Програма PURL відкриває новий етап допомоги Україні: НАТО фінансує швидку закупівлю зброї зі складів США. Дві партії по $500 млн кожна вже погоджені.
Адміністрація Дональда Трампа схвалила перші пакети допомоги Україні за програмою PURL, яку фінансують союзники по НАТО – озброєння відправлять вже найближчим часом. Хоча формально про формування нового механізму стало відомо ще 1 серпня, результат став неприємною несподіванкою для Москви.
І зовсім не через склад перших партій озброєнь для Сил оборони, які скоріше спрямовані на стримування окупаційних військ та зменшення руйнувань і вбивств цивільних внаслідок геноцидних ракетних і дронових атак. Ця історія за певних умов може бути розвинута союзниками до перспективи руйнівних для РФ рішень і кроків.
Передусім тому, що нині військова допомога Україні виглядає як пряма відповідь на атаку Польщі безпілотниками та ракетами. 10 вересня 2025 року дедалі більше розглядається в НАТО як водорозділ у війні. Атака Путіна, яка, не виключено, була спровокована амбіціями Сі Цзіньпіна, породила усвідомлення, що тільки потужна й стійка Україна здатна убезпечити або хоча б віддалити країни блоку від прямого зіткнення з Росією, за спиною якої стоять Китай, Північна Корея та Іран.
За дужками залишаються одночасні мантри Трампа про те, що “Зеленському доведеться укласти мирну угоду”, але на тлі конкретики зі зброєю вони вже здаються формальним дотриманням балансу у тиску на сторони.
Це матиме прямий вплив на темпи й масштаби озброєння України. Про що йдеться?
Зброя США за гроші Європи: перший мільярд у “роботі”
Отже, відбулося перше використання нового механізму, розробленого США та союзниками для постачання Україні озброєнь з американських запасів коштом країн НАТО. Вже проголошено, що програма PURL, або Prioritized Ukraine Requirements List (Пріоритетний перелік потреб України), передбачає саме пришвидшене постачання озброєння США для посилення Сил оборони.
Згадані вище повідомлення джерел Reuters вказують, що заступник міністра оборони Елбрідж Колбі схвалив два пакети по 500 мільйонів доларів за новим механізмом, а Данія, Норвегія та Швеція виявилися ключовими спонсорами на цей час.
Із заяв Зеленського також відомо, що у серпні Україна залучила понад 2 млрд євро на закупівлю американської зброї завдяки підтримці європейських країн. Йдеться про ракети для систем протиповітряної оборони Patriot і реактивних систем HIMARS.
Очевидно, що саме боєприпаси до ППО-ПРО й артилерії складатимуть левову частину перших порцій допомоги. Ймовірно також, у цих пакетах опиняться артилерійські боєприпаси, контрбатарейні радари та засоби тактичного ураження, включно з безпілотними системами.
Насправді в Держдепартаменті не роблять таємниці, на які цілі спрямовується допомога: “Разом ці постачання становлять понад 1 млрд доларів у вигляді високотехнологічного американського обладнання, що дозволить Україні захищати критичну інфраструктуру та життя цивільного населення, а також триматися на полі бою, доки не буде досягнуто сталого припинення вогню”.
Однак у Києві й, можливо, в країнах Європи погляди дещо відрізняються.
Варто звернути увагу на деякі нюанси. Зокрема, у повідомленні про ракети для Patriot і HIMARS президент Зеленський також зазначив про важливість наповнення програми PURL, щоб надалі залучати щонайменше мільярд доларів на місяць.
А такі суми можуть дозволити придбати в США не тільки додаткові протидронові системи, а й ударні, зокрема далекобійні ракети. Наприклад, ще влітку Білий дім розглядав передання (продаж) таких важливих для України озброєнь, як далекобійні крилаті ракети AGM-158 (для винищувачів F-16) й Tomahawk.
Головне – запустити механізм. Далі, в разі продовження агресії РФ та загострення риторики Китаю, можна дійти й до нових балістичних ракет, які США почали виробляти серійно: у березні цього року відбулося підписання контракту на постачання 1296 ракет PrSM (Precision Strike Missile) для реактивної системи залпового вогню M142 HIMARS, а до цього часу Армія США отримала 282 такі ракети.
Європа знімає рожеві окуляри. Добре, хоч зараз
Другий нюанс пов’язаний з остаточною втратою в Європі сумнівів в тому, що Путін готується атакувати європейські країни НАТО. У цьому контексті можна згадати, що під час візиту у Вашингтон у липні генсек НАТО Марк Рютте згадав шість країн, які готові платити за зброю: Фінляндію, Данію, Швецію, Норвегію, Нідерланди й Канаду.
І це не дивно, оскільки ще у травні було зафіксовано, що РФ колосальними темпами нарощує війська саме на північному напрямку – йшлося про 500 000–600 000 військових на тлі відновлення старих військових баз, будівництва складів і численних навчань. Це підтверджували розвідки різних європейських країн та супутникові знімки. Лунали перші висновки, що Путін готується до ударів з суші, моря і повітря.
А наприкінці березня цього року аналітики розповіли The Telegraph про те, на які країни може націлитися Путін після війни в Україні, зокрема, під час відновлення СРСР.
Нарешті влітку 2025 року з’явився ще один вагомий аргумент на користь України та її повноцінної підтримки. А саме: визнання багатьма країнами Заходу, зокрема США, переваги дешевших, але ефективніших технологічних рішень. Дійшло до того, що після атаки Польщі російськими дронами ЄС націлився створити “стіну дронів” і використати для цього технології, які пройшли бойові випробування в Україні.
Тож, на відміну від США, у столицях Європи добре усвідомлюють роль України й ціну її стійкості. Там давно не чекають міфічних сценаріїв миру, а готуються до війни.
Гарячий вересень: дві події, які вплинули на позицію США
Передусім варто констатувати певну трансформацію риторики США щодо подій вересня. Цілком можна припустити, що передумовою для модернізації підходів Вашингтона стало зовсім не продовження жорстоких атак Путіна на українські міста. Найімовірніше, на це вплинули дві інші, але напевно взаємопов’язані події: агресивний виступ Сі Цзіньпіна 1 вересня та зухвалі атаки Путіна на Польщу.
Перебіг подій вересня не тільки підкреслив цінність України для Заходу. А й створив шанс для формування антипутінської коаліції. Тільки міжнародна коаліція, яка де-факто визначить режим Путіна ворогом, здатна зупинити його.
Європа впритул наблизилася до цього кроку, але поки важко розраховувати на США, без яких коаліція навряд чи буде повноцінним інструментом.
Але днями, зокрема після 10 вересня, ситуація може змінитися. Передусім завдяки “фактору Європи”. В першу чергу, країни Європи вже просто вимушені фінансувати не тільки збройові потреби України, але і її економічне виживання загалом. У Європи нині немає іншого виходу, тому навіть таке фантастичне завдання, як знайти у 2026 році рекордні 120 млрд доларів на потреби оборони, майже напевно буде вирішене.
Оновлюються і США. Показово, що напередодні запровадження програми PURL міністр фінансів США Скотт Бессент заявив: якщо Європа “зробить свій внесок” у скорочення доходів від російської нафти, то війна в Україні може закінчитися вже через 60–90 днів. Так, знову питання до Європи, і знову в європейців немає вибору.
Очевидно, було застосовано й приховані механізми тиску з боку США, бо пропутінська Угорщина поквапилася швидко укласти 10-річну угоду на постачання газу із енергетичною компанією Shell Plc., початок постачань запланований вже на 2026 рік.
Але, хоча головні зусилля адміністрації Трампа спрямовані на Китай, а удари по РФ опосередковані, це все ж таки удари. Зокрема, заклик Трампа запровадити мита на рівні 50–100% для Китаю та Індії, щоб позбавити Москву основного джерела доходів у вигляді експорту нафти, може виявитися досить дієвим механізмом. Щонайменше у можливості обережно роз’єднати союз Китаю з Російською Федерацією.
Так чи так, саме програма PURL може стати першим кроком до об’єднання зусиль проти кривавого режиму у Москві. Та зрештою, до більш-менш стабільної мирної угоди між Україною та РФ, на тлі збалансованішої нової моделі міжнародної безпеки. Звісно, із застереженням, що програма PURL – тільки передумова, а європейський та американський фактори ще досить хиткі й остаточно неоформлені.
Що таке PURL і чим ця програма принципово інша?
PURL — Prioritized Ukraine Requirements List — це унікальна ініціатива США і НАТО, що заміняє багаторічний підхід “США платять — Україна стримує”.1 2 3 4 5 6 Суть: Україна формує прозорий перелік найнеобхіднішого для фронту — від ракет ППО до спеціальних артсистем і дронів. Цей список надходить до штабу Альянсу, і далі партнери спільно обирають: чию “корзину” поповнювати, хто скидається на спільну закупівлю, а хто відправляє техніку з власних складів1 2 3 4 5 6. Фінансування не від США, а країнами НАТО — і це стратегічні мільярди на найближчі роки.
Як зазначив Зеленський, у PURL закладено механізм “прямої доставки” і швидше ухвалення рішень, важливо — без бюрократичних затримок, з максимальною гнучкістю щодо комплектації пакетів1 2 3 4 5 6.
Головна новина: пакети допомоги і хто за ними стоїть
Перший (і одразу другий) пакет PURL — це $500 млн кожен, профінансовані за рахунок Нідерландів, Данії, Норвегії, Швеції, Німеччини, Люксембургу, Латвії та інших.1 2 3 4 5 6 Гроші вже на рахунках Альянсу: закупівлі озброєння стартували ще у серпні, а формальне схвалення у вересні — це юридичний “грін-лайт” для передачі систем на фронт2 3 4 5.
До першого пакету увійдуть ракети для Patriot і HIMARS, додаткові боєприпаси, системи зв’язку, елементи кіберзахисту і нові розвідувальні платформи.2 3 4 5 6 Кожна країна погоджує свою “пайку”, формуючи коаліції під конкретний вид систем: наприклад, Данія, Норвегія та Швеція виділили $500 млн на окремий підпакет HIMARS.
Які країни вже долучились і яка сума у грі?
Загалом на старті західні партнери поклали до “банку допомоги” понад $2 млрд із перспективою довести цю суму до $3,5 млрд вже до жовтня.2 3 4 5 6 Підпис на виділення коштів уже поставили:
- Нідерланди (€500 млн)
- Данія, Норвегія, Швеція (спільно $500 млн)
- Німеччина ($500 млн, окремий пакет)
- Люксембург (шукає партнерів на $500 млн)
- Латвія (€5 млн у 2025 р.)
За задумом Альянсу, механізм дозволяє збільшити суми до $10 млрд+ вже у 2026-му та фінансувати не “разово”, а постійно — через кооперацію і нові внески по кілька разів на рік.
Чому це відповідає новій політиці США?
Адміністрація Трампа офіційно затвердила формулу: “США озброюють, але фінансують європейці”.2 3 4 6 Це виконання старих обіцянок — більше відповідальності союзників, більше внесків до спільної безпеки Альянсу, менше популізму щодо “нестачі підтримки”.5 6
Відтепер Вашингтон — передовий постачальник (Patriot, HIMARS, розробки нових дронів), але рахунки оплачують Брюссель, Берлін, Копенгаген, Вільнюс тощо.2 3 5 6 Партнерство переходить від “втоми” та “вмовлянь” — до армійської бухгалтерії й конкурентних програм озброєнь.
Що кажуть у Києві та на фронті?
За словами Зеленського та команди СтратКому, PURL — це шанс нарешті отримати не “залишки зі складів”, а пріоритетні системи без зайвих погоджень.2 3 4 5 6 Механізм вже показав: на переговори йде днів 10–15, тоді як раніше між проханням і доставкою зброї минали місяці.2 3 5
Командири ЗСУ очікують, що до жовтня-листопада на фронті з’являться нові ракети й комплекси, а додаткові боєприпаси та дрони критично посилять стійкість захисту.
Експерти підкреслюють: саме такі пакети — шанс встояти перед зимовими масованими атаками ракет і дронів, а також підвищити мобільність в артилерійських дуелях.
Які ризики та виклики?
Нова модель вимагає ще більшої відповідальності від партнерів — як фінансово, так і політично. Слабкі місця: можливість затримок ратифікації у парламентах, перегрів логістики, бюрократія в координації різних армійських стандартів.3 4 5 6 Але системний підхід PURL уже забезпечив швидший старт, гнучкі закупівлі та реалістичну відповідь критикам “західної втоми”.
Головний тест ще попереду: чи вдасться НАТО й Україні втримати темп поповнення арсеналу й оновлювати реальні потреби в онлайн-режимі. Лише спільна робота, чітка комунікація і максимальна прозорість ключових гравців гарантують успіх нової моделі допомоги.
Головні цифри і дедлайни: чого чекати?
- сума на старті: $2 млрд, мета — до $10 млрд у 2026
- перші пакети: Patriot, HIMARS, боєприпаси, дрони, кіберзасоби
- перша хвиля техніки — вже осінь 2025 р.
- фінансування: тільки через Північноатлантичний альянс і перевірку списків України
- ключові донори: Нідерланди, Данія, Норвегія, Швеція, Німеччина, Люксембург, Латвія
За матеріалами liga.net
