Проти колишнього радника Офісу президента Олексія Арестовича 1 травня були запроваджені Радою нацбезпеки й оборони санкції.
Президент Володимир Зеленський так прокоментував цей санкційний пакет, до якого загалом увійшли дев’ятеро осіб, з яких семеро мають громадянство України:
«Вони пов’язали свою долю з пропагандою в інтересах російської держави та виправдовують війну, здійснюють активні інформаційні операції на шкоду Україні та нашому захисту у війні».
Що накоїв Арестович і який ефект матимуть санкції, в інтерв’ю розповіла політична оглядачка Radio NV Юлія Забеліна.
— За що могли накласти санкції на Арестовича?
— Я знаю, що процес обговорення застосування санкцій проти Арестовича дуже сильно активізувався якраз з початком його діяльності, так би мовити, в Америці.
Він, наскільки я знаю, більшу частину часу зараз проводить не в Європі, не в Австрії, не в Великій Британії, а саме у Сполучених Штатах. Зустрічається з різними політиками, з різними лобістами.
Здається, три місяці тому він дав інтерв’ю, велике достатньо, одному консервативному американському блогеру, де достатньо сильно критикував українську владу. І загалом і щодо президента Зеленського, і щодо України у нього були досить різкі висловлювання.
Я знаю, що якраз після того, як він активізував свою діяльність там, в Офісі президента почали обговорювати, як же ж з ним бути і з цими його ефірами, які, зокрема, транслюються і на українську аудиторію. У нього є великі ютуби, він періодично підключається до різних каналів в ефіри. І його риторика або проти української влади, або взагалі проти України, або взагалі відверто антиукраїнська.
Якби вона була тільки проти української влади, вибачте всі симпатики української влади, але окей. Але тут вже він ніс відверто антиукраїнську історію. І от після цього в Офісі почали обговорювати, власне, що ж робити з ним.
— Останньою краплею стало інтерв’ю Олексія Арестовича на каналі PBD Podcast Патріку Бет-Девіду.
— Я думаю, що так. Останньою краплею, тому що небагато часу насправді пройшло між цими ефірами і цими санкціями.
Я знаю, що це лише один з етапів, який обговорюється щодо Арестовича, — як можна йому не те, що протидіяти, але скоріше для того, щоб десь знешкодити його.
Мені це [нагадує] більше зведення рахунків з Арестовичем. Це реакція на його критику і десь — бажання його якісь фінансові, економічні операції зупинити, щоб він принаймні в Україні не міг здійснювати жодні фінансові операції.
Якщо повертатися до попередніх санкцій, одна з причин [їх введення] щодо колишнього президента [Петра] Порошенка — щоб зупинити його фінансові операції. Ми згодом побачили розгортання цих процесів.
— Що ми знаємо про його фінансові операції, про те, хто фінансує діяльність Арестовича?
— Згідно з моєю оновленою інформацією, стосунок до його фінансування, підтримки має декілька українських бізнесменів. Один з них більш близький до визначення олігарх. Йдеться про Дмитра Фірташа, який, згідно з моєю інформацією, знову ж таки працює з частиною американських лобістів в Сполучених Штатах, і десь підтримує діяльність Арестовича.
Я знаю, що, зокрема, там є зв’язки з фірмою Пола Манафорта. Ми з тобою обговорювали вже його. Якщо хтось не пам’ятає, там була справа про так звану амбарну книгу Партії регіонів. Пол Манафорт був технологом, який працював з цією політичною силою.
— Що таке амбарна книга Партії регіонів?
— Там були транзакції, інформація про фінансові операції, про платіжки між цими американськими лобістами і відповідними українськими політиками часів Януковича і щодо Януковича.
— Нагадаю, що Пол Манафорт, наприклад, працював з Віктором Януковичем і допоміг йому виграти вибори в 2010 році. Потім він працював, до речі, з Дональдом Трампом під час його першої передвиборчої кампанії. Там не все дуже добре для Манафорта закінчилося, але зараз він на свободі і продовжує продавати свої послуги. Чи Фірташ — це єдина людина, про яку ми знаємо, яка може спонсорувати Арестовича?
— Я знаю, що в Офісі президента інших осіб розглядали, які можуть мати стосунок до фінансування. Згідно з моєю інформацією, це група українських бізнесменів, це, дійсно українці, які займаються криптою, скажімо, криптобізнесмени, власники криптобіржі. Є такі українські бізнесмени Михайло Чобанян та Сергій Тронь.
— Чого вони хочуть від Арестовича? На що вони розраховують?
— Тут варто зазначити, що це великий бізнес, великі фінансові обороти. Готуючись до ефіру, трошки почитала про них, у них навіть є інтерв’ю в українських ЗМІ.
Вони підтримують його, зокрема, як я зрозуміла, з прицілом на майбутні політичні проєкти, тому що в нас останній рік періодично всі обговорюють, коли ж в Україні будуть вибори. Тому частина українських бізнесменів, які знаходяться і в Україні, і не в Україні, або самі розраховують на участь у політичному житті, процесі, або підтримують відповідних політиків, чи таких яскравих діячів, як Арестович, щоб десь їх розкрутити.
Усе ж таки не можна відкидати той факт, що в Арестовича є дійсно велика інформаційна підтримка. Ти сам згадав про його ютуби, які збирають великі перегляди.
Тому це скоріше приціл на майбутню політичну діяльність, на майбутні політичні проєкти.
Тому що велика кількість українських бізнесменів/олігархів завжди, увесь час існування України, намагалася в будь-яку політичну силу або включати своїх представників, або взагалі створювати свої політичні сили. Це ні для кого, я думаю, не секрет. І коли з’являються, можна сказати, незалежні гравці (незалежні в тому сенсі, що вони не пов’язані ні з ким, ні з якими іншими політичними силами), то, звісно, їх можуть цікавити свої власні політичні проєкти.
— Але, якщо я не помиляюся, рейтинги Арестовича не дуже великі, м’яко кажучи.
— За всіма опитуваннями, і рівень його підтримки, і рівень довіри до нього (хоча рівень довіри — це те, що дуже часто взагалі не конвертується в реальну підтримку), навіть відповідно до закритих опитувань, які, зокрема, періодично проводить Офіс президента, немає в Арестовича таких великих показників.
Насправді ці навіть санкції були великою мірою введені не для того, щоб якось йому протидіяти, його майбутній політичній діяльності в Україні. Тому що рейтинги у нього не високі, а також є юридичні норми, відповідно до яких він вже не зможе балотуватися. Тому що десь до п’яти років безперервно треба проживати на території України. Він вже порушив цей термін, тому що весь час знаходиться не в Україні.
Тому це було зроблено виключно для того… Як піар-акція, яку дуже люблять проводити в Офісі президента. Десь для того, щоб, як я вже сказала, протидіяти його фінансовим операціям.
Але це не єдина річ, яку хочуть запровадити. Я знаю, що є ще і бажання взагалі відкрити на нього справу по державній зраді.
Єдине, що трошки вже ознайомившись з процесом, як взагалі ці санкції впроваджуються, хто інформацію під це готує, які органи, як цей процес відбувається, тут питання, наскільки це буде юридично обґрунтовано. З того, що я за цей час встигла зібрати: дуже часто збираються емоційні твердження. Умовно, приходить хтось з оточення президента до нього і каже, що треба проти цього ввести санкції.
— Хто є архітектором санкцій проти Олексія Арестовича?
— Наскільки я знаю, великою мірою доклався до цього безпосередньо радник президента Дмитро Литвин.
— Припустимо, Дмитро Литвин вирішує, що потрібно ввести санкції проти Олексія Арестовича, або в нього є така пропозиція. Він йде напряму до президента і говорить про це, обґрунтовує це? Як це працює?
— Я не думаю, що він йде до президента. Я не знаходжуся в Офісі президента, звісно, але трохи розумію, як там відбуваються процеси. Дмитро Литвин майже постійно знаходиться поруч з президентом. Тому йому навіть не треба нікуди йти. Йому просто достатньо щось прошепотіти президенту.
Але так, це відбувається достатньо вузьким колом. Тобто кількість людей, які дотичні до організації санкційного процесу, достатньо невелика, як і органів, що залучені до підготовки санкцій. Це, звісно, РНБО. Але у РНБО роль консультативна, аналітична. Це СБУ, Фінмоніторинг — ця структура, яка готувала санкції, зокрема, на Порошенка. І декілька осіб в Офісі президента.
Зокрема, є уповноважений президента із санкційної політики Владислав Власюк. Він не є дуже публічним, але загалом він періодично коментує моменти по санкціям. І також заступник [керівника Офісу президента Андрія] Єрмака Олег Татаров, як це не дивно. Теж не друга і не третя людина в країні; теж відповідає за цю підготовку санкцій.
Тобто, як можна побачити, група осіб достатньо невелика.
Також є певний інформаційний супровід перед тим, як ввести якісь санкції. Можна побачити декілька телеграм-каналів, які стосуються Офісу президента або навіть окремих осіб в Офісі президента, які розкручують інформаційно, що проти [певної людини] треба ввести санкції.
— А на кого це розраховано? Хто їх читає, ці телеграм-канали на 100 тисяч підписників.
— Можна навіть не дивитися на кількість підписників багатьох телеграм-каналів. Є телеграми, які розраховані на окремих осіб у владі, які мають це прочитати. Зокрема це, наприклад, Служба безпеки України. Я знаю, що представники Служби слідкують за [певним] телеграмом. Вони це читають, розуміють, що це, зокрема, розкручується Офісом президента для того, щоб ці санкції були введені або були введені якомога скоріше.
Або зараз вони почали розкручувати щодо справи про державну зраду, що треба проти Арестовича [розпочати] ще і це.
Тобто інформаційне підґрунтя розкручується для того, щоб виправдати, що ці санкції не просто так.
— Виглядає як додатковий аргумент для СБУ.
— Так. Вони розуміють це і вже мають якось на це реагувати. Тому що розуміють, що це воля не окремого власника телеграму, а що це йде від Офісу президента, що від них очікують якомога скорішої реакції.
— Зараз є санкції проти Арестовича. Вони обмежують його фінансові операції всередині України. Чи ми розуміємо, а як реально це вплине на Арестовича? На що це вплине? Чи він дійсно припинить поширювати антиукраїнські меседжі?
— Питання в тому, що це якраз майже ніяк на Арестовича і не вплине. Так, я розумію, що, найімовірніше, будуть заблоковані його канали на Youtube, принаймні для української аудиторії. Хоча ми бачили вже прецеденти, коли проти проросійських пропагандистів були теж застосовані санкції, їм блокувалися канали, а потім вони знову починали працювати. Тобто це аж ніяким чином насправді їм не заважало нові створювати ютуби.
І фінансові операції. Здається, Арестович вже майже два роки не перебуває в Україні, навіть трішки більше, я думаю. Я впевнена, що всі його фінансові операції проводяться вже поза межами України.
Тобто я не думаю, що це взагалі буде мати якийсь практичний вплив. Але це десь оця емоційна реакція на те, що «нас критикують, треба робити щось».
Я думаю, що якщо все ж таки підготують цю справу про державну зраду, це вже більш, звісно, серйозне обвинувачення. І я думаю, що це може мати більш серйозні для нього наслідки.
Але я впевнена, що він свою, принаймні інформаційну діяльність, і зокрема внутрішню в Америці, може продовжувати це робити. Тим більше, що антипатиків України в США вистачає. І антипатиків української влади більше насправді, ніж антипатиків України. Тому ці люди охоче будуть спілкуватися з колишнім радником Офісу президента, якого сам Офіс президента, по суті, і створив.
І ми можемо згадати, що Єрмак його дуже часто хвалив. І я знаю, що у них було достатньо тісне спілкування особисте. І його випускали на початку вторгнення, щоб він коментував всі найбільш гарячі події. На той момент в Офісі президента не так багато було публічних спікерів, які щось могли б прокоментувати.
— Далі він раптом став великим опонентом чинної української влади.
— Мені хочеться згадати це прислів’я: я тебе породив, я тебе і вб’ю. Тобто вони реально дуже сильно (Офіс президента безпосередньо) доклалися до того, щоб створити йому це інформаційне підґрунтя. І зараз вони це інформаційне підґрунтя намагаються з нього ж і вибити.
І тут ще хочеться трошки додати про цю властивість нинішньої влади — як вони люблять розправлятися з своїми колишніми, тобто з людьми, які були наближені до них. Звісно, не всі. Є друзі дитинства, є ще інші, які відчувають себе абсолютно недоторканними.
Але люди, які виступають (я зараз не про Арестовича) з якоюсь опозиційною риторикою, можуть отримати якісь справи, переслідування і все інше. Тому це просто притаманна цій владі властивість.
— Щодо Арестовича дуже засмучені російські канали. Бо він там постійний спікер. Я маю на увазі російські медіа, зокрема так звані незалежні. Вони, звичайно, дуже переживають, що так сталося.
— Можна згадати про його постійні ефіри з [Юлією] Латиніною.
— Будуть ще.
— Я впевнена, що будуть ще. Його будуть розкручувати як жертву політичного режиму Зеленського.
За матеріалами nv.ua
