Швейцарці відхилили одну з найсуттєвіших спроб за десятиліття змінити правила, за якими країна трактує власний нейтралітет. На референдумі 27 вересня близько 70% виборців проголосували проти так званої Ініціативи про нейтралітет, яка пропонувала закріпити в Конституції значно жорсткіші обмеження на санкції та військове співробітництво.
Ініціатива не отримала більшості в жодному кантоні. Таким чином, Швейцарія зберігає нинішню модель: вона залишається нейтральною державою і не є членом НАТО, але уряд матиме можливість надалі приєднуватися до санкцій Європейського Союзу, зокрема проти Росії, а також співпрацювати з НАТО у сферах, які Берн вважає сумісними зі своїм нейтральним статусом.
Це має безпосереднє значення для України. У разі перемоги прихильників ініціативи Швейцарії, за офіційним тлумаченням її уряду, довелося б переглянути вже чинні санкції проти Росії. Берн також утратив би значну частину простору для подальшого приєднання до нових європейських обмежень.
Референдум завершився протилежним результатом: автоматичного демонтажу санкційного режиму не буде.
Що саме вирішували швейцарці
Офіційна назва пропозиції — народна ініціатива «За збереження швейцарського нейтралітету». Її прихильники хотіли не просто підтвердити традиційний нейтральний статус країни, а детально прописати його межі безпосередньо у Федеральній конституції.
Це принципово важлива відмінність.
Швейцарський нейтралітет і зараз має конституційне та міжнародно-правове підґрунтя. Але Конституція не містить вичерпного переліку того, які конкретно санкції, форми міжнародного військового співробітництва чи дипломатичні кроки дозволені державі.
Тому значну частину рішень Берн ухвалює залежно від конкретної міжнародної ситуації. Саме цей простір для політичного маневру ініціатива і пропонувала істотно звузити.
У разі її схвалення в Конституції мали з’явитися чотири ключові принципи.
По-перше, нейтралітет Швейцарії визначався б як «вічний і озброєний».
По-друге, країні заборонялося б вступати до військових або оборонних союзів. Але значно важливішою була інша частина норми: співпрацювати з такими альянсами Швейцарія могла б лише тоді, коли на неї вже напали або безпосередньо готувався напад.
По-третє, країна не могла б брати участь у війнах між іншими державами.
І, нарешті, Швейцарії заборонялося б застосовувати санкції проти держав, які беруть участь у війні. Виняток передбачався для санкцій Організації Об’єднаних Націй і заходів, необхідних для запобігання обходу чужих санкцій.
Саме останні два елементи зробили референдум особливо важливим у контексті війни Росії проти України.
Чому в центрі дискусії опинилася Росія
Формально текст ініціативи не був присвячений Росії чи Україні. Він мав універсально застосовуватися до майбутніх міжнародних конфліктів.
Однак політичним каталізатором дискусії стало рішення Берна після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
28 лютого 2022 року Федеральна рада вирішила приєднатися до санкцій ЄС проти Росії. Уряд тоді спеціально наголосив, що, на його думку, економічні санкції не порушують міжнародно-правових обов’язків нейтральної держави: Швейцарія не вступає у війну і не надає військової підтримки одній зі сторін лише через те, що застосовує економічні обмеження.
Відтоді Берн значною мірою синхронізує свої російські санкції з Європейським Союзом.
19 серпня 2026 року, наприклад, Федеральна рада повідомила про імплементацію додаткових заходів із 20-го санкційного пакета ЄС. На той момент у зв’язку з війною проти України швейцарські обмеження із замороження активів поширювалися приблизно на 2790 фізичних та юридичних осіб.
Масштаб має значення ще й через роль Швейцарії як одного зі світових фінансових центрів.
За даними швейцарського Державного секретаріату з економічних питань SECO, станом на 1 липня 2026 року в країні в межах російського санкційного режиму було заблоковано приблизно 8,5 млрд швейцарських франків фінансових активів, а також 14 об’єктів нерухомості, автомобілі, літаки, предмети мистецтва та інше майно підсанкційних осіб і компаній.
Йдеться саме про замороження, а не автоматичну конфіскацію: власники не можуть вільно розпоряджатися такими активами, але сама санкційна процедура не означає, що право власності автоматично переходить державі.
Що сталося б із санкціями проти Росії у разі перемоги ініціативи
Саме тут наслідки референдуму могли бути найбільш практичними.
Швейцарське Міністерство закордонних справ перед голосуванням прямо відповіло на запитання, чи довелося б після схвалення ініціативи скасувати чинні санкції проти Росії.
Відповідь уряду була: виходячи з формулювання ініціативи, так.
Новий конституційний припис забороняв би санкції проти держав — сторін війни, якщо вони не запроваджені ООН. Уряд пояснював, що за такої моделі Швейцарія більше не могла б просто переймати санкції ЄС проти Росії, як робить це з 2022 року. Чинні заходи також довелося б аналізувати й переглядати.
Водночас ініціатива містила важливе виключення: Швейцарія могла б застосовувати заходи, необхідні для того, щоб її територію чи фінансову систему не використовували для обходу санкцій інших держав.
Тобто країна не обов’язково перетворилася б на повністю вільний від обмежень фінансовий канал для підсанкційних операцій. Але її власний санкційний режим був би значно вужчим.
Інше виключення стосувалося санкцій ООН.
На практиці для Росії це мало особливе значення: Росія є одним із п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН і має право вето. Негативний голос будь-якого постійного члена блокує ухвалення непроцедурного рішення Ради Безпеки. Отже, резолюція про санкції проти Росії, проти якої Москва проголосувала б як постійний член, не могла б бути ухвалена.
Тому для російського напрямку обмеження Швейцарії лише санкціями ООН означало б радикально вужчий санкційний інструментарій, ніж нинішній.
Санкції і нейтралітет — це суперечність?
Саме навколо цього питання точилася значна частина політичної суперечки.
Швейцарська система фактично розрізняє право нейтралітету та політику нейтралітету.
Право нейтралітету визначає юридичні зобов’язання держави під час міжнародного збройного конфлікту — насамперед вимогу не ставати військовою стороною війни та однаково виконувати відповідні обов’язки щодо воюючих держав.
Політика нейтралітету значно ширша. Вона стосується того, як держава поводиться дипломатично, економічно та безпеково, щоб її нейтральний статус залишався переконливим і водночас відповідав її національним інтересам.
Федеральна рада відстоює позицію, що економічні санкції самі по собі не порушують права нейтралітету. Саме на цьому тлумаченні ґрунтувалося рішення приєднатися до санкцій ЄС після російського вторгнення.
Прихильники ініціативи з цим не погоджувалися. Вони вважали, що участь в односторонніх або європейських санкціях означає політичне приєднання до однієї зі сторін і послаблює довіру до Швейцарії як потенційного посередника.
Саме тому вони пропонували позбавити уряд можливості щоразу самостійно визначати межі допустимого і встановити жорсткі правила безпосередньо в Конституції.
Результат референдуму не вирішує цю теоретичну дискусію остаточно. Але юридично нинішня практика залишається можливою.
Чому друге велике питання стосувалося НАТО
Санкції були лише половиною запропонованої зміни.
Інша половина стосувалася відносин Швейцарії з НАТО.
Швейцарія не є членом Альянсу і на неї не поширюється його принцип колективної оборони. Проте Берн десятиліттями співпрацює з НАТО, не відмовляючись від нейтрального статусу.
Країна приєдналася до програми Partnership for Peace у 1996 році, а наступного року — до Ради євроатлантичного партнерства. Зараз співпраця охоплює підготовку військових, взаємосумісність, обмін досвідом, розвиток оборонних можливостей і науково-технологічні напрями. У березні 2025 року Швейцарія також долучилася до розширеного партнерства Організації НАТО з науки й технологій.
Швейцарські військові беруть участь і в місії KFOR у Косові, яка має міжнародний мандат.
Тобто нинішня модель виглядає так: не членство в НАТО, але практична співпраця там, де Берн вважає її сумісною з нейтралітетом.
Ініціатива могла суттєво звузити цю модель.
Перед референдумом уряд визнавав, що точну межу нової заборони довелося б визначати після голосування. Однак він прямо називав серед потенційно обмежених напрямів спільні навчання з НАТО та обмін даними. Під питанням могли опинитися й окремі міжнародні миротворчі формати.
Після відхилення ініціативи цього конституційного обмеження не буде.
Хто виступав за жорсткіший нейтралітет
Ініціативу просували організація Pro Schweiz та представники Швейцарської народної партії — SVP.
Їхній головний аргумент полягав у тому, що сучасна практика дозволяє уряду надто вільно змінювати трактування нейтралітету залежно від зовнішньополітичної ситуації.
На думку прихильників, суворо закріплений нейтралітет мав би знизити ризик поступового втягування Швейцарії у військово-політичні блоки, захистити її від зовнішнього тиску та посилити довіру до Берна як посередника. Вони також заперечували сумісність санкцій проти воюючої держави з повноцінним нейтралітетом.
Водночас підтримка ініціативи не обмежувалася одним політичним середовищем. Окремі ліві пацифістські й антиглобалістські групи також виступали за неї, але з іншою аргументацією — через принципи неприєднання, демілітаризації та дистанціювання від НАТО.
Федеральний уряд, парламент і більшість великих партій виступили проти.
Їхня позиція полягала не у відмові від нейтралітету, а в тому, що його детальна фіксація в Конституції позбавила б державу можливості адаптувати політику до конкретних криз.
Парламент теж не підтримав ініціативу
До референдуму питання пройшло тривале обговорення у швейцарському парламенті.
У березні 2026 року Національна рада рекомендувала відхилити ініціативу 128 голосами проти 60. При цьому парламент певний час обговорював компромісний варіант: закріпити в Конституції сам принцип «вічного й озброєного» нейтралітету, але не вводити жорсткої заборони на санкції та міжнародну військову співпрацю.
У підсумку й цей контрпроєкт відхилили.
19 березня Рада кантонів погодилася відмовитися від нього 29 голосами проти 11 при чотирьох утриманнях. Тож на референдум виборці отримали саме первинну ініціативу без альтернативного конституційного варіанта.
Наскільки переконливим виявився результат
За фінальними даними, близько 70% швейцарських виборців сказали «ні». Жоден кантон не дав ініціативі більшості.
Розрив був значним у різних частинах країни.
У Базелі-Штадті частка противників наблизилася до 80%. У Невшателі вона перевищила 75%, у Во — 73%. Найближчим до підтримки ініціативи був Тічино, але й там більшість — трохи понад 51% — проголосувала проти.
Для конституційної народної ініціативи в Швейцарії потрібна подвійна більшість — виборців і кантонів. У цьому випадку пропозиція не набрала жодної з них.
Водночас із результату не варто робити ширший висновок, ніж дозволяє саме питання референдуму.
Швейцарці не голосували за вступ до НАТО. Не голосували вони й окремо за кожний пакет санкцій ЄС або за конкретну модель підтримки України.
Вони відхилили пропозицію конституційно заборонити уряду значну частину таких дій у майбутньому.
Це суттєва різниця.
Що тепер буде із санкціями проти Росії
У короткостроковій перспективі — нічого автоматично не змінюється.
Швейцарські санкції проти Росії залишаються чинними. Заморожені активи залишаються замороженими відповідно до чинних правових режимів, а Берн зберігає можливість приєднуватися до нових рішень Європейського Союзу.
Це, однак, не означає, що Швейцарія зобов’язана автоматично копіювати кожний майбутній пакет ЄС.
Чинна система передбачає політичне рішення Федеральної ради. Уряд може оцінювати конкретні заходи та вирішувати, чи приєднуватися до них повністю, частково або в адаптованій формі.
Саме цю дискрецію і зберіг результат референдуму.
Що змінюється для НАТО
Так само не змінюється формальний статус Швейцарії: вона залишається поза НАТО.
Але Берн не отримує нової конституційної заборони на співпрацю з Альянсом у мирний час.
Тому можуть продовжуватися спільні тренування, програми взаємосумісності, науково-технологічне співробітництво, консультації та інші існуючі формати — за умови, що швейцарська влада вважатиме їх сумісними з нейтралітетом.
Для самої Швейцарії це особливо актуально на тлі ширшої європейської дискусії про ППО, дрони, обмін даними, кібероборону та підготовку армій.
Що результат означає для України
Для України безпосередніх нових пакетів допомоги референдум не створює. Але він усуває ризик різкої зміни швейцарської санкційної політики.
Якби ініціатива перемогла, Берн мав би перейти від системи, у якій він може підтримати європейські санкції, до конституційної моделі, що за загальним правилом забороняла б їх щодо держав, які воюють.
Сам швейцарський уряд визнавав, що це зачепило б санкції проти Росії.
Після референдуму Швейцарія зберігає можливість:
- продовжувати замороження підсанкційних російських активів;
- застосовувати торговельні та фінансові обмеження;
- додавати нових фізичних та юридичних осіб до санкційних списків;
- приєднуватися до нових заходів ЄС;
- протидіяти використанню швейцарської фінансової системи для обходу санкцій.
Станом на серпень 2026 року Берн уже реалізував значну частину 20-го пакета санкцій ЄС проти Росії, тому референдум стосувався не абстрактної майбутньої політики, а режиму, який реально діє.
Але суперечка про нейтралітет нікуди не зникає
Результат голосування закриває конкретну конституційну ініціативу, але не фундаментальну дискусію.
Російське вторгнення в Україну поставило перед Швейцарією питання, яке її політична система могла довго залишати достатньо абстрактним: що саме означає нейтралітет, коли одна європейська держава веде масштабну війну проти іншої, а найближчі економічні партнери Берна запроваджують дедалі ширші санкції?
Один підхід полягає в тому, що нейтралітет насамперед означає військове невтручання, але не політичну байдужість і не відмову від економічних санкцій.
Інший — що справді нейтральна держава повинна дистанціюватися і від таких заходів, якщо вони не мають універсального мандата ООН.
27 вересня швейцарці не ліквідували цю суперечність. Вони лише вирішили не перетворювати друге, значно жорсткіше трактування на обов’язкову конституційну норму.
Референдум у Швейцарії міг стати важливою зміною в європейській санкційній архітектурі.
Перемога ініціативи обмежила б можливість одного з головних світових фінансових центрів приєднуватися до санкцій ЄС проти держав — сторін війни. За оцінкою самого швейцарського уряду, це поставило б під питання і вже чинні санкції проти Росії.
Крім того, Конституція значно жорсткіше обмежила б співпрацю Швейцарії з НАТО.
Цього не сталося.
Близько семи з десяти виборців відхилили запропонований пакет, і його не підтримав жоден кантон. Тому після 27 вересня Швейцарія залишається нейтральною державою, яка не входить до НАТО, але водночас зберігає право співпрацювати з Альянсом і самостійно вирішувати, коли приєднуватися до міжнародних санкцій.
Для України найважливіший практичний наслідок простий: швейцарський санкційний режим проти Росії не буде скасований через цей референдум, а Берн не втратив юридичної можливості приєднуватися до наступних санкцій ЄС.
