Як нова оцінка ISW пояснює реальний стан фронту, українську ударну кампанію, слабкі місця Росії та ризики для регіону.
Остання оцінка Інституту вивчення війни за 5 червня 2026 року малює важливу картину: Москва публічно говорить про готовність до “врегулювання”, але фактично не демонструє готовності відмовитися від максималістських цілей. путін відкинув пропозицію Володимира Зеленського щодо переговорів про припинення війни й водночас повторив наратив про “неминучу перемогу” Росії, попри дані, які свідчать про уповільнення російських наступів і дедалі ефективнішу українську кампанію ударів по логістиці, флоту, енергетичній інфраструктурі та тилових військових об’єктах.
Головний сигнал путіна: переговори — лише декорація, війна залишається стратегією
путін використав Петербурзький міжнародний економічний форум не для демонстрації готовності до компромісу, а для підтвердження старої логіки Кремля: Росія воюватиме доти, доки не досягне своїх цілей. За оцінкою ISW, його заяви 4–5 червня узгоджуються з російською “теорією перемоги”, яка спирається на затяжну війну виснаження й припущення, що Москва здатна повільно тиснути на фронті, пережити Україну та дочекатися політичної втоми Заходу.
Показово, що путін відреагував на відкритий лист Зеленського із закликом до припинення вогню та зустрічі лідерів фактично відмовою. Він заявив, що не бачить сенсу в такій зустрічі, а потенційну угоду намагався прив’язати до непублічних домовленостей, які нібито були досягнуті на саміті на Алясці у серпні 2025 року. ISW підкреслює: ні США, ні Росія не оприлюднили офіційних документів про такі домовленості, а Кремль використовує цю невизначеність для створення ілюзії власної “готовності до миру”.
Інакше кажучи, Москва намагається одночасно робити три речі:
- Показувати себе стороною, яка нібито “не проти переговорів”.
- Висувати умови, що фактично означають капітуляцію України.
- Перекладати відповідальність за відсутність миру на Київ і Захід.
Це стара дипломатична схема Кремля: не відмовлятися від слова “переговори”, але наповнювати його вимогами, які несумісні з реальним компромісом.
Читайте також: “Кремль провалив тест на мир і знову обрав війну”
путін перебільшує успіхи армії — і, можливо, сам живе в інформаційній бульбашці
Одна з найважливіших частин звіту ISW — розбір заяв путіна про ситуацію на фронті. Він стверджував, що російські війська просуваються по всіх ділянках лінії фронту, а також називав показники контролю над українськими областями, які не збігаються з доступними даними. ISW прямо зазначає: заяви путіна про поле бою несумісні з наявними доказами.
За оцінкою ISW станом на 5 червня, російські війська контролювали або зберігали присутність у таких частках територій:
| Область | Оцінка ISW щодо контролю/присутності РФ |
|---|---|
| Луганська область | близько 99,77% |
| Донецька область | близько 79,93–80,82% |
| Запорізька область | близько 74,99–75,7% |
Ці цифри важливі не лише самі по собі. Вони показують, що російська картина “невідворотного наступу” не відповідає реальній динаміці. Ба більше, ISW зазначає, що українські війська у квітні–травні 2026 року звільнили більше території, ніж російські війська захопили. Це свідчить про зниження бойових показників Росії та успішніше стримування її весняно-літньої наступальної кампанії.
Це створює для Кремля політичну проблему. Російська пропаганда потребує образу наступу, але реальна лінія фронту демонструє значно складнішу картину: локальні просування Росії зберігаються, але вони дедалі дорожчі, повільніші та більш вразливі до українських ударів по логістиці.
Російська воєнна модель стикається з трьома проблемами
ISW описує не просто окремі епізоди, а системний процес: Росії дедалі важче підтримувати затяжну війну в тому форматі, який вона обрала.
Перша проблема — сповільнення наступу
Російські війська, за оцінкою ISW, не можуть у 2026 році просуватися темпами, подібними до 2025 року. Причини — українські контратаки, удари по логістиці, перехоплення ініціативи на окремих ділянках і зростання української кампанії середньої дальності.
Друга проблема — виснаження логістики
Українські удари дедалі частіше спрямовані не лише по передовій, а й по вузлах забезпечення: залізницях, паливних об’єктах, транспорту, кораблях, пунктах управління БпЛА та місцях запуску дронів. Це не завжди дає миттєвий ефект у вигляді звільнених кілометрів, але створює накопичувальний тиск: російським підрозділам стає важче підвозити боєприпаси, пальне, дрони, особовий склад і техніку.
Дрони у ніч на 5 червня уразили нафтобазу в тимчасово окупованому Луганську, де після влучання спалахнула масштабна пожежа.
Відео з місця після опівночі опублікував Telegram-канал Exilenova+.
OSINT-спільнота «КіберБорошно» також підтвердила ураження об’єкта, який використовується російськими загарбниками.
Кадри, опубліковані очевидцями, зафіксували момент влучання та подальше горіння резервуарів, яке було видно з різних районів міста.
Нафтобазу в Луганську росіяни використовують для забезпечення пальним своїх армійських підрозділів, які діють на окупованих територіях Луганської та Донецької областей.
Через неї здійснюється накопичення та розподіл дизельного пального, мастил і паливно-мастильних матеріалів для військової техніки й автотранспорту.
Один з попередніх ударів по нафтобазі відбувся 27 лютого, об’єкт атакували дрони 1-го окремого центру БпС Сил безпілотних систем. Після цього там спалахнула сильна пожежа.
По нафтобазі у тимчасово окупованому Луганську також били тактичними балістичними ракетами ATACMS. Про одну з таких атак повідомлялося 8 травня 2024 року.
Третя проблема — економічна ціна війни
путін на форумі намагався демонструвати економічну стійкість, але ISW підкреслює інше: низьке безробіття в Росії є не лише ознакою активності економіки, а й симптомом дефіциту робочої сили, що розганяє зарплати та інфляцію. Крім того, Росія стикається з проблемами ліквідності, боргом, виснаженням резервів і дефіцитом пального, зокрема через українські удари по нафтовій інфраструктурі.
Українська ударна кампанія переходить у нову фазу
Один із центральних висновків звіту — Україна розширює кампанію ударів середньої дальності. Йдеться вже не тільки про окремі атаки по складах чи пунктах управління, а про системне ураження логістики на окупованому півдні, у Криму, на Донбасі та в Азовському морі.
ISW зазначає, що українські сили завдали ударів по п’яти російських вантажних суднах, які, за повідомленнями, підтримували російську військову логістику поблизу портів окупованого Бердянська, Ялти та Маріуполя. Також фіксувалися удари по російському патрульному кораблю проєкту 10410 “Світляк” поблизу окупованого Юркиного на Керченському півострові.
Українські дрони уразили вантажні судна, які нелегально перебували в портах Маріуполя, Бердянська та у прибережних водах.
У Силах безпілотних систем України повідомили, що протягом ночі 5 червня було уражено п’ять суден.
Операцію провів 1-й окремий центр безпілотних систем із застосуванням дронів компанії Fire Point.
У кожне судно влучило по кілька БПЛА, унаслідок чого корпуси та надбудови зазнали серйозних пошкоджень, а на борту виникли локальні пожежі.
У російському виданні «Известия» стверджують, що п’ятеро моряків загинули, ще шестеро дістали поранення. Всі загиблі нібито були громадянами Азербайджану.
«Дрони завдали ударів по танкеру та двох суховантажах у Таганрозькій затоці. Атака сталася о 05:00», — йдеться в повідомленні.
Удари безпілотників припали на нафтоналивний танкер і два суховантажі («Натра» і «Циркон»), які йшли під іноземними прапорами. На буксирування пошкодженого суховантажу «Натра» вирушили два буксири.
Зазначається, що під приціл українських воїнів потрапили судна-суховантажі та танкер, які країна-агресорка використовувала у військових цілях.
Російські чорноморські мародери намагалися діяти приховано: вони зафарбовували назви суден і вимикали радари для навігації. У такий спосіб загарбники здійснювали тиху крадіжку українського зерна з окупованих територій, а на зворотному шляху перекидали військові вантажі, озброєння та горючо-мастильні матеріали для потреб окупаційного угруповання військ.
“Контрабандну логістику окупанта слід зупинити. Птахи 1 ОЦ Сил Безпілотних Систем ввічливо відвідали суховантажі та танкер. Гарна оптика, важкі стокілограмові аргументи”, – зазначають автори публікації.
Командувач українських військово-морських сил майор Роберт «Мадьяр» Бровді повідомив, що вантажні судна також раніше перевозили крадене українське зерно та вимкнули свої радіолокаційні транспондери. Міністерство закордонних справ Азербайджану 5 червня повідомило, що безпілотники здійснили удари по вантажних суднах «Натра» та «Циркон» у Таганрозькій затоці Азовського моря, в результаті чого загинуло п’ятьох громадян Азербайджану та було поранено трьох із 25 громадян Азербайджану на борту суден. МЗС Азербайджану заявило, що вантажні судна не належать уряду Азербайджану.
Це має кілька наслідків.
По-перше, Україна б’є по морській логістиці Росії.
Азовське море й окуповані порти — важливий елемент російської системи забезпечення південного фронту. Якщо судна, порти й припортова інфраструктура стають небезпечними для регулярного використання, Росії доводиться перекидати навантаження на інші маршрути.
По-друге, Україна розширює тиск на залізницю.
ISW згадує удари по російських локомотивах у Криму — поблизу Роздольного та Владиславівки — на лінії, що забезпечує логістику між окупованим Джанкоєм і Керчю.
По-третє, формується ефект “логістичного стискання”.
Росія не просто втрачає окремі об’єкти. Вона змушена перебудовувати маршрути, розосереджувати склади, посилювати охорону, витрачати ресурси ППО і РЕБ, а також переносити частину забезпечення на менш ефективні канали.
Крим, паливо й залізниця: чому удари по тилу змінюють фронт
Особливе місце у звіті займає окупований Крим. Українські удари по паливній інфраструктурі, бензовозах і нафтових об’єктах створюють не тільки військові, а й ширші адміністративні проблеми для окупаційної влади.
ISW вказує на удари по бензовозах уздовж трас М-14 Феодосія–Керч і Р-23 Феодосія–Сімферополь, а також на пошкодження резервуарів після ударів по морському нафтовому терміналу у Феодосії.
Це важливо з трьох причин.
1. Паливо — кров військової логістики
Без пального неможливо підтримувати інтенсивний рух техніки, вантажівок, евакуаційних машин, інженерної техніки й мобільних груп. Навіть частковий дефіцит створює затримки та знижує темп операцій.
2. Крим — не лише тил, а військовий хаб
Окупований Крим залишається важливим вузлом для російської армії: через нього проходить логістика на південь України, там розташовані військові об’єкти, а також інфраструктура для запусків і підтримки ударних засобів.
3. Удари мають каскадний ефект
Якщо одночасно уражаються паливні об’єкти, транспорт, залізниця, кораблі та пункти управління, Росія втрачає гнучкість. Її командування змушене реагувати на багато криз одночасно.
Донбас: Росія тисне, але Україна дедалі частіше б’є по “нервовій системі” наступу
На Донеччині картина залишається складною. ISW повідомляє про російське просування на тактичному напрямку Костянтинівка–Дружківка, але також фіксує українські успіхи на Покровському напрямку.
Російські війська продовжували наступальні операції на слов’янському напрямку 4 та 5 червня, але не просунулися вперед.
На геолокаційних кадрах, опублікованих 3 червня, видно, як український літак Су-27 використовує 1000-фунтову планируючу бомбу Joint Direct Attack Munition-Extended Range (JDAM-ER) для удару по російських позиціях у північному Ямполі (на південний схід від Лимана).
Україна загалом намагається розширити використання планируючих бомб, нещодавно створивши власну планируючу бомбу вітчизняного виробництва. Українські збройні сили з кінця 2025 року проводять кампанію з придушення та знищення (SEAD/DEAD) російських засобів протиповітряної оборони, і кампанія SEAD/DEAD України може дозволити українським літакам літати ближче до лінії фронту та на більших висотах, щоб українська планируюча бомба могла скидати важкі боєприпаси на критично важливі укріплені цілі в оперативному тилу Росії.
Важливо, що Україна дедалі частіше впливає не лише на передові підрозділи, а й на те, що дозволяє росіянам наступати: логістику, дронові підрозділи, пункти запуску та маршрути постачання.
Командир українського батальйону безпілотних систем на Костянтинівському напрямку повідомив, що українські сили мають вогневий контроль над російською логістикою на околицях Костянтинівки, регулярно уражають транспорт із боєприпасами, компонентами та обладнанням для дронових екіпажів, а також працюють на глибину до 50 км у години, коли росіяни намагаються переміщувати ресурси до зони бойових дій.
У травні 2026 року Сили оборони вдвічі збільшили кількість ударів по російському тилу на глибину понад 50 кілометрів.
Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров.
«Логістичний локдаун працює. За завданням Президента масштабуємо удари по цілях на відстані 20–150 км. Удвічі зросла кількість уражень ворожих цілей на відстані понад 50 км від ЛБЗ. Також маємо рекордні показники зі знищення автомобільної та мототехніки ворога», — заявив він.
Також він повідомив, що за місяць Сили оборони ліквідували або важко поранили 31 530 російських військових. При цьому, за словами Президента України Володимира Зеленського, співвідношення загиблих і поранених далеке від класичного 1:3 та наразі становить 63 % — убиті, ще 37 % — тяжкопоранені.
Сили оборони України останніми тижнями дедалі активніше атакують логістику ворога в глибокому тилу. Удари дронів українського та американського виробництва змушують російські сили відчувати серйозні проблеми з постачанням, особливо в Запорізькій, Херсонській та Донецькій областях.
Окрім того, попри значні відстані, українським військовим вдалося досягнути ключових трас, що ведуть із Росії до окупованого Криму.
Це спонукало очільника окупаційної адміністрації Херсонщини, колаборанта Володимира Сальдо, обмежити рух вантажівок, що не перевозять вантажі військового призначення, окупованими територіями Херсонської області до Криму так званою «трасою Р-280».
Відчутність ударів також помітна в Криму, куди більша частина палива потрапляла через наземний коридор. Окупаційній владі довелося ввести обмеження на продаж пального до 20 літрів в одні руки за талонами.
Рекордом наразі є атака ударних дронів батальйону безпілотних систем Третьої штурмової бригади, що уразила логістику росіян на відстані 205 км від лінії бойового зіткнення та поблизу контрольно-пропускного пункту «Ізварине» на Луганщині.
Сили оборони завдали точного авіаудару по центру Покровська на Донеччині, уразивши ворожу точку запуску ворожих ударних безпілотників “Молнія” та ведення повітряної розвідки.
Про це повідомила пресслужба 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних сил України, оприлюднивши кадри бойової роботи.
Ураження точки запуску дронів окупантів
Військові зазначають, що окупанти намагаються накопичувати сили в місті для підтримки наступу у смузі відповідальності 7 корпусу швидкого реагування ДШВ.
Зокрема, за наявною інформацією, на об’єкті противник облаштував точку злету та запуску ударних БпЛА типу “Молнія”, а також використовував її для ведення повітряної розвідки.
Українські захисники оперативно виявляють такі об’єкти та знищують їх.
“Успішне ураження в центрі Покровська суттєво ускладнило роботу ворожих безпілотних підрозділів, обмеживши їхні можливості з розвідки та нанесення ударів”, – сказано в повідомленні.
Ця деталь особливо показова. Російська армія останніми роками значною мірою спиралася на малу піхоту, дрони, артилерію та поступове просування через інфільтрацію. Але якщо українські сили здатні бити по маршрутах, пунктах запуску й забезпеченню дронових екіпажів, російська тактика втрачає частину ефективності.
Покровський напрямок: українські просування і “розірвана” російська лінія
ISW зазначає, що українські сили нещодавно просунулися в західній частині Родинського на північ від Покровська. Геолокаційні кадри, за оцінкою аналітиків, вказують на перемішування українських і російських позицій, а також на те, що російські війська вже не мають суцільної передової лінії у західному та центральному Родинському.
Це не означає автоматичного перелому на всьому напрямку. Але це важливий симптом: там, де Росія раніше намагалася створити стабільний тиск, Україна знаходить можливості для локального повернення позицій і руйнування російської лінійності.
Для фронту це означає, що ситуація не зводиться до простої формули “Росія наступає — Україна обороняється”. Дедалі частіше йдеться про маневренішу, фрагментовану боротьбу, де дрони, логістика, точкові удари та локальні контратаки можуть змінювати баланс на окремих ділянках.
Донецький аеропорт як нова ціль: символ і військовий вузол
Окремо ISW згадує, що українські сили, за повідомленнями, взяли під вогневий контроль окупований Донецький аеропорт, який російські сили перетворили на логістичний хаб і великий майданчик для запуску Shahed-дронів. Українські сили, за даними звіту, уражають пускові установки, транспорт, екіпажі, мобільні вогневі групи та засоби ППО в районі аеропорту.
Сили безпілотних систем взяли під вогневий контроль Донецький аеропорт, знищивши значну кількість автомобільної техніки та пошкодивши інфраструктуру об’єкта.
Відповідне відео оприлюднив 1-й центр СБС.
На кадрах показано, як оператори ударних дронів FP-2 знищують пускові установки, транспортні засоби та ліквідовують їхні розрахунки безпосередньо на злітній смузі.
Паралельно підрозділи СБС ведуть системне полювання на мобільні вогневі групи та засоби протиповітряної оборони противника, змушуючи його скасовувати вильоти.
Ураження інженерної техніки, паливозаправників і логістичних вузлів дозволяє фактично руйнувати аеродромну інфраструктуру.
У результаті бойової роботи були знищені пускові установки для запуску безпілотників Shahed, будівельні крани, автомобільна техніка противника та склади майна.
Раніше, 28 березня, стало відомо, що на території Донецького аеропорту триває будівництво нової інфраструктури для ударних безпілотників типу «Герань» і «Гербера». Відтоді масштаби робіт зросли.
Станом на 2 червня на території аеродрому було розміщено понад 130 гаражів для ударних безпілотників.
Крім того, там збудували чотири бетонні склади для зберігання дронів і чотири стаціонарні пускові установки. Наприкінці квітня у східній частині аеропорту також розпочалося нове будівництво.
У центральній частині летовища зводять ще одну споруду невідомого призначення. Імовірно, її використовуватимуть для зберігання безпілотників.
До 2024 року ця територія перебувала поблизу лінії фронту, тому окупаційні сили не могли проводити масштабні роботи на аеродромі.
Однак після просування російської армії лінія бойового зіткнення віддалилася від Донецького аеропорту. Уже в 2025 році окупанти почали готувати льотну смугу для запуску ударних безпілотників типу Shahed.
Це має не лише символічне значення. Донецький аеропорт давно є одним із найсильніших символів війни. Але тепер він знову фігурує як практичний військовий об’єкт: не руїна минулої фази війни, а елемент нинішньої російської ударної інфраструктури.
Якщо Україна справді здатна регулярно тримати його під вогневим контролем, це може обмежувати використання об’єкта як логістичного вузла і майданчика для запуску далекобійних дронів.
Повітряна війна: Росія змінює тактику, Україна тримає високий рівень перехоплення
У ніч із 4 на 5 червня Росія запустила по Україні дві крилаті ракети Х-59/69 і 216 ударних безпілотників різних типів, включно із Shahed, “Гербера”, “Італмас”, “Бандероль” та дронами-приманками. Українські сили, за повідомленням Повітряних сил, збили 198 безпілотників, а жодна з двох крилатих ракет не досягла цілі.
Водночас Росія змінює схеми ударів. Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов заявив, що з початку травня 2026 року російські війська перейшли від масованих нічних атак по одному-двох об’єктах до постійного тиску по цивільній інфраструктурі, зокрема залізничній та енергетичній. За його словами, росіяни намагаються фактично тримати повітряні тривоги активними протягом доби, запускаючи по одному-два дрони вдень і вночі.
Це свідчить про перехід від логіки “один великий удар” до логіки виснаження:
- виснажити українську ППО;
- тримати населення в постійному стресі;
- ускладнити роботу енергетики та залізниці;
- змусити Україну витрачати ресурси на розосереджені загрози;
- перевіряти, де система оборони має слабші місця.
Інцидент у Румунії: як російська РЕБ створює ризики для НАТО
Ще один важливий епізод — інцидент у порту Констанца. Румунська та українська влада повідомили, що 5 червня російські засоби РЕБ спричинили втрату контролю над українським морським безпілотником, після чого він опинився біля румунського узбережжя. Міністерство оборони Румунії повідомило про виявлення морського дрона біля причалу 78 у порту Констанца, а Україна підтвердила, що надала румунській стороні необхідну інформацію для запобігання жертвам серед цивільних.
Українські Військово-морські сили заявили, що морський дрон, який опинився біля берегів Румунії, належить Україні.
У ВМС ЗСУ повідомили, що дрон виконував завдання в Чорноморській операційній зоні.
Проте під впливом російських засобів радіоелектронної боротьби він втратив керування та опинився біля берегів Румунії.
«Необхідну інформацію було надано Військово-морським силам Румунії з метою запобігання втратам серед цивільного населення», — повідомили у ВМС ЗСУ.
На опублікованих кадрах видно, що на безекіпажному катері встановлені камери, різні технічні системи та у носовій частині супутниковий термінал схожий на Starlink.
5 червня в румунському порту Констанца вибухнув надводний дрон, який прибило до причалу.
У Міністерстві оборони Румунії одразу заявили, що морські дрони такого типу використовуються у війні в Україні.
На момент вибуху район був убезпечений та ізольований силами Берегової охорони й Міністерства національної оборони Румунії.
Президент Румунії Нікушор Дан заявив, що інцидент із українським морським безпілотником, як і удар російського “Герань-2” по Галацу 29 травня, є прямими наслідками російської агресії проти України. ISW також попереджає, що Кремль, імовірно, використовуватиме такі інциденти для просування наративу, ніби Україна є “агресором”, і для зняття з Росії відповідальності за майбутні випадкові або провокаційні інциденти біля Румунії чи Молдови.
Це важливо для НАТО. Румунія є членом Альянсу, порт Констанца — стратегічний вузол у Чорноморському регіоні, а будь-які інциденти з дронами поблизу її території створюють політичну й безпекову напругу. Кремль може намагатися використовувати цю “сіру зону” для інформаційних операцій: спершу створювати ризики через власну війну, а потім звинувачувати Україну в наслідках.
Російська економіка: показна стабільність і приховане виснаження
путін на ПМЕФ намагався говорити про економічні успіхи. Він заявляв про зростання ВВП, низьке безробіття та зростання реальних зарплат. Але ISW наголошує: така картина не відображає повної реальності російської економіки після понад чотирьох років великої війни.
Ключова проблема полягає в тому, що воєнна економіка може демонструвати зовнішню активність, але водночас накопичувати дисбаланси. Низьке безробіття в Росії — це не лише “успіх”, а й ознака дефіциту робочої сили. Високі зарплати в оборонному секторі конкурують із цивільною економікою. Дефіцит пального, проблеми з ліквідністю, борговий тиск і виснаження резервів створюють довгострокову ціну війни.
Для Кремля це означає складний вибір: або зменшувати воєнне навантаження, або далі підпорядковувати економіку фронту. Судячи із заяв путіна, він обирає другий шлях.
Чому путін знову говорить мовою ядерного шантажу
ISW звертає увагу і на завуальовані ядерні погрози путіна. Він говорив про використання балістичної ракети середньої дальності “Орешник”, здатної нести ядерну зброю, і натякав, що Росія нібито не застосовувала її “за призначенням”. За оцінкою ISW, така риторика, особливо на тлі зниження ефективності Росії на полі бою, має на меті змусити Захід і Україну погодитися на російські вимоги.
путін визнав, що Росія завдала ударів ракетою «Орешник» не лише поблизу Києва, а й по окупованій частині Донецької області.
Про це президент Росії заявив під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, передає видання «РИА Новости».
За його словами, обидва удари були завдані «з випробувальною метою».
путін стверджує, що фактично жодного бойового застосування цієї ракети по цілях в Україні не було.
«Ударили туди, де було зручно подивитися результати. Це стосується і Білої Церкви, і тим більше району “ДНР” у межах основного укріпрайону. Потім туди залетіли наші дрони — у той сарай, по якому вдарили, — і просто подивилися, як були розкладені бойові блоки, усе підрахували до міліметра», — сказав путін.
Він також допустив, що в майбутньому удари «Орешником» можуть бути завдані по районах із міською забудовою.
За час повномасштабної війни проти України російські війська застосовували «Орешник» ще двічі. У листопаді 2024 року удару було завдано по Дніпру, а в січні 2026 року — по Львівській області.
Російська армія атакувала Білу Церкву ракетою «Орешник» 24 травня.
6 суббоєприпасів влучили по гаражному кооперативу та прилеглій території, знищивши, за словами місцевих жителів, 8 гаражів. Ще 6 суббоєприпасів впали на території закинутого заводу поруч.
Один із суббоєприпасів влучив обабіч дороги, утворивши вирву розміром приблизно 2 метри в діаметрі та 60 сантиметрів завглибшки.
OSINT-дослідники повідомляли, що тоді було запущено дві ракети, одна з яких впала на території окупованої Росією частини Донецької області.
За інформацією моніторингового каналу, друга ракета вдарила по тимчасово окупованій території в районі Авдіївки чи Ясинуватої, що у передмісті Донецька.
Це типова логіка російської ескалаційної комунікації: коли звичайні військові інструменти не дають бажаного результату, Кремль посилює страх перед “непередбачуваністю”. Мета — не обов’язково застосування ядерної зброї, а політичний ефект: розколоти союзників України, загальмувати постачання зброї, посилити тиск на Київ щодо поступок.
Сумщина, Харківщина, Оскіл: фронт без великих проривів, але з постійним тиском
На півночі Сумської області російські війська продовжували наступальні дії 4–5 червня, але не досягли підтвердженого просування.
На Харківщині росіяни також атакували, але ISW не зафіксував підтвердженого прогресу. Водночас українські сили знищили російську броньовану мостоукладальну машину у Вовчанському напрямку, що могло зірвати наміри РФ розширити використання бронетехніки через річку Вовча.
На Куп’янському напрямку ISW повідомляє про російську інфільтраційну місію, після якої українські сили уразили російського військового в північній частині Куп’янська.
Ці епізоди показують загальну логіку російської тактики: там, де немає можливості для широкого прориву, Росія використовує локальні атаки, спроби проникнення, тиск малими групами й постійне зондування української оборони.
Запорізька АЕС: локальне перемир’я не означає політичного зрушення
На південному напрямку окремо згадується Запорізька АЕС. МАГАТЕ повідомило про локальне припинення вогню біля станції з 5 червня для ремонту пошкодженої лінії електропередачі, а керівник “Росатома” заявив, що воно, ймовірно, триватиме до 23 червня.
Це важливий технічний крок, але його не варто перебільшувати політично. Локальна домовленість для ремонту інфраструктури не означає, що Росія готова до ширшого припинення вогню. Навпаки, загальний контекст звіту показує: Кремль продовжує використовувати переговорну риторику вибірково, лише там, де це не суперечить його воєнним цілям.
Білоруський фактор: прямого накопичення немає, але тиск зберігається
Речник Держприкордонслужби України Андрій Демченко заявив 5 червня, що Росія не накопичує сили біля українсько-білоруського кордону. Водночас, за його словами, Росія дедалі частіше використовує далекобійні дрони проти України через територію Білорусі й продовжує тиснути на Мінськ, щоб той глибше долучався до війни.
Це означає, що білоруський напрямок залишається не стільки загрозою негайного наземного вторгнення, скільки платформою для повітряного, логістичного та політичного тиску.
Війна входить у фазу боротьби логістик, економік і витривалості
Оцінка ISW за 5 червня 2026 року показує, що Кремль не відмовився від ставки на затяжну війну. путін демонструє готовність говорити про “переговори”, але тільки в межах російських умов. Його публічні заяви про успіхи на фронті розходяться з доступними даними, а російська армія дедалі більше стикається з проблемами темпу, логістики, ударів по тилу та економічного виснаження.
Водночас Україна нарощує кампанію, яка змінює характер війни. Йдеться вже не лише про оборону позицій, а про системне ураження російської воєнної машини: кораблів, залізниць, пального, дронових майданчиків, пунктів управління, логістичних маршрутів і тилових вузлів.
Саме тому головна інтрига наступних місяців — не лише в тому, де просунеться лінія фронту на кілька кілометрів. Головне питання ширше: чи зможе Росія підтримувати війну виснаження, якщо Україна дедалі ефективніше б’є по самій системі, яка цю війну живить.
Коротко
- путін фактично відкинув пропозицію Зеленського про переговори на рівні лідерів.
- Кремль продовжує робити ставку на затяжну війну виснаження.
- Заяви путіна про ситуацію на фронті не збігаються з оцінками ISW.
- Українські сили у квітні–травні 2026 року звільнили більше території, ніж РФ захопила.
- Україна розширює удари по російській логістиці, флоту, залізниці та паливній інфраструктурі.
- Російська економіка демонструє зовнішню стійкість, але накопичує воєнні дисбаланси.
- Інцидент у Румунії показує, як російська війна створює ризики для ширшого Чорноморського регіону.
- Головний тренд — перехід до війни логістик, систем ППО/РЕБ, дронів і витривалості економік.
путін знову показав, що Кремль не готовий до реальних переговорів, а лише використовує тему миру як політичну ширму для продовження війни. Попри заяви Москви про “успіхи”, оцінка ISW свідчить: російський наступ втрачає темп, а Україна дедалі ефективніше б’є по логістиці, флоту, залізниці, паливній інфраструктурі та тилових вузлах РФ.
Головний тренд очевидний: війна переходить у фазу боротьби не лише за окремі населені пункти, а за здатність армій підтримувати темп, забезпечення й витривалість. І саме тут російська воєнна машина дедалі частіше дає тріщини.
За матеріалами understandingwar.org
