ISW зафіксував одразу кілька важливих тенденцій: Україна пропонує припинення вогню, Росія демонструє фасад економічної стабільності, а на фронті Москва дедалі частіше вдається до інфільтрацій замість повноцінних проривів.
4 червня російсько-українська війна залишалася у фазі виснаження без підтверджених значних просувань на лінії фронту. Водночас події цієї доби показали одразу три ключові процеси: дипломатичну спробу Києва нав’язати Кремлю рамку припинення вогню, поглиблення економічних проблем Росії на тлі публічної демонстрації “стабільності” та нарощування української кампанії далекобійних ударів по російській військовій, паливній і логістичній інфраструктурі.
Головне за добу
Оцінка Інституту вивчення війни за 4 червня демонструє складну, але показову картину: російські війська не досягли підтвердженого просування на жодному з основних напрямків, однак продовжили тиск майже по всій лінії фронту — від Сумщини й Харківщини до Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини.
Водночас Україна посилила удари по російських військових, паливних і промислових об’єктах у глибині території РФ, в окупованій частині Донеччини, Запорізької області та Криму. Це дедалі більше нагадує не серію окремих атак, а системну кампанію проти російської воєнної логістики.
На політичному рівні президент Володимир Зеленський звернувся до путіна з відкритим листом, запропонувавши негайне припинення вогню по нинішній лінії фронту, двосторонню зустріч у третій країні та обмін полоненими у форматі “всіх на всіх”.
На економічному рівні російська влада на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі намагалася створити картину стабільності, однак ISW наголошує: за цим фасадом дедалі помітніші проблеми — дефіцит палива, борговий тиск, нестача робочої сили, інфляція зарплат і ризик стагнації економіки.
Зеленський запропонував припинення вогню: дипломатичний виклик Кремлю
Однією з центральних подій 4 червня стало те, що президент України Володимир Зеленський надіслав відкритого листа президенту Росії. У ньому він запропонував негайне припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту та проведення особистої двосторонньої зустрічі у третій країні.
Ця ініціатива має кілька важливих рівнів.
По-перше, Україна демонструє готовність до переговорного процесу, але не на умовах Кремля. Пропозиція припинення вогню саме по чинній лінії фронту означає, що Київ не погоджується на російські вимоги щодо додаткових територіальних поступок чи політичних передумов.
По-друге, пропозиція залучити Сполучені Штати до моніторингу припинення вогню є спробою одразу закласти механізм контролю. Для України це принципово важливо, оскільки будь-яке перемир’я без нагляду може бути використане Росією для перегрупування, накопичення сил і підготовки нової хвилі наступу.
По-третє, пропозиція обміну полоненими у форматі “всіх на всіх” має не лише гуманітарне, а й політичне значення. Київ демонструє, що готовий до практичних кроків, які можуть мати негайний результат, навіть якщо ширший переговорний процес залишатиметься заблокованим.
Фактично Зеленський поставив Кремль перед вибором: або публічно відмовитися від припинення вогню, або погодитися на формат, який обмежує свободу Росії продовжувати наступальні дії.
Читайте також: “«Досить війни». Навіщо Зеленський написав відкритого листа путіну і що насправді стоїть за пропозицією переговорів”
Росія показує “стабільність”, але ISW бачить поглиблення економічних проблем
Паралельно з фронтовими подіями російські чиновники на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі намагалися просувати образ економіки, яка нібито успішно витримує війну, санкції та міжнародну ізоляцію.
Російські посадовці заявляли про зростання економіки, низьке безробіття, стабільний паливний ринок, позитивні прогнози у банківському секторі та зростання реальних доходів населення. На публічному рівні Кремль намагається показати, що війна не підірвала економічну основу Росії.
Однак ISW звертає увагу на іншу сторону цієї картини.
Надзвичайно низьке безробіття в Росії не є ознакою здорової економіки. Навпаки, воно відображає гостру нестачу робочої сили. Мобілізація, втрати на фронті, розширення оборонного виробництва та перерозподіл трудових ресурсів створюють дефіцит кадрів і штовхають зарплати вгору. Це, своєю чергою, посилює інфляційний тиск.
Ще одна проблема — ліквідність і резерви. Росія поступово витрачала ліквідні активи свого суверенного фонду добробуту для фінансування війни. Така модель може підтримувати воєнні видатки в короткостроковій перспективі, але створює ризики для майбутньої фінансової стабільності.
Окремо ISW звертає увагу на паливну проблему. Російські чиновники в низці регіонів — зокрема в Бєлгородській, Курській, Московській та Ленінградській областях — почали обмежувати продаж бензину. Це пов’язано з наслідками українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі.
Таким чином, російська економіка формально може ще демонструвати витривалість, але ця витривалість дедалі більше тримається на адміністративному контролі, воєнних видатках і виснаженні резервів.
Українська кампанія ударів по Росії: від окремих атак до системного виснаження
У ніч з 3 на 4 червня українські війська продовжили далекобійні удари по російській військовій та промисловій інфраструктурі.
Серед цілей — пороховий завод “Еластик” компанії “Гефест-М” у Рязанській області. За повідомленням Генерального штабу України, після удару там виникла пожежа площею понад 400 квадратних метрів.
Українські дрони атакували пороховий завод «Эластик» у Рязанській області Росії.
За даними Генштабу України, внаслідок удару на території підприємства спалахнула пожежа.
Завод «Эластик» належить компанії «Гефест-М», яка спеціалізується на виробництві вибухових речовин та продукції військового призначення.
Підприємство вважають одним із ключових промислових об’єктів Рязанської області. Воно відіграє важливу роль у забезпеченні виробництва вибухових матеріалів.
Інформація про масштаби пошкоджень та можливі наслідки атаки наразі уточнюється. Офіційні російські структури детальних коментарів щодо інциденту не надали.
Торік на підприємстві стався потужний вибух, який забрав життя щонайменше чотирьох людей.
Також українські удари були спрямовані по Мічурінському заводу “Прогрес” у Тамбовській області, де виникла пожежа площею понад 200 квадратних метрів, а також по нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзькій області. Там, за українськими даними, було знищено один резервуар, пошкоджено шість резервуарів і дві технічні естакади.
Окрема увага — Саратовському нафтопереробному заводу. OSINT-джерела, на які посилається ISW, зафіксували пошкодження установки ЕЛОУ-АВТ-6, обладнання для вісбрекінгу, резервуарів і технологічних платформ. Це може змусити завод частково або повністю призупинити роботу на певний час.
Стратегічний сенс цих ударів очевидний: Україна атакує не лише військові склади чи окремі об’єкти, а елементи російської економіки війни — паливо, промисловість, логістику, енергетичні вузли та виробничі потужності.
Це створює для Росії багаторівневу проблему:
- зниження доступності пального;
- ускладнення військової логістики;
- підвищення витрат на ремонт і захист інфраструктури;
- необхідність перекидати ППО в тил;
- зростання внутрішнього тиску на регіональні адміністрації.
Такі удари не обов’язково дають миттєвий фронтовий результат, але вони впливають на здатність Росії вести довгу війну.
Фронт без підтверджених проривів: Росія тисне, але не просувається
Одним із ключових висновків ISW за 4 червня стало те, що ні російські, ні українські війська не мали підтверджених просувань на театрі бойових дій протягом доби.
Це не означає відсутності боїв. Навпаки, російські війська продовжували наступальні дії на багатьох ділянках — у Сумській області, на Харківщині, Куп’янському, Лиманському, Костянтинівському, Покровському, Новопавлівському, Гуляйпільському, Запорізькому та Херсонському напрямках.
Але характер цих дій дедалі частіше зводиться не до великих механізованих проривів, а до локального тиску, малих штурмових груп і інфільтрацій.
Це важлива зміна. Росія намагається створювати враження постійного руху вперед, але багато заяв про просування не підтверджуються геолокаційними доказами або трактуються ISW як результат тимчасової присутності розвідувальних груп.
Сумський і Харківський напрямки: спроба створити буферну зону
На північній осі російські війська продовжували наступальні дії на північний захід, північ і південний схід від міста Суми. Мета Росії залишається незмінною — створити буферну зону вздовж міжнародного кордону.
Однак підтвердженого просування 4 червня ISW не зафіксував. Російські мілблогери заявляли про просування поблизу Білої Берези, але ці заяви не були підтверджені незалежними доказами.
На півночі Харківської області російські війська також продовжували обмежені наступальні операції. Російські джерела заявляли про рух у напрямку Шевченки на північ від Харкова, однак ISW знову не зафіксував підтвердженого прогресу.
Цей напрямок залишається важливим для Кремля не лише з військової, а й з політичної точки зору. Москва намагається підтримувати тиск на Харківщину, демонструвати загрозу для Харкова та змушувати Україну тримати значні сили біля кордону.
Куп’янськ і річка Оскіл: тиск без оперативного результату
На Куп’янському напрямку російські війська продовжували обмежені наступальні операції, але підтвердженого просування також не досягли.
Мета Росії на цьому напрямку залишається стратегічно зрозумілою: форсувати або обійти українські позиції біля річки Оскіл, просунутися на захід і створити загрозу для північної частини Донеччини та східної частини Харківської області.
Водночас українські війська завдали удару по пункту зосередження російської зброї та техніки поблизу Новоєгорівки, приблизно за 15 кілометрів від лінії фронту. Це свідчить про постійну роботу України по російських тактичних резервах і місцях накопичення сил.
Сили оборони України пізно ввечері 3 червня уразили склад боєприпасів російської армії на тимчасово окупованій території.
Відео з місця, зняте самими загарбниками, опублікував Telegram-канал Exilenova+.
У каналі стверджують, що українські оборонці здійснили цей удар за допомогою безпілотників-камікадзе.
На кадрах видно масштабну пожежу і чути звуки безлічі вибухів, відбувається розліт окремих боєприпасів.
Самі загарбники на відео підтверджують, що знищений склад розташовувався на базі одного з підрозділів російської окупаційної армії.
Попередньо зазначається, що склад був на території Донеччини, однак у Telegram-каналі «Типичный Донецк» пишуть, що це тимчасово окупована Луганщина.
Наразі немає офіційної інформації від Сил оборони України, хто та якими засобами знищив цей об’єкт російських загарбників.
Знищення складів боєприпасів є важливим елементом послаблення бойових можливостей окупаційної армії.
Такі удари скорочують запаси снарядів і ракет, ускладнюють логістичне забезпечення підрозділів та змушують російське командування витрачати додаткові ресурси на підвезення і розосередження боєкомплекту.
У результаті знижується інтенсивність вогню на окремих ділянках фронту та обмежуються можливості ведення наступальних дій.
Лиманський напрямок: інфільтрації замість сталого просування
На Лиманському напрямку ISW фіксує складнішу картину. Геолокаційні кадри показали, що українські сили діють у районах, де раніше, за даними російських джерел, могла бути присутність російських військ.
Це вказує або на українське просування, або на утримання позицій після російських спроб інфільтрації.
Російські війська також були помічені у східному Лимані після імовірної місії з інфільтрації. Однак ISW обережно розмежовує тимчасову присутність малих груп і справжній контроль над територією.
Це принципово важливо. Російська пропаганда часто представляє появу кількох військових або підняття прапора як “захоплення” населеного пункту. ISW натомість наголошує: інфільтрація не дорівнює встановленню контролю.
Костянтинівка: Росія намагається створити інформаційний ефект оточення
Один із найважливіших блоків звіту стосується Костянтинівки.
Російські джерела заявляли про просування в промисловій зоні, у центральній частині міста та в житловому районі на заході Костянтинівки. Пов’язаний із Кремлем мілблогер навіть описував ситуацію як “напівоточення” українських військ.
Проте ISW не знайшов доказів того, що російські війська справді оточують українські сили в Костянтинівці.
За оцінкою аналітиків, російські розвідники могли діяти в центральних і західних районах міста, однак це не означає консолідованої присутності. ISW не побачив підтверджень, що Росія закріпилася десь, окрім крайньої південно-східної околиці Костянтинівки.
Це показує характер нинішньої російської тактики: створити тимчасову присутність, зафіксувати її на відео, поширити через мілблогерів і подати як оперативний успіх.
Українська сторона, своєю чергою, завдає ударів по російських логістичних вузлах поблизу Горлівки — ключової наземної лінії зв’язку для російських сил, які діють у напрямку Костянтинівки.
Рух логістичними маршрутами російських загарбників на тимчасово окупованих територіях Донеччини залишається смертельно небезпечним через цілодобовий вогневий контроль з боку Збройних сил України.
У мережі опублікували відеозапис із наслідками успішної атаки українського далекобійного безпілотника на трасі поблизу окупованого міста Горлівка. На оприлюднених кадрах зафіксовано вантажний автомобіль окупантів, який після точного влучання повністю охоплений вогнем посеред автошляху, через що рух цією ділянкою траси довелося повністю перекрити. Водій російської вантажівки ліквідований.
Оператори батальйону безпілотних систем “Спалах” 28-ї окремої механізованої бригади посилили удари по російській логістиці в тимчасово окупованій Горлівці.
Про це йдеться у повідомленні у телеграм-каналі 28 ОМБр.
“Оператори ББпС “Спалах” 28-ї бригади все більше завдають ударів по логістиці в тилу росіян. Вантажівки, автівки, квадроцикли — все, що заїжджає в тимчасово окуповану Горлівку, там і згорає”, – ідеться в повідомленні.
Транспорт ворога під регулярними ударами
“Саме місто знаходиться приблизно за 35-40 км від наших позицій. І якщо раніше ворог відносно спокійно там катався, то зараз його транспорт під регулярними ударами.
І ні, не завдяки новим middle-strike дронам і не завдяки оптоволокну. Лише “скіл” пілотів, ваші донати та взаємодія між нашими підрозділами”, – розповіли в бригаді.
Покровськ, Новопавлівка та Олександрівка: та сама логіка малих груп
На Покровському напрямку ISW також зафіксував російську місію з інфільтрації. Геолокаційне відео показало, як українські війська обстріляли російського військовослужбовця на півдні Білицького, на північ від Покровська.
На Новопавлівському напрямку російські війська продовжували обмежені атаки, але просування не мали.
На напрямку Олександрівки геолокаційні кадри показали ураження російського військовослужбовця в Данилівці після ще однієї імовірної інфільтраційної місії.
Ці епізоди свідчать про ширшу тактику Росії: проникати малими групами, створювати локальну нестабільність, тестувати українську оборону, шукати слабкі місця та водночас формувати інформаційний образ “просування”.
Донеччина: Україна б’є по паливу, командних пунктах і техніці
У ніч з 3 на 4 червня українські війська продовжили удари середньої дальності по російських військових об’єктах в окупованій Донецькій області.
Серед цілей:
- резервуар із паливно-мастильними матеріалами в окупованій Макіївці;
- трансформатори в Булавинському та Вуглегірську;
- російський командний пункт біля окупованого Очеретиного;
- склад боєприпасів біля окупованого Грінталя;
- російські вантажівки та бронетехніка в окупованій частині Донеччини.
Окремо український 3-й армійський корпус повідомив про прольоти над “Донбас Ареною” в окупованому Донецьку. Це має не лише військове, а й символічне значення: Україна демонструє здатність діяти в глибині окупованої території, яку Росія довгий час вважала відносно захищеною.
3 червня 2026 року межах операції з ураження тилової логістики противника бійці РУБпАК 3-го окремого розвідувального батальйону Третього армійського корпусу завдали успішних ударів по російських військових фурах, мікроавтобусах (“газелях”) і бронетехніці на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини.
Кадри операції
На відео з операцій – траса в Луганськ, залізниця, центр Донецька й “Донбас Арена”. Підрозділи Трійки розширюють зону ураження та дістають ворога в містах, які окупанти вважали глибоким тилом.
Нарощення вогневого контролю над логістикою ворога
За словами командира Третього армійського корпусу, бригадного генерала Андрія Білецького, Третій армійський корпус нарощує контроль над логістикою ворога на східному напрямку. Нещодавно батальйон безпілотних систем Третьої штурмової дістався до КПП “Ізварине” — понад 205 км углиб окупованої території.
“Ми повертаємося туди, де не були з 2014 року. Поки що це повітряне повернення. Але воно призведе до того, що й на землі ми будемо рухатися на схід”, – зазначив в ефірі телемарафону Андрій Білецький.
Запорізький напрямок: прапори замість контролю
На Гуляйпільському напрямку російські війська знову використали тактику демонстративного підняття прапорів. Геолокаційні кадри показали підрозділи 114-го мотострілецького полку РФ у Гуляйпільському, після чого Міноборони Росії заявило про “захоплення” населеного пункту.
Українська сторона це заперечила. Речник Південних сил оборони Владислав Волошин заявив, що російські військові створили постановочні відео з прапорами, але село не захопили.
ISW погоджується з оцінкою, що такі підняття прапорів є частиною когнітивної операції Кремля. Її мета — перебільшити російське просування та створити враження, ніби українська оборона на окремих ділянках руйнується.
Це не нова тактика, але її часте використання показує, що Кремль гостро потребує візуальних “доказів успіху” навіть там, де немає реального контролю над територією.
Мелітополь, Бердянськ і логістика півдня: Україна тисне на російський тил
Українські війська продовжили удари по російських логістичних об’єктах в окупованій Запорізькій області.
Генштаб повідомив про удари по складах пального та мастильних матеріалів поблизу Мелітополя. Також геолокаційні кадри показали дим після удару українського безпілотника біля окупованого Мелітополя та ураження російської автоцистерни поблизу Тарасівки.
Окремий епізод — удари по російському суховантажу “Леонід Пестриков” у порту окупованого Бердянська. Український полк повідомив про два додаткові удари по судну після першої атаки 1 червня. За цими даними, корабель зазнав значних пошкоджень, зокрема в машинному відділенні.
Це важливо, бо південь України для Росії — це зона складної логістики. Війська РФ залежать від портів, залізничних вузлів, автотранспорту, паливних складів і сухопутних маршрутів через окуповані території. Кожен удар по цих елементах ускладнює підтримку російського угруповання.
Крим: удари по кораблях, ППО, локомотивах і паливу
Українська кампанія ударів по окупованому Криму також продовжилася.
За даними Генерального штабу України та командувача Сил безпілотних систем Роберта “Мадяра” Бровді, українські війська завдали удару по російському патрульному кораблю проєкту 10410 “Світляк” поблизу Юркиного на Керченському півострові.
Дрон СБС у ніч на 4 червня уразив російський сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк» в Азовському морі.
Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді та оприлюднив відео удару.
За його даними, воїни 1-го Окремого центру СБС уразили корабель прикордонної служби ФСБ РФ поблизу населеного пункту Юркіне, що в тимчасово окупованому Криму.
На відео видно, що в момент удару з правого борту корабля перебувала група російських моряків, які вірогідно хотіли спробувати збити український безпілотник.
Тому є ймовірність, що екіпаж сторожового корабля проєкту «Светляк» зазнав втрат.
Судячи з кадрів, ударний дрон наздогнав корабель і влучив у надбудову з правого борту.
Однотипний корабель Сили безпілотних систем уразили 17 травня в Каспійському морі, в районі міста Каспійськ у Дагестані.
Сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк»
Кораблі проєкту 10410 спроєктували у середині 1980-х років для заміни прикордонних катерів проєкту 205. Головний корабель серії ПСКР-900 побудували у 1988 році на Владивостоцькому суднобудівному заводі. Він призначений для служби у прикордонній службі ФСБ РФ.
Повна водотоннажність корабля становить 375 тонн. Екіпаж — 28 осіб. Довжина корабля — 49,5 м, ширина — 9,2 м, висота — 4,63 м, осадка — 2,16 м.
Енергетична установка забезпечує швидкість повного ходу до 29 вузлів. Дальність плавання становить 2200 морських миль на швидкості 13 вузлів, автономність — до 10 діб.
Залежно від місця будівництва та модифікації кораблі мали різне озброєння. Базова модифікація будівництва ОАО «Алмаз» має на озброєнні 76,2-мм артилерійську установку АК-176М, 30-мм автоматичну гармату АК-630М, 16 ПЗРК типу «Игла», а також тумби для кулеметів калібру 14,5 мм та протидиверсійні гранатомети МРГ-1 або ДП-64.
Водночас кораблі проєкту 10410Б та кораблі будівництва Ярославського суднобудівного заводу мають спрощене озброєння: замість АК-176М та АК-630М використовують 30-мм гармати АК-306 або АК-306М.
Кораблів проєкту 10410В «Светляк» побудовано дві одиниці — «Невельск» і «Находка», які ввели до строю у 2021 році. Їхнє озброєння ще більше спростили порівняно з ранніми кораблями задля «покращення умов проживання екіпажу»: залишили лише одну 30-мм АК-306, а другу установку замінили 12,7-мм кулеметами «Корд».
Модернізовані кораблі проєкту 10410 нової побудови почали будувати після замовлень 2016 року. У цій версії повернулися до оригінальної конфігурації озброєння: 76,2-мм АК-176МА та 30-мм АК-630 у модернізованому виконанні.
Такі кораблі використовуються для охорони портів, протиповітряної оборони та протичовнових завдань. Їхнє ураження послаблює російську здатність контролювати прибережні райони та захищати важливі морські об’єкти.
Також повідомлялося про удари по локомотивах поблизу Владиславівки та Роздольного, по комплексу ППО “Панцир-С1” біля Стрілкового, а також по складу паливно-мастильних матеріалів у Сімферополі.
Крим у цій логіці залишається не просто окупованим регіоном, а великим військово-логістичним хабом. Україна системно атакує його вузли — залізницю, паливо, ППО, морську охорону та склади.
Російська повітряна кампанія: 293 безпілотники за ніч
У ніч з 3 на 4 червня Росія завдала чергової масованої атаки по Україні.
За даними Повітряних сил України, російські війська запустили одну балістичну ракету “Іскандер-М” із Воронезької області та 293 безпілотники різних типів — “Шахед”, “Гербера”, “Італмас”, “Бандероль” і “Пародія”.
Запуски здійснювалися з кількох напрямків: Курськ, Брянськ, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ і мис Чауда в окупованому Криму.
Українські сили збили 264 безпілотники. Водночас ракета та 24 дрони вразили 11 локацій, а уламки впали ще у 12 місцях.
Під ударом були Чернігівська, Дніпропетровська, Харківська, Київська та Одеська області.
Ця атака показує, що Росія продовжує робити ставку на масоване використання дронів, комбінуючи ударні апарати з дешевшими імітаторами та допоміжними платформами для перевантаження української ППО.
Нова російська система управління боєм: спроба цифровізувати війну
Окрему увагу ISW приділяє демонстрації Росією нової інформаційної системи управління бойовими діями.
Міноборони РФ заявило, що система зараз проходить випробування у військах, які діють в Україні. За описом, вона має інтегрувати командування та управління на різних рівнях — від взводу до більших військових формувань.
Міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов заявив, що Центральне угруповання військ завершує бойові випробування системи, а її розгортання має відбутися до вересня 2026 року.
ISW пов’язує ці терміни зі стратегічними командно-штабними навчаннями “Центр-2026”, запланованими на 28 вересня — 3 жовтня. Очікується участь іноземних військових контингентів, зокрема з країн ОДКБ.
Це може означати, що Росія хоче не лише впровадити систему у власних військах, а й використати навчання для демонстрації досвіду війни проти України союзникам і партнерам.
Однак сама наявність цифрової системи не гарантує якісного прориву. Для її ефективності потрібні підготовлені командири, стабільний зв’язок, захист від РЕБ, якісна розвідка, швидка обробка даних і дисципліна виконання рішень. У російській армії з цим традиційно є проблеми.
Що означає ця доба для війни
Зведення за 4 червня не показує різкого перелому на фронті. Але воно дуже добре демонструє глибинні тенденції війни.
Перша тенденція — фронт залишається важким, але не демонструє масштабного російського прориву. Росія тисне на багатьох напрямках, проте не має підтверджених значних успіхів.
Друга тенденція — Москва дедалі частіше використовує інфільтраційні групи та інформаційні операції, щоб створити враження просування. Прапор у селі, тимчасова присутність у будівлі чи поява розвідників у міському районі подаються як “захоплення”, хоча реальний контроль не підтверджений.
Третя тенденція — Україна нарощує удари по російській тиловій інфраструктурі. Під прицілом — паливо, НПЗ, склади, командні пункти, залізниця, кораблі, ППО і логістичні вузли.
Четверта тенденція — російська економіка входить у дедалі складнішу фазу. Кремль ще може демонструвати стабільність, але війна вимагає все більших ресурсів, а удари по нафтовій інфраструктурі створюють додатковий тиск.
П’ята тенденція — Росія намагається адаптувати армію технологічно, зокрема через цифрові системи управління, однак результат залежатиме від здатності інтегрувати ці системи в реальні бойові процеси.
Оцінка ISW за 4 червня 2026 року показує війну, яка дедалі більше перетворюється на боротьбу системного виснаження.
На фронті Росія не демонструє підтверджених проривів, але продовжує тиснути й використовує інфільтрації для розхитування української оборони та створення інформаційної картинки “просування”.
Україна, навпаки, дедалі активніше б’є по російській воєнній машині в тилу — по заводах, паливних об’єктах, НПЗ, складах, логістиці, кораблях і системах ППО. Такі удари не завжди змінюють лінію фронту одразу, але підточують здатність Росії вести довгу війну.
Паралельно Київ пропонує припинення вогню та переговори, а Москва демонструє економічний оптимізм, який дедалі сильніше контрастує з паливними обмеженнями, борговим тиском і ризиком стагнації.
Головний висновок доби: Росія намагається показати силу, але дедалі частіше змушена маскувати проблеми — на фронті, в економіці та в тиловій інфраструктурі. Україна ж робить ставку на поєднання оборонної стійкості, дипломатичного тиску та системного ураження російської воєнної логістики.
За матеріалами understandingwar.org
