Росія посилює тиск на Європу провокаціями в Польщі та Естонії. Які ще сім больових точок є на карті НАТО.
Після запуску дронів на Польщу Росія продовжує провокувати країни Європи, попри розгорнуту місію НАТО – Eastern Sentry. Які є вразливі точки на мапі Альянсу та що може відновити стримування?
Росія посилює провокації проти країн НАТО. В ніч на 10 вересня до Польщі залетіли 19 російських дронів. За два дні НАТО оголосило про розгортання операції Eastern Sentry, щоб зміцнити оборону Східного флангу Альянсу.
Москву це не зупинило. Вже 14 вересня російський дрон залетів на територію Румунії. 19 вересня – три російських винищувачі МіГ-31 порушили повітряний простір Естонії на 12 хвилин.
У ніч на 22 вересня через проліт невідомих дронів зупиняли роботу аеропорти в Копенгагені та Осло. Походження дронів ще невідоме, але прем’єрка Данії Метте Фредеріксен не виключає причетності Росії.
Чого намагаються досягти провокаціями росіяни та які ще больові точки на мапі НАТО можуть бути в її полі зору?
Цілі Росії та реакція НАТО
Джеймс Шерр, почесний аналітик International Centre for Defence & Security у Таллінні та ексголова програми з питань Росії у Chatham House, неоднозначно розцінює реакцію НАТО на дії Росії в Польщі та Естонії.
У Польщі НАТО насамперед продемонструвало неготовність до протистояння загрозі дронів, каже він. Проти безпілотників боролись задовго та задорого – за допомогою винищувачів.
В Естонії ж реакція НАТО відповідала протоколам Балтійського повітряного патрулювання, додає Шерр. Раніше було близько 10 короткотривалих (іноді – до хвилини) порушень повітряного простору Естонії російськими винищувачами, що прямували до Калінінградської області. Але відмінність останнього кейсу – потужніші літаки, глибше проникнення та довший час порушення.
«Це було дуже свідоме посилення звичної, хоч і незаконної, практики Росії», – каже Шерр.
Через відмову президента США Дональда Трампа посилювати тиск на Кремль, Росія випробовує Захід, щоб побачити, як далеко вона може зайти, перш ніж отримає рішучу реакцію, вважає шведський дипломат, старший радник Rasmussen Global Фредрік Весслау. Інші цілі РФ – залякати членів НАТО та вплинути на їхній процес прийняття рішень, щоб зробити їх більш стриманими щодо Росії.
Як і в часи холодної війни, росіяни вивчають, як переміщують ресурси у відповідь на їхні дії, скільки часу займає реагування і які вчинки викликають сильнішу або слабшу реакцію, зазначає виконавча директорка Центру Девіса Гарвардського університету та віцепрезидентка KSE Александра Вакру.
«Путін слідує настановам Леніна, що потрібно тиснути багнетом, поки не натрапиш на сталь, – зазначає Весслау. – Поки стикаєшся з мʼякою масою, тиск триватиме».
Больові точки на карті НАТО
Повітряний простір Польщі, Естонії та Румунії – не єдиний в Європі в полі зору Росії. Опитані аналітики називають сім потенційних больових точок на карті НАТО.
Сувальський коридор – найочевидніша. Це 65-кілометрова смуга кордону між Литвою та Польщею та єдине сухопутне сполучення країн Балтії з іншими країнами НАТО, обабіч якого знаходяться Білорусь та Калінінградська область РФ.
Місто Нарва в Естонії, 95% мешканців якого є російськомовними. Воно розташоване на однойменній ріці на кордоні з РФ, через міст від російського міста Іванград. Росія вже вдається до гібридних дій: лише в 2024-му запускала в місті дрони, глушила сигнали GPS, переставляла прикордонні буї у річці Нарва.
Естонські острови Саарема та Гіюмаа – рідше згадуються в безпекових дискусіях. Вони знаходяться біля «входу» до Ризької затоки, констатується у звіті Академії військових наук Швеції. Російський контроль над островами міг би перервати військово-морський трафік у Ризькій затоці, створити загрозу судноплавству в найважливішому латвійському порті Вентспілсі та у Фінській затоці.
Аландські острови знаходяться на вході до Ботнічної затоки, між Швецією та Фінляндією. Російський контроль над ними може створити загрозу для військових та цивільних морських перевезень у затоці, ускладнити операції НАТО в повітрі та на морі поза затокою, попереджають у шведській академії.
Оборону цих островів ускладнює їхній демілітаризований статус, закріплений Аландською конвенцією 1921 року.
Шведський острів Готланд посеред Балтійського моря. Союзники НАТО регулярно проводять навчання на острові та мають широкий консенсус, що Готланд повинен мати надійну оборону. Причина – російський контроль над ним перешкодив би логістиці до країн Балтії, зазначають у шведській академії.
Однак чинного розміщення одного батальйону, підсиленого артилерією та ППО, недостатньо для його оборони, вважають шведські військові аналітики. Потрібне щонайменше подвоєння сил, оскільки у разі війни з НАТО Готланд потенційно може стати першою операцією РФ.
Данський острів Борнгольм на півдні Балтійського моря є оптимальним для розміщення протикорабельних систем великої дальності та блокування проходження суден у Балтійське море, йдеться в аналізі шведської академії. Виклики оборони схожі з тими, що і на Готланді.
До потенційних точок загроз варто віднести й острів Шпіцберген (Свальбард) на крайній Півночі, вважає Весслау з Rasmussen Global. За договором про Шпіцберген 1925 року, він є частиною Норвегії та має демілітаризований статус. РФ там має поселення, яке видобуває корисні копалини на острові та шельфі.
Загрози є не лише у Балтійському морі та на північному напрямку НАТО, застерігає полковник армії США у відставці, президент Delphi Global Research Center Роберт Гамільтон. Росія має військову присутність у Криму, Придністров’ї, Білорусі та Калінінграді, нагадує він. «РФ може застосовувати будь-яку з цих чотирьох зон, щоб посилити тиск на НАТО та перевантажити процеси прийняття рішень в Альянсі», – попереджає Гамільтон.
НАТО може (не)стримати РФ
Всі ці «вразливі місця» добре відомі НАТО і перебувають у полі уваги Альянсу, каже Шерр. Але на НАТО зараз здійснюється тиск, щоб воно підвищило свою ефективність, додає він.
Як саме Альянс може відновити стримування Росії?
Останні епізоди провокацій РФ загострили питання – чи є адекватною чинна парадигма Балтійського повітряного патрулювання, каже Шерр. Три балтійські країни вже давно прагнуть перетворити її з місії патрулювання на повноцінну місію ППО.
Щоб справді стримувати Росію, країни НАТО повинні змінити правила застосування зброї для таких вторгнень, як-от в Польщі та Естонії, каже Вакру з Центру Девіса Гарвардського університету. Потім країни НАТО мають повідомити росіян про цю зміну та діяти відповідно до нових правил.
Як приклад, Вакру наводить кейс Туреччини, яка в 2015-му збила російський літак, що після попереджень вкотре порушив сирійсько-турецький кордон. «Після збиття росіяни більше не повторювали таких «помилок», – пояснює Вакру. – Аналогічно, щоб стримати Росію, Європа повинна діяти без вагань».
Ще один крок – НАТО має захищатись не лише у власних кордонах, а й у повітряному просторі України, переконаний Гамільтон. Це могло б уже зараз включати розміщення в Україні систем ППО з натівськими екіпажами або ж передачу Україні додаткових систем, які обслуговуватимуть українські фахівці.
«Щонайменше я б рекомендував НАТО направити до України радників, щоб забезпечити максимальну інтеграцію української системи ППО з системами НАТО в Польщі, Румунії, країнах Балтії та інших регіонах», – додає він.
Останніми провокаціями Росія підтвердила відомі недоліки в обороні НАТО, каже Шерр. Якщо в результаті це призведе до переоцінки оборони Альянсу та ефективних дій, то Росія тим самим зробить НАТО послугу. «Чи ми відреагуємо належним чином, ще невідомо», – підсумовує британський аналітик.
За матеріалами forbes.ua
