Російські війська не припинили наступальних операцій на сході та півдні України. Але одночасно темпи їхнього територіального просування сповільнилися, тоді як кількість і склад далекобійних ударів швидко змінюються. Інститут вивчення війни припускає, що Кремль може переглядати свою попередню «теорію перемоги»: замість очікування, що постійне просування фронту зрештою зламає українську оборону, Москва може спробувати домогтися поступок через інтенсивну зимову кампанію балістичних ракет і нових реактивних дронів. Проте поки це залишається аналітичною гіпотезою, а не доведеним рішенням російського керівництва.
Наприкінці вересня 2026 року на російсько-українській війні дедалі виразніше видно дві різні динаміки.
Перша — наземна. Російська армія продовжує атакувати на Донеччині та інших ділянках фронту, але великих оперативних проривів, які могли б швидко змінити становище на полі бою, останніми місяцями не сталося. Українські сили, навпаки, провели низку локальних контратак і наступальних операцій.
Друга — повітряна. Росія різко наростила застосування швидкісних реактивних ударних дронів, продовжує використовувати балістичні ракети й дедалі частіше атакує не лише енергетику, а й промисловість, логістику, зв’язок, дата-центри та інші елементи економічної інфраструктури.
Саме поєднання цих двох тенденцій привело аналітиків американського Institute for the Study of War до припущення: путін може переглядати спосіб, яким Кремль розраховує досягти своїх цілей у війні.
Але слово «може» тут принципове.
Що саме стверджує ISW
В оцінках за 26 і 27 вересня ISW пише про можливу зміну російської «теорії перемоги».
За трактуванням інституту, попередня російська логіка значною мірою ґрунтувалася на припущенні, що Росія здатна нескінченно підтримувати повільне просування: захоплювати дедалі більше території, виснажувати українські резерви й переконувати Київ та його партнерів у тому, що продовження опору лише погіршуватиме становище України.
ISW пов’язує цю концепцію з публічними заявами путіна ще з 2024 року.
Тепер аналітики допускають інший розрахунок: якщо наземна кампанія не створює достатнього стратегічного ефекту, Москва може зробити набагато більшу ставку на масовані далекобійні удари взимку 2026–2027 років — передусім комбінаціями реактивних дронів і балістичних ракет. Метою такої кампанії, за оцінкою ISW, було б настільки збільшити військові, економічні й інфраструктурні витрати України, щоб послабити її переговорну позицію.
Важливо, однак, розуміти джерельну базу цього висновку.
ISW спирається не на російський стратегічний документ або оголошене рішення Кремля. Частина аргументації походить із заяв самого путіна, змін у характері російських ударів та публікацій російського військового блогера, якого інститут характеризує як наближеного до Кремля. Той визнав фактичну статичність фронту й закликав використати наявні запаси далекобійного озброєння для посилення тиску на Україну.
Отже, коректніше говорити не про підтверджену нову російську доктрину, а про гіпотезу щодо зміни балансу між наземною та повітряною кампаніями.
Російський наступ не зупинився. Але його результативність змінилася
Головний аргумент на користь гіпотези ISW — ситуація на фронті.
За оцінкою самого інституту, від березня 2026 року російські війська мали майже нульовий чистий територіальний результат, тоді як українські сили проводили успішні дії на Куп’янському, Лиманському та інших напрямках. Це оцінка ISW, а не загальновизнана точна величина територіального балансу.
Проте загальну тенденцію до уповільнення російських просувань фіксують і незалежні інформаційні агентства.
Reuters у вересні писав, що загальні темпи російського просування цього року сповільнилися. 15 вересня командування 3-го армійського корпусу України заявило про наступальну операцію на півночі Донеччини: за його даними, українські сили очистили від російських груп близько 75 квадратних кілометрів і повернули ще приблизно 10 квадратних кілометрів території.
Associated Press також характеризує бойові дії на приблизно 1250-кілометровій лінії фронту як такі, що сповільнилися, зокрема через насичення поля бою дронами та наземними роботизованими системами, які значно ускладнюють концентрацію й пересування великих підрозділів.
Однак із цього не випливає, що Кремль відмовився від захоплення територій.
Російські війська продовжують атаки на Донеччині, зберігають тиск на українські оборонні вузли й намагаються створювати умови для нових наступальних операцій. Навіть ISW 27 вересня фіксував бойові дії на кількох напрямках і локальні зміни позицій обох сторін.
Тому теза про «перехід із наземної війни до повітряної» була б надмірним спрощенням.
Йдеться радше про можливе зменшення стратегічної залежності Кремля від територіального просування як єдиного механізму тиску.
Реактивні дрони змінюють економіку повітряної війни
Найпомітніша зміна російської ударної кампанії — масове застосування реактивних безпілотників.
Reuters із посиланням на українські військові дані повідомляв, що протягом літа Росія приблизно у шість разів збільшила їх застосування. Якщо в червні йшлося приблизно про 450 швидкісних дронів, то в серпні — вже приблизно про 2850.
За оцінкою української воєнної розвідки, наведеною Reuters, російська промисловість уже спроможна виробляти близько 3000 реактивних дронів на місяць.
Їхня принципова перевага над звичайними Shahed — швидкість.
Традиційний дрон із поршневим двигуном зазвичай рухається зі швидкістю менш ніж 200 км/год. Реактивні російські модифікації, за даними Reuters, можуть розвивати від 240 до приблизно 500 км/год. Частина з них зовні дедалі більше нагадує невелику крилату ракету, а не класичний баражуючий боєприпас.
Змінився і профіль польоту.
Українські мобільні вогневі групи роками адаптувалися до повільних Shahed, які часто летіли на висотах близько одного-півтора кілометра. Нові реактивні апарати можуть проходити на висотах чотири, п’ять і навіть сім кілометрів, повідомляли військові Reuters.
Це виводить їх за межі ефективної роботи значної частини дешевих засобів перехоплення.
Наслідок видно у статистиці.
За словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, які передав Reuters 22 вересня, Україна збивала понад 90% звичайних поршневих дронів, однак показник перехоплення реактивних моделей тоді становив близько 60%.
26 вересня Зеленський навів ще детальніші дані: за його словами, протягом вересня Росія застосувала понад 2730 реактивних «шахедів», із яких понад 1500 було збито або подавлено. Це відповідає приблизно 55% перехоплень. Він також заявив із посиланням на отримані Україною російські внутрішні документи, що у 2027 році Москва планує витратити близько $12 млрд лише на реактивні дрони та баражуючі боєприпаси. Незалежного підтвердження цього російського плану немає.
Чому реактивний дрон може бути важливішим за ще одну крилату ракету
Реактивний Shahed не обов’язково має бойові можливості повноцінної крилатої ракети.
Але для російської кампанії важливе інше співвідношення: швидкість, кількість, собівартість і витрати противника на перехоплення.
Навіть дорожчий за поршневий Shahed реактивний дрон усе одно коштує значно менше за більшість крилатих ракет, зазначає Reuters. Росія може застосовувати такі апарати у великих пакетах, одночасно змушуючи Україну використовувати винищувачі, зенітні ракети, засоби радіоелектронної боротьби й нові швидкісні перехоплювачі.
Це створює класичну проблему економіки ППО.
Завдання оборони полягає вже не лише в тому, щоб фізично збити ціль. Потрібно зробити це дешевшим засобом, ніж той, який запускає противник, і мати достатньо таких перехоплювачів для тисяч цілей щомісяця.
Саме тому Україна прискорено працює над новим класом дронів-перехоплювачів і дешевих керованих ракет.
На початку вересня Зеленський повідомляв, що в Україні є виробники швидкісних перехоплювачів та створені прототипи, але їх ще потрібно довести до необхідної ефективності. До 25–26 вересня влада вже повідомляла про кілька моделей, які успішно застосовувалися в бойових умовах, і про рішення масштабувати їх виробництво.
Міноборони України повідомляло, що від початку 2026 року допустило до експлуатації 42 нові типи дронів-перехоплювачів.
Це означає, що одна з центральних ставок російської кампанії одночасно є рухомою ціллю.
Ефективність реактивних дронів восени не гарантує аналогічної ефективності в грудні або лютому, якщо Україна зможе швидко масштабувати дешевші перехоплювачі.
Другий компонент — балістика
Реактивний дрон сам по собі не пояснює логіку, яку описує ISW.
Ключовий елемент — комбінований удар.
Повільніші дрони, реактивні безпілотники, крилаті ракети, хибні цілі та балістика створюють для української ППО різні завдання одночасно. Особливо критичною залишається балістична загроза.
24 вересня після трьох хвиль балістичних ударів по Києву Зеленський обговорював із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте постачання перехоплювачів Patriot. Президент заявив, що проти російської балістики Patriot наразі залишається основним ефективним засобом, а такі ракети Україні потрібні практично щодня.
Reuters і Financial Times також повідомляли про дефіцит складних зенітних ракет напередодні зими та побоювання, що нестача перехоплювачів зробить критичну інфраструктуру вразливішою до балістичних атак.
Саме ця комбінація пояснює логіку російської кампанії.
Реактивні дрони можуть бути масовою і порівняно дешевою частиною ударного пакета — перевантажувати ППО, змушувати її розкривати позиції, ускладнювати чергування авіації й постійно витрачати ресурси.
Балістичні ракети — значно дорожчий і дефіцитніший компонент — можуть використовуватися проти найцінніших цілей або там, де швидкість польоту суттєво скорочує час реакції ППО.
ISW припускає, що Росія намагатиметься використати саме таке поєднання в зимовій кампанії.
Масштаб ударів уже різко зріс
Наприкінці вересня йдеться вже не про поодинокі експерименти.
За даними, які Зеленський навів 27 вересня і які цитує ISW, лише за попередній тиждень Росія застосувала проти України понад 2200 далекобійних ударних дронів, приблизно 1650 керованих авіабомб і 38 ракет різних типів, значна частина яких була балістичною.
У ніч із 26 на 27 вересня, за даними Повітряних сил України, наведеними ISW, Росія запустила 170 ударних і хибних безпілотників, серед яких 76 були реактивними. Українська сторона повідомила про знешкодження 147 апаратів.
Reuters ще 22 вересня писав, що лише за перші три тижні місяця Росія застосувала близько 2100 реактивних ударних дронів і 136 ракет.
Важлива не лише кількість.
Змінився режим застосування: реактивні дрони дедалі частіше летять не лише вночі, а й удень, що збільшує навантаження на ППО, авіацію, систему повітряних тривог і цивільну економіку.
Від енергетики — до системного тиску на економіку
У попередні зими одним із головних об’єктів російських ударів була українська енергосистема.
Восени 2026 року спектр цілей виглядає ширшим.
Reuters повідомляє про удари по чорноморських портах, залізниці, логістичних об’єктах, металургії, складах і підприємствах.
25 вересня ArcelorMittal оголосила про зупинення виробництва на своєму комбінаті у Кривому Розі після серії ударів. За даними компанії, чотири атаки протягом п’яти тижнів завдали значних пошкоджень і призвели до загибелі п’ятьох працівників. Підприємство заявило, що більше не може працювати безпечно й стабільно. Reuters зазначав, що удари по українській промисловості вже зменшують податкові надходження й поглиблюють бюджетний тиск на державу.
27 вересня удару зазнав головний офіс найбільшого українського мобільного оператора «Київстар». Reuters також повідомляв про удари по дата-центрах і комунікаційній інфраструктурі; за даними українського Мінцифри, пошкодження інших дата-центрів протягом попереднього тижня спричиняли перебої приблизно у 100 тисяч домогосподарств Києва та області.
Українська влада окремо повідомляла, що захист дата-центрів і комунікацій став предметом засідань Ставки.
Саме ця широта цілей робить гіпотезу ISW важливою.
Якщо попередні зимові кампанії передусім асоціювалися зі спробами створити дефіцит електроенергії та тепла, то нинішній набір ударів потенційно дозволяє одночасно впливати на енергетику, промисловий випуск, експорт, транспорт, зв’язок і державні фінанси.
Чому саме зима
Для повітряної кампанії зима має очевидну стратегічну логіку.
Пошкодження енергетики в холодний сезон створює більші наслідки для населення та промисловості. Ускладнюється ремонт. Зростає споживання електроенергії. Перебої зі зв’язком, логістикою або транспортом також можуть мати більший ефект, якщо вони відбуваються одночасно з атаками на генерацію та мережі.
Але в оцінці ISW є ще один часовий чинник.
Інститут вважає, що можливе «вікно» для Росії може бути відносно коротким: нові реактивні дрони вже масово застосовуються, тоді як українська система їх дешевого масового перехоплення ще перебуває у фазі масштабування.
Сам ISW тому припускає, що Кремль може прагнути отримати максимальний результат до того, як українські перехоплювачі стануть масовим засобом ППО.
Це технологічна гонка.
Reuters наводить дуже показову хронологію. У липні значна частина українських прототипів швидкісних перехоплювачів під час випробувань мала проблеми з керуванням на швидкостях понад 400 км/год. У вересні українські військові вже повідомляли про успішні перехоплення окремими новими моделями.
Тобто перевага, на якій може будуватися російська зимова ставка, не є постійною.
Що може зламати російський розрахунок
Гіпотетична стратегія масованих повітряних ударів має принаймні чотири вразливі місця.
1. Україна може зробити перехоплення дешевшим
Якщо нові швидкісні дрони-перехоплювачі та дешеві керовані ракети підуть у масове виробництво, співвідношення витрат почне змінюватися.
Зеленський 26 вересня заявляв, що вже визначені моделі, які потенційно можуть стати основним засобом протидії реактивним дронам.
2. Балістика не є нескінченним ресурсом
На відміну від безпілотників, складні балістичні ракети значно важче і довше виробляти.
ISW саме тому вважає, що Росія не може просто замінити дрони необмеженою кількістю балістичних ракет.
Для Москви критичним стає баланс між виробництвом, накопиченням запасів і темпом витрачання.
3. Україна також перенесла війну в стратегічний тил Росії
Повітряна кампанія більше не є односторонньою.
Україна різко нарощує удари по російській нафтовій, логістичній та оборонній інфраструктурі. AP 20 вересня повідомляло про понад тисячу українських дронів, випущених протягом однієї масштабної операції, а Reuters — про зупинення переробки на Московському НПЗ після удару.
Тому Росія також змушена витрачати кошти на власну ППО, ремонт і захист промислових об’єктів.
4. Фінансова ціна кампанії зростає
Навіть російський бюджет уже відчуває тиск війни.
Міністр фінансів Росії Антон Сілуанов у вересні прогнозував дефіцит бюджету 2026 року приблизно на рівні 3% ВВП проти запланованих раніше 1,6%; серед причин Reuters називав збільшені воєнні видатки, витрати на ППО та заходи через дефіцит пального.
Це не означає, що Росія не здатна фінансувати нову кампанію. Але робить сумнівним припущення про безмежне нарощування ударів без економічних компромісів.
Чого теза ISW поки не доводить
Найбільша небезпека під час інтерпретації оцінки ISW — перетворити ймовірну зміну акцентів на твердження про повну зміну російської стратегії.
Для цього немає достатніх підстав.
По-перше, російська армія не припинила наступ на землі.
По-друге, немає оприлюдненого російського документа, директиви або іншого незалежного підтвердження того, що Кремль формально замінив попередню «теорію перемоги».
По-третє, зимові масовані удари не є новим явищем. Росія атакувала українську енергетику й міста протягом попередніх зим війни.
По-четверте, частина аргументації ISW спирається на висловлювання російського військового блогера. Навіть близькість автора до Кремля не робить його дописи офіційним документом російського військово-політичного керівництва.
Тому найточніше формулювання на кінець вересня таке: наявні дані підтверджують істотне посилення російської далекобійної кампанії на тлі сповільнення наземного просування, але не доводять, що Кремль уже остаточно замінив одну стратегію іншою.
Не заміна фронту, а друга стратегічна вісь
Події вересня дозволяють зробити обережніший висновок, ніж формула про «перехід війни з фронту в повітря».
Росія продовжує намагатися просуватися на землі. Захоплення територій залишається одним із її основних військових завдань.
Але фронт дедалі менше виглядає єдиним механізмом, через який Москва намагається змінити стратегічну ситуацію.
Масове виробництво реактивних дронів дає Росії можливість створити новий ешелон тиску: дешевший за традиційну ракетну кампанію, швидший за старі Shahed і складніший для української ППО. Балістичні ракети додають до цього можливість проривати найбільш захищені райони в умовах дефіциту Patriot.
Одночасні удари по енергетиці, промисловості, логістиці, телекомунікаціях і дата-центрах здатні переносити частину воєнного протистояння далеко за лінію фронту.
Саме тому оцінка ISW заслуговує на увагу.
Але поки точніше говорити не про доведену «нову теорію перемоги» путіна, а про формування двокомпонентної російської стратегії тиску: продовження наземних операцій паралельно зі значно інтенсивнішою далекобійною кампанією.
Зима 2026–2027 років може показати, наскільки далеко Москва готова просунути цей підхід — і, не менш важливо, чи встигне Україна масштабувати технології, здатні позбавити реактивні дрони їхньої нинішньої переваги.
