Поки російські ультранаціоналісти малюють сценарії окупації Києва, Одеси й Харкова, українські далекобійні удари дістають до Санкт-Петербурга, Кронштадта, Тамбовської області, Криму та окупованого півдня. На фронті ж Росія не демонструє підтверджених просувань, а її спроби прориву дедалі більше нагадують повторення старих невдач.
Оцінка російської наступальної кампанії за 3 червня 2026 року показує одразу кілька важливих тенденцій. Кремль намагається втримати образ сили на тлі ПМЄФ, російська ультранаціоналістична спільнота просуває дедалі радикальніші сценарії майбутнього, а Україна паралельно переносить війну глибоко в російський тил — від Санкт-Петербурга до Тамбовської області. Водночас на лінії фронту російські війська не мають підтверджених просувань, а їхні дії дедалі частіше зводяться до інфільтраційних спроб, локальних атак і повторення старих оперативних шаблонів.
Головне: день без підтверджених російських просувань, але з ударами по глибокому тилу РФ
3 червня стало днем, коли інформаційна, воєнна та економічна площини війни зійшлися в одній точці. На тлі Санкт-Петербурзького міжнародного економічного форуму, який Кремль традиційно використовує як вітрину російської стійкості та «нормальності», українські війська завдали серії ударів по військових і нафтових об’єктах у самому Санкт-Петербурзі та Ленінградській області.
Це мало не лише військове, а й символічне значення. Росія намагалася демонструвати іноземній аудиторії економічну спроможність і контроль над ситуацією, однак удари по Кронштадту та нафтовому терміналу фактично показали протилежне: війна, яку Кремль роками намагається тримати «далеко» від великих російських міст, дедалі частіше повертається у російський тил.
На фронті ж картина була іншою: ні українські, ні російські джерела не підтвердили суттєвих просувань за добу. Російські війська атакували на багатьох напрямках — від Сумщини й Харківщини до Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини, — але без зафіксованого успіху.
ПМЄФ як майданчик для ультранаціоналістичних фантазій
Одним із ключових політичних елементів дня стала презентація російських ультранаціоналістів на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Пов’язаний із Кремлем олігарх і православний націоналіст Костянтин Малофєєв та ідеолог російського імперського реваншизму Олександр Дугін представили сценарії майбутнього Росії до 2036 та 2050 років.
Ці сценарії були поділені на «хороші», «інерційні» та «погані». У так званому «хорошому» сценарії Росія окуповує Київ, Одесу, Харків та інші українські міста, а Європейський Союз розпадається до 2036 року. У «поганому» — Росія зазнає воєнної поразки, Україна вступає до НАТО, Москва втрачає вплив на пострадянському просторі, а до 2050 року нібито відбувається «колонізація Росії».
Найбільш тривожним виглядає так званий «інерційний» сценарій. У ньому передбачається можливість застосування Росією ядерної зброї, якщо ситуація на фронті в Україні залишатиметься незмінною. Фактично це чергова спроба ядерного шантажу, упакована не в офіційну заяву Кремля, а в «аналітичну» презентацію ультранаціоналістичного середовища.
Важливо, що такі тези можуть не повністю збігатися з поточною офіційною позицією Кремля. Водночас вони створюють для путіна зручний політичний фон. На тлі відверто екстремальних сценаріїв ультранаціоналістів Кремль може подавати власну риторику як нібито більш «помірковану» та «раціональну». Однак є й інший бік: путін не може повністю ігнорувати це середовище, адже ультранаціоналісти залишаються важливою частиною воєнної мобілізаційної бази режиму.
Тому Кремль опиняється між кількома обмеженнями:
- потребою підтримувати радикальні очікування всередині країни;
- реальними проблемами російської армії на фронті;
- бажанням виглядати сильним перед зовнішньою аудиторією;
- ризиком втратити підтримку найбільш агресивної частини власного електорату.
Удари по Санкт-Петербургу: війна прийшла до вітрини Кремля
На цьому тлі українські удари по Санкт-Петербургу мали особливо сильний ефект. За повідомленнями Генерального штабу України та командувача Сил безпілотних систем Роберта «Мадяра» Бровді, українські війська уразили корвет Балтійського флоту РФ проєкту 20380 «Стерегущий» — «Бойкий», який перебував на військово-морській базі Кронштадт.
У мережі опублікували унікальний відеозапис, який зафіксував проліт українського дрона під час ранкової атаки на військові та промислові об’єкти в Санкт-Петербурзі.
Відео було зняте моряками безпосередньо з борту корабля, який у той момент перебував у акваторії Фінської затоки.
На оприлюднених кадрах видно новітній український безпілотник великого радіуса дії FP-1. Щоб залишатися непомітним для російських радіолокаційних станцій (РЛС), дрон здійснював політ на екстремально низькій висоті – буквально за кілька метрів над водною гладдю затоки.
“Прямо над водой идет. Прямо-прямо над водой. Очень низко летит”, – каже автор відео на записі.
Вранці 3 червня українські дрони уразили російський ракетний корвет у сухому доку Кронштадтської військово-морської бази, що розташована у Санкт-Петербурзі.
Про це повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді та оприлюднив відео удару.
За його даними, воїни 1-го Окремого центру Сил безпілотних систем уразили корвет «Бойкий» проєкту 20380 Балтійського флоту РФ, який є носієм керованої ракетної зброї.
На момент атаки він перебував у сухому доку ім. Велещинського у Кронштадті. У лютому 2026 корабель став на плановий ремонт.
Кадри відео свідчать, що російський корвет уразили щонайменше два українських ударних безпілотники. Після цього на кораблі розпочалася пожежа, дим від якої на відстані кількох кілометрів спостерігали місцеві жителі, які стали свідками ранкового удару.
У розпорядженні «Мілітарного» з’явилися супутникові знімки ураженого російського ракетного корвета проєкту 20380 «Бойкий».
На знімках SkySat видно дим та сліди масштабної пожежі на надбудові корабля.
Це споруда над верхньою палубою, в якій розміщуються ходова рубка, бойові пости, системи зв’язку та радари, ураження яких може повністю позбавити корабель керування та боєздатності.
На момент атаки він перебував у сухому доку ім. Вєлєщінского. У лютому 2026 року корабель став на плановий ремонт.
Кадри відео демонструють, що російський корвет уразили щонайменше два українських ударних безпілотники. Після цього на кораблі розпочалася пожежа, дим від якої на відстані кількох кілометрів спостерігали місцеві жителі, які стали свідками ранкового удару.
Для оцінки можливих наслідків можна згадати подібну пожежу на ракетному корветі проєкту 20385 «Проворный» (модифікована версія проєкту 20380), який горів 17 грудня 2021 року. Тоді росіяни обіцяли відновити його за п’ять років.
Корвет проєкту 20380 «Бойкий»
Корвет «Бойкий» — багатоцільовий сторожовий корабель проєкту 20380 у складі Балтійського флоту ВМФ РФ, призначений для дій у ближній морській зоні.
Корабель був закладений 27 липня 2005 року на «Північній верфі» у Санкт-Петербурзі. На воду його спустили у квітні 2011 року, а до складу флоту він увійшов у травні 2013 року. Портом приписки є Балтійськ у Калінінградській області.
«Бойкий» є третім корветом проєкту 20380 та належить до серії кораблів типу «Стерегущий». Його водотоннажність становить близько 2200 тонн, максимальна швидкість — до 27 вузлів, автономність плавання — до 15 діб. Екіпаж корабля складається зі 100 осіб, включно з 14 офіцерами.
Озброєння корвета включає 100-мм артилерійську установку А-190, зенітні комплекси «Редут» і АК-630.
Основні технічні характеристики 20380:
Водотоннажність: 2 200 тонн
Довжина: 104,5 метрів
Ширина: 11,1 метрів
Максимальна швидкість: 27 вузлів
Екіпаж: 100 осіб
Озброєння:
- 1 × 100-мм артилерійська установка А-190
- 2 × 30-мм артилерійська установка АК-630М
- 8 × протикорабельні ракети Х-35
- 12 × зенітні ракети 9М96М або 9М96Е
- 8 × 324-мм торпеди
Авіакрило: 1 × гелікоптер Ка-27ПЛ та 1 × «Орлан-10»
Для боротьби з кораблями на російському корветі встановлений ракетний комплекс «Уран», що складається з 8 протикорабельних крилатих ракет Х-35 з дальністю до 260 км.
Окрім того, він озброєний протичовновим комплексом «Пакет-НК», який складається із двох чотирьохтрубних торпедних апаратів калібру 324-мм, розташованих по бортах корабля. На борту передбачено базування гелікоптера Ка-27.
Корабель виконує завдання патрулювання, охорони корабельних груп і баз, боротьби з надводними, підводними та повітряними цілями, а також забезпечення контролю морських комунікацій у зоні відповідальності Балтійського флоту.
Також українські сили завдали удару по нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзі. За українськими даними, цей термінал є одним із найбільших комплексів із перевалки нафти в Балтійському морі, з потужністю близько 10 мільйонів тонн на рік.
Вранці 3 червня безпілотники атакували нафтовий термінал у порту російського Санкт-Петербурга.
Відео ураження, зняті місцевими жителями, оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.
На кадрах видно, що після ураження на території об’єкта горять резервуари з нафтопродуктами.
Очевидці пишуть про велику кількість вибухів у місті. На відео чути роботу російської протиповітряної оборони, яка намагалася збити дрони.
Ціллю ударних безпілотників став АТ «Петербургский нефтяной терминал», який за даними Astra є одним із найбільших у Росії об’єктів для перевалки нафтопродуктів у Балтійському регіоні.
Тим часом губернатор Ленінградської області Алєксандр Дрозденко близько 7 ранку заявив, що над регіоном нібито збили 50 безпілотників. Водночас він не коментував пожежу, яка триває у Санкт-Петербурзі внаслідок удару.
На території нафтового терміналу загальною площею 37 гектарів розташований 21 резервуар для зберігання світлих і темних нафтопродуктів. Пропускна здатність об’єкта — 12,5 млн тонн на рік.
«Петербургский нефтяной терминал» розташований на території Великого порту Санкт-Петербурга та приймає пальне, яке доставляють потягами, річковим і автомобільним транспортом, після чого відправляє його морськими танкерами на експорт.
Термінал визнано підприємством, що має стратегічне значення для забезпечення безпеки Росії.
Також російські ЗМІ вранці повідомили про затримку або скасування рейсів на виліт з місцевого аеропорту Пулково.
Примітно, що сьогодні у Санкт-Петербурзі стартує Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), який триватиме до 6 червня. На заході мали бути присутні іноземні бізнесмени. Наразі невідомо як вплине на форум атака дронів.
Російська система протиповітряної оборони у глибокому тилу країни-агресорки продовжує демонструвати свою неспроможність захистити стратегічні об’єкти від повітряних атак. У мережі опубліковано промовистий відеозапис, який зафіксував специфічні методи захисту військових та стратегічних об’єктів у РФ.
На оприлюднених кадрах видно великий стовп чорного диму та масштабне загоряння на території місцевого нафтового термінала в Санкт-Петербурзі. У цей момент просто над палаючим об’єктом пролітає український безпілотник.
На захист палаючої нафтобази став росіянин в однострої. Оскільки спеціалізованих засобів протиповітряної оборони поруч не виявилося, окупант заходився стріляти по низьколітаючому дрону зі звичайної автоматичної зброї.
“ПВО Санкт-Петербурга. Стоит стрелок и пытается сбить украинский дрон с автомата”, – іронічно коментують відео автори публікації.
Ці удари важливі з кількох причин.
По-перше, це демонстрація дальності
Україна продовжує показувати здатність уражати цілі на відстані понад 1000 кілометрів від міжнародного кордону. Це змінює психологію війни для Росії: тилові міста, військово-морські бази, об’єкти енергетичної та експортної інфраструктури вже не можуть вважатися повністю безпечними.
По-друге, це удар по економічному образу РФ
ПМЄФ для Кремля — це не просто форум. Це символічна сцена, на якій Москва намагається довести, що санкції не зламали російську економіку, що Росія має партнерів і що вона здатна продовжувати війну без критичних наслідків. Удари по Санкт-Петербургу в перший день форуму підважили саме цей образ.
По-третє, це продовження системної кампанії
Україна з березня 2026 року суттєво наростила частоту, дальність та інтенсивність ударів по російській нафтовій інфраструктурі. За словами Бровді, удар по інфраструктурі нафтопереробки в районі Санкт-Петербурга став уже 20-м з 1 травня 2026 року. Це свідчить не про разову акцію, а про цілеспрямовану кампанію з виснаження російських логістичних, енергетичних і фінансових можливостей.
Росія посилює риторику «відплати» після заяв про удари по цивільних
Ще одна важлива тенденція — спроби російських посадовців використовувати заяви про нібито українські удари по цивільних об’єктах як виправдання для подальших масованих атак по Україні.
3 червня ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін заявив, що українські війська нібито вдарили по цивільному автобусу на маршруті Москва — Сімферополь в окупованому Єнакієвому. Російські посадовці одразу почали подавати це як привід для можливої «відповіді».
Українські чиновники не коментували цей епізод, а незалежно перевірити російські заяви неможливо. Важливо інше: Росія дедалі активніше використовує подібні заяви як інформаційне прикриття для ударів, які, ймовірно, були заплановані незалежно від конкретних подій.
Ця логіка вже стала помітним елементом російської інформаційної війни:
- Росія заявляє про нібито український удар по цивільних.
- Російські посадовці звинувачують Україну в «тероризмі».
- Кремль подає власні масовані атаки по українських містах як «відплату».
- Увага зміщується з наслідків російських ударів по Україні на російську версію подій.
Таким чином Кремль намагається надати видимість легітимності своїм повітряним кампаніям, які продовжують завдавати шкоди українським містам, цивільній інфраструктурі та населенню.
Українська кампанія ударів: від Тамбова до Криму
3 червня Україна продовжила не лише далекобійні удари по Санкт-Петербургу, а й ширшу кампанію ураження російської військової, логістичної та енергетичної інфраструктури.
Тамбовська область: завод «Прогрес»
Генштаб України повідомив про удар по Мічурінському заводу «Прогрес» у Тамбовській області. Це підприємство виробляє компоненти для високоточної зброї, зокрема елементи систем керування авіаційною та ракетною технікою, гіроскопічні стабілізаційні пристрої, автопілоти та навігаційне обладнання.
Українські ударні дрони атакували завод «Прогресс» у місті Мічурінськ Тамбовської області.
Про це повідомляє ASTRA.
Атака відбулася в ніч із 2 на 3 червня 2026 року, унаслідок чого на території підприємства розпочалася пожежа.
Сам завод розташований приблизно за 350 км від державного кордону України (координати: 52.89295322263057, 40.46617884796312).
Офіційна російська влада не повідомляла про атаку на завод. Водночас очільник Тамбовської області Євген Первишов написав у своєму Telegram-каналі, що пошкоджень зазнали господарські споруди промислового підприємства.
Завод є важливою частиною російської ракетної програми. Відповідно до інформації проєкту ГУР МО України War & Sanctions, підприємство виробляє навігаційні, метеорологічні та геодезичні прилади, а також приладобудівну техніку й компоненти для авіаційної та ракетної галузей.
Крім того, завод бере участь у кооперації з виробництва ракет Х-101. Зокрема, він постачає датчики МП-95 для АТ «СмАЗ», які використовують для випробувань і контролю ключових систем ракети (інерціальних, гідромеханічних та електронних).
Окрім Х-101, завод постачає гіромотори ГМС-01Д для керованих авіаційних ракет Х-59М2/Х-59М2А, а також електродвигуни ДСЕ ДБМ-254 та гіроскопи Д-7-03М у межах виробництва бойової машини 72В6 ЗРГК «Панцирь-С1».
Варто зауважити, що завод атакують не вперше. так у 2026 році завод зазнав удару 12 лютого 2026 року. Тоді унасдідок влукчанн влучання на території підприємства почалося задимлення, згодом спалахнула пожежа.
Завод «Прогресс» уже ставав ціллю атак у червні 2025 року та грудні 2024 року. Окрім того, Сили оборони України завдають ударів по підприємству «ВНИИР-Прогресс» у Чебоксарах.
Зокрема, на початку травня українські крилаті ракети «Фламінго» та дрони АН-196 «Лютий» уразили виробничі потужності цього оборонного заводу, розташованого на відстані близько 1000 км від України.
Це підприємство спеціалізується на виробництві ГНСС-приймачів і антен для супутникових систем GLONASS, GPS та Galileo. Воно виготовляє модулі типу «Комета», які широко застосовують у безпілотних системах, зокрема в дронах-камікадзе типу Shahed, а також у ракетному озброєнні — комплексах «Искандер-М», «Калибр» і комплектах планування УМПК для авіабомб.
Такий удар має значення не лише як атака по конкретному заводу. Він вписується в логіку ураження російської оборонно-промислової бази — тобто не лише складів чи нафтобаз, а й підприємств, які забезпечують виробництво високотехнологічних компонентів для війни.
Краснодарський край і Волгоградська область
Українські удари 2 червня по Ільському нафтопереробному заводу в Краснодарському краї, за даними Генштабу, пошкодили технологічну естакаду, установку первинної переробки нафти AVT і два резервуари. Удар по нафтоперекачувальній станції «Зензеватка» у Волгоградській області змусив її припинити перекачування.
Це вказує на послідовну стратегію: бити не лише по фронтових складах, а й по вузлах, які підтримують експорт, переробку, транспортування та постачання енергоресурсів.
Окупована Луганщина
Українські війська також завдали удару по російському складу паливно-мастильних матеріалів поблизу окупованого Білолуцька. Відстань до лінії фронту — близько 83 кілометрів. Це вже кампанія середньої дальності, спрямована на виснаження логістики російського угруповання безпосередньо в зоні бойових дій.
Запорізька область і Бердянськ
На окупованому півдні українські сили вдарили по російському суховантажу «Леонід Пестриков» у порту Бердянська. Також повідомлялося про удар по російському бензовозу на трасі М-14 Ростов — Крим поблизу окупованого Приморська.
Бійці 422-го окремого полку безпілотних систем LUFTWAFFE 17-го армійського корпусу завдали ударів по російських паливозаправниках.
Ураження 2 одиниць техніки з паливом відбулося у глибокому тилу противника на тимчасово окупованій території Запорізької області.
На кадрах видно, як після першого влучання безпілотника водій паливозаправника залишає машину та починає тікати, тоді як пошкоджена техніка продовжує рух.
Крім того, оператори LUFTWAFFE завдали точного удару по ще одному паливозаправнику, який перебував на узбіччі дороги.
У результаті атаки обидва транспортні засоби були знищені.
Відео українські захисники опублікували у соцмережах.
Це особливо важливо в контексті так званого сухопутного коридору до Криму. Україна послідовно тисне на російську логістику, яка забезпечує окупаційні війська на півдні та в Криму.
Крим
Українські війська також продовжили удари по військових об’єктах в окупованому Криму. 3 червня Генштаб повідомив про ураження російської радіосистеми ближньої навігації РБСН-4Н на аеродромі Саки поблизу Новофедорівки.
Крим залишається одним із ключових вузлів російської військової інфраструктури. Удари по аеродромах, навігаційних системах, командних пунктах і флотських об’єктах знижують здатність РФ використовувати півострів як тилову базу для атак проти України.
Фронт: Росія атакує, але не просувається
Попри високу активність російських військ на багатьох напрямках, 3 червня не було підтверджених просувань. Це ключовий висновок дня.
Російська армія продовжує намагатися тиснути на українську оборону, але її дії дедалі частіше мають характер локальних атак, перевірки слабких місць і малих інфільтраційних груп. Це не схоже на впевнене оперативне просування. Радше — на спробу знайти вразливі ділянки, де можна було б перетворити тактичний успіх на ширший прорив.
Північна вісь: тиск на Сумщину без результату
На півночі російські війська продовжували наступальні дії на північ і північний схід від міста Суми. Їхня заявлена або фактична мета — створення буферної зони вздовж міжнародного кордону.
Однак просування зафіксовано не було. Це означає, що російські атаки поки що виконують радше функцію тиску, розтягування українських сил і створення загрози для прикордонних районів, ніж досягнення реального оперативного результату.
Харківщина: підготовка до літнього посилення
На півночі Харківської області російські війська також проводили обмежені наступальні операції, але без підтверджених успіхів.
Водночас український військовослужбовець із бригади безпілотників, яка діє на Вовчанському напрямку, повідомив, що російські сили концентрують війська й техніку в цьому районі. За його словами, червень росіяни використовують для перевірки української оборони та пошуку слабких місць перед можливим посиленням наступальних дій улітку 2026 року.
Це вказує на те, що Харківський напрямок залишається важливим для російських планів. Москва може прагнути зберегти тут загрозу, щоб відтягувати українські резерви та тримати під тиском Харківську область.
Куп’янськ, Борова й Оскіл: інфільтрація замість прориву
На Куп’янському напрямку російські війська нещодавно провели місію з інфільтрації. Геолокаційні відеозаписи показали, як українські сили завдають удару по російських позиціях у Новоосиновому після такої спроби.
На напрямку Борової російські війська продовжили обмежені атаки, але також не просунулися. Українські війська, за оцінкою ISW, продовжували контратаки на південь від Борової.
Ця ділянка фронту важлива через російське прагнення форсувати річку Оскіл і просуватися на захід. Однак реальна динаміка поки що не свідчить про здатність РФ швидко змінити ситуацію.
Слов’янський напрямок: Росія повторює помилки 2022 року
Найбільш показовою частиною оцінки є аналіз ситуації на слов’янському напрямку. Російські війська, схоже, намагаються повторити елементи своєї кампанії 2022 року, коли вони прагнули оточити район Слов’янська через Лиман та Ізюм.
Однак нинішні умови для Росії значно гірші, ніж у 2022 році. Тоді російські війська мали вигідніші позиції, але зрештою втратили і Ізюм, і Лиман під час українського контрнаступу восени 2022 року.
За оцінкою українського військового оглядача Костянтина Машовця, російські 20-та та 25-та загальновійськові армії застрягли у спробах оточити Лиман. Російське командування посилило їх елементами 1-ї гвардійської танкової армії, але це не дало бажаного результату.
Російські сили не змогли:
- захопити Дробишеве та Новоселівку;
- просунутися до Олександрівки;
- закріпитися в Яровій після дій українських сил;
- відновити позиції поблизу Озерного та Ямполя;
- повноцінно проникнути в Лиман із південного сходу.
Машовець також зазначає, що російські повідомлення про позиції на півночі та північному сході Лимана є хибними. Якщо ці оцінки точні, це означає, що російське командування не лише не досягає поставлених цілей, а й може спиратися на завищені або викривлені уявлення про власні успіхи.
Головний висновок: російський літній наступ 2026 року на слов’янському напрямку навряд чи дасть значні тактичні, а тим більше оперативні результати.
Костянтинівка, Покровськ і Добропілля: тиск без прориву
На напрямку Костянтинівка — Дружківка російські війська продовжували наступальні операції, але також не просунулися. Українські сили проводили контратаки.
На Покровському напрямку ситуація аналогічна: російські атаки тривали, але підтвердженого просування не було. Те саме стосується тактичного району Добропілля, Новопавлівського та Олександрівського напрямків.
Це важливо, бо Покровський і Костянтинівський напрямки залишаються серед головних ділянок російського тиску на Донеччині. Відсутність підтверджених просувань свідчить, що російська армія поки не здатна перетворити постійні атаки на якісний прорив.
Південь: інфільтраційні спроби й українські удари по логістиці
На гуляйпільському напрямку російські війська нещодавно провели інфільтраційні місії. Українські сили завдавали ударів по російських позиціях у районах Добропілля та Гуляйпільського після таких спроб.
На заході Запорізької області росіяни також здійснили інфільтраційну місію в районі Степногірська. Українські війська вдарили по російських позиціях у північній частині населеного пункту.
Ця тактика свідчить, що російські війська намагаються малими групами проникати в українську оборону, закріплюватися в окремих точках і створювати підстави для заяв про просування. Але українські удари по таких групах знижують ефективність цієї тактики.
На Херсонському напрямку російські війська продовжували обмежені атаки поблизу Антонівського мосту, але також без підтвердженого просування.
Повітряна кампанія РФ: 198 дронів за ніч
У ніч з 2 на 3 червня російські війська запустили по Україні 198 безпілотників різних типів, зокрема «Шахед», «Гербера», «Італмас» і «Пародія». За даними Повітряних сил України, українська ППО збила 189 дронів. Вісім безпілотників уразили сім локацій, уламки впали ще у семи місцях.
Росія також завдавала ударів по Харківській та Одеській областях. У Запорізькій області російські війська здійснили подвійний ракетний удар по пожежній частині, внаслідок чого загинув рятувальник, який ліквідовував наслідки попередньої атаки.
Це показує, що Росія продовжує комбінувати масовані дронові атаки з ракетними ударами, намагаючись виснажувати українську систему ППО, бити по цивільній інфраструктурі та підтримувати постійний психологічний тиск.
Білоруський напрямок: військова інтеграція триває
Окремий блок оцінки стосується Білорусі. 2 червня путін провів телефонну розмову з Олександром Лукашенком щодо двосторонньої співпраці. Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін очолив військову делегацію до Москви для обговорення російсько-білоруської військової взаємодії, відвідування об’єкта оборонної промисловості та участі у зустрічі міністрів оборони ОДКБ.
Це не означає негайної нової загрози наступу з території Білорусі, але свідчить про продовження глибокої військової інтеграції Мінська в російську безпекову орбіту. Для України цей напрямок залишається фактором стратегічного ризику, який потребує постійного моніторингу.
Що означає оцінка за 3 червня
Оцінка російської наступальної кампанії за 3 червня демонструє кілька ширших висновків.
1. Росія не має підтвердженого оперативного прориву
Попри численні атаки, інфільтраційні місії та тиск на різних напрямках, російські війська не досягли підтверджених просувань. Це ставить під сумнів здатність РФ реалізувати амбітні плани літнього наступу.
2. Україна послідовно розширює географію ударів
Санкт-Петербург, Кронштадт, Тамбовська область, Краснодарський край, Волгоградська область, окуповані Луганщина, Запоріжжя та Крим — це не хаотичний набір цілей, а елементи ширшої кампанії. Україна б’є по нафті, логістиці, військових об’єктах, флоту, оборонній промисловості та системах управління.
3. Кремль втрачає монополію на відчуття безпеки всередині РФ
Удари по Санкт-Петербургу в день відкриття ПМЄФ мають сильний символічний ефект. Вони показують, що війна більше не обмежується українською територією та прикордонними російськими регіонами.
4. Російська ультранаціоналістична риторика радикалізується
Сценарії Малофєєва та Дугіна свідчать про те, що частина російського політико-ідеологічного середовища не просто підтримує війну, а мислить категоріями довготривалої імперської конфронтації, окупації українських міст і ядерного шантажу.
5. Російське командування повторює старі помилки
Спроби знову розіграти сценарій оточення Лимана й просування на Слов’янськ нагадують невдалу кампанію 2022 року, але тепер Росія має ще менш вигідні стартові умови.
3 червня стало днем, який добре показав асиметрію нинішнього етапу війни. Росія продовжує атакувати по всій лінії фронту, запускає сотні дронів, посилює інформаційну риторику «відплати» та дозволяє ультранаціоналістам просувати фантазії про окупацію українських міст. Але на полі бою вона не демонструє підтвердженого просування.
Україна, натомість, переносить війну в російський тил і методично б’є по об’єктах, які забезпечують російську воєнну машину: нафтовій інфраструктурі, флоту, оборонних підприємствах, складах пального, логістичних маршрутах і кримських військових вузлах.
Саме ця різниця між російською риторикою та реальністю стає головною характеристикою моменту. Кремль намагається говорити мовою великої сили, але дедалі частіше змушений реагувати на удари по власній інфраструктурі. Російські ультранаціоналісти малюють карти майбутніх імперських перемог, але російська армія не може підтвердити навіть стабільного просування на ключових ділянках фронту.
Оцінка за 3 червня показує: Росія зберігає високий рівень наступального тиску, але не має підтверджених успіхів на фронті. Україна ж нарощує далекобійні та середньої дальності удари, підриваючи російську логістику, нафтову інфраструктуру, оборонну промисловість і символічну впевненість Кремля.
За матеріалами understandingwar.org
