Майже через чотири роки після останньої особистої зустрічі очільників зовнішньополітичних відомств Німеччини та Росії Берлін і Москва знову відкрили прямий дипломатичний канал на рівні міністрів. 26 вересня Йоганн Вадефуль і Сергій Лавров зустрілися у Нью-Йорку на полях Генеральної асамблеї ООН. Головними темами стали війна проти України, безпека судноплавства у Чорному морі, експорт зерна, удари по енергетичній інфраструктурі та можливість ширшого припинення вогню. Але переговори поки не дали ані угоди, ані спільної заяви, ані механізму контролю за можливою деескалацією.
Переговори міністрів закордонних справ Німеччини та Росії 26 вересня стали першою такою зустріччю від часу до повномасштабного російського вторгнення. Попередня очна розмова на цьому рівні відбулася 18 січня 2022 року, коли тодішня глава МЗС Німеччини Анналена Бербок зустрічалася з Лавровим у Москві на тлі концентрації російських військ біля українського кордону. Через трохи більше ніж місяць Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Тому сам факт зустрічі Вадефуля з Лавровим має дипломатичне значення. Однак його легко переоцінити. Берлін не оголосив про початок окремого німецько-російського мирного процесу, Москва не погодилася на припинення вогню, сторони не підписали жодного документа і не повідомили про дату наступних переговорів.
Натомість переговори показали інше: у дипломатії навколо війни дедалі виразніше формуються три взаємопов’язані, але різні треки, на яких потенційно можна шукати обмежену деескалацію ще до появи всеосяжної мирної угоди.
Перший — припинення атак на комерційне судноплавство та відновлення нормального експорту через Чорне море. Другий — взаємне обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі. Третій і найскладніший — повне припинення вогню.
Саме так варто читати німецько-російську зустріч у Нью-Йорку.
Що Вадефуль сказав Лаврову
За інформацією Reuters, Вадефуль закликав російську сторону зробити все можливе для досягнення домовленості щодо експорту зерна через Чорне море. Німецький міністр наголошував, що затягування переговорів особливо небезпечне для держав, залежних від імпорту продовольства, передусім у країнах Глобального Півдня.
Водночас його пропозиція була ширшою за зерновий експорт.
Після переговорів Вадефуль повідомив європейських партнерів, що закликав Росію до негайного і повного припинення вогню, з особливим акцентом на двох сферах, де практичну домовленість потенційно можна було б досягти швидше: зерновому експорті та енергетичній інфраструктурі.
Німецька логіка полягає в тому, що вузька домовленість може стати тестом для ширшої деескалації. Вадефуль дав зрозуміти російській стороні, що практичне рішення одного конкретного питання могло б створити умови для наступних кроків.
Але поки це лише дипломатична пропозиція.
Трек №1. Чорне море: найреальніше місце для обмеженої домовленості
Із трьох можливих переговорних напрямів саме Чорне море зараз має найбільш конкретний предмет переговорів.
Причина проста: бойові дії дедалі сильніше зачіпають не тільки військову інфраструктуру, а й торговельне судноплавство, порти, зернові термінали та страхування морських перевезень.
У вересні лондонський Joint War Committee, рекомендації якого впливають на рішення морських страховиків, розширив зону підвищеного воєнного ризику на фактично все Чорне море. Reuters повідомляв, що після серії атак страхові премії зросли настільки, що можуть додавати сотні тисяч доларів до вартості окремого рейсу.
Це принципово важливо. Навіть якщо порт фізично здатний приймати судна, різке зростання страхових ризиків робить перевезення дорожчими, скорочує кількість готових заходити в регіон судновласників і зрештою підвищує ціну експортованої продукції.
Українська портова інфраструктура також залишається під постійними російськими ударами.
На початку вересня Росія атакувала портові та експортні об’єкти Одеської області. За даними української влади, удар пошкодив також прикордонний пункт біля Румунії та енергетичні об’єкти. Reuters зазначав, що інтенсивність атак на Одеську область, де розташовані основні чорноморські та дунайські порти України, суттєво зросла.
Проблема водночас зачіпає і російський експорт. Через погіршення безпеки Москва почала активніше переорієнтовувати частину зернових потоків із Чорного моря на Балтійське та Арктичне узбережжя. До нинішнього загострення приблизно 90% російського морського експорту зерна проходило через Чорноморський регіон.
Отже, попри радикально різні політичні позиції Києва та Москви, в обох сторін існує економічна зацікавленість у передбачуванішому морському режимі.
Єгипет, Індія і Туреччина: звідки взявся новий формат
Німецька ініціатива з’явилася не у вакуумі.
Ще перед зустріччю Вадефуля та Лаврова Україна заявила про готовність розглядати морське перемир’я на основі пропозицій Туреччини, Єгипту та Індії. Київ заявив, що готовий забезпечувати безпечне судноплавство та продовольчу безпеку, якщо Росія також зробить реальні кроки до деескалації.
Після зустрічі з Вадефулем Лавров підтвердив, що Москва веде консультації з Індією, Єгиптом і Туреччиною щодо можливих схем безпечної навігації в Чорному морі. Російська сторона допускає, зокрема, двосторонні домовленості з окремими державами.
Участь саме цих країн невипадкова.
Туреччина має унікальне становище як чорноморська держава, контролює протоки Босфор і Дарданелли та вже виконувала роль посередника у зернових домовленостях 2022 року. Крім того, турецька сторона безпосередньо зацікавлена у захисті торговельного флоту: атаки в регіоні зачіпали судна, пов’язані з Туреччиною. Анкара вже запропонувала сторонам нові механізми безпеки цивільного судноплавства.
Єгипет — один із ключових світових імпортерів зерна і найбільший покупець російської пшениці. Будь-яке суттєве порушення чорноморської торгівлі безпосередньо впливає на його продовольчу безпеку.
Індія підтримує канали зв’язку і з Україною, і з Росією та дедалі активніше намагається брати участь у дипломатичних ініціативах, пов’язаних із безпекою торговельних маршрутів.
Так виникає потенційна схема, відмінна від класичних переговорів про мир: держави, економічно зацікавлені у стабільному морському експорті, намагаються створити вузьку домовленість про судноплавство, не вирішуючи одночасно всіх політичних і територіальних питань війни.
Але позиції Києва і Москви залишаються дуже далекими
Навіть щодо Чорного моря оптимізм варто обмежувати.
Після переговорів із Вадефулем Лавров заявив, що для врегулювання питання потрібні окремі переговори з Україною. При цьому російський міністр сформулював позицію Москви жорстко: такі переговори, за його словами, мають вестися не «мовою прохань», а «мовою вимог». Росія покладає відповідальність за атаки на судна на Україну. Київ, зі свого боку, наголошує, що першопричиною нинішніх ризиків є російське вторгнення.
Тобто сторони поки не домовилися навіть про політичну рамку можливої угоди.
Немає публічно узгодженого списку об’єктів, які не можна атакувати. Немає інформації про систему перевірки суден. Не визначено, хто контролюватиме виконання домовленостей. Немає процедури розслідування можливих порушень.
Саме ці технічні деталі зрештою визначатимуть, чи може морське перемир’я працювати.
Чи може повернутися зернова угода 2022 року
Нинішня дискусія неминуче нагадує Чорноморську зернову ініціативу, створену за посередництва Туреччини та ООН у липні 2022 року.
Але пряме відновлення тієї угоди поки виглядає малоймовірним.
Росія вийшла з механізму у 2023 році та зараз не демонструє готовності просто повернутися до його старої конструкції. Москва наполягає, що питання безпеки судноплавства має бути пов’язане також із доступом російського експорту до світових ринків та санкційними обмеженнями.
Тому нова схема, якщо вона взагалі з’явиться, може бути значно вужчою.
Йдеться потенційно не про відновлення повноцінного «зернового коридору» старого типу, а про взаємне зобов’язання не атакувати визначені категорії цивільних суден, портові маршрути чи конкретну інфраструктуру.
Таку домовленість політично легше укласти, ніж комплексне перемир’я. Але контролювати її виконання буде складно.
Трек №2. Енергетичне перемир’я
Другим напрямом, який Вадефуль виніс на переговори з Лавровим, стала енергетична інфраструктура.
Цей трек уже кілька тижнів обговорюють окремо від загального припинення вогню.
14 вересня Зеленський заявив, що Україна готова підтримати запропоноване США взаємне припинення ударів по енергетичних об’єктах, якщо Вашингтон зможе гарантувати реальну готовність Москви виконувати домовленість. При цьому Київ прямо заперечив, що остаточна угода вже існує.
Наступного дня Кремль публічно назвав ідею взаємного мораторію позитивною, але додав власні умови. Москва пов’язала стабілізацію енергетичних ринків із безпекою морського судноплавства та скасуванням санкцій проти Росії.
Тобто навіть вузький «енергетичний» трек швидко почав обростати додатковими вимогами.
До того ж заявлена пауза фактично не набула стійкого характеру: після повідомлення президента США Дональда Трампа про нібито досягнуте порозуміння удари по енергетичних цілях продовжилися.
Це демонструє головну проблему будь-якого часткового перемир’я — відсутність механізму верифікації.
Сторонам необхідно було б визначити щонайменше:
- що саме вважається енергетичною інфраструктурою;
- чи поширюється заборона на нафтопереробні заводи;
- чи входять до неї нафтосховища, насосні станції, порти та паливні термінали;
- чи охоплює вона електростанції, підстанції та газові сховища;
- хто встановлює відповідальність за удар;
- якими є наслідки порушення.
Без відповіді на ці питання політична заява про «енергетичне перемир’я» залишається значно слабшою за формальну угоду.
Чому енергетичний трек важливий для обох сторін
Для України ключовою загрозою є підготовка до нового зимового сезону.
Росія протягом війни систематично атакувала українські електростанції, підстанції та іншу критичну інфраструктуру. У 2026 році інтенсивність повітряних атак знову зросла, а Київ намагається одночасно посилити ППО та забезпечити стійкість енергетичної системи.
Водночас Україна значно розширила власну кампанію далекобійних ударів по російських нафтопереробних підприємствах.
За даними Reuters із посиланням на Міжнародне енергетичне агентство, у перші вісім місяців 2026 року успішний український удар по російському НПЗ відбувався в середньому приблизно раз на три дні. Пошкодження підприємств сприяло дефіциту пального в Росії та скороченню експорту нафтопродуктів.
Тому взаємний мораторій створює потенційну вигоду для обох сторін — але одночасно вимагає від кожної відмовитися від інструмента, який вона вважає важливим важелем тиску.
Для України удари по російській нафтопереробці — спосіб завдати економічних втрат державі, яка має більший військовий ресурс. Для Росії атаки на українську енергетику є частиною воєнної кампанії, що чинить масштабний тиск на економіку і тилову інфраструктуру України.
Саме тому вузька угода тут можлива лише за умови взаємності та достатньо переконливого контролю.
Трек №3. Повне припинення вогню — найвіддаленіша мета
Третій рівень — те, чого офіційно вимагає Німеччина: негайне і повне припинення вогню.
Саме цей пункт відрізняє позицію Берліна від простого посередництва у зерновому питанні.
Вадефуль не пропонував нормалізувати німецько-російські відносини в обмін на часткові домовленості. Навпаки, він повторив Лаврову позицію Німеччини щодо російської війни проти України і паралельно заявив, що підтримка Києва з боку Берліна збережеться.
Це важлива обставина.
Зустріч у Нью-Йорку не означає повернення до моделі німецько-російських відносин, що існувала до 2022 року. Ідеться радше про відновлення інструмента комунікації між двома державами, які залишаються в гострому політичному конфлікті.
Росія, зі свого боку, поки не дала публічного сигналу про готовність до повного безумовного припинення вогню. Reuters зазначав, що Москва не демонструвала чіткої підтримки навіть нинішніх пропозицій щодо обмеженого чорноморського та енергетичного перемир’я.
Отже, між першим і третім дипломатичним треком залишається величезна дистанція.
Чому Берлін узагалі пішов на прямий контакт
Зустріч відбулася у момент, коли німецько-російські відносини перебувають не у фазі нормалізації, а, навпаки, в одній із найгостріших точок за останні роки.
1 вересня уряд Німеччини заявив, що, за результатами поліцейського розслідування та розвідданих, Росія відповідальна за спробу атаки безпілотником на аеропорт Лейпциг/Галле у серпні. Берлін оголосив у відповідь про закриття російського консульства в Бонні та припинення угоди щодо Російського дому в Берліні. Москва відкинула звинувачення.
Тому Вадефуль використав зустріч не тільки для розмови про Україну.
За даними німецької делегації, він закликав Росію припинити ескалаційні дії щодо Німеччини, Європи та НАТО і заявив, що ймовірні гібридні операції не змінять підтримки України.
Лавров після зустрічі, навпаки, продемонстрував її обмежений результат. Він заявив журналістам, що фактично не почув від Вадефуля нічого такого, чого Берлін уже не висловлював публічно.
Тобто навіть тон публічних коментарів показує: дипломатичний канал відкрився, але політичного зближення не сталося.
Що означає повідомлення Вадефуля європейським союзникам
Окремо показовою була поведінка німецького міністра після переговорів.
Reuters повідомляє, що Вадефуль поінформував європейських партнерів про зміст розмови з Лавровим.
Це можна розглядати як спробу не допустити враження, що Берлін веде окрему від союзників дипломатичну гру.
Для Німеччини ця тема особливо чутлива через історію відносин із Москвою до 2022 року — від масштабної енергетичної залежності до проєкту Nord Stream. Сьогодні будь-який прямий німецько-російський контакт неминуче оцінюється також через питання, чи не намагається Берлін створити власний канал домовленостей.
Поки факти цього не підтверджують.
Зміст розмови, описаний німецькою стороною, радше відповідає чинній політиці Берліна: підтримка України, вимога припинення війни та пошук вузьких практичних домовленостей, здатних зменшити ризики для цивільної інфраструктури й міжнародної торгівлі.
Чи може Німеччина стати посередником
Поки називати Німеччину новим посередником між Росією та Україною передчасно.
Класичний посередник повинен мати робочі канали з обома сторонами й бути прийнятним для них як майданчик або гарант домовленості.
Берлін є одним із ключових європейських партнерів України, надає їй військову та фінансову допомогу і відкрито кваліфікує дії Росії як агресивну війну. Водночас відносини Німеччини з Москвою після 2022 року різко погіршилися.
Тому роль Берліна може бути іншою: не нейтральний арбітр, а політичний канал між Росією та ширшою європейською коаліцією, здатний передавати пропозиції, перевіряти готовність Москви до конкретних кроків і координувати можливі домовленості з іншими союзниками України.
Для морського треку значно природнішим посередником залишається Туреччина. Для енергетичного — ключову роль намагаються відігравати США. Німеччина ж може з’єднувати ці окремі переговорні напрямки із загальною позицією Європи.
Чому зустріч усе-таки важлива
Важливість переговорів Вадефуля і Лаврова полягає не в результаті — результату у вигляді угоди поки немає.
Їхнє значення полягає в появі ще одного високорівневого каналу, який можна використати, якщо переговори щодо часткової деескалації почнуть переходити від політичних заяв до технічних домовленостей.
Саме на цьому етапі необхідними стануть деталі: маршрути суден, гарантії для портів, списки захищених об’єктів, системи спостереження, механізми фіксації порушень, посередники та санкції за невиконання.
Але поки дипломатія перебуває ще перед цією точкою.
Москва підтверджує консультації щодо Чорного моря, але ставить власні умови. Україна декларує готовність до морського й енергетичного перемир’я за умови взаємних кроків Росії. Німеччина намагається перетворити ці окремі ініціативи на сходинки до ширшого припинення вогню.
Жодна зі сторін при цьому не повідомила про погоджений текст домовленості.
Що відстежувати далі
Першим показником реального прогресу буде не нова дипломатична зустріч, а поява конкретного документа або механізму виконання.
Для чорноморського треку це може бути меморандум про ненапад на цивільні судна, визначення безпечних маршрутів або домовленість за участю Туреччини, Єгипту чи Індії.
Для енергетичного — погоджений список об’єктів, які сторони зобов’язуються не атакувати, строк дії мораторію та спосіб незалежної перевірки порушень.
Для повного припинення вогню знадобиться набагато складніша конструкція: визначення режиму тиші вздовж фронту, моніторинг, відповідальність за порушення і політичні переговори щодо подальших умов.
Поки нічого з цього не погоджено.
Тому зустріч 26 вересня правильніше вважати дипломатичним зондуванням, а не проривом.
Після майже чотирьох років відсутності особистих переговорів глав МЗС Німеччини та Росії прямий канал знову запрацював. Берлін використав його, щоб запропонувати послідовність деескалації: спочатку безпечніше Чорне море та захист енергетичної інфраструктури, у перспективі — повне припинення вогню.
Чи перетвориться ця схема на реальні домовленості, залежатиме не від самого факту зустрічі Вадефуля і Лаврова, а від того, чи погодиться Москва на взаємні та перевірювані обмеження бойових дій і чи з’явиться механізм, якому довірятимуть Україна та її партнери.
Поки що такого механізму немає.
