Наступний рік — не просто черговий у війні. Це рік, коли війна або перейде у вирішальну фазу, або застигне на роки, перетворившись на нову “корейську лінію” в центрі Європи. У статті для Foreign Affairs британський аналітик Джек Волтінг, відомий своїми дослідженнями для RUSI, описує триетапну стратегію Путіна — шлях до знищення української державності не лише військовими засобами.
За цим планом Кремль має намір підкорити Україну у три етапи, а 2026 рік стане перевіркою, чи вистоїть Україна — або час почне працювати проти неї.
Окуповані регіони для «нової Росії»
Перший етап стратегії, за словами Волтінга, — захоплення або руйнування достатньої кількості територій, щоб Україна залишалася економічно нежиттєздатною без згоди Москви. Мова йде не лише про вже анексовані чотири області — Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку. До цього переліку додаються Харківська, Миколаївська та Одеська області.
Харків
Це індустріальний гігант, друге за розміром місто України. Контроль над ним дозволить Росії отримати потужний військово-промисловий центр, логістичний вузол і психологічну перемогу — злам українського опору.
Миколаїв і Одеса
Миколаїв — ключ до суднобудування та доступу до Чорного моря. Одеса — останній великий морський порт України, вікно у світову економіку. Втрата цих регіонів ізолює Україну, позбавивши її виходу до моря, а разом із цим — економічного суверенітету.
Контроль над цими сімома регіонами, пише Foreign Affairs, дозволить Москві створити “нову економічну реальність”, де решта України існуватиме лише за погодженням із Кремлем.
«Три кроки Путіна»
Крок 1. Військове підкорення
Росія планує утвердити контроль над Донбасом, а потім розпочати нові операції на північ і південь. Покровськ мав бути узятий до листопада 2024-го — графік зірвано, але темп не зупинено. РФ використовує далекобійні дрони на оптоволокні, модернізовані КАБи (з китайськими двигунами) та тотальне руйнування міст, що опинились у зоні досяжності. Мета — зламати стійкість українського тилу, створити “сіру пустелю” між фронтом і рештою країни.
Крок 2. Політико-економічний тиск
Після часткової окупації Москва планує оголосити припинення вогню — але з позиції сили. Умови: «де-факто» визнання окупованих територій і запуск торгово-енергетичних механізмів із залежністю Києва від Москви. Під прикриттям «мирного врегулювання» РФ спробує через тиск і політичні інструменти взяти контроль над Києвом.
Крок 3. Абсорбція
Якщо Україна ослабне — наступить третя фаза: інституційна інтеграція. Аналог білоруського сценарію, коли Росія отримує стратегічний контроль над армією, зовнішньою політикою, економікою.
Україна: три ресурси виживання
Позиція Києва, за Волтінгом, тримається на трьох «китах»: зброя, люди, воля.
1. Зброя — серце оборони
Україна не програє через відсутність духу — вона може програти через нестачу боєприпасів. Європа бере на себе постачання артилерійських снарядів і дронів, але з дефіцитом систем ППО. Виробництво 155-мм снарядів нарешті розширюється у Чехії, Польщі, Німеччині, але навіть у 2026-му воно не перекриє попит фронту. Критичне питання — доступ до американських систем: Patriot, ATACMS, високоточні 155-мм з лазерним наведенням, запчастини для F-16. Без рішень Білого дому — небо над Україною залишається дірявим.
2. Люди — ресурс, який тане
За останні два роки кількість боєздатної піхоти скоротилась майже удвічі. Рішення — не насильницька мобілізація, а якісна підготовка і ротація. Виснажені підрозділи мають отримувати відпочинок і нових бійців, яких тренують найкращі частини. Україна здатна утримувати фронт, але без структурованої системи ротацій ризикує «випалити» бойове ядро армії.
3. Воля — головний чинник стійкості
Незважаючи на втому, суспільство демонструє надзвичайну адаптивність. Проте енергетична криза, соціальні ризики й нестача електрики можуть підірвати довіру до влади. Тому головна задача — підготуватися до зими як до кампанії, а не як до побутового виклику.
Російські слабкі місця
1. Людський фактор і демографічна втома
Росія завербувала близько 420 000 добровольців у 2024 році та ще 300 000 у 2025-му. Але мотивація падає. Високі компенсації більше не працюють, з осені 2025-го мобілізація частково стала примусовою. Відтак, щоб підтримувати наступальні темпи, Кремль має або змінити тактику — скоротити втрати, або змінити саму модель війни.
2. Економіка на нафтовому шлангу
Російська здатність воювати напряму залежить від нафтодоларів. Foreign Affairs наголошує: Україна і партнери мають зосередити зусилля на тіньовому флоті — сотнях старих танкерів, які перевозять нафту під фальшивими прапорами до Індії та Китаю. Заборона на прохід 80% російської морської нафти через Данську протоку може скоротити валютні надходження РФ на десятки мільярдів. Європа має запровадити вторинні санкції проти портів, що приймають ці судна. Це болючіше, ніж ще один пакет санкцій «на папері».
3. Логістика та ППО
Росія витрачає ракети-перехоплювачі швидше, ніж їх виробляє. Українські удари по НПЗ та складам боєприпасів змушують Москву розпорошувати оборону, створюючи “дірки” навіть у стратегічних районах. У 2026-му ця тенденція може стати системною — якщо партнери допоможуть Україні наростити ударні можливості.
Європа прокидається, але повільно
2025 рік показав: Європа нарешті почала робити ставку не лише на допомогу, а й на власне виробництво зброї. Програми ЄС на €100 млрд під виглядом “Ukraine Facility” і “European Defence Industrial Strategy” розширюють виробничі лінії боєприпасів, дронів і ракет. Але поки що брак компонентів і довгі процедури тендерів сповільнюють темпи. “Європа мусить воювати як економіка, а не як бюрократія”, — підсумовує Волтінг.
Зима, що перевірить усе
Україна входить у найважчу зиму з початку повномасштабної війни. За даними “Центренерго” та “Укренерго”, країна вже втратила до 40% генераційних потужностей. Відновлення триватиме місяці. Під прицілом — не лише електростанції, а й магістральні підстанції, газосховища, об’єкти водопостачання. Енергетична слабкість — нова зброя Росії. Якщо світло зникатиме не лише на Донбасі, а й у центрі Києва, це стане інформаційним ударом по стійкості країни. Саме тому, каже Волтінг, “Україна має готуватись не до опалювального сезону, а до кампанії оборони критичної інфраструктури”.
Як змінити розрахунок Кремля
Єдиний шлях зірвати російський план — змінити стратегічну математику Путіна: зробити війну економічно, політично й військово невигідною.
1. Військово — вдарити глибше
Удари по НПЗ, базах і верфях Чорного моря повинні стати системними. Коли РФ не зможе ремонтувати техніку, а ППО буде розтягнуте, ініціатива перейде до Києва.
2. Економічно — перекрити нафтову артерію
Впровадження вторинних санкцій, морська блокада “тіньового флоту”, заборона страхування суден, що перевозять російську нафту. Без грошей — немає війни.
3. Політично — зберегти єдність
Росія чекає, що Захід втомиться. Тому головний фронт — не лише біля Покровська чи Херсона, а й у Брюсселі, Берліні, Вашингтоні. Якщо збережеться єдність партнерів, Кремль не зможе зіграти на протиріччях.
Можливі сценарії 2026 року
| Сценарій | Характеристика | Наслідки |
|---|---|---|
| Оптимістичний | Масштабна підтримка партнерів, ефективна мобілізація, санкції блокують доходи РФ | Україна утримує фронт, готує контрнаступ у 2027-му |
| Базовий | Часткова підтримка, війна переходить у стагнацію | Фронт стабілізується, але РФ закріплює окупацію |
| Песимістичний | Захід втомлюється, енергокриза послаблює тил | РФ нав’язує “замороження” на своїх умовах |
Уроки війни і «останній маневр»
Foreign Affairs робить головний висновок: війна не може бути виграна лише героїзмом. Її виграють інституційна дисципліна, стратегічна промисловість і стійкість союзів. 2026 рік стане роком, коли світ або зламає логіку кремлівської війни, або дозволить їй переродитись у нову довгу епоху тиску. Україна вже показала, що здатна стримувати. Настав момент довести, що здатна виграти.
2026 рік — це фронт часу. 2026 рік — це термін для вирішального фронту не лише на полі бою, а й на політичному, економічному та дипломатичному. Якщо партнери України не підсилять свою підтримку, а Україна не підготується до затяжного виснажливого процесу, саме Росія може скористатись “вікном можливостей”. Але якщо Україна та її союзники встигнуть мобілізувати ресурси — тоді є шанс змінити траєкторію війни.
За матеріалами liga.net
