Поразка Віктора Орбана на виборах в Угорщині — це не просто зміна уряду в одній із сусідніх держав. Це подія, яка може змінити баланс сил усередині ЄС, послабити російський вплив на європейські рішення і відкрити для України нове вікно можливостей. Але водночас це не привід для ейфорії. Петер Мадяр не є «адвокатом Києва» і навряд чи ним стане. Для України його перемога — це не автоматичне скасування угорського вето, а шанс на важкий, прагматичний і взаємовигідний компроміс.
Угорщина входить у новий політичний цикл після 16 років орбанівського правління. Перемога Tisza означає не лише зміну прем’єра, а й появу уряду, який має достатньо мандатів, щоб переписувати правила гри, демонтовувати частину орбанівської системи та пробувати повернути країну до тіснішої співпраці з ЄС. Для України це важливо насамперед тому, що саме Орбан був одним із головних блокувальників європейської допомоги Києву, санкційного тиску на Росію та просування українського членства в ЄС.
Чому поразка Орбана є справді історичною
Масштаб змін визначається не самим фактом програшу Орбана, а тим, як саме він програв. Tisza взяла дві третини парламенту, а це означає доступ до конституційних змін, ревізії ключових законів і реальний шанс ламати механізми, які Fidesz будував із 2010 року під себе. Після років критики з боку ЄС щодо незалежності судів, медіа та верховенства права це виглядає як шанс на інституційний розворот, а не просто на кадрову ротацію.
Втім, навіть така перемога не означає, що «орбанізм» зникне за кілька місяців. Міжнародні оглядачі вже попереджають: Орбан залишає після себе не лише партію, а густу мережу лояльних кадрів, політичних призначень і вбудованих у систему запобіжників. Тому Мадяр отримав сильний мандат, але не чисте поле. Йому доведеться одночасно реформувати державу, домовлятися з Брюсселем і не дати Fidesz перетворити перехідний період на саботаж нової влади.
Що це змінює для України
Найперше — зникає найбільш токсичний для Києва гравець усередині Євросоюзу. Під керівництвом Орбана Угорщина роками підривала європейську єдність щодо України, гальмувала рішення про фінансову допомогу та блокувала рух Києва в переговорах про вступ до ЄС. Уже 13 квітня Берлін прямо заявив, що результат виборів у Будапешті дає надію на швидкий запуск заблокованої Угорщиною позики ЄС для України на 90 млрд євро.
Друга важлива зміна — послаблення російського каналу впливу всередині ЄС. Кремль уже відреагував на зміну влади в Будапешті, висловивши надію на «прагматичні відносини» з новим керівництвом. Сам факт такої реакції показує, наскільки важливим партнером Орбан був для Москви. Додатковим тлом стали оприлюднені напередодні виборів записи, які нібито свідчили про координацію дій угорського МЗС із російською стороною.
Третя зміна — фінансова. Ринки миттєво відреагували на падіння Орбана зміцненням форинта, бо заклали в ціни шанс на розмороження європейських коштів. Reuters пише про очікування розблокування близько 18 млрд євро заморожених фондів, а також окремо звертає увагу на понад 6,4 млрд євро коштів RRF, доступ до яких залежить від відновлення верховенства права. Це означає, що новий уряд об’єктивно зацікавлений не сваритися з Брюсселем, а шукати з ним спільну мову. А отже, і конфронтація з Україною в орбанівському стилі стає для Будапешта менш вигідною.
Чому не варто ідеалізувати Мадяра
Попри хвилю оптимізму, Петер Мадяр не є автоматично проукраїнським політиком. Його партія є частиною Європейської народної партії в Європарламенті, що підтверджують і сам EPP Group, і сайт Європарламенту. Це важливий маркер його проєвропейської вбудованості. Але проєвропейськість не дорівнює безумовній готовності робити для України все й одразу.
Reuters прямо описує позицію Мадяра як більш обережну: він відрізняється від Орбана підтримкою поступової, а не форсованої інтеграції України до ЄС, зберігає частину консервативного порядку денного й водночас говорить про прагматичні відносини з Москвою. Тобто політично це не антиросійський хрестовий похід і не «український романтизм», а спроба повернути Угорщину на західний курс без надмірного конфлікту з власним електоратом.
Тут і криється головне обмеження для Києва: навіть після падіння Орбана угорська громадська думка не зміниться за одну ніч. За даними опитування ECFR, про яке писав The Guardian напередодні виборів, більшість угорців хоче кращих відносин з ЄС, але навіть серед виборців Tisza залишається обережність щодо фінансової підтримки України та її членства. Отже, Мадяр матиме політичний простір для розвороту, але не для різкого стрибка.
Чого Україні чекати на практиці
Для Києва найреалістичніший сценарій — не отримати нового «друга», а домогтися того, що Угорщина перестане бути системним руйнівником європейських рішень. Це вже дуже багато. Якщо Мадяр справді піде на відновлення довіри з Брюсселем, то він матиме сильний стимул не повторювати орбанівську тактику шантажу щодо України, бо саме вона робила Будапешт токсичним для ЄС і ускладнювала розмороження європейських грошей.
Але цей розворот майже напевно буде обставлений умовами. Найчутливішою темою лишається питання угорської меншини на Закарпатті. Саме на ньому Будапешт блокував перехід України до наступних етапів переговорів про вступ до ЄС, а восени 2025 року Єврокомісія навіть проводила окрему «дипломатичну терапію» на Закарпатті, намагаючись знизити напругу й знайти формулу компромісу.
Другий блок — енергетика. Після пошкодження нафтопроводу «Дружба» тема транзиту та енергетичної безпеки стала одним із аргументів Будапешта у суперечках з ЄС і Україною. Уже після виборів прем’єр Словаччини Роберт Фіцо заявив про готовність тісно співпрацювати з новим угорським урядом саме в енергетичній сфері. Це означає, що Мадяру буде потрібен від Києва хоча б частковий, політично продаваємий результат і на цьому напрямку.
Що має зробити Україна
Україна має діяти без ілюзій, але швидко. Їй потрібна не публічна сварка з новим Будапештом, а пакет домовленостей, який Мадяр зможе показати угорському суспільству як власну перемогу, а не як капітуляцію перед Брюсселем чи Києвом. Це означає три речі.
Перше: відновити прямий політичний канал між Банковою та новим угорським урядом до того, як тему знову монополізують пропагандисти Fidesz.
Друге: винести питання закарпатських угорців у технічну й правову площину — з чіткими дорожніми картами, механізмами моніторингу та гарантіями, які легко пояснити в Будапешті.
Третє: не заперечувати угорські інтереси в енергетиці, а вбудовувати їх у ширшу логіку європейської безпеки, щоб компроміс виглядав двостороннім.
Підстави для такого підходу є, бо Мадярові потрібні і гроші ЄС, і вихід з ізоляції, і результативний перезапуск відносин із сусідами.
Поразка Орбана — це добра новина для України, але не тому, що Будапешт раптом стане проукраїнським. А тому, що Угорщина вперше за багато років може перестати бути інструментом російського та антиєвропейського блокування всередині ЄС. Петер Мадяр навряд чи стане союзником Києва з переконань, але цілком може стати партнером із розрахунку. І саме в такій формулі сьогодні полягає український шанс: не чекати любові, а будувати прагматичну угоду, вигідну обом сторонам.
За матеріалами eurointegration.com.ua
