Щороку наприкінці осені Європейська комісія публікує звіт про розширення — головний документ, який показує, наскільки далеко просунулися країни-кандидати на вступ до ЄС. Це — своєрідне “дзеркало” реформ, верховенства права, боротьби з корупцією і стану демократії.
Цьогоріч звіт, який планують оприлюднити 4 листопада 2025 року, стане одним із найнапруженіших для України. За словами посла ЄС Катерини Матернової, документ уже готовий і проходить політичні узгодження у Брюсселі.
Та перші сигнали свідчать: Єврокомісія визнає — реформи в Україні практично зупинилися.
“Тіньовий звіт”, підготовлений для ЄС коаліцією українських аналітичних центрів (Transparency International Ukraine, ZMINA, “Європа без бар’єрів”, Лабораторія законодавчих ініціатив, АПУ, “Адвокат майбутнього”), став основою для оцінок Брюсселя. І висновки цього звіту — тривожні.
За інформацією “Європейської правди” та інсайдерів ЄС, документ покаже: замість системних реформ Україна демонструє стагнацію, імітацію змін, а в деяких напрямках — навіть відкат.
Попри критику, катастрофи не буде. Європейські столиці усвідомлюють, що Україна воює — і не готові карати за повільні реформи. Навпаки, на саміті ЄС 23–24 жовтня планують ухвалити політичне рішення про відкриття вступних переговорів із Україною у трьох із шести кластерів.
Єдиним противником, як і очікується, стане Угорщина Віктора Орбана. Решта 26 держав планують підтримати Київ.
Але Брюссель водночас готує і “план Б” — альтернативний механізм, який дозволить обійти угорське вето та продовжити процес.
Цей компроміс не знімає головної проблеми: Україна повинна довести, що здатна не лише отримувати політичну підтримку, а й виконувати домашнє завдання реформ.
Кластер “Основи”: дзеркало європейського вступу
Переговори про членство — це не політичний торг, а процес інтеграції всього європейського права у національне законодавство.
Найважливішим для ЄС є кластер №1 “Основи”, який охоплює теми верховенства права, судової системи, прав людини, свободи та безпеки. Саме ці сфери визначають готовність держави стати частиною європейської спільноти.
І саме тут реформи в Україні буксують найбільше.
Антикорупційний фронт: від липневого скандалу до “змішаних тенденцій”
Боротьба з корупцією — відкат замість прогресу.
Липень 2025 року став вододілом: парламент ухвалив скандальний закон №4555-IX, який загрожував незалежності САП і НАБУ.
ЄС уважно стежив за цим епізодом. “Тіньовий звіт” прямо називає його ударом по антикорупційній інфраструктурі й “порушенням демократичних процедур”.
Автори нагадують: президент Володимир Зеленський не скористався правом вето, попри публічні заклики громадських організацій і мирні протести. У результаті протягом дев’яти днів під загрозою опинилася незалежність антикорорганів.
Втім, Україна швидко відкотила ключові норми. Це дозволило уникнути фатального формулювання “відкат реформ”, яке застосовується до Туреччини чи Грузії, але не до України.
У підсумку звіт фіксує “змішані тенденції”:
- з одного боку — тиск і порушення,
- з іншого — новий набір кадрів у НАБУ та САП, ухвалення стратегій розвитку, покращення кібербезпеки та юридичної практики.
Брюссель залишає Києву шанс — довести у 2026 році, що реформа може ожити.
Правосуддя і прокуратура: зона уповільнення та труднощів
Євросоюз розглядає прокуратуру як елемент системи правосуддя — і саме тому липневий закон боляче вдарив і по ній.
Звіт фіксує, що “шкідливі правки” не скасовані, а дії Генерального прокурора оцінюються як такі, що “не сприяють європейській інтеграції”.
Судова реформа — імітація замість змін. У сфері судової реформи описані “уповільнення” та “труднощі”. Серед них:
- часткова зупинка роботи Конституційного суду;
- тиск правоохоронців на Вищу кваліфкомісію суддів;
- провал конкурсу до Вищого антикорупційного суду;
- зволікання зі створенням нових адміністративних судів;
- прояви системної корупції в окремих судах.
Для країни, яка прагне прискореного вступу, це звучить як попередження: реформа правосуддя опинилася на паузі.
Права людини: документи є, дій — немає
Свобода медіа і права людини — тиск на журналістів, обмеження для громадянського суспільства, відсутність механізмів захисту вразливих груп. ЄС фіксує: незалежні ЗМІ стикаються з цензурою, а критичні голоси опиняються під тиском.
У розділі про права людини звіт фіксує “відсутність очікуваних реформ”.
Проблема не лише в політичній волі — часто навіть узгоджені з ЄС документи просто “зависають” без ухвалення.
Показовий приклад: оновлена Національна стратегія з прав людини. Її проект був готовий ще 2023 року, але до літа 2025-го документ так і не затвердили, а план дій на стару стратегію закінчився.
Такі дрібні, але системні збої перетворилися на симптом хронічної бездіяльності.
Економічні реформи: що не вдалося
Приватизація ключових підприємств — заморожена. Податкова реформа — буксує. Енергетична незалежність і модернізація — так і не стали пріоритетом влади. Брюссель закликає Україну відкрити ринки, знизити бюрократичні бар’єри, але замість цього бачить закриту економіку і нескінченні “дозволи від чиновників”.
Стагнація як діагноз
Зниження темпів реформ — не епізод, а ознака 2025 року в цілому.
У більшості напрямів кластерів 23–24 не відбулося жодних помітних зрушень.
Україна — на етапі, коли політичні заяви більше не компенсують відсутності результатів. Брюссель це бачить.
“ЄС готовий відкрити двері. Але щоб увійти, Київ має сам зробити крок”, — зазначають європейські дипломати у розмовах із журналістами.
Що далі
Вступ до ЄС — це марафон реформ, а не дипломатичний трофей.
2026 рік стане тестом на зрілість української влади, здатність не лише виживати у війні, а й реформувати країну під час неї.
ЄС залишається прихильним до українського шляху, але попереджає: час “винятків через війну” минув.
Тепер головне — не обіцяти, а показати дію.
Що треба зробити негайно
— Відновити конкурси до судових органів і забезпечити їхню прозорість.
— Посилити антикорупційні інституції і дати їм реальну незалежність.
— Відкрити економіку для інвестицій і зняти бюрократичні бар’єри.
— Захистити свободу ЗМІ і права людини навіть під час війни.
— Показати Європі не слова, а результати.
Бо якщо 2025-й стане “роком стагнації”, то 2026-й повинен стати “роком відновлення реформ”. Інакше навіть найширше відчинені двері до Євросоюзу можуть знову зачахнути.
За матеріалами eurointegration.com.ua
