Москва поповнює арсенал північнокорейською балістикою. Нові KN-30 можуть мати більшу дальність і значно важчу бойову частину, але їхні реальні характеристики залишаються предметом дискусії. Головна загроза для України — не лише в параметрах самої ракети, а в можливості Росії нарощувати кількість балістичних засобів і використовувати їх у масованих комбінованих атаках.

Росія розширює арсенал північнокорейських балістичних ракет, які можуть застосовуватися для ударів по Україні. До вже відомих KN-23 і KN-24 додався ще один тип — KN-30, або Hwasong-11C/Hwasong-11Da.

Українська розвідка підтвердила, що станом на липень у Росії було близько 50 північнокорейських балістичних ракет KN-23, KN-24 і KN-30. Окремі повідомлення вказують на можливість подальшого значного збільшення запасів — до 120–150 ракет.

Найбільшу увагу привертає саме KN-30. Північна Корея заявляє, що ця ракета здатна летіти на 600–900 км і може оснащуватися бойовою частиною масою до 2,5 тонни.

Втім, ці характеристики не мають повного незалежного підтвердження. Українські військові експерти прямо застерігають: заявлені дальність, маса бойової частини та точність KN-30 потрібно сприймати критично.

Та навіть якщо реальні параметри виявляться скромнішими, сама поява нового типу північнокорейської балістики в російському арсеналі створює для України додаткову проблему.

Росія отримує ще одне зовнішнє джерело ракет, які можна використовувати разом з «Іскандерами», іншими північнокорейськими ракетами, крилатими ракетами та ударними безпілотниками. А це означає більшу кількість балістичних цілей, додаткове навантаження на українську ППО і ПРО та необхідність витрачати дефіцитні ракети-перехоплювачі.

Від KN-23 до KN-30: як КНДР стала постачальником балістики для Росії

Росія вже не перший рік використовує північнокорейські боєприпаси у війні проти України.

Раніше найбільше було відомо про KN-23 і KN-24. Це північнокорейські твердопаливні балістичні ракети малої дальності, які за загальною концепцією нагадують російський «Іскандер-М».

Українські військові вже фіксували застосування цих ракет по території України.

KN-30 стала новим елементом цієї співпраці.

За даними, які Головне управління розвідки Міністерства оборони України надало «Українській правді», станом на липень Росія мала приблизно 50 північнокорейських балістичних ракет KN-23, KN-24 і KN-30.

Військовий портал «Мілітарний» зазначав, що до цього не було достовірних повідомлень про передачу Росії KN-30 або їх бойове застосування проти України.

Тобто йдеться про якісне розширення номенклатури північнокорейської зброї в російському арсеналі.

Що таке KN-30

KN-30 — це західне позначення північнокорейської Hwasong-11C, яку також називають Hwasong-11Da.

Ракета належить до сімейства Hwasong-11 і є збільшеною версією попередніх північнокорейських балістичних ракет.

Вона має:

твердопаливний двигун;
мобільну наземну пускову установку;
довжину приблизно 10,1–10,2 метра;
діаметр близько 1,26 метра;
заявлену дальність щонайменше 600 км;
за окремими оцінками — максимальну дальність до 900 км.

Для порівняння, KN-23 має довжину приблизно 8,77 метра і діаметр близько 1,1 метра.

Тобто KN-30 фізично більша за попередню модель.

Її перший відомий випробувальний запуск відбувся 25 березня 2021 року. Тоді ракета продемонструвала дальність щонайменше 600 км.

Публічно її показали ще раніше — на військовому параді у Пхеньяні 14 січня 2021 року.

Головна інтрига KN-30 — бойова частина до 2,5 тонни

Найбільш незвичною характеристикою KN-30 є заявлена маса бойової частини.

Північна Корея стверджувала, що ракета може нести до 2,5 тонни.

Якщо така характеристика справді реалізована у бойовій конфігурації, це робить KN-30 значно потужнішою за більшість балістичних ракет цього класу.

Авіаційний експерт Богдан Долінце в коментарі УНІАН навіть порівнював потенційну потужність такої бойової частини з кількома ракетами KN-23/24 або приблизно п’ятьма «Іскандерами».

Але до такого порівняння потрібно ставитися обережно.

Маса бойової частини сама по собі не означає прямої еквівалентності кільком іншим ракетам. Реальний ефект залежить від:

кількості вибухової речовини;
її типу;
конструкції бойової частини;
способу підриву;
характеру цілі;
точки влучання.

Крім того, сама цифра 2,5 тонни не має повного незалежного підтвердження.

900 км і 2,5 тонни одночасно? Експерти сумніваються

Саме тут виникає одна з головних технічних суперечностей навколо KN-30.

У публікаціях про ракету часто одночасно називають дві характеристики:

дальність до 900 км і бойова частина до 2,5 тонни.

Військовий експерт Сергій Згурець вважає, що до такого поєднання потрібно ставитися скептично.

Логіка проста: що важча бойова частина, то більше енергії необхідно ракеті для її доставки на далеку відстань.

Тому максимальна дальність і максимальне бойове навантаження, найімовірніше, не можуть досягатися одночасно.

Як пояснював Згурець, якщо KN-30 справді здатна летіти приблизно на 900 км, її бойова частина на такій дистанції, ймовірно, буде значно легшою.

І навпаки: якщо ракета несе бойову частину близько 2,5 тонни, дальність повинна істотно зменшуватися.

Тому цифри 900 км і 2,5 тонни правильніше розглядати як крайні параметри різних конфігурацій, а не як гарантовані характеристики одного бойового пуску.

Наскільки точною є KN-30

Ще одна велика проблема північнокорейської балістики — точність.

Саме цей параметр може суттєво відрізняти KN від сучасної високоточної зброї.

Згурець наводив оцінку, згідно з якою на дальності близько 800 км відхилення ракети від заданої цілі може досягати приблизно 18 км.

Якщо ця оцінка правильна, використовувати таку ракету для гарантованого ураження невеликого точкового об’єкта надзвичайно складно.

Але це не означає, що ракета стає менш небезпечною.

Навпаки, поєднання:

великої бойової частини + низької точності

створює особливо високий ризик для міст і цивільного населення.

Саме тому Згурець називає північнокорейські ракети передусім «зброєю терору».

Чому неточна ракета може бути особливо небезпечною для міст

У високоточній ракетній зброї головна мета — доставити бойову частину максимально близько до конкретної визначеної точки.

Але якщо ракета має значну похибку і водночас несе дуже велику бойову частину, наслідки її застосування стають менш передбачуваними.

Долінце характеризує подібну зброю як потенційно «невибіркову».

Проблема полягає в тому, що навіть якщо ракета спрямована на військовий або інфраструктурний об’єкт, значне відхилення може привести її у житловий район.

Якщо йдеться про бойову частину вагою сотні кілограмів або навіть кілька тонн, наслідки можуть бути масштабними.

Тому низька точність у цьому випадку — не лише технічний недолік.

В умовах застосування проти густонаселених територій це окрема загроза для цивільних.

Де Росія може розгортати нові ракети

Окремі повідомлення вказують на Воронезьку область як один із районів можливого розгортання північнокорейських ракет.

За даними Army Recognition, там можуть використовуватися шість транспортно-монтувальних пускових установок.

Повідомлялося також, що до їх експлуатації можуть бути залучені північнокорейські військові разом із російською 112-ю гвардійською ракетною бригадою.

Ця інформація потребує окремого підтвердження, але сама географія розгортання має очевидну військову логіку.

Воронезька область розташована достатньо близько до України, щоб ракети середньої для цього класу дальності могли діставати значну частину української території.

Водночас пускові установки можуть перебувати далеко від безпосередньої лінії кордону.

Які області України можуть опинитися в зоні ураження

Якщо KN-30 справді має дальність 600–900 км, то залежно від точки запуску під потенційною загрозою можуть опинитися:

Сумська область;
Харківська область;
Чернігівська область;
Полтавська область;
Київська область;
Дніпропетровська область;
Запорізька область.

Однак конкретну карту ураження не можна будувати лише за цифрою максимальної дальності.

Зона залежатиме від:

точної позиції пускової установки;
конкретної модифікації ракети;
маси бойової частини;
профілю траєкторії;
фактичних характеристик двигуна.

Тому наведений перелік областей варто розглядати як потенційну географію загрози, а не як гарантовану зону ураження.

Чому велика дальність важлива для Росії

Якщо KN-30 справді здатна долати 600 км і більше, це дає російським військовим важливу перевагу.

Пускові установки можна відводити далі від українського кордону.

Це:

збільшує район можливого маневру;
ускладнює розвідку;
збільшує кількість потенційних стартових позицій;
може зменшувати ризик ураження пускових установок українськими далекобійними засобами.

Тобто збільшення дальності ракети змінює не лише перелік потенційних цілей в Україні.

Воно змінює і географію, з якої Росія може вести вогонь.

Скільки північнокорейських ракет уже має Росія

Тут є кілька різних цифр, і їх важливо не змішувати.

За інформацією ГУР, станом на липень Росія мала приблизно 50 ракет KN-23, KN-24 і KN-30 разом.

При цьому в інших публікаціях і прогнозах фігурують:

близько 120 ракет, які можуть бути розгорнуті або поставлені;
до 150 ракет як потенційний масштаб подальших поставок.

Це не означає, що Росія вже має 120 або 150 KN-30.

Йдеться про можливі майбутні поставки або сукупний обсяг різних типів північнокорейських ракет.

Тому найбільш твердо підтвердженою у наведених матеріалах залишається оцінка близько 50 ракет трьох типів станом на липень.

Чи справді KN-30 уже застосовувалася проти України

На цьому етапі це залишається відкритим питанням.

Станом на 24 серпня підтверджених пусків саме KN-30 по Україні не було зафіксовано.

Росія вже застосовувала KN-23 та KN-24.

Щодо KN-30 експерти допускають кілька сценаріїв:

ракети вже передані Росії, але поки не використовувалися;
вони проходять підготовку до бойового застосування;
окремі пуски могли вже відбутися, але тип ракети ще остаточно не ідентифікований.

Долінце припускав, що Росія або вже могла випробувати нові ракети в бойових умовах, або зробить це найближчим часом.

Однак без офіційної ідентифікації уламків чи інших підтверджень називати бойове застосування KN-30 встановленим фактом зарано.

До 12 ракет за одну атаку?

Окрема тема — кількість ракет, які Росія потенційно може запускати одночасно.

Долінце зазначає, що відомо щонайменше про шість пускових установок.

Залежно від конструкції вони можуть нести одну або дві ракети.

Таким чином, теоретично йдеться про можливість одночасного застосування до 12 ракет.

Але це максимальна оцінка, а не підтверджений бойовий сценарій.

На реальну кількість впливають:

тип пускової;
наявність готових ракет;
технічний стан;
логістика;
необхідність перезарядження;
бойове планування.

Час підготовки установки до наступної атаки може становити від кількох годин і більше.

Як зберігають такі ракети

За словами Долінце, балістичні ракети зазвичай не тримають постійно безпосередньо біля пускових установок.

Основний запас зберігається на захищених складах.

До пускових позицій доставляють обмежену кількість ракет, необхідну для конкретного бойового завдання.

Це означає, що оцінювати реальну загрозу лише за кількістю пускових установок недостатньо.

Не менш важливі:

склади;
транспорт;
маршрути доставки;
технічні підрозділи;
командні пункти.

Саме вся ця інфраструктура визначає здатність проводити повторні ракетні атаки.

Чи можуть Patriot збивати KN

Україна вже має досвід протидії північнокорейським балістичним ракетам.

Росія застосовувала KN-23 і KN-24, тому ці типи цілей уже відомі українській протиповітряній та протиракетній обороні.

За словами Долінце, Patriot достатньо ефективно працюють проти таких ракет.

Однією з потенційних слабких сторін сімейства KN він називає нижчу швидкість порівняно з деякими російськими балістичними ракетами.

Теоретично це може полегшувати роботу протиракетної оборони.

Однак проблема полягає в тому, що систем, здатних ефективно перехоплювати балістичні ракети, в України обмежена кількість.

Тому кожен додатковий балістичний пуск має значення.

Навіть збита ракета залишається небезпечною

Перехоплення балістичної ракети не завжди означає повне усунення загрози.

Особливо якщо йдеться про великий боєприпас із важкою бойовою частиною.

Якщо ракета перехоплена, але бойова частина не здетонувала в повітрі, великі уламки та сама бойова частина можуть падати на землю.

У випадку KN-30 ця проблема може бути особливо серйозною через значну масу ракети.

Тобто система ПРО може врятувати об’єкт, у який летіла ракета, але ризик від уламків для цивільних все одно залишається.

Чому Росії взагалі потрібні північнокорейські ракети

На перший погляд, може виникнути питання: навіщо Росії імпортна балістика, якщо вона має власні «Іскандери» і продовжує їх виробляти?

Відповідь насамперед у кількості.

Ракетна війна потребує величезного запасу боєприпасів.

Росія регулярно використовує:

«Іскандер-М»;
«Кинджали»;
крилаті ракети різних типів;
північнокорейські KN;
ударні безпілотники.

Власне виробництво має фізичні межі.

Кожна отримана від КНДР ракета дозволяє Росії або здійснити додатковий пуск, або зберегти власний боєприпас для наступної атаки.

Тому навіть менш досконала імпортна ракета може мати високу військову цінність.

Для виснаження ППО ракета не обов’язково має бути найточнішою

Це один із ключових моментів.

У масованій атаці Росії не кожна ракета повинна бути високоточною або технологічно досконалою.

Для української ППО будь-яка балістична ракета залишається реальною загрозою.

Її потрібно:

виявити;
класифікувати;
супроводжувати;
за можливості перехопити.

Це означає використання радарів, командних систем і найціннішого ресурсу — ракет-перехоплювачів.

Тому навіть порівняно неточна KN може виконувати функцію виснаження української ПРО.

Сила — у комбінованих атаках

Окремо північнокорейські ракети не змінюють баланс війни.

Набагато важливішим є те, як Росія може їх застосовувати.

Під час масштабних атак Москва одночасно використовує різні типи озброєння:

дрони → крилаті ракети → балістичні ракети → аеробалістичні ракети.

Кожна категорія створює для ППО різну проблему.

Дрони можуть йти на малих висотах і масово перевантажувати вогневі групи.

Крилаті ракети летять за складними маршрутами.

Балістичні ракети мають дуже короткий час підльоту.

У результаті українська система оборони повинна одночасно реагувати на десятки або сотні цілей різних типів.

Саме в такому сценарії додаткові KN стають особливо небезпечними.

Чому Росія може використовувати KN як «другий ешелон» балістики

Росія має власні балістичні ракети, але їхній запас не безмежний.

Північнокорейська зброя може виконувати роль додаткового резерву.

Умовно Москва може використовувати:

«Іскандери» — для найбільш важливих цілей;

KN — для збільшення масованості удару, перевантаження ПРО та ударів по великих стаціонарних об’єктах.

Це лише один із можливих сценаріїв, але він добре пояснює військову цінність північнокорейських поставок.

Росії не потрібно, щоб KN-30 була кращою за «Іскандер».

Достатньо, щоб її було багато.

Які об’єкти можуть бути цілями

Якщо ракета має велику бойову частину, але порівняно низьку точність, найбільш логічними цілями стають великі стаціонарні об’єкти.

Серед них можуть бути:

промислові підприємства;
енергетична інфраструктура;
транспортні вузли;
великі склади;
військові бази;
аеродроми;
інші об’єкти значної площі.

Тобто Росія може частково компенсувати низьку точність вибором цілей, для яких промах у сотні метрів або навіть більше не завжди означатиме повну втрату ефекту.

Але що більшим є відхилення, то вищий ризик для житлової забудови поруч.

Чому термін «зброя невибіркової дії» тут має значення

Сам по собі технічний рівень точності ракети ще не визначає її правовий статус.

Але застосування боєприпасу з великою бойовою частиною та значною похибкою проти цілей у густонаселених районах різко підвищує ризик невибіркового ураження.

Саме на це звертають увагу українські експерти.

Якщо точність ракети не дозволяє гарантовано відокремити військову ціль від розташованих поруч цивільних об’єктів, її застосування в міській забудові створює особливу загрозу населенню.

Тому KN-30 потрібно оцінювати не лише за дальністю або масою бойової частини.

Ключове питання — де і проти яких цілей її використовуватиме Росія.

Що означають поставки KN-30 для української ППО

Для України ця історія має щонайменше три наслідки.

1. Більше балістичних ракет

Навіть десятки додаткових ракет означають десятки додаткових потенційних атак.

2. Більше навантаження на Patriot

Саме комплекси цього класу є одним із головних засобів захисту від балістичних цілей.

Ракети-перехоплювачі дорогі, а їхній запас обмежений.

3. Складніші комбіновані удари

KN можуть запускатися разом з «Іскандерами», крилатими ракетами та дронами.

Тому їхня небезпека зростає не тільки через характеристики конкретної ракети, а через місце в загальній архітектурі російської атаки.

Чому 120–150 ракет можуть суттєво змінити ситуацію

Якщо майбутні поставки справді досягнуть понад сотні ракет, це вже буде не разова допомога.

Йтиметься про системне постачання Росії балістичними боєприпасами.

Навіть якщо частина ракет має нижчу точність або гірші характеристики порівняно з російськими аналогами, сотня додаткових балістичних ракет — це значний бойовий ресурс.

Для України це означає необхідність мати відповідний запас перехоплювачів.

У такій війні математичне співвідношення між кількістю ракет нападника і кількістю ракет ПРО захисника набуває критичного значення.

КНДР допомагає Росії обходити обмеження власного виробництва

Північнокорейські поставки мають і стратегічний вимір.

Росії більше не потрібно покладатися виключно на власний військово-промисловий комплекс.

Вона може доповнювати виробництво імпортом.

Це дозволяє:

швидше відновлювати витрачені запаси;
підтримувати високу інтенсивність ударів;
накопичувати ракети між великими атаками;
використовувати власні боєприпаси вибірково;
створювати більші ударні пакети.

У цьому сенсі КНДР фактично стає зовнішньою складовою російського ракетного потенціалу.

Найбільша загроза — не KN-30 сама по собі

На тлі заяв про дальність у 900 км і бойову частину вагою 2,5 тонни легко сприймати KN-30 як своєрідну нову «суперракету».

Але наявні дані такого висновку не підтверджують.

Навпаки, про ракету відомо недостатньо.

Немає надійного підтвердження, що вона одночасно:

летить на 900 км;
несе 2,5 тонни бойового навантаження;
має заявлену точність;
уже використовувалася у бойових умовах проти України.

Тому головну небезпеку варто шукати не в окремій характеристиці.

Вона — в системі.

Що змінюється для України

Поява KN-30 не створює принципово нового типу загрози — Україна вже давно перебуває під ударами балістичних ракет.

Але вона може змінити масштаб загрози.

Якщо КНДР стабільно постачатиме Росії ракети різних типів, Москва отримає можливість частіше формувати великі ударні пакети.

У такому випадку головною проблемою буде вже не питання, наскільки досконала одна конкретна ракета.

Головною стане арифметика:

скільки балістичних ракет Росія може запустити і скільки Україна може перехопити.

Саме тому навіть технічно посередня, неточна або застаріла ракета може мати стратегічну цінність, якщо вона надходить десятками чи сотнями.

KN-30 поки залишається ракетою з великою кількістю невідомих.

Заявлена Північною Кореєю бойова частина до 2,5 тонни не підтверджена незалежно. Максимальна дальність у 900 км також викликає питання, особливо якщо йдеться про політ із максимальним бойовим навантаженням.

Неясною залишається і точність ракети.

Але це не робить її незначною загрозою.

Навпаки, для України найбільш небезпечним є те, що Росія отримує ще один канал системного поповнення запасів балістичних ракет.

KN-30 може виявитися менш точною за російські аналоги, але в умовах масованої атаки Росії цього може бути достатньо.

Кожна така ракета змушує українську систему ППО реагувати.

Кожна потребує рішення — перехоплювати її чи зберігати дефіцитний боєприпас для іншої цілі.

А якщо одночасно летять «Іскандери», KN, крилаті ракети та десятки або сотні безпілотників, кількість сама стає зброєю.

Саме тому значення північнокорейської балістики виходить далеко за межі характеристик KN-30.

Головна зміна полягає в іншому: російський ракетний арсенал дедалі менше залежить лише від російського виробництва.

КНДР стає додатковим постачальником балістичних засобів для війни проти України, а потенційне зростання поставок із десятків до сотень ракет може дозволити Росії довше підтримувати інтенсивність ударів, збільшувати їхню масованість і системно виснажувати українську протиракетну оборону.

Тому KN-30 — це не стільки історія про одну нову ракету.

Це історія про поступове формування нового зовнішнього джерела російської балістики — і про те, як військове партнерство Москви та Пхеньяна безпосередньо збільшує ракетну загрозу для України.