Сполучені Штати голосують на проміжних виборах до Конгресу, які можуть докорінно змінити політичний баланс у Вашингтоні. Демократи підходять до голосування з переконливою перевагою в загальнонаціональних опитуваннях, тоді як республіканці намагаються втримати контроль над законодавчою владою на тлі падіння популярності Дональда Трампа, подорожчання життя та невдоволення війною проти Ірану. Проте навіть перемога опозиції не гарантує зміни американської зовнішньої політики. Для України результати виборів можуть означати як появу нових інструментів впливу на Білий дім, так і черговий період політичної невизначеності.
У вівторок, 3 листопада, американці вирішують не лише те, хто представлятиме їх у Конгресі протягом наступних двох років. Фактично вони визначають, скільки свободи дій залишиться Дональду Трампу до завершення його другого президентського терміну в січні 2029 року.
Проміжні вибори традиційно стають своєрідним референдумом щодо діяльності чинного президента. Цього разу їхнє значення особливо велике: Республіканська партія контролює Білий дім та обидві палати Конгресу, а отже, несе основну політичну відповідальність за результати економічного й зовнішньополітичного курсу адміністрації.
За опитуванням Reuters/Ipsos, завершеним 26 жовтня, 47% зареєстрованих виборців підтримували демократів, 36% — республіканців. Схвалювали діяльність Трампа лише 32% американців. Це створює для опозиції сприятливі умови, однак загальнонаціональна перевага ще не означає автоматичного отримання більшості в Конгресі.
Головна інтрига полягає у масштабі потенційної поразки республіканців. Демократи мають високі шанси повернути Палату представників, але боротьба за Сенат залишається складнішою через особливості американської виборчої системи. Саме від результату цих перегонів залежатиме, чи зможе Трамп продовжувати політичний курс майже без законодавчих перешкод, чи буде змушений домовлятися з опозицією.
Що саме вирішують американці 3 листопада
| 435 місць у Палаті представників — усі | 35 зі 100 місць у Сенаті | 36 штатів обирають губернаторів |
Крім федеральних виборів, проходять голосування за органи влади штатів, місцеві посади та виборчі ініціативи.
Для контролю над Палатою представників за повного складу необхідно щонайменше 218 мандатів. Тут кожен округ обирає свого конгресмена на два роки. Демократам достатньо порівняно невеликого приросту місць, щоб перехопити керівництво палатою.
Інша ситуація в Сенаті. Кожен штат має двох сенаторів, незалежно від населення, але на одних виборах переобирається лише приблизно третина верхньої палати. Республіканці мають 53 місця, демократи та двоє незалежних сенаторів, які співпрацюють із ними, — 47. Для отримання контролю демократам потрібен чистий приріст щонайменше чотирьох мандатів.
Це означає, що опозиція має не лише захистити власні позиції, а й перемогти в кількох традиційно республіканських штатах. За розподілу 50 на 50 вирішальний голос у Сенаті може належати віцепрезиденту Джей Ді Венсу, тому такого результату демократам недостатньо.
Чому республіканці можуть програти: економіка виявилася сильнішою за політичні гасла
Головним противником Дональда Трампа на цих виборах стала не стільки Демократична партія, скільки вартість повсякденного життя.
Повертаючись до Білого дому у 2025 році, Трамп обіцяв американцям новий період економічного процвітання, відновлення промисловості, зниження цін і завершення міжнародних конфліктів. Натомість напередодні проміжних виборів адміністрація зіткнулася з невдоволенням виборців через інфляцію, дорожче пальне, витрати на медицину та наслідки торговельних обмежень.
Особливо болючим стало подорожчання бензину й дизельного пального. Для більшості американських домогосподарств автомобіль залишається основним засобом пересування, а тому зміна цін на автозаправках безпосередньо впливає на сімейні бюджети.
Війна США та Ізраїлю проти Ірану, яка розпочалася в лютому 2026 року, спричинила додаткове напруження на енергетичних ринках. Торговельні мита адміністрації Трампа також посилили побоювання щодо подальшого зростання вартості імпортних товарів.
За даними Reuters/Ipsos, 73% американців вважали, що ситуація з вартістю життя рухається у неправильному напрямку. Це особливо небезпечно для республіканців, оскільки саме економічні обіцянки були однією з основ перемоги Трампа у 2024 році.
Водночас демократи зосередили свою кампанію на тому, що американці реально відчувають у магазинах, лікарнях і на автозаправках. Вони критикували тарифну політику Білого дому, рішення у сфері медичного страхування та високі державні витрати на міжнародні конфлікти.
Трамп намагається змінити тему виборів
Президент обрав протилежну тактику. Замість зосередження на економічних труднощах він повернувся до знайомих тем: нелегальної міграції, охорони кордонів, права на володіння зброєю та соціально-культурних суперечностей.
На мітингах Трамп представляв демократів як небезпечну для американського суспільства політичну силу. Його риторика мала мобілізувати консервативний електорат, зокрема людей, які підтримали його на президентських виборах, але могли не прийти на проміжні.
Проблема цієї стратегії полягає в тому, що вона добре працює серед переконаних прихильників президента, проте не обов’язково залучає незалежних і поміркованих виборців.
Показово, що наприкінці кампанії Трамп проводив заходи у штатах, де республіканці традиційно мали перевагу. Зокрема, президент активно підтримував однопартійців у Флориді, Айові та Канзасі. Це демонструє, наскільки змінилася виборча географія: республіканцям доводиться захищати навіть ті території, які ще недавно не вважалися проблемними.
Історично партія президента майже завжди втрачає місця на проміжних виборах. Після Другої світової війни винятків, коли президентська партія не втрачала позицій у Конгресі, було небагато. За нинішнього рейтингу Трампа уникнути цього сценарію буде особливо складно.
Наскільки реальною є перемога демократів
Оцінки шансів демократів на контроль над палатами Конгресу перед голосуванням
| Палата представників 96% Прогноз ElectIt | Сенат 76% Оцінка, наведена BBC 2 листопада |
Це ймовірності за моделлю дослідників Гарварду, а не частка голосів і не результати виборів. Оцінки інших моделей відрізняються.
Прогнозна модель ElectIt, створена дослідниками Гарвардського університету та Каліфорнійського технологічного інституту, демонструє значну перевагу демократів. Її особливість — поєднання соціологічних даних, історичних закономірностей та статистичних характеристик конкретних виборчих округів.
Інші передвиборчі моделі також віддають демократам перевагу. Зокрема, фінальний прогноз аналітика Нейта Сілвера від 3 листопада свідчить, що демократи наблизилися до перемоги в обох палатах, хоча Сенат залишається вразливішим до можливих помилок опитувань.
Але тут важливо розрізняти три речі: загальнонаціональну підтримку партії, ймовірність перемоги в конкретному штаті та підсумкову кількість мандатів.
Навіть якщо демократи отримають значно більше голосів у масштабах усієї країни, вони можуть поступитися в окремих критично важливих штатах. До того ж соціологічні опитування не завжди однаково точно відображають настрої всіх груп населення.
Саме тому прогноз у 96% не означає, що партія гарантовано переможе. Це лише оцінка того, у скількох сценаріях статистичної моделі вона здобуває більшість.
Боротьба за Сенат: штати, від яких залежить майбутнє Конгресу
Найгостріша боротьба точиться не за всі 35 сенатських мандатів, а за порівняно невелику кількість місць у штатах, де жоден кандидат не має беззаперечної переваги.
| Штат | Головні претенденти | Чому це важливо |
|---|---|---|
| Мічиган | Абдул Ель-Саєд (демократ) — Майк Роджерс (республіканець) | Демократи захищають своє місце на тлі внутрішньопартійного конфлікту |
| Техас | Джеймс Таларіко (демократ) — Кен Пакстон (республіканець) | Шанс демократів перемогти у штаті, де республіканці домінують десятиліттями |
| Аляска | Мері Пелтола (демократка) — Ден Салліван (республіканець) | Можливе здобуття республіканського мандата |
| Мен | Трой Джексон (демократ) — Сьюзен Коллінз (республіканка) | Досвідчена сенаторка захищає місце у штаті, схильному підтримувати демократів |
| Канзас | Адам Гамільтон (демократ) — Роджер Маршалл (республіканець) | Потенційний прорив демократів у традиційно консервативному штаті |
| Північна Кароліна | Рой Купер (демократ) — Майкл Вотлі (республіканець) | Один із важливих шансів демократів отримати додатковий мандат |
| Огайо та Айова | Шеррод Браун і Джош Турек — серед кандидатів-демократів | Додаткові можливості відібрати місця у республіканців |
Ключові конкурентні перегони за оглядами Reuters і передвиборчими матеріалами станом на 2–3 листопада.
Особливо показовим є Техас. Донедавна шанс демократів на перемогу там розглядався радше як довгострокова стратегічна мета. Однак тепер кандидат Джеймс Таларіко веде конкурентну боротьбу проти Кена Пакстона — одного з найпомітніших прихильників Трампа.
Символічне значення має і Канзас, який не обирав демократа до Сенату з 1932 року. Нинішня конкурентоспроможність демократичного кандидата демонструє масштаб невдоволення республіканською адміністрацією.
Водночас ці штати залишаються складними для демократів. Навіть невелика помилка соціологів, нижча за очікувану явка прихильників опозиції або локальний скандал можуть змінити результат.
Скандал у Мічигані: коли внутрішні суперечності допомагають противнику
Однією з найгучніших історій останніх днів кампанії став конфлікт усередині Демократичної партії в Мічигані.
1 листопада конгресвумен Хейлі Стівенс, яка раніше програла внутрішньопартійні вибори Абдулу Ель-Саєду, несподівано оголосила про підтримку його суперника — республіканця Майка Роджерса.
Це рішення стало політичним подарунком для Республіканської партії, оскільки в Мічигані розрив між кандидатами невеликий, а кожен додатковий відсоток підтримки може виявитися вирішальним.
Причиною конфлікту стали як особисті суперечності після праймеріз, так і глибші ідеологічні розбіжності.
Ель-Саєд представляє прогресивне крило Демократичної партії, підтримує масштабні соціальні реформи та різко критикує політику Ізраїлю щодо сектору Гази. Стівенс належить до поміркованішого табору й звинувачує політичне оточення Ель-Саєда у використанні неприйнятної риторики.
Окреме обурення Стівенс викликали публічні контакти кандидата з лівим блогером Хасаном Пайкером, якого критикували за висловлювання щодо Ізраїлю. Сам Ель-Саєд дистанціювався від суперечливої реклами сторонньої організації, що пов’язувала американську військову допомогу Ізраїлю з подорожчанням продуктів.
Після підтримки Роджерса з боку Стівенс демократи різко засудили її рішення, а партійна організація Мічигану виключила її зі своїх лав. Водночас прихильники Ель-Саєда активізували збір коштів і мобілізацію виборців. Отже, вплив скандалу на результат залишається неоднозначним.
Цей випадок ілюструє значно ширшу проблему.
Демократична партія об’єднує політиків із різними позиціями щодо економіки, соціальної політики та зовнішніх відносин. Перемога над Трампом є їхньою спільною метою, але це не означає, що вони мають єдине бачення майбутнього Америки.
Якщо демократи отримають лише невелику більшість у Конгресі, подібні розбіжності можуть ускладнити ухвалення важливих законів — зокрема й щодо допомоги Україні.
Рекордна явка: чому дострокове голосування може змінити результат
Ще однією особливістю проміжних виборів 2026 року стала надзвичайно висока активність громадян.
За даними Університету Флориди, на які посилається CBS News, до основного дня голосування свої бюлетені вже подали понад 57 мільйонів американців. Особливо помітно зросла активність у штатах із конкурентними сенатськими перегонами.
Зростання явки має для обох партій принципове значення.
Для демократів воно може свідчити про мобілізацію виборців, незадоволених адміністрацією Трампа. Для республіканців — про ефективність кампанії із залучення консервативного електорату.
Однак самі цифри дострокового голосування не дають змоги визначити переможця. Навіть там, де відома партійна реєстрація виборця, неможливо автоматично встановити, за кого саме він проголосував.
Значення має і зміна поведінки окремих електоральних груп.
У 2024 році Трамп домігся помітного розширення підтримки серед латиноамериканських виборців, частини молоді та робітничого електорату. Тепер демократи намагаються повернути ці групи, використовуючи невдоволення економічною ситуацією.
Якщо це вдасться, наслідки можуть вийти далеко за межі поточних виборів. Зокрема, це поставить під сумнів припущення, що Республіканська партія надовго сформувала нову стійку коаліцію виборців.
Перемалювання округів і суперечки щодо чесності виборів
Нинішня кампанія відбувається на тлі гострої боротьби за правила голосування.
Одним із головних інструментів партій стала зміна меж виборчих округів — так званий джеррімендеринг. Йдеться про формування округів у спосіб, який може надавати електоральну перевагу певній політичній силі.
Республіканці намагалися поліпшити власні перспективи шляхом перегляду виборчих карт у контрольованих ними штатах. Демократи застосовували аналогічну тактику на своїх територіях.
Втім, за оцінками Reuters, ці зусилля не забезпечили республіканцям настільки значної переваги, на яку розраховував Білий дім. Посилення підтримки демократів зробило конкурентними навіть окремі округи, які після перегляду меж вважалися відносно безпечними для партії президента.
Інше джерело напруження — позиція адміністрації Трампа щодо достовірності голосування.
Президент неодноразово заявляв про можливі фальсифікації, хоча твердження про системні масштабні порушення не підтверджуються відповідними доказами.
Міністерство юстиції США ініціювало низку юридичних процедур щодо виборчих правил. Зокрема, адміністрація намагалася домогтися окремого розгляду частини бюлетенів у Каліфорнії, але 2 листопада Верховний суд відхилив відповідне термінове клопотання. Суперечки виникли також навколо виборів на Алясці.
Як повідомляє Associated Press, ці процеси посилили занепокоєння щодо можливого політичного втручання у виборче адміністрування. Водночас більшість голосувань до цього моменту проходила без значних порушень.
Особливо важливим буде не лише підрахунок голосів, а й реакція політичних сил на остаточні результати. У разі мінімального розриву між кандидатами судові позови можуть затягнути встановлення переможців в окремих штатах.
Що зміниться для Трампа, якщо демократи переможуть
Перехід хоча б однієї палати Конгресу під контроль демократів означатиме завершення періоду, коли Білий дім міг розраховувати на підтримку однопартійців в обох частинах законодавчої влади.
Насамперед демократи отримають інструменти парламентського контролю.
Вони зможуть очолити комітети, організовувати слухання, вимагати урядові документи, викликати посадовців для надання пояснень і розслідувати ймовірні зловживання адміністрації.
Серед можливих предметів перевірок — діяльність імміграційних служб, використання бюджетних коштів, торговельні рішення, державні контракти та можливі конфлікти інтересів посадовців.
Особливої уваги може зазнати діяльність Ілона Маска, який витратив значні кошти на підтримку республіканців, а також державні контракти, пов’язані з його компаніями.
Проте контроль над Конгресом не означає автоматичного контролю над президентом.
Трамп залишатиметься главою виконавчої влади, зберігатиме право вето та широкі повноваження у зовнішній політиці, торгівлі й управлінні федеральними відомствами.
Білий дім уже готується до роботи без республіканської більшості
За інформацією Reuters від 1 листопада, адміністрація президента протягом кількох місяців розробляла сценарії продовження свого політичного курсу навіть у разі перемоги демократів.
Зокрема, радники президента Стівен Міллер, Рассел Воут та юристи Білого дому вивчали можливість активнішого використання президентських указів та інших інструментів виконавчої влади.
Серед напрямів, які розглядалися, — нові торговельні мита, жорсткіша імміграційна політика, зміни правил видачі віз і перерозподіл раніше затверджених федеральних видатків.
Паралельно юристи адміністрації готувалися до парламентських розслідувань та можливих вимог Конгресу надати документи.
Це створює перспективу тривалого інституційного протистояння, у якому Конгрес намагатиметься стримувати президента законодавчими інструментами, а Білий дім — максимально використовувати власні повноваження.
Чи можливий новий імпічмент Трампа
Теоретично демократична більшість у Палаті представників зможе ініціювати новий імпічмент президента.
Такий досвід уже існує. Після перемоги демократів на проміжних виборах 2018 року Палата представників у грудні 2019-го оголосила Трампу імпічмент через його дії щодо України. Проте Сенат, контрольований республіканцями, виправдав президента.
І нині слід розрізняти висунення обвинувачень та усунення з посади.
Палата представників може ухвалити статті імпічменту простою більшістю. Але для засудження президента в Сенаті необхідні голоси двох третин присутніх сенаторів. За звичайних умов, коли присутні всі 100 сенаторів, ідеться про 67 голосів.
Отже, навіть перемога демократів в обох палатах сама собою не забезпечить достатньої підтримки для усунення Трампа.
Три сценарії після виборів: як зміниться влада у Вашингтоні
| Сценарій | Наслідки для Трампа | Значення для України |
|---|---|---|
| Республіканці зберігають обидві палати | Президент зберігає сприятливіші умови для реалізації законодавчої програми | Чинний підхід Білого дому до допомоги та переговорів, найімовірніше, збережеться |
| Демократи отримують Палату представників, республіканці — Сенат | Розділений Конгрес, більше розслідувань і бюджетних суперечок | Зростає парламентський контроль, але нову допомогу доведеться погоджувати з республіканським Сенатом |
| Демократи отримують обидві палати | Значно посилюється опозиційний контроль, Сенат може блокувати кадрові призначення | Відкривається більше можливостей для законодавчих ініціатив щодо України, але залишається президентське вето |
За будь-якого результату Білому дому й Конгресу доведеться розв’язувати питання федерального бюджету.
У разі загострення протистояння виникатиме ризик нового шатдауну — тимчасового припинення роботи частини федеральних установ через відсутність погодженого фінансування.
Для України такий розвиток подій може створювати додаткові труднощі, зокрема якщо політичні суперечки затягнуть фінансування оборонних програм або адміністративне виконання вже ухвалених рішень. Водночас шатдаун не означає автоматичного припинення всіх постачань озброєнь.
Українське питання: чи означатиме перемога демократів більше зброї та жорсткіші санкції проти Росії
Для Києва проміжні вибори мають особливе значення, адже від співвідношення сил у Вашингтоні залежатимуть військова допомога, економічний тиск на Росію та здатність американських законодавців впливати на переговорні рішення Білого дому.
Однак головне питання полягає не лише в тому, скільки мандатів отримають демократи. Важливо, чи зможуть вони сформувати достатню підтримку конкретних рішень з урахуванням позиції частини республіканців і самого президента.
Військова допомога: Конгрес може виділити кошти, але президент впливає на реалізацію
Конгрес має вагомі повноваження у сфері оборонного фінансування.
Він може затверджувати бюджетні видатки, дозволяти використання коштів на певні програми та встановлювати вимоги до звітності адміністрації.
За даними Дослідницької служби Конгресу США, у 2026 році законодавці передбачили повноваження щодо надання 400 млн доларів щорічної безпекової допомоги Україні на 2026 та 2027 фінансові роки. Водночас юридично необхідно розрізняти санкціонування програми та фактичне асигнування коштів.
У серпні Сенат також продемонстрував можливість широкої двопартійної співпраці, ухваливши 86 голосами проти 11 санкційний законопроєкт, спрямований на посилення тиску на Росію та Іран.
Проте навіть ухвалення відповідного законодавства не усуває роль президента.
Адміністрація контролює значну частину процесів практичної реалізації військової допомоги, а в окремих питаннях має законодавчо визначені можливості затримувати або змінювати рішення.
Тому демократична більшість зможе збільшити політичний тиск на Білий дім, але сама собою не гарантуватиме відновлення масштабних американських поставок.
Санкції: можливість обмежити політичні маневри Трампа
Окремою лінією конфлікту між Конгресом та адміністрацією можуть стати санкції проти Росії.
Рішення Трампа послабити обмеження щодо російського дизельного пального викликало критику серед представників обох американських партій.
Зокрема, демократи в Сенаті розглядали можливість розслідування діяльності американських компаній, пов’язаних із такими операціями. Вони ставили під сумнів як економічну доцільність домовленостей, так і їхню відповідність санкційному законодавству.
У разі перемоги демократи отримають можливість активніше перевіряти такі рішення, проводити слухання та пропонувати законодавчі обмеження.
Проте й тут вони можуть зіткнутися з президентським вето. Для його подолання необхідні дві третини голосів у кожній палаті — значно більше, ніж проста партійна більшість.
Чому підтримка України серед американців стає складнішим питанням
Особливо важливим для Києва є те, що ставлення до України та готовність фінансувати її військову підтримку — не тотожні речі.

Ці цифри демонструють принципову суперечність: більшість американців співчуває Україні, але значно менша частка готова підтримувати продовження військової допомоги.
Особливо відчутне скорочення підтримки серед республіканського електорату: з 41% у липні до 28% у жовтні. Серед демократів відповідний показник майже не змінився — 69% проти 70%.
Це означає, що навіть у разі перемоги опозиції майбутні рішення щодо України ухвалюватимуться в умовах посилення внутрішньоамериканської дискусії про державні витрати та пріоритети зовнішньої політики.
Демократи також не мають єдиної позиції щодо України
Поширене уявлення, що всі демократи автоматично підтримують надання військової допомоги Києву, є спрощенням.
Помірковане крило партії традиційно розглядає підтримку України як складову американської безпеки, стримування Росії та збереження міжнародних союзів.
Натомість серед частини прогресивних політиків і демократичних соціалістів поширені антимілітаристські позиції, критика військових витрат і заклики надавати пріоритет соціальним програмам у США.
Ці відмінності можуть мати практичні наслідки, якщо демократи отримають незначну перевагу в Палаті представників.
За такого розкладу навіть кілька конгресменів здатні суттєво впливати на формування законодавчої більшості, особливо під час голосувань, де потрібна майже повна партійна дисципліна.
Отже, майбутня підтримка України визначатиметься не лише боротьбою демократів із республіканцями, а й внутрішніми компромісами всередині самих партій.
Чи зміниться політика Трампа щодо російсько-української війни
Навіть якщо опозиція контролюватиме обидві палати Конгресу, президент США збереже значні повноваження у сфері міжнародної дипломатії.
Саме адміністрація веде переговори, визначає позиції американських представників і реалізує значну частину зовнішньополітичних рішень.
Конгрес може посилювати контроль, встановлювати умови фінансування, ухвалювати санкційні закони й вимагати пояснень. Але він не може самостійно взяти на себе дипломатичне керівництво державою.
Для України це створює двоїсту ситуацію.
З одного боку, перемога демократів може посилити підтримку Києва на законодавчому рівні та ускладнити для Білого дому ухвалення суперечливих рішень щодо Росії.
З іншого — Трамп може продовжувати власну дипломатичну лінію, користуючись повноваженнями виконавчої влади.
Це особливо актуально на тлі переговорних ініціатив США щодо припинення російсько-української війни. Якщо погляди президента і Конгресу розходитимуться, Вашингтон може опинитися в ситуації, коли американські законодавці закликатимуть до більш жорсткої політики проти Росії, а Білий дім наполягатиме на іншому дипломатичному підході.
Таким чином, перемога демократів може змінити баланс політичного тиску у Вашингтоні, але не обов’язково сам курс адміністрації Трампа.
Наслідки для 2028 року: початок боротьби за нову політичну епоху
Проміжні вибори 2026 року важливі не лише через майбутній склад Конгресу.
Вони також стануть початком активнішої боротьби за президентські вибори 2028 року.
Дональд Трамп, відповідно до Двадцять другої поправки до Конституції США, не може бути обраним президентом утретє. Отже, Республіканській партії доведеться визначитися, хто успадкує його політичну спадщину.
У разі переконливої поразки на проміжних виборах може загостритися питання, наскільки перспективним для республіканців є збереження нинішньої політичної моделі, побудованої навколо особистості Трампа.
Водночас якщо республіканцям удасться вистояти всупереч несприятливим опитуванням, це зміцнить позиції прихильників продовження курсу MAGA.
Для демократів вибори також стануть випробуванням.
Повернення контролю над Конгресом підтвердить їхню здатність мобілізувати виборців проти Трампа. Але водночас змусить партію відповідати на складніше питання: яку альтернативну програму вона запропонує Америці після 2028 року?
Уже зараз усередині Демократичної партії конкурують помірковані політики, прихильники традиційного ліберального курсу та прогресивне крило, що прагне масштабніших економічних і соціальних змін.
Наскільки успішно демократи зможуть співпрацювати після виборів, матиме значення і для їхніх президентських перспектив.
Коли стануть відомі результати
Голосування 3 листопада проходить у різних часових поясах. Перші дільниці у США почнуть закриватися приблизно о 01:00 4 листопада за київським часом, а основна хвиля результатів надходитиме впродовж наступних кількох годин.
Однак переможці всіх перегонів не обов’язково стануть відомі одразу. У конкурентних штатах триватиме підрахунок поштових бюлетенів, а на Алясці система рейтингового голосування може потребувати додаткових раундів підрахунку.
Тому остаточний розподіл місць, особливо в Сенаті, може з’ясуватися пізніше.
Трамп може втратити Конгрес, але не контроль над американською політикою
Проміжні вибори 2026 року можуть стати одним із найсерйозніших політичних випробувань для Дональда Трампа за час його другого президентського терміну.
Демократи підходять до голосування зі значною соціологічною перевагою, республіканці змушені боротися за традиційно безпечні штати, а невдоволення американців економічною ситуацією підриває основні політичні аргументи Білого дому.
Втім, навіть якщо опозиція здобуде більшість в обох палатах Конгресу, це не означатиме завершення політичної епохи Трампа. Президент збереже право вето, контроль над виконавчою владою та значні зовнішньополітичні повноваження.
Для України головний результат виборів визначатиметься не стільки партійним кольором Конгресу, скільки здатністю американських законодавців перетворювати політичну підтримку на практичні рішення.
Головне питання для Києва — чи зможе новий Конгрес забезпечити стабільне фінансування оборонних програм, посилити санкційний тиск на Росію та встановити дієвий контроль над рішеннями Білого дому.
Саме це покаже, чи стане зміна політичного балансу у Вашингтоні реальним посиленням позицій України, чи лише відкриє новий етап протистояння між президентом та американськими законодавцями.


