Зведення за 25-26 червня 2026 року показує війну, в якій головна інтрига вже не зводиться лише до просування на карті. Росія намагається довести Заходу, що український фронт нібито «осипається», і паралельно тисне на окремих ділянках — від Сумщини та Харківщини до Покровського, Лиманського, Гуляйпільського й Запорізького напрямків. Але ця картина не складається у переконливий доказ російського стратегічного успіху.

Навпаки, у звіті видно іншу тенденцію: Україна системно б’є по російській нафтовій, газовій, логістичній, військовій та енергетичній інфраструктурі — як у Росії, так і на окупованих територіях. Саме ці удари дедалі сильніше впливають на економіку РФ, її логістику, темпи операцій і здатність підтримувати наступ. Росія просуває наратив про неминучу перемогу, але на практиці змушена реагувати на удари по НПЗ, мостах, командних пунктах, кримських підстанціях, залізничних вузлах і паливній системі.

26 червня 2026 року, президент Володимир Зеленський напередодні санкціонував 40-денну кампанію ударів середньої та далекої дальності, мета якої — посилити тиск на Росію та вплинути на її здатність продовжувати війну.

Ця кампанія вже має кілька вимірів.

Перший — окупований Крим, де удари по суднах, об’єктах ППО, енергетичних підстанціях і логістиці змусили окупаційну владу оголошувати надзвичайний стан.

Другий — російська паливна інфраструктура, включно з НПЗ, електростанціями та промисловими об’єктами в глибині РФ.

Третій — фронт, де українські сили одночасно стримують російські наступи й на окремих ділянках самі просуваються, зокрема на заході Запорізької області.

Україна розгорнула кампанію, яка має не лише військовий, а й економічний та психологічний ефект. Удари по Криму спричинили проблеми з паливом, електрикою, водопостачанням і транспортом, а також потік людей, які залишають півострів.

Росія намагається демонструвати контроль над ситуацією, але паралельно її чиновники змушені говорити про реструктуризацію паливної логістики, можливу заборону експорту дизелю та зростання попиту на пальне.

Дипломатичний фронт: «угод з Анкориджа» не було

Одним із ключових політичних сигналів стало уточнення держсекретаря США Марко Рубіо щодо саміту США і Росії на Алясці у серпні 2025 року. За його словами, Росія та США не досягли жодної угоди про припинення війни в Україні. Рубіо заявив, що в Анкориджі була лише російська «пропозиція», серед вимог якої — контроль РФ над Донбасом, але сторони не домовилися. Це важливо, бо Кремль продовжує посилатися на нібито «угоди з Анкориджа», намагаючись створити враження, що основа для переговорів уже погоджена.

Фактично Москва використовує цю тему як інструмент політичного тиску. путін заявляє, що Росія готова вести переговори лише на основі нібито досягнутих домовленостей, хоча американська сторона публічно заперечує сам факт таких угод. Це створює класичну кремлівську рамку: спершу оголосити неіснуючий консенсус, а потім вимагати від України і партнерів діяти так, ніби він уже є.

У підсумку дипломатичний трек залишається не майданчиком компромісу, а ще одним полем інформаційної боротьби. Кремль намагається нав’язати Заходу думку, що питання Донбасу вже нібито «винесене за дужки» й може бути вирішене на користь Москви. Але публічна позиція Рубіо підриває цей наратив.

Когнітивна війна Кремля: Росія малює «обвал фронту», але партнери України не купують цю картину

Другий великий сюжет — російська когнітивна кампанія. Кремль намагається переконати партнерів України, що лінія фронту нібито руйнується, а російська перемога є лише питанням часу. У звіті прямо зазначено, що така кампанія поки не змогла змусити партнерів України прийняти російські вимоги. Навпаки, президент США Дональд Трамп і заступник держсекретаря Джеремі Левін 24–25 червня заявляли, що Україна наразі має перевагу на полі бою.

Це важливий злам у сприйнятті. Російська пропаганда традиційно намагається розділити два рівні війни: тактичні просування на окремих ділянках і стратегічну картину. Кремль перебільшує локальні успіхи, видає інфільтрації за прориви, а штурми окремих кварталів — за крах української оборони. Але зведення демонструє, що така інформаційна конструкція не збігається з реальністю.

Українські далекобійні та середньодальнобійні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі руйнують образ «невідворотної російської перемоги». Війна поступово переходить у площину, де важливим стає не лише те, хто просунувся на кількасот метрів, а й те, хто здатен довше підтримувати армію пальним, боєприпасами, зв’язком, транспортом, резервами й грошима.

Нова логіка кампанії: не просто удари, а тиск на систему

Ключова новина оцінки за 26 червня — не окремий удар по конкретному об’єкту, а сама рамка: Україна, за повідомленням, почала 40-денну кампанію ударів середньої та далекої дальності. Це означає спробу працювати не епізодично, а серійно — бити по тих вузлах, без яких Росії складніше підтримувати фронт, забезпечувати окуповані території та зберігати видимість стабільності в тилу.

Ціль такої кампанії — не лише фізичне знищення окремих об’єктів. Її сенс ширший: створити для Росії постійний дефіцит часу, ресурсів і управлінської уваги. Коли одночасно горять НПЗ, пошкоджуються підстанції, виникають черги на Керченському мосту, а окупаційна влада змушена вводити надзвичайний стан, Москва отримує не одну проблему, а цілий ланцюг взаємопов’язаних криз.

Саме тому Крим у цій кампанії виглядає не просто як символічна ціль. Півострів є важливим логістичним, військовим і політичним вузлом Росії. Через нього проходять маршрути забезпечення, там розміщені об’єкти ППО, військова інфраструктура, порти, енергетичні системи й адміністративний апарат окупації. Удар по Криму — це удар по здатності Росії підтримувати південний театр війни.

Читайте також: “Крим першим відчув 40 днів тиску. СБУ почала операцію, що має змусити Росію завершити війну”

Крим: від “фортеці” до проблемної логістичної зони

СБУ 26 червня повідомила, що українські безпілотники продовжили удари по окупованому Криму в межах 40-денної операції. Серед заявлених цілей — кабельні судна проєкту 15310 “Волга” та “Вятка” поблизу суднобудівного заводу “Затока”, вантажно-пасажирський пором “Петропавловськ” і радіолокаційна станція системи С-400 поблизу окупованої Керчі. Дані NASA FIRMS також показували теплові аномалії біля суднобудівного заводу в районі Керчі.

Окремо командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді повідомив про удари по російських радіолокаційних станціях та електропідстанціях у різних частинах окупованого Криму — зокрема поблизу Джанкоя, Армянська, Миколаївки та Кар’єрного. Це важливо, бо йдеться не тільки про удари по військових об’єктах, а й про спробу порушити систему виявлення, зв’язку, енергопостачання та логістичного управління півостровом.

Реакція окупаційної влади показова. Сергій Аксьонов і Михайло Развожаєв 26 червня оголосили про запровадження надзвичайного стану в окупованому Криму. Формально це пояснювали “впорядкуванням економічних питань”, а не комендантською годиною чи обмеженнями пересування. Але суть — у потребі швидше обходити бюрократичні процедури, закуповувати необхідні товари, ремонтувати енергетичні об’єкти й компенсувати збитки населенню після пошкоджень побутової техніки через стрибки напруги.

Інакше кажучи, українські удари почали впливати не лише на військові об’єкти, а й на повсякденне функціонування окупаційної адміністрації. Для Росії це небезпечно: Крим роками подавався як “стабільний” і “захищений” простір, а тепер окупаційна влада змушена пояснювати перебої, обмеження, черги й аварійні рішення.

Паливо, вода, електрика: як військові удари переходять в управлінську кризу

Найчутливішим наслідком ударів по Криму стала паливно-енергетична проблема. Развожаєв визнав, що окупаційна влада надає пріоритет розподілу резервів палива між критично важливими секторами — охороною здоров’я, громадським транспортом та іншими об’єктами. Продаж пального цивільним планували відновлювати через QR-коди після накопичення достатніх резервів.

Таке рішення — ознака дефіцитної моделі. Коли пальне починають розподіляти за пріоритетами, це означає, що ринок уже не працює нормально. Навіть якщо окупаційна влада намагається подавати це як тимчасову технічну проблему, сама логіка “резервів”, “критичних секторів” і QR-кодів показує: ресурс став обмеженим.

Паралельно визнавалися проблеми з електроенергією та водопостачанням. Окупаційний оператор “Крименерго” повідомляв про тимчасові обмеження електропостачання, щоб уникнути перевантаження мережі, а Развожаєв визнавав, що енергетичні обмеження спричинили перебої з водою.

У мережі опублікували відеозапис, на якому місцева жителька розповідає про ситуацію, з якою зіткнулися мешканці та відпочивальники з РФ у тимчасово окупованому Криму.

Росіянка скиглить, що на вулицях працюють лише генератори, однак вона не розуміє, звідки люди беруть для них бензин, адже пального на півострові також немає.

“У нас на улицах как во время блэкаута в 2014 году. Работают везде генераторы, я не знаю, правда, где люди берут бензин на них, потому что бензина тоже нет”, – емоційно коментує росіянка.

Також на інших кадрах повідомляється, що в Севастополі вже другу добу частково відсутнє електропостачання, а супермаркети працюють без освітлення – працюють лише касові зони. 

Ще один індикатор — Керченський міст. Канал, який відстежує рух мостом, повідомляв, що його закривали на шість годин після українських ударів у ніч з 25 на 26 червня. На керченській стороні утворилися черги приблизно з 2450 автомобілів, які виїжджали з Криму, тоді як черг на в’їзд із боку Тамані не було.

У соціальних мережах поширили відеозапис, знятий очевидцем під час проїзду по Керченському мосту з боку Краснодарського краю РФ. На кадрах зафіксовано затор із великої кількості транспортних засобів, які очікують на проїзд у напрямку Росії.

Автор відео, фіксуючи довжину автомобільної черги в районі Керчі, зазначив, що кількість машин на виїзд є нетиповою:

“Чтобы вы понимали, на Керчи очередь. Мне кажется, это абсолютный рекорд. Такой очереди перед мостом еще не было никогда. Я уже проехал две камеры…”. 

Ця асиметрія важлива. Коли люди масово виїжджають, але не так само масово в’їжджають, це змінює психологічну картину. Крим із “курортної” й “тилової” території перетворюється на простір ризику. Серед тих, хто залишає півострів, можуть бути туристи, мешканці, військові, силовики та представники окупаційних адміністрацій. У тексті оцінки прямо зазначено, що такий відтік може мати короткострокові демографічні наслідки, які посилюватимуться, якщо українська кампанія триватиме.

Українська ударна кампанія по нафтовій інфраструктурі РФ стала економічним фактором

Найбільш стратегічний блок зведення — українські удари по російській нафтовій інфраструктурі. Йдеться вже не просто про окремі пожежі на НПЗ чи нафтобазах. За оцінкою звіту, ця кампанія посилює інфляційний тиск у Росії та ускладнює Кремлю проведення м’якої монетарної політики. За даними, які наводяться у звіті, ціни на бензин у Росії за тиждень 16–22 червня зросли на 3% — це найбільший тижневий стрибок щонайменше за 20 років.

Проблема для Кремля полягає в тому, що бензин — це не лише товар для споживача. Це базовий елемент економіки війни. Якщо дорожчає пальне, дорожчає логістика, виробництво, транспортування, аграрний сектор, роздрібна торгівля і військове забезпечення. У звіті зазначено, що виробництво російського бензину могло впасти на 15% з червня 2025 року і на 9% з травня 2026 року — ймовірно, через посилення українських ударів по нафтовій інфраструктурі.

Це створює для Москви подвійний тиск. З одного боку, Кремлю потрібні дешевші кредити й доступніший капітал для оборонно-промислової бази. З іншого — інфляція і бензинова криза можуть змушувати Центробанк РФ бути обережнішим зі зниженням ключової ставки. У зведенні підкреслюється, що Центральний банк уже знижував ставку дев’ять разів — із 21% до 14,25%, але бензинова інфляція може обмежити подальший простір для маневру.

Інакше кажучи, українські удари по НПЗ починають бити не тільки по військовій логістиці РФ, а й по макроекономічній стабільності. Це вже не просто «атаки на об’єкти». Це кампанія економічного виснаження.

Проблеми з паливом не обмежуються Кримом. Російські чиновники намагаються зберігати образ контролю, але їхні ж заяви свідчать про напруження. Віце-прем’єр Олександр Новак 26 червня заявив, що Росія має достатні запаси палива для внутрішнього ринку та реструктуризує логістику, щоб задовольнити попит. Водночас він визнав, що така реструктуризація потребуватиме часу.

Новак також стверджував, що “штучний попит” збільшив внутрішнє споживання палива на 20–30%. Окремо він говорив про можливість короткострокової заборони експорту дизельного палива на кілька місяців, щоб збільшити пропозицію на внутрішньому ринку.

Це типова суперечність кризової комунікації: з одного боку — “запасів достатньо”, з іншого — потрібна перебудова логістики, експортні обмеження й пояснення стрибка попиту. Для внутрішньої аудиторії Кремль демонструє стабільність; для управлінської системи — фактично визнає, що нормальна модель постачання вже дає збій.

Росіянин опублікував відео, на якому зафіксував довжелезну чергу автомобілів на одній із заправок у Москві.

За словами місцевих жителів, у деяких регіонах чекати на заправку доводиться декілька годин, а дефіцит бензину вже дістався й столиці РФ.

Схоже, наслідки ударів по російській нафтопереробній галузі дедалі важче приховувати навіть за пропагандистськими сюжетами. 

Додатковий економічний тиск створює падіння доходів від енергоресурсів. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк пояснював російську економічну кризу зниженням доходів від нафти й газу на 30% у січні–травні 2026 року порівняно з аналогічним періодом 2025-го. Він також називав серед чинників зростання бюджетного дефіциту, держборгу та високих військових витрат.

У мережі з’явилося відео від обуреного жителя міста Чита (Далекий Схід РФ), який продемонстрував кілометрові черги з вантажівок та легкових автомобілів до заправної станції. Російські водії змушені годинами стояти у заторах, щоб отримати лімітоване пальне.

Відеозапис опубліковано в соцмережах.

Автор відео емоційно критикує уряд Російської Федерації за брехню на телебаченні, зазначаючи, що водії перебувають на межі бійки через дефіцит бензину та дизеля.

Увага! Ненормативна лексика!

Тут замикається коло: українські удари по нафтовій інфраструктурі та логістиці погіршують паливну ситуацію, санкції й цінові обмеження тиснуть на доходи, а війна потребує дедалі більших витрат. У короткостроковій перспективі Росія може гасити окремі проблеми ручним управлінням. У довгостроковій — що більше таких криз виникатиме одночасно, то дорожче буде підтримувати видимість стабільності.

25 червня французька влада захопила російський нафтовий танкер тіньового флоту. Президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що 25 червня французькі ВМС перехопили російський танкер тіньового флоту Deliver біля узбережжя Сицилії, порушивши морське право. Дані автоматичної ідентифікаційної системи (AIS) з платформи відстеження суден Starboard Maritime Intelligence вказують на те, що Deliver плавав під камерунським прапором і вийшов з порту Приморськ 4 червня, а 23 червня вимкнув відстеження AIS. Європейські держави останніми місяцями все частіше захоплюють російські танкери тіньового флоту, намагаючись погіршити здатність Росії транспортувати нафту та, таким чином, отримувати прибуток від санкційної нафти.

Військово-морські сили Франції затримали біля узбережжя Сицилії танкер Deliver, який прямував під прапором Камеруну з Приморська.

Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що судно належить до російського тіньового флоту та порушує санкційний режим.

«Ми не дозволимо “тіньовому флоту” обходити санкції та фінансувати російську військову машину», — заявив Макрон.

Згідно з даними ресурсу MarineTraffic, судно йшло під прапором Камеруну та прямувало з російського порту Приморськ до Сінгапуру. Судно входить до українських санкцій.

Макрон зазначив, що Франція затримала підсанкційний танкер через кілька днів після аналогічної операції Великої Британії із судном SMYRTOS. За його словами, це демонструє рішучість європейських країн у боротьбі з обходом санкцій.

Президент Франції також наголосив, що Європа продовжить посилювати тиск на Росію, підвищуючи для неї ціну війни.

31 травня Франція також затримала російський нафтовий танкер Tagor в Атлантичному океані. Це стало четвертим випадком перехоплення країною суден російського «тіньового флоту».

Росія посилює ППО Москви: тил уже не такий глибокий

На тлі українських ударів російська влада, ймовірно, намагається зміцнити протиповітряну оборону Москви. У зведенні згадується, що журналіст-розслідувач RFE/RL Марк Крутов оприлюднив супутникові знімки нової позиції С-400 поблизу Московського державного університету.

Сама поява таких об’єктів у столиці має подвійний ефект.

З військового погляду це спроба прикрити критичні політичні, адміністративні й символічні центри. З політичного — визнання, що війна, яку Кремль роками намагався тримати «десь там», дедалі більше наближається до внутрішнього російського простору. Навіть якщо Москва залишається захищеним центром, сама потреба розгортати додаткові системи ППО біля знакових цивільних об’єктів змінює атмосферу війни для російського суспільства.

Географія ударів України: Уфа, Краснодарський край, Оренбург, Луганщина, Донеччина, Запоріжжя, Крим

Українські сили 25 червня продовжили кампанію далекобійних ударів по російській нафтовій інфраструктурі. У звіті йдеться про удар по Полтавській нафтобазі в Краснодарському краї, яка, за даними Генштабу України, забезпечувала російські війська на окупованих територіях. Також СБУ повідомила про удари по НПЗ «Башнефть-Новойл» і «Башнефть-Уфанафтохім» в Уфі — це понад 1500 км від лінії фронту.

Дрони уразили нафтобазу в Краснодарському краї РФ, після чого на її території загорілися резервуари для зберігання нафтопродуктів.

Про це заявив оперштаб Краснодарського краю РФ, відео з місця опублікував Telegram-канал Exilenova+.

Нафтобаза розташована в станиці Полтавська. На кадрах від очевидців видно полум’я і дим над об’єктом, горять щонайменше три резервуари.

Голова Красноармєйського району Олександр Харитонов вранці повідомив, що рух автодорогою, яка з’єднує станицю Полтавську та хутір Трудобеліковський, тимчасово перекрито.

Це вже другий удар по цій нафтобазі за поточний місяць. Попереднього разу пожежа на об’єкті спалахнула після ураження українськими дронами 16 червня.

Відомо, що Полтавська нафтобаза є регіональним об’єктом паливної інфраструктури.

Вона забезпечує постачання палива для частини Краснодарського краю та Республіки Адигея. Резервуарний парк налічує майже тридцять резервуарів.

Українські дрони уразили нафтопереробні заводи в російській Уфі.

Відео з моментами ударів, які зняли місцеві мешканці, оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.

За наявною інформацією, під удар потрапили два з трьох нафтопереробних заводів, розташованих в Уфі.

Мешканці міста також зафіксували проліт безпілотників над Уфою. На записах помітні дрони, схожі на українські далекобійні БПЛА «Лютий».

Для досягнення цілей безпілотники подолали приблизно 1400 кілометрів.

Подробиць від місцевої влади щодо масштабів пошкоджень або наслідків атаки наразі немає.

Українське OSINT-джерело заявляло, що ці удари знищили загалом 10,5 млн тонн річних потужностей з переробки нафти.

Окремо українські джерела подали оцінки пошкоджень після ударів по Володимирському центру космічного зв’язку та Оренбурзькому газопереробному заводу. За даними Генштабу, на об’єкті у Володимирській області було критично пошкоджено головну 25-метрову антену та інші елементи комплексу, а на Оренбурзькому ГПЗ — чотири газопереробні установки, що призвело до зупинки виробництва.

Супутникові знімки підтвердили ураження головної антени комплексу Центру космічного зв’язку «Владимир», будівлі Головного апаратно-програмного комплексу та будівлі Апаратно-технічного корпусу.

Супутникові знімки з наслідками уражень опублікувала спільнота Exilenova+.

У Генштабі Збройних Сил України повідомили, що удар завдали 22 червня, в один день з атакою на центр космічного зв’язку «Дубна» в Московській області.

Нові супутникові знімки підтверджують інформацію Генштабу про те, що критичних ушкоджень зазнали головна антена комплексу — 25-метрова параболічна антена — та антена на даху Головного апаратно-програмного комплексу.

Суттєвих ушкоджень також зазнала центральна частина будівлі Головного апаратно-програмного комплексу, де розташовані зали супутникових модемів і мультиплексорів, а також центральний комутаційний вузол, до якого підведені волоконно-оптичні лінії зв’язку з іншими космічними центрами.

Критичних ушкоджень також зазнала будівля Апаратно-технічного корпусу №1, де розташовані передавальний і приймальний комплекси, центральна комутаційна система кабельних трас антенних постів центру, а також обладнання для охолодження передавачів та електроніки головної антени комплексу.

Центр космічного зв’язку «Владимир»

Центр космічного зв’язку «Владимир» — один із п’яти великих телепортів російського державного підприємства «Космічний зв’язок» разом із «Дубною», «Медвежьими озерами», «Сколково» та «Хабаровском».

Технічні можливості центру та його географічне розташування дозволяють організовувати канали зв’язку через супутники в точках стояння від 20° західної довготи до 103° східної довготи, а також забезпечувати управління та підтримку роботи російських супутникових систем зв’язку й космічних апаратів.

Центр космічного зв’язку ввели в експлуатацію наказом міністра зв’язку СРСР у 1971 році. Основними завданнями об’єкта тоді стали забезпечення трансляції радіо- та телепрограм і магістральних телефонних каналів на Далекий Схід, а також організація телефонних каналів із Кубою.

У 1995 році на ЦКС «Владимир» почав працювати командно-вимірювальний комплекс «Каштан» для забезпечення контролю, обміну телеметричною та командною інформацією з космічними апаратами серій «Експресс-А», «Експресс-АМ», «Sesat».

Супутники серії «Експресс» призначені для цифрового телерадіомовлення, телефонії, відеоконференцзв’язку, передавання даних і доступу до мережі Інтернет, створення мереж VSAT, а також забезпечення мобільного урядового та президентського зв’язку.

У період із 2009 по 2015 рік провели модернізацію інфраструктури центру, зокрема технічних засобів зв’язку, що дозволило значно підвищити надійність роботи й оптимізувати експлуатаційні витрати.

Ще один напрям — газова інфраструктура. Легіон «Свобода Росії» оголосив про початок операції «Смолоскип» проти російських газових об’єктів. У звіті йдеться про удари по шести газорозподільних об’єктах у Московській та Тверській областях, які мали погіршити стан російського енергетичного сектору і зменшити доходи від нафти.

Легіон «Свобода Росії» Головного управління розвідки Міноборони України заявив про проведення операції «Факел» проти об’єктів газової інфраструктури Росії. Місія готувалася кілька місяців.

Унаслідок реалізованих заходів на території Московської та Тверської областей пошкодили шість газорозподільних об’єктів, повідомили «Мілітарному» у підрозділі.

За інформацією формування, дії призвели до суттєвих матеріальних збитків та порушення роботи окремих елементів мережі.

Російський енергетичний сектор є одним із ключових ресурсів, завдяки яким Кремль продовжує фінансувати війну проти України та підтримувати функціонування державного апарату.

Доходи від експорту нафти й газу протягом багатьох років використовувалися для забезпечення військових потреб.

Окремо зазначається, що учасник цієї операції після її успішного завершення повністю залишив територію Російської Федерації та наразі перебуває у безпеці.

Російським спецслужбам не вдалося встановити його місцезнаходження або перешкодити процесу евакуації.

У ніч з 25 на 26 червня українські війська продовжили далекобійні удари по російській промисловій інфраструктурі. Повідомлялося про удари по хімічному заводу “Азот” і Новомосковській ДРЕС у Тульській області. Дані NASA FIRMS показували теплові аномалії на Новомосковській ДРЕС, а губернатор Тульської області Дмитро Міляєв підтвердив пошкодження ліній електропередач і промислового об’єкта.

Безпілотники атакували російський хімзавод «Азот» у Новомосковську Тульської області, який серед іншого виробляє компоненти для вибухівки.

Про це повідомляють Telegram-канали Exilenova+ і Astra.

Масована атака відбувалася у ніч з 25 на 26 червня. Очевидці фільмували прольоти безпілотників та чули вибухи впродовж кількох годин.

Після цього місцеві мешканці повідомляли про запах аміаку в повітрі та проблеми з електропостачанням.

Згодом губернатор області підтвердив ушкодження промислового підприємства у Новомосковську, а також повідомив про пошкодження ліній електропередач.

Сервіс NASA FIRMS зафіксував пожежу на Новомосковській ГРЕС, яка є філією хімзаводу «Азот» і розташована біля цього підприємства.

Встановлена електрична потужність — 233,7 МВт, теплова потужність — 302,4 Гкал/год. Чисельність співробітників — 366 осіб.

Хімзавод «Азот»

Хімічний комбінат «Азот» у місті Новомосковськ Тульської області є одним із найбільших підприємств хімічної промисловості Росії.

Підприємство спеціалізується на виробництві азотних добрив, зокрема аміаку, карбаміду та інших хімічних продуктів. Воно входить до складу холдингу «Еврохим».

Окрім того, на комбінаті виготовляють хімічні компоненти, необхідні для виробництва вибухових речовин на російських заводах.

Одна з попередніх атак українських дронів на «Азот» відбулася у ніч із 13 на 14 червня 2026 року. Після цього на території підприємства спалахнула пожежа.

Пізніше супутникові знімки підтвердили пошкодження на території цього російського хімічного підприємства: був зруйнований цех невідомого призначення і пошкоджені установки «Аммиак-4». На території старого цеху неконцентрованої азотної кислоти знищено резервуар.

Міноборони РФ заявило, що в ніч з 25 на 26 червня російські сили перехопили 660 українських безпілотників, а ТАСС назвав цю хвилю ударів найбільшим пакетом українських атак у 2026 році. Навіть якщо російські офіційні цифри потребують обережного ставлення, сама риторика російської сторони підкреслює масштабність події.

Окремо повідомлялося про наслідки ударів по нафтовій інфраструктурі. За даними Reuters НПЗ “Нижегороддоргсинтез” у Кстово призупинив роботу після удару українського безпілотника 24 червня. Було пошкоджено основну переробну установку CDU-5, яка становить чверть загальної потужності заводу.

Цей завод важливий не тільки через розмір. Зазначається, що він є четвертим за величиною НПЗ Росії та другим за величиною виробником бензину з річною потужністю 15 млн тонн сирої нафти. Якщо такі об’єкти тимчасово вибувають із роботи, це впливає не лише на військову логістику, а й на внутрішній паливний ринок.

На окупованих територіях Україна також била по логістиці. На Луганщині — по двох залізничних мостах через Айдар і Луганчик, які росіяни використовували для перекидання військ і боєприпасів. Також було уражено матеріально-технічний склад поблизу Новоганнівки.

На Запорізькому напрямку українські війська вдарили по автомобільному мосту через річку Корсак, який російські сили використовували для перекидання військ і боєприпасів. Після удару окупаційна влада обмежила рух ділянкою траси М-14 Ростов — Крим.

Внаслідок удару Сил оборони поблизу тимчасово окупованого села Володимирівка на Запоріжжі критичних пошкоджень зазнав автомобільний міст через річку Корсак на так званій трасі «Новоросія».

Фото наслідків ураження опублікував канал Special Kherson Cat у соцмережі X.

Судячи з опублікованих фото, один із прольотів мосту повністю обвалився на одній зі смуг, тоді як решта мосту встояла, попри значні ушкодження. Геолокація ураженого моста визначив осінтер @blinzka у соцмережі X.

Цей міст є частиною так званого «сухопутного коридору», який російська армія використовує для перекидання особового складу, боєприпасів, пального та техніки між Росією, окупованими Маріуполем, Мелітополем та Кримом.

За інформацією Генерального штабу, ураження завдали в ніч на 25 червня. Того ж дня ушкодження зазнали два залізничні мости: через річку Айдар та річку Луганчик на Луганщині.

Наймасштабнішим виглядає блок по Криму. Українські війська вночі атакували 38 цілей на окупованому півострові, серед них — радіолокаційні станції, Таврійська ТЕС, підстанції в Сімферополі та Севастополі, нафтобаза в Джанкої, газокомпресорні станції та інші об’єкти. Окупаційна влада після ударів продовжила обмеження електроспоживання й почала скорочувати кількість поїздів, що з’єднують Крим із Росією.

Українські удари знищили два важливі мости, які впливають на логістику у Криму.

Супутникові знімки пошкоджених мостів опублікували в Telegram-каналі Dnipro Osint.

Зокрема, зруйновано міст через Північнокримський канал у селі Ставки Херсонської області.

Після двох атак дронів на автомобільному мосту зафіксували шість пробоїн у дорожньому полотні, що робить його непридатним для експлуатації.

Натомість російські військові облаштували насипну переправу, яка має замінити пошкоджений міст.

Також пошкоджено міст через Північнокримський канал у селі Роздольне в тимчасово окупованому Криму.

Опублікований супутниковий знімок був зроблений ще до остаточного знищення мосту безпілотниками, однак уже тоді на ньому були помітні суттєві пошкодження.

Сили оборони зруйнували автомобільний міст поблизу села Роздольне у тимчасово окупованому Криму. Внаслідок ураження проліт мосту обвалився на залізничне полотно.

Фото наслідків удару опублікував Telegram-канал «Крымский ветер».

За інформацією каналу, удару завдали в ніч на 18 червня 2026 року — одночасно з ударом по залізничному мосту через Північно-Кримський канал неподалік.

22 червня дрони ССО завдали ще кількох ударів по конструкції залізничного мостового переходу, що спричинило критичні руйнування та повністю зупинило рух поїздів на цій ділянці.

Пізніше підпільники українського руху опору зафіксували прибуття до місця події спеціальної ремонтної залізничної техніки. Після цього в ніч проти 23 червня безпілотники здійснили повторну атаку на залізничний об’єкт біля Роздольного.

Дрони уразили як ремонтну техніку окупантів, так і повторно поцілили в залишки зруйнованого мосту. Це зірвало плани росіян щодо швидкого відновлення залізничної логістики.

Внаслідок цих ударів, а також обвалу автомобільного мосту на залізничні колії, зупинено роботу єдиної залізничної гілки, яка сполучає Краснодарський край РФ із центральними та західними районами Криму, включно із Сімферополем та Севастополем.

Ця ділянка залізниці мала ключове значення для забезпечення внутрішньої логістики та підтримання функціонування всієї військової інфраструктури на півострові.

Окрім того, перерізано сполучення з Краснодарським краєм та окупованими частинами Херсонщини й Запоріжжя, яке використовували для забезпечення угруповання військ на південному напрямку. Тепер доставка вантажів залізницею можлива лише з Ростовської області через Волноваху.

Російська окупаційна адміністрація вже заявила, що «тимчасово» всі поїзди, які прибувають до Криму та виїжджають із півострова, тепер закінчують рух на станції «Керч-Південна — Новий парк».

---

Лінія фронту: багато російських атак, мало підтверджених просувань

Попри активність російських військ на багатьох напрямках, звіт багаторазово повторює одну формулу: наступальні дії тривали, але підтвердженого просування не було.

На півночі Сумської області росіяни продовжували наступальні операції 25–26 червня, але без підтвердженого просування. Мета РФ на цьому напрямку — створення буферної зони вздовж кордону.

На Харківщині російські сили атакували на північ і північний схід від Харкова, а також на напрямку Великого Бурлука, але також не просунулися. Російська мета тут — відтиснути українські війська від кордону, створити буферну зону з Бєлгородською областю і наблизити Харків до зони артилерійської досяжності.

На Куп’янському та Боровському напрямках ситуація подібна: наступальні операції тривали, але підтвердженого просування не зафіксовано.

На Слов’янському напрямку російські війська також продовжували атаки без підтвердженого просування. Водночас вони посилили авіаудари керованими авіабомбами, зокрема ФАБ-1500 і ФАБ-500, по українських позиціях, переправах і логістичних точках. У звіті це оцінюється як частина російської кампанії повітряного перекриття бойових дій, спрямованої на підготовку умов для операцій проти Слов’янська і тиск на логістику Лимана.

---

Покровськ, Добропілля, Костянтинівка: Росія намагається розширити тиск, Україна б’є по зв’язку і логістиці

Покровський напрямок залишається одним із центральних. Російські війська намагаються просуватися до Добропілля з позицій на північ від Покровська — з двох флангів: з району Гришиного, а також Родинського і Білицького. Для забезпечення цих операцій вони використовують окуповані Донецьк, Горлівку та Макіївку як логістичні центри.

Але російська проблема — у вразливості комунікацій. Український 7-й корпус швидкого реагування повідомив, що росіяни концентрують сили та ресурси в Покровську, намагаючись використовувати його як логістичний центр, але українські сили б’ють по системах зв’язку і точках запуску безпілотників. Втрати зв’язку призводять до перебоїв в управлінні дронами, а отже — до зниження кількості БПЛА, які можуть одночасно працювати на полі бою.

Це показує, що боротьба за Покровський напрямок — не лише боротьба піхоти і бронетехніки. Це війна за мережі: радіозв’язок, ретранслятори, пункти запуску дронів, РЕБ, маршрути постачання, міську забудову як укриття для техніки.

У районі Костянтинівки Кремль також продовжує інформаційну кампанію. Міноборони РФ публікує надто деталізовані заяви про нібито російські успіхи, а російські медіа підкріплюють їх інтерв’ю з військовими. У звіті це прямо названо частиною когнітивної війни, спрямованої на перебільшення російського просування всупереч наявним доказам.

---

Російська армія створює нові формування «на папері»

Ще один стратегічний блок — проблема російських резервів і формувань. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що російське командування скоригувало плани і має намір сформувати нові дивізії та п’ять нових бригад у 2026 році. Але у звіті наголошується: незрозуміло, чи зможе Росія укомплектувати ці формування до доктринального рівня.

Росія з 2022 року оголосила масштабні військові реформи, зокрема створення нових дивізій, розширення бригад морської піхоти, відновлення Московського і Ленінградського військових округів. Однак багато таких формувань існують номінально або не діють у повній чисельності. Це типова проблема армії, яка намагається одночасно воювати, поповнювати втрати, створювати нові частини і підтримувати наступальну ініціативу.

Цей сюжет важливий, бо він ставить під сумнів російську здатність довго нарощувати тиск без якісного виснаження. На папері нова дивізія може виглядати як сигнал сили. На фронті вона потребує людей, офіцерів, техніки, транспорту, зв’язку, артилерії, логістики й часу на злагодження.

---

Паливна криза доходить до поля бою

Один із промовистих епізодів — повідомлення про використання російськими військами електромотоциклів і скутерів на Покровському напрямку. Речник української бригади заявив, що російські сили почали використовувати безшумні, ймовірно електричні, мотоцикли та скутери для наближення до українських позицій — імовірно, на тлі дефіциту бензину.

Це може мати два пояснення одночасно. Перше — тактичне: електротранспорт тихіший, його складніше помітити на слух, він може бути корисним для малих штурмових груп. Друге — логістичне: паливна криза змушує російську армію шукати альтернативні рішення навіть на фронті.

У будь-якому разі цей епізод добре показує, як удари по НПЗ і бензинова криза можуть переходити з макроекономіки в тактику. Паливо — це кров наступальної війни. Якщо його стає менше або воно дорожчає, це впливає на все: від вантажівок постачання до мотоциклів штурмових груп.

Ще одна з важливих деталей оцінки — роль українських безпілотників у порушенні російської логістики на фронті. На слов’янському напрямку український командир повідомляв, що російські війська припинили використовувати важку техніку через удари українських дронів і натомість застосовують мотоцикли та багі.

Це не просто тактична деталь. Перехід від бронетехніки до легких транспортних засобів означає, що російські штурмові групи намагаються стати менш помітними й дешевшими у втраті, але водночас стають менш захищеними, менш стійкими й гірше придатними для тривалих операцій.

Українська бригада на Лиманському напрямку також повідомляла, що удари дронів перешкоджають російським наземним лініям комунікації та ускладнюють логістичну підтримку штурмових підрозділів.

Схожа логіка простежується і на інших ділянках. В окупованій Донецькій області українські удари знищили дві російські зенітно-ракетні установки С-300 поблизу Волновахи та траси Н-20 Донецьк–Маріуполь. Українські ВМС повідомляли, що удари в окупованій Донецькій області створили дефіцит бронетехніки серед російських військ і змусили їх відправляти штурмові групи на мотоциклах.

Оператори дронів “Black Sky” зі складу 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України “Спартан” виявили та уразили позиції протиповітряної оборони російських військ. Об’єктом вогневого впливу стали два дефіцитні елементи зенітно-ракетного комплексу противника в районі тимчасово окупованого міста Волноваха Донецької області.

За результатами бойової роботи було знищено дві пускові установки ЗРК С-300В. 

---

Південь: перегрупування РФ і посилення авіаударів

На Гуляйпільському напрямку російські війська 25-26 червня продовжували наступальні операції, але не просунулися. Водночас, за словами речника Південних сил оборони Владислава Волошина, росіяни дещо зменшили інтенсивність наземних атак, імовірно, для перегрупування та підготовки до відновлення наступу на сусідніх напрямках — Олександрівському та Оріхівському.

Однак зменшення наземних атак не означає зниження загальної інтенсивності. Навпаки, російські війська посилили удари дронами й артилерією, а кількість авіаударів керованими бомбами, за наведеними даними, зросла до 100–120 на день проти попередніх 20–30.

Це вказує на зміну тактики: коли піхотні атаки не дають потрібного результату, Росія намагається створити умови для наступу через авіаційне й артилерійське виснаження. Така тактика не обов’язково дає швидке просування, але може створювати важкий тиск на українську оборону, логістику і цивільну інфраструктуру прифронтових районів.

Натомість українські війська, за оцінкою, нещодавно просунулися на заході Запорізької області. 26 червня російські мілблогери визнавали просування українських сил на північний схід від Кам’янського та звільнення Приморського на північ від Кам’янського. Один пов’язаний із Кремлем мілблогер назвав ситуацію на захід від Оріхова “принизливою” для російських військ і попереджав, що українські сили дедалі більше загрожують російському логістичному центру у Василівці.

Цей епізод важливий не масштабом територіального просування, а його потенційним логістичним ефектом. Якщо українські сили посилюють тиск на маршрути й вузли забезпечення біля Василівки, це може ускладнити Росії утримання позицій на ширшій південній ділянці.

Додатково українські сили продовжують бити по логістиці в окупованій Запорізькій області. Геолокаційні відео від 26 червня показували дим на мосту на трасі М-14 Ростов–Крим на південь від Володимирівки після ймовірних українських ударів, а українське OSINT-джерело припускало, що міст було зруйновано.

---

Російська ракетно-дронова кампанія: удари по газовій, залізничній і цивільній інфраструктурі України

У ніч на 25 червня Росія атакувала Україну однією балістичною ракетою «Іскандер-М» з окупованого Криму та 90 ударними БПЛА і дронами-приманками. Українські сили збили 83 безпілотники, але ракета і шість дронів влучили у сім місць, а уламки падали ще в дев’яти локаціях.

У ніч з 25 на 26 червня російські війська випустили по Україні сім балістичних ракет “Іскандер-М” і 189 ударних безпілотників різних типів, включно з “Шахедами”, “Герберами”, “Італмасами” та дронами-приманками “Пародія”. Українські сили збили три балістичні ракети та 174 безпілотники. Повітряні сили України повідомили про збиття трьох балістичних ракет і 174 безпілотників. Водночас чотири ракети та 11 дронів влучили у 12 місцях, уламки впали ще у шести.

Повітряні сили України оприлюднили кадри, на яких система протиповітряної оборони Patriot PAC-3 перехоплює дві російські балістичні ракети “Іскандер-М” під час атаки на Київ.

На відеозаписі зафіксовано успішну роботу американського зенітного ракетного комплексу, який уразив обидві цілі.

У результаті російські балістичні ракети були успішно перехоплені та знищені в повітрі.

За повідомленнями, були пошкоджені об’єкти газової, залізничної, медичної, енергетичної, сільськогосподарської, комерційної та житлової інфраструктури у Чернігівській, Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, Одеській, Сумській, Запорізькій та Київській областях. “Укренерго” повідомляло про відключення електроенергії в Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Харківській, Полтавській і Херсонській областях.

Окремий акцент Росія робить на паливній та залізничній інфраструктурі України. Українська влада 26 червня повідомила, що російські дрони “Гербера” вразили до п’яти автозаправних станцій у Чернігівській і Сумській областях. Пов’язаний із Кремлем мілблогер заявляв, що російські війська посилюють удари по українській паливній інфраструктурі, намагаючись ускладнити логістику.

Тут видно дзеркальність двох кампаній. Україна б’є по російській енергетичній і логістичній базі війни. Росія відповідає ударами по українській газовій, залізничній, цивільній та комерційній інфраструктурі, намагаючись зірвати нормальне функціонування тилу.

Але є важлива відмінність: у звіті згадується оцінка колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, що за останні два місяці Росія атакувала понад 150 українських АЗС, однак диверсифікований ринок нафти і газу в Україні запобігає значному регіональному дефіциту.

За цей тиждень 15 наших областей були під ударами Росії.

Про це повідомив у телеграм-каналі президент України Володимир Зеленський.

За його словами, фіксувалися практично щоденні обстріли Херсону, Запоріжжя, Харкова та Сум.

“Різними типами зброї росіяни бʼють по людях, звичайних житлових будинках, по нашій цивільній інфраструктурі. На жаль, майже щодня є постраждалі від цього терору. І загроза цих російських атак залишається постійною. Лише впродовж тижня було близько 1400 ударних дронів, майже 1500 керованих авіаційних бомб та 19 ракет різних типів, зокрема і балістичні”, – йдеться у повідомленні.

Білоруський напрямок: інфраструктура для потенційного розширення загрози

Окремий стратегічний ризик — Білорусь. Служба зовнішньої розвідки України повідомила Зеленському, що Росія будує дорожню інфраструктуру, сховища боєприпасів і пального вздовж білорусько-українського кордону. Мета — потенційне розширення зони наступальних дій на північ України.

Сирський також заявив, що Кремль посилює тиск на Білорусь щодо можливих провокацій або наступу з білоруської території на тлі гальмування російського просування на фронті.

26 червня путін і Олександр Лукашенко зустрілися у резиденції путіна на Валдаї. За словами речника Кремля Дмитра Пєскова, вони обговорювали порядок денний Союзної держави, двосторонню торгівлю, економічну співпрацю та регіональну безпеку.

Також путін розповів про спільне російсько-білоруське виробництво товарів подвійного призначення. Йшлося про співпрацю у сферах машинобудування, авіації, електроніки, оптичних і фотонних пристроїв для зв’язку та передачі даних. Серед напрямків — верстати, авіалайнери МС-21 і Superjet-100, легкі літаки «Освей», компоненти електроніки, оптичні та фотонні пристрої для зв’язку й передачі даних.

Це не означає негайного відкриття нового фронту. Але показує інше: Росія поглиблює інтеграцію Білорусі в оборонно-промисловий та технологічний контур. Для України це важливо, бо Білорусь залишається тиловим простором, який Росія може використовувати для виробництва, логістики, тиску й політичного маневру.

Читайте також: “Білоруський фронт без фронту: як Мінськ і Москва створюють нову загрозу для України”

Що це означає

1. Росія не має переконливого доказу стратегічного перелому

На багатьох напрямках російські війська атакують, але звіт не фіксує підтвердженого просування. Це не означає, що ситуація легка для України. Навпаки, тиск залишається високим. Але російська теза про «обвал фронту» не підтверджується наведеними даними.

2. Україна переносить війну в тилову глибину РФ

Удари по Уфі, Краснодарському краю, Оренбургу, Московській і Тверській областях, Криму, мостах і логістиці на окупованих територіях показують: Україна не просто обороняється на лінії зіткнення, а формує власну стратегію виснаження російської воєнної машини.

3. Паливо стає одним із центральних ресурсів війни

Бензинова криза в Росії — це не тільки внутрішня економічна проблема. Вона може впливати на логістику, ціни, інфляцію, рішення Центробанку, оборонну промисловість і навіть тактику на фронті.

4. Крим дедалі більше перетворюється на вразливий тил

Удари по підстанціях, РЛС, нафтобазах, газокомпресорних станціях і залізничному сполученню показують, що Крим для Росії вже не є безпечним тиловим хабом. Його інфраструктура перебуває під постійним тиском.

5. Білоруський напрямок залишається ризиком, але поки радше інструментом тиску

Підготовка інфраструктури на білорусько-українському кордоні — тривожний сигнал. Водночас це може бути і засобом розтягування української уваги, і підготовкою до провокацій, і елементом ширшого російського шантажу.

Зведення за 25-26 червня 2026 року показує війну, в якій Росія намагається перемогти не лише на полі бою, а й у сприйнятті — переконати партнерів України, що опір нібито безперспективний. Але реальна картина складніша і менш вигідна для Кремля.

Російські війська продовжують тиснути на багатьох напрямках, посилюють авіаудари, застосовують дрони, намагаються просуватися до Добропілля, утримувати ініціативу біля Покровська, Лимана, Слов’янська, Гуляйполя й Запоріжжя. Проте підтверджених проривів у звіті майже немає.

Україна ж демонструє іншу логіку війни: бити по тому, що дозволяє Росії воювати довго. По паливу. По НПЗ. По газовій інфраструктурі. По мостах. По командних пунктах. По РЛС. По кримській енергетиці. По залізничних і автомобільних маршрутах.

Українська 40-денна кампанія ударів середньої та далекої дальності вже створює відчутні наслідки в Криму, б’є по російській промисловості та паливній системі, а також підтримує тиск на логістику окупаційних військ.

Головна інтрига тепер — чи зможе Україна підтримувати інтенсивність цієї кампанії достатньо довго, щоб окремі удари перетворилися на системний ефект. Якщо так, Росія отримає не просто чергову серію втрат, а нову реальність: її тил більше не є безпечним, окупований Крим більше не є стабільною базою, а паливна система дедалі частіше стає вразливим місцем усієї воєнної машини.

За матеріалами understandingwar.org