18 січня російські державні медіа різко підсилили інтерв’ю Віктора Медведчука агентству ТАСС, у якому він заявив, що «миру в Україні у 2026 році не буде» та що «час на боці Кремля». Аналітики Institute for the Study of War (ISW) трактують цей епізод як інформаційний «сигнал»: Кремль готує внутрішню аудиторію до фактичної відмови від реальних мирних зусиль у найближчій перспективі й заздалегідь виправдовує жорстку лінію на переговорах.
Чому саме Медведчук і чому саме зараз
Медведчук — зручний для Кремля формат «чужого голосу з українським паспортом», через який можна проговорювати максималістські позиції та подати їх не як «російське ультиматумне бачення», а як нібито «внутрішньоукраїнську» оцінку. ISW прямо вказує: Кремль використовує Медведчука для більш екстремальних заяв, ніж можуть дозволити собі Путін чи чиновники, і робить це через фігуру, яка «стверджує, що представляє Україну».
Часовий вибір теж показовий: хвиля поширення заяв Медведчука наклалася на активізацію консультацій США–ЄС–Україна щодо рамки мирного плану та на повідомлення про новий раунд українсько-американських переговорів у Маямі 16 січня.
Що саме «продали» російській аудиторії: три ключові меседжі
ISW фіксує не просто окрему фразу «про відсутність миру», а набір наративів, який працює як пакет «пояснень» для російського суспільства та для зовнішнього адресата.
«Миру не буде» як управління очікуваннями
Це заздалегідь знімає ризик внутрішнього розчарування, якщо дипломатичні контакти триватимуть без результату або якщо з’явиться враження, що Кремль «мав би домовлятися».
«Час на нашому боці» як легітимація стратегії виснаження
ISW описує це як «теорію перемоги» Москви: переконання, що російська армія та економіка здатні «перечекати» Україну і підтримку Заходу.
«Війна із Заходом», «нелегітимність України» та «вибори лише на умовах РФ».
Цей блок потрібен, щоб:
а) розмити відповідальність Кремля;
б) делегітимізувати будь-які українські позиції на переговорах;
в) повернути тему виборів як інструмент тиску — але вже в ще більш контрольованому Кремлем форматі.
Який «сигнал» бачить ISW: підготовка до відмови від змістовних переговорів
Ключова теза ISW: Кремль, імовірно, використав інтерв’ю Медведчука як заздалегідь підготовлене виправдання для відхилення мирних ініціатив, якщо вони не відповідають усім вимогам Росії.
Це важливо з практичної точки зору: Росія може формально демонструвати участь у дипломатичному процесі, але інформаційно — готувати внутрішній простір до тези «ми пробували, або нас змушують, чи нам нав’язують неприйнятне», а отже «ми продовжуємо».
Навіщо Кремлю «псевдоукраїнський» рупор у 2026-му
Розширення «вікна прийнятного» всередині РФ
Коли «найжорсткіші формули» звучать від проксі, Кремль отримує гнучкість:
- радикалізувати дискурс – без прямої прив’язки до Путіна;
- тестувати реакції – у суспільстві та серед еліт;
- відкотитися у разі потреби – мовляв, «це приватна думка».
Спроба підважити переговорну суб’єктність України
Наратив «українська влада нелегітимна» та «вибори тільки на наших умовах» — це не про вибори як такі, а про рамку: якщо Україна «нелегітимна», то її позиції можна не враховувати; якщо вибори — то як інструмент примусу.
Комунікація Заходу: «або приймаєте наш максимум, або війна»
ISW прямо вказує на намір Кремля відхиляти будь-яку пропозицію, що не відповідає максималістським вимогам Росії.
«Час на боці Кремля» — і де в цієї формули слабке місце
У пропаганді «час» подають як ресурс. Але в реальній політичній економії війни «час» коштує грошей, техніки, людського ресурсу, політичної керованості та стійкості бюджету.
Показовий контраст: у той час як російські спікери говорять про «можемо довго», дані про бюджет РФ за 2025 рік свідчать про різке погіршення фіскальної картини — дефіцит 5,6 трлн рублів (2,6% ВВП) і суттєве падіння нафтогазових доходів. Це не автоматично «ламає» можливість воювати, але підриває головну пропагандистську обіцянку: «витримаємо без наслідків».
ISW у своїх оцінках наголошує, що «теорію перемоги» Росії Захід може спростувати саме стабільністю та прогнозованістю підтримки України.
Практичні наслідки для переговорів у 2026 році
- Зростає ймовірність симуляції дипломатії.
Кремль може зберігати «картинку переговорів», але паралельно інформаційно готувати росіян до того, що «домовлятися нема з ким та нема про що». - Повернеться тема «виборів як умови», але у кремлівській редакції.
Сенс — не в демократичній процедурі, а у важелі тиску та делегітимації української позиції. - Росія намагатиметься розколювати зовнішню коаліцію.
Це корелює з ширшими повідомленнями про взаємні звинувачення довкола того, «хто гальмує мир», які циркулюють у публічному просторі.
Що має робити Україна та партнери, щоб зламати задум Кремля
Політико-дипломатичний контур
- не дозволяти підміняти «мир» на «паузу без гарантій», яку Кремль використовує як інструмент перегрупування;
- тримати переговорну рамку навколо безпекових гарантій і відповідальності агресора — а не нав’язаних «внутрішньополітичних умов».
Інформаційний контур
- послідовно викривати конструкцію «проксі-українця», яка потрібна Кремлю для легітимації ультиматумів;
- фіксувати суперечності: вимагали виборів як умови, а тепер «відкидають вибори» крім власних правил.
Економічний контур
- посилювати тиск на джерела довгого фінансування війни, оскільки бюджетна напруга РФ зростає, а енергодоходи падали у 2025 році.
Поява Медведчука в ролі «коментатора майбутнього миру» — не медіавипадковість і не ностальгія Кремля за старими агентами впливу. У трактуванні ISW це інструмент підготовки російського суспільства до затяжної війни та одночасно — механізм попереднього виправдання відмови від будь-яких мирних ініціатив, які не дорівнюють виконанню максималістських вимог РФ.
За матеріалами obozrevatel.com
