Українські удари по НПЗ, складах, командних пунктах і логістиці дедалі сильніше впливають не лише на фронт, а й на російський тил. Дефіцит бензину в РФ стає одним із перших видимих симптомів виснаження системи, яка живить війну.
Оцінка російської наступальної кампанії за 16 червня 2026 року показує одразу кілька важливих тенденцій: Росія дедалі гостріше відчуває наслідки українських ударів по нафтовій інфраструктурі, фронт залишається напруженим, але без підтверджених великих проривів, а Кремль паралельно намагається компенсувати нестачу реальних успіхів інформаційними операціями. На цьому тлі Україна продовжує бити по російській логістиці, командних пунктах, складах, системах РЕБ і нафтопереробних потужностях — тобто по тому, що живить російську воєнну машину не лише на передовій, а й у глибокому тилу.
Ключова інтрига цього етапу війни — не лише в тому, де саме російські війська атакують на карті. Важливіше інше: наскільки довго Росія зможе підтримувати інтенсивність наступу, якщо її паливна, логістична й промислова база дедалі частіше опиняється під ударами.
Паливний дефіцит у Росії: удар по тилу, який стає видимим для цивільних
Одним із центральних висновків звіту є те, що російська влада та енергетичні компанії дедалі активніше обмежують продаж бензину й дизельного пального. Це вже не лише проблема окупованих територій або прикордонних регіонів. За даними, наведеними у звіті, обмеження зачепили великі російські компанії та різні регіони РФ — від Татарстану до Самарської, Ульяновської, Оренбурзької, Нижегородської областей, Чувашії та Удмуртії.
Йдеться не про поодинокі перебої, а про ознаки ширшого паливного стресу. Російські оператори АЗС обмежують продаж пального в каністрах, запроваджують ліміти на заправку автомобілів, а в окремих випадках переходять на оплату лише готівкою. Такі кроки зазвичай свідчать про нестачу ресурсу, нестабільність постачання або бажання компаній контролювати обсяги продажу в умовах дефіциту.
Для Росії це особливо болюча тема. Її економіка, армія, логістика, агросектор і промисловість сильно залежать від безперебійного доступу до пального. Якщо дефіцит бензину й дизеля виходить за межі окремих районів, це створює тиск не лише на споживачів, а й на транспортні компанії, військові перевезення, залізничну логістику, регіональні бюджети та внутрішню політичну стабільність.
Читайте також: “Бензоколонка без бензину: як удари по НПЗ запускають паливний колапс у Росії”
Українська стратегія: бити не лише по фронту, а по здатності Росії вести війну
Звіт прямо пов’язує паливні обмеження з українською кампанією ударів по російських нафтопереробних заводах. Генштаб України, за наведеними даними, повідомляв про удари по 16 російських НПЗ, які зменшили загальні потужності РФ з переробки нафти на 30%. Також зазначається, що виробництво бензину в Росії впало до 16-річного мінімуму.
Це важливий зсув у характері війни. Україна не просто відповідає на російські удари або стримує наступ на фронті. Вона намагається системно зменшити здатність Росії підтримувати війну як довготривалий процес. Нафтопереробні заводи, паливні бази, логістичні маршрути, склади боєприпасів, командні пункти, системи РЕБ і радіолокаційні комплекси — це елементи однієї воєнної екосистеми.
Якщо знищується або виводиться з ладу НПЗ, це впливає на пальне. Якщо пошкоджується міст або траса, ускладнюється доставка техніки й боєприпасів. Якщо вражено командний пункт, порушується управління військами. Якщо знищено майстерню дронів чи склад БпЛА, зменшується інтенсивність тактичного тиску на українські позиції. Війна дедалі більше стає змаганням не лише армій, а й тилових систем.
Московський НПЗ: символічний і практичний удар
Окремо у звіті згадується удар по Московському нафтопереробному заводу в ніч з 15 на 16 червня. За даними Генштабу України, було пошкоджено установку первинної переробки нафти ЕЛОУ АВТ-6. Значення цього об’єкта велике: він забезпечує значну частину паливного споживання Московської області, а також постачає авіаційне пальне до ключових аеропортів московського авіавузла.
Українські дрони вранці 16 червня уразили Московський нафтопереробний завод, розташований у районі Капотня столиці РФ.
Про це повідомляє Telegram-канал Exilenova+ і публікує фото і відео з місця.
На території підприємства триває пожежа, дим від якої видно на кілька кілометрів.
Судячи з опублікованих кадрів від місцевих жителів, для удару по столичному регіоні країни-агресора Сили оборони України застосували дрони FP-1, «Лютий» та шахедоподібні БпЛА.
За кадрами відео осінтери з world.militares визначили, що на підприємстві горить установка ЕЛОУ АВТ-6.
Установка призначена для підготовки та первинної переробки сирої нафти. Її головне завдання — розділити нафту на базові фракції (дистиляти) для подальшого виробництва пального.
Завод у Капотні входить до десятки найбільших нафтопереробних підприємств Росії та забезпечує близько 40% потреб Московського регіону — Москви та області — у нафтопродуктах.
Нинішня потужність Московського НПЗ становить 11 млн тонн нафти на рік. При цьому підприємство вважається одним із найкомпактніших нафтопереробних заводів такого класу — його площа становить лише 284 гектари.
Виробничий комплекс включає понад 30 технологічних установок різного призначення, зокрема каталітичного та термічного крекінгу, а також риформінгу.
Підприємство випускає бензини марок АІ-80ЕК, АІ-92ЕК і АІ-95ЕК, дизельне паливо, авіаційний керосин, бітуми, сірку та різні полімери.
Попереднього разу цей НПЗ атакували українські безпілотники 17 травня. Влада Москви заявила, що внаслідок атаки на прохідній підприємства постраждала зміна будівельників.
Цей удар має одразу два виміри.
Перший — практичний. Якщо справді виведена з ладу або пошкоджена установка, яка становить значну частину потужностей заводу, це може вплинути на регіональний паливний баланс.
Другий — психологічний і політичний. Удар по енергетичній інфраструктурі поблизу Москви демонструє російському суспільству, що війна не є далекою абстракцією. Вона приходить у тил, у столичний регіон, у критичну інфраструктуру, яку Кремль хотів би показувати як недосяжну.
Геолокаційні кадри, опубліковані 15 червня, показують пожежі на паливному складі в Полтавській, Краснодарський край (приблизно за 300 кілометрів від лінії фронту) після, як повідомляється, удару українського дрона.
Дані NASA Fire Information for Resource Management System (FIRMS) за 16 червня показують теплові аномалії в Полтавській. Оперативний штаб Краснодарського краю 16 червня визнав, що дрон спричинив пожежу на нафтобазі в Полтавській.
Дрони уразили нафтобазу в російському Краснодарському краї, також горить нафтоперекачувальна станція у Ярославській області, атакована раніше.
Про удар по нафтобазі у ніч на 16 червня заявив оперштаб Краснодарського краю РФ, відео з місця публікував Telegram-канал Exilenova+.
Повідомляється, що на об’єкті в станиці Полтавська виникла пожежа, росіяни вже традиційно заявили, що причиною стали уламки збитих українських безпілотників.
Зазначається, що до гасіння пожежі залучили 32 особи та 7 одиниць техніки. Також у повідомленні додали, що після атаки безпілотників тимчасово перекрили трасу між станицею Полтавською та хутором Трудобеліковським.
Ця нафтобаза використовується для зберігання та перевалки пального, отриманого від місцевих НПЗ. Вона забезпечує нафтопродуктами мережі автозаправних станцій Краснодарського краю і Республіки Адигея.
Удар по НПС
Напередодні ввечері російська служба «Радіо Свобода» опублікувала супутниковий знімок пожежі на нафтоперекачувальній станції «Палкино» у Ярославській області.
Про ураження об’єкта 14 червня повідомили Сили спеціальних операцій ЗСУ. Там повідомили, що успішні спеціальні дії провели у взаємодії з повстанським рухом у РФ «Черная искра».
У ССО зазначили, що НПС «Палкино» є важливою складовою магістрального нафтопроводу «Сургут — Полоцьк».
Через станцію здійснюється транспортування сирої нафти, яка надходить із Сибіру та далі перекачується в напрямку нафтопереробних підприємств і експортних терміналів.
Після введення в експлуатацію Балтійської трубопровідної системи станція увійшла до складу компанії «Транснефть — Балтика» та стала одним із ключових елементів логістичного ланцюга, що забезпечує експорт російської нафти через порт Приморськ у Ленінградській області.
Нагадаємо, у ніч на 15 червня ударні дрони атакували російський порт «Кавказ» у Темрюкському районі Краснодарського краю, де розташована нафтобаза.
Удар спричинив пожежу на морському терміналі, про що свідчили дані моніторингового сервісу NASA FIRMS.
Українські джерела надали додаткові оцінки бойових пошкоджень нещодавніх українських ударів по російській військовій та нафтовій інфраструктурі. 16 червня Генеральний штаб України повідомив про підтвердження того, що українські війська завдали удару по ВАТ «Центральне конструкторське бюро приладобудування» в Тульській області, яке виробляє радіолокаційні системи та радіонавігаційне обладнання, у невстановлену дату.
Генеральний штаб України повідомив, що пожежі на нафтобазі «Темп» у Рибінську Ярославської області досі тривають після українських ударів по депо 14 червня.
Ударні дрони Сил оборони України уразили нафтобазу в Рибінську Ярославської області.
Про це повідомляє ресурс Astra.
Атака відбулася в ніч із 13 на 14 червня 2026 року, унаслідок чого на території підприємства розпочалася сильна пожежа.
На відміну від інших нафтобаз, що стають цілями для українських дронів, це підприємство має особливе стратегічне значення.
Федеральна державна казенна установа (ФГКУ) Комбінат «Темп» призначена для зберігання недоторканних стратегічних запасів палива та нафтопродуктів. Вони призначені для використання під час війни, масштабних криз та надзвичайних ситуацій.
Нафтобаза стала важливим логістичним вузлом для забезпечення пальним підрозділів російської армії, що діють на північно-східному напрямку європейської частини РФ.
Рибінськ розташований у межах великої річкової системи Волги, має залізничне сполучення та виконує функції транзитного і логістичного вузла.
Це робить нафтобазу в місті важливою точкою для зберігання й розподілу нафтопродуктів у північно-східному регіоні РФ.
База розміщена за координатами 58.02261139790618, 38.95534266993799 та на відстані понад 700 км від державного кордону України.
На її території знаходиться понад 60 резервуарів різних типів, серед яких великі ємністю по 5 000 кубічних метрів (РВС-5000).
Фронт: без великих проривів, але з постійним тиском
Попри активні бойові дії, звіт фіксує важливий момент: ні українські, ні російські війська не мали нещодавно підтверджених значних просувань. Це не означає стабілізацію в повному сенсі. Росія продовжує наступальні дії на кількох напрямках, але її просування дедалі частіше описується як обмежене, локальне або непідтверджене.
На Сумському напрямку російські війська продовжували наступальні операції на північ і північний схід від міста Суми, але без підтвердженого просування. Це відповідає російській меті створення так званих буферних зон уздовж кордону. Але станом на дату звіту Росія не демонструвала там здатності до масштабного прориву.
На Харківському напрямку ISW описує російські місії з інфільтрації, зокрема в районі Козачої Лопані. Така тактика дозволяє Росії створювати інформаційну картинку про проникнення в українську оборону, але не завжди означає реальний контроль над територією. Інфільтрація — це не те саме, що стійке утримання населеного пункту.
На Куп’янському напрямку схожа картина. Російські військові, за оцінками, могли зберігати обмежену присутність у Подолах, а російські мілблогери заявляли про просування в районі Курилівки, Ківшарівки та Куп’янська-Вузлового. Але звіт робить акцент саме на тому, що українські удари середньої дальності продовжують ускладнювати російську логістику в цьому районі.
Лиман — Слов’янськ — Краматорськ: Росія шукає умови для наступу
Особливе місце у звіті займає Лиманський і Слов’янський напрямки. Речник 3-го армійського корпусу України Олександр Бородін повідомляв, що Росія продовжує надавати пріоритет Лиманському напрямку, бо хоче створити умови для наступу на Слов’янськ і Краматорськ.
Це логічно з погляду російських оперативних цілей. Слов’янськ і Краматорськ залишаються ключовими містами української оборони на Донеччині. Захоплення або оперативне оточення цих міст було б для Кремля великим політичним і військовим результатом. Але на практиці російські війська стикаються з проблемою: вони змушені часто атакувати малими піхотними групами та обмежено використовувати техніку, щоб не втрачати її під ударами українських дронів і артилерії.
Звіт описує спробу російського комбінованого мотомеханізованого наступу поблизу Закітного із залученням танка, бойових машин піхоти, автомобілів, мотоциклів і піхоти. Українські сили, за наведеними даними, розгромили цю спробу ще до того, як росіяни змогли перетнути передову, яку самі оцінювали як рубіж атаки.
Десантно-штурмові війська зупинили дводенний механізований штурм російських військ на Слов’янському напрямку.
Про це повідомила 81-ша окрема аеромобільна бригада 7-го корпусу ДШВ.
Під час кількох хвиль атак противник застосував 28 мотоциклів, один танк, три БМП, сім одиниць автомобільної техніки та понад 50 штурмовиків.
“Ворог намагався прорвати лінію оборони десантників, висадити піхоту та зайняти вигідні рубежі”, – розповідають військові.
Дві ворожі колони одночасно висунулися різними маршрутами: одна — з населеного пункту Платонівка у напрямку Закітного, інша — з міста Сіверськ у напрямку селища Крива Лука.
Завдяки своєчасному виявленню та злагодженим діям росіян вдалося зупинити ще на підступах до першої лінії оборони.
“Загалом ситуація залишається складною”, – розповідають військові.
Противник постійно накопичує ресурси та не полишає спроб зайняти вигідніші рубежі, використовуючи не лише тактику інфільтрації, а й бронетехніку, автомобілі та мототехніку під прикриттям артилерії, авіації та дронів.
Також ворог намагається контролювати основні логістичні шляхи, застосовуючи засоби дистанційного мінування та дрони-камікадзе різних типів.
За даними Генштабу України, на Слов’янському напрямку противник здійснив 13 штурмів у районах Калеників, Закітного та в напрямках населених пунктів Різниківка, Крива Лука, Миколаївка й Рай-Олександрівка.
На Краматорському напрямку ворог провів одну штурмову дію поблизу міста Часів Яр.
Днями 7-й корпус ДШВ та «Рейнджери» також розгромили мережу запуску БпЛА у Покровську.
Цей епізод показує проблему російської армії: вона все ще здатна збирати штурмові групи, комбінувати техніку й піхоту, проводити локальні атаки. Але українська система виявлення, дрони й вогневе ураження перетворюють такі атаки на дорогий і ризикований інструмент.
Костянтинівка і війна фейкових прапорів
Один із найцікавіших елементів звіту — оцінка російської інформаційної операції навколо Костянтинівки. ISW зазначає, що російські сили, схоже, використовують відео з підняттям прапорів, імовірно створені або змінені за допомогою штучного інтелекту, щоб підтверджувати неправдиві заяви про просування.
Це вже не просто класична пропаганда, де російські мілблогери перебільшують успіхи. Йдеться про новий рівень когнітивної війни: створення візуальних «доказів» контролю над районами, де російські війська не мають стабільних позицій.
Мета такої операції очевидна — сформувати враження, що українська оборона сиплеться, а російські війська просуваються швидше, ніж це підтверджують реальні дані. Для внутрішньої російської аудиторії це спосіб підтримати віру в наступ. Для міжнародної — спроба нав’язати думку, що Україна нібито втрачає позиції й має погоджуватися на поступки. Для української — інструмент психологічного тиску.
Але сама потреба в таких відео свідчить про дефіцит реальних результатів. Якщо армія справді контролює територію, їй не потрібно масово підміняти реальність інформаційними конструкціями.
Покровськ, Добропілля, Новопавлівка: тиск без вирішального результату
На Покровському напрямку звіт також фіксує російські місії з інфільтрації. Геолокаційні відео, опубліковані 13 червня, показували удари українських військ по російських позиціях на південний схід від Шевченка. Це означає, що Росія продовжує намагатися просочуватися в українську оборону малими групами, створюючи загрозу локального розхитування фронту.
У районі Добропілля російські війська, за даними звіту, продовжували наступальні операції, але не досягли підтвердженого прогресу. Російське Міноборони заявляло про захоплення Нового Донбасу, однак такі заяви потребують обережної оцінки, особливо на тлі ширшої тенденції до перебільшень.
На Новопавлівському та Олександрівському напрямках ситуація схожа: атаки тривають, але підтвердженого просування немає. Це створює картину виснажливої війни, де Росія намагається підтримувати тиск одразу на багатьох ділянках, але ці зусилля не обов’язково дають оперативний прорив.
Українські удари по окупованих територіях: Донеччина, Запоріжжя, Крим
Українська кампанія ударів середньої дальності охоплює не лише територію Росії, а й окуповані райони України. У звіті згадуються удари по командному пункту російської 9-ї мотострілецької бригади, складу батальйону «Сомалі», центру передових безпілотних технологій «Рубікон» в окупованому Донецьку, системі ППО «Оса» в Спартаку, об’єктах у Дебальцевому, Маріуполі, Кременівці та інших точках.
Оператори Сил безпілотних систем у ніч з 15 на 16 червня завдали ударів по низці військових об’єктів противника в оперативній глибині на тимчасово окупованих територіях.
Під вогневе ураження потрапили засоби протиповітряної оборони, радіолокаційні станції, місця базування особового складу, укриття з озброєнням і технікою, а також об’єкти, пов’язані з експлуатацією безпілотників.
Цілі, які потрапили під удари операторів СБС
У Донецькій області оператори 1-го окремого центру уразили зенітний ракетний комплекс “Оса”, а також укриття з озброєнням і військовою технікою 72-ї окремої мотострілецької бригади 3-го армійського корпусу РФ.
У Донецьку оператори 9-го батальйону “Кайрос” 414-ї бригади “Птахи Мадяра” завдали удару по місцю базування підрозділів “Сомалі”, “Рубікон” та керівного складу 9-ї окремої мотострілецької бригади 51-ї армії противника.
У тимчасово окупованому Криму оператори 1-го окремого центру уразили п’ять берегових радіолокаційних станцій противника.
Крім того, у Запорізькій області було уражено пункт тимчасової дислокації пілотів БпЛА літакового типу, а в Луганській області оператори 20-ї бригади “К-2” завдали удару по майстерні з виробництва боєприпасів для важких безпілотників 14-ї ДРШБр РФ.
Також у Донецькій області оператори 413-го полку “Рейд” уразили склад безпілотників підрозділу зі складу 60-ї окремої мотострілецької бригади 5-ї армії РФ.
Окремо оператори 20-ї бригади “К-2” та 2-го батальйону Wormbusters 414-ї бригади “Птахи Мадяра” завдали ударів по логістичному транспорту противника у Луганській, Донецькій та Херсонській областях.
Операції були проведені у взаємодії з Центром глибинних уражень угруповання Сил безпілотних систем.
Кадри результативних ударів оприлюднили Сили безпілотних систем України.
У ніч на 15 червня у Новоазовську на Донеччині українські дрони уразили міст через річку Грузький Єланчик та російські вантажівки на ньому.
Про це повідомив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
За його словами, цю переправу росіяни відремонтували у 2024 році для суттєвого збільшення обсягів вантажопотоку.
На даний момент рух через пошкоджений міст залишається частково обмеженим. Транспорт може проїхати лише по одній смузі.
Варто зазначити, що міст лежить на трасі М14 та є основним шляхом до Маріуполя із території Росії.
У ніч на 15 червня Сили оборони України також повторно атакували мости до окупованого півострова Крим.
Під час нічної атаки знову пошкодили міст поблизу Чонгара. Додатково пошкодили міст, який з’єднує Генічеськ з Арабатською стрілкою.
Це важливо, бо такі удари б’ють по проміжній ланці між російським тилом і передовою. Саме тут зосереджуються склади, ремонтні бази, командні пункти, дронові підрозділи, логістичні вузли й системи управління. Якщо ці елементи регулярно уражаються, російська армія змушена розосереджувати ресурси, змінювати маршрути, витрачати більше часу на доставку й захист.
На Запорізькому напрямку українські війська завдавали ударів по системах РЕБ у Мелітополі та Приморську, а також по точках розгортання російських безпілотників. Це має окреме значення: російська тактика значною мірою залежить від дронів, РЕБ і спостереження. Ураження таких об’єктів зменшує здатність ворога контролювати повітряний простір на тактичному рівні.
Російські окупаційні війська розгорнули засоби радіоелектронної боротьби «Волна-Купол-Гарант» для протидії системі супутникового зв’язку Starlink.
Про це повідомив ВВС News Україна радник міністра оборони Сергій Бескрестнов (позивний «Флеш»).
Система складається з причепів, обладнаних двома супутниковими антенами. Установка відстежує проліт супутника та випромінює потужний сигнал, що дестабілізує зв’язок терміналів Starlink на площі до 20 квадратних кілометрів.
Згідно з характеристиками, комплекс працює у частотному діапазоні від 14 до 14,5 ГГц і забезпечує дальність блокування зв’язку на відстані до 16 кілометрів. Система здатна здійснювати вплив у радіусі 360 градусів в азимутальній площині та 110 градусів у кутовій площині, а її загальна маса становить 120 кілограмів.
Для експлуатації установки розробники передбачили участь лише одного оператора, при цьому система підтримує функцію дистанційного управління.
Один комплекс створює захисний купол радіусом 3–4 кілометри навколо важливих об’єктів критичної інфраструктури або логістичних вузлів.
Втім, попри створення перешкод, комплекс має суттєві недоліки. Компанія SpaceX миттєво фіксує перешкоди в каналах зв’язку, а супутники радіорозвідки країн-партнерів виявляють потужне випромінювання комплексу, що спрощує виявлення цілі.
Як зауважив «Флеш», Сили оборони України оперативно знаходять та знищують ці установки за допомогою дронів, через що окупанти змушені масштабувати використання цих систем, оскільки не мають інших засобів протидії українським дронам, які знищують логістику РФ на півдні.
Російський виробник «Русский купол» не афішує технічні характеристики комплексу, однак вартість одного виробу становить 150 мільйонів рублів.
Нагадаємо, що 15 червня 422-й полк безпілотних систем 17-го армійського корпусу та Центр спеціальних операцій «А» Служби безпеки України на південному напрямку знищили станцію РЕБ, яка здійснювала це глушіння.
На опублікованих кадрах ураження показали шість розгорнутих машин комплексу, які під коригуванням розвідувального безпілотника уражає ударний дрон.
Унаслідок удару щонайменше декілька машин знищили, а інші з великою ймовірністю серйозно пошкодили.
В окупованому Криму Україна продовжує тиснути на логістику. Згадуються удари по російській техніці на трасі М-17, можливі удари по залізничній інфраструктурі, атаки на берегові радіолокаційні системи та наслідки попередніх ударів по мосту Чонгар. Якщо російські частини в Криму та на півдні починають відчувати нестачу пального й боєприпасів, це прямо впливає на їхню стійкість.
Російська повітряна кампанія: масовані дрони і балістика
У ніч з 15 на 16 червня Росія запустила по Україні дві балістичні ракети «Іскандер-М» і 132 безпілотники різних типів — «Шахед», «Гербера», «Італмас» і дрони-пастки «Пародія». Українські сили, за даними Повітряних сил, збили 114 безпілотників. Водночас частина ракет і дронів досягла цілей, а уламки падали в кількох місцях.
Цей епізод показує, що Росія продовжує ставку на масовані нічні атаки. Дрони-пастки, різні типи ударних БпЛА і балістичні ракети використовуються як комбінований інструмент для виснаження української ППО, ураження інфраструктури й психологічного тиску на населення.
Але високий рівень збиття дронів також свідчить про адаптацію української оборони. Проблема в тому, що навіть за ефективної роботи ППО окремі влучання або уламки можуть спричиняти пошкодження енергетики, житлової інфраструктури й промислових об’єктів.
«Орешник»: грізна назва, обмежений запас
Ще один важливий блок звіту стосується російської балістичної ракети середньої дальності «Орешник». За оцінкою Dallas Analytics, наведеною у звіті, у Росії могла залишитися лише одна діюча ракета такого типу за початковим контрактом. Водночас Кремль, імовірно, прагнутиме виробляти більше.
Російська балістична ракета середньої дальності «Орешник» має серйозні проблеми з точністю через виробничі труднощі та дефіцит відповідного обладнання, у тому числі й гіроскопів.
Про це йдеться у новому розслідуванні аналітичної групи Dallas Analytics.
У розслідуванні зазначається, що однією з ключових вразливостей ракети є гіроскопічний прилад ГУ-503, який входить до складу системи наведення.
Цей компонент походить зі старих радянських розробок, а його виробництво та обслуговування стикаються з технологічними проблемами.
У матеріалі наголошується, що навіть незначні похибки в роботі гіроскопа можуть призвести до суттєвого відхилення ракети від заданої цілі на великих дистанціях.
Через це окремі пуски «Орешник» завершувалися ураженням об’єктів далеко від запланованих координат.
Dallas Analytics також опублікувала документи, які свідчать про проблеми з виробництвом і калібруванням ГУ-503.
У листуванні між Юрієм Ведешкіним, заступником директора Мічурінського заводу «Прогрес» (ВАТ «МЗП»), та Василем Аксьоновим, генеральним директором Азовського оптико-механічного заводу (ВАТ «АОМЗ»), йдеться про втрату спеціалізованого обладнання, необхідного для налаштування та перевірки приладів ГУ-503 перед встановленням на ракети.
Документ, датований 18 березня 2025 року, свідчить про серйозні проблеми з точністю у виробничій лінії ракети «Орешник» через невідповідність гіроскопічного приладу ГУ-503 заявленим вимогам для високошвидкісного профілю повернення на орбіту.
Згідно з листом від 18 березня 2025 року, ВАТ «Мічурінський завод «Прогрес» (ВАТ «МЗП») повідомляє про припинення серійного виробництва виробів ГУ-503 протягом тривалого часу. Підприємство зазначає, що обладнання для налаштування, обкатки та тестування ГУ-503, розроблене на початку 1970-х років, є технологічно застарілим: більшість його компонентів вийшли з ладу, а їхні аналоги більше не виробляються. Через це виникає потреба в повній переробці конструкторської документації з використанням сучасної електронної бази.
ВАТ «МЗП» вказує на неможливість виконання замовлення у визначений термін через необхідність тривалої підготовки виробництва та подальших кваліфікаційних випробувань. Крім того, при малому обсязі замовлення вартість одиниці виробу буде надмірно високою. Як альтернативу підприємство пропонує розглянути заміну ГУ-503 у системі замовника, погодивши це з фахівцями ВАТ «Арзамаське науково-виробниче підприємство «Темп-Авиа», з якими вже досягнуто попередньої домовленості.
Згідно з розслідуванням, під тиском стислих термінів російські підприємства могли відмовлятися від частини стандартних процедур контролю якості, щоб не затримувати виробництво ракет.
Вважається, що саме ці фактори можуть пояснювати випадки неточного застосування «Орешник» під час ударів по території України.
Раніше «Мілітарний» повідомляв, що в уламках російської ракети «Орешник» знайшли білоруські компоненти та елементну базу, виготовлену до 2017 року. Усі виявлені електронні компоненти мають виключно російське та білоруське походження.
Зокрема, на платах зафіксували елементи виробництва мінського заводу «Інтеграл». Це білоруське підприємство мікроелектроніки, засноване у Мінську, виробляє інтегральні схеми, напівпровідникові прилади та електронні компоненти для промисловості, телекомунікацій і військової техніки.
Ця частина важлива з кількох причин.
По-перше, вона ставить під сумнів російську демонстрацію сили. Кремль подає «Орешник» як інструмент залякування України й Заходу, але якщо реальна кількість таких ракет обмежена, їхнє значення більше політико-психологічне, ніж масово-військове.
По-друге, у звіті згадуються проблеми з якістю виробництва й точністю наведення. Якщо виробництво прискорюється за наказом путіна, але обходить протоколи контролю якості, це може створювати ризики відмов, неточності та аварій.
По-третє, сама історія з «Орешником» демонструє загальну дилему російського ВПК: Кремль хоче швидко нарощувати виробництво складних систем, але санкції, технологічні обмеження, кадрові проблеми й тиск війни можуть погіршувати якість.
Дипломатія: Зеленський пропонує зустріч, Кремль уникає
На політичному рівні звіт фіксує чергову відмову Кремля від прямого діалогу на найвищому рівні. Президент України Володимир Зеленський продовжує заявляти про готовність зустрітися з путіним, зокрема до початку зими 2026–2027 років у нейтральній країні або навіть у США. Водночас російська сторона заявляє, що не отримувала відповідних пропозицій або заперечує їхній зміст.
Це не просто дипломатична суперечка. Вона відображає різницю стратегій.
Україна намагається показати готовність до переговорів, але не до капітуляції. Кремль, навпаки, уникає формату, де путін мав би прямо говорити із Зеленським як із рівним політичним суб’єктом. Для Москви це проблемно, бо суперечить її базовому наративу про «нелегітимність» української влади та про те, що війна нібито має завершитися лише на російських умовах.
У звіті робиться висновок: регулярна відмова Кремля від зустрічей свідчить про небажання Росії припиняти війну на будь-яких умовах, які не означають фактичної капітуляції України.
Білорусь: Лукашенко дистанціюється, але залишається частиною російської системи
Окремий блок стосується Білорусі. Олександр Лукашенко в інтерв’ю зайняв обережнішу позицію щодо України: він заперечував перспективу введення білоруських військ у війну й визнавав, що відкриття нового фронту створило б серйозні ризики для Білорусі та могло б спровокувати прямий конфлікт із НАТО.
Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про вразливість військових об’єктів перед українськими дронами.
Про це він сказав в інтерв’ю телеканалу Al Arabiya, оприлюдненому 15 червня.
Окрім того, він додав, що нападу з боку Білорусі на територію України нібито не варто чекати.
Лукашенко також перепросив у президента України Володимира Зеленського за різкі висловлювання.
Він визнав, що Білорусь «дуже вразлива у військовому плані, якщо Україна почне атакувати Білорусь так само, як вона атакує Росію».
За словами Лукашенка, Білорусь в українських військових — «як на долоні».
«Ми чудово розуміємо, що наші основні об’єкти життєзабезпечення — виробничі та логістичні — виявляться під ударом. Як вони заявили, у них вже 500 таких цілей на території Білорусі намічено», – сказав Лукашенко.
Раніше українські військові заявили, що вже визначили 500 цілей у Білорусі на випадок її вступу у війну на боці Росії. Тоді білоруський самопроголошений президент пригрозив ударити по одній «дуже серйозній» цілі в Україні.
У травні державний секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович заявив у Москві під час засідання Комітету секретарів рад безпеки ОДКБ про нібито численні спроби України атакувати безпілотниками прикордонну інфраструктуру.
Водночас речник ДПСУ Андрій Демченко заявив, що звинувачення Білорусі на адресу України щодо нібито атак дронами є черговою спробою перекласти відповідальність на Київ.
Білорусь допомагає вести війну проти України. Нещодавно стало відомо, що білоруська компанія «Элементарные машины» поставила технологічне обладнання для військово-промислового комплексу Росії.
Отримувачем обладнання стало російське «Чебоксарское производственное объединение имени В. И. Чапаева». Цей завод спеціалізується на випуску боєприпасів.
Це не означає, що Білорусь стала нейтральною. ISW продовжує оцінювати її як фактично інтегровану в російську воєнну систему. Але Лукашенко, схоже, розуміє ціну прямої участі білоруської армії у війні. Його риторика відображає прагнення балансувати: залишатися союзником Москви, але не відкривати для себе катастрофічний сценарій прямого втягування у бойові дії.
Росія тисне на фронті, Україна тисне на систему
Звіт за 16 червня показує війну як боротьбу двох різних підходів.
Росія продовжує тиснути на фронті: малими групами, інфільтраціями, локальними атаками, спробами розхитати українську оборону на Харківщині, Куп’янському, Лиманському, Покровському, Добропільському та інших напрямках. Вона використовує дрони, ракети, FPV-удари, інформаційні операції та заяви про нібито просування.
Україна, зі свого боку, дедалі активніше тисне на систему, яка дозволяє Росії вести війну: на НПЗ, паливні бази, логістику, командні пункти, склади, мости, дронові центри, РЕБ і радіолокаційні системи. Саме тому паливний дефіцит у Росії стає не побічним ефектом, а одним із маркерів стратегічного виснаження.
Фронт може залишатися відносно статичним, але це не означає, що війна стоїть на місці. Вона зміщується в глибину: у російські НПЗ, транспортні вузли, окуповані тилові райони, інформаційний простір і дипломатичні майданчики.
Найважливіше для України — перетворити ці удари на довготривалий ефект. Якщо російський паливний дефіцит посилюватиметься, логістика ставатиме дорожчою і повільнішою, а фронтові атаки — менш забезпеченими. Саме тоді далекобійна кампанія зможе змінити не лише статистику пошкоджених об’єктів, а й реальні можливості Росії продовжувати війну на нинішньому рівні інтенсивності.
За матеріалами understandingwar.org
