За понад 10 років роботи НАБУ та САП розслідували десятки справ проти депутатів, заступників ОП та урядовців і мали численні конфлікти з владою. За президента Зеленського втратили незалежність. Як будувалась антикорупційна вертикаль в країні та чому опинилася під тотальним контролем Офісу генпрокурора. Детальний розбір Forbes Ukraine.
Створення незалежної антикорупційної інфраструктури було однією з головних умов для отримання Україною безвізового режиму з Євросоюзом та євроінтеграції загалом.
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) були створені після Революції гідності та за понад 10 років розслідували справи топчиновників – від заступників голови Офісу президента до чинних міністрів.
«Повʼязую тиск на НАБУ не з конкретною справою, а з роботою органу загалом», – сказав під час брифінгу 22 липня нинішній директор НАБУ Семен Кривонос. Паралельно з цим у Верховній Раді йшли останні приготування до голосування за зміни до законодавства, які обмежили незалежність антикорупційних правоохоронних органів.
Як в Україні з’явилась окрема антикорупційна вертикаль та які найгучніші справи розслідували НАБУ і САП?
Доробок Революції гідності
Створення НАБУ стало одним із конкретних результатів перемоги Євромайдану у 2014 році. У той час це не була ініціатива української влади – заснування окремих правоохоронних органів для боротьби з топкорупцією було умовою програми з МВФ та однією з вимог для лібералізації візового режиму з ЄС.
У жовтні 2014-го Верховна Рада ухвалила закон про створення НАБУ, а у січні 2015-го розпочався перший в історії України відкритий конкурс – на посаду директора бюро. Переміг у ньому адвокат і прокурор Артем Ситник.
НАБУ – орган зі спеціальним статусом, який має попереджувати, виявляти і розслідувати корупцію серед вищих посадових осіб держави. Саме тому політична незалежність органу була в основі створення інституції.
Директор бюро обирається на прозорому конкурсі з вирішальним голосом міжнародних експертів, процесуальне керівництво у справах НАБУ здійснює САП як незалежний від решти прокуратури орган, а провадження, які вони розслідують, мають виключну підслідність, справи бюро слухаються в окремому Вищому антикорупційному суді.
Проблема Вищого антикорсуду
Проблемою після запуску НАБУ став розгляд справ у судах. За півтора року роботи відомства Рада громадського контролю (РГК) при НАБУ відвідала 450 судових засідань, і майже кожне друге з них закривалося, розповідав Transparency International Ukraine у грудні 2019-го член РГК Вадим Валько.
«Основні причини – це участь суддів у розгляді інших справ, їхні відпустки, лікарняні чи відрядження. Через це багато проваджень «провисало», – казав він.
Були проблеми з розглядом справ і через тиск та вплив на звичайні суди, йшлося у повідомленні Transparency International Ukraine.
Для розв’язання проблеми НАБУ запропонувало створити окремий антикорупційний суд, а міжнародні партнери України, зокрема МВФ, зробили це однією з вимог для української влади.
Попри це влада не поспішала зі створенням такого суду. Спочатку відповідний законопроєкт зареєстрували нардепи, потім його відкликали, а новий наприкінці 2017-го зареєстрував президент Порошенко.
МВФ і Світовий банк розкритикували проєкт тодішнього голови держави, тож його зрештою змінили й ухвалили влітку 2018-го.
Добір суддів завершився навесні 2019 року, а офіційно роботу Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розпочав у вересні 2019-го, його запускав вже інший президент – Володимир Зеленський.
«Те, що НАБУ залишається незалежним органом, підтверджує вручення підозри віцепрем’єру, міністру єдності в попередньому уряді Олексію Чернишову», – казав директор НАБУ Семен Кривонос на початку липня.
Та вже за два тижні після цих слів Верховна Рада і президент за один день позбавили бюро незалежності, зробивши САП фактично підпорядкованою генпрокурору – політичній посаді, яку парламент призначає за поданням президента. Нинішній генпрокурор Руслан Кравченко до цього працював головою податкової та очолював Київську ОВА.
«Зеленський зробив те, що намагався й Порошенко, але не зміг», – каже один із нардепів на умовах анонімності.
Як Рада завдавала удару по НАБУ і САП
23 липня закон, який ліквідує незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, набрав чинності.
Документ ухвалювали в турборежимі. Зранку 22 липня правоохоронний комітет виніс низку правок до законопроєкту №12414, який не стосувався антикорупційної інфраструктури, а був повʼязаний із врегулюванням питання розшуку людей під час війни.
Нові норми дали генеральному прокурору можливість впливати на роботу НАБУ та САП. Йдеться як про доступ до розслідувань антикорупційних органів, так і про можливість закривати справи або передавати їх іншим правоохоронним органам.
Документ підтримало 263 депутати, а того самого дня його підписав президент.
Днем раніше СБУ та Держбюро розслідувань провели масштабні обшуки у детективів НАБУ, причому серед розслідуваних справ – як підозра у шпигунстві на користь РФ, так і ДТП, що сталися за участі детективів декілька років тому.
Запуск НАБУ і перші протистояння
Під час складання присяги працівниками НАБУ в лютому 2016 року тодішній президент Петро Порошенко запевнив, що гарантує для бюро політичну волю. «Добро повинно бути з кулаками», – сказав тоді він.
Та надалі в бюро неодноразово виникали конфлікти з прокуратурою. У листопаді 2017-го СБУ затримала детектива НАБУ за підозрою у провокації хабаря. Натомість у НАБУ заявили про зрив СБУ та ГПУ їхньої спецоперації проти керівництва Державної міграційної служби.
Тоді, за даними НАБУ, працівники СБУ використали інформацію, отриману під час прослуховування, і попередили заступників топпосадовців про розслідування. Через це НАБУ вимагало надати відомству можливість автономного прослуховування під час слідчих дій, однак таке право бюро надав уже наступний парламент з коаліцією «Слуги народу».
«Жучок» Холодницького. Одним із найгучніших був конфлікт директора НАБУ Ситника та керівника САП Назара Холодницького у 2018 році. В акваріумі в кабінеті Холодницького НАБУ встановило «жучок», прослуховування тривало понад місяць, після чого керівник САП його знайшов.
Ситник звинуватив Холодницького в зливі подробиць справ їхнім фігурантам і тиску на підлеглих. Зокрема, на записах очільник САП вимагає від прокурорів не вручати підозри або передати справи іншим правоохоронним органам, йшлось у скарзі НАБУ.
У цьому контексті фігурували справи проти нардепа «Народного фронту» Георгія Логвинського, власника VAB банку Олега Бахматюка, мера Одеси Геннадія Труханова тощо.
Конфлікт з Луценком. У 2016-му Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє обіймати посаду генпрокурора особам без вищої юридичної освіти, одразу після чого нардепи призначили на цю посаду Юрія Луценка за поданням президента Порошенка.
За час роботи Луценка НАБУ неодноразово звинувачувало його у зміні підслідності справ, у зв’язку з чим провадження передавали з бюро до інших органів, зазвичай до Нацполіції.
«Такі рішення генпрокурора ставлять під загрозу можливість притягнення посадовців до відповідальності», – заявили тоді в НАБУ.
Рюкзаки Авакова. У жовтні 2017-го НАБУ затримало сина тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра та декількох ймовірних спільників у справі про закупівлю рюкзаків для Нацгвардії в обхід закону в компанії друга Авакова-молодшого.
Натомість у МВС назвали цю справу «гібридною війною» проти міністра. Саме ж провадження прокурори САП зрештою перекваліфікували на шахрайство, попри скарги НАБУ, а підозру Авакову-молодшому прокурор САП скасував. Холодницький визнав закриття справи законним.
Тож за часів Порошенка чи не головною причиною закриття або зупинки справ була зміна їх кваліфікації або інші процедурні рішення прокурорів.
НАБУ за часів монобільшості Зеленського
Знаковим конфліктом за участю НАБУ та нової політичної влади став кейс нинішнього заступника голови Офісу президента Олега Татарова. У 2020 році НАБУ та САП повідомили Татарову про підозру у справі «Укрбуду».
Забудовник звів один із ЖК для Нацгвардії, однак тодішній голова Нацгвардії Юрій Аллеров погодився замість квартир у центрі Києва отримати квартири в іншому ЖК – на околиці. Оцінювачі визнали вартість цих об’єктів однаковою, й саме в участі у підробній експертизі слідство запідозрило Татарова.
САП планувала клопотати про тримання Татарова під вартою з альтернативою застави у 10 млн грн, однак тодішня генпрокурорка Ірина Венедіктова оперативно змінила підслідність справи та передала її з НАБУ до СБУ.
«Рішення ухвалене втаємничено, без консультацій із НАБУ та САП, фактично під покровом ночі: відповідна відмітка в ЄРДР зроблена о 23:42», – обурювалися тоді в бюро.
Зрештою Шевченківський райсуд Києва наприкінці 2021-го зобов’язав прокурорів закрити справу проти Татарова.
«Справа Татарова стала лакмусовим папірцем для влади, яка показала повну неготовність до справедливого розслідування справ щодо «своїх», – наголосили в тогочасній заяві Transparency International Ukraine.
Проблемний конкурс на очільника САП. Можливим рішення Венедіктової було, зокрема, через відсутність повноцінного очільника САП. Після звільнення Холодницького у серпні 2020 року мав відбутися конкурс для обрання нового керівника САП.
Він тривав із січня до грудня 2021 року, однак конкурсна комісія ще тривалий час не оголошувала ім’я переможця, хоч Олександр Клименко і набрав найбільшу кількість балів.
Призначення голови САП вимагали США та ЄС, це навіть стало маяком у меморандумі з МВФ. Тож зрештою через пів року, у липні 2022-го, комісія таки затвердила кандидатуру Клименка, а на посаду цього самого місяця його призначив генпрокурор Андрій Костін.
Справи Коболєва та Пивоварського. У лютому 2023-го НАБУ повідомило про підзру ексміністру інфраструктури Андрію Пивоварському у зловживанні владою через зменшення корабельного збору в морському порту «Південний». Колишнього СЕО «Нафтогазу» Андрія Коболєва бюро звинуватило у незаконній премії на 229 млн грн. Загалом він отримав майже 261 млн грн премії за перемогу «Нафтогазу» в арбітражі проти «Газпрому», однак у НАБУ заявили, що ця сума перевищує максимально допустиму законом премію у 37,5 млн грн.
Ці справи вибивались з ряду інших проваджень НАБУ, їх розкритикували, зокрема, бізнесмени та юристи, наголосивши, що переслідування за впровадження реформ та успішні кейси не додають привабливості держслужбі.
Справи проти оточення президента. Однак за нового президента НАБУ та САП продовжили порушувати справи й щодо представників влади та оточення Зеленського зокрема.
Нардепа «Слуги народу» Миколу Тищенка бюро звинуватило у незаконному збагаченні, таку саму справу відкрили й щодо голови Антимонопольного комітету (АМКУ) Павла Кириленка. До цього Кириленко очолював Донецьку ОВА, куди його призначив президент.
У травні 2024 року підозру в незаконному збагаченні НАБУ оголосило Андрію Смирнову, якого лише за два місяці до того звільнили з посади заступника голови ОП. У квітні 2025-го Смирнову вручили ще одну підозру – в одержанні $100 000 хабаря.
Наприкінці червня НАБУ оголосило підозру міністру єдності Олексію Чернишову у справі про незаконне виділення земельної ділянки в Києві під забудову. За даними слідства, це відбулося, коли Чернишов очолював Мінрегіону, і за це він отримав хабар у 14,5 млн грн у вигляді знижки на квартири.
Надалі НАБУ планувало оголосити підозру бізнес-партнеру Зеленського, співвласнику студії «Квартал 95» Тімуру Міндічу, розповідали двоє депутатів та один представник аниткорсектору в коментарі Forbes Ukraine 21 липня.
Директор НАБУ Кривонос під час брифінгу 22 липня на питання про ймовірну підозру Міндічу сказав, що не коментує справи, яке розслідує бюро, публічно та додав, що у детективів є ще багато напрацювань.
За матеріалами forbes.ua
