих ділянках, однак ISW не знайшов достатніх доказів для підтвердження цих тверджень.
Українські сили водночас контратакували поблизу Нової Січі, Могриці та Кіндратівки. Це свідчить, що російське угруповання не отримало свободи маневру й змушене не лише наступати, а й утримувати раніше зайняті позиції.
Ситуація на Сумщині поки не вказує на формування ударного угруповання, здатного розгорнути наступ безпосередньо на обласний центр. Ідеться радше про поступове розширення прикордонної зони бойових дій, розтягування українських резервів і постійне створення локальних загроз.
Харківщина та Куп’янськ: проникнення замість повноцінного прориву
На півночі й північному сході Харківської області російські війська продовжували атаки поблизу Вовчанська, Великого Бурлука та Куп’янська. Міністерство оборони Росії заявило про захоплення Захарівки та Івашкиного, однак на момент підготовки зведення ці заяви не мали незалежного геолокаційного підтвердження.
Більш показовою стала інша тенденція — проникнення невеликих російських груп у райони, де немає суцільного контролю.
Українські військові оприлюднили кадри ударів по російському особовому складу поблизу Артільного на Великобурлуцькому напрямку. ISW вважає, що російські військові потрапили туди внаслідок інфільтраційної операції. Подібний випадок зафіксували в Куп’янську, де українські сили атакували будівлю, до якої змогла проникнути російська група.
Тактика інфільтрації дозволяє Росії створювати інформаційне враження швидкого просування, змушувати Україну витрачати резерви на зачистку й шукати слабкі місця між опорними пунктами. Але такі рейди не дорівнюють встановленню стійкого контролю. Без підведення підкріплень, логістики та засобів вогневої підтримки групи, що проникли вперед, залишаються ізольованими й уразливими.
Донеччина: головний російський тиск без підтвердженого результату
Лиман і Слов’янськ
На Слов’янському напрямку російські сили продовжували атаки, однак не домоглися підтвердженого просування.
Геолокаційні матеріали показали російські удари по українських позиціях у північній частині Лимана. Парадоксально, але саме ці удари стали додатковим доказом, що українські війська продовжують утримувати райони, які російські джерела раніше оголошували захопленими.
Росія також концентрує на напрямку досвідчені безпілотні підрозділи. Їхнє завдання — розвідка, пошук українських командних пунктів, перерізання маршрутів постачання та підтримка малих штурмових груп.
Одночасно російська авіація застосувала керовані авіабомби проти Слов’янська. Удар спричинив руйнування та жертви серед цивільного населення, вкотре продемонструвавши, що міста в оперативному тилу залишаються під постійною загрозою.
Костянтинівка та Дружківка
У тактичному районі Костянтинівка—Дружківка російські війська також використовують проникнення малих груп.
Українські сили завдавали ударів по російських позиціях у районах Миколаївки, Червоного, східної Костянтинівки та Новодмитрівки. За оцінкою ISW, у багатьох випадках ішлося не про масштабний наступ, а про групи, які просочилися між українськими позиціями.
Російська тактика передбачає уникнення тривалих ближніх боїв. Малі групи намагаються пройти в тил, тоді як дрони, артилерія та планерні бомби ізолюють українські опорні пункти. Техніку росіяни намагаються приховувати під деревами та в лісосмугах, підводячи її ближче до передової лише перед атакою.
Окремою складовою залишається інформаційна кампанія. Російські медіа продовжують видавати старі або неправильно локалізовані відео за докази нових просувань. Зокрема, матеріали, представлені як удари поблизу Олексієво-Дружківки, геолокатори пов’язали з районами Костянтинівки та Клебан-Бика, а частина кадрів могла бути знята ще 2025 року.
Добропілля: повернення бронетехніки закінчилося великими втратами
Однією з найпомітніших подій став російський механізований штурм на Добропільському напрямку 22 липня. За українськими даними, це була перша за понад рік спроба застосувати тут значну кількість бронетехніки.
Українські підрозділи заявили про знищення дев’яти танків, двох броньованих машин та трьох реактивних систем «Град». Геолокаційні відео підтвердили ураження щонайменше частини техніки поблизу Новоторецького, Шахового та Нової Полтавки, хоча повний заявлений масштаб втрат неможливо незалежно перевірити.
Важливою була не лише кількість уражених машин, а й момент їхнього знищення. За українською версією, більшу частину колони атакували ще до виходу безпосередньо на передову. Це означає, що розвідувально-ударний контур — спостереження, передача координат, робота артилерії та безпілотників — спрацював на російській тактичній глибині.
Сили оборони України відбили масштабний механізований наступ російських окупаційних військ у смузі відповідальності 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».
22 липня противник залучив до штурмових дій підрозділи 8-ї та 41-ї загальновійськових армій, а також 90-ї танкової дивізії ЗС РФ, повідомили у корпусі.
Для прориву української оборони росіяни задіяли десятки одиниць броньованої, автомобільної та спеціальної техніки.
Наступ розгортався одночасно з кількох напрямків: сили 41-ї армії та 90-ї танкової дивізії висунулися з району селища Новоекономічне.
Паралельно з району села Воздвиженка в атаку вирушили підрозділи 8-ї загальновійськової армії РФ.
Упродовж чотирьох годин окупаційні війська намагалися увірватися в населені пункти в районі села Шахове.
Під час штурму противник намагався перекрити повітряний простір за допомогою ударних безпілотників «Гербера» та «Ланцет».
Для підтримки своїх механізованих колон росіяни також залучили реактивну систему залпового вогню «Сарма», яку згодом знищили Сили оборони.
Сили оборони України вперше уразили російський «аналог» HIMARS — реактивну систему залпового вогню «Сарма».
Для підтримки своїх механізованих колон росіяни також залучили РСЗВ «Сарма», яку згодом знищили Сили оборони за допомогою ударного дрона літакового типу.
Ця система є розвитком програми «Кама», яка має на меті створити полегшену 300-мм реактивну артилерійську систему із керованими боєприпасами.
У 2023 році російські держЗМІ вперше публічно оголосили про роботу над РСЗВ на шасі КамАЗ з кращою мобільністю. Крім того, установка повинна була отримати нову автоматизовану систему управління вогнем та наведення.
Перша «Сарма» була продемонстрована лише через два роки на потужностях підприємства «Мотовилихинские заводы», звідки стало відомо про зменшення ваги майже на 10 тонн порівняно з 33-тонним «Торнадо-С».
Компактніша машина з урізаною до шести направляючих пусковою установкою була змонтована на чотиривісному шасі КамАЗ-63501 з броньованою кабіною.
Згідно з інформацією із закупівельних документів, яка опинилася в розпорядженні «Мілітарного», стало зрозуміло, що у 2024 році російське оборонне відомство замовило два дивізіони або ж 12 пускових установок та стільки ж транспортно-заряджаючих машин до них.
Кожна реактивна установка коштувала російській армії 155 млн рублів або ж 1,9 млн доларів, що виявилось трохи дорожчим за «Торнадо-С» на важкому колісному шасі, які замовлялись паралельно. Ще 64 млн рублів коштувала ТЗМ на тому ж шасі.
Тоді ж Росія замовила 300-мм реактивні снаряди з невідокремлюваною уламково-фугасною бойовою частиною (9М543), керовані снаряди (9М543Л), снаряди з касетною бойовою частиною з уламковими суббоєприпасами (9М549) та невідомі снаряди 9М557 та 9М558.
Дальність ураження «Сармою», імовірно, така сама, як у «Торнадо-С» — від 90 до 110 км.
На шляху просування ворожих сил бійці 1-го корпусу НГУ «Азов» та придані підрозділи заздалегідь облаштували мінно-вибухові загородження.
Крім того, тактична авіація Повітряних сил ЗСУ пошкодила мостові переправи, а спроби росіян навести понтони під час бою зірвали повторними авіаударами.
Штурм відбили завдяки спільній роботі «Азова», ЦСО «А» СБУ, Сил безпілотних систем, Повітряних сил, ДПСУ, зокрема підрозділу «Фенікс», а також інших частин НГУ та ЗСУ.
Знищено 7 танків, 6 ББМ, РСЗВ «Град» і «Сарма», 3 одиниці спецтехніки та 47 одиниць легкої техніки, а також ліквідовано 123 окупанти і 29 поранено.
Росія паралельно завдала серії ударів ФАБ-500 по об’єктах у Добропіллі. Це демонструє звичну модель: після невдалої наземної атаки російське командування намагається компенсувати втрати посиленим застосуванням авіації.
Покровськ: боротьба за зв’язок і логістику
На Покровському напрямку Росія накопичує резерви та посилює безпілотну складову, але 23–24 липня не досягла підтвердженого територіального результату.
За даними 7-го корпусу швидкого реагування, російські війська розгортають систему супутникового зв’язку «Рассвет» як альтернативу Starlink, використовують LTE-мережі та мережеві мости для керування дронами. На напрямку також діють підрозділи російського центру безпілотних технологій «Рубікон».
Російські війська активізували штурмові дії, залучивши накопичені резерви. Водночас перебої у роботі Starlink та удари по паливній інфраструктурі РФ поки не мають критичного впливу на боєздатність окупантів.
Про це в ефірі Армія TV повідомив начальник відділу комунікацій 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ полковник Володимир Полевий.
За словами офіцера, найінтенсивніші дії російські війська ведуть на лівому фланзі – з боку Родинського у напрямку Добропілля. Також противник не припиняє тиск на правому фланзі через район Гришиного.
Полевий зазначив, що російське командування, ймовірно, розраховувало на зниження активності українських підрозділів під час реорганізації, однак ці очікування не справдилися.
Росіяни переходять на альтернативні системи зв’язку
Полковник наголосив, що проблеми з роботою Starlink не стали для окупантів критичними.
У смузі відповідальності 7-го корпусу діє російський підрозділ “Рубікон”, який використовує резервні канали зв’язку, зокрема LTE-мережі та mesh-містки.
Крім того, російські війська поступово розгортають власну систему супутникового зв’язку “Рассвет”. За словами Полевого, вона ще не функціонує на повну потужність, однак частину абонентів уже переведено на нову мережу.
Дефіциту пального на передовій поки не спостерігається
Коментуючи ефективність ударів по російській паливній інфраструктурі, представник ДШВ зазначив, що на тактичному рівні українські військові наразі не фіксують відчутної нестачі пального у противника.
За його словами, російська армія залишатиметься пріоритетним споживачем пального навіть за умов дефіциту, а на передовій окупанти переважно використовують піхоту, а не бронетехніку, що значно зменшує потребу в паливі.
“Армія буде останньою інституцією, яка навіть у Росії відчує нестачу пального, адже забезпечення військ є для них пріоритетом. До того ж на передовій противник переважно використовує піхоту, а не бронетехніку, тому споживання пального там значно менше”, – пояснив офіцер.
Полевий додав, що російські війська й надалі роблять ставку на невеликі штурмові групи, використовуючи тактику інфільтрації та поступового просування замість масштабного застосування бронетехніки.
Це вказує, що боротьба за Покровськ дедалі більше залежить не лише від кількості піхоти, а й від стабільності цифрової інфраструктури. Сторона, яка зберігає розвідку, передачу даних і керування дронами під дією РЕБ, отримує вирішальну тактичну перевагу.
Українські сили тим часом атакували російські вантажівки поблизу Селидового, транспорт на трасі Селидове—Покровськ та майданчик, який використовували для запуску безпілотників. Такі удари не змінюють карту миттєво, але поступово збільшують час доставки боєприпасів, пального й підкріплень.
Перше публічно відоме бойове застосування російських танків Т-72Б3А, оснащених комплексом активного захисту (КАЗ) «Арена-М», модернізованим для протидії FPV-дронам, завершилося невдачею.
Відповідні кадри оприлюднив Центр спеціальних операцій «Омега» Національної гвардії України.
На відео зафіксовано ураження корми танка Т-72Б3А FPV-дроном, при цьому КАЗ не спрацював. Загалом колону з десяти російських танків атакували в районі населеного пункту Маяк на Донеччині.
Наразі невідомо, скільки машин у колоні були оснащені цією системою. Ще у листопаді минулого року стало відомо, що Росії не вдалося адаптувати комплекс «Арена-М» для перехоплення FPV-дронів через обмежені можливості російських радарних технологій.
Зокрема, радару складно виявляти та класифікувати малі й малопомітні цілі, зокрема міні- та мікродрони, виготовлені з радіопрозорих матеріалів, таких як пластик.
Крім того, він не здатний на коротких дистанціях ефективно відокремлювати дрібні повітряні об’єкти від перешкод, створених земною поверхнею, що залишається одним із ключових обмежень системи.
Окрім цього, алгоритми виявлення, супроводу та пріоритизації цілей також мають труднощі з обробкою об’єктів, які рухаються непередбачувано та з малою швидкістю.
Водночас дослідник історії танкобудування Андрій Тарасенко ставить під сумнів твердження, що проблема полягає саме в «малопомітності» FPV-дронів, адже всі вони оснащені металевими бойовими частинами.
На його думку, це може свідчити про значно серйозніші проблеми з радарами комплексу, ніж визнає російська сторона.
КАЗ «Арена-М»
КАЗ «Арена-М» та її попередні модифікації розробляються в різних варіантах ще з пізнього радянського періоду.
Попри численні демонстрації системи та заяви про її масштабне розгортання, серійна інтеграція до бойових підрозділів так і не відбулася.
Відомо, що російські конструктори працювали над інтеграцією КАЗ «Арена-М» на танки Т-72Б3 і Т-90М щонайменше з 2019 року.
У 2024 році було помічено поодинокі Т-72Б3 і Т-90М, оснащені цими комплексами.
Попри заяви про відправлення Т-72 із КАЗ «Арена-М» на фронт, у бойових діях вони тоді так і не з’явилися. Натомість машини використали для зйомок пропагандистського фільму.
Вогневі випробування комплексу на танках Т-72Б3 відбулися ще у 2021 році — це підтверджують кадри з полігону, показані російським телебаченням.
Новопавлівський та Олександрівський напрямки: контратаки й адаптація дронів
На Новопавлівському й Олександрівському напрямках російські атаки залишалися обмеженими. Українські підрозділи проводили контратаки невеликими групами, застосовуючи пікапи та бронетехніку, і били по російській логістиці.
Українські військові повідомляли, що робота засобів радіоелектронної боротьби зменшила інтенсивність застосування російських дронів на Олександрівському напрямку. Російські оператори намагаються пристосуватися, змінюючи частоти та застосовуючи елементи автономного керування й розпізнавання цілей.
Це ще один прояв технологічної гонки: ефективність засобу РЕБ рідко залишається сталою надовго, оскільки противник змінює частоти, алгоритми й канали зв’язку.
Південний фронт і Білорусь: без ознак нового великого наступу
На Гуляйпільському напрямку та в західній частині Запорізької області російські війська продовжували атаки, але підтвердженого просування не мали. Російські джерела заявляли про вихід до східної частини Долинки, однак незалежного підтвердження не було.
ISW уперше зафіксував згадку про участь у боях 312-го реактивного артилерійського дивізіону. Це може свідчити про посилення артилерійської компоненти російського угруповання, але саме по собі не доводить підготовку великої наступальної операції.
На Херсонському напрямку 23–24 липня не повідомлялося про помітні наземні дії. Україна натомість продовжувала удари по російському транспорту на маршрутах до Чонгара та по об’єктах в окупованому Криму.
У Запоріжжі місцева влада повідомила про активізацію спроб російських спецслужб вербувати людей для підпалів і диверсій через соціальні мережі та сайти знайомств. Це свідчить про поєднання воєнного тиску з операціями в українському тилу.
У Білорусі Олександр Лукашенко підписав указ про осінній призов резервістів у вересні—листопаді. ISW оцінює це як частину звичайного призовного циклу, а не доказ підготовки нового наступу з території Білорусі.
Українська кампанія глибоких ударів стає системною
Найпомітнішою зміною за межами фронту стало розширення української ударної кампанії. Її цілями одночасно стали:
- логістичні центри в Росії;
- паливні й нафтопереробні об’єкти;
- підприємства російського ВПК;
- електричні підстанції окупованого Криму;
- російські судна й портова інфраструктура;
- транспортні маршрути на окупованих територіях.
Це вже не набір ізольованих атак, а спроба створити постійне навантаження на російську систему захисту й постачання.
Чому Україна атакує Wildberries
За оцінкою ISW, протягом тижня Україна могла завдати ударів щонайменше по десяти об’єктах Wildberries у Росії та окупованому Криму. Reuters станом на 24 липня незалежно нарахував вісім атакованих складів, на які припадало понад 10% логістичних потужностей компанії. Різниця пояснюється часом підрахунку та критеріями включення окремих об’єктів.
Серед уражених або тимчасово закритих центрів були склади в Московській, Тамбовській, Воронезькій областях, Краснодарському й Ставропольському краях, Санкт-Петербурзі, Ленінградській області та окупованому Сімферополі. Повідомлялося також про удар по логістичному об’єкту у Твері.
Вранці 24 липня українські безпілотники уразили одразу два логістичні центри Wildberries у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області.
Про це свідчать відео, опубліковані Exilenova+ та повідомлення компанії й місцевої влади, які наводить Astra.
Цієї ночі також був атакований сортувальний центр компанії в тимчасово окупованому Сімферополі, Крим. Після ураження на об’єкт розпочалося масштабне горіння.
Спочатку з’явилася інформація, що атаковано й горить склад Wildberries у селі Новосаратовка Всеволожського району Ленінградської області (промзона «Уткіна Заводь»). Цей логістичний центр розташований одразу за адміністративною межею Санкт-Петербурга, його часто називають «склад Wildberries Санкт-Петербург», оскільки він обслуговує Петербург і розташований практично впритул до міста.
Згодом стало відомо про ураження дронами ще в одного складу — у Шушарах Пушкінського району Санкт-Петербурга.
У самій компанії Wildberries підтвердили пошкодження двох складських комплексів: «Робота логістичних комплексів Wildberries у Шушарах та Уткіній Заводі тимчасово призупинена».
Логістичний комплекс Wildberries «Шушари» є одним із найбільших логістичних центрів компанії на північному заході Росії. Його площа становить близько 106 000 м². Комплекс є ключовим центром обробки та розподілу товарів для Санкт-Петербурга, Ленінградської області та інших регіонів Північно-Західного федерального округу.
Для цих ударів Сили оборони України застосували далекобійні безпілотники FP-1 компанії Fire Point. Росіяни під час атаки підняли в повітря винищувальну авіацію. Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко заявив, що російська ППО нібито збила 59 БпЛА.
Він також заявив, що безпілотники атакували складський комплекс птахофабрики «Северная» в селищі Синявине Кіровського району Ленінградської області, де сталося обвалення конструкцій одного зі складських приміщень.
Крім того, вночі був атакований склад Wildberries у Сімферополі. Пізніше атаку підтвердили в самій компанії, повідомивши про евакуацію працівників.
«Сортувальний центр компанії в Сімферополі було евакуйовано відповідно до вимог безпеки», – написали в пресслужбі Wildberries.
Україна заявляє, що частина цих центрів використовується для постачання російським військам компонентів дронів та іншого обладнання. Кремль і керівництво Wildberries це заперечують.
Водночас стратегічна логіка кампанії ширша за фізичне знищення товарів.
По-перше, Росія змушена додавати великі логістичні центри до переліку об’єктів, які потребують ППО. Це посилює конкуренцію за комплекси «Панцир» та інші засоби між Москвою, промисловими районами, портами, Кримом і фронтом.
По-друге, атаки впливають на тисячі малих продавців, які зберігають товари на складах платформи. Reuters повідомляв про серйозні втрати підприємців, затримки поставок і спроби Wildberries перерозподілити товари між уцілілими центрами.
По-третє, удари переносять економічні наслідки війни до великих російських міст. Wildberries, Ozon та менші платформи разом забезпечують продажі, еквівалентні приблизно 8,5% російського ВВП, і пов’язані із зайнятістю близько чотирьох мільйонів людей. Ідеться не про частку одного лише Wildberries, а про весь великий сегмент електронної торгівлі.
Разом із тим не варто перебільшувати короткостроковий ефект. Компанія продовжувала виконувати значну частину замовлень, а повного паралічу її мережі не сталося.
Від НПЗ до оборонного заводу за 1250 кілометрів
23 липня безпілотники атакували нафтопереробний об’єкт NS-Oil у Новоспаському Ульяновської області — приблизно за 770 кілометрів від фронту. Повідомлялося також про удар по станції «Субханкулово» в Башкортостані, розташованій орієнтовно за 1200 кілометрів від бойових дій.
Дрони вранці 23 липня уразили нафтоперекачувальну станцію у Республіці Башкортостан та нафтобазу в Ульяновській області Росії.
Про це повідомляє Exilenova+.
На обох об’єктах тривають масштабні пожежі, відео яких у соцмережах публікують місцеві жителі.
Зокрема під удар українських дронів «Лютий» потрапила лінійна виробничо-диспетчерська станція (ЛВДС) «Субханкулово» поблизу міста Туймази, що належить компанії «Транснефть-Урал».
Станція є частиною магістральної нафтотранспортної системи Росії та пов’язана з трубопроводами, якими переміщують нафту та нафтопродукти між Башкортостаном, Татарстаном та іншими російськими регіонами.
ЛВДС складається з комплексу споруд та об’єктів, що включають 3 насосні станції та 10 резервуарів. Загалом «Субханкулово» обслуговує 4 ділянки нафтопроводів протяжністю 612 кілометрів.
Після атаки на об’єкті загорівся один із резервуарів, чорний густий дим від якого підіймається високо вгору. Місцеві пишуть загалом про 8 влучань.
Окрім того, дрони уразили нафтобазу в селищі Новоспасское Ульяновської області. Наразі на її території триває горіння резервуару.
Цього ж ранку українські безпілотники уразили нафтопереробний завод «НС-Ойл», який розташований у цьому населеному пункті.
Підприємство входить до складу промислового холдингу «ПромИнвест» і займається виробництвом бензину, дизелю та мазуту. Загальна виробнича потужність заводу — до 600 000 тонн на рік.
Наступного дня під удар потрапив завод «Авітек» у Кірові — приблизно за 1250 кілометрів від українського кордону. Володимир Зеленський підтвердив атаку на підприємство, яке постачає компоненти для російської авіаційної та ракетної техніки. За галузевими й OSINT-повідомленнями, для удару могла застосовуватися українська крилата ракета FP-5, однак офіційно тип використаного озброєння детально не розкривався.
У мережі оприлюднено відео запуску української ракети “Фламінго”, яка успішно уразила об’єкт ВПК РФ за тисячу кілометрів від кордону.
Супутникові знімки підтвердили успішне ураження одного із цехів заводу «Авитек» крилатою ракетою FP-5 «Фламінго» у російському місті Кірові.
Знімок опублікувала спільнота Dnipro Osint.
За результатами аналізу знімка, українська ракета пробила в даху виробничого приміщення отвір розміром приблизно 21,5 на 24 метри.
Окрім того, на оприлюднених очевидцями фотографіях видно, що віконні рами від вибуху вигнулися назовні. Це вказує на те, що потужний вибух стався всередині приміщення та спричинив значні пошкодження об’єкта зсередини, а не на даху.
Вибухи у місті Кірові, розташованому за понад 1200 кілометрів від кордону з Україною, пролунали близько сьомої години ранку. Після цього місцеві жителі спостерігали дим у районі заводу та фільмували наслідки удару на свої смартфони.
За даними OSINT Varta, АТ «Вятское машиностроительное предприятие “АВИТЕК”» у Кірові входить до складу концерну ВКО «Алмаз-Антей» і спеціалізується на виробництві авіаційної техніки та засобів порятунку для пілотів.
Підприємство є єдиним у країні серійним виробником катапультних крісел для всіх типів літаків винищувальної та штурмової авіації, а також випускає зенітні керовані ракети, ракети-мішені та імітатори повітряних цілей.
«Авитек» перебуває під міжнародними санкціями США, Європейського Союзу, України, Канади, Швейцарії та Нової Зеландії через участь у виробництві компонентів для російського військово-промислового комплексу.
Окремо повідомлялося, що між 19 і 23 липня українські удари зачепили 19 із 71 автозаправної станції у Бєлгороді та передмістях. Якщо такі атаки триватимуть, ефект може накопичуватися не лише через знищення пального, а й через порушення місцевого розподілу, черги, підвищення транспортних витрат і потребу охороняти дедалі більшу кількість об’єктів.
Сили оборони України суттєво збільшили кількість ударів по російських автозаправних станціях у Бєлгородській та Курській областях Росії.
Про це повідомляє інтернет-видання «Агентство», яке проаналізувало заяви місцевої влади та повідомлення регіональних медіа.
За підрахунками видання, з понеділка по четвер поточного тижня було зафіксовано щонайменше 25 атак по АЗС.
З них 24 припали на Бєлгородську область і одна — на Курську. При цьому 21 удар у Бєлгородській області підтвердила місцева влада.
Основними цілями стали автозаправні станції у Бєлгороді та його передмістях.
Під удари потрапили АЗС мереж «Роснефть», «Газпром», «Лукойл» та Teboil. Також повідомлялося про атаки на заправки у Шебекіному, Прохорівці та Валуйках.
У виданні зазначають, що така інтенсивність ударів стала найбільшою за весь літній період.
Загалом у липні в Бєлгородській області зафіксували щонайменше 43 атаки по автозаправних станціях, тоді як у червні їх було дев’ять.
У Курській області РФ кількість таких ударів зросла з чотирьох у червні до восьми в липні. У червні також повідомлялося про дві атаки по АЗС на Брянщині.
Посилення атак на російські АЗС може бути симетричною відповіддю України на російські удари по автозаправних станціях у прифронтових регіонах, зокрема Сумській, Харківській та Запорізькій областях.
Станції в Бєлгородській та Курській областях ймовірно, частіше уражають через їхню близькість до українського кордону, що дозволяє застосовувати безпілотники меншої дальності.
У червні Росія почала активно атакувати заправки у прифронтових регіонах України. Про ці удари звітували в міністерстві оборони країни-агресора. Атаки на такі об’єкти з боку окупантів були й раніше.
Падіння російського військового літака: дві суперечливі версії
23 липня в Московській області розбився російський військовий літак, який російські медіа ідентифікували як Су-57. Міністерство оборони РФ не назвало модель і заявило про технічну несправність під час зльоту.
InformNapalm натомість стверджував, що літак могла помилково збити російська система ППО БАРС-Москва внаслідок української розвідувально-кібернетичної операції. Незалежного підтвердження цієї версії немає.
Розрахунок ППО «БАРС Москва» помилково збив російський винищувач Су-57.
Розслідування провела розвідспільнота InformNapalm.
Внаслідок кібервтручання та когнітивного впливу на розрахунок ППО українським спецслужбам вдалося перехопити алгоритми бойових дій супротивника та скерувати вогонь на власну авіацію у Підмосков’ї.
17 липня спільнота повідомляла про опрацювання перехоплених у росіян даних, зокрема, трансляцій з полігону, де готували розрахунки ППО для протидії українським БпЛА.
23 липня російський винищувач розбився у Московській області.
За результатами аналізу InformNapalm підготував аналітичну записку щодо підготовки особового складу, програмно-апаратного комплексу, алгоритмів та вразливостей системи «БАРС Москва».
Російські пропагандистські медіа пояснюють втрату «технічною несправністю», а найпершим про саботаж у роботі ППО в російському Z-середовищі написав «Романов Лайт».
Ще у 2025 році в межах спільної CYBINT-операції OKBMLeaks InformNapalm оприлюднив таємні документи російського виробника компонентів систем Су-57. Матеріал переклали і поширили 13 мовами світу в публікаціях іноземних медіа.
«БАРС Москва»
Згідно з частиною аналітичної записки, яку поширила InformNapalm, добровольче формування ППО «БАРС Москва» готує розрахунки для перехоплення українських ударних БпЛА літакового типу.
Зоною відповідальності формування названо Москву, Московську, Калузьку, Рязанську та Тульську області.
Основний засіб для перехоплення — малий БпЛА «Лис-2» з машинним зором і автозахопленням цілі, старт із багаторазової катапульти.
Осколково-фугасна БЧ ~0,8 кг; ураження тараном або підривом поряд із ціллю. Швидкість — до ~206 км/год (на відео фіксувалися 124–176 км/год).
Також у доповіді фігурує полігон «Алабіно», розташований у Наро-Фомінському окрузі Московської області.
Крим: удари по енергетиці як частина ізоляції півострова
У ніч на 23 липня повідомлялося про вибухи поблизу підстанцій у Феодосії, Приморському, Гаспрі, Гурзуфі та біля Балаклавської ТЕС у Севастополі. Окупаційний оператор «Крименерго» визнав перебої й обмеження електропостачання.
За заявою командувача Сил безпілотних систем Роберта Бровді, протягом 23–24 липня українські сили атакували 17 підстанцій у різних частинах Криму. СБУ також повідомила про удар по радіолокаційній станції «Небо-У» на аеродромі Бельбек та паливному об’єкту на аеродромі Саки.
23-24 липня Сили безпілотних систем уразили 19 енерговузлів рашистів на окупованих територіях.
Про це повідомив командувач Роберт Бровді (Мадяр).
Так, 17 об’єктів уражено в окупованому Криму та 2 на інших територіях.
Загалом із 1 по 24 липня уражено 136 енергетичних цілей.
Комбінація атак по енергетиці, радарах, аеродромах і транспортних маршрутах свідчить про спробу поступово ізолювати російське угруповання в Криму. Електроенергія потрібна не лише цивільній інфраструктурі, а й системам зв’язку, ремонтним підприємствам, портам, радарам та військовим базам.
Проте окремі аварійні відключення ще не означають енергетичного колапсу всього півострова. Для оцінки реального ефекту важливими будуть тривалість ремонтів, повторні удари по відновлених вузлах і здатність Росії перекидати резервне обладнання.
Чорне море: українські удари вже впливають на порти й нафтовий експорт
Роберт Бровді заявив, що з 6 до 22 липня українські сили атакували або уразили 196 російських плавзасобів у Чорному й Азовському морях — 126 в Азовському та 70 в Чорному. До переліку входили танкери, суховантажі, буксири та інші судна.
Цю цифру слід трактувати обережно. Вона не означає знищення 196 суден: поняття «ураження» може охоплювати пошкодження різного ступеня, влучання без встановлених наслідків або зараховані атаки.
Водночас непрямі наслідки кампанії вже помітні. Росія запровадила неофіційні обмеження на рух суден у Новоросійську з опівночі до 05:00. У повідомленні Reuters ішлося про судноплавство загалом, а не лише про військові кораблі. На початковому етапі обмеження не зупинили відвантаження зерна, але засвідчили зміну режиму роботи найбільшого російського порту.
Ще відчутнішим став вплив на Каспійський трубопровідний консорціум. Після атак на танкери біля термінала CPC тимчасово зупинив приймання казахстанської нафти. Казахстан був змушений скоротити видобуток, щоб не переповнювати резервуари. Через цю систему проходить близько 80% казахстанського нафтового експорту, тому наслідки українсько-російської війни починають безпосередньо зачіпати третю країну та міжнародні енергетичні компанії.
Російська повітряна кампанія: дві ночі масованих атак
Паралельно з українськими ударами по російському тилу Росія продовжувала атакувати українські міста, підприємства, енергетику та транспортну інфраструктуру.
| Період | Російські засоби ураження | Збито або подавлено | Зафіксовані влучання |
|---|---|---|---|
| Ніч 22–23 липня | 1 «Іскандер-М», 5 Х-59/69, 168 безпілотників | 2 Х-59/69 та 154 дрони | 7 дронів уразили 9 об’єктів; уламки впали у 4 місцях |
| Ніч 23–24 липня | 5 Х-59/69, 180 безпілотників | 4 Х-59/69 та 160 дронів | 1 ракета і 14 дронів уразили 9 локацій; уламки — у 8 місцях |
| Додатковий удар 24 липня | 3 балістичні ракети типу «Іскандер-М»/С-400 та 2 «Онікси» | 1 балістична ракета і обидва «Онікси» | 2 балістичні ракети влучили у Бучанському районі |
Під ударами опинилися Чернігівська, Дніпропетровська, Харківська, Херсонська, Київська, Миколаївська, Одеська, Сумська та Запорізька області.
У Павлограді удар по приватному підприємству призвів до загибелі щонайменше чотирьох людей, ще щонайменше 27 були поранені. Унаслідок балістичного удару по Київській області 24 липня загинули 10 людей, понад 100 дістали поранення.
Російські удари пошкоджували житлову, газову, енергетичну, промислову, медичну та логістичну інфраструктуру. 22 липня комерційні судна взагалі не заходили до українських портів: судноплавні компанії тимчасово призупинили заходи через зростання ризиків.
Через безперервні російські атаки на цивільне судноплавство 22 липня «зерновим коридором» не пройшло жодне цивільне судно.
Про це заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
За його словами, протягом останніх кількох днів Росія атакувала щонайменше три цивільні вантажні судна. Внаслідок цих ударів кілька десятків членів екіпажів загинули або зазнали поранень.
Для ударів росіяни використовують як морську авіацію, так і керовані дрони камікадзе типу «Герань-Сикер».
Через «зерновий коридор» не можуть пройти судна із зерном саме в розпал жнив. Сибіга назвав це навмисним економічним і гуманітарним терором.
«Якщо цей терор триватиме, мільйони сімей в Африці, Азії, на Близькому Сході та в Латинській Америці можуть зіткнутися зі зростанням цін і голодом», — заявив міністр.
Україна подала запит на проведення термінового засідання Ради Безпеки ООН 27 липня. Київ закликає всі держави, особливо ті, що вже постраждали від цих дій, негайно вимагати від Росії припинити напади на свободу судноплавства в Чорному морі.
За словами Сибіги, жодна країна не має права прирікати світ на голод.
Нещодавно заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук в інтерв’ю «Суспільному» заявив, що якщо роботу морського коридору не вдасться відновити найближчими місяцями, аграрний сектор може зіткнутися з дефіцитом обігових коштів, браком потужностей для зберігання врожаю та ризиком банкрутства окремих підприємств.
За словами Марчука, наразі нові судна майже не заходять до портів Великої Одеси. Переважно завершують завантаження кораблі, які прибули раніше та вже мали укладені фрахтові контракти.
У липні Україна планувала експортувати морем понад 2,5 млн тонн зерна, однак наразі фактичний обсяг експорту становить лише трохи більше 1 млн тонн.
За даними Повітряних сил, у ніч на 24 липня Росія застосувала не лише звичайні «Шахеди», а й реактивні модифікації, а також дрони «Гербера», «Італмас» і приманки. Це ускладнює роботу ППО, оскільки різні апарати мають неоднакову швидкість, висоту польоту та радіолокаційний профіль.
Румунія вперше перейшла від спостереження до знищення цілі
24 липня румунський F-16 збив безпілотник, який порушив повітряний простір країни. Ціль виявили приблизно за 20 кілометрів на схід від Суліни, після чого вона рухалася маршрутом Суліна—Бреїла—Фетешть—Бузеу. Дрон знищили ракетою над безлюдною територією поблизу Падіни.
Румунська влада не встановила походження апарата на момент перших повідомлень. Візуально він міг нагадувати російський Shahed або «Герань-2», однак це залишалося попередньою оцінкою.
Винищувач F-16 Повітряних сил Румунії вперше ракетою збив безпілотник, який порушив повітряний простір країни.
Про це повідомив президент країни Нікушор Дан у соцмережі X.
За його словами, перехоплення відбувалося близько 11:00 над безлюдною місцевість.
Це дозволило льотчику застосувати озброєння без ризику для цивільного населення.
«Наразі групи фахівців відповідних відомств проводять обстеження місцевості з метою з’ясування всіх обставин інциденту», — повідомив Нікушор Дан.
У Міністерстві національної оборони Румунії уточнили, що безпілотник виявили о 09:39 приблизно за 20 км на схід від міста Суліна, яке розташоване в дельті Дунаю.
Після цього БпЛА увійшов у повітряний простір країни та рухався маршрутом Суліна — Бреїла — Фетешті — Бузеу.
Для перехоплення цілі підняли два винищувачі Eurofighter Typhoon Повітряних сил Італії, які виконують місію повітряного патрулювання НАТО з авіабази «Міхай Когелнічану», а також два румунські F-16 із 86-ї авіабази у Фетешті.
О 11:02 один із винищувачів F-16 Повітряних сил Румунії уразив безпілотник ракетою класу «повітря – повітря». Ціль збили над безлюдною місцевістю поблизу населеного пункту Падіна в повіті Бузеу.
Це перший відомий випадок, коли румунський винищувач F-16 застосував озброєння для знищення безпілотника, який порушив повітряний простір.
Раніше румунські винищувачі лише супроводжували російський безпілотник неподалік від кордону з Україною, допоки він не зник з радарів.
Тієї ж ночі біля румунського узбережжя пошкодження дістав суховантаж Christiana B під прапором Ліберії, який перевозив вугілля зі США до України. Інцидент стався приблизно за 22 морські милі від Сфанту-Георге, у виключній економічній зоні Румунії. Попередньо розглядалися дві версії — контакт із морським безпілотником або вибух міни. Винуватця не встановили.
Ці інциденти не означають автоматичного вступу НАТО у війну, однак демонструють, що ризики дедалі частіше виходять за межі української території. Для Румунії це означає потребу в постійному патрулюванні, розширенні низьковисотного радіолокаційного поля та готовності застосовувати зброю проти невстановлених цілей.
Російський Центробанк між інфляцією та економічним уповільненням
24 липня Центральний банк Росії знизив ключову ставку лише на 0,25 відсоткового пункту — з 14,25% до 14%. Водночас регулятор погіршив прогноз економічного зростання на 2026 рік із 0,5–1,5% до 0–1% та очікує річну інфляцію на рівні 6–7%.
Голова Центробанку Ельвіра Набіулліна визнала, що зростання цін на пальне поширюється на інші товари та послуги. Регулятор називає цей ефект переважно тимчасовим і розраховує на відновлення виробничих потужностей до кінця року.
Проте ставка у 14% сама по собі свідчить не про нормалізацію, а про збереження серйозних інфляційних ризиків. Російська економіка одночасно стикається з високими військовими витратами, дефіцитом працівників, дорожчими кредитами, скороченням ліквідних резервів та паливними перебоями.
ISW трактує зниження ставки як спробу показати стабільність і полегшити доступ до капіталу, зокрема для оборонної промисловості. Обережніший висновок полягає в тому, що Центробанк опинився між двома ризиками: подальше утримання надвисокої ставки поглиблює економічне гальмування, а швидше пом’якшення політики може прискорити інфляцію.
Українські удари не є єдиною причиною російських економічних проблем, але вони створюють додаткові шоки саме в тих секторах, де система вже працює з великим навантаженням.
Дипломатичне тло: «Анкориджських домовленостей» не існує
На дипломатичному рівні Москва продовжує посилатися на нібито домовленості, досягнуті Росією та США на саміті в Анкориджі у серпні 2025 року.
Державний секретар США Марко Рубіо після зустрічі із Сергієм Лавровим 23 липня фактично відкинув цю версію. За його словами, російські пропозиції не стали мирною угодою, оскільки Україна їх не прийняла, а для завершення війни потрібні нові ідеї, прийнятні для обох сторін.
Російське МЗС натомість продовжило говорити про відданість «пропозиціям Анкориджа». Таким чином Москва намагається представити власні умови не як односторонні вимоги, а як нібито вже погоджену основу переговорів.
Глава МЗС РФ Лавров вважає, що Україна відмовляється від пропозицій США, озвучених на Алясці, оскільки її “накачують зброєю”.
Його цитують російські пропагандисти.
Подробиці
“Ось таке зарозуміле, навіть так би мовити, зневажливе відторгнення американської пропозиції відбувається, бо Зеленського накачують зброєю. Йому у величезних кількостях доставляють дрони, яким він намагається підірвати стабільність Російської Федерації”, – сказав Лавров.
Також він зауважив, що “значною мірою частиною цієї підтримки є американська допомога”.
Міністр країни-окупанта нагадав, що США не лише продають зброю в ЄС, яку потім передають Україні, але й надають розвідувальні дані.
Лавров сказав, що під час вчорашньої зустрічі передав Рубіо добірку цитат Трампа про саміт на Алясці.
“Я цитував і передав учора Марко Рубіо висловлювання президента Трампа на Алясці, в день проведення прес-конференції і потім, коли він уже повернувся до Вашингтона, ще три дні поспіль він коментував у захоплених тонах домовленості в Анкориджі, говорив, що ми практично все вирішили, там, може, одне питання залишилося”, – додав він.
Володимир Зеленський продовжує демонструвати готовність до переговорів. Після зустрічі зі Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером він підтвердив прагнення провести тристоронні переговори США—Україна—Росія та заявив, що Київ не зацікавлений у затягуванні процесу.
Ця дипломатична суперечка важлива не лише сама по собі. Росія прагне закріпити на міжнародному рівні тезу, що Україна нібито відмовляється від уже погодженого миру. Сполучені Штати публічно заперечують існування такої угоди, а Київ намагається не дозволити Москві перекласти на нього відповідальність за продовження війни.
Що означають події 23–24 липня
Головний висновок полягає в тому, що відсутність підтвердженого просування на фронті не означає зниження інтенсивності війни.
Росія зберігає наступальну ініціативу на багатьох напрямках, однак поки не перетворює тактичний тиск на оперативний прорив. Її війська дедалі частіше діють малими групами, намагаються проникати між українськими позиціями та покладаються на дрони, артилерію й авіабомби.
Україна, зі свого боку, намагається компенсувати обмежені можливості для великого наземного наступу перенесенням боротьби у російський та окупований тил. Об’єктами кампанії стають не лише військові склади, а вся система, що забезпечує ведення війни: електропостачання, транспорт, паливо, зв’язок, порти, ремонтні підприємства та логістичні платформи.
Удари по Wildberries, НПЗ, «Авітеку», кримських підстанціях і морських маршрутах об’єднує одна логіка — змусити Росію розосередити ППО, збільшити витрати на охорону тилу та постійно відновлювати пошкоджену інфраструктуру.
Проте поки що немає підстав говорити ані про параліч російської логістики, ані про стратегічний перелом. Росія зберігає здатність запускати сотні безпілотників, застосовувати балістичні ракети й підтримувати наступальні дії на великій протяжності фронту.
Події цих двох днів радше фіксують перехід до нового етапу війни на виснаження. Територіальні зміни можуть залишатися мінімальними, але ціна утримання фронту, захисту тилу, роботи портів і функціонування економіки поступово зростає для обох сторін.
Станом на кінець 24 липня фронт залишався без підтвердженого прориву. Але війна дедалі більше зміщувалася від боротьби лише за населені пункти до боротьби за стійкість цілих систем — логістичних, енергетичних, економічних і політичних. Саме там може визначатися спроможність кожної зі сторін продовжувати кампанію в наступні місяці.
За матеріалами understandingwar.org
