Генеральний секретар НАТО Марк Рютте в інтерв’ю німецькому виданню BILD заявив, що частина європейських країн сигналізувала готовність направити війська в Україну у рамках майбутніх домовленостей про мир — і водночас описав “три рівні” гарантій безпеки, які, на його думку, мають зробити новий напад Росії неможливим. Окремим блоком Рютте прив’язав українське питання до ширшого сценарію глобальної ескалації, попереджаючи про зв’язку Китай–Тайвань–Росія як фактор, що змушує Європу прискорювати оборонні інвестиції.
Тема розмови — втрати Путіна, переозброєння Європи, роль Трампа у війні РФ проти України й питання “скільки ще Різдв ми святкуватимемо в мирі”.
Про Путіна: “головна причина, чому війну так важко закінчити”
Журналісти спитали Рютте, чому завершити війну так складно, попри “великі надії на мир” на початку року. Відповідь Рютте — пряма:
- “Причина — Путін”.
- Рютте стверджує, що Путін готовий “пожертвувати 1,1 млн” своїх людей (убиті/поранені), не маючи значних військових успіхів.
- Окремо він підкреслює: за цей рік РФ досягла лише мінімального просування — “менше 1% української території” порівняно з початком року.
Рютте описує війну як політико-вольову (готовність Кремля “платити” людською ціною) більше, ніж як “суто військову математику”.
Про Трампа: “єдиний, хто може змусити Путіна укласти мир”
Друга цитата — оцінка ролі президента США:
- Рютте називає Трампа “абсолютно відданим” темі завершення війни й каже, що він “єдиний”, хто зміг посадити Путіна за стіл переговорів — і “єдиний”, хто може врешті змусити його укласти мир.
“Чому НАТО не розпадеться”: логіка Рютте (в прив’язці до США і тиску на Європу)
Питання “чому НАТО не розпадеться” прямо впирається у дві повторювані тези Рютте:
- Він системно знімає паніку щодо виходу США з Альянсу. На брифінгу в НАТО (квітень 2025) Рютте прямо каже:
- “давайте перестанемо хвилюватися, чи США залишають НАТО. Вони не залишають… давайте знизимо градус”.
- Він переводить розмову з “чи виживе НАТО” на “чи здатна Європа взяти більше відповідальності”: витрати, виробництво озброєнь, боєготовність. Європі треба “робити більше”, інакше ціна для НАТО стане вищою.
Як це зшивається у відповідь “чому не розпадеться”:
- спільний інтерес США/Європи (стримування РФ, спільна оборонна архітектура);
- політичний “контракт”: США залишаються, але Європа має різко нарощувати внесок (гроші/виробництво/готовність).
Також пояснює, чому США вигідно залишатися: “безпечна Європа = безпечна Америка”, окремо згадує Арктику і Північну Атлантику як стратегічні причини.
“Китай–Тайвань–Росія”: чому Рютте пов’язує Україну з Азією
Одна з тез Рютте — попередження, що у випадку кризи навколо Тайваню Пекін може прагнути, аби Європа була “зайнята” і не могла повноцінно реагувати; у цій рамці Росія розглядається як фактор тиску на європейський театр.
Саме тому Рютте підкреслює, що Європі треба нарощувати обороноздатність, виробництво й кадрову спроможність: він говорить про підготовку до ризиків не лише “тут і зараз”, а й у сценарії одночасних криз.
Гарантії для України після перемир’я: “три рівні”, включно з “коаліцією охочих”
Окрема частина — як Рютте бачить стримування РФ після угоди. Він описує “три рівні”, щоб Путін розумів: повторна атака буде для нього фатальною:
- Сили оборони України мають залишатися “у відмінній формі” й бути здатними захищати країну і після війни/під час довгого перемир’я.
- “Коаліція охочих” (під лідерством Франції та Британії, із залученням Німеччини та інших) — як додатковий пакет можливостей/присутності, щоб зняти спокусу повторної атаки.
- США як третій елемент (внесок/підпора архітектури).
Також звучить теза, що деякі європейські країни подали сигнал: якщо буде потреба — готові брати участь “живою силою”, а конфігурацію (суша/море/повітря) ще пропрацьовують.
Ця логіка в Рютте звучить не вперше
На початку 2025 року в європейських медіа активно цитували його формулу про те, що якщо Європа не витрачатиме значно більше на оборону, “доведеться вчити російську” — як метафору вразливості континенту.
Цей бекграунд важливий, бо показує: нинішні тези про “гарантії” і “коаліцію охочих” — це не одиночний спалах, а частина ширшої кампанії тиску на союзників, аби вони приймали структурні рішення щодо оборони.
«Скільки різдвяних свят ми ще відзначимо в мирі, перш ніж Путін нападе?»
Рютте відповів так:
- пообіцяв, що «забезпечать, аби Різдво й надалі залишалося безпечним»
- але додав, що для цього треба дві речі:
- підвищити оборонні витрати та наростити виробництво,
- забезпечити, щоб Україна залишалася “настільки сильною, наскільки можливо” у боротьбі.
- пояснив логіку: якщо Росія взяла б під контроль всю Україну, це мало б “масивні наслідки для НАТО”, і тоді союзникам довелося б витрачати значно більше, ніж уже погодили.
- і завершив, що якщо союзники дотримаються взятих зобов’язань, то будуть “попереду Росії”; окремо відзначив, що Німеччина “йде попереду”, і Європа має наслідувати.
Акції проти мобілізації/служби в Європі: що відбувається насправді
Рютте вважає, що молодь у Європі “візьме до рук зброю”, якщо “стане серйозно”. Це читається як реакція на ширший європейський фон — спротив/страхи навколо повернення елементів призову.
Найбільш предметний приклад кінця 2025-го — Німеччина:
- 5 грудня 2025 по країні пройшли шкільні страйки/мітинги проти “обов’язкової служби” на тлі голосування в Бундестазі щодо “модернізації військової служби”.
- Закон не відновлює повний призов негайно: з 1 січня 2026 18-річні чоловіки мають заповнювати анкети, а для чоловіків, народжених від 01.01.2008 — передбачається медогляд; служба лишається добровільною, але закладений механізм переходу до “потребового призову”, якщо не буде досягнуто ціль по чисельності.
- Та фіксуються масштаби: акції у ~90 містах, з оцінками тисяч учасників у Берліні/Потсдамі, і анонс наступної акції на 5 березня 2026.
Тобто “акції проти мобілізації” в Європі — це не абстракція: у ключових країнах (як Німеччина) суспільство реально сперечається, як швидко й якою ціною нарощувати оборону. А теза Рютте про те, що молодь “візьметься за зброю, коли стане по-справжньому небезпечно” — його спосіб “приземлити” ці страхи.
Також Рютте наголошує, що не очікує зупинки обміну розвідданими/постачання зброї Україні, і вважає, що це триває; при цьому наголошує, що Європі доведеться робити значно більше (видатки+виробництво).
Марк Рютте фактично підсумовує: мирна угода без реальної системи стримування не спрацює, а гарантії безпеки для України мають складатися мінімум із трьох “поверхів” — сильні ЗСУ, європейська коаліція з практичними зобов’язаннями та роль США як стратегічного якоря.
За матеріалми unn.ua
