Сполучені Штати розглядають можливість використати санкції проти Росії як частину домовленості про звільнення ув’язнених. Ідея виникла після того, як американський спецпосланець Джон Коул випробував схожу модель у переговорах із Білоруссю: Мінськ звільняв політв’язнів, а Вашингтон точково послаблював економічні обмеження.
За даними The Atlantic, Коул запропонував перенести цей підхід на Росію, а президент США Дональд Трамп погодився спробувати його. Ініціатива перебуває на ранньому етапі: немає ані погодженого списку ув’язнених, ані переліку санкцій, які США готові скасувати, ані оголошеної домовленості з Москвою.
30 вересня Кремль уперше публічно відреагував на повідомлення. Речник Дмитро Пєсков заявив, що Росія не обговорювала зі США послаблення санкцій в обмін на звільнення ув’язнених і відкинув саму категорію «політичних в’язнів». Водночас він підтвердив іншу важливу деталь: російські й американські спецслужби продовжують регулярні контакти щодо обмінів ув’язненими.
Це суттєво уточнює картину.
Наразі існує не одна велика американсько-російська угода, а щонайменше три паралельні канали: переговори про війну, контакти щодо ув’язнених і розмови про майбутню економічну співпрацю. І дедалі більше ознак того, що у Вашингтоні розглядають можливість поступово пов’язати ці треки між собою.
Саме це робить історію значно ширшою за потенційний обмін «політв’язні на санкції».
Що насправді запропонував Джон Коул
За реконструкцією The Atlantic, ідея полягає у використанні економічних поступок як стимулу для гуманітарних домовленостей із Москвою.
Коул хоче домагатися звільнення людей, яких правозахисники та західні уряди вважають політичними в’язнями, а також американців, які перебувають у російських в’язницях. Натомість адміністрація США могла б розглянути точкове послаблення санкцій і поступове відкриття можливостей для економічних контактів.
Саме слово «могла б» тут принципове.
The Atlantic описує американську переговорну концепцію, а не досягнуту домовленість. Публічних даних про те, що Вашингтон уже передав Кремлю формальну пропозицію із конкретними прізвищами та конкретними санкційними поступками, немає.
За даними видання, над гуманітарною складовою ініціативи працювали протягом кількох місяців. До обговорення долучався російський журналіст і нобелівський лауреат Дмитрій Муратов.
Але після реакції Кремля 30 вересня статус цієї ідеї потрібно формулювати особливо точно: Вашингтон її розглядає, Москва публічно заперечує, що вже веде переговори за формулою «ув’язнені в обмін на санкції».
Кремль заперечує санкційну угоду, але підтверджує канал обмінів
Реакція Пєскова дала перше офіційне російське уточнення після матеріалу The Atlantic.
Він заявив, що питання послаблення санкцій в обмін на звільнення політв’язнів із Вашингтоном не обговорювалося. Кремль традиційно не визнає існування політичних в’язнів у Росії, тому Пєсков назвав таку постановку питання неприйнятною.
Однак друга частина його відповіді не менш важлива.
За словами Пєскова, спецслужби Росії та США продовжують регулярно контактувати щодо можливих обмінів ув’язненими — так само, як це відбувалося під час попередніх домовленостей.
Отже, Москва заперечує не сам факт американсько-російського діалогу щодо ув’язнених, а саме його прив’язку до санкцій.
Це залишає простір для кількох сценаріїв.
Гуманітарний канал може залишитися окремим — із класичними обмінами громадян між двома державами. Або американська сторона може згодом спробувати розширити його до моделі Коула, додавши економічні стимули.
Публічно підтверджень другого сценарію з боку Москви наразі немає.
Чому Коул узагалі пропонує таку модель
Відповідь потрібно шукати в Білорусі.
Коул уже понад рік бере участь у переговорах із режимом Олександра Лукашенка про звільнення ув’язнених. На відміну від класичної дипломатії, де гуманітарні питання намагаються відокремлювати від економічних санкцій, американський переговорник зробив транзакційність центральним елементом своєї моделі.
16 вересня Білорусь звільнила ще 25 людей після переговорів із американською стороною. Одночасно США зняли санкції з двох білоруських підприємств — «Лакокраска» та «Беллесбумпром». Коул заявляв, що очікує подальших звільнень.
24 вересня Лукашенко помилував ще 15 ув’язнених на тлі продовження переговорів із Вашингтоном. Reuters повідомляв, що серед інших питань сторони обговорювали заморожені білоруські активи та подальше послаблення економічних обмежень.
Таким чином сформувався практичний механізм:
звільнення ув’язнених → американські поступки → новий раунд переговорів → нові звільнення.
Для Коула цей досвід став доказом того, що санкції можна використовувати не лише для покарання чи стримування, але й як переговорний ресурс.
Тепер він пропонує перевірити цю логіку на Росії.
Але білоруський досвід має іншу сторону
Критики підходу звертають увагу на очевидний ризик: якщо ув’язнені перетворюються на ефективний інструмент отримання санкційних поступок, авторитарна влада може отримати стимул зберігати або постійно відновлювати такий переговорний ресурс.
Звільнений завдяки американським переговорам білоруський правозахисник і нобелівський лауреат Алесь Біляцький у вересні говорив Reuters, що репресії в Білорусі принципово не припинилися. Попри сотні звільнених, відбуваються нові затримання, а сама репресивна система залишається.
Подібне застереження висловлювала й білоруська опозиція.
Тому застосування тієї самої схеми до Росії ставить питання не лише про ефективність конкретного обміну, але й про його довгострокові стимули.
Є й інша відмінність: значна частина західних санкцій проти Росії запроваджена не через внутрішньополітичні репресії, а через агресію проти України. Відтак потенційна схема створює складне питання — чи можуть обмеження, пов’язані з війною, бути послаблені в обмін на кроки Москви у сфері внутрішньої політики.
Поки відповіді немає.
Коул отримує значно сильніший формальний статус
Історія набуває додаткового значення через кар’єрне підвищення самого Коула.
28 вересня Білий дім офіційно передав до Сенату його кандидатуру на посаду спеціального президентського посланця з питань заручників із рангом посла.
Це не означає автоматичного затвердження: кандидатуру ще має розглянути Сенат.
Але сам факт номінації показує, що Білий дім прагне надати переговорнику, який працював над білоруською моделлю, ширший і формальніший мандат.
Якщо Сенат схвалить кандидатуру, Коул відповідатиме вже не лише за окремі неформальні місії, а матиме дипломатичний статус для роботи з питаннями американців та інших осіб, утримуваних за кордоном.
Саме на цьому тлі його російська ініціатива стає важливішою.
Паралельно США вже говорять із Москвою про бізнес
Гуманітарна дипломатія відбувається не у вакуумі.
29 вересня Reuters повідомив, що представник путіна та керівник Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв провів у Вашингтоні переговори з американськими посадовцями.
Він зустрічався, зокрема, з представниками Міністерства фінансів та Міністерства енергетики США.
За словами американського посадовця, обговорювали дві великі теми: можливі шляхи завершення війни проти України та потенційну американсько-російську енергетичну співпрацю після війни.
Це один із найважливіших елементів усієї історії.
Адже Дмитрієв — не просто дипломатичний представник Кремля. Він очолює структуру, створену для залучення іноземного капіталу в російську економіку, і протягом тривалого часу бере участь у розмовах про потенційне відновлення економічних відносин зі США.
Тобто в той самий момент, коли Коул пропонує використати санкційні поступки для звільнення ув’язнених, інший американсько-російський канал уже обговорює, якими можуть бути економічні відносини після війни.
Формально це різні переговори.
Політично вони дедалі важче відділяються один від одного.
Економічна нормалізація як частина ширших переговорів
The Atlantic описує значно ширший задум, ніж окремі гуманітарні обміни.
За даними журналу, потенційні домовленості можуть у перспективі створити шлях до операцій із російською нафтою, дизельним пальним, мінеральною сировиною та іншими ресурсами. Саме можливість повернення економічних угод розглядається прихильниками такого підходу як додатковий стимул для Москви.
Reuters окремо підтверджує реальність економічного діалогу: майбутня співпраця в енергетиці була предметом переговорів Дмитрієва з американськими посадовцями у Вашингтоні.
Але тут також потрібне важливе розмежування.
Обговорення післявоєнних проєктів не означає, що санкції вже скасовують або що американським компаніям дозволено повертатися на російський ринок.
Поки йдеться про дипломатичне зондування: які економічні стимули можуть існувати в разі політичної домовленості.
Саме масштаб можливих поступок стане вирішальним.
Скасування обмежень щодо окремої компанії — один рівень. Відновлення операцій із великими російськими енергетичними компаніями або фінансовими установами — зовсім інший.
Жодного такого пакета адміністрація США наразі не оголосила.
Чому Україна виступає проти послаблення санкцій до завершення війни
Зеленський у коментарі The Atlantic виступив проти сценарію, за якого Росія отримуватиме масштабне санкційне послаблення ще до припинення бойових дій. Українська позиція полягає в тому, що відновлення доходів і торговельних можливостей Росії під час війни може послабити економічний тиск, який Захід використовує проти Москви.
Тут і виникає одна з головних розбіжностей між можливими підходами.
Для Коула економічна поступка може бути інструментом отримання конкретного результату: звільнення людей.
Для Києва санкції є частиною значно ширшої системи тиску, безпосередньо пов’язаної з російською війною.
Звідси ключове питання: чи можна віддавати частину санкційного важеля за гуманітарну домовленість, якщо причини запровадження цих санкцій не усунуто?
Вашингтон поки публічної відповіді не дав.
Реакція Кремля робить це питання ще складнішим
До 30 вересня могло скластися враження, що американська сторона вже готується обговорювати з Москвою конкретний обмін.
Після заяв Пєскова таке формулювання було б передчасним.
Кремль заявляє, що санкційний компонент із Росією не обговорювався. Одночасно Москва визнає продовження контактів щодо обмінів.
Це може означати кілька речей.
По-перше, пропозиція Коула справді може залишатися переважно внутрішньоамериканською ініціативою.
По-друге, переговори щодо ув’язнених можуть проходити окремо, без санкцій.
По-третє, сторони можуть по-різному публічно описувати ранні дипломатичні контакти.
Доступні дані не дозволяють встановити, який із цих варіантів точний.
Тому головне редакційне застереження має звучати максимально прямо: підтверджено існування американської ідеї, але не російсько-американської домовленості про санкції.
На тлі переговорів Росія продовжує війну
Паралельність процесів особливо помітна на тлі ситуації в Україні.
30 вересня Росія здійснила один із найбільших за останні місяці комбінованих ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Було застосування майже 190 дронів і ракет та удари по енергетичних об’єктах у кількох регіонах.
Таким чином переговори про потенційні післявоєнні енергетичні проєкти США та Росії відбуваються в той момент, коли російські сили продовжують атакувати українську енергосистему.
Цей контекст не визначає автоматично результат американської дипломатії, але пояснює, чому питання про послідовність кроків — спочатку деескалація чи спочатку економічні стимули — є центральним для Києва та європейських союзників.
Санкції можуть перетворитися з покарання на переговорну валюту
У традиційній логіці санкцій їх вводять для зміни поведінки іншої держави, обмеження її ресурсів або підвищення ціни певних дій.
Підхід Коула додає до цього ще одну функцію: санкції стають своєрідним активом на переговорах.
Вашингтон може запровадити обмеження, але потім запропонувати їх частково зняти за конкретну поступку.
Саме так працює білоруська модель.
Питання у випадку Росії — наскільки далеко може зайти така логіка.
Якщо йтиметься про точкові рішення щодо окремих компаній чи осіб в обмін на звільнення значної кількості людей, це один масштаб переговорів.
Якщо гуманітарна домовленість стане початком ширшого відновлення російсько-американської торгівлі ще до завершення війни — це вже принципово інша конструкція.
Саме другого сценарію стосуються основні застереження України.
Три переговорні столи
Події останніх днів дозволяють побачити нову структуру американсько-російських контактів.
Перший стіл — війна.
Віткофф, Джаред Кушнер та інші представники адміністрації Трампа підтримують канал із Кремлем щодо можливих умов припинення бойових дій.
Другий — ув’язнені.
Спецслужби США та Росії продовжують контакти щодо обмінів. Окремо Коул пропонує розширити цей канал і домагатися звільнення політичних в’язнів за допомогою економічних стимулів.
Третій — бізнес.
Дмитрієв веде у Вашингтоні переговори з представниками Мінфіну та Міненерго про потенційні післявоєнні енергетичні проєкти.
Ці процеси поки формально не об’єднані в одну угоду.
Проте саме можливість їхнього майбутнього злиття є головним політичним наслідком ініціативи Коула.
Що потрібно відстежувати далі
Найважливішим сигналом стане поява конкретики.
Якщо Вашингтон справді спробує перевести концепцію в переговори, мають з’явитися хоча б деякі з таких елементів:
- конкретний список людей, звільнення яких США домагаються від Москви;
- назви санкцій, компаній або секторів, щодо яких допускаються поступки;
- підтвердження Кремля, що санкції стали частиною переговорів;
- новий раунд контактів Коула з російською стороною;
- конкретні пропозиції Дмитрієва щодо американських інвестицій або енергетичних проєктів;
- рішення Сенату щодо номінації Коула спецпосланцем із питань заручників.
Поки ж жодного підтвердженого пакета «в’язні в обмін на санкції» немає.
Є американська пропозиція, яку підтримав Трамп. Є російське публічне заперечення того, що така схема вже стала предметом переговорів. Є підтверджені контакти спецслужб щодо обмінів. І є паралельні переговори про те, якими можуть бути американсько-російські економічні відносини після війни.
Саме сукупність цих процесів і є головною новиною.
Вашингтон фактично перевіряє можливість дипломатії, де гуманітарні звільнення, санкційні поступки, припинення війни та майбутній бізнес із Росією можуть стати взаємопов’язаними елементами переговорів.
Але станом на 30 вересня межа між концепцією і реальною угодою залишається чіткою: ідея вже існує, переговорні канали працюють, але Москва не підтверджує, що погодилася торгувати звільненнями політв’язнів за американські санкції.
