Чи закінчиться війна в Україні в 2026-му? На це впливатимуть, зокрема, і події у світі – від Вашингтона до Парижа й від Брюсселя до Тайбея. До яких геополітичних ризиків має бути готовий Київ та, навпаки, які можливості може використати? Зібрали аналіз від сімох провідних аналітиків західних дослідницьких центрів.
Уже 12 січня російсько-українська повномасштабна війна перевищить за тривалістю радянсько-німецьку. Україна вистояла майже чотири роки в найкровопролитнішому конфлікті Європи з часів Другої світової, але шлях до миру все ще виглядає непевним.
Попри спроби адміністрації Дональда Трампа завершити війну та активізацію дипломатії в 2025-му, нерозв’язаними залишаються найскладніші питання переговорів. А ймовірність припинення вогню в 2026-му на біржі прогонозів Polymarket оцінюється лише у 47%.
Україна вже є одним із центральних питань міжнародної політики. А в новому році на її долю впливатимуть події від Тихого до Атлантичного океану.
Які 10 геополітичних ризиків та можливостей чекають на країну в 2026-му?
Аналіз від сімох західних провідних аналітиків:
- Ендрю Д’Аньєрі з Atlantic Council -один із провідних і найавторитетніших аналітичних центрів у США;
- Даніеля Шеліговського з PISM – Польський інститут міжнародних справ – афілійований з урядом аналітичний центр у Варшаві;
- Джеймса Шерра з ICDS (International Centre for Defence and Security – аналітичний центр з питань міжнародної політики та безпеки в Таллінні) та Chatham House (один із провідних та найстаріших аналітичних центрів Британії);
- Александру Вакру з Гарвардського університету та KSE (Київська школа економіки);
- Фредріка Весслау з Rasmussen Global (консалтингова компанія з питань міжнародної політики, заснована ексгенсеком НАТО Андерсом Фог Расмуссеном, Швеція) та SCEEUS (Стокгольмський центр східноєвропейських досліджень, створений Шведським інститутом міжнародних справ);
- Мартіна Вокалека з Europeum (аналітичний центр у Брюсселі з чеським корінням, який фокусується на європейській політиці, євроінтеграції, ролі Чехії в європейських справах);
- Роберта Бенсона з CAP (американський аналітичний центр ліберального спрямування).
Від океану до океану. Геополітичні ризики для України
Невизначеність політики США – ризик, який найбільше згадують аналітики. Наразі США не є надійним партнером для України, не дотримуються обіцянок або слідують переважно проросійській лінії, вважає Вакру з Гарварду. Найбільше ризиків створюватимуть сценарії, за яких США припинять участь у справах України та скоротять присутність в Європі, додає Весслау з Rasmussen Global.
«Якщо американський підхід не зміниться, це підриватиме зусилля України на полі бою, які могли б послабити Росію та змусити її до серйозних переговорів», – попереджає Вакру.
У 2026-му Україна може зіткнутись з ризиками нормалізації відносин США – Росія та подальшим тиском на Київ для укладення «поганої угоди» про завершення війни, не виключають аналітики. Підштовхнути США до зближення з Росією може, зокрема, потенційне загострення американсько-китайського протистояння, каже Шеліговський із PISM. «Американці можуть ще більше прагнути нормалізації з РФ, аби зміцнити власні переговорні позиції щодо Китаю», – пояснює він.
Проміжні вибори (буде переобрано всю Палату представників та третину Сенату) до Конгресу США, які заплановані на 3 листопада 2026-го, можуть загострити внутрішню ситуацію в США та змістити пріоритети адміністрації Трампа на внутрішню політику, додає Шеліговський. «Це зрештою може призвести до виходу США з мирного процесу й фактично залишити Україну сам-на-сам – на ласку однієї Європи», – попереджає польський аналітик.
Підтримання залученості та передбачуваності США в 2026-му буде цілодобовою роботою для України та вимагатиме постійної дипломатичної роботи і координації з Європою, вважає Бенсон із CAP.
Однак у самій Європі є ризик дестабілізації в стані ключових гравців. У Франції 2026-й буде передвиборчим роком, а позиції скептичних до України сил у цій країні та в Німеччині зміцнюються. «Європейська підтримка може стати більш обумовленою та фрагментованою через внутрішньополітичний тиск у країнах ЄС, зміну пріоритетів та втому від війни», – каже Вокалек з Europeum.
На іншому боці світу ризики для України створюватиме потенційне зміцнення співпраці Росії з Китаєм. Останній уже є ключовим уможливлювачем війни, забезпечуючи необхідними технологіями російський ВПК та ринки збуту, зокрема для російської нафти.
Ще небезпечні сценарії – можливість виникнення конфліктів у ключових регіонах: навколо Тайваню або на Близькому Сході. Це розпорошувало б увагу партнерів та призводило б до конкуренції за товари військового виробництва.
У 2026-му є ризик, що Росія ескалюватиме воєнні зусилля й терор проти цивільного населення, аби подавити волю українців до спротиву. Однак буде, на думку аналітиків, і внутрішнє джерело геополітичних ризиків – корупційні скандали.
Зеленський має повернути довіру українців та системно викорінити «гниль патрон-клієнтської системи», щоб зберегти національну єдність, попереджає Шерр з ICDS. «Корупційні скандали серед української політичної еліти підривають підтримку України у війні з боку Європи та гальмують процес швидкого вступу до ЄС», – додає Вакру.
Погляд на Європу. Топ десятка геополітичних можливостей
Ключова геополітична можливість для України – шанс на прискорення інтеграції до ЄС, вважають більшість аналітиків. Якщо переговори про вступ перейдуть до політичного розгляду кластерів (переговори з ЄС складаються з 6-ти переговорних кластерів, які, по суті, є напрямками законодавства. У 2025-ому Україна хотіла відкрити переговори по всіх кластерах, але це заблокувала Угорщина), це міцніше закріпило б Україну в європейському інституційному просторі і на спільному ринку ЄС, каже Вокалек з Europeum.
Євроінтеграційний процес може стати поштовхом до системних реформ та наближення до європейських стандартів урядування, додає Бенсон із CAP. Вони необхідні для реалізації ще двох можливостей, які виокремлюють аналітики: повернення довіри громадян до влади та залучення приватного капіталу, зокрема для відбудови країни.
Інша можливість – зростання ролі України як донора безпеки, каже Вокалек. Її бойовий досвід, інновації у ВПК та стійкість до гібридних загроз дедалі більше цінують партнери в ЄС та НАТО. Потенційно це трансформує довгострокове місце України в європейській архітектурі безпеки, вважає він.
Можливістю для України може стати і розвиток «Коаліції охочих» в Європі, вказує Шеліговський PISM. Це дало б шанс залучити Україну до європейського політичного діалогу та спільно розбудовувати оборонну промисловість.
По той бік океану можливістю, а не тільки ризиком, можуть стати проміжні вибори у США, додає він. Якщо вибори призведуть до послаблення неприхильного до України середовища MAGA (Make America Great Again – крайнє праве крило Республіканської партії США, здебільшого скептичне до України) та зміцнення в Конгресі сил, які виступають за збільшення підтримки Києва.
Ще одна важлива річ на американському треку – досягнення «тактичного перемир’я» між Китаєм та США, яке в ідеалі призвело б до обмеження китайської підтримки Росії, зазначає Шеліговський.
Ще три можливості мають внутрішнє джерело. Національна стійкість лишається стратегічним активом: суспільство вміло поглинає шоки, підтримує воєнні зусилля та забезпечує функціонування держави під тиском, каже Бенсон із CAP.
Викликом і водночас можливістю для України є розв’язання проблеми мобілізації, додає Шерр з ICDS. Це потребуватиме закріплення в суспільстві впевненості, що ЗСУ та загалом країна перебувають на позитивній траєкторії. Потрібні будуть запровадження «вибіркової» військової служби, чіткі контракти, схеми ротації та режим навчання. «Тільки такі заходи зможуть зменшити поточну динаміку дезертирства та еміграції», – вважає він.
І насамперед – Україні потрібне чітке та реалістичне визначення перемоги, переконаний Шерр. Воно, на думку аналітика, має бути простим: позбавити Росію засобів досягнення її цілей військовим шляхом.
Це мінімальне визначення перемоги, яке не ґрунтується на концепції «миру», масштабних наступах чи зміні режиму в Росії, каже Шерр. «Воно не вимагає, щоб Росія відмовилася від своїх цілей – вона цього не зробить. Але Кремль мусить усвідомити: його військова кампанія не може бути успішною», – пояснює він.
«Україна – не приречена». Всі очі на Європу в 2026-му
Аналізуючи геополітичні виклики і можливості України в 2026-му, варто не забувати одну річ – становище України далеко не катастрофічне, зауважує Шерр з ICDS.
«Україні не загрожує неминучий крах – ні у військовому, ні в політичному плані, – переконаний британський аналітик. – А позиція Росії є набагато більш хиткою та вразливою, ніж це змальовують західні коментатори та сам Кремль».
Ключову роль у новому році, ймовірно, гратиме Європа.
Якщо вона зможе втримати «червоні лінії» перед Трампом, то буде здатною зробити це і перед очільником РФ Володимиром Путіним, вважає Шерр. Вкрай важливо, щоб Європа більше інвестувала у власні збройні сили та поглиблювала приховані слабкості Росії. «Європа має переконати Україну, що їй не дадуть програти», – вважає Шерр.
Альтернативний сценарій – вагання і роздробленість у Європі, домінування тактики «умиротворення» Трампа над стратегією. Це ще більше ослабило б Україну та додало зухвалості Росії, попереджає Шерр. «Російська перемога, якщо вона станеться, не буде фіналом, а стане процесом: вона поступово руйнуватиме Україну та поставить під загрозу решту Європи», – підсумовує він.
За матеріалми forbes.ua
