Кардинал Маттео Дзуппі 28 вересня розпочав триденну місію в Москві, де має продовжити гуманітарні переговори щодо наслідків російської війни проти України. Це вже третя поїздка папського посланця до російської столиці після місій у червні 2023-го та жовтні 2024 року.
Нинішня поїздка триватиме до 30 вересня. Серед очікуваних співрозмовників — радник путіна з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков. Ще на початку вересня він заявляв, що головною темою зустрічі стануть гуманітарні питання, хоча визнавав, що повністю відокремити їх від політичної складової неможливо. Reuters підтвердив підготовку зустрічі та зазначив, що попередні переговори Дзуппі в Москві стосувалися возз’єднання сімей, обмінів полоненими та інших гуманітарних наслідків війни.
Сам Дзуппі напередодні поїздки пояснював, що продовжує місію, яку спочатку доручив йому папа Франциск, а згодом підтвердив папа Лев XIV. Йдеться насамперед про повернення українських дітей, обмін полоненими та проблеми цивільних, спричинені війною. Тому нинішній візит не варто трактувати як окремий раунд мирних переговорів: його безпосередній предмет набагато вужчий і практичніший.
Дзуппі не їде до Москви домовлятися про перемир’я
Це принципове розмежування.
Святий Престол не заперечує, що хотів би сприяти ширшому політичному діалогу. Однак його нинішня роль у російсько-українській війні фактично сконцентрована на гуманітарному каналі.
У серпні 2026 року секретар Святого Престолу у відносинах із державами архієпископ Пол Річард Ґаллагер прямо пояснював позицію Ватикану: Святий Престол не бере на себе розроблення технічних умов мирного врегулювання, оскільки це відповідальність безпосередніх сторін. Він може пропонувати свої «добрі послуги», створювати простір для контактів і підтримувати переговорний канал, але така пропозиція поки не перетворилася на формальний дипломатичний процес під егідою Ватикану.
Отже, зустріч Дзуппі з Ушаковим сама собою не означатиме, що Москва і Київ переходять до переговорів про припинення вогню чи політичну угоду.
Мета інша: зберегти канал, через який можна передавати списки людей, з’ясовувати їхню долю, сприяти обмінам, повертати дітей і цивільних, возз’єднувати розділені війною сім’ї та вирішувати питання репатріації тіл загиблих.
І саме за конкретними результатами в цих сферах слід буде оцінювати нинішню місію.
Як виник «канал Дзуппі»
Історія місії почалася ще навесні 2023 року, коли папа Франциск доручив архієпископу Болоньї та голові Італійської єпископської конференції Маттео Дзуппі спеціальну місію щодо України.
Спочатку кардинал 5–6 червня 2023 року прибув до Києва. Наприкінці того самого місяця — 28–30 червня — відвідав Москву. Потім у липні вирушив до Вашингтона, де зустрівся з тодішнім президентом США Джо Байденом, а у вересні — до Пекіна, де провів переговори зі спеціальним представником Китаю у справах Євразії Лі Хуеєм.
Тобто від самого початку Ватикан намагався побудувати не один двосторонній контакт, а мережу комунікації навколо держав, які мають прямий або опосередкований вплив на перебіг війни.
Однак дуже швидко найбільш предметною частиною місії стало не політичне врегулювання, а гуманітарні питання.
Після першої московської поїздки Дзуппі Ватикан уже називав одним із головних завдань створення механізму повернення українських дітей. У Москві кардинал зустрічався не лише з Ушаковим, а й з російською уповноваженою з прав дитини Марією Львовою-Бєловою.
Українські діти — найскладніша частина місії
Питання українських дітей від початку стало одним із центральних для Ватикану.
Тут важлива юридична деталь. Російська сторона часто описує переміщення дітей з окупованих територій як евакуацію. Україна говорить про незаконну депортацію та примусове переміщення.
У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та Марії Львової-Бєлової. Палата попереднього провадження заявила, що існують обґрунтовані підстави вважати їх відповідальними за воєнні злочини незаконної депортації та незаконного переміщення українських дітей з окупованих територій України до Росії.
Ватикан при цьому намагається використовувати гуманітарний канал навіть там, де політичні й юридичні позиції сторін радикально відрізняються.
Саме тому Дзуппі неодноразово контактував із Львовою-Бєловою. Під час другої московської місії в жовтні 2024 року Святий Престол повідомляв, що певна кількість українських дітей уже змогла повернутися до своїх сімей, зокрема за сприяння механізму, створеного за участю Ватикану. Українська влада також публічно дякувала Дзуппі та Святому Престолу за допомогу в окремих поверненнях.
Однак ці випадки не означають, що Ватикан отримав універсальний механізм повернення дітей. Процес залишається індивідуальним і залежить від встановлення місцезнаходження дитини, підтвердження особи та родинних зв’язків, документів і згоди російської сторони на конкретне повернення.
Саме тому практичний результат роботи цього каналу зазвичай вимірюється не політичними деклараціями, а конкретними списками та завершеними справами.
Другий напрям — військовополонені
Не менш важливим елементом місії стали обміни полоненими.
Під час другої поїздки Дзуппі до Москви 14–16 жовтня 2024 року він зустрічався з главою російського МЗС Сергієм Лавровим, Ушаковим, Львовою-Бєловою та уповноваженою з прав людини Тетяною Москальковою.
У підсумковому повідомленні Святий Престол прямо зазначав, що переговори дали змогу оцінити роботу не лише з повернення неповнолітніх, а й з обміну полоненими, пораненими та останками загиблих.
У 2026 році тема полонених стала ще помітнішою.
У липні Дзуппі здійснив чотириденну поїздку Україною. Однією з перших його зупинок став центр утримання «Захід-1» у Львівській області, де перебувають полонені, які воювали на боці Росії. Кардинал оглянув умови утримання, відвідав житлові приміщення, медичну частину та поспілкувався з полоненими.
Після цього українські родини та посадовці попросили, щоб аналогічна можливість була створена і щодо українців, яких утримує Росія.
Це може стати одним із найважливіших практичних питань нинішньої московської поїздки.
Україна передала Ватикану ідею обміну «всіх на всіх»
Під час липневого візиту Дзуппі українські представники також звернулися до Святого Престолу з проханням підтримати максимально широкий обмін полоненими.
Vatican News повідомляв про передану кардиналу пропозицію «всіх на всіх», яка, за наведеними тоді українськими оцінками, стосувалася приблизно 7 тисяч українських військових, яких утримує Росія, та приблизно 4 тисяч російських полонених в Україні. Ці цифри слід розглядати саме як параметри пропозиції, переданої Ватикану в липні, а не як незалежно підтверджений поточний реєстр усіх полонених станом на кінець вересня.
Свідчень про погодження такого всеосяжного обміну наразі немає.
Але саме тут посередницька роль Ватикану може бути корисною навіть без масштабної політичної домовленості. Він може передавати списки, уточнювати позиції сторін, домагатися інформації щодо конкретних осіб і підтримувати переговори навколо окремих категорій полонених.
Тому сильним результатом московської місії було б не абстрактне повідомлення про «конструктивну розмову», а домовленість про конкретний наступний обмін або хоча б механізм перевірки нових списків.
Цивільні та зниклі безвісти — ще складніша категорія
Водночас проблема значно ширша за військовополонених.
Під час липневих зустрічей у Києві Дзуппі говорив з українськими представниками також про цивільних, які перебувають у російському утриманні, зниклих безвісти та репатріацію людей з окупованих територій.
Родини передавали кардиналу свої звернення й інформацію щодо конкретних випадків. Vatican News повідомляв, що серед тем, які українська сторона просила донести до Москви, були доля зниклих, цивільних утримуваних і можливість відвідати місця утримання українців у Росії.
Для цивільних ситуація особливо складна, оскільки звичайний механізм обміну військовополоненими до них не застосовується так само прямо.
Тому будь-який гарантований доступ до конкретних утримуваних, підтвердження їхнього місцезнаходження або погоджена процедура повернення цивільних могла б мати самостійне гуманітарне значення.
Ватикан працює і з репатріацією тіл
Ще одна менш помітна, але важлива частина каналу — повернення тіл загиблих.
Святий Престол уже після московських переговорів 2024 року включав до переліку гуманітарних тем обмін полоненими, пораненими та останками загиблих. А під час місії в Україні у липні 2026 року Дзуппі знову наголошував, що гуманітарна робота включає не тільки повернення живих, але й можливість для родин отримати тіло загиблого та поховати його.
На практиці такі переговори можуть бути пов’язані з ідентифікацією останків, передаванням інформації про загиблих та організацією репатріацій.
І тут Ватикан знову не замінює державні структури чи міжнародні гуманітарні організації. Його функція полягає передусім у підтриманні додаткового каналу, особливо коли стандартні контакти між сторонами ускладнені.
Після Франциска місія не припинилася
Ще одна особливість нинішнього візиту — він показує інституційну тяглість ватиканського підходу.
Місію Дзуппі створив папа Франциск. Після зміни понтифіка Лев XIV її не закрив, а продовжив.
У липні 2026 року Дзуппі вже відвідував Україну саме в статусі посланця за нового понтифікату. Він заявляв, що повернення військових, цивільних і дітей залишається пріоритетом та що гуманітарна робота повинна тривати незалежно від політичної й військової ситуації.
У вересні державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін також говорив, що Святий Престол має намір продовжувати гуманітарні зусилля, сподіваючись, що вони можуть поступово «відчиняти двері» для ширшого діалогу.
Таким чином, поїздка 28–30 вересня — не разова дипломатична ініціатива, а продовження каналу, який існує вже понад три роки.
Чому Москва взагалі погоджується говорити з Ватиканом
Особливість Святого Престолу полягає в тому, що він намагається підтримувати контакти одночасно з Україною та Росією.
Це не означає, що сторони однаково оцінюють його політичні заяви або роль Католицької церкви. Але гуманітарна місія Дзуппі вже створила робочі зв’язки з посадовцями, які безпосередньо займаються полоненими, дітьми та правами людини.
У Москві він уже двічі зустрічався з високопосадовцями, зокрема Ушаковим та Львовою-Бєловою. У Києві — з українськими урядовцями, представниками структур, відповідальних за обміни та права людини, а також із родинами полонених і цивільних.
Для гуманітарного посередника саме така можливість переходити між сторонами і передавати конкретні звернення часто важливіша за публічну політичну вагу.
Але вона має очевидне обмеження: Ватикан не може змусити Росію погодитися на повернення конкретної людини, надати доступ до місця утримання або прийняти запропонований Україною формат обміну.
Тому канал Дзуппі може полегшувати домовленості, але не замінює політичної волі сторін.
Що стане реальним результатом поїздки
Сам факт третього візиту свідчить насамперед про те, що гуманітарний канал залишається відкритим. Але для людей, яких він безпосередньо стосується, значення матимуть лише практичні наслідки.
Першим можливим результатом може стати новий список українських дітей, щодо яких Росія погодиться проводити перевірку та процедуру повернення.
Другим — конкретний пакет обміну військовополоненими або просування української пропозиції ширшого формату «всіх на всіх».
Третім — доступ до українських полонених у Росії. Після того як Дзуппі відвідав російських полонених в Україні, питання дзеркального доступу до українців стало особливо очевидним гуманітарним тестом.
Четвертим напрямом може бути уточнення долі цивільних та зниклих безвісти — з передаванням нових списків, підтвердженням місць утримання або домовленістю про репатріацію окремих людей.
П’ятий — повернення тіл загиблих і обмін інформацією, необхідною для їх ідентифікації.
Жоден із цих результатів не буде мирною угодою. Але для конкретних сімей навіть одна підтверджена людина у списку, одне повернення дитини чи один звільнений полонений означає результат, який можна перевірити.
Гуманітарний канал замість «мирної місії»
Саме тому нинішню поїздку Дзуппі точніше розглядати не як новий дипломатичний наступ Ватикану з метою швидко завершити війну, а як черговий етап довготривалої гуманітарної місії.
Святий Престол поки не має мандата сторін на переговори про території, гарантії безпеки, режим припинення вогню чи політичні умови завершення війни. Представники самого Ватикану визнають, що запропоновані ним «добрі послуги» ще не перетворилися на формальний переговорний майданчик.
Натомість існує інший, значно вужчий, але вже випробуваний механізм: контакти щодо дітей, полонених, цивільних, зниклих безвісти, поранених та тіл загиблих.
За попередні три роки саме ця частина місії виявилася найбільш практичною.
Тож після завершення переговорів 30 вересня головним питанням буде не те, чи пролунають з Москви заяви про «мир» або «діалог». Значно важливіше — чи з’являться нові імена у списках на повернення, чи отримає Дзуппі доступ до українських полонених, чи буде погоджено наступний обмін і чи вдасться відкрити шлях додому хоча б для частини дітей та цивільних.
Саме це покаже, чи третя московська місія папського посланця стала продовженням дипломатичної комунікації — чи принесла конкретний гуманітарний результат.
