Оцінка російської наступальної кампанії за 27-28 червня показує головну зміну у війні: Україна дедалі системніше переносить тиск із лінії фронту в російський тил. За дві доби в матеріалах фігурують удари по заводу «Титан-Барикади» у Волгограді, нафтоперекачувальній станції «Второво», Слов’янському та Ярославському НПЗ, російських вузлах супутникового зв’язку, складах боєприпасів, залізничних мостах, логістичних трасах, об’єктах у Криму та окупованих районах Донеччини, Луганщини, Запоріжжя і Херсонщини.
Водночас Росія продовжує наступати на багатьох ділянках фронту — від Сумщини й Харківщини до Куп’янська, Лимана, Костянтинівки, Покровська, Олександрівки та Гуляйполя. Але на більшості напрямків її просування або не підтверджене, або зводиться до локальних інфільтрацій, малих піхотних груп, спроб підняти прапор і подати це як захоплення населених пунктів. Саме тому в матеріалах багато уваги приділено не лише боям, а й когнітивній війні: російське Міноборони дедалі активніше використовує заяви про «перемоги», підозрілі відео та пропагандистську риторику, щоб створити враження обвалу української оборони.
Політичним тлом стала промова путіна на з’їзді «Єдиної Росії». Він намагався продемонструвати силу, готовність воювати далі та відсутність наміру шукати дипломатичний вихід. Але водночас фактично визнав, що Росія переживає «важкий» момент, а українські удари по інфраструктурі створюють проблеми, які Кремль уже не може повністю ігнорувати.
Головна рамка: Україна розширює війну по російській військовій економіці
Україна не просто завдає окремих ударів по російських об’єктах. Вона формує кампанію середньої та далекої дальності, яка має одночасно кілька цілей:
- послабити російське виробництво ракет, артилерії та військової техніки;
- порушити постачання пального для армії та цивільної економіки РФ;
- ускладнити логістику на окупованих територіях;
- перевантажити російську ППО;
- показати російському суспільству, що війна більше не є віддаленою абстракцією.
27 червня ключовими подіями стали удар ракетами FP-5 «Фламінго» по заводу «Титан-Барикади» у Волгограді, атака по станції «Второво» у Володимирській області, відновлення санкцій США проти експорту російської нафти морем.
28 червня картина розширилася: українські війська продовжили далекобійні удари по нафтовій інфраструктурі РФ, а путін використав з’їзд «Єдиної Росії» для демонстрації політичної мобілізації навколо війни.
Це вже не набір епізодів, а взаємопов’язана фаза війни: фронт, тил, енергетика, паливо, санкції, внутрішня російська політика й інформаційні операції працюють як частини однієї системи.
Українські удари по території Росії
«Титан-Барикади»: чому удар по Волгограду важливий
У ніч із 26 на 27 червня українські війська завдали удару крилатими ракетами FP-5 «Фламінго» по заводу «Титан-Барикади» у Волгограді. Це підприємство має стратегічне значення для російського ВПК: воно виробляє самохідні пускові установки та транспортно-заряджальні машини для балістичних ракет «Іскандер-М», наземне обладнання для міжконтинентальних ракет «Тополь-М» і «Ярс», а також великокаліберні гаубиці «Мста-Б» і «Мста-С».
Тобто удар був спрямований не просто по промисловій будівлі. Йшлося про об’єкт, пов’язаний із російською ракетною, артилерійською та стратегічною інфраструктурою. П’ять ракет «Фламінго» вразили три цехи. 28 червня Генштаб України підтвердив, що удар спричинив пожежу та часткове знищення двох із трьох уражених цехів.
Унаслідок удару крилатої ракети «Фламінго» по території заводу «Титан-Баррикады» серйозних пошкоджень зазнав головний цех заводу.
Про це свідчать фото, опубліковані телеграм-каналом Exilenova+.
Через це, виробничий корпус цеху № 38, де відбувався головний масив робіт, може тимчасово призупинити повноцінне функціонування.
Цей цех забезпечує роботу інструментального та механоскладального підрозділів. Там здійснювали збірку окремих механічних блоків.
На території цеху, відповідно до рекламного відео підприємства, розміщені крани, станки та інше обладнання виробництва пускових установок для стратегічних ракетних комплексів Росії.
Крім того, у відео, присвяченому «105 лет работы Титан-Баррикады», у кадрах з’являються верстати японської компанії Fanuc, виробника ЧПК і систем промислової автоматизації. Втім, використання іноземних верстатів не є новим для російських підприємств такого значення.
Варто зауважити, що «Титан-Баррикады» — стратегічно важливе підприємство оборонно-промислового комплексу Росії.
Воно входить до держкорпорації «Роскосмос» і є одним із небагатьох російських підприємств, що забезпечує повний цикл озброєння: від проєктування та науково-дослідних робіт до великосерійного виробництва.
Важлива деталь — спосіб застосування «Фламінго». Російський мілблогер зазначав, що успішні удари цими ракетами у 2026 році, ймовірно, здійснювалися на малих висотах і над водними об’єктами, що ускладнює їх перехоплення. У матеріалах це пов’язують із дефіцитом у Росії літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50: за оцінками, станом на 1 червня 2025 року в російських сил було менше десяти бойових АВАКС А-50, з яких лише чотири або п’ять — модернізовані А-50У.
Отже, український удар по Волгограду має три рівні значення:
- Військово-промисловий — пошкоджено підприємство, пов’язане з виробництвом ракетної та артилерійської техніки.
- Оперативний — Україна демонструє здатність бити по глибокому тилу РФ.
- Технологічний — удари «Фламінго» виявляють слабкі місця російської системи ППО та повітряного контролю.
Удар по «Второво»: атака на паливну артерію Москви
27 червня українські війська також атакували нафтоперекачувальну станцію «Второво» біля Пенкіно у Володимирській області. За повідомленням СБУ, удар був частиною 40-денної кампанії середньої та далекої дальності, спрямованої на те, щоб вплинути на Росію і змусити її припинити війну.
Станція «Второво» важлива тим, що є частиною системи «Транснефть Верхня Волга» і виконує роль логістичного центру для перекачування світлих нафтопродуктів. Вона транспортує дизельне паливо до Московського кільцевого нафтопродуктопроводу, далі — до великих нафтобаз у Москві та до Балтійського моря .
Це означає, що Україна б’є не лише по місцях виробництва пального, а й по системі його переміщення. У сучасній війні паливо — це не просто товар. Це кровоносна система армії: без дизелю не їде бронетехніка, не працює значна частина логістики, не забезпечуються окремі тилові процеси, не функціонує частина військової економіки.
У матеріалах прямо зазначено, що продовження українських ударів по російській нафтовидобувній і транспортній інфраструктурі, ймовірно, посилить дефіцит пального в російських регіонах та на окупованих територіях України .
Слов’янський і Ярославський НПЗ: друга доба паливної кампанії
У ніч із 27 на 28 червня Україна продовжила удари по російській нафтовій інфраструктурі. Першою великою ціллю став Слов’янський НПЗ у Слов’янську-на-Кубані Краснодарського краю. За матеріалами, це один із найбільших НПЗ на півдні Росії, його річна потужність — 5,2 млн тонн.
Удари спричинили пожежу поблизу резервуарного парку, вантажної зони нафтопродуктів і установки первинної переробки нафти. Дані NASA FIRMS зафіксували значні теплові аномалії, а місцева диспетчерська служба повідомляла, що площа пожежі перевищила 20 000 квадратних метрів.
Ударні дрони уразили нафтопереробне підприємство у Слов’янську-на-Кубані Краснодарського краю.
Про це повідомляє ресурс Astra.
Атака відбулася в ніч із 27 на 28 червня 2026 року, унаслідок якої на території НПЗ розпочалася пожежа.
Варто зауважити, що атакованим об’єктом є ТОВ «Славянск ЭКО» (Слов’янський НПЗ) — незалежний нафтопереробний завод, один із ключових активів групи компаній, орієнтований на первинну та вторинну переробку нафти з акцентом на експорт.
Проєктна потужність становить до 5,2 млн тонн сирої нафти на рік, втім, у 2023 році переробка склала близько 4,19 млн тонн на рік.
У вільному доступі інформація про чисельність резервуарного парку та їх об’єми відсутня, втім, відповідно до супутникових знімків, загальна їх кількість складає приблизно 74 резервуари різної місткості.
Крім того, атаку підтвердили в оперативному штабі Краснодарського краю. Як традиційно для російських заяв, на територію нафтопереробного заводу впали уламки, втім, відповідно до фото- та відеоматеріалів, масштаб пожежі є великим.
Пожежу також фіксує моніторинговий сервіс від NASA — FIRMS, який виявив її приблизно о 03:33, хоча сама атака та ураження відбулися дещо раніше, між 12-ю та 2-ю годиною ночі.
Станом на ранок 29 червня пожежу на НПЗ досі не ліквідували, свідчать фото та відео із соцмереж.
Другою ціллю став Ярославський НПЗ. Його значення ще більше: за матеріалами, він має потужність переробки 15 млн тонн нафти на рік і виробляє автомобільний бензин, дизельне та авіаційне паливо.
Удар по Ярославлю особливо показовий через відстань: місто розташоване приблизно за 710 км від українського кордону. Це підтверджує, що російська стратегічна глибина дедалі менше гарантує безпеку промисловим об’єктам.
Удари по супутниковому зв’язку: атака на нервову систему російського війська
Окрім пального та промисловості, Україна б’є по російських системах зв’язку. У матеріалах за 27 червня йдеться, що українські війська в червні завдали ударів по двох із п’яти основних вузлів російського супутникового зв’язку — Центральному вузлу зв’язку «Дубна» в Московській області та Центральному вузлу зв’язку «Володимир» у Гусь-Хрустальному Володимирської області.
Супутниковий зв’язок — це критична інфраструктура для управління, координації, передачі даних, підтримки бойових дій і роботи окремих систем наведення та зв’язку. Удар по таких об’єктах не обов’язково дає миттєвий видимий ефект, як пожежа на НПЗ, але може ускладнювати командування й управління на різних рівнях.
Цей напрямок ударів показує ширшу логіку: Україна атакує не тільки «видимі» ресурси РФ — паливо, склади, заводи, — а й інфраструктуру, яка забезпечує функціонування російської воєнної машини як системи.
«Алабуга» і саботаж дронового виробництва
Ще один важливий епізод — повідомлення про проникнення російської групи опору «Чорна іскра» до спеціальної економічної зони «Алабуга» в Татарстані, де Росія збирає ударні дрони типу «Шахед» — російські «Герань-2» і «Герань-3».
За матеріалами, група заявила, що її члени кілька місяців працювали в «Алабузі», збирали інформацію про складання дронів і натякали на встановлення компонентів, які можуть саботувати роботу безпілотників під час майбутніх запусків. Також група повідомила про злам сайту «Алабуги».
Учасники повстанського руху на території РФ «Черная искра» проникли на виробництво «Шахедів» в особливій економічній зоні «Алабуга» та викрали інформацію із серверів.
Про це рух «Черная искра» повідомив на своїй сторінці в X.
Заявлено, що протягом кількох місяців учасники руху працювали під прикриттям. Вони збирали інформацію із серверів, зокрема непомітно завантажували бази даних щодо всіх, хто причетний до складання дронів «Герань-2» і «Герань-3».
Також заявлено, що агенти «Черная искра» змогли влаштуватися на виробництво і під час складання БпЛА саботували процес, заклавши «сюрпризи» для операторів.
«Коли оператори спробують запустити ці дрони, вони зіткнуться з “неприємними наслідками”. Це зменшить кількість воєнних злочинців, безпосередньо причетних до запуску дронів “Герань” по українських містах», — заявили повстанці.
Рух «Черная искра»
«Черная искра» — підпільний рух опору, який проводить диверсійні операції на території Росії у співпраці з українськими Силами спеціальних операцій.
Інформація про чисельність, керівництво та інші характеристики руху є непублічною.
Командування ССО України офіційно підтвердило тісну координацію з представниками руху ще у 2025 році. Відтоді неодноразово повідомлялося про залучення представників руху до ударів по території РФ.
Цей епізод не можна оцінювати так само, як підтверджений удар по НПЗ або мосту, адже йдеться про заяву групи опору. Але політично й психологічно він важливий: навіть російське дронове виробництво, яке Кремль активно масштабує, може бути вразливим не лише до ракет і дронів, а й до внутрішнього саботажу.
Фронт: де Росія тисне, а де лише імітує успіх
Сумська область: спроба створити «буфер», але без просування
На півночі Сумської області Росія продовжувала наступальні операції 26–28 червня, але без підтвердженого просування. Мета РФ на цьому напрямку описана як створення обороноздатної буферної зони вздовж міжнародного кордону.
28 червня джерело, яке повідомляє про російське Північне угруповання військ, заявило, що російські війська не увійшли до Іволжанського — всупереч попередній заяві Міноборони РФ про захоплення цього населеного пункту.
Цей епізод важливий не масштабом бойових дій, а тим, що він демонструє типовий механізм російської інформаційної кампанії: спочатку заява про «захоплення», потім відсутність підтвердження або навіть спростування з близьких до російських військ джерел.
Харківщина і Бєлгородська область: атаки РФ без просування та українські удари по ближньому тилу
На півночі та північному сході Харкова російські війська продовжували наступальні дії, але не просувалися. Українські сили, за матеріалами, контратакували поблизу Козачої Лопані та Замляного Яру.
Україна також продовжила удари по російських військових об’єктах у Бєлгородській області. 27 червня Генштаб повідомив про удар по російському командному пункту в Ленінському, приблизно за 2 км від міжнародного кордону. Геолокаційні відео також показували удар по російському сховищу пального на південь від Ржевки, приблизно за 7 км від кордону.
Тобто на Харківському напрямку РФ намагається відтиснути українські війська від кордону, але Україна не лише обороняється, а й б’є по командуванню та забезпеченню противника у прикордонному тилу.
Куп’янський напрямок: найтривожніша зміна між 27 і 28 червня
Куп’янський напрямок виглядає як один із найбільш динамічних. 27 червня російські війська продовжували обмежені наступальні операції, але не просувалися, а українські війська нещодавно просунулися або утримували позиції на схід від Куп’янська .
Але вже 28 червня оцінка змінилася: російські війська, за повідомленням джерела, пов’язаного із Західним угрупованням військ РФ, нещодавно просунулися на Куп’янському напрямку. Зокрема, згадувалося, що вони «очистили» Петропавлівку та Курилівку, що може свідчити про втрату українських позицій у Петропавлівці, Курилівці та Піщаному .
Водночас є важлива логістична деталь: російські війська на цьому напрямку використовують FPV-дрони для постачання, бо не можуть застосовувати наземні безпілотні транспортні засоби поблизу Осколу. Такі дрони мають обмежене корисне навантаження, можуть забезпечувати лише невеликі групи піхоти і потребують багатьох польотів .
Це означає: навіть там, де РФ має локальні успіхи, її постачання залишається складним і нестандартним. Російська армія змушена шукати імпровізовані способи підтримки малих груп, що діють біля лінії фронту.
Боровський напрямок і Луганщина: українські просування та удари по комунікаціях
27 червня українські війська, за геолокаційними матеріалами, нещодавно просунулися у східному Липовому на Боровському напрямку. 28 червня російські війська продовжували наступальні операції на цьому напрямку, але не просунулися вперед.
На окупованій Луганщині Україна продовжила удари середньої дальності по російських військових об’єктах і комунікаціях. 27 червня згадувався удар по газорозподільному об’єкту на південь від Новокраснянки і по російській техніці біля Дмитрівки, де, за повідомленнями, був тяжко поранений командир 36-го мотострілецького полку РФ.
28 червня російський мілблогер стверджував, що українські війська зруйнували залізничний міст поблизу Сабівки, приблизно за 86 км від фронту. Геолокаційні знімки показували пошкоджений міст .
Сили оборони України у Луганській області критично пошкодили залізничний міст, який окупанти використовували для логістики.
Про це повідомляє телеграм-канал Exilenova+.
Йдеться про залізничний міст у селищі Сабівка.
Удар по об’єкту завдали 26 червня. Міст відігравав важливу роль у забезпеченні залізничного сполучення між тимчасово окупованими районами Луганської та Донецької областей.
Через нього (координати 48.575458, 39.152875) російські війська могли перекидати особовий склад, боєприпаси, паливо та інші військові вантажі.
Відповідно до фото, відновлення мосту є доволі трудомістким, втім, через його важливість, росіяни ймовірно розпочнуть ремонтні роботи. Через міст проходять дві лінії: одна з них обвалилася, водночас інша зазнала пошкоджень, ступінь яких наразі невідомий.
Варто зауважити, що ці удари відбуваються паралельно з підривом логістики ворога на дорогах. Таким чином, окупанти втрачають будь-які засоби масової доставки палива, запчастин та іншої матеріальної частини.
Це вкладається в загальну логіку: Україна не просто обороняється на Боровському напрямку, а б’є по російських лініях зв’язку, мостах і тилових маршрутах на окупованій Луганщині.
Донеччина: Лиман, Костянтинівка, Покровськ, Олександрівка
Слов’янсько-Лиманський напрямок: інфільтрація замість повноцінного прориву
27 червня російські війська продовжували наступальні операції на Слов’янському напрямку, але не просунулися вперед. Водночас росіяни били по Слов’янську з РСЗВ із касетними боєприпасами, а по східній Миколаївці — керованими авіабомбами ФАБ-1500.
28 червня в матеріалах з’являється уточнення: російські війська нещодавно провели місію з інфільтрації на Слов’янському напрямку. Геолокаційні кадри показували, як українські війська обстрілюють будівлю, зайняту росіянами, на південному заході Лимана. Російські джерела стверджували, що РФ атакує на підступах до Лимана, але ще не увійшла до міста.
Це важлива різниця: інфільтрація — не те саме, що контроль. Російські малі групи можуть проникати в окремі будівлі, лісосмуги або райони, але це не означає оперативного захоплення міста.
Костянтинівка: російські ДРГ, авіабомби і боротьба за підступи
Костянтинівський напрямок залишається одним із найнебезпечніших. Російські війська продовжують проникати навколо українських позицій у Костянтинівці. У матеріалах згадується стаття Bloomberg, де український військовий заявив, що українські сили знищують близько 90% російських диверсантів на цьому напрямку.
Навіть пов’язаний із Кремлем російський мілблогер визнав, що говорити про захоплення Костянтинівки передчасно, оскільки українські групи продовжують діяти в центральній частині міста.
Окремо згадується Краматорськ: російські війська дедалі активніше використовують авіабомби поблизу нього, ймовірно, для підготовки поля бою та залякування місцевого населення. Іноземний інструктор-медик повідомляв Bloomberg, що російські дрони фактично «захопили» Краматорськ — тобто росіянам стало легше проводити там дронові місії.
Це свідчить про зміну характеру загрози: навіть без повного контролю над містами Росія намагається зробити їх небезпечними для життя, логістики й оборони через дрони, авіабомби та диверсійні групи.
Покровський напрямок: виснаження російських рот і ставка на дрони
На Покровському напрямку 26–27 червня російські війська продовжували наступальні операції, але не просувалися вперед. Український речник Володимир Польовий повідомляв, що росіяни продовжують заявляти про захоплення Покровська, попри повільний прогрес і наявність української присутності в північній частині міста.
28 червня в матеріалах з’явилися дві важливі деталі.
Перша — російські війська встановлюють антени, щоб збільшити кількість ударів дронами. За словами Польового, вони намагаються маскувати ці антени під цивільні телевізійні. Також РФ використовує оптоволоконні дрони в самому Покровську, але для їх застосування ближче до фронту потрібні Wi-Fi-мости.
Друга — російське командування доводить роти до виснаження. За словами Польового, одна рота в батальйоні веде наступ, доки не виснажиться, після чого її замінює інша. Шести-семи рот у батальйоні вистачає приблизно на 7–10 днів боїв. Після приблизно місяця боїв роту виводять на відновлення, поповнюють і знову кидають у бій.
Ця тактика свідчить, що Росія продовжує воювати через виснаження піхоти. Вона може створювати постійний тиск, але така модель не схожа на відновлення великого механізованого маневру.
Новопавлівський та Олександрівський напрямки: малі проникнення і когнітивна війна
На Новопавлівському напрямку російські війська 26–28 червня проводили обмежені наступальні операції, але підтвердженого просування не досягли.
На Олександрівському напрямку ситуація складніша. Український військовий спостерігач Костянтин Машовець повідомляв про російські інфільтрації між Злагодою та Добропіллям, часткову окупацію Красногірського, присутність малих російських груп у районах Березового, Новомиколаївки, Калинівського, Новогригорівки та Вербового. Водночас українські війська, за його даними, захопили більшу частину Березового і просунулися на південний схід від населеного пункту.
Паралельно Міноборони РФ продовжує заявляти про захоплення населених пунктів і публікувати відео з прапорами. 27 червня йшлося про Новоскелювате, 28 червня — про Писанці. Але ISW має підстави підозрювати, що ці відео могли бути змінені за допомогою ШІ, а самі населені пункти розташовані приблизно за 15 км від найдальшої оціненої межі російського просування.
Тут особливо видно різницю між тактичною реальністю та інформаційною картинкою. На землі — складна мозаїка малих груп, часткових позицій, інфільтрацій і контратак. У російській пропаганді — «захоплення» населених пунктів, які не підтверджені об’єктивними даними.
Українські удари по Донеччині: логістика, склади, траси, Ясинувата, Амвросіївка
На окупованій Донеччині Україна продовжила кампанію середньої дальності проти російської логістики. 27 червня українська бригада повідомила про удари дронами Hornet уздовж автомагістралі М-30 Донецьк—Покровськ. Було заявлено про знищення 12 артилерійських гармат, однієї самохідної артсистеми, однієї РСЗВ БМ-21 «Град», трьох блокпостів і чотирьох інженерних машин та вантажівок.
Також геолокаційні відео показували удари FPV-дронами по російських військово-транспортних вантажівках на трасі H-20 Донецької кільцевої дороги, а також біля Старобешевого — приблизно за 70–90 км від лінії фронту. Окремо згадувався удар по залізничній станції в окупованій Ясинуватій, приблизно за 55 км від фронту.
28 червня Генштаб України повідомив про удар по російському складу боєприпасів біля окупованої Амвросіївки, приблизно за 97 км від лінії фронту. Також було зафіксовано палаючу російську вантажівку вздовж траси М-30 Донецьк—Горлівка поблизу Ясинуватої.
Це демонструє системність української роботи по логістичному каркасу окупованої Донеччини: траси, залізниця, склади, артилерія, вантажівки, блокпости.
Південь: Гуляйполе, Оріхів, Запоріжжя, Херсонщина і Крим
Гуляйпільський напрямок: проникнення без контролю
На південній осі Росія намагається просуватися в районі Гуляйполя. 27 червня російські війська проникали до Гуляйпільського, але не контролювали населений пункт. Українська механізована бригада опублікувала відео російського солдата з прапором у Гуляйпільському, але повідомила, що його знищили, а українські війська підняли український прапор .
28 червня російські війська продовжували наступальні операції в напрямку Гуляйполя, але підтвердженого просування не досягли. Геолокаційні відео показували удари РФ по українських позиціях у центрі Гуляйпільського та на захід від Залізничного, що може свідчити про нещодавнє просування українських військ у цьому районі.
Як і на Донеччині, російська сторона також використовувала відео з прапорами. 28 червня Міноборони РФ заявило про захоплення Новоселівки та опублікувало ймовірно змінені за допомогою ШІ відео з підняттям прапорів.
Російське командування відправило бійців на смерть і в полон у селі Новоселівка, щоб вони швидко продемонстрували на дрон прапор.
Про подібний випадок розповіли у 92-й окремій штурмовій бригаді та 61-й окремій механізованій бригаді.
28 червня міноборони Росії оприлюднило відео, на якому кілька бійців угруповання «Восток» проникли до села Новоселівка на Запоріжжі.
Після цього росіян атакували українські дрони та піхота, яка взяла в полон одного з «прапороносців» 38-ї окремої мотострілецької бригади РФ.
«Особливо яскраво російська безнадійність проявилася, коли наш дрон підлетів впритул до окупанта, який ніс у руках свою триколірну ганчірку. Той навіть не намагався тікати чи ховатися, бо вже розумів свою приреченість», — розповіли у бригаді.
В українському Генштабі 29 червня повідомили, що на Гуляйпільському напрямку окупанти здійснили 30 атак.
Оріхів і Запорізька область: удари по пунктах управління дронами, трасах і мостах
27 червня російські війська проводили обмежені наземні атаки на північний захід і південний схід від Оріхова, але не просунулися, оскільки українські сили контратакували. Генштаб України повідомив про удари по двох російських пунктах управління безпілотниками біля Лугового і Кам’янського.
Українські сили також били по транспортній логістиці РФ в окупованій Запорізькій області. Геолокаційні матеріали показували дві російські вантажівки, що горіли на трасі М-18 Запоріжжя—Мелітополь біля окупованого Нового, приблизно за 84 км від фронту. Також фіксувалися удари по вантажівці з логістикою біля траси М-14 Мелітополь—Маріуполь і по бензовозу в окупованій Астраханці.
Окрема важлива подія — пошкодження мосту вздовж траси М-14 Ростов—Крим на південь від Володимирівки. Геолокаційні кадри показали пробої та частково обвалений проліт після українських ударів 26 червня.
28 червня українські війська продовжили удари по російських цілях у Запорізькій області. Зокрема, геолокаційні відео показували удар по російській мобільній вогневій групі вздовж траси М-18 Мелітополь—Джанкой біля окупованої Данило-Іванівки, приблизно за 75 км від фронту.
Херсонський напрямок: без наземної активності, але з ударами по комунікаціях
27 і 28 червня російські та українські джерела не повідомляли про наземну активність на Херсонському напрямку.
Але відсутність наземних атак не означає відсутності війни. Українські сили продовжують перекривати російські наземні лінії зв’язку в окупованій Херсонській області. Геолокаційні кадри показували удари по вузлу зв’язку 14-го армійського корпусу РФ у Чулаківці, вантажівці біля Надіївки та російському катеру на південь від Тендрівської коси, який забезпечував логістику російських сил.
Ударний безпілотник Військово-морських сил України знищив російський катер, який забезпечував логістичну підтримку окупаційних сил на Тендрівській косі.
Відповідне відео ураження опублікувала сторінка ВМСУ в мережі X.
Згідно з відео, ураження здійснили за допомогою ударного безпілотника типу Bayraktar TB2 із застосуванням високоточного боєприпасу із лазерним наведенням.
Після влучання російський катер був повністю знищений.
Наразі ВМС України активно виявляють та знищують російські надводні плавзасоби в районі Кінбурнської та Тендрівської кіс.
Це ще один приклад того, що південь залишається активним не лише як фронт наземних атак, а як простір логістичної війни.
Крим: ППО, паливо, електрика, залізничний міст і страх евакуації
В окупованому Криму українські удари погіршують одразу кілька російських систем: ППО, паливну інфраструктуру, логістику та енергетику.
27 червня Генштаб України повідомив про удар по ЗРК «Панцир-С1» біля Феодосії. Супутникові знімки за 21 і 26 червня свідчили, що нещодавні українські удари щонайменше пошкодили контейнери для зберігання пального на Камиш-Бурунській ТЕЦ і Керченській нафтобазі.
У Криму також тривали перебої з електроенергією. Окупаційна влада заявляла про можливі постійні відключення через дефіцит пального та спроби розширити експлуатаційні потужності енергосистеми.
28 червня Генштаб повідомив про удар по залізничному мосту біля окупованого Ічки, який російські війська використовували для переміщення військ і припасів. Кримський канал Crimean Wind повідомляв про пожежі поблизу мосту і на сусідньому складі агрохімії.
Найбільш політично чутливий епізод — повідомлення російського інсайдерського джерела про те, що озброєні люди, ймовірно пов’язані з оточенням Сергія Аксьонова, почали прибувати на всі нафтобази окупованого Криму та силою брати їх під контроль. Те саме джерело стверджувало, що окупаційна влада готує резерви на випадок евакуації та має план часткової евакуації до 250 000 осіб, хоча незрозуміло, чи здатна його реалізувати.
Цю інформацію слід подавати обережно, але вона добре вписується в ширший контекст: українські удари по Криму створюють для окупаційної влади не лише військову, а й адміністративну та психологічну проблему.
Російська повітряна кампанія проти України
Атака 27 червня: 129 дронів, удари по цивільній і транспортній інфраструктурі
У ніч із 26 на 27 червня Росія запустила по Україні 129 ударних безпілотників типу «Шахед», включно з реактивними, а також «Гербера», «Італмас» і дрони-приманки «Пародія». Запуски здійснювалися з Курська, Брянська, Орла, Міллерового, Приморсько-Ахтарська, окупованого Гвардійського в Криму та окупованого Донецька .
Українські сили збили 113 дронів. Водночас 13 безпілотників влучили у сім місць, а уламки впали ще у трьох локаціях. Удари пошкодили житлову, цивільну, транспортну та сільськогосподарську інфраструктуру в Чернігівській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та Сумській областях.
Окремо згадувалися удари по Сумах реактивними дронами, які летять швидше за звичайні ударні БПЛА, а також удар трьома керованими авіабомбами по житловій інфраструктурі Запоріжжя, внаслідок чого були поранені щонайменше дев’ятеро людей.
Атака 28 червня: ракети, балістика і 142 дрони
У ніч із 27 на 28 червня Росія провела ще одну масштабну атаку. Повітряні сили України повідомили про запуск двох протикорабельних ракет «Циркон»/«Онікс» із Курської області, шести балістичних ракет «Іскандер-М/С-400» із Брянської області, а також 142 ударних дронів типів «Шахед», «Гербера», «Італмас» і дронів-пасток «Пародія».
Українська ППО збила одну ракету «Циркон»/«Онікс», усі шість балістичних ракет і 125 дронів. Але ракети й 14 дронів влучили в 11 місць, а уламки впали в 13 локаціях. Під атакою були газовий об’єкт та цивільна інфраструктура в Чернігівській і Харківській областях.
Росія також продовжила бити по українських АЗС — зокрема в Чернігівській і Дніпропетровській областях, а також по Запоріжжю плануючими бомбами.
Тут видно симетрію логіки: Україна б’є по російській паливній інфраструктурі, а Росія намагається бити по українських заправках, газових об’єктах і транспортній логістиці.
Удари по Нафтогазу, залізниці, аеродрому і полігонах
У матеріалах за 27 червня зазначено, що російські війська продовжують завдавати ударів по українських автозаправних об’єктах і залізничній інфраструктурі. Голова Нафтогазу Сергій Корецький повідомляв, що протягом тижня приблизно з 20 червня Росія завдала ударів по об’єктах Нафтогазу в Харківській і Полтавській областях щонайменше чотирма балістичними ракетами, деякі з яких мали касетні боєголовки.
Також російські війська завдали удару дронами по аеродрому Вознесенськ у Миколаївській області. Геолокаційні кадри показували удар барражуючими боєприпасами Герань-4 по українському МіГ-29 і автоцистерні ТЗ-22.
28 червня Міноборони РФ заявило про удари дронами Герань по українському навчальному полігону в Прибузькому Миколаївської області, приблизно за 40 км від фронту, а також по пунктах збору особового складу і складах човнових та безпілотних човнів.
Це показує, що Росія намагається бити не лише по енергетиці й цивільній інфраструктурі, а й по місцях підготовки, авіації, паливу та військовій логістиці України.
Білорусь, паливо і санкції
Росія дедалі більше покладається на білоруське пальне
Одним із важливих непрямих наслідків українських ударів стала залежність Росії від Білорусі у сфері пального. У матеріалах зазначено, що російський імпорт білоруського реактивного палива різко зріс, оскільки РФ намагається компенсувати дефіцит, спричинений українською кампанією ударів по НПЗ та інфраструктурі.
У травні 2026 року Росія імпортувала 5170 тонн авіаційного гасу з Білорусі — майже вчетверо більше, ніж у травні 2025 року. За перші десять днів червня було імпортовано ще 2600 тонн, що вказує на ймовірне перевищення травневих показників.
Також у матеріалах зазначено, що криза постачання змусила Росію імпортувати з Білорусі у 26 разів більше бензину та втричі більше дизельного пального в червні 2026 року порівняно з аналогічним періодом 2025-го.
Для країни, яка сама є великим виробником нафти, це серйозний симптом. Українські удари не просто створюють пожежі на окремих об’єктах — вони змушують Росію перебудовувати паливні потоки.
Одночасно путін і Олександр Лукашенко продовжували закриті зустрічі у резиденції путіна на Валдаї. На цьому тлі паливна залежність Росії від Білорусі може посилювати військово-економічну інтеграцію двох режимів.
Відновлення санкцій США проти російської нафти
Ще один елемент тиску — санкції США проти експорту російської нафти морським транспортом. У матеріалах зазначено, що Сполучені Штати відновили санкції після завершення терміну тимчасових винятків, які стосувалися російської нафти, що вже перебувала в морі з 12 березня. Останній виняток закінчився 17 червня, і з того часу США не повідомляли про його нове продовження.
Це важливо в поєднанні з українськими ударами. Якщо атаки по НПЗ і станціях створюють фізичний тиск на російську паливну систему, то санкції посилюють економічний тиск на експортні можливості РФ.
путін, «Єдина Росія» і внутрішня мобілізація РФ
Промова путіна: «Росія сильна», але момент — «важкий»
28 червня путін виступив на з’їзді «Єдиної Росії». Він намагався показати силу, заявляв, що Росія має достатні ресурси й політичну волю, що Захід не може перемогти РФ стратегічно або на полі бою, а українські війська нібито відступають по всій лінії фронту.
Але поруч із цією риторикою пролунали інші сигнали. путін назвав момент «важким» і «доленосним», говорив про зовнішні спроби стримати розвиток Росії, про українські «терористичні атаки» по інфраструктурі та запевняв, що Кремль виконає соціальні зобов’язання і стратегічні програми розвитку навіть за потреби коригувати плани через «поточну ситуацію».
Він прямо не говорив про дефіцит бензину чи масштаби ударів по нафтовій інфраструктурі. Але сама потреба запевняти населення у стабільності свідчить, що Кремль бачить ризик соціального невдоволення через наслідки війни.
У соціальних мережах поширили відеозапис, на якому житель одного з російських міст демонструє масштабну чергу на місцевій автозаправній станції та критикує заяви президента РФ щодо стабільності на ринку нафтопродуктів.
Чергове підтвердження паливної кризи з’явилося після публічних запевнень вищого російського керівництва про те, що ситуація перебуває під повним контролем, а запаси пального відповідають показникам минулих років.
Автор відео, який змушений у нічний час очікувати у черзі на під’їзді до паливної колонки, з іронією прокоментував слова очільника Кремля:
“Твёрдо и чётко сегодня наш великий президент сказал: “кризиса нет”, “запасы топлива почти как в прошлом году”. Я верю, абсолютно верю. Я вот 45 минут стою в очереди на единственной заправке, где нашёл бензин в городе. А я проехал 8 заправок. И судя по количеству машин здесь, запасы действительно имеются. Просто они теперь одни на весь город. Так что наш великий президент опять не соврал. Как ни послушаешь – одна правда льется. Радость ушам!”.
У соціальних мережах поширили відеозапис, знятий на одній із автозаправних станцій у столиці Російської Федерації. На кадрах зафіксовано довгу чергу з автомобілів, які очікують на можливість заправитися, а також конфлікт між водіями.
Дві молоді жінки влаштували словесну перепалку з використанням ненормативної лексики, сперечаючись за черговість проїзду до паливної колонки.
«Єдина Росія» як партія путіна і війни
28 червня «Єдина Росія» вперше з 2007 року офіційно заявила, що є партією путіна. Партія опублікувала плакат із гаслами «Єдина Росія — партія президента» та «Бути за путіна — це абсолютний мінімум».
Це не просто передвиборчий дизайн. Це політична формула: лояльність до партії дорівнює лояльності до путіна, а лояльність до путіна — підтримці війни.
П’ять головних кандидатів від «Єдиної Росії» на виборах до Держдуми у вересні 2026 року також відображають цю логіку. До списку увійшли Сергій Лавров, Владислав Головін із «Юнармії», мер Москви Сергій Собянін, Марія Львова-Бєлова та мілблогер Євген Піддубний. У матеріалах вони описані як лоялісти путіна та жорсткі прихильники війни.
Таким чином, Кремль готує вибори не як політичну конкуренцію, а як ритуал підтвердження курсу на війну.
Когнітивна війна: як Кремль продає «успіхи», яких немає
Одна з найважливіших тем оцінки — російська інформаційна кампанія. ISW неодноразово підкреслює, що російські чиновники й Міноборони перебільшують просування, публікують сумнівні відео з прапорами та намагаються створити враження, що українська лінія фронту руйнується.
Приклади:
- заява про нібито захоплення Іволжанського на Сумщині, яку не підтвердило навіть джерело, пов’язане з російським Північним угрупованням;
- заяви про Новоскелювате та Писанці, де відео з прапорами викликають підозри щодо використання ШІ, а населені пункти розташовані далеко від оцінених меж російського просування;
- епізод із російським солдатом із прапором у Гуляйпільському, якого, за повідомленням української бригади, було знищено, після чого українські сили підняли свій прапор;
- ймовірно змінені за допомогою ШІ відео з Новоселівки на Гуляйпільському напрямку.
Це означає, що Кремль веде війну не лише за територію, а й за сприйняття. Йому потрібно переконати росіян, українців і Захід, що російська перемога неминуча. Але матеріали за 27–28 червня показують інше: Росія атакує, але часто без підтвердженого просування; просочується малими групами, але не завжди закріплюється; заявляє про захоплення, але не завжди може це довести.
Що змінили 27–28 червня
Оцінка за 27-28 червня показує не одну подію, а перелом у способі ведення війни.
Україна дедалі більше перетворює російський тил на зону ризику. Під ударами — не лише прикордонні склади, а й глибокі промислові, паливні й комунікаційні об’єкти у Волгограді, Ярославлі, Краснодарському краї, Володимирській області, Татарстані, окупованому Криму та на всій окупованій південній дузі.
Росія зберігає здатність до тиску на фронті, але її наступальна кампанія дедалі більше виглядає як виснажлива піхотна війна з локальними інфільтраціями, дроновим терором і пропагандистським перебільшенням результатів. Найнебезпечнішими залишаються Куп’янський, Лиманський, Костянтинівський, Покровський, Олександрівський і Гуляйпільський напрямки. Але матеріали не підтверджують кремлівську тезу про загальний обвал української оборони.
Паливна криза стає одним із головних вразливих місць РФ. Удари по НПЗ, насосних станціях, нафтобазах і транспортних маршрутах уже супроводжуються зростанням імпорту пального з Білорусі та політичною потребою Кремля запевняти населення, що соціальні зобов’язання будуть виконані.
Путін відповідає на це мобілізаційною риторикою: Росія нібито сильна, Захід не переможе, війна має тривати, «Єдина Росія» — партія президента. Але що більше Кремль демонструє впевненість, то помітніше, що він змушений реагувати на нову реальність: війна дедалі сильніше приходить у російський тил, російську економіку, російську логістику і російську внутрішню політику.
За матеріалами understandingwar.org
