Як удари по Таганрогу, трасі М-14, Криму та російській ППО показують нову фазу кампанії
Російсько-українська війна входить у фазу, де вирішальне значення мають не лише кілометри просування на фронті, а й здатність сторін руйнувати тилову систему противника. Росія й надалі намагається тиснути масованими ракетно-дроновими ударами, демонструючи готовність бити по українській енергетиці, залізниці, медичній, житловій та аграрній інфраструктурі. Україна, своєю чергою, нарощує кампанію ударів по російських військових об’єктах, паливній інфраструктурі, логістичних маршрутах і тилових вузлах — від Ростовської області до окупованого Криму.
У центрі цієї картини — одразу кілька процесів.
Москва, ймовірно, готує новий масований пакет ударів по Україні.
Українські Сили оборони у відповідь посилюють удари по російських військових і паливних об’єктах. На окупованому півдні формується своєрідна “логістична пастка” для російської армії: дороги, якими йдуть боєприпаси, пальне та техніка, дедалі частіше потрапляють під атаки дронів, дистанційне мінування та удари по транспортних вузлах.
Паралельно Кремль намагається перекласти відповідальність за інциденти з російськими дронами на кордонах НАТО й Молдови, готуючи інформаційне прикриття для майбутніх провокацій або “випадкових” влучань.
Росія готує новий масований удар: сигнал не лише військовий, а й політичний
Президент Володимир Зеленський 29 травня попередив, що українська розвідка бачить ознаки підготовки Росії до нового масованого удару по Україні. У попередніх випадках такі попередження вже підтверджувалися: зокрема, перед масштабним пакетом ударів у ніч із 23 на 24 травня, коли Росія застосувала десятки ракет і безпілотників.
Це важлива деталь. Масовані удари Росії давно перестали бути лише спробою уразити конкретні військові цілі. Вони виконують кілька функцій одночасно:
По-перше, це спроба виснажити українську протиповітряну оборону. Коли Росія одночасно запускає ракети, “Шахеди”, дрони-імітатори та інші типи БПЛА, вона намагається перевантажити систему реагування.
По-друге, це удар по тиловій стійкості України. Цілями стають енергетика, залізниця, логістика, об’єкти житлової та цивільної інфраструктури. Навіть якщо більшість засобів ураження збивають, уламки, влучання окремих дронів і повторюваність атак створюють постійний тиск на міста та регіони.
По-третє, це політичний сигнал. Кремль намагається показати, що Росія зберігає здатність завдавати масштабної шкоди, навіть якщо її сухопутне просування сповільнюється.
У ніч із 29 на 30 травня Росія вже здійснила чергову комбіновану атаку: було запущено одну балістичну ракету “Іскандер-М”, шість крилатих ракет Х-101 та 290 безпілотників різних типів. Українська ППО, за даними звіту, збила п’ять Х-101 і 279 дронів. Проте окремі влучання й падіння уламків були зафіксовані в кількох областях.
Українська відповідь: удари по Таганрогу, “Іскандеру” та нафтовій інфраструктурі
На тлі російської підготовки до нових ударів Україна продовжує розширювати власну кампанію ураження російського тилу. Один із ключових епізодів — нічні удари 29–30 травня по військових об’єктах у Ростовській області.
За повідомленнями, українські Сили безпілотних систем уразили об’єкти поблизу Таганрога, зокрема ракетний комплекс “Іскандер” на стартовій позиції. Також ішлося про знищення двох літаків Ту-142 на військовій авіабазі в Таганрозі. Окремо українські джерела повідомляли про удари по нафтовому танкеру тіньового флоту, паливному баку та нафтовому терміналу в районі Таганрога.
Ударні дрони 1-го окремого центру Сил безпілотних систем уразили оперативно-тактичний ракетний комплекс «Искандер» у Таганрозі.
Відео операції оприлюднив у своєму Telegram-каналі командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.
Ураження російського оперативно-тактичного ракетного комплексу «Искандер» відбулося на бойовій позиції в районі населених пунктів Михайлівка та Єфремівський Ростовської області. Ця локація розташована приблизно за 30 кілометрів від Таганрога та за 145 кілометрів від лінії бойового зіткнення (координати: 47.395182, 38.455386).
Об’єктивний контроль з іншого дрона підтвердив знищення пускової установки, де розпочалася сильна пожежа. Таганрог є місцем, звідки російські війська здійснюють пуски ракет з цих систем по Україні.
Зокрема, 28 січня 2026 року важкий транспортний літак Ан-124 доставив туди комплекс ОТРК «Искандер», який окупанти згодом розгорнули поблизу летовища.
У ніч на 30 травня Сили безпілотних систем уразили два протичовнові літаки Ту-142 на військовому аеродромі в Таганрозі.
Про це повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді на своїх сторінках у соцмережах. Ударів завдали дронами-камікадзе великої дальності.
Дальній протичовновий літак Ту-142 створювався наприкінці 1960-х років у дослідно-конструкторському бюро Туполєва як відповідь на появу в США атомних підводних човнів, озброєних балістичними ракетами великої дальності Polaris.
Проєктування велося на базі стратегічного бомбардувальника-розвідника Ту-95РЦ, проте конструкцію довелося суттєво змінити. Довжину фюзеляжу збільшили для розміщення спеціалізованого пошуково-прицільного обладнання та операторів, а крило модернізували для покращення аеродинамічних якостей на різних висотах.
Перший політ дослідний зразок здійснив 18 червня 1968 року. Офіційно літак прийняли на озброєння у грудні 1972 року. Серійне виробництво спочатку розгорнули на авіаційному заводі в Куйбишеві (сучасна Самара), але вже з 1975 року збирання повністю перенесли на Таганрозький машинобудівний завод.
Загалом за роки виробництва, яке тривало до 1994 року, випустили близько ста одиниць цієї техніки в різних модифікаціях.
Силова установка літака складається з чотирьох турбогвинтових двигунів НК-12МП або НК-12МВ потужністю по 15 000 кінських сил кожен. Він розвиває максимальну швидкість до 855 км/год, а його крейсерська швидкість становить близько 710–720 км/год. Максимальна злітна маса машини досягає 185 тонн, з яких значну частину займає паливо. Практична дальність польоту без дозаправки перевищує 10 000 км, а бойовий радіус дії становить близько 5 200 км.
Конструкція шасі перших серійних машин мала дванадцятиколісні візки на основних стійках, розроблені спеціально для можливості експлуатації літака з малопідготовлених або ґрунтових аеродромів. Однак така схема виявилася занадто важкою й складною в обслуговуванні, а реальна потреба в ґрунтових злітно-посадкових смугах для таких літаків практично була відсутня. Тому в наступних модифікаціях шасі замінили на посилені чотириколісні стійки, уніфіковані з пасажирським лайнером Ту-114.
Екіпаж літака зазвичай складається з 10 осіб, включаючи командира, штурманів та операторів бортових систем пошуку й ураження. Екіпаж спроможний виконувати тривалі місії у повітрі тривалістю понад 12 годин.
Пошуково-прицільний комплекс літака зазнав кількох глибоких модернізацій, починаючи від базової системи «Беркут-95» і закінчуючи передовим комплексом «Заречье» на модифікації Ту-142МЗ. Основним інструментом виявлення підводних човнів у зануреному стані є сотні радіогідроакустичних буїв різних типів, які літак скидає у воду в районі передбачуваного перебування цілі. Крім того, машина оснащена потужними радіолокаційними станціями, магнітометрами та тепловими датчиками.
Для знищення виявлених підводних човнів супротивника Ту-142 має два великих внутрішніх відсіки, загальне бойове навантаження в яких може перевищувати 8 800 кг. Усередині розміщуються торпеди типів АТ-1, АТ-2 або УМГТ-1, а також високошвидкісні протичовнові ракети АПР-2 та АПР-3. Для оборонних цілей у хвостовій частині літака збережено кормову гарматну установку з двома 23-мм автоматичними гарматами ГШ-23 (або АМ-23 на ранніх версіях).
Після розпаду Радянського Союзу частина літаків Ту-142 залишилася на території України та базувалася на авіабазі Кульбакине в Миколаєві, а також на аеродромі під Кіровським у Криму. Відповідно до підписаних міжнародних угод щодо роззброєння та ліквідації стратегічних озброєнь, українські Ту-142 були згодом утилізовані, а один із літаків модифікації Ту-142МЗ зараз зберігається як експонат у Державному музеї авіації в Києві. На сьогодні єдиним експлуатантом літаків цього сімейства залишається Росія, яка використовує їх на Північному та Тихоокеанському флотах.
Уражені Силами безпілотних систем два літаки родини Ту-142 знаходились на тривалому зберіганні з 2011 року на території Таганрозького авіаційного заводу.
До такого висновку прийшов Мілітарний на основі аналізу супутникових знімків та відкритих джерел.
На території підприємства зберігаються чотири Ту-142 двох версії морського ретранслятора (МР) та протичовновим (МК).
Переміщення Ту-142
Всі вони тривалий час знаходились у відстійниках та не переміщувались до 17 квітня 2026 року включно.
Починаючи з 27 квітня і до 19 травня, тобто впродовж одного місяця, росіяни перемістили три з чотирьох Ту-142 зі стоянки ближче до головного цеху авіазаводу та на допоміжні доріжки.
Причина таких рухів не відома. Можна розглядати це як можливі роботи з розконсервації для подальшого відновлення і ремонту, або ж підготовки для перельоту в більш безпечне для літаків місце.
Іншою причиною може бути використання бортів зі зберігання у якості приманок для ударів Сил безпеки та оборони України.
Ідентифіковані Ту-142
Відомо про зберігання на території заводу мінімум з 2011 року чотирьох літаків Ту-142, три з яких можна ідентифікувати як:
- Ту-142МК із бортовим номером «червоний 71»
- Ту-142МР із бортовим номером «червоний 25»
- Ту-142МР із бортовим номером «чорний 14»
Четвертий Ту-142 визначити не вдалось.
На відео спочатку видно ураження Ту-142МР, а на іншому кадрі він вже горить. Ідентифікувати його можна завдяки характерному розміщенню елементів на вертикальному стабілізаторі.
Інший уражений літак – Ту-142МК, що також можна ідентифікувати по відмінному від МР вертикальному стабілізатору.
Таким чином обидва уражені літаки Ту-142 не перебували в активній експлуатації російськими військами, а їх причини їхнього переміщення достеменно невідомі.
Військове значення таких ударів полягає не тільки в знищенні конкретної техніки. Ураження стартової позиції “Іскандера” — це удар по здатності Росії здійснювати ракетні атаки по Україні. Ураження паливних об’єктів — це тиск на логістику, постачання, ремонтні цикли й мобільність військ.
Ще один важливий напрям — удари по Краснодарському краю. У звіті згадується атака на нафтове підприємство в Армавірі, приблизно за 475 кілометрів від лінії фронту. Така дальність показує, що Україна дедалі системніше працює по об’єктах, які раніше вважалися для Росії відносно безпечним тилом.
Українські ударні дрони атакували нафтові об’єкти в Таганрозі Ростовської області та Армавірі Краснодарського краю.
Про це повідомляє влада Ростовської області та Краснодарського краю.
Атака відбулася в ніч із 29 на 30 травня 2026 року, унаслідок чого на обох об’єктах виникли пожежі.
За офіційною заявою губернатора Ростовської області Юрія Слюсаря, у Таганрозі в порту за координатами 47.203020409353655, 38.94950328958075 загорілися танкер та паливний резервуар.
Крім того, інформацію про успішну атаку підтвердила міська голова Таганрога Свєтлана Камбулова, яка повідомила, що пошкоджень зазнали навантажувальна інфраструктура на причалі та адміністративна будівля.
Водночас адміністрація Армавіра повідомила про ураження та пожежу на території нафтового об’єкта ТОВ «Южная нефтяная компания» за координатами 45.004133523878124, 41.06061190083003.
Варто зауважити, що Сили оборони активно продовжують завдавати ударів по російській нафтопаливній інфраструктурі, що призводить до великих фінансових втрат та погіршення експортного потенціалу.
Так, на початку травня 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив, що з початку 2026 року Росія втратила понад 7 млрд доларів через українські далекобійні удари по нафтовій галузі. Щоденні втрати від ураження інфраструктури оцінюються приблизно у 100 млн доларів.
Крім того, на початку 2026 року вдвічі збільшилася кількість атакованих нафтопереробних заводів (НПЗ). Як зауважує видання Reuters, понад 40 установок первинної переробки зупинили роботу.
Станом на травень 2026 року сукупна потужність НПЗ, які повністю або частково припинили роботу, перевищує 83 млн тонн на рік, що становить майже чверть загальних російських потужностей.
Водночас атаки на експортні термінали, зокрема в Усть-Лузі та Приморську, спричинили тимчасове скорочення експортних потужностей приблизно на 40%.
В окремі періоди середній добовий обсяг постачання нафти на експорт падав із 4,1 млн до 2,3 млн барелів. Крім того, нафтові компанії були змушені скоротити видобуток на 300 000–400 000 барелів на добу.
Логістика стає головним полем бою
Один із найважливіших висновків із наданої оцінки — Україна не просто завдає точкових ударів по російських об’єктах, а формує ширшу кампанію зриву логістики.
Особливо показовою є ситуація на окупованому півдні. Російські джерела повідомляють про дистанційне мінування доріг уздовж траси М-14 Маріуполь — Мелітополь. Саме ця траса має ключове значення для російської військової логістики, оскільки вона є частиною сухопутного коридору, який з’єднує Росію з окупованим півднем України та Кримом.
Дистанційне мінування у поєднанні з ударами дронів створює для російської армії кілька проблем:
| Проблема для Росії | Наслідок |
|---|---|
| Постійна загроза для колон | Уповільнення руху, потреба в супроводі та розвідці |
| Виведення з ладу неброньованої техніки | Втрати транспорту, ремонтні затримки |
| Блокування або перекриття доріг | Порушення графіків постачання |
| Ризик нічних перевезень | Вища аварійність, складніше управління колонами |
| Потреба перекидати РЕБ і спостерігачів | Ослаблення інших ділянок фронту |
Це вже не класична війна за окремий населений пункт. Це боротьба за те, чи зможе російська армія регулярно підвозити боєприпаси, пальне, запчастини, живу силу й техніку на передові позиції.
Особливо важливо, що українські удари охоплюють не лише трасу М-14. Згадуються також атаки вздовж М-30 Дебальцеве — Луганськ, М-03 Слов’янськ — Бахмут, а також удари по вантажівках, які перевозили боєприпаси. Тобто йдеться про системний тиск на мережу доріг, а не про ізольовані епізоди.
Крим відчуває наслідки: пальне стає індикатором логістичної кризи
Один із найпоказовіших маркерів ефективності українських ударів — ситуація з пальним в окупованому Криму. Окупаційна влада запровадила обмеження на продаж бензину АІ-95 — не більше 20 літрів на людину на день. Це може виглядати як побутова проблема, але насправді є симптомом глибшого логістичного напруження.
Крим для Росії — не лише окупований регіон, а й великий військовий хаб. Через нього йдуть постачання, розміщуються військові об’єкти, працюють порти, склади, ремонтні бази, пункти управління. Якщо постачання пального у Крим починає давати збої, це означає, що українські удари по логістиці впливають не тільки на фронтові ділянки, а й на глибший тил окупаційної системи.
У звіті згадується, що перебої на трасі М-14 Ростов — Крим спричинили дефіцит пального та черги на заправках. Також повідомляється про українські удари по морському нафтовому терміналу у Феодосії, який використовується для постачання палива та мастил до окупованого Криму й півдня України.
У ніч на 30 травня 412-та бригада безпілотних систем Nemesis завдала ударів по нафтобазі у Феодосії в окупованому Криму.
Відео опублікував командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді на своїх сторінках у соцмережах.
Ударів завдали дронами-камікадзе українського виробництва FP-1/2, унаслідок чого зафіксовано влучання щонайменше у три резервуари з нафтопродуктами.
На оприлюднених кадрах видно безпосередній момент ураження об’єктів, після якого на території підприємства розпочалася сильна пожежа.
За даними Telegram-каналу «Око Гора», станом на зараз на цій базі знищено 28 резервуарів, 2 пошкоджені та 3 залишаються неушкодженими.
Ці атаки Сил оборони по російській нафтопаливній інфраструктурі впливають на фінансові втрати підприємств та знижують російський експортний потенціал.
Це означає, що Україна тисне одразу на кілька каналів постачання: автомобільні маршрути, паливні термінали, нафтобази, морську інфраструктуру. Для російської армії це створює ефект “звуження горла”: навіть якщо окремий маршрут не знищений повністю, його пропускна здатність і безпека різко падають.
Росія змушена будувати нову систему ППО в тилу
Ще одна важлива ознака зміни війни — реакція російської влади на зростання українських ударів по глибокому тилу. путін 29 травня заявив про необхідність посилення російської протиповітряної оборони. Після цього губернатор Нижньогородської області підписав указ про створення нового регіонального “Міністерства охорони об’єктів”.
Це показово з кількох причин.
По-перше, Росія визнає, що загроза українських ударів стала не епізодичною, а системною. Якщо регіони створюють окремі структури для захисту об’єктів, значить традиційних сил ППО вже недостатньо або їх не вистачає для покриття всієї території.
По-друге, Кремль фактично перекладає частину тягаря оборони на регіональну владу. Це може означати нестачу централізованих ресурсів, складність координації та конкуренцію між регіонами за засоби захисту.
По-третє, така система може створити хаос в управлінні. Якщо регіональні структури будуть формувати власні підрозділи або координувати охорону критичних об’єктів, виникає питання: хто реально командує, хто відповідає за збиття цілей, хто ухвалює рішення в кризовій ситуації?
На практиці це означає, що українська далекобійна кампанія змушує Росію витрачати ресурси не лише на фронті, а й у глибокому тилу — від Нижнього Новгорода до Ленінградської області.
Кремль готує інформаційне прикриття навколо Молдови та НАТО
Окремий небезпечний сюжет — російський дрон, який вдарив по житловому комплексу в Галаці, Румунія, 28–29 травня. Після цього російське посольство в Молдові заявило, що молдовська влада та західні партнери нібито можуть готувати “інсценування”, щоб звинуватити Росію.
Це типовий для Кремля прийом: заздалегідь оголосити майбутній інцидент “провокацією”, щоб потім заперечувати відповідальність. У цьому випадку така риторика може виконувати дві функції.
Перша — зняти з Росії провину за майбутні випадкові влучання дронів у Молдові. Якщо російський БПЛА перетне повітряний простір або впаде на території Молдови, Москва вже матиме підготовлену версію: “це інсценування”.
Друга — створити інформаційні умови для атаки під чужим прапором. Тобто Росія може спробувати використати дроновий інцидент як інструмент тиску, дестабілізації або політичного шантажу.
Це має значення не лише для Молдови. Дедалі частіші випадки порушення повітряного простору НАТО російськими дронами показують, що Москва готова приймати ризик ескалації як побічний ефект ударів по Україні. Інакше кажучи, Кремль поводиться так, ніби потенційні жертви або пошкодження на території сусідніх країн є для нього прийнятною ціною продовження ударної кампанії.
путін продає образ перемоги, але фронт показує іншу картину
путін 29 травня заявив, що російські війська нібито щодня просуваються в усіх напрямках, і натякнув, що саме Росія має “право” говорити про завершення війни. Така риторика має очевидну мету: переконати Україну й Захід, що опір нібито безперспективний, а російські умови — неминучі.
Але реальна картина складніша. У звіті прямо зазначається, що такі заяви путіна не відповідають дійсності. Російське просування сповільнюється, Україна має локальні успіхи, а її кампанія ударів середньої та великої дальності поступово стає зрілішою.
Кремлівська проблема полягає в тому, що російське командування часто перебільшує успіхи на місцях. Якщо ці перебільшення доходять до путіна як “реальна ситуація”, це може створювати хибне уявлення про можливості російської армії. У такій логіці Кремль може продовжувати наступальні операції, які не дають стратегічного результату, але потребують дедалі більших втрат.
Фронт: інфільтрації замість проривів
Ситуація на фронті 29–30 травня демонструє характерну тенденцію: Росія активно атакує на багатьох напрямках, але переважно не досягає підтвердженого значного просування. Замість великих проривів російські війська дедалі частіше використовують малі групи, інфільтрації, спроби просочування та локальні атаки.
Сумський напрямок
Росія продовжувала обмежені наступальні дії, але без підтвердженого просування. Мета залишається незмінною — створення так званої буферної зони вздовж міжнародного кордону.
Харківський напрямок
На Харківщині російські війська намагаються діяти малими групами, просуватися біля Вовчанська та вздовж кордону. Українські військові вказують, що росіяни використовують зелені насадження для маскування, а також мають достатньо ресурсів, щоб після невдалих атак відступати, підтягувати резерви й знову пробувати наступати.
Водночас Україна розширює зону ураження на цьому напрямку, зокрема й на територію Росії. Це важливий фактор: чим ширша зона українського вогневого контролю, тим складніше Росії концентрувати сили біля кордону.
Російські військові спробували використати саморобний транспортний засіб для прориву у Вовчанську, однак колону знищили українські оператори безпілотників та артилеристи ще на підході до водної перешкоди.
Про ураження повідомив підрозділ «Вовкодави» 2-го мотопіхотного батальйону 57-ї ОМПБр, який опублікував відео бойової роботи своїх операторів.
На кадрах видно незвичну конструкцію на базі вантажівки з причепом, яку російські військові обладнали додатковими металевими елементами. У самому відео техніку назвали «MAD IVAN». Провівши аналогію з “Mad Max”(ред.: постапокаліптичний екшн-фільм режисера Джорджа Міллера).
Безпілотник супроводжував машину під час її руху зруйнованими вулицями Вовчанська, фіксуючи маршрут та підготовку до подальших дій.
Після виходу техніки на відкриту ділянку по ній почали працювати українські FPV-дрони, завдаючи послідовних ударів по машині та причепу.
Ураження виконували оператори БпЛА у взаємодії з артилерійськими підрозділами 57-ї окремої механізованої бригади та дружніми підрозділами Сил оборони.
Після перших влучань транспортний засіб продовжив рух, однак отримав додаткові удари, які остаточно позбавили його можливості виконувати поставлене завдання.
На відео також зафіксовано детонацію та пожежу, що виникли після ураження машини. Згодом над місцем удару піднявся густий дим.
Українські військові зазначають, що російські підрозділи дедалі частіше використовують імпровізовану техніку, створену з наявних цивільних або вантажних платформ, намагаючись компенсувати втрати штатних інженерних засобів.
Водночас подібні рішення залишаються вразливими до розвідки з повітря, а великі габарити таких конструкцій спрощують їх виявлення та супровід безпілотниками.
Куп’янський напрямок
На Куп’янському напрямку російські війська проводили інфільтраційні місії. Українські сили завдавали ударів по російських позиціях на північному заході Куп’янська. Також Україна уразила російське сховище безпілотників поблизу Іванівки.
Слов’янський і Лиманський напрямки
Росія продовжувала наступальні дії на північний схід і схід від Слов’янська, але без підтвердженого просування. Окремо російські джерела визнавали, що Україна утримує позиції в Закітному.
Костянтинівка — Дружківка
Цей район виглядає одним із найбільш напружених. Українські війська мали просування в тактичному районі Костянтинівка — Дружківка. Російські сили, своєю чергою, продовжували інфільтраційні місії в Костянтинівці, а також били планерними бомбами по мостах в Олексієво-Дружківці.
Це свідчить, що Росія намагається руйнувати українську логістику й переправи, аби ускладнити оборону та маневр. Але сама потреба діяти через інфільтрації показує, що повноцінного прориву на цій ділянці немає.
Покровський напрямок
На Покровському напрямку російські війська також зосереджуються на інфільтрації малими групами. За українськими оцінками, з групи приблизно у 10 диверсантів часто виживають лише один-два. Це свідчить про надзвичайно високу ціну таких дій для Росії.
Водночас росіяни намагаються підтягувати артилерію та розвідувально-ударні дрони ближче до фронту. Це може означати підготовку до посилення тиску, навіть якщо зараз темп просування залишається обмеженим.
Запорізький напрямок
На заході Запорізької області та поблизу Гуляйполя також фіксуються російські інфільтраційні місії. Україна, зі свого боку, завдала удару по скупченню російського особового складу на полігоні Приморський Посад приблизно за 100 кілометрів від лінії фронту.
Українська кампанія середньої дальності дорослішає
Окрема лінія звіту — зростання ролі українських ударів середньої дальності. Вони спрямовані не лише по символічних або окремих цілях, а по системі забезпечення російського війська.
Серед цілей:
- нафтові підприємства в Росії;
- військові об’єкти в Ростовській області;
- авіабаза в Таганрозі;
- паливні термінали;
- російські вантажівки з боєприпасами;
- газосховище біля Єнакієвого;
- об’єкти ФСБ в окупованому Криму;
- морський нафтовий термінал у Феодосії;
- скупчення особового складу на полігонах.
Сили безпілотних систем ЗСУ завдали серії ударів по російських полігонах, місцях розташування особового складу та об’єктах забезпечення в оперативному тилу окупаційних військ на відстані до 100 кілометрів від лінії фронту.
Про результати операції повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, опублікувавши відео бойової роботи підрозділів.
Операцію в ніч на 30 травня виконали оператори 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра» та 413-го окремого батальйону «Рейд» за координації новоствореного Центру глибинного ураження СБС.
Загалом було зафіксовано 21 підтверджене результативне влучання по російських військових об’єктах.
Основний акцент ударів був зосереджений на полігонах та польових таборах, де перебував особовий склад противника.
Полігон 3-ї армії РФ на Луганщині
Однією з цілей став полігон 3-ї загальновійськової армії РФ поблизу населеного пункту Кряківка на тимчасово окупованій території Луганської області. Ураження виконали пілоти 9-го батальйону «Кайрос» 414-ї бригади «Птахи Мадяра».
Об’єкт розташовувався приблизно за 70 кілометрів від лінії бойового зіткнення. За даними СБС, по полігону було завдано 13 результативних ударів. Інформація про втрати особового складу наразі уточнюється.
Полігон та військовий табір 64-ї омсбр на Запоріжжі
Другим ключовим об’єктом став полігон 36-ї армії РФ у районі Приморського Посада на тимчасово окупованій території Запорізької області. Його використовувала 64-та окрема мотострілецька бригада 35-ї армії РФ, відома участю в окупації Бучі навесні 2022 року.
Ураження здійснили оператори 413-го окремого батальйону «Рейд» на глибині близько 100 кілометрів від фронту. По району розташування підрозділу було зафіксовано вісім результативних влучань.
За попередніми оперативними даними, підтверджені втрати 64-ї омсбр становлять щонайменше 31 військовослужбовця. Серед них дев’ять загиблих, дев’ять поранених та тринадцять зниклих безвісти. Водночас у СБС наголошують, що реальна кількість втрат може бути суттєво більшою.
Додаткові удари по тилових об’єктах
Окрім полігонів та місць розташування особового складу, оператори 20-ї окремої бригади «К-2» СБС уразили газове сховище в районі Єнакієвого на тимчасово окупованій території Донецької області. Також Загін «13» 414-ї бригади СБС завдав ударів по об’єктах російської військової логістики на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Це означає, що Україна не просто “відповідає” на російські удари, а намагається змінити структуру війни. Якщо Росія звикла вести наступ, спираючись на масу артилерії, боєприпасів, авіації, складів і транспортних маршрутів, то українська стратегія полягає у поступовому руйнуванні цієї системи.
Головна мета — не обов’язково миттєво зупинити весь фронт. Мета — зробити кожен російський наступ дорожчим, повільнішим, хаотичнішим і менш передбачуваним.
Що це означає для найближчого періоду
Оцінка показує, що найближчий період може бути дуже напруженим одразу в кількох вимірах.
Росія може посилити повітряний терор
Попередження про новий масований пакет ударів означає, що Україна має готуватися до чергових комбінованих атак. Імовірно, Росія й надалі використовуватиме поєднання ракет, “Шахедів”, дронів-імітаторів і дронів різних типів, щоб перевантажити ППО.
Україна продовжить бити по тилу
Удари по Таганрогу, Армавіру, Феодосії, трасах М-14, М-30 і М-03 показують, що українська кампанія по російській логістиці набирає системності. Вона може ще більше ускладнити постачання російських військ на півдні, у Криму та на Донбасі.
Росія буде змушена розтягувати ресурси
Чим більше об’єктів у російському тилу стають вразливими, тим більше ППО, РЕБ, охорони, спостерігачів і техніки Росія змушена відводити від фронту. Це не гарантує швидкого перелому, але створює накопичувальний ефект виснаження.
Ризик інцидентів із НАТО та Молдовою зростає
Історія з Галацом і заявами російського посольства в Молдові демонструє, що Кремль уже готує інформаційний ґрунт для заперечення відповідальності. Це підвищує ризик нових інцидентів у прикордонних регіонах.
Головний висновок із оцінки за 30 травня — війна дедалі більше перетворюється на боротьбу систем. Росія все ще має значний ресурс для масованих ударів і локальних наступів, але її здатність безперешкодно забезпечувати фронт поступово підривається українськими ударами по тилу, логістиці, паливній інфраструктурі й транспортних маршрутах.
путін намагається подати ситуацію як російський рух до перемоги, але фактична картина складніша: російські війська атакують на багатьох напрямках, проте часто без підтвердженого просування; інфільтраційні групи зазнають великих втрат; логістика на окупованому півдні стає дедалі вразливішою; Крим уже відчуває паливний тиск; а сама Росія змушена створювати нові регіональні структури для захисту тилових об’єктів від українських дронів.
Це не означає, що Росія втратила наступальний потенціал. Але це означає, що її війна стає дорожчою, складнішою і менш контрольованою. Україна, своєю чергою, робить ставку на те, щоб не лише стримувати фронт, а й поступово ламати тилову архітектуру російської кампанії.
За матеріалами understandingwar.org
