Українська кампанія ударів по російській логістиці, паливній інфраструктурі, військових аеродромах і об’єктах в окупованому Криму дедалі більше набуває ознак системної стратегії. Її мета — не лише завдати точкової шкоди, а й змусити Росію постійно перебудовувати маршрути постачання, розтягувати протиповітряну оборону, витрачати ресурси на захист тилу та втрачати темп на фронті.
Оцінка ситуації на 8 липня 2026 року показує одразу кілька взаємопов’язаних тенденцій.
По-перше, Україна намагається закрити критичний розрив у протиракетній обороні, зокрема через перспективу виробництва перехоплювачів Patriot.
По-друге, ЗСУ посилюють удари по морській паливній логістиці Росії в Азовському й Чорноморському регіонах.
По-третє, українські далекобійні дрони та інші засоби ураження б’ють по НПЗ, аеродромах, нафтоперекачувальних станціях і військових об’єктах далеко за межами лінії фронту.
По-четверте, на фронті Росія продовжує тиснути, але на багатьох напрямках її просування залишається обмеженим або локальним.
Це вже не просто обмін ударами. Це боротьба за темп війни: хто швидше адаптується, хто краще захистить тил, хто зможе підтримувати логістику, виробництво й постачання під постійним тиском.
Patriot як ключ до захисту від балістики
Одним із головних пунктів останньої оцінки стала заява президента США Дональда Трампа про готовність надати Україні ліцензію на виробництво невизначеного типу ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Йдеться про критично важливу для України зброю, адже саме Patriot залишається одним із небагатьох інструментів, здатних ефективно протидіяти російським балістичним ракетам.
Проблема не лише в наявності пускових установок, а й у стабільному запасі перехоплювачів. Українська ППО демонструє високу ефективність проти крилатих ракет і дронів, однак балістика залишається найскладнішою ціллю. У матеріалі прямо зазначено, що під час двох останніх масованих атак — у ніч з 1 на 2 липня та з 5 на 6 липня — українські сили не перехопили жодної балістичної ракети.
Це створює небезпечне вікно можливостей для Росії. Якщо Москва розуміє, що Україна поки має обмежений запас перехоплювачів, вона може наростити саме балістичні удари, намагаючись завдати максимальної шкоди до того, як українське виробництво або нові поставки змінять баланс. За оцінкою української воєнної розвідки, Росія може виробляти 60–65 балістичних ракет «Іскандер» на місяць.
Навіть якщо ліцензійне виробництво справді стартує за кілька місяців, ключове питання — не лише політичний дозвіл, а реальна промислова спроможність. Перехоплювач Patriot — це складний виріб із довгим ланцюгом компонентів, технологій, контролю якості й виробничих потужностей. Тому найімовірніше йдеться не про миттєву зміну ситуації, а про стратегічну інвестицію в українську оборонну автономність.
Україна б’є по паливній артерії Криму
Другий важливий сюжет — удари по російських паливних танкерах. Росія дедалі більше покладається на морські перевезення бензину до окупованого Криму, оскільки українські удари ускладнюють використання наземних маршрутів, зокрема траси М-14 Ростов — Крим.
Протягом ночі 8 липня Сили безпілотних систем уразили 9 танкерів “тіньового флоту” РФ в Азовському морі.
Про це заявив командувач СБС Роберт Бровді (Мадяр).
Загалом протягом 72 годин уражено 19 танкерів тіньового флоту, 1 сухогруз і 1 паром у Керчі.
Операцію проводили пілоти “Кайрос” 414 обр СБС “Птахи Мадяра”, 413 оп СБС “Рейд” та 1 оц СБС.
Це показова зміна. Якщо противник переводить логістику з доріг на море, це означає, що наземні маршрути стали менш безпечними, менш передбачуваними або недостатньо пропускними. Але море також не є захищеним простором. Українські морські дрони, дрони далекої дії та інші засоби ураження дедалі частіше перетворюють Азовське й Чорне моря на зону ризику для російських перевезень.
За даними, наведеними в матеріалі, українські сили в ніч із 7 на 8 липня атакували дев’ять російських паливних танкерів в Азовському морі, а за 72 години — 19 паливних танкерів, вантажне судно та пором. Окремо СБУ повідомила про ураження морським дроном Sea Baby танкера тіньового флоту класу Suezmax «Blue» біля окупованої Ялти.
Вранці 8 липня Служба безпеки України уразила нафтовий танкер BLUE у Чорному морі за допомогою морського дрона Sea Baby.
Атака відбулася в межах 40-денної операції впливу на Росію задля спонукання до закінчення війни, повідомили у відомстві.
Танкер входить до складу «тіньового флоту» Російської Федерації. На момент ураження судно перебувало поблизу окупованої Ялти, у економічній зоні України.
Морський безпілотник Sea Baby завдав удару по кормовій частині судна, внаслідок якого воно зазнало суттєвих пошкоджень. Під час проведення спецоперації проти українського дрона намагалась працювати ворожа авіація, але безрезультатно.
Танкер перебуває під санкціями Європейського Союзу, Великої Британії, Швейцарії, Нової Зеландії, Канади, Австралії та України. Обмежувальні заходи проти нього були запроваджені за участь у транспортуванні російської нафти в обхід міжнародних санкцій.
За даними порталу ГУР МО War&Sanctions, для обходу санкцій BLUE використовує прапор Камеруну.
Стратегічний сенс цих ударів очевидний. Крим для Росії — це не лише окупована територія, а й військовий хаб: аеродроми, склади, порти, логістика, ППО, пункти управління. Для підтримання цього хаба потрібне пальне. Якщо паливне забезпечення стає нестабільним, це впливає не лише на цивільний сектор окупованого півострова, а й на здатність російських військ підтримувати операції.
Україна фактично намагається зробити постачання Криму дорогим, ризикованим і ненадійним. Наземні маршрути перебувають під тиском. Морські перевезення стають цілями. Енергетична інфраструктура також уражається. У підсумку Крим поступово перетворюється з російського тилового плацдарму на вразливу логістичну зону.
Далекобійна кампанія: НПЗ, аеродроми, нафтогазова інфраструктура
7–8 липня українські сили продовжили кампанію ударів по російській нафтовій інфраструктурі та військових об’єктах у глибині РФ. Під удар потрапив нафтопереробний завод ТАІФ-НК у Нижньокамську в Татарстані — приблизно за 1115 км від міжнародного кордону. Це один із великих російських НПЗ із потужністю понад 8 млн тонн.
Також було атаковано Саратовський НПЗ, який виробляє бензин, дизельне й авіаційне паливо для російських збройних сил. Його потужність становить близько 7 млн тонн нафтопродуктів на рік.
Українські ударні безпілотники уразили російський нафтопереробний завод у Саратові та нафтохімічне підприємство у Нижньокамську.
Про це повідомляє Telegram-канал Exilenova+ та публікує відео і фото з місця.
Внаслідок цих ударів на території підприємств спалахнули масштабні пожежі.
Близько третьої години ночі 8 липня моніторингові групи почали повідомляти про вибухи та атаку дронів на Саратовський НПЗ.
Перед цим губернатор регіону заявив, що від російських військових надійшла інформація про загрозу застосування безпілотників.
Згодом у місцевому аеропорту ввели обмеження на прийом та відправлення літаків.
ПАТ «Саратовський НПЗ» входить до структури компанії «Роснефть» та є одним із найстаріших і стратегічно важливих підприємств нафтопереробної галузі РФ.
Річний обсяг переробки становить 7,0 млн тонн нафти (близько 50,7 млн барелів), проте в останні роки завод працював не на повну потужність. Завод переважно переробляє нафту марки Urals, яка надходить із Саратовських та Оренбурзьких родовищ.
Підприємство випускає понад 20 видів нафтопродуктів, зокрема автомобільні бензини, дизельне пальне, мазут, бітуми та вакуумний газойль. Значну частину продукції постачають для потреб російської армії та авіабази «Енгельс», де базуються стратегічні бомбардувальники-ракетоносці, які періодично обстрілюють Україну.
«Нижнекамскнефтехим»
А вже вранці у російському Нижньокамську, що у Татарстані, під удар потрапив «Нижнекамскнефтехим», дим від пожежі якого видно з сусідніх населених пунктів.
Підприємство є одним із найбільших нафтохімічних заводів Росії та Європи, що спеціалізується на виробництві синтетичних каучуків, базових полімерів та іншої продукції органічного синтезу.
Завод входить до складу холдингу «СИБУР» і займає провідні позиції в галузі. Підприємство є ключовим елементом нафтохімічної інфраструктури Росії та важливим центром експорту продукції нафтохімії на світові ринки. Українські безпілотники раніше вже атакували «Нижнекамскнефтехим».
Окремий напрям — удари по військовій авіації. Українські сили атакували аеродром Борисоглібськ у Воронезькій області, де, за даними матеріалу, розміщувалися літаки Су-34, Су-35С і Су-30М. Ці літаки Росія використовує для ударів по українській території та підготовки екіпажів.
Напередодні дронового удару по аеродрому «Борисоглебск» Росія розмістила там 7 винищувачів.
Про це свідчать супутникові знімки, отримані «Мілітарним».
Відповідно до них, 7 липня 2026 року Росія сфокусувала на авіабазі сім винищувачів Су-35, які стояли на стандартних стоянках для бойової авіації у безпосередній близькості один від одного.
Крім самих винищувачів, цього дня на летовищі також перебували вісім навчально-тренувальних літаків Як-130, два гелікоптери серії Ми-8 та один Ми-26.
За даними моніторингового сервісу FIRMS від NASA, головне аномальне підвищення температури зафіксували на місці стоянки винищувачів за координатами 51.36689155224405, 42.17417118416306.
Достеменно невідомо, до складу яких підрозділів входили ці винищувачі. Втім, сам аеродром є зоною 105-ї авіаційної дивізії, яка у своєму складі має два авіаційні винищувальні полки на літаках Су-35, зокрема 790 ВАП (Хотилово-2).
Нагадаємо, що в ніч із 7 на 8 липня 2026 року ударні дрони Сил оборони України атакували військовий аеродром у місті Борисоглєбськ, де базується ударна та навчальна авіація ПКС РФ.
На території аеродрому розміщується 783-й навчальний авіаційний центр та підрозділи 105-ї змішаної авіаційної дивізії, яка укомплектована літаками Су-34, Су-35 та Су-30СМ.
Сам аеродром не вперше стає ціллю для атаки. Так, 4–5 липня 2025 року ударні дрони атакували територію аеродрому. Вже 6 липня з’явились супутникові знімки, що підтвердили місце та наслідки удару.
Порівняльний аналіз знімків дозволяє зробити висновок, що на ураженій ділянці зберігалися підвісні паливні баки, а також інше авіаційне обладнання.
Ймовірно, серед них — модулі керування до авіабомб УМПК.
Крім того, атака здійснена і 5 червня 2025 року. Тоді, окрім аеродрому, дрони атакували Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу.
Це важливо з двох причин. По-перше, удари по аеродромах змушують Росію розосереджувати авіацію, відводити літаки далі від України або витрачати більше ресурсів на захист баз. По-друге, авіація є одним із ключових інструментів російського тиску, особливо через застосування керованих авіабомб. Навіть якщо один удар не знищує значну кількість літаків, він створює постійний ризик і змінює логіку російського планування.
Ще один показовий епізод — удар по Черкаській лінійно-диспетчерській станції в Башкортостані, приблизно за 1500 км від міжнародного кордону з Україною. За даними СБУ, станція є важливим об’єктом мережі «Транснефть-Урал» і транспортує майже 2 млн тонн світлих нафтопродуктів з Уфимського НПЗ на рік.
Українські ударні безпілотники вранці 8 липня уразили нафтовий об’єкт у російському місті Уфа (Республіка Башкортостан), внаслідок чого там триває пожежа.
Відео та фото пожежі на нафтовому об’єкті оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.
Мешканці міста також зафіксували проліт українського далекобійного безпілотника «Лютий».
Очевидці фільмують, як густий чорний дим здіймається вгору з місця ураження. Для досягнення цілей українські безпілотники подолали понад 1400 кілометрів.
Наразі точно невідомо, який саме об’єкт уразили БпЛА, адже Уфімський нафтопереробний комплекс включає підприємства «Башнефть-УНПЗ», «Башнефть-Новойл» і «Башнефть-Уфанефтехим». Вони входять до структури російської нафтової компанії «Роснефть».
На НПЗ випускають автомобільне паливо стандартів Євро-4 та Євро-5, авіагас, бітуми, а також компоненти для нафтохімії.
Цей виробничий кластер є одним із найбільших нафтопереробних вузлів у Росії, який забезпечує пальним і паливно-мастильними матеріалами як внутрішній ринок, так і потреби російської армії. Його неодноразово уражали українські БпЛА, зокрема у квітні та червні 2026 року.
У Exilenova+ пишуть, що українські «Люті» уразили ЛПДС «Черкассы» — один із ключових вузлів системи «Транснєфть – Урал», через який здійснюється перекачування нафти та нафтопродуктів.
Через станцію проходять магістральні нафтопроводи-спонсори війни ТОН-1, ТОН-2, ТОН-3 та Усть-Балик – Курган – Уфа – Альметьєвськ, якими транспортується сира нафта із Західного Сибіру до нафтопереробних заводів Башкортостану та Татарстану.
Російська державна енергетична компанія “Газпром” 8 липня заявила, що невказані безпілотники вдарили по компресорній станції “Краснодарська” в Смоленській, Краснодарський край (приблизно за 370 кілометрів від лінії фронту), ключовій частині російського ланцюга постачання газу через трубопровід “Блакитний потік”, який транспортує російський бензин до Туреччини.
У Краснодарському краї атакували компресорну станцію «Краснодарская» — один із ключових об’єктів газотранспортної системи «Газпрому» на півдні РФ.
Станція забезпечує перекачування природного газу магістральним газопроводом «Блакитний потік», який відіграє важливу роль у транспортуванні російського газу.
Відео з наслідками атаки оприлюднили в Telegram-каналі Exilenova+.
На опублікованих кадрах помітна масштабна пожежа на території об’єкта.
Місцевий житель, який знімав відео, за кадром коментує ситуацію: «Щойно приліт у компресорну станцію, горить, палає».
Офіційних коментарів від російської влади або компанії «Газпром» щодо інциденту на момент публікації немає.
Інформація про масштаби пошкоджень, можливі перебої в роботі станції та постраждалих наразі уточнюється.
У сукупності це виглядає як спроба бити не по одному типу цілей, а по всій екосистемі російської війни: виробництво пального, транспортування, військова авіація, логістика, аеродроми, тилові склади, енергетичні вузли.
Чому нафтові удари мають більший ефект, ніж здається
На перший погляд, Росія має величезну нафтову базу, а один пошкоджений НПЗ чи диспетчерська станція не можуть зупинити її військову машину. Але проблема для Москви не в одному окремому ударі, а в накопичувальному ефекті.
Українські атаки змушують Росію одночасно вирішувати кілька завдань:
- ремонтувати пошкоджені об’єкти;
- перекидати ППО вглиб країни;
- захищати приватні та державні промислові підприємства;
- шукати обхідні маршрути постачання;
- компенсувати перебої в регіонах і на окупованих територіях;
- пояснювати населенню дефіцит пального або локальні перебої.
У матеріалі зазначено, що українські удари по російській нафтовидобувній і транспортній інфраструктурі, ймовірно, посилюватимуть дефіцит палива в російських регіонах та окупованій Україні. Також російські мілблогери критикували федеральну владу РФ за неспроможність створити цілісну систему ППО для захисту бізнесу та критичної інфраструктури.
Це один із найважливіших наслідків української далекобійної кампанії. Вона змушує Росію захищати не лише фронт і прифронтовий тил, а фактично всю промислову територію країни. І чим більше об’єктів опиняється під загрозою, тим складніше побудувати надійний захист.
Операція «Ашан»: удар по російській артилерії
Окремо в матеріалі згадується другий етап української операції «Ашан», проведений у червні 2026 року. За словами міністра оборони Михайла Федорова, українські війська уразили 231 російську артилерійську ціль, повністю знищивши 171 із них. Для цього був спеціально розроблений новий боєприпас.
Ця операція важлива не лише через кількість уражених систем. Вона показує, що українська армія намагається впливати на російські наступальні можливості до того, як вони реалізуються на полі бою.
Артилерія залишається одним із головних інструментів Росії. Вона прикриває піхотні штурми, руйнує українські позиції, підтримує спроби просування малими групами й механізовані атаки. Якщо українські сили системно знищують артилерійські системи, це знижує здатність противника підтримувати наступ.
Показова й динаміка: за даними Генштабу, українські війська уразили 1447 артилерійських цілей у березні, 1834 у квітні, 2043 у травні та 2053 у червні 2026 року.
Це свідчить про перехід від епізодичних ударів до масштабної кампанії контрбатарейного й технологічного виснаження. Україна не просто реагує на російський наступ, а намагається руйнувати його основу.
Західна допомога: гроші, Patriot і виробництво дронів
Ще один ключовий блок — підтримка партнерів. НАТО пообіцяло виділити 70 млрд євро на військове обладнання, допомогу й навчання України у 2026 році та підтримувати відповідний рівень допомоги у 2027 році.
Це важливо на тлі затяжного характеру війни. Україна потребує не лише разових пакетів озброєнь, а довгострокового планування — боєприпасів, ППО, бронетехніки, інженерного обладнання, дронів, ремонтної бази, навчання й спільного виробництва.
Україна також підписала угоди з Естонією, Нідерландами та Данією щодо спільного виробництва безпілотників в Україні та Європі. Канада оголосила про 925 млн канадських доларів військової допомоги, зокрема на боєприпаси, бронетехніку й критичні технології. Норвегія виділяє 268 млн євро на закупівлю ракет Patriot у партнерстві з Данією, Німеччиною та Канадою в межах ініціативи PURL.
Ця допомога має дві логіки. Перша — закрити поточні дефіцити: боєприпаси, перехоплювачі, бронетехніка, інженерне обладнання. Друга — створити довшу виробничу базу, особливо у сфері дронів і ППО.
Саме поєднання цих двох логік може бути вирішальним. Україна не може покладатися лише на поставки зі складів партнерів. Але й власне виробництво не може швидко закрити всі потреби без технологій, фінансування й інтеграції з оборонною промисловістю союзників.
Фронт: Росія тисне, але просування обмежене
Попри активну українську кампанію ударів по тилу, Росія не відмовляється від наступальних дій. На північній осі її мета — створення буферних зон у Сумській області вздовж міжнародного кордону. У матеріалі згадується повідомлення про російську інфільтрацію в районі Кіндратівки на північ від Сум.
Паралельно Росія веде інформаційну операцію проти мешканців Сумської області, поширюючи наративи про нібито підготовку міста Суми до капітуляції. За даними Центру протидії дезінформації, йдеться зокрема про фейкові відео місцевих чиновників і мешканців.
На Харківському напрямку російські війська продовжують намагатися відтіснити українські сили від кордону та наблизити Харків до зони артилерійського вогню. Водночас 7–8 липня наступальні дії на напрямку Великого Бурлука не дали просування.
На Куп’янському напрямку російські війська також продовжували атаки, але, за оцінкою, не просунулися. Окремо згадуються українські удари по мостах у Бєлгородській області та атаки середньої дальності по військових і енергетичних об’єктах в окупованій Луганській області.
Загальна картина така: Росія зберігає ініціативу на низці ділянок, але українські удари по логістиці, мостах, підстанціях, ремонтних базах і тилових об’єктах ускладнюють підтримання цього тиску.
Донеччина: інфільтрація, малі групи й висока ціна наступу
На Донеччині російська мета залишається незмінною — захопити всю область і просунутися в Дніпропетровську область. Але спосіб дій дедалі частіше зводиться до інфільтрації, атак малими групами та спроб закріпитися в окремих точках.
На Слов’янському напрямку зафіксовано російську місію з інфільтрації в районі Пришиба. У тактичному районі Костянтинівка — Дружківка ситуація складна: і українські, і російські війська або просувалися, або утримували позиції на окремих ділянках.
Водночас матеріал підкреслює високу ціну російських атак. Командир української бригади на Костянтинівському напрямку повідомив, що за останні три місяці росіяни здійснили 10–15 механізованих штурмів, але жоден не привів до просування. За його словами, російські командири продовжують відправляти солдатів уперед, а втрати в окремих боях сягають сотень людей.
На Покровському напрямку російські війська утримували позиції або мали локальні просування в районі Родинського, тоді як українські сили контратакували в районі Білицького. СБУ також повідомила про знищення російського логістичного центру поблизу Покровська, де зберігалися дрони, наземні безпілотні платформи та боєприпаси.
Це ще один приклад того, як фронт і тил взаємопов’язані. Російська піхота може просуватися лише тоді, коли її підтримують боєприпаси, дрони, артилерія, ремонт і підвезення. Українські удари по логістичних центрах б’ють саме по цій системі.
Південь: удари по логістиці й спроба задушити російське постачання
На Гуляйпільському напрямку 7–8 липня російські війська атакували, але не просунулися. Водночас українські сили нещодавно просунулися на заході Запорізької області, про що свідчать геолокаційні кадри російських ударів по українських позиціях південніше Степногірська.
У Запорізькій області українські сили продовжують кампанію ударів середньої дальності по військових об’єктах і наземних лініях зв’язку. СБУ повідомила про удари по пунктах розміщення російських операторів дронів у Кам’янці та Комиш-Зорі. Також зафіксовані атаки по російських логістичних машинах уздовж трас М-18 та Т-08-05.
Саме південна логістика Росії є одним із головних об’єктів українського тиску. У матеріалі прямо зазначено, що кампанія ударів середньої дальності продовжує «душити» російську логістику на півдні Запорізької та Херсонської областей. Російські війська відповідають встановленням систем РЕБ, намагаються глушити Starlink, маскують військову техніку під цивільний транспорт і супроводжують паливні цистерни озброєними вантажівками.
Це показує, що українська тактика працює принаймні настільки, що змушує противника змінювати поведінку. Росія вже не може пересувати техніку й пальне так, ніби тил є безпечним. Кожен маршрут, кожна цистерна, кожен склад і кожна ремонтна база стають потенційною ціллю.
Херсонський напрямок і Крим: логістична петля затягується
На Херсонському напрямку 8 липня не було повідомлень про наземну активність, але українські сили продовжували бити по російських об’єктах у глибині окупованих територій. Зокрема, повідомлялося про удар по полігону Гвардійський в окупованій Олександрівці.
Український військовий оглядач Костянтин Машовець оцінив, що удари по російській логістиці на Херсонському напрямку можуть впливати на здатність РФ підсилювати угруповання в західній Запорізькій області. Інакше кажучи, навіть якщо Херсонська ділянка виглядає стабільнішою, удари там можуть мати наслідки для сусідніх напрямків.
Крим залишається окремим і дуже важливим театром ударів. Українські війська атакували авіабазу Джанкой, портову інфраструктуру біля Керчі, склади боєприпасів і пального, а також енергетичні об’єкти, зокрема пункти передачі електроенергії та підстанції. Наслідком стали відключення електроенергії в різних районах окупованого півострова.
У ніч на 8 липня Сили безпілотних систем уразили енергоміст «Кубань-Крим», який є головною точкою входу електрики з материкової частини РФ на окупований півострів.
Також під удар потрапили п’ять електропідстанцій, три радіолокаційні станції, полігон та ремонтна база окупантів, повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.
Серед атакованих об’єктів енергетичної інфраструктури перехідний пункт ПП-2 «Крим» поблизу населеного пункту Глазівка, а також підстанції «Нижньогірськ», «Насосна 3» у Зеленому Яру та «Новотроїцьке». Окрім цього, на території Луганської області уражено підстанції у населених пунктах Калинове та Троїцьке.
Ураження перехідного пункту «Крим» зупинило роботу системи, яка приймає чотири підводні кабельні лінії енергомосту завдовжки 14,5 км та переводить їх у повітряні лінії електропередачі.
Військове значення Криму для Росії величезне. Але саме тому Україна й намагається бити не лише по військових об’єктах, а й по інфраструктурі, яка забезпечує їхню роботу: електрика, пальне, порти, склади, аеродроми, ретранслятори, логістичні маршрути.
Російська повітряна кампанія: дрони, балістика й тиск на енергетику
У ніч із 7 на 8 липня Росія завдала чергової комбінованої атаки по Україні. Було запущено дві протирадіолокаційні ракети Х-31П, п’ять балістичних ракет «Іскандер-М» і С-400, а також 169 ударних і допоміжних безпілотників типів «Шахед», «Гербера», «Італмас» і «Пародія». Українські сили збили 139 дронів, а дві ракети Х-31П не досягли цілей. Водночас балістичні ракети вразили чотири місця, а 20 дронів — 11 місць.
Ця атака ще раз показує російську ставку на виснаження ППО. Комбінація ударних дронів, приманок, протирадіолокаційних ракет і балістики створює для України складну задачу: треба одночасно захищати міста, енергетику, промисловість, військові об’єкти й логістику.
Російські удари спричинили пошкодження об’єктів паливної, енергетичної, промислової та житлової інфраструктури в низці областей. «Укренерго» повідомило про відключення електроенергії в Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській та Харківській областях.
Тобто Росія продовжує власну кампанію тиску на український тил. Українська відповідь — це не лише оборона, а й удари по російській інфраструктурі, яка забезпечує війну. Саме тому нинішній етап дедалі більше виглядає як двостороння війна систем: ППО проти балістики, дрони проти логістики, удари по НПЗ проти російської енергетичної й паливної стійкості.
8 липня Повітряні сили України повідомили, що українські війська збили російський винищувач Су-35 у східному секторі.
Військовослужбовці 3-го армійського корпусу зафіксували на відео падіння та залишки російського винищувача Су-35, збитого 8 липня на східному напрямку.
Відео оприлюднили у соцмережах з’єднання.
На перших секундах видно, як ворожий літак охоплений полум’ям, розбивається об землю.
Згодом до місця падіння підлітає безпілотник 3-го АК і фіксує повне знищення борту у смузі відповідальності з’єднання.
Про збиття російського винищувача Су-35 у Повітряних Силах ЗСУ повідомили вчора вдень.
За інформацією російських пропагандистських ресурсів, пілоту збитого літака вдалося катапультуватися та вижити.
Зокрема, одним із пропагандистів — Ілля Туманов, який адмініструє канал Fighterbomber, заявив, що до збиття Су-35 нібито були залучені система ППО Patriot та винищувачі F-16.
Літаки Су-35 російські окупанти використовують для прикриття своїх бомбардувальників, які скидають керовані авіабомби по українських позиціях.
Також вони патрулюють поблизу лінії фронту, щоб протидіяти українській авіації за допомогою далекобійних ракет «повітря-повітря».
Україна намагається змінити математику війни
Станом на 8 липня 2026 року війна дедалі менше схожа на лінійне протистояння лише на фронті. Її результат залежить від того, хто краще витримає удар по тилу, логістиці, виробництву, енергетиці та системах ППО.
Україна діє одразу в кількох площинах:
- намагається отримати або виробляти більше перехоплювачів Patriot;
- б’є по російській паливній логістиці до окупованого Криму;
- атакує НПЗ, нафтоперекачувальні станції та аеродроми в глибині РФ;
- знищує російську артилерію й логістичні центри;
- тисне на комунікації в окупованих Запорізькій, Херсонській, Донецькій і Луганській областях;
- перетворює Крим на дедалі менш безпечний тиловий вузол для Росії.
Росія, своєю чергою, продовжує наступальні дії, місії з інфільтрації, масовані атаки дронами й балістикою, а також інформаційні операції проти українського суспільства. Проте її проблема в тому, що фронтовий тиск стає дедалі дорожчим, а тил — дедалі вразливішим.
Найближчі місяці можуть стати періодом змагання двох процесів. Росія спробує використати дефіцит українських перехоплювачів і посилити удари балістикою. Україна — прискорити отримання Patriot, масштабувати далекобійні удари й далі руйнувати російську логістику.
Це війна не лише за територію. Це війна за здатність держави підтримувати бойові дії під постійним тиском. І саме тут українська стратегія дедалі чіткіше спрямована на головне: не просто відбивати атаки, а ламати механізм, який дозволяє Росії їх продовжувати.
За матеріалами understandingwar.org
