Українська кампанія ударів середньої дальності по російських наземних лініях комунікацій перетворюється на один із ключових чинників війни. Вона вже створює проблеми для російського постачання, ротацій, підвезення пального й боєприпасів на всьому театрі бойових дій — від окупованої Луганщини до Криму.

Оцінка російської наступальної кампанії за 31 травня 2026 року показує, що Україна дедалі активніше переводить війну у площину системного руйнування російської логістики. Якщо раніше головна увага була прикута до ударів по мостах, складах, нафтобазах і сухопутному коридору до Криму, то тепер українські дрони та засоби ураження середньої дальності почали створювати серйозні проблеми і в окупованій Луганській області — одному з ключових тилових районів російської армії.

Ідеться не просто про окремі успішні атаки. Україна вибудовує багаторівневу кампанію, мета якої — ускладнити Росії саму можливість вести наступальні дії: підвозити пальне, боєприпаси й техніку, проводити ротації, формувати резерви, евакуювати пошкоджену техніку та підтримувати малі штурмові групи на передовій.

Головна зміна: Україна б’є не лише по фронту, а по нервовій системі російської армії

На війні логістика — це не другорядний елемент, а основа бойової спроможності. Армія може мати людей, техніку й накази наступати, але без пального, боєприпасів, ремонтних можливостей і стабільних маршрутів постачання вона швидко втрачає темп.

Саме по цій системі Україна зараз завдає дедалі потужніших ударів.

За повідомленням українського 3-го армійського корпусу, українські сили досягли вогневого контролю за допомогою дронів над низкою важливих районів окупованої Луганської області:

• Луганськом;
• Старобільськом;
• Алчевськом;
• Брянкою;
• Кадіївкою.

Ці населені пункти розташовані приблизно за 50–90 кілометрів від лінії фронту. Для звичайної артилерії це вже надто глибоко. Але для дронів середньої дальності та нових українських ударних систем такі відстані стають робочою зоною.

Ще показовіший епізод — удар у районі пункту пропуску Ізварине на кордоні з Росією. Він розташований більш ніж за 200 кілометрів від позицій українських операторів. Це означає, що Україна поступово розширює зону, у якій російська логістика вже не може почуватися безпечною.

Ударні дрони батальйону безпілотних систем Третьої штурмової бригади уразили логістику росіян на території тимчасово окупованої Луганщини.

Про це повідомляє офіційний акаунт батальйону в Telegram.

Ураження цілей відбулося на рекордній відстані у 205 км від лінії бойового зіткнення та поблизу контрольно-пропускного пункту «Ізварине» на Луганщині.

Варто зауважити, що ця відстань є рекордною, оскільки раніше підрозділи Сил оборони України атакували логістику росіян на відстані до 150 км, про що свідчать раніше геолокованні фото та відеоматеріали.

Своєю чергою OSINT-аналітик Clément Molin у своїх дослідженнях відзначив основні місця ураження українськими дронами російських вантажівок, що задіяні у великому логістичному ланцюзі.

Ураження відбувалися здебільшого на трасі Ростов — Крим, маршруті Маріуполь — Донецьк та навколо Донецького кільця, де станом на 24 травня аналітик нарахував 15 та 30 геолокацій удару відповідно.

Що означає «логістична блокада» Росії

Міністр оборони України Михайло Федоров раніше назвав цю кампанію «логістичною блокадою» російських військ. Це важлива формула, але її потрібно правильно розуміти.

Йдеться не про класичне оточення, коли війська фізично відрізані від постачання з усіх боків. Ідеться про інше: створення таких умов, за яких кожна поїздка російської вантажівки, бензовоза, евакуаційної машини або колони постачання стає ризикованою.

Тобто Україна не обов’язково має повністю перекрити всі дороги. Достатньо зробити їх нестабільними, небезпечними і дорогими для використання.

Така кампанія має кілька цілей

1. Зірвати регулярність постачання

Російські підрозділи на передовій залежать від постійного підвезення боєприпасів, їжі, води, пального, акумуляторів, дронів, засобів зв’язку та медичного забезпечення. Якщо логістика починає працювати з перебоями, бойова ефективність підрозділів падає.

2. Ускладнити ротації

Ротація — це не просто заміна одних військових іншими. Це ціла система руху людей, транспорту, охорони, координації та прикриття. Якщо дороги перебувають під загрозою ударів, ротації стають повільнішими й небезпечнішими.

3. Зменшити темп наступу

Наступальна операція вимагає постійного підживлення. Штурмові групи можуть просунутися на кілька сотень метрів або зайти в населений пункт, але без швидкого підвезення боєприпасів, резервів і засобів підтримки цей успіх складно закріпити.

4. Виснажити тилові ресурси Росії

Коли армія змушена постійно змінювати маршрути, розосереджувати склади, посилювати охорону колон і будувати обхідні логістичні схеми, вона витрачає більше людей, техніки, часу й пального.

5. Зламати відчуття безпечного тилу

Російські війська довгий час могли використовувати глибокі окуповані райони як відносно безпечну зону для підготовки, накопичення та перегрупування. Українські дрони цю перевагу поступово руйнують.

Чому саме Луганщина стала важливою ціллю

Окупована Луганська область має для Росії особливе значення. Це один із найважливіших тилових районів для російських операцій на сході України. Через Луганськ, Старобільськ, Алчевськ, Кадіївку, Дебальцеве та інші вузли проходять маршрути постачання для російських сил на кількох напрямках.

Цей регіон важливий для російських військ, які діють:

• на Куп’янському напрямку;
• на Лиманському напрямку;
• на Сіверському напрямку;
• на Слов’янському напрямку;
• у районі Донецької агломерації.

До останнього часу значна частина окупованої Луганщини була для Росії глибоким тилом. Українські удари змінюють цю реальність. Якщо російські склади, автоколони, бронетехніка, заправники й пункти управління стають уразливими навіть у Луганську чи біля кордону з РФ, це змушує російське командування перебудовувати всю логіку забезпечення.

Україна формує широку зону ураження від Донбасу до Криму

За оцінкою, українські удари фіксувалися вздовж цілої низки важливих доріг і маршрутів:

• Дебальцеве — Луганськ;
• Алчевськ — Кадіївка;
• Костянтинівка — Донецьк;
• Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Генічеськ;
• Слов’янськ — Бахмут;
• Луганськ — Донецьк;
• сухопутний коридор між окупованими районами півдня України та Кримом.

Ці маршрути утворюють логістичний каркас російської окупаційної системи. Через них Росія постачає свої війська, підтримує окупаційні адміністрації, перевозить пальне, боєприпаси, техніку та особовий склад.

Якщо Україна здатна системно бити по цих дорогах, то російська армія втрачає одну з ключових переваг — можливість масово й відносно безперешкодно перекидати ресурси вздовж фронту.

Російські мілблогери фактично підтверджують масштаб проблеми

Особливо важливо, що про проблеми почали писати самі російські воєнні блогери. Вони визнають, що українські дрони дедалі частіше прориваються крізь російську протиповітряну оборону в окупованій Луганській області та досягають районів поблизу Ростовської області.

Окремі російські джерела заявляють, що українські удари вже спричиняють:

• нестачу пального;
• проблеми з ротацією особового складу;
• ускладнення постачання боєприпасів;
• труднощі з пересуванням військових колон;
• необхідність обмежувати рух окремими трасами.

Це важливий інформаційний сигнал. Російські мілблогери часто критикують власне командування не для того, щоб підтримати український наратив, а тому, що намагаються пояснити власній аудиторії проблеми на фронті. Якщо вони визнають логістичну кризу, отже, її наслідки вже стали помітними.

Як удари по логістиці впливають на російську тактику інфільтрації

Останніми місяцями російські війська активно застосовують тактику інфільтрації. Вона полягає у просуванні малими групами, які намагаються проникнути в українські позиції, закріпитися в будівлях, посадках, промислових зонах або на околицях населених пунктів.

Така тактика дозволяє Росії уникати великих механізованих штурмів, які часто призводили до значних втрат техніки. Але вона має слабке місце: малі групи потребують постійної підтримки.

Їм потрібно:

• підвозити боєприпаси;
• евакуювати поранених;
• доставляти воду та їжу;
• заводити підкріплення;
• забезпечувати зв’язок;
• підтримувати дронами й артилерією;
• підвозити засоби РЕБ і батареї.

Якщо українські удари порушують логістику в тилу, російські малі групи можуть опинятися в ситуації, коли вони здатні проникнути вперед, але не здатні стабільно закріпитися. Це може пояснювати, чому на багатьох напрямках російські джерела заявляють про просування, але підтверджених великих змін лінії фронту немає.

Удари по полігонах: Україна може відкривати ще один рівень кампанії

Окремий важливий елемент оцінки — удари по російських полігонах на окупованій території.

Українські джерела повідомили про удар по полігону поблизу Трьохізбенки в Луганській області. Також було заявлено про удар по Приморсько-Посадському полігону в окупованій Запорізькій області, де проходили підготовку російські підрозділи.

Сили безпілотних систем ЗСУ завдали серії ударів по російських полігонах, місцях розташування особового складу та об’єктах забезпечення в оперативному тилу окупаційних військ на відстані до 100 кілометрів від лінії фронту.

Про результати операції повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, опублікувавши відео бойової роботи підрозділів.

Операцію в ніч на 30 травня виконали оператори 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра» та 413-го окремого батальйону «Рейд» за координації новоствореного Центру глибинного ураження СБС.

Загалом було зафіксовано 21 підтверджене результативне влучання по російських військових об’єктах.

Основний акцент ударів був зосереджений на полігонах та польових таборах, де перебував особовий склад противника.

Полігон 3-ї армії РФ на Луганщині

Однією з цілей став полігон 3-ї загальновійськової армії РФ поблизу населеного пункту Кряківка на тимчасово окупованій території Луганської області. Ураження виконали пілоти 9-го батальйону «Кайрос» 414-ї бригади «Птахи Мадяра».

Об’єкт розташовувався приблизно за 70 кілометрів від лінії бойового зіткнення. За даними СБС, по полігону було завдано 13 результативних ударів. Інформація про втрати особового складу наразі уточнюється.

Полігон та військовий табір 64-ї омсбр на Запоріжжі

Другим ключовим об’єктом став полігон 36-ї армії РФ у районі Приморського Посада на тимчасово окупованій території Запорізької області. Його використовувала 64-та окрема мотострілецька бригада 35-ї армії РФ, відома участю в окупації Бучі навесні 2022 року.

Ураження здійснили оператори 413-го окремого батальйону «Рейд» на глибині близько 100 кілометрів від фронту. По району розташування підрозділу було зафіксовано вісім результативних влучань.

За попередніми оперативними даними, підтверджені втрати 64-ї омсбр становлять щонайменше 31 військовослужбовця. Серед них дев’ять загиблих, дев’ять поранених та тринадцять зниклих безвісти. Водночас у СБС наголошують, що реальна кількість втрат може бути суттєво більшою.

Якщо ця практика стане системною, вона може мати значний вплив.

Чому полігони важливі

Полігон — це не просто місце тренування. Це місце, де підрозділи:

• проходять підготовку перед перекиданням на фронт;
• злагоджуються після поповнення;
• отримують інструктаж;
• відпрацьовують тактику;
• готуються до штурмових дій;
• концентруються перед передислокацією.

Раніше Росія неодноразово завдавала ударів по українських навчальних районах, використовуючи розвідку дронами та ракети. Тепер Україна, схоже, намагається застосувати подібну логіку проти російських сил, але з опорою на власні дронові можливості.

Це створює для Росії нову дилему: чим далі від фронту доведеться відводити підготовку, тим складнішою стане логістика перекидання підрозділів назад на передову.

Українські удари по Росії: паливна інфраструктура залишається пріоритетом

У ніч з 30 на 31 травня українські сили продовжили далекобійні удари по військових і паливних об’єктах на території Росії.

Серед заявлених цілей:

• склад паливно-мастильних матеріалів у Матвєєвому Кургані Ростовської області;
• Саратовський нафтопереробний завод;
• нафтоперекачувальна станція Лазарево в Кіровській області;
• командно-спостережний пункт у Курській області;
• пункт управління безпілотниками в Бєлгородській області.

Ударні дрони атакували лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Лазарево» у Кіровській області Росії.

Про це повідомив губернатор області Олександр Соколов.

За його словами, безпілотник атакував територію підприємства в Уржумському районі, що призвело до займання. Сама станція розташована за 1200 км від України.

Відомо, що на станції експлуатуються вертикальні сталеві резервуари різних об’ємів, зокрема великі резервуари ємністю 20 000 кубічних метрів (РВСП-20000) та надвеликі об’ємом 50 000 кубічних метрів (РВСП-50000).

За планом на станції поетапно зводяться нові резервуари-п’ятидесятитисячники (РВСП-50000 № 93 та № 95), планове введення яких розраховане на 2025–2026 роки.

Варто зауважити, що «Лазарево» має стратегічне значення, оскільки забезпечує транспортування та перекачування нафти із Західного Сибіру магістральними нафтопроводами до центральної частини Росії та на експорт, насамперед у напрямку Білорусі й морських портів.

Через станцію проходять два великі магістральні нафтопроводи — Сургут — Полоцьк і Холмогори — Клин.

Вони забезпечують постачання нафти до низки ключових об’єктів, зокрема до порту Приморськ на Балтійському морі, який уже неодноразово ставав ціллю українських безпілотників.

Крім того, станція підтримує перекачування нафти у напрямку Москви та Білорусі. Ураження такого об’єкта може суттєво скоротити або повністю зупинити транспортування нафти цими маршрутами.

Це здатне вплинути як на забезпечення паливом російських військ, так і на експортні доходи Росії, завдаючи економічних збитків нафтогазовому сектору країни.

У Матвєєвому Кургані, Таганрог унаслідок атаки ударних дронів спалахнула нафтобаза.

Про це повідомляє Telegram-канал губернатора Ростовської області Юрія Слюсаря.

Пожежа розпочалася на території паливного сховища приватного підприємства. Наразі повідомляється про евакуацію людей з метою забезпечення безпеки.

Водночас, за інформацією губернатора, на поточний момент у Матвієво-Курганському районі триває ліквідація займання.

Нагадаємо, що в ніч із 29 на 30 травня губернатор Ростовської області Юрій Слюсар повідомив, що в Таганрозі в порту загорілися танкер та паливний резервуар.

Крім того, інформацію про успішну атаку підтвердила міська голова Таганрога Свєтлана Камбулова, яка повідомила, що пошкоджень зазнали навантажувальна інфраструктура на причалі та адміністративна будівля.

Ударні дрони Сил оборони України успішно уразили Саратовський нафтопереробний завод.

Про це свідчить інформація моніторингового сервісу з виявлення пожеж FIRMS від NASA.

Атака відбулася вночі з 30 на 31 травня 2026 року, унаслідок чого на території заводу почалася масштабна пожежа.

За інформацією місцевих мешканців, через пожежу великий димний слід видно за десятки кілометрів від НПЗ.

Попри атаку, губернатор Саратовської області не повідомив про ураження нафтопереробного заводу. У своєму повідомленні в Telegram Роман Бусаргин написав про пошкодження виключно цивільної інфраструктури.

Аналіз ураження території НПЗ, проведений Telegram-каналом 𝔽𝕒𝕝𝕔𝕠𝕟 𝕚𝕟𝕤𝕚𝕘𝕙𝕥 ᵐᵃᵖ, засвідчив руйнування важливих елементів заводу в кількох місцях, зокрема:

• Установка каталітичного риформінгу ЛЧ-35-11/600 (51°27’30.00″N 45°56’15.13″E)
• Установка ЕЛОУ-АВТ-6 (51°27’24.38″N 45°56’12.93″E)
• Установка вісбрекінгу (51°27’21.08″N 45°56’12.39″E)
• Установка каталітичного риформування Л-35-11/300 (51°27’30.59″N 45°56’26.31″E)
• Установка ізомеризації пентан-гексанової фракції (51°27’24.57″N 45°56’26.47″E)

Нагадаємо, що після атаки українських дронів у березні завод призупинив свою роботу. Тоді «Мілітарний» повідомляв, що внаслідок влучань пошкоджено установку вторинної переробки нафти та вертикальний резервуар РВС-10000.

Окрім того, на території російського нафтопереробного заводу загорівся резервуар із дизельним пальним об’ємом 10 тисяч тонн, а площа пожежі становила щонайменше 400 квадратних метрів.

Також повідомлялось, що уламки безпілотників впали на місцеву ТЕЦ-2, що призвело до пошкодження кабелю. Це стало причиною тимчасової зупинки заводу та проведення ремонтних робіт.

Варто зауважити, що ПАТ «Саратовський НПЗ» входить до структури компанії «Роснефть» та є одним із найстаріших і стратегічно важливих підприємств нафтопереробної галузі РФ.

За доступною інформацією, річний обсяг переробки становить 7,0 млн тонн нафти (близько 50,7 млн барелів), проте в останні роки завод працював не на повну потужність.

Зафіксований обсяг переробки у 2023 році склав 4,8 млн тонн. Завод переважно переробляє нафту марки Urals, яка надходить із Саратовських та Оренбурзьких родовищ.

Підприємство випускає понад 20 видів нафтопродуктів, зокрема автомобільні бензини, дизельне пальне, мазут, бітуми та вакуумний газойль. Значну частину продукції постачають для потреб російської армії та авіабази «Енгельс».

Ці удари вписуються в ширшу українську логіку. Російська армія залежить не лише від складів на окупованих територіях, а й від інфраструктури всередині РФ. Нафтопереробні заводи, паливні бази, насосні станції та вузли транспортування пального мають пряме значення для здатності Росії вести тривалу війну.

Україна, таким чином, б’є по двох рівнях:

1. Тактичному й оперативному — по дорогах, вантажівках, складах, пунктах управління та маршрутах на окупованих територіях.
2. Стратегічному — по паливній та військовій інфраструктурі на території Росії.

Разом це створює багатошаровий тиск на російську воєнну машину.

Крим як окремий індикатор ефективності української кампанії

Окупований Крим знову став одним із найпоказовіших прикладів наслідків українських ударів.

Генеральний штаб України підтвердив, що удар по морському нафтовому терміналу у Феодосії пошкодив три резервуари з паливно-мастильними матеріалами.

У ніч на 30 травня 412-та бригада безпілотних систем Nemesis завдала ударів по нафтобазі у Феодосії в окупованому Криму.

Відео опублікував командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді на своїх сторінках у соцмережах.

Ударів завдали дронами-камікадзе українського виробництва FP-1/2, унаслідок чого зафіксовано влучання щонайменше у три резервуари з нафтопродуктами.

На оприлюднених кадрах видно безпосередній момент ураження об’єктів, після якого на території підприємства розпочалася сильна пожежа.

За даними Telegram-каналу «Око Гора», станом на зараз на цій базі знищено 28 резервуарів, 2 пошкоджені та 3 залишаються неушкодженими.

Після цього окупаційна влада Криму почала визнавати проблеми з бензином.

Заявлялося про:

• пріоритетне постачання бензину для муніципального та соціального транспорту;
• продаж пального за купонами;
• швидке вичерпання запасів на заправках;
• черги;
• необхідність «оптимізувати логістичні маршрути».

Це дуже важливий момент. Коли окупаційна влада змушена публічно пояснювати дефіцит пального, це означає, що українські удари вийшли за межі суто військового ефекту. Вони починають впливати на управління окупованою територією, цивільну мобільність і психологічний стан населення.

Для Росії Крим має не лише військове, а й символічне значення. Тому дефіцит пального там є політично чутливим. Він демонструє, що навіть глибоко окупована територія не є захищеною від української кампанії.

ЗАЕС: Росія знову використовує атомну станцію як інструмент тиску

Ще один важливий блок оцінки стосується Запорізької атомної електростанції.

30 і 31 травня російські окупаційні структури заявили про нібито українські удари по ЗАЕС — зокрема по турбінному залу шостого блоку та транспортному цеху. Українське МЗС і Сили оборони півдня ці звинувачення відкинули.

Українська сторона наголошує: Росія регулярно активізує такі звинувачення перед засіданнями МАГАТЕ або перед власними інформаційними й військовими ескалаціями.

МАГАТЕ зафіксувало пошкодження, які можуть відповідати удару безпілотника, але не приписало відповідальність жодній стороні.

Показово, що Дмитро Медведєв використав ситуацію для погроз ударами по українських або навіть натовських атомних об’єктах. Це свідчить, що Росія продовжує використовувати ЗАЕС як елемент ядерного шантажу.

Чому це небезпечно

Росія окупувала ЗАЕС, мілітаризувала її територію, розміщувала поруч із реакторами військову техніку та персонал, а також використовувала сам факт контролю над станцією як інструмент політичного тиску.

Тепер Москва може використовувати звинувачення проти України для трьох цілей:

1. Виправдати нову хвилю ударів по українських містах та інфраструктурі.
2. Створити інформаційний шум перед міжнародними зустрічами.
3. Посилити ядерний шантаж проти України та Заходу.

У цьому контексті попередження президента Володимира Зеленського про підготовку Росією нового масштабного пакета ударів виглядає особливо тривожним.

Російська повітряна кампанія: 229 дронів за одну ніч

У ніч з 30 на 31 травня Росія запустила по Україні 229 безпілотників різних типів. Серед них були ударні дрони типу «Шахед», «Гербера», «Італмас», а також безпілотники-приманки.

Українські сили збили 212 цілей. Частина дронів влучила по об’єктах у кількох областях, зокрема:

• Чернігівській;
• Дніпропетровській;
• Сумській;
• Запорізькій;
• Рівненській.

Росія продовжує використовувати масовані дронові атаки як спосіб виснаження української ППО. Комбінація ударних дронів і приманок ускладнює роботу протиповітряної оборони, змушує витрачати ресурси та створює постійну загрозу для енергетичної, промислової й цивільної інфраструктури.

Однак висока частка збитих цілей показує, що Україна зберігає здатність ефективно протидіяти таким атакам, хоча сама масштабність запусків свідчить про тривале навантаження на систему оборони.

---

Сумський напрямок: Росія намагається формувати буферну зону

На північній осі російські війська продовжили наступальні дії в Сумській області. Їхня мета залишається незмінною: створити буферну зону вздовж міжнародного кордону.

Російські джерела заявляли про просування в районі Іволжанського, однак підтвердженого просування за добу не зафіксовано.

Сумський напрямок має для Росії кілька функцій:

• тиск на українські резерви;
• спроба розтягнути українську оборону;
• створення постійної загрози прикордонним районам;
• політичний ефект через атаки на північні області України.

Поки що ці дії не виглядають як масштабний прорив, але вони змушують Україну утримувати сили на півночі.

---

Харківський напрямок: інфільтрація замість великих проривів

На Харківському напрямку російські війська продовжують діяти малими групами. За оцінкою, українські сили завдали удару по російській позиції у східній частині Вовчанських Хуторів після ймовірної російської інфільтрації.

Російські джерела також заявляли про просування на окремих ділянках на північний схід від Харкова, але підтверджень значного успіху немає.

Окремо згадується спроба росіян організувати імпровізовану понтонну переправу на Вовчанському напрямку. Українські сили виявили вантажівку зі зрізаним дахом і причепом, які росіяни, ймовірно, намагалися використати як елемент переправи.

На Вовчанському напрямку українські військові зірвали спробу окупантів облаштувати переправу через річку за допомогою саморобної конструкції з вантажівки та причепа.

Росіяни переобладнали вантажівку зі зрізаним дахом та причепом під імпровізований понтон, який планували використати для переправлення особового складу та техніки.

Однак бійці 34-го окремого мотопіхотного батальйону “Вовкодави” 57-ї ОМПБр завчасно виявили задум противника.

Коли саморобна переправа наблизилася до визначеного місця, по ній завдали ударів оператори безпілотних систем та артилеристи за підтримки суміжних підрозділів.

У результаті ворожу техніку було знищено ще до початку переправи. Ба більше, уламки конструкції заблокували ділянку, яку окупанти планували використати для форсування водної перешкоди.

Кадри бойової роботи оприлюднили військовослужбовці 34-го окремого мотопіхотного батальйону “Вовкодави”. 

Цей епізод показує, що російські війська шукають нестандартні способи пересування й забезпечення, але діють у складних умовах українського спостереження та вогневого контролю.

---

Куп’янський напрямок: Росія намагається розділити український плацдарм

Куп’янський напрямок залишається одним із найнапруженіших.

За повідомленнями українського військового спостерігача Костянтина Машовця, російські сили продовжують атаки на Куп’янськ із півночі та сходу. Їхня мета — розділити український плацдарм у місті на дві частини.

Однак російські успіхи оцінюються як обмежені. У Куп’янську можуть залишатися окремі російські групи в певних будівлях або промислових районах, але це не означає стабільного контролю над містом.

Також російські війська не змогли захопити Куп’янськ-Вузловий, Курилівку та Ківшарівку — важливі населені пункти на південний схід від Куп’янська.

Чому Куп’янськ важливий

Куп’янськ має значення як транспортний і логістичний вузол. Контроль над ним відкривав би Росії можливості для подальшого тиску на Харківщині та півночі Донеччини. Саме тому російське командування продовжує вкладати ресурси в цей напрямок.

Але українська оборона, попри складність ситуації, не дає Росії швидко перетворити локальні проникнення на повноцінний оперативний успіх.

---

Борова: тиск широким фронтом, але з обмеженими резервами

На напрямку Борової російські війська намагаються просуватися широким фронтом до річки Оскіл. Це створює додатковий тиск на українську логістику в районі Загризового, Богуславки та Нової Кругляківки.

Однак, за оцінкою, російське командування може не мати достатніх оперативних резервів для повноцінного розвитку цього напрямку. Причина — пріоритетність Куп’янського та Лиманського напрямків.

Це типовий виклик для російської армії: вона намагається тиснути одразу на багатьох ділянках, але для перетворення локальних успіхів на прорив потрібні резерви, логістика й темп. Українські удари по тилу саме ці елементи й підривають.

---

Донеччина: інфільтрація, атаки й відсутність підтвердженого прориву

На Донеччині Росія продовжує головне стратегічне зусилля — спробу захопити всю область і просунутися в напрямку Дніпропетровщини.

31 травня російські війська діяли на кількох напрямках:

• Слов’янському;
• Костянтинівському;
• Добропільському;
• Покровському;
• Новопавлівському.

Однак підтвердженого значного просування не зафіксовано.

Особливо активними залишаються російські інфільтраційні дії в районі Костянтинівки та Дружківки. Геолокаційні кадри показували українські удари по російських позиціях у різних частинах Костянтинівки та біля Довгої Балки після ймовірних проникнень російських груп.

Це знову демонструє характер нинішньої фази війни: Росія намагається просочуватися в міську забудову й закріплюватися малими групами, а Україна намагається виявляти ці групи дронами та знищувати їх до того, як вони сформують стабільний плацдарм.

---

Покровський напрямок: тиск триває, але без підтвердженого результату

Покровський напрямок залишається одним із центральних для російської кампанії. Російські війська продовжували наступальні операції 30 і 31 травня, однак підтвердженого прогресу не досягли.

Російські мілблогери заявляли про просування на схід від Мирного, проте такі заяви потребують підтвердження геолокаційними даними.

Для Росії Покровськ важливий як великий логістичний і оперативний вузол. Для України утримання цього напрямку має значення не лише для оборони Донеччини, а й для недопущення російського виходу на більш вигідні рубежі для подальших операцій.

---

Південь: Гуляйполе, Оріхів і тиск на Запорізькому напрямку

На південній осі російські війська продовжують атаки в районі Гуляйполя та Оріхова. За оцінкою, вони здійснювали інфільтраційні дії біля Воздвижівки, а також намагалися просуватися біля Чарівного та Лугівського.

Підтвердженого значного просування немає.

Цей напрямок важливий для Росії з кількох причин:

• він прикриває окуповану частину Запорізької області;
• пов’язаний із захистом сухопутного коридору до Криму;
• дозволяє Росії тиснути в бік Запоріжжя;
• має значення для контролю над південним театром бойових дій.

Але саме тут українська кампанія ударів по логістиці може мати особливо сильний ефект. Якщо маршрути М-14, Р-280 та інші дороги стають небезпечними, російським військам складніше підтримувати активність на Гуляйпільському й Оріхівському напрямках.

---

Російські удари по поліцейських автомобілях і цивільній інфраструктурі

Оцінка також згадує російську кампанію ударів безпілотниками по поліцейських автомобілях у прифронтових районах. Зокрема, 31 травня російський дрон атакував патрульний автомобіль у Херсоні.

Подібні атаки раніше фіксувалися біля Харкова та в Білопіллі Сумської області.

Це вписується в ширшу російську практику тиску на прифронтові міста й громади. Поліцейські, рятувальники, комунальні служби та інші цивільні структури забезпечують базове функціонування територій під постійною загрозою. Удари по таких цілях мають на меті не лише фізичне ураження, а й дезорганізацію життя в прифронтових районах.

Білорусь: Лукашенко намагається демонструвати дистанцію, але погрожує Україні

Окремий блок оцінки стосується Білорусі. Олександр Лукашенко заявив, що білоруських військових в Україні немає і що Білорусь не планує розгортати війська в майбутньому.

Водночас він пригрозив, що війна може набути «іншого виміру», якщо Україна атакує Білорусь.

Такі заяви мають подвійний характер. З одного боку, Мінськ намагається показати, що не входить безпосередньо у війну сухопутними силами. З іншого — Білорусь залишається союзником Росії, інтегрованим у російську військово-політичну рамку, а її територія вже використовувалася Москвою як плацдарм для агресії проти України.

Тому будь-які заяви Лукашенка потрібно розглядати не як гарантію безпеки, а як частину російсько-білоруської системи тиску.

Чому 31 травня може бути важливим маркером нової фази

Оцінка за 31 травня важлива не тому, що на фронті стався великий прорив. Навпаки — підтвердженого значного просування російських військ не було.

Її важливість в іншому: вона показує зміну логіки війни.

Україна дедалі більше зосереджується не лише на стримуванні російських атак, а й на системному ураженні російської здатності ці атаки підтримувати.

Це означає, що головна боротьба точиться не тільки за окремі посадки, села чи квартали. Вона точиться за здатність армії функціонувати як система.

Якщо російська логістика слабшає, це впливає на все:

• темп наступу;
• кількість боєприпасів на передовій;
• можливість проводити ротації;
• швидкість перекидання резервів;
• моральний стан особового складу;
• ефективність малих штурмових груп;
• здатність закріплювати локальні просування;
• роботу окупаційних адміністрацій.

Саме тому удари по бензовозах, трасах, складах і нафтобазах можуть мати не менш важливе значення, ніж бої за конкретний населений пункт.

Що це означає для найближчих тижнів

Найімовірніше, Росія намагатиметься відповідати на українську логістичну кампанію кількома способами.

1. Посилення ударів по Україні

Москва може використати звинувачення навколо ЗАЕС або інші інформаційні приводи для нової хвилі масованих атак дронами й ракетами.

2. Розосередження складів і техніки

Російські війська можуть намагатися зменшити концентрацію пального, боєприпасів і техніки в одному місці. Але це ускладнить управління й збільшить навантаження на транспорт.

3. Зміна маршрутів постачання

Росія може шукати обхідні дороги, нічні маршрути, маскування колон і нові логістичні схеми. Проте це не вирішує головної проблеми: українські дрони дедалі краще працюють по глибині.

4. Посилення ППО та РЕБ у тилу

Росія буде змушена перекидати більше засобів ППО та радіоелектронної боротьби для захисту логістики. Але це може послабити інші ділянки.

5. Продовження інфільтраційної тактики

Попри логістичні проблеми, Росія, ймовірно, не відмовиться від атак малими групами. Але їхня ефективність залежатиме від того, чи зможе російське командування забезпечити ці групи всім необхідним.

Україна намагається зламати не лише наступ, а й механізм, який його живить

Оцінка російської наступальної кампанії за 31 травня 2026 року показує, що війна входить у фазу, де ключовим стає не лише контроль над лінією фронту, а й контроль над тиловою інфраструктурою.

Українські удари середньої дальності по російських наземних лініях комунікацій уже впливають на ситуацію від Луганська до Криму. Вони створюють проблеми з пальним, ротаціями, підвезенням боєприпасів і пересуванням російських колон. Вони змушують окупаційну владу Криму нормувати бензин. Вони змушують російських мілблогерів визнавати погіршення ситуації. І вони можуть ускладнити головну російську тактику останніх місяців — інфільтрацію малими групами.

Росія все ще зберігає здатність атакувати на багатьох напрямках і запускати масовані дронові удари по Україні. Але її наступальна машина дедалі частіше стикається з проблемою, яку неможливо вирішити лише новими наказами чи новими штурмовими групами: без стабільної логістики наступ втрачає темп.

Саме тому українська «логістична блокада» може стати одним із найважливіших чинників літа 2026 року. Вона не обов’язково дає миттєвий ефект у вигляді швидкої зміни лінії фронту. Але вона поступово змінює умови війни: російський тил перестає бути тилом, а кожен маршрут постачання перетворюється на потенційну зону ураження.

За матеріалами understandingwar.org