Україна запропонує американцям видобувати нафту і газ на заході країни — чи приваблива ця пропозиція.
Вже за два місяці стане відомо, які компанії розпочнуть розробку вуглеводнів на двох ділянках, розташованих на заході України. Чи приваблять українські газ і нафта Chevron, ExxonMobil або Shell?
У листопаді уряд може оголосити переможців на видобуток вуглеводнів на Свічанській та Межигірській ділянках, розташованих на заході країни. Право першочергового викупу ресурсів надається компаніям із США, які є учасниками угоди про створення україно-американського інвестиційного фонду відновлення з розподілом участі 50/50. Нагадаємо, документ підписано 30 квітня цього року. Проєкти мають шанс стати першими в рамах так званої «угоди про надра».
Уряд уже оновив конкурсні умови на розробку вуглеводнів на Межигірській та Свічанській ділянках, відмінивши попередні від 8 квітня. Чому такий конкурс був оголошений саме зараз?
Директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснює, що ці ділянки були виставлені на умовах угоди про розподіл продукції (УРП) ще у квітні, до підписання угоди про створення Фонду відновлення з США. «Україна перезапустила цей конкурс перед перемовинами Зеленського з Трампом, щоб продемонструвати, що ми зацікавлені у співпраці з США, і посилити наші переговорні позиції», — вважає він. Уряд хоче продемонструвати, що процес співпраці пішов, а інвестиційна угода працює. «Перед зустріччю Зеленського з Трампом це був важливий сигнал. Спрацював не економічний інтерес, а політичний сигнал», — пояснює експерт.
Що відомо про лоти
Свічанська та Межигірська ділянки розташовані в межах Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей — регіонах із давньою історією нафто- та газовидобутку. Привабливість цих ділянок зумовлена кількома факторами.
«Дві виставлені на конкурси УРП ділянки знаходяться у західних областях, якомога далі від кордонів з Росією. І хоча цей регіон не такий розвинений, як східний, де глибокі свердловини і дебіти значно вищі – однак він стрімко розвивається», — зазначив виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко. Він також наголосив, що регіон має приклади реалізації подібних угод.
«Ми вже маємо успішний досвід реалізації першої угоди про розподіл продукції саме на заході країни. Після початку повномасштабної війни компанія Велл Ко з групи Західнадрасервіс видобуває газ на Угнівській ділянці, пробурила там 14 свердловин, запустила установку підготовки газу й далі продовжує активну роботу», — зазначає Петренко.
Втім, успішність кейсів з видобутку — не єдине, що може привабити інвесторів.
«Ще одна особливість конкурсів — великі блоки видобутку, що також є цікавим для інвесторів. Зокрема, площа Межигірської ділянки — 1,5 тис. кв км, вона розділена на шість частин. Площа Свічанської – 872 кв км, вона має сім частин», — зазначає Петренко.
На його думку, важливо, що на ділянках є поклади традиційного газу, газу сланцевих товщ та щільних порід, а також нафти і конденсату.
Вимоги до інвесторів
Ресурсна база є ключовим фактором привабливості ділянок. За даними уряду, Свічанська ділянка має прогнозні запаси вуглеводнів на рівні 33 млн т, а Межигірська — 21,9 млн т. Артем Петренко звертає увагу на те, що залягання вуглеводнів на цих площах суттєво відрізняється на різних ділянках. «Приміром, є райони, де вони можуть знаходитись на глибині 300 м і навіть вище, а є й від 5 до 7,5 км», — зауважив виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.
Свічанська ділянка включає сім площ: Свічанську, Орівську, Новицьку першу, Новицьку другу, Любижнянську, Путильську, Верхньодністровську та Болонівську. Переможець конкурсу зобов’язаний провести електрометрію та гравіметрію на всій території, окрім ділянок із виконаною 3D-сейсмікою. У перші п’ять років необхідно виконати 3D-сейсміку на площі не менше 300 кв. км і пробурити щонайменше дві пошуково-розвідувальні свердловини. Мінімальний обсяг інвестицій становить 1 млрд грн.
Межигірська ділянка охоплює шість площ: Рава-Руську, Східно-Калуську, Південно-Богородчанську, Рожинську, Межигірську та Тершівську. Вимоги до переможця аналогічні: електрометрія та гравіметрія, 3D-сейсміка на площі не менше 400 кв. км і буріння двох пошуково-розвідувальних свердловин протягом п’яти років. Як і в першому випадку, в цей проєкт потрібно вкласти 1 млрд грн.
Аби взяти участь у конкурсі, компанії мають сплатити по 500 тис. грн внеску на рахунки Міненерго.
Потрібні дослідження
В умовах конкурсу зазначено, що уся вироблена продукція до моменту розподілу між державою та інвестором належить Україні.
Частка інвестора у прибутковій продукції може скласти 35% (у разі перевищення граничної величини компенсаційної продукції над обліковими витратами, що підлягають відшкодуванню) або 65% (у разі перевищення облікових витрат, що підлягають відшкодуванню, над граничною величиною компенсаційної продукції). Інвестор може отримувати компенсацію продукцією, але не більше 55% від загального обсягу, і такий процес триває доти, доки всі його витрати не будуть повністю виплачені.
Більшість опитаних експертів не прогнозують, хто може зацікавитися зазначеними ділянками, і не змогли оцінити розмір інвестицій, необхідних для старту видобутку нафти та газу на зазначених площах.
Володимир Омельченко пояснює таку обережність тим, що ділянки — мало досліджені і поки більше нагадують інвесторам terra incognita.
«Наскільки цікаві ці ділянки, ніхто сказати не може. Бо в умовах конкурсу вказані лише прогнозні ресурси, які складають близько 55 млн т вуглеводнів, але вони не доведені. Прогнози зроблені на матеріалах геологорозвідки ще радянських часів. І це не вселяє довіри», — зазначає Омельченко.
За його словами, для оцінки реальної привабливості потрібне поглиблене дослідження: «Щоб дійсно зробити висновки, кому і наскільки вони цікаві, потрібно зробити по цих ділянках feasibility study (оцінка можливості та доцільності реалізації проєкту, проводиться перед тим, як приймається рішення про доцільність інвестицій — Ред). Мова йде про більш поглиблену геологорозвідку, 3D-сейсміку, оцінку запасів. Ці дані потрібно подати у зрозумілій формі для міжнародних фінансових організацій», — стверджує експерт. Він же припускає, що для цього знадобляться роки.
Омельченко каже, що лише feasibility study з геологорозвідкою потребує не менше 5 років. І лише тоді, коли компанії зроблять оцінки, міжнародні ринки відреагують, наскільки цікаві ці ділянки разом з нафтогазовими компаніями. «До того часу ніхто нічого сказати не може», — пояснює він.
Про спільні проєкти
У 2020−2021 роках Україна підписала вісім УРП із провідними газовидобувними компаніями, включно з Укргазвидобуванням, ДТЕК Нафтогаз, Geo Alliance Group, Західнадрасервіс та американською Aspect Energy, із гарантованими інвестиціями у розмірі $500 млн.
Станом на березень 2023 року за даними Держгеонадра з 12 укладених урядом угод про розподіл вуглеводневої продукції виконуються лише одна. Мова йде про проєкт видобутку на Угнівській ділянці, який з весни 2022 року здійснює ТОВ Велл Ко — група Західнадрасервіс Зіновія Козицького. Також державне АТ Укргазвидобування, що належить НАК Нафтогаз України, продовжує розробляти Іванівську ділянку.
Сумарний видобуток вуглеводнів за цими двома чинними УРП перевищив 100 млн куб. м на червень 2024 року. Решта угод були тимчасово призупинені через повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році.
Фото: Державна служба екології та надр України
За даними Міністерства фінансів України, у 2024 році держава отримала 47,7 мільярда гривень (приблизно 1 мільярд доларів США) роялті та інших зборів, пов’язаних із використанням природних ресурсів.
Хто може ризикнути?
Конкурс УРП може привернути увагу як українських, так і міжнародних гравців. Хто саме цікавиться площами, в Асоціації газовидобувних компаній України не змогли уточнити. Але підкреслили інтерес до розробки Свічанської та Межигірської ділянок.
«Україна вже має досвід проведення, підписання та реалізації подібних УРП. Переможцями у конкурсах стали як державні, так і приватні компанії. Це свідчить про зацікавленість видобувників інвестувати в сектор, розвивати нові ділянки, навіть не зважаючи на складність та ризикованість таких проєктів», — зазначив Артем Петренко.
Можна припустити, що такікомпанії, як Chevron, ExxonMobil чи Shell, можуть зацікавитися зазначеними площами завдяки праву першочергового викупу, передбаченому угодою з США. Проте Володимир Омельченко не впевнений у цьому: «У мене є певні сумніви, що це цікаво американським компаніям. Невідомо нічого поки — які там справжні запаси, показники вилучення. Без цих показників не можна сказати, які інвестиції потрібні», — аргументує він.
Відомо, що в 2023 році цими ділянками цікавилась державна компанія Укргазвидобування. Не можна виключати, що конкуренцію західним інвесторам можуть скласти і приватні компанії, такі, як ДТЕК Нафтогаз Рината Ахметова, Західнадрасервіс Зиновія Козицького чи Geo Alliance Group Віктора Пінчука.
Відомо лише те, що інвестиційні фонди та консорціуми, які зацікавляться розробкою Свічанської та Межигірської ділянок, залучатимуть кредитування. Зокрема, Володимир Омельченкозазначає, що за власні свої кошти інвестори не будуть розробляти ці ділянки, лише на залучені кошти в банках. «А щоб банкам показати, що це привабливо, потрібно знати точні доведені запаси, економічні показники, cash flow, що і дозволяє розрахувати обсяг майбутніх інвестицій», — уточнює експерт.
Отже, прогнозна ресурсна база у 55 млн т вуглеводнів та угода з США створюють передумови для залучення інвестицій у розробку Свічанської та Межигірської ділянок. Втім успіх цих проєктів залежатиме від ретельної геологічної розвідки, прозорості конкурсу та економічної доцільності проєктів. Ділянки можуть стати важливим активом, але їхній потенціал ще потребує підтвердження.
За матеріалами biz.nv.ua
