ФСБ хоче скасувати прикордонні зони у Ростовській і Воронезькій областях біля окупованих районів Донеччини та Луганщини, а також змінити режим між окупованими Кримом і частиною Херсонщини. Формально йдеться лише про відомчі накази. Насправді Москва прибирає ще один адміністративний слід того, що ці території є українськими, та намагається перетворити старий міжнародний кордон на звичайну внутрішню межу. Водночас жодне рішення ФСБ не змінює статусу окупованої території за міжнародним правом.
Федеральна служба безпеки Росії у серпні 2026 року запропонувала скасувати свої попередні накази, якими визначалися прикордонні зони у Ростовській і Воронезькій областях РФ. Йдеться про російські території вздовж міжнародно визнаного кордону з українськими Донецькою та Луганською областями.
Окремий проєкт стосується окупованого Криму: ФСБ пропонує скасувати наказ 2014 року про прикордонну зону на півострові, фактично прибравши відповідний режим на напрямку окупованої частини Херсонської області. Частина спеціального режиму має залишитися лише на островах у Чорному морі.
На перший погляд це може виглядати як суто бюрократична зміна — скасування кількох старих наказів. Проте вона вписується у значно ширший процес. Після незаконної спроби анексії чотирьох українських областей у 2022 році Москва систематично перебудовує окуповані території так, наче вони є звичайними регіонами РФ: поширює на них російське законодавство, адміністративні органи, систему документів, освіти та управління.
Тепер черга дійшла до самого кордону.
Що саме хоче скасувати ФСБ
Важливе уточнення: ФСБ не скасовує міжнародний кордон між Україною та Росією — і не здатна цього зробити.
У проєктах ідеться про прикордонні зони, тобто території зі спеціальним режимом, які Росія свого часу встановила на своєму боці міжнародно визнаного російсько-українського кордону.
Для Ростовської області такий режим визначав наказ ФСБ №282 від 19 червня 2018 року. Він охоплював низку прикордонних районів і міст, серед яких Чертковський, Міллеровський, Тарасовський, Каменський, Красносулинський, Куйбишевський, Матвієво-Курганський і Неклиновський райони, а також міста Донецьк і Гуково.
У Воронезькій області відповідний режим встановлював наказ ФСБ №593 від 17 грудня 2020 року.
Для окупованого Криму ФСБ ще у листопаді 2014 року видала наказ №659 про межі прикордонної зони. Тепер і його пропонують скасувати.
Саме ці три нормативні акти ФСБ тепер намагається прибрати.
І тут виникає ключове питання: чому Росія, яка ще у 2022 році оголосила окуповані українські території своїми, чотири роки продовжувала зберігати на старому кордоні режим, властивий державному кордону?
Нинішній крок фактично ліквідує цю нормативну суперечність.
Що таке прикордонна зона і чому її скасування має практичне значення
Прикордонна зона — це не сама державна межа, а прилегла до неї територія, де діє посилений режим контролю.
До неї можуть застосовуватися спеціальні правила в’їзду та перебування, перевірки документів, обмеження для транспорту та господарської діяльності, а в окремих випадках — необхідність отримувати спеціальні дозволи.
Наприклад, російське прикордонне управління саме пояснювало, що відповідно до наказу №282 у прикордонних районах Ростовської області діяли правила прикордонного режиму. Для частини людей в’їзд передбачав документи та спеціальні перепустки. У п’ятикілометровій смузі біля кордону вимоги були ще жорсткішими.
За даними російських органів, для громадян РФ оформлення відповідної перепустки могло тривати до 15 робочих днів, а для іноземців — до 30. Особи, які перебували у прикордонній зоні, повинні були мати при собі документи, що давали право там знаходитися.
Це означає, що стара українсько-російська межа продовжувала існувати не лише на міжнародних картах.
Вона залишалася закладеною у внутрішні російські адміністративні процедури.
Тепер Москва намагається прибрати і цей бар’єр.
Чи означає це, що блокпости та перевірки зникнуть
Не обов’язково.
Скасування прикордонної зони не слід автоматично трактувати як демонтаж усіх постів контролю між Росією та окупованими територіями.
ФСБ може прибрати один конкретний правовий режим, але водночас залишити перевірки на інших підставах: через воєнний стан, контррозвідувальні заходи, діяльність військових, поліції, Росгвардії, міграційних служб чи окупаційних адміністрацій.
Тому твердження, що після ухвалення наказів між Росією та окупованою Донеччиною або Луганщиною автоматично настане абсолютно вільне пересування, було б передчасним.
Але один із формальних рівнів контролю справді має зникнути.
І це важливо не тільки символічно.
Менше спеціальних прикордонних процедур потенційно означає простіше переміщення людей, автомобілів і вантажів між російськими регіонами та окупованими територіями. А отже — подальше включення окупованого Донбасу у транспортну, економічну й адміністративну систему РФ.
Для Москви саме це і є необхідним результатом.
Чому Росія робить це лише через чотири роки після оголошеної «анексії»
У вересні 2022 року Росія провела на окупованих територіях так звані референдуми, а після них оголосила про «приєднання» Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Після цього російське законодавство було переписане так, щоб представити українські території як суб’єкти Російської Федерації.
У російському федеральному конституційному законі щодо окупованої Донеччини прямо записано: та частина її межі, яка, за російським формулюванням, «сопряжена з територією іноземної держави», вважається державним кордоном Росії. Аналогічна норма міститься у російському законі щодо Луганської області.
Тобто внутрішня логіка Москви виглядає так: межа між Ростовською областю РФ та окупованою Донеччиною більше не повинна вважатися державним кордоном, бо обидві території Росія оголосила своїми.
А умовний «зовнішній кордон РФ» Москва на папері пересунула на захід — до адміністративних меж українських областей, які вона проголосила анексованими.
Саме тут проявляється фундаментальна суперечність російської конструкції.
Росія досі не контролює всі території, які сама записала до свого складу. Reuters у серпні 2026 року також констатував, що Москва не встановила повного контролю над усіма чотирма областями, які оголосила анексованими.
Тому виникає парадоксальна ситуація: за російським законодавством державний кордон РФ нібито проходить територіями, частина яких перебуває під контролем України і де тривають бойові дії.
ФСБ тепер лише приводить старі відомчі правила у відповідність до цієї політичної конструкції.
Від паспорта до кордону: як працює адміністративна анексія
Скасування прикордонних зон варто розглядати не ізольовано, а як частину багаторічної політики.
Після окупації Росія почала не просто контролювати захоплені території військово. Вона намагається замістити українську державу російськими інституціями.
Це стосується системи органів влади, судів, освіти, документів, соціальних виплат, виборчих процедур і громадянства.
Моніторингова місія ООН з прав людини документувала систематичне запровадження російських систем управління на окупованій території, а також тиск на українців із вимогою отримувати російські паспорти. У березні 2025 року російська влада встановила новий термін, до якого українці на окупованих територіях мали «врегулювати» свій статус відповідно до російських правил.
Reuters у спеціальному розслідуванні 2026 року також описував масштабну перебудову окупованої частини України за російською адміністративною моделлю.
У цій системі є певна послідовність.
Спочатку окупованій території нав’язують російські органи влади.
Потім — російські документи і законодавство.
Далі — російські бюджетні, податкові, соціальні та виборчі механізми.
Наступний рівень — фізичне та адміністративне стирання колишнього державного кордону.
Саме тому рішення ФСБ має більшу вагу, ніж може здатися з назви документа.
Що відбувається з Кримом і Херсонщиною
Аналогічна логіка простежується і на півдні.
Після окупації Криму у 2014 році Росія створила на півострові власний режим прикордонної зони. Наказ ФСБ №659 був ухвалений уже після незаконної анексії.
Після захоплення частини Херсонської області у 2022 році Москва оголосила і її територією РФ.
У російському федеральному конституційному законі про так зване «прийняття Херсонської області до Росії» використана та сама формула: її межа, яка прилягає до «іноземної держави», оголошується держкордоном РФ.
Тепер ФСБ пропонує прибрати стару прикордонну зону в Криму, залишивши її лише на окремих чорноморських островах.
Тобто адміністративний бар’єр, який Росія сама створила після окупації Криму, тепер виявився несумісним із наступною російською анексійною конструкцією після 2022 року.
Умовна логіка Москви знову проста: якщо Крим і Херсонська область проголошені «російськими регіонами», між ними не повинно бути режиму, який нагадує державний кордон.
Але міжнародний кордон від цього нікуди не зникає
Саме на цьому наголосило Міністерство закордонних справ України.
У МЗС заявили, що Росія намагається замінити міжнародно визнаний правовий статус українських територій власними адміністративними рішеннями. Ані укази, ані відомчі накази російських органів не створюють для Москви суверенітету над окупованою українською територією.
Ця позиція спирається не лише на українське законодавство.
У жовтні 2022 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію ES-11/4 «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй». За неї проголосували 143 держави, проти — п’ять, ще 35 утрималися. Резолюція відкинула російську спробу анексії українських територій.
Міжнародне гуманітарне право також виходить із принципу, що військова окупація не передає державі-окупанту суверенітету.
Міжнародний комітет Червоного Хреста прямо пояснює: анексія не змінює правового статусу окупованої території, а право військової окупації продовжує діяти незалежно від того, які внутрішні рішення ухвалює держава-окупант.
Стаття 47 Четвертої Женевської конвенції додатково захищає населення окупованої території від втрати передбачених Конвенцією прав унаслідок будь-якої анексії чи змін, запроваджених окупаційною владою.
Тому з міжнародно-правового погляду скасування наказів ФСБ не пересуває кордон України навіть на метр.
Навіщо тоді Кремлю ці рішення
Тому що адміністративна анексія працює не лише назовні.
Вона розрахована і на населення Росії, і на жителів окупованих територій.
Коли між Ростовською областю та окупованою Луганщиною немає формальної прикордонної зони, поїздка поступово починає виглядати як переміщення між двома сусідніми російськими регіонами.
Коли російські документи замінюють українські, російські школи — українську освітню систему, російські суди — українські, а старий міжнародний кордон перестає позначатися спеціальним режимом, створюється ефект нормальності.
Саме цього і прагне Москва: перетворити наслідок військової окупації на повсякденну адміністративну реальність.
Кожне окреме рішення здається технічним.
Разом вони формують систему.
Ще один ефект — логістичний
Є й значно практичніший аспект.
Ростовська область протягом усієї російсько-української війни є одним із ключових тилових регіонів для російської присутності на окупованому Донбасі.
Через неї проходять автомобільні та залізничні маршрути, що зв’язують Росію з окупованими районами Донецької і Луганської областей.
Тому будь-яке спрощення адміністративних процедур на цьому напрямку потенційно сприяє глибшому з’єднанню транспортної системи окупованих територій із російською.
Це стосується цивільного транспорту, бізнесу, постачання товарів і державних структур.
Однак робити з цього висновок, що саме новий наказ ФСБ автоматично створює окремий військово-логістичний коридор, не варто. Військова логістика працює за окремими правилами і не залежить лише від режиму прикордонної зони.
Значення рішення інше: ще одна територіальна межа перестає бути адміністративною перешкодою всередині системи, яку Москва вибудовує на окупованих територіях.
Росія прибирає кордон на папері, поки війна за ці території триває
У цьому полягає головна суперечність усієї російської політики.
Москва намагається поводитися так, наче питання територій уже остаточно вирішене.
Вона проводить там російські вибори, запроваджує російські документи та закони, перебудовує адміністративну систему, а тепер прибирає прикордонні зони між окупованими територіями та РФ.
Одночасно Росія не контролює всі землі, які сама проголосила своїми. У серпні 2026 року бойові дії продовжуються, зокрема в Донецькій і Запорізькій областях.
Тобто нова лінія «державного кордону», яку Москва записала у власних законах, частково існує лише на російських картах.
Саме тому скасування прикордонних зон — не завершення анексії.
Це спроба адміністративно поводитися так, ніби вона вже завершена.
Що буде далі
Поки йдеться про проєкти наказів ФСБ, тому ключовим буде їхнє остаточне ухвалення та практична реалізація.
Після цього варто стежити насамперед за трьома речами.
Перша — чи справді будуть демонтовані або змінені пункти контролю на старій міжнародно визнаній українсько-російській межі.
Друга — чи зміняться правила пересування цивільних та вантажного транспорту між Ростовською і Воронезькою областями та окупованим Донбасом.
Третя — чи стане це початком ширшого перегляду російських нормативних актів, у яких досі зберігаються сліди українсько-російського державного кордону.
Бо саме в цьому полягає довгострокова логіка Москви: не одним рішенням оголосити окуповану територію російською, а поступово прибрати з законів, документів, доріг і адміністративних процедур усе, що нагадує про її справжній статус.
ФСБ може скасувати прикордонну зону.
Але скасувати український кордон своїм наказом вона не може.
