Йдеться про два пов’язані, але різні сюжети – нові плани G7/ЄС по російській нафті замість стелі цін і паралельно – політичне рішення ЄС добити енергозалежність від РФ до кінця 2027 року.
Що відбувається: від «стелі цін» – до повної заборони
За даними Reuters, країни G7 та ЄС обговорюють відмову від механізму “price cap” (гранична ціна) на російську нафту й перехід до значно жорсткішого інструменту – повної заборони морських послуг для перевезення російської нафти й нафтопродуктів.
Йдеться не лише про заборону купувати сировину, а про удар по всій логістиці:
- фрахт танкерів і брокерські послуги
- страхування і перестрахування
- технічний супровід та фінансування рейсів
Тобто кораблі G7/ЄС і компанії під їх юрисдикцією взагалі не зможуть возити російську нафту – навіть якщо вона йде до третіх країн.
Паралельно ЄС політично зафіксував курс на повну відмову від російського газу, нафти та вугілля до кінця 2027 року – з жорстким календарем, коли закінчуються існуючі контракти на газ (LNG та трубопровідний) і має бути узгоджена повна заборона нафти.
Як працювала «стеля цін» і чому її хочуть поховати
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році G7/ЄС запровадили price cap у $60/барель на російську нафту, що перевозиться танкерами із залученням західних страховиків, банків і судновласників.
Суть була проста:
- якщо вартість нафти нижче за стелю – західні компанії можуть законно страхувати/возити її в треті країни;
- якщо дорожче за стелю – жодних західних послуг бути не може.
Це мало дві цілі:
- зберегти стабільність світового ринку (щоб не злетіли ціни)
- зменшити прибутки Кремля.
Спочатку механізм справді зменшив доходи РФ та змусив продавати зі знижкою, особливо в Індію й Китай.
Але далі сталося те, про що попереджали українські та частина західних аналітиків:
- Росія масово наростила “тіньовий флот” старих танкерів, куплених через посередників;
- частка перевезень, що підпорядковуються стелі цін, почала падати, а «сірих» схем – зростати;
- контроль за реальною ціною в контрактах та перевалкою «нафту-нафту» у морі став практично неможливим.
За оцінками профільних дослідників, уже до кінця 2024 року понад 60% російської нафти везли тіньові танкери, а частка G7-суден поступово зменшувалась.
Результат: формально жорсткі санкції, реально – величезний простір для обходу.
Нова ставка: повна заборона морських перевезень у зоні G7/ЄС
Тепер G7 і ЄС хочуть піти іншим шляхом: не гратися в перевірку ціни, а просто заборонити будь-які морські послуги для російської нафти.
Ключові деталі з проєкту, що обговорюється:
- заборона може увійти до наступного санкційного пакету ЄС на початку 2026 року, синхронно з G7;
- понад третина російського експорту нафти зараз іде західними танкерами, значною мірою – через грецький, кіпрський і мальтійський флоти;
- заборона переріже цей канал повністю – Росія змушена буде переводити всі ці обсяги в тіньовий сегмент.
Тобто замість умовної формули «можна возити, але дешево» запроваджується формула «західний флот взагалі не грає».
Це вже дуже близько до фактичного ембарго G7/ЄС на всю торгівлю російською нафтою, навіть якщо юридично мова про заборону послуг, а не про заборону купівлі.
Тіньовий флот: чи не виросте новий «монстр»?
За оцінками KSE та інших дослідників, глобальний «тіньовий флот» (що возить нафту під санкціями: Росія, Іран, Венесуела) – понад тисяча танкерів; Росія вже зараз суттєво залежить від нього.
Якщо G7/ЄС приберуть зі сцени свої флоти і страхові компанії, сценарії такі:
- РФ намагається ще більше роздути тіньовий флот, купуючи старі судна за завищеними цінами.
- Це означає більші витрати на логістику й більшу знижку до Brent, щоб знайти покупців, які ризикнуть.
- Зростає ризик аварій та екологічних катастроф – старі танкери часто ходять з вимкненими AIS (автоматиична ідентифікаці́йна систеема), без належного нагляду.
- Ефективність нового заходу залежить від жорсткості контролю:
- перевірки суден із «сірою» історією в протоках і портах;
- вторинні санкції проти компаній, що страхують/обслуговують такі танкери;
- координація з Туреччиною, Єгиптом, країнами Близького Сходу та Азії.
Якщо G7 введуть заборону без агресивного інспектування й вторинних санкцій, частина обсягів просто переллється в ще більш непрозорий сегмент, а ефект по доходах РФ буде менший від потенційного.
«Історичний день»: як ЄС відрізає російські газ, нафту й вугілля
Другий блок – політичне рішення ЄС остаточно вийти з російської енергозалежності до кінця 2027 року.
Ключові цифри, які вже озвучила Урсула фон дер Ляєн:
- частка російського газу в імпорті ЄС впала з ≈45% до повномасштабного вторгнення до ≈13% у 2025 році;
- постачання вугілля з РФ зменшено з 51% до нуля;
- частка сирої нафти – з 26% до близько 2%.
Новий режим передбачає чіткі дедлайни:
- ЗПГ (LNG) (зріджений природний газ/скраплений природний газ) з РФ:
- нові коротко- й довгострокові контракти будуть заборонені приблизно через шість тижнів після набуття чинності регулювання;
- чинні LNG-контракти мають завершитися до квітня 2026 року (короткі) та 1 січня 2027 року (довгі).
- Трубопровідний газ:
- постачання за чинними угодами мають закінчитися орієнтовно до червня 2026 року;
- повне завершення імпорту – до кінця 2027 року.
- Нафта:
- Єврокомісія на початку 2026 року готує законодавчу пропозицію про повну заборону всього російського нафтового імпорту;
- крайній термін ухвалення й імплементації – також до кінця 2027 року.
Фон дер Ляєн прямо пов’язала це з війною: доходи РФ від викопного експорту в Європу впали приблизно з €12 млрд/міс до €1,5 млрд/міс, що суттєво звужує ресурсну базу для агресії.
Опір усередині ЄС: Угорщина, Словаччина та «вікна» для нафти
Не всі в ЄС у захваті від повного розриву з російськими енергоносіями.
- Угорщина вже заявила, що оскаржуватиме рішення про відмову від російського газу в Суді ЄС, називаючи його «санкцією під виглядом торговельної політики» та загрозою для національної економіки.
- Словаччина також критикує план і розглядає юридичні кроки.
Попри попередні санкції, окремі країни (Угорщина, Словаччина, частково Чехія) досі отримують російську нафту по трубопроводу, обсяги якої оцінюються приблизно у 200–250 тис. барелів на добу – близько 3% попиту ЄС.
Весь цей блок компромісів і відтермінувань – політична ціна за європейську єдність. Чим ближче до 2027 року, тим гостріше постане питання: чи є у ЄС політична воля не продовжувати винятки під тиском Будапешта чи інших залежних столиць.
Що це означає для доходів Кремля та війни проти України
Короткостроково
- Фінансовий удар від повної морської заборони ще потрібно буде «доставити до каси»: все залежить від того, наскільки ефективно G7/ЄС змушуватимуть компанії й флоти виконувати заборону.
- Якщо контроль слабкий, Росія просто наростить тіньовий флот і переорієнтується на Азію, зберігаючи значну частину поточних доходів, хоча й з більшими витратами.
Середньо- та довгостроково
- Фаз-аут до 2027 року означає, що Росія втрачає найбільш платоспроможного й передбачуваного клієнта – ЄС.
- Заміна ЄС на «пакет» із Китаю, Індії, Туреччини та країн Сходу означає:
- більшу знижку до світових котирувань;
- вищі логістичні витрати через довші маршрути й тіньові схеми;
- залежність від невеликої кількості великих покупців, які можуть диктувати умови.
Низка досліджень показує, що при жорсткому виконанні цінової стелі або її еквівалента доходи РФ від нафти могли б падати ще на 10–20% щомісяця від поточного рівня – але для цього потрібна саме політична воля застосовувати вторинні санкції, а не просто приймати красиві рішення на папері.
Фактор США і Дональда Трампа
Президент США Дональд Трамп закликав лідерів ЄС повністю припинити закупівлі російської нафти – у рамках спроб зупинити війну.
Reuters підтверджує, що позиція Вашингтона стала ключовою для нового формату санкцій: саме американські та британські чиновники активно просувають ідею повної морської заборони на технічних зустрічах G7. Остаточне рішення США прив’язують до тактики тиску на Москву в контексті триваючих мирних переговорів між Україною та РФ.
Тут можливі два сценарії:
- Санкції як важіль для посилення української позиції
– повна заборона на нафтову логістику + європейська фаз-аут газу/нафти = максимальний фінансовий тиск на Кремль, щоб змусити його до прийнятного для України миру. - Санкції як предмет торгу
– якщо мирні переговори підуть у напрямку «замороження» конфлікту й територіальних компромісів, завжди є ризик, що частина обмежень буде запропонована Москві як “морквинка” в обмін на поступки.
Тобто для України критично важливо, щоб повна відмова ЄС від російського викопного палива і нові нафтові обмеження були “зашиті” в довгострокові зобов’язання, а не перетворилися на тимчасовий тактичний інструмент у грі великих держав.
Для України це питання не лише економіки, а й безпеки: чим швидше і надійніше Європа відріже енергетичну пуповину з Росією, тим менше у Кремля ресурсів для затяжної війни та нових ескалацій.
За матеріалами forbes.ua
