Війна все глибше заходить у російський тил
Українська ударна кампанія дедалі більше перетворюється з окремих атак на системну операцію проти російської військової логістики. Її головні цілі — окупований Крим, маршрути постачання пального, залізничні вузли, енергетична інфраструктура, системи протиповітряної оборони та підприємства російського військово-промислового комплексу. За оцінкою ISW від 7 липня 2026 року, саме така кампанія ударів середньої дальності вже руйнує логістику РФ в окупованому Криму.
Це важливо не лише через кількість уражених об’єктів. Значення має те, що удари спрямовані не хаотично, а по вузлах, без яких російське угруповання на півдні України та в Криму не може нормально функціонувати: паливо, електрика, залізниця, порти, підстанції, мости, ППО. Якщо раніше Крим був для Росії відносно захищеним тилом і логістичним хабом, то тепер він дедалі більше стає вразливою зоною постійного тиску.
У цьому сенсі головна зміна останніх місяців — не просто у збільшенні дальності українських ударів, а в переході до кампанії виснаження тилової системи РФ. Україна атакує не лише фронт, а й механізм, який дозволяє цьому фронту існувати.
Крим як головна ціль: удар по паливу, електриці та транспортних артеріях
Окупований Крим залишається одним із ключових логістичних вузлів Росії. Через півострів і навколо нього РФ намагається забезпечувати війська пальним, боєприпасами, технікою та резервами. Саме тому українські удари по Криму мають не символічне, а практичне військове значення.
У ніч з 6 на 7 липня українські війська, за повідомленням командувача Сил безпілотних систем Роберта «Мадяра» Бровді, завдали ударів по восьми російських танкерах так званого тіньового флоту, одному суховантажному судну та одному порому в Азовському морі. За наданими даними, ці судна могли перевозити бензин до окупованого Криму. NASA FIRMS також зафіксувала дві теплові аномалії в Азовському морі на північ від Керченської протоки.
У ніч на 7 липня пілоти підрозділу «Кайрос» 414-ї бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра» уразили вісім танкерів, суховантаж та пором.
Про це повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді у своїх соцмережах.
Ураження завдавались ударними дронами середньої дальності FP-2 в Азовському морі.
«Мадяр» зазначив, що ці дії є частиною боротьби з постачанням палива для російських військ в окупованому Криму.
Усі уражені танкери ідентифіковані та перебувають під міжнародними санкціями. Судна мають вантажопідйомність по 7000 тонн, довжину по 140 метрів, а побудовані вони були у період з 2006 по 2012 роки.
Унаслідок нічних ударів на російських суднах зафіксували пожежі та пошкодження.
Вдалося ідентифікувати частину суден: «Венера-3», «Санар-1», «Санар-17», «Климена», «Теті», «Алексей Саврасов» та «Пенелопа».
Сили безпілотних систем у ніч проти 6 липня уразили в Азовському морі два танкери з бензином, які прямували з Таганрога до окупованого Криму.
Про це повідомив командувач СБС Роберт Бровді.
«Вночі 6 липня “Птахи СБС” результативно відпрацювали у ворожому тилу та в оперативній глибині противника по 47 законних військових цілях», — заявив він.
Судна доставляли до Криму паливо з району Таганрога. Кожен танкер перевозив по 7 тисяч тонн пального, що еквівалентно приблизно 200 вагонам-цистернам.
Йдеться про танкери проєкту 15781.
Їх уразили дрони 9-го батальйону «Кайрос» 414-ї окремої бригади СБС «Птахи Мадяра».
Танкери уразили під час спільної операції Сил безпілотних систем та Військово-морських сил України.
Це вказує на зміну масштабу українських операцій. Удар по танкерах — це не просто атака на окремі судна. Це спроба порушити морську логістику постачання пального, без якого окупаційне угруповання не може утримувати високий темп бойових дій, забезпечувати мобільність військ і підтримувати роботу тилових баз.
Паралельно українські удари були спрямовані по електрооб’єктах. Бровді повідомив про атаки по 44 електрооб’єктах в окупованому Криму та на окупованому півдні України в період з 1 по 7 липня. Також повідомлялося про пожежі поблизу підстанцій «Саки» та «Західно-Кримська», залізничної станції Саки і позиції російської системи С-400.
Окремо Генеральний штаб України повідомив про удари по двох залізничних мостах поблизу окупованих Роздольного та Ічок. Ці об’єкти, за оцінкою, використовувалися російськими військами для логістики.
Таким чином, українська кампанія в Криму має кілька рівнів. Перший — удари по паливу. Другий — по енергетиці. Третій — по залізниці та мостах. Четвертий — по ППО, яка мала би прикривати ці об’єкти. У сукупності це створює для російського командування проблему, яку неможливо вирішити простим перекиданням кількох додаткових підрозділів.
Паливна криза в окупованому Криму продовжує набирати обертів. Тепер, щоб заправити автомобіль, місцевим доводиться вставати ще до світанку, а чекати на бензин – майже весь ранок.
Росіянка з окупованого Криму опублікувала відео, на якому показала, як прокинулася о четвертій ранку, щоб стати в чергу на АЗС.
Отримати пальне їй вдалося лише майже через шість годин.
На небагатьох заправках, де ще є бензин, його вартість уже сягнула 290 рублів за літр.
Водночас кримчани, які їдуть шукати пальне до Краснодарського краю, скаржаться, що там бензин продають лише місцевим жителям, через що вони почуваються “другосортними росіянами”.
Схоже, для жителів окупованого півострова паливо поступово перетворюється на розкіш.
Червнева кампанія по Криму: не разові удари, а системне розбирання тилу
Липневі удари стали продовженням ширшої кампанії, яка активно тривала в червні. Офіс президента України в Автономній Республіці Крим повідомляв про удари по понад 15 російських системах ППО та радіолокаційних станціях, нафтових терміналах у Феодосії, резервуарах на Камиш-Бурунській ТЕЦ у Керчі, підстанціях, Таврійській ТЕС у Севастополі, Хлібівському підземному газосховищі, Сімферопольській газорозподільній станції, транспортній і мостовій інфраструктурі, заводу «Кримський титан» та військово-морських цілях.
Цей перелік важливий, бо він показує логіку кампанії: Україна не просто шукає помітні цілі, а послідовно б’є по елементах, які забезпечують життєздатність окупаційної військової системи. ППО прикриває об’єкти. Енергетика живить військову й цивільну інфраструктуру. Паливні вузли забезпечують рух техніки. Мости й дороги дозволяють перекидати ресурси. Газова інфраструктура та електростанції підтримують функціонування півострова як тилового району.
Наслідки вже відчутні. Представники окупаційної влади повідомляли про відключення електроенергії у 18 районах Криму, часткові або повні відключення в окупованій Херсонській області та перебої в окупованій Запорізькій області. Кримські оператори зв’язку навіть запровадили екстрений роумінг на випадок повного відключення електроенергії.
Це створює для Росії подвійний ефект. З одного боку, страждає військова логістика. З іншого — погіршується керованість окупованих територій, бо перебої з електрикою, зв’язком, транспортом і пальним ускладнюють повсякденне функціонування адміністрацій, підприємств і військових структур.
Російська ППО під тиском: чому Україна знайшла слабке місце
Одним із найважливіших наслідків українських ударів стала криза в російському інформаційному просторі. Російські ультранаціоналістичні коментатори дедалі частіше критикують власний уряд за нездатність створити цілісну систему протиповітряної оборони для захисту тилу, бізнесу та критичної інфраструктури.
Проблема Росії полягає не лише в нестачі окремих систем ППО. Йдеться про відсутність єдиного управління. За даними ISW, російські військові, Росгвардія, регіональна влада та приватний бізнес діють розрізнено. Частина підприємств самостійно інвестує в антидронові засоби, але немає єдиного органу, який би координував повітряний моніторинг і багатошарову оборону по всій території РФ.
Російські мілблогери визнають, що регіональним адміністраціям бракує ресурсів і повноважень, військовим — людських ресурсів для зональної оборони, а федеральній системі — координації. Один із коментаторів сформулював проблему особливо різко: географічний розмір Росії дедалі більше стає її слабкістю, бо захистити величезну територію від українських ударів украй складно.
Це має стратегічне значення. Росія може прикривати найважливіші об’єкти біля фронту, але тоді оголюється глибший тил. Якщо ж вона перекидає ППО вглиб країни, слабшає захист окупованих територій і фронтових районів. Україна, своєю чергою, може шукати прогалини й бити по тих ділянках, які в конкретний момент залишаються менш захищеними.
ISW оцінює, що Росії буде складно швидко посилити тилову ППО і водночас зберегти достатній захист передових районів. Це означає, що Україна, ймовірно, зможе продовжувати або навіть нарощувати далекобійну ударну кампанію, доки Росія не знайде системного рішення.
Удари по Росії: Брянськ, Бєлгород, Московська область і Омський НПЗ
Українська кампанія не обмежується Кримом. У ніч з 6 на 7 липня українські війська завдали ударів по військових об’єктах та енергетичній інфраструктурі в Брянській і Бєлгородській областях. Генштаб України повідомив про удари по заводу мікроелектроніки «Кремній Ел» у Брянську та Брянському хімічному заводу, який виробляє порох, вибухівку та компоненти ракетного палива.
Ці цілі мають очевидне військове значення. Мікроелектроніка потрібна для сучасної військової техніки, систем управління, зв’язку та наведення. Хімічні підприємства, які виробляють компоненти для боєприпасів і ракетного палива, безпосередньо пов’язані з російською здатністю підтримувати інтенсивність обстрілів.
У Бєлгороді українські удари, за даними Генштабу, були спрямовані по нафтобазі в районі аеропорту. Геолокаційні відео та дані NASA FIRMS підтверджували пожежі або теплові аномалії в районі аеропорту та на об’єкті магістрального газопроводу. Російська місцева влада визнала ракетний удар, пожежі та відключення електроенергії.
У російському Бєлгороді у ніч на 7 липня виникла пожежа на території лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) після ракетного удару.
Про це повідомляє Astra, відео з місця події опублікував Telegram-канал Exilenova+.
Підприємство відповідає за експлуатацію магістральних газопроводів і транспортування природного газу споживачам міста і регіону.
ЛВУМГ є філією ТОВ «Газпром трансгаз Москва», що входить до структури ПАТ «Газпром».
Жителі будинків, які розташовані поруч з об’єктом, спостерігали зі своїх вікон горіння газу одразу в кількох місцях.
Виконувач обов’язків губернатора Бєлгородської області підтвердив ракетний удар і заявив, що на одному з об’єктів міста сталася пожежа, пожежники займаються її ліквідацією.
«…Знову пошкоджена енергетична інфраструктура, тому в окремих районах Бєлгорода та кількох муніципалітетах є перебої з електро- та водопостачанням…», – написав він у Telegram.
Загалом уночі жителі Бєлгорода та області повідомляли у соцмережах про велику кількість вибухів.
Після опівночі місцевий канал «Пепел ➜ Белгород» повідомив, що під ракетний удар також потрапила територія аеропорту.
На території летовища почалася сильна пожежа. За попередніми даними, там загорілися резервуари з паливом.
Також повідомлялося про можливі удари по оборонно-промислових підприємствах у Московській області — зокрема поблизу Краснозаводського хімічного заводу, Центрального науково-дослідного інституту точного машинобудування в Климовську та Центрального НДІ спеціального машинобудування в Хотьково. На тлі цих подій «Росавіація» обмежувала польоти в аеропортах Домодєдово, Внуково та Жуковський.
У соціальних мережах поширили відеозапис, знятий очевидцем у місті Хотьково Московської області Російської Федерації. На кадрах зафіксовано політ українського безпілотного літального апарата літакового типу та його подальший захід на ціль.
Об’єктом повітряної атаки став Центральний науково-дослідний інститут спеціального машинобудування (ЦНДІСМ).
Місцевий житель, який став свідком інциденту, емоційно відреагував на траєкторію руху безпілотника, усвідомивши, куди саме спрямований апарат перед вибухом:
“П#здец… #б твою мать, нет. Нет… Только не туда”, – коментує росіянин проліт БпЛА.
Увага! Ненормативна лексика!
Центральний науково-дослідний інститут спеціального машинобудування в Хотьково є одним із провідних підприємств військово-промислового комплексу РФ. Даний науковий центр спеціалізується на розробці, випробуваннях та виробництві високоміцних конструкцій із композиційних матеріалів для ракетно-космічної техніки, а також займається розробкою боєприпасів і спеціального озброєння для російської армії.
Окремий удар — по Омському нафтопереробному заводу. За даними Reuters, наведеними у звіті, після ударів 5–6 липня завод зупинив роботу. Було пошкоджено установку первинної переробки CUD-10, на яку припадає близько 38% добової потужності заводу, а також зупинено установку CDU-11, що становить ще 37% потужності. Біржові дані свідчили, що станом на 7 липня Омський НПЗ не продавав бензин і дизельне пальне на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарній біржі.
Це один із найпоказовіших епізодів. Українські удари по нафтопереробці б’ють не лише по військовій логістиці, а й по паливному ринку РФ. Якщо такі атаки повторюються і виводять з ладу ключові установки, Росія стикається не з тимчасовою пожежею, а з промисловою проблемою, яку складно швидко компенсувати.
Фронт: Росія атакує, але не всюди має підтверджений прогрес
На півночі Сумської області російські війська 6–7 липня продовжували наступальні дії, але ISW не зафіксував підтвердженого просування. Російські джерела заявляли про захоплення або просування біля низки населених пунктів, однак ці твердження не були підтверджені.
Водночас російські джерела намагаються підсилювати інформаційний ефект. ISW звернув увагу на ймовірно змінене штучним інтелектом відео з Іволжанського на Сумському напрямку. За оцінкою інституту, це вписується в ширшу схему поширення російськими джерелами змінених ШІ-кадрів для створення враження значних успіхів.
У Харківській області російські війська також продовжували наступальні операції на півночі області та на напрямку Великого Бурлука, але підтвердженого просування не досягли. Українські представники заперечили заяви про захоплення Лосівки та повідомили, що українські сили продовжують утримувати позиції у Вовчанську та поблизу нього.
На Куп’янському напрямку російські війська проводили наступальні операції, але без підтвердженого прогресу. Водночас Україна продовжувала бити по російських системах ППО та наземних лініях зв’язку: зокрема, по системі «Бук-М3» поблизу Глотівки та мосту через річку Ураєва в Бєлгородській області, який міг використовуватися для постачання підрозділів на Куп’янському напрямку.
Це демонструє важливу закономірність: там, де Росія намагається тиснути на фронті, Україна відповідає не лише обороною на передовій, а й ударами по логістиці, ППО та шляхах постачання, які підтримують ці наступальні дії.
Костянтинівка: боротьба за місто й інформаційну картинку
Одним із найчутливіших напрямків залишається Костянтинівка. За даними ISW, українські війська нещодавно просунулися або утримують позиції в місті. Геолокаційні відео показують, що російські війська обстрілюють українські позиції в західній та південно-західній частинах Костянтинівки — зокрема в районах, які раніше російські джерела намагалися подавати як контрольовані РФ.
Російські війська, за оцінкою ISW, продовжують проникати до Костянтинівки та використовувати підняття прапорів для заяв про захоплення районів міста. Український речник повідомив, що значну частину російських диверсантів знищують ще до входу в місто, але окремі військовослужбовці РФ усе ж обходять українські позиції.
Це вже знайома тактика російської інформаційної війни: невеликі групи заходять у міську забудову, намагаються встановити прапор, після чого пропагандистські канали подають це як доказ контролю. Але реальний контроль над містом визначається не прапором на окремій будівлі, а здатністю утримувати район, забезпечувати підвезення, евакуацію, ротацію і вогневу підтримку.
Показово, що навіть російський мілблогер визнав: українські війська продовжують діяти в Костянтинівці, а російським силам ще потрібно «очищати» місто, попри офіційні заяви РФ про його захоплення. Він також прогнозував, що росіяни не зможуть завершити це до серпня.
Отже, Костянтинівка залишається не лише полем бою, а й полем боротьби за сприйняття. Росія намагається створити картинку захоплення, тоді як факти на місцевості вказують на складнішу ситуацію: українські підрозділи продовжують утримувати або відновлювати позиції, а російські групи не мають гарантованого контролю над містом.
Дрони, «Молнія» і нова загроза для логістики
Окремої уваги потребує поява нових або модифікованих російських далекобійних волоконно-оптичних дронів у районі Лимана. Російські мілблогери стверджують, що йдеться про модифіковані FPV-дрони «Молнія» з фіксованим крилом, стійкі до засобів радіоелектронної боротьби та незалежні від Starlink. Заявлена дальність — від 50 до 100 кілометрів.
Якщо ці характеристики підтвердяться, це може створити нову проблему для української оперативної логістики. Дрони з такою дальністю здатні бити не лише по передових позиціях, а й по дорогах, складах, пунктах управління, машинах забезпечення та маршрутах підвозу в ближньому тилу.
На Костянтинівському напрямку український речник також повідомляв, що російські війська використовують «Молнії» для поповнення своїх позицій і що оператори дронів намагаються перекривати українську логістику.
Тобто обидві сторони дедалі активніше переносять війну в площину логістичного виснаження. Україна б’є по російських паливних, енергетичних і транспортних вузлах. Росія намагається відповідати ударами по українських маршрутах постачання, поштовій і паливній інфраструктурі, а також по дорогах у прифронтових районах.
Південь: Запорізька область, Мелітополь і Кінбурнська коса
На південній осі російські війська 6–7 липня продовжували наступальні операції на Гуляйпільському напрямку та в західній частині Запорізької області, але не досягли підтвердженого просування. Російський мілблогер визнав, що українські сили контролюють половину Малої Токмачки, а захоплення Оріхова росіянами до осені виглядає малоймовірним.
Водночас українські війська продовжили кампанію ударів середньої дальності по російських військових об’єктах в окупованій Запорізькій області. Геолокаційні відео показували удари по російських вантажівках за допомогою дронів Hornet на південний захід і північний захід від Мелітополя — приблизно за 70 кілометрів від лінії фронту.
Ще один важливий епізод — Кінбурнська коса. Російський мілблогер визнав, що українські війська перекрили російське логістичне забезпечення на цьому напрямку. Українські посадовці ще наприкінці червня повідомляли, що російське командування евакуювало частину сил з Кінбурнської коси після порушення логістики.
Це ще раз підтверджує загальну тенденцію: Україна не обов’язково має штурмувати кожен укріплений район напряму. Якщо вдається порушити постачання, ізолювати позиції та зробити їхнє утримання дорогим або неможливим, російське командування змушене скорочувати присутність або змінювати плани.
Російські удари по Україні: дрони, ракети, АЗС і пошта
Попри українську активність у тилу РФ, Росія продовжує масштабну повітряну кампанію проти України. У ніч з 6 на 7 липня російські війська запустили 123 ударні дрони типів «Шахед», «Гербера», «Італмас» і дрони-приманки «Пародія» з різних напрямків, включно з Курськом, Орлом, Брянськом, Приморсько-Ахтарськом, Міллерово, окупованим Кримом і Донецьком. Українські сили збили 108 дронів; 12 влучили у 10 місць.
Російські удари пошкодили цивільну, промислову, житлову, енергетичну, медичну, освітню, комерційну та залізничну інфраструктуру в низці областей. Міністерство енергетики України повідомляло про тимчасове знеструмлення частини споживачів у Дніпропетровській, Донецькій, Сумській та Херсонській областях.
Окремо Росія дедалі частіше атакує українські заправні станції. За словами українських енергетичних керівників, удари по АЗС фіксувалися в Запорізькій, Дніпропетровській, Сумській, Херсонській, Одеській, Харківській та Миколаївській областях. Один український посадовець повідомив, що за два місяці Росія завдала ударів по понад 150 заправках.
Також російські мілблогери заявляли про удари по об’єктах «Нової пошти» в Дніпропетровській області. Це свідчить про спробу Росії бити не лише по військовій, а й по цивільній логістиці, яка в умовах війни часто підтримує життєздатність громад, бізнесу та гуманітарних процесів.
Що означає ця кампанія для Росії
Українські удари створюють для Росії кілька взаємопов’язаних проблем.
Перша — паливна. Ураження танкерів, нафтобаз, НПЗ і логістики постачання бензину до Криму може посилювати дефіцит пального як на окупованих територіях, так і всередині РФ. ISW прямо пов’язує російські проблеми з паливом із нездатністю закрити прогалини в тиловій ППО.
У соціальних мережах поширили відеозапис, зроблений у російському Волгограді. На кадрах зафіксована черга біля місцевої АЗС, а також намети, які водії розгорнули поблизу, щоб мати змогу дочекатися пального та своєї черги.
Відеозапис зробив один із росіян, який встановив два намети і навіть розкладний туристичний столик.
“Ждем бензин”, – каже він на записі.
Друга — енергетична. Удари по підстанціях і електрооб’єктах створюють перебої, які впливають не лише на населення окупованих територій, а й на військові об’єкти, зв’язок, ремонтні бази, склади та транспортні вузли.
Третя — логістична. Мости, залізниця, пороми, танкери, дороги та вантажівки — це не другорядні цілі. Це кровоносна система російського угруповання. Якщо вона працює гірше, фронт отримує менше ресурсів, повільніше реагує на зміни та дорожче утримує позиції.
Четверта — психологічна й політична. Коли російські мілблогери публічно визнають хаос у ППО, критикують федеральну владу й говорять, що в Росії «немає тилу», це підриває образ держави, яка контролює ситуацію.
Що означає ця кампанія для України
Для України ця стратегія має кілька очевидних переваг.
По-перше, вона дозволяє компенсувати нерівність у живій силі та ресурсах. Якщо противник має більше людей або техніки на окремих ділянках фронту, удар по його логістиці може знизити здатність реалізувати цю перевагу.
По-друге, вона змушує Росію розтягувати ППО. Кожен удар у глибину РФ або по окупованому Криму ставить перед Москвою питання: що прикривати насамперед — фронт, Крим, НПЗ, оборонні заводи, аеродроми, склади чи великі міста?
По-третє, вона робить війну дорожчою для Росії. Ремонт НПЗ, відновлення підстанцій, перекидання ППО, захист підприємств, компенсація логістичних втрат — усе це ресурси, які не можуть одночасно працювати на наступ.
По-четверте, ця кампанія має накопичувальний ефект. Один удар може бути локальною проблемою. Але серія ударів по паливу, електриці, мостах, ППО і заводах створює системну кризу, яку важко приховати навіть у російському інформаційному просторі.
Головна битва точиться не лише на передовій
Події 6–7 липня 2026 року показують, що війна дедалі більше стає боротьбою не лише за окремі міста чи села, а за здатність підтримувати армію як систему. Росія продовжує атакувати на фронті, бити по українській інфраструктурі, застосовувати дрони, ракети та інформаційні операції. Але водночас її тил стає дедалі вразливішим.
Українська кампанія ударів середньої та далекої дальності спрямована на те, щоб позбавити Росію переваги глибини. Крим, Бєлгород, Брянськ, Московська область, Омськ, окуповані райони Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини — усе це вже не виглядає для РФ безпечним тилом.
Ключове питання тепер полягає в тому, чи зможе Росія швидко створити цілісну систему захисту тилу, не послабивши фронт. Поки що ознаки свідчать про протилежне: російська ППО перевантажена, логістика в Криму ускладнюється, паливна інфраструктура зазнає ударів, а російський ультранаціоналістичний інформаційний простір дедалі гучніше визнає проблему.
Для України це відкриває можливість вести війну не лише на лінії зіткнення, а й проти всієї системи забезпечення російської армії. І саме ця системність може стати одним із головних чинників зміни балансу на полі бою.
За матеріалами understandingwar.org
