Зеленський звинуватив США у спробі примусити Україну до капітуляції: що стоїть за конфліктом із Трампом і чим він загрожує Києву

Президент України Володимир Зеленський зробив одну з найгостріших заяв про політику Дональда Трампа за весь період їхнього протистояння. В інтерв’ю Bloomberg 18 жовтня він заявив, що дії американської сторони виглядають як спроба схилити Україну до капітуляції перед Росією. За цими словами стоїть низка конкретних суперечностей: обмеження супутникового зв’язку Starlink, затримки ракет для Patriot, домовленості Вашингтона з Москвою щодо дизельного палива та вимога припинити українські удари по російських нафтопереробних заводах.

Ситуація виходить далеко за межі чергової дипломатичної суперечки. Україна наближається до зими в умовах інтенсивних російських ударів по енергетиці, дефіциту протиракетних засобів і високої залежності від американських технологій. Водночас адміністрація Трампа прагне стримати ціни на енергоносії напередодні проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада.

На цьому тлі Київ і Вашингтон дедалі помітніше розходяться в питанні про те, якою ціною можна домогтися припинення війни.

Зеленський охарактеризував сукупність дій США як тиск, що може призвести до такого результату, і водночас застеріг від приписування американським партнерам саме такого наміру.

Матеріал ґрунтується на інтерв’ю Зеленського агентству Bloomberg від 18 жовтня.

Що саме сказав Зеленський: звинувачення, яке змінює тон відносин

В інтерв’ю журналістам Bloomberg Дарині Краснолуцькій, Володимиру Верб’яному та Олесі Сафроновій президент України сформулював свою оцінку останніх рішень американської адміністрації:

«Я вважаю, що було вжито заходів, щоб переконати Україну капітулювати».

Одразу після цього Зеленський уточнив, що не хоче вважати примус України до поступок справжньою метою американських партнерів. Однак, за його словами, саме так виглядає їхня політика.

Це розмежування має суттєве дипломатичне значення. Український президент фактично поставив під сумнів наслідки американської стратегії, але залишив можливість для переговорів і відновлення співпраці.

Ще 17 жовтня Reuters описувало загострення конфлікту між президентами як загрозу американській підтримці, від якої залежать важливі елементи української оборони.

Зеленський назвав кілька конкретних причин, які сформували його оцінку. Найважливіші з них — обмеження зв’язку Starlink, невизначеність із постачанням протиракет Patriot, тиск щодо російської нафтової інфраструктури та послаблення санкцій проти Москви.

Тому головне питання полягає не лише в тому, наскільки різкою була заява президента. Важливіше встановити, які рішення Вашингтона вже мали практичні наслідки для України, а які зв’язки між цими рішеннями поки залишаються предметом політичної суперечки.

Starlink і Starshield: чи справді Білий дім обмежив зв’язок українським військовим

Одним із найсерйозніших епізодів конфлікту стало обмеження роботи супутникового зв’язку, який українські військові використовують для керування безпілотниками, координації підрозділів та виконання інших завдань.

14–15 жовтня українські військові повідомили про порушення роботи терміналів. Спочатку проблема виглядала як технічний збій, однак згодом з’ясувалося, що встановлено швидкісне обмеження.

Ліміт швидкості терміналів

161 км/год

При перевищенні швидкості руху зв’язок може перериватися

Швидкість реактивних дронів РФ

400+ км/год

За оцінками, наведеними AP

Джерело: Associated Press, 16 жовтня.

Йдеться не про обмеження швидкості передавання даних для всіх українських користувачів Starlink, а передусім про втрату супутникового з’єднання, коли термінал рухається швидше встановленого порога.

Для української протиповітряної оборони це має особливе значення. Реактивні російські безпілотники можуть рухатися значно швидше за цей ліміт, тому обмеження створює труднощі для українських дронів-перехоплювачів.

Що встановило Reuters

15 жовтня Reuters опублікувало розслідування журналістів Ерін Банко та Грема Слеттері. За інформацією двох американських посадовців і одного західного чиновника, вказівка обмежити Starshield надійшла з Білого дому.

Водночас співрозмовники агентства не встановили, хто саме ініціював рішення. Високопоставлений американський чиновник заперечив, що особисто Трамп давав таке розпорядження. Сам президент США 16 жовтня також заперечив свою причетність.

Отже, існують три різні рівні інформації.

По-перше, обмеження справді виникло та вплинуло на військові операції — це підтверджують українські повідомлення й незалежні публікації AP та Reuters.

По-друге, Reuters отримало свідчення про походження розпорядження з американської адміністрації.

По-третє, персональна відповідальність Трампа і зв’язок рішення з вимогами припинити удари по російських НПЗ залишаються спірними.

Показово, що радник президента України з оборонних технологій Сергій Бескрестнов повідомив AP про переговори зі SpaceX і Пентагоном щодо скасування обмежень. Він також уточнив, що Starshield, який використовують українські військові, не забезпечує зв’язок для українських дронів, що атакують нафтопереробні заводи на території Росії.

Навіть без підтвердження політичного мотиву цей випадок демонструє вразливість України до рішень іноземного постачальника критично важливої військової інфраструктури.

Patriot: чому суперечка про ракети небезпечніша за дипломатичні заяви

Друга претензія Зеленського до Вашингтона стосується перехоплювачів для комплексів Patriot.

За словами президента України, американська сторона постачає приблизно 12 ракет на місяць — удвічі менше, ніж за попередньої адміністрації Джо Байдена.

Зеленський заявив, що частину закуплених озброєнь американці погодили до відправлення, але інша частина залишається без дозволу. Він вважає, що затримка має не технічні причини.

15 жовтня The Washington Post повідомила, що Україна практично вичерпала наявні ракети Patriot. Посилаючись на українського чиновника, газета навела дані про десять ракет станом на 7 жовтня, які згодом були використані під час російських атак. Інший співрозмовник повідомив про фактичне вичерпання запасів.

Чому навіть оплачене озброєння може не надійти

Механізм PURL (Prioritised Ukraine Requirements List) передбачає закупівлю країнами НАТО та партнерами американського озброєння для України.

Тобто коли Зеленський говорить про вже оплачені ракети, це не обов’язково означає оплату безпосередньо українським бюджетом. Значну частину фінансування забезпечують партнери.

За описом НАТО, союзники формують і оплачують пакети, США постачають озброєння, а Альянс координує процес. Американська сторона при цьому зберігає важливу роль у погодженні й фактичному виконанні постачань.

У вересні генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголошував, що PURL продовжує забезпечувати Україну критично важливими системами безперервно. У середині жовтня представник Альянсу також повідомляв The Washington Post, що перехоплювачі Patriot продовжують надходити, хоча українські джерела говорили про нерегулярність поставок.

Таким чином, суперечка стосується не лише самого існування поставок, а насамперед їхнього обсягу, ритмічності та відповідності бойовим потребам.

Для України критичним стає розрив між інтенсивністю російських атак і можливостями поповнювати запаси протиракет.

Дизельна угода з Росією: чому Трамп вимагає припинити удари по НПЗ

Питання російських нафтопереробних заводів стало центральним у новому загостренні між Києвом і Вашингтоном.

Україна використовує далекобійні безпілотники для ураження російської нафтопереробної та паливної інфраструктури. Такі операції мають на меті послабити економічні й логістичні можливості Росії продовжувати війну.

Адміністрація Трампа розглядає ситуацію також крізь призму світових цін на енергоносії.

9 жовтня Трамп оголосив про домовленість із путіним, яка передбачала тимчасове послаблення обмежень на російське пальне та постачання дизеля. Розслідування вказувало на обсяг понад 2,25 млн барелів дизельного палива, які Росія мала запропонувати американському та світовому ринкам.

Водночас економічні причини високих цін значно ширші за українські удари.

Ключовими чинниками енергетичної кризи стали війна США та Ізраїлю з Іраном, ураження енергетичних об’єктів і порушення судноплавства через Ормузьку протоку.

Тобто не можна обґрунтовано пояснювати загальне подорожчання дизельного палива винятково українською кампанією проти російських НПЗ.

Чому позиції США та України розходяться

Для Вашингтона додаткові обсяги дизеля можуть бути інструментом короткострокової стабілізації ринку.

Для Києва послаблення санкцій створює інший ризик: збільшення експортних надходжень Росії та зменшення економічного тиску на Кремль без відповідних поступок у питанні припинення війни.

Американська сторона пояснювала дизельну домовленість і сподіванням пом’якшити позицію Москви на переговорах. Українська сторона натомість побоюється, що Росія отримає економічні переваги, не змінюючи військової поведінки.

Це дві принципово різні моделі дипломатичного впливу: намагання стимулювати поступки через економічні вигоди та спроба домогтися їх за допомогою економічних обмежень.

Нова пропозиція Зеленського: ракети Patriot в обмін на припинення ударів

Найважливішою новою деталлю інтерв’ю Bloomberg стала конкретна пропозиція українського президента.

Зеленський повідомив, що готовий розглянути припинення атак на російську інфраструктуру, пов’язану з виробництвом дизельного палива, за умови збільшення поставок американських перехоплювачів Patriot.

У цій пропозиції простежується спроба поєднати американські економічні інтереси з українськими оборонними потребами.

Україна фактично пропонує Вашингтону обмін: обмеження частини своїх ударних операцій в обмін на підвищення захищеності українських міст.

Однак, за словами Зеленського, американська сторона хоче припинення атак без надання відповідної гарантії постачання ракет.

Важливо відрізняти цю пропозицію від іншої української ініціативи — взаємного припинення ударів по енергетиці, коли Росія зупиняє атаки на українські об’єкти, а Україна утримується від ударів по російській енергетичній інфраструктурі.

Тепер Зеленський порушив питання саме про американську компенсацію у вигляді протиракет.

Що показав попередній досвід «енергетичного перемир’я»

11 жовтня Трамп оголосив про досягнення енергетичного припинення вогню між Україною та Росією.

Проте практичні механізми контролю й виконання домовленості не були публічно визначені.

Українська сторона спочатку утримувалася від частини атак, але згодом відновила удари після продовження російських обстрілів.

18 жовтня Зеленський заявив, що за тиждень після оголошення Трампа Росія завдала 76 ударів по українському енергетичному та нафтогазовому сектору.

Це пояснює, чому Київ наполягає на конкретних умовах і взаємності.

Якщо Україна односторонньо припинить удари, не отримавши натомість гарантій захисту від російських ракет, баланс воєнних ризиків може змінитися не на її користь.

Чому Зеленський пов’язує загострення з виборами у США

Окремий політичний контекст — проміжні вибори до американського Конгресу, призначені на 3 листопада 2026 року.

Трамп перебуває під внутрішньополітичним тиском через зростання цін на пальне. Це підвищує значення рішень, які можуть вплинути на американський енергетичний ринок у короткостроковій перспективі.

Зеленський в інтерв’ю Bloomberg припустив, що після виборів характер відносин між Вашингтоном і Києвом може стати менш конфліктним.

Після голосування адміністрація Трампа може зберегти нинішній курс, переглянути окремі рішення або змінити умови переговорів. Підстав вважати будь-який із цих варіантів гарантованим наразі немає.

Показовою була й реакція всередині США. За повідомленнями Reuters, послаблення російських санкцій викликало невдоволення частини американських законодавців, зокрема республіканців, які підтримують продовження військової допомоги Україні.

Чи означає цей конфлікт, що США припиняють підтримку України

Попри гостру риторику, говорити про повне припинення американської допомоги станом на 19 жовтня було б неправильно.

Більше того, 18 жовтня Reuters повідомило про важливу зміну: після нетривалого переривання США відновили надання Україні розвідувальної інформації, необхідної для виявлення російських ракетних загроз.

Зеленський підтвердив відновлення співпраці в інтерв’ю NBC Meet the Press та подякував американській стороні.

Водночас Трамп раніше стверджував, що обмін розвідувальними даними не припинявся.

Міністр фінансів США Скотт Бессент також наголосив, що Вашингтон продовжує надавати Україні розвідувальну підтримку та забезпечує продаж озброєнь іншим державам для подальшої передачі Києву.

Він представив позицію адміністрації як прагнення завершити війну шляхом переговорного врегулювання, а не досягнення Україною суто військової перемоги.

Таким чином, офіційна американська позиція не зводиться до припинення будь-якої співпраці з Україною.

Проте відновлення одного каналу підтримки не розв’язує інших проблем — обмеження Starshield і невизначеності щодо обсягів озброєнь.

Переговори також не припинилися

За даними Bloomberg, Зеленський продовжує контакти зі Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером.

18 жовтня AP повідомило, що український президент обговорив із ними результати переговорів, які відбулися 9 жовтня в Маямі, та подальші дипломатичні кроки.

Це свідчить про збереження переговорного каналу навіть після публічних звинувачень.

Три можливі сценарії для України

Подальший розвиток конфлікту залежатиме не стільки від публічних заяв президентів, скільки від конкретних рішень щодо військових постачань, супутникового зв’язку, санкцій і переговорних умов.

Сценарій 1. Часткове відновлення домовленостей

Вашингтон погоджує додаткові поставки перехоплювачів, усуваються обмеження Starshield, а сторони домовляються про прийнятні умови щодо ударів по енергетичній інфраструктурі. Це могло б знизити напруженість без повного усунення політичних розбіжностей.

Сценарій 2. Вибіркова американська підтримка

Сполучені Штати зберігають розвідку й окремі поставки озброєнь, але використовують погодження нових партій або технологічних послуг як інструменти переговорів. Україні доводиться нарощувати європейське фінансування, створювати резервні канали зв’язку й шукати додаткові джерела боєприпасів.

Сценарій 3. Подальше погіршення відносин

Затримки ракет посилюються, обмеження супутникових систем залишаються, а координація розвідки знову ускладнюється. За такого розвитку подій зростають ризики для протиповітряної оборони, військових операцій і стійкості енергетичної системи взимку.

Чи є підстави говорити про примус до капітуляції

Поняття капітуляції має конкретний політичний і військовий зміст. Воно означає згоду на припинення спротиву або прийняття умов противника, які істотно обмежують можливість держави самостійно визначати свою безпеку.

Саме по собі американське прагнення до переговорного врегулювання не є доказом наміру примусити Україну до капітуляції.

Проте вимоги обмежити українські військові дії на тлі можливого скорочення оборонної підтримки об’єктивно порушують питання про співвідношення сил на майбутніх переговорах.

Для оцінки подальших дій США важливими будуть перевірювані показники: фактичне постачання перехоплювачів, відновлення нормальної роботи військового супутникового зв’язку, безперервність розвідки та наявність взаємних, а не односторонніх умов припинення ударів.

Що насправді стоїть на кону

Інтерв’ю Зеленського Bloomberg зафіксувало серйозну кризу довіри між Києвом і Вашингтоном. Водночас це ще не означає остаточного розриву: американська розвідувальна підтримка відновлена, поставки озброєнь через PURL формально тривають, а дипломатичні контакти зберігаються.

Центральна проблема полягає в іншому. Україна залежить від рішень США одразу в кількох критичних сферах — протиракетній обороні, супутниковому зв’язку та розвідці. Тому навіть вибіркові обмеження можуть мати наслідки, що виходять за межі двосторонніх політичних суперечок.

Окремою проблемою залишається відмінність між американською та українською переговорними логіками. Адміністрація Трампа заявляє про необхідність швидшого врегулювання, тоді як Київ наполягає, що припинення бойових дій без надійних гарантій безпеки може залишити Росії можливість відновити агресію.

Подальший розвиток подій покаже, чи вдасться узгодити ці підходи.

Найсуттєвішим результатом для України буде не зміна дипломатичної риторики, а відновлення передбачуваних оборонних поставок, повноцінного військового зв’язку й домовленостей, які не передбачають одностороннього послаблення її обороноздатності.

Вверх