Заява Володимира Зеленського 3 квітня про потребу в чіткіших гарантіях безпеки від США означає, що Київ повертає переговори до головного питання будь-якої майбутньої мирної угоди: не як зупинити вогонь на папері, а хто і як реально стримуватиме Росію після паузи у війні. Із публічних сигналів випливає, що Україна зараз хоче зафіксувати в документі щонайменше чотири речі: алгоритм американської реакції на нову атаку РФ, фінансування армії чисельністю 800 тисяч, постачання або доступ до систем протиракетної оборони, а також юридичний механізм, який перетворить політичні обіцянки на зобов’язання.
Те, що Зеленський знову говорить про “відповіді на запитання” у проєкті документа, дуже показове. Ще 25 січня він заявляв, що американський документ про гарантії безпеки для України “на 100% готовий” і має бути підписаний, а потім ратифікований Конгресом США та Верховною Радою. Але вже 24 березня президент визнав, що Києву і Вашингтону ще потрібно доопрацьовувати цей блок, а геополітична ситуація ускладнилася через війну проти Ірану. Отже, мова йде не про косметичні правки, а про повернення до суті домовленостей.
Чому тема гарантій знову стала центральною
Переговорний трек фактично завис не лише через розбіжності з Росією, а й через зміну міжнародного контексту. Четвертий раунд тристоронніх переговорів, запланований на березень, було відкладено через іранський конфлікт, а Кремль і Вашингтон лише підтримують контакт про можливе відновлення переговорів, коли дозволять умови. Це означає, що для Києва час працює не автоматично на користь дипломатії: чим довше триває пауза, тим вищий ризик, що формула миру буде розмита, а безпекова частина — відсунута на другий план.
Водночас 1 квітня Зеленський провів відеорозмову зі Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером; до неї також долучилися сенатор Ліндсі Грем і генеральний секретар НАТО Марк Рютте. За підсумками цієї розмови Офіс президента України прямо повідомив: сторони обговорили гарантії безпеки, роль європейців і домовилися оперативно оновити документи, щоб гарантії були “сильними”, а повоєнне відновлення — “реальним”. Це фактично і є офіційне підтвердження, що документ не закритий, а переписується під нові умови.
Які саме питання Україна хоче вписати в документ
1. Що саме зроблять США, якщо Росія нападе знову
Найважливіше для Києва — не загальна фраза про підтримку, а прописаний механізм дії. На паризькому саміті 6 січня союзники України, за підтримки США, говорили про юридично зобов’язуючі гарантії, які можуть включати військові спроможності, розвіддані, логістичну підтримку, дипломатичні кроки та нові санкції. Також йшлося про американську роль у механізмі моніторингу припинення вогню за допомогою дронів, датчиків і супутників. Саме тому нинішні “запитання України” до документа, судячи з публічного контексту, стосуються не абстрактної “підтримки”, а конкретної відповіді США в день, коли Москва спробує зламати нову угоду.
2. Хто фінансуватиме українську армію після війни
Другий вузол — гроші. Bloomberg 3 квітня зазначив, що Зеленський хоче більшої ясності щодо фінансування армії чисельністю 800 тисяч як інструмента стримування після завершення війни. Це не нова теза: ще в січні він говорив, що підписаний документ має пройти ратифікацію, а в Парижі союзники визнавали, що лишається відкритим питання, як саме підтримуватимуть і фінансуватимуть українську армію. Отже, коли Зеленський говорить про “відповіді на запитання”, одне з головних питань звучить так: чи буде Захід, а насамперед США, частково брати на себе утримання великої української армії як елемента нової архітектури стримування.
3. Чим Україна закриватиме небо від балістики
Третє питання — протиракетна оборона. За даними Bloomberg, Зеленський очікує від США передових систем ППО, включно з THAAD, для захисту від високошвидкісних балістичних ракет. Це логічно накладається на попередні заяви української влади: у лютому Reuters писав про критичний дефіцит ракет PAC-3 до Patriot і про пошук рішень для перехоплення балістичних цілей, а 3 квітня Kyiv Post передав слова Зеленського про те, що THAAD міг би змінити динаміку війни і відсунути російську авіацію від українських позицій. Тобто Київ просить уже не просто “ще одну батарею ППО”, а окремий контур захисту від найнебезпечніших ударів.
4. Якою буде роль Європи і де закінчується американська відповідальність
Офіс президента після розмови 1 квітня окремо згадав “залучення європейців” до системи гарантій. Це важливо, бо паризький саміт 6 січня вже описував майбутню модель: європейська багатонаціональна сила після припинення вогню, відбудова українського війська, а також американська роль як “бекстопу” в гарантіях, моніторингу та відновленні. Відповідно, один із ключових блоків нинішнього документа — розмежування ролей: що забезпечує Європа, а що гарантує США. Для Києва це принципово, бо без американського елементу будь-яка конструкція виглядатиме слабшою і менш переконливою для Москви.
5. Як зробити гарантії не політичним жестом, а зобов’язанням
Ще один шар — юридичний. Зеленський неодноразово підкреслював, що Україні не потрібні ані “папірець у стилі Будапешта”, ані “пастка в стилі Мінська”. У новорічному зверненні він прямо сказав: наміри мають стати гарантіями безпеки і бути ратифіковані Конгресом США, європейськими парламентами та всіма партнерами. Саме тому нинішні “відповіді на запитання” в документі, ймовірно, стосуються і форми зобов’язань: чи будуть вони політичними, міжурядовими, парламентськи ратифікованими, чи матимуть чіткий правовий механізм запуску.
Чому Зеленський піднімає планку саме зараз
Позиція Києва зараз виглядає як спроба не дозволити США перевести переговори в режим “спочатку припинення вогню, деталі потім”. Reuters ще 25 березня писав, що, за словами Зеленського, Вашингтон пов’язував гарантії безпеки з територіальними поступками по Донбасу, а сам президент наголошував: без сильних міжнародних гарантій Росія просто спробує повторити напад. На цьому тлі вимога до США дати чіткі відповіді — це не дипломатичний торг за кращу формулу, а спроба не допустити, щоб Україна погодилася на перемир’я без зрозумілого механізму стримування.
Що означає ця заява для всієї переговорної логіки
Фактично Зеленський зараз повертає переговори до базового принципу: спочатку має бути відповідь на питання безпеки, і лише потім — політичне оформлення миру. У цій логіці 800-тисячна армія, американський “бекстоп”, роль Європи, ППО проти балістики і юридична ратифікація — це не п’ять окремих тем, а один пакет. Якщо хоча б один із цих елементів залишиться розмитим, майбутня угода буде для Києва не гарантією миру, а лише паузою перед новим раундом війни. Цю ж думку Зеленський послідовно повторює в офіційних заявах із січня по квітень.
Фраза про “відповіді на запитання” — це, по суті, індикатор того, що головний спір між Києвом і Вашингтоном зараз не навколо самого слова “мир”, а навколо його змісту. Україна хоче знати, хто платитиме за стримування Росії, хто прикриватиме небо, хто діятиме в перші години нового удару і хто юридично нестиме відповідальність за обіцяні гарантії. Саме тому Зеленський просить у США не добрих намірів, а чіткої архітектури безпеки — і без неї жоден документ у Києві не вважатимуть завершеним.
За матеріалами bloomberg.com
