Вашингтон вивчає можливість обмеженої взаємної деескалації навколо енергетики, електромереж, зернових перевезень та експорту нафти й газу. Для України така домовленість могла б знизити ризики п’ятої воєнної зими. Але поки немає ані російської згоди, ані списку захищених об’єктів, ані механізму контролю. Ранковий удар по Києву показав, наскільки великою залишається дистанція між дипломатичними ідеями та реальною тишею.
Сполучені Штати намагаються повернути переговори між Україною та Росією до активної фази, але паралельно тестують менш амбітний сценарій: якщо швидко домовитися про завершення війни неможливо, спробувати принаймні не допустити різкої ескалації протягом майбутньої зими.
Саме так випливає з інтерв’ю Володимира Зеленського Axios після переговорів у Києві зі спеціальними представниками президента США Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. За словами Зеленського, серед ідей, які зараз обговорюються, є взаємні кроки щодо енергетичних об’єктів, електроенергетичної інфраструктури, зернових перевезень, а також експорту нафти й газу. Американська концепція, за його словами, поєднує два завдання: відновити переговорний процес і спробувати зробити майбутню зиму менш руйнівною, ніж попередні.
Але це принципове застереження: ніякої готової «зимової угоди» зараз немає. Не оприлюднено документа, переліку об’єктів, на які сторони погодилися б не нападати, строків дії такого режиму чи механізму перевірки порушень. Американські посадовці, яких цитує Axios, також визнають, що наразі невідомо, чи взагалі можливо узгодити інтереси Києва й Москви до початку зими.
Тому йдеться радше про спробу побудувати обмежений режим взаємного стримування, який міг би існувати паралельно з бойовими діями на фронті та ширшими переговорами про завершення війни.
Американці знову їздять між Москвою і Києвом
Нинішня дипломатична активність почалася з чергової спроби Вашингтона розблокувати переговори, які фактично зависли на кілька місяців.
5 вересня Віткофф і Кушнер провели понад три години на переговорах із путіним у Москві. Кремль назвав зустріч «корисною», але не повідомив про жодний прорив. Американські представники після цього вирушили до Києва, де зустрілися із Зеленським та українською командою.
Зеленський після переговорів говорив про необхідність саме «перезапустити» переговорний процес. За його словами, американські посередники передали сигнал, що російська сторона нібито готова обговорювати подальші кроки.
Київ ставиться до цього обережно. Причина очевидна: дипломатичні заяви Москви поки не супроводжуються зниженням інтенсивності війни.
Кремль зі свого боку 7 вересня заявив лише, що не виключає відновлення тристоронніх переговорів за участю України, Росії та США. Водночас речник Кремля Дмитро Пєсков назвав передчасними розмови про конкретну дату або місце зустрічі та не розкрив зміст американських пропозицій.
Тобто навіть готовності Москви саме до «зимового пакета» публічно поки не підтверджено.
Що на практиці може означати «зимова деескалація»
Найважливіша відмінність цієї ідеї від повного припинення вогню полягає у масштабі.
Не йдеться про зупинку бойових дій на всій лінії фронту. Не йдеться і про політичне врегулювання питань територій, гарантій безпеки чи післявоєнного устрою.
Потенційно США намагаються знайти кілька сфер, у яких і Україна, і Росія мають достатньо сильний інтерес, щоб тимчасово обмежити удари одна проти одної.
Енергетичні об’єкти та електромережі
Для України це найочевидніший компонент.
Росія систематично використовує удари по генерації, підстанціях, мережах і газовій інфраструктурі як один із головних інструментів зимового тиску. Масштабні кампанії проти енергосистеми призводили до аварійних відключень електроенергії, проблем із теплопостачанням та необхідності значних витрат на відновлення й закупівлю обладнання.
У вересні українська влада вже попереджала про підготовку Росією нової хвилі ударів по енергетичній інфраструктурі. На початку місяця російські атаки, зокрема, пошкоджували енергетичні об’єкти в Одеській області та спричиняли масштабні відключення.
Тому для Києва потенційна домовленість про ненапад на електростанції, підстанції, мережі та інші об’єкти могла б суттєво зменшити ризики зимового сезону.
Але для цього потрібно буде визначити, що саме вважати захищеним енергетичним об’єктом. Це далеко не технічна дрібниця.
Електростанція може забезпечувати одночасно цивільних споживачів і підприємства оборонної промисловості. Підстанції живлять залізницю, якою перевозяться як пасажири, так і військові вантажі. Нафтобази та газосховища мають одночасно цивільне й стратегічне значення.
Без погодженого переліку об’єктів сторони можуть дуже швидко перейти до взаємних звинувачень у тому, що атакована інфраструктура нібито не підпадала під домовленість.
Чому Росія теж має що втрачати
На відміну від перших років повномасштабної війни, потенційна домовленість щодо енергетики вже не є односторонньо вигідною лише Україні.
Українські далекобійні безпілотники й ракети дедалі частіше атакують російські НПЗ, нафтобази, термінали та іншу інфраструктуру, пов’язану з експортом енергоресурсів.
Reuters повідомляв, що українська кампанія проти російської енергетики та логістики вже змушувала Москву вводити обмеження на експорт дизельного пального та ускладнювала судноплавство поблизу Азовського моря. Київ пояснює такі удари прагненням скоротити ресурси, які Росія може використовувати для фінансування війни.
Саме ця взаємна вразливість і створює потенційний простір для торгу.
Логіка може виглядати так: Росія обмежує удари по українській електроенергетиці, а Україна — певні типи ударів по російській нафтовій та газовій інфраструктурі.
Зеленський фактично описав цю взаємозалежність Axios: Україна відповідає на удари по своїй електроенергетиці ударами, які ускладнюють Росії продаж нафти й газу.
Проте тут особливо важливо не робити наступного кроку без доказів.
Згадка про «експорт нафти й газу» не означає, що США вже пропонують послаблення санкцій проти російського енергетичного сектору. Axios цього не повідомляє.
Йдеться про ідеї «навколо» експорту. Це може означати, наприклад, обмеження фізичних атак на НПЗ, термінали, трубопроводи або танкерну логістику. Питання санкцій — окрема й значно складніша тема.
Навпаки, Зеленський продовжує закликати Вашингтон посилювати економічний тиск на Москву, вважаючи скорочення російських доходів одним із головних важелів переговорів.
Зерно і Чорне море можуть стати другим блоком угоди
Інший потенційний компонент — зернові перевезення.
Це питання знову стало гострим через ескалацію ударів у Чорному морі. Росія атакує українські порти та логістичну інфраструктуру, а Україна посилила удари по об’єктах, пов’язаних із російським експортом нафти й зерна.
На початку вересня Reuters описував різке зростання ризиків для комерційного судноплавства: торговельні кораблі в Чорному морі почали встановлювати імпровізований захист від дронів, а кілька суден зазнали серйозних пошкоджень. Туреччина на цьому тлі знову закликає повернутися до режиму безпечного експорту продовольства.
Тому потенційна домовленість могла б охоплювати не тільки зернові термінали, а й порти, морські маршрути та цивільні судна.
Це мало б значення далеко за межами України та Росії. Перебої з експортом зерна впливають на світові ціни, а особливо — на країни Африки й Близького Сходу, залежні від чорноморського продовольства.
Але тут Вашингтон уже має досвід того, як швидко така схема може загрузнути в політичних умовах.
Уже пробували у 2025 році — і система не витримала
Найближчий прецедент нинішньої американської ідеї виник у березні 2025 року.
Тоді США після окремих переговорів з Україною та Росією оголосили про домовленості щодо тимчасового припинення атак на енергетичну інфраструктуру. Російська сторона повідомляла, що 30-денний мораторій мав охоплювати електростанції, нафтопереробні заводи, трубопроводи, сховища пального, насосні станції, об’єкти атомної та гідроенергетики.
Паралельно обговорювався режим безпечного судноплавства у Чорному морі.
Але практична реалізація швидко зіткнулася з проблемами. Україна й Росія звинувачували одна одну в порушеннях енергетичної домовленості, а Москва прив’язала запуск чорноморського компонента до виконання низки економічних вимог, зокрема полегшення платежів та обслуговування російського аграрного експорту. Серед російських вимог було й повернення Россільгоспбанку до SWIFT — крок, для якого була потрібна участь європейських держав.
Цей досвід показує головну проблему будь-якої нової зимової домовленості: оголосити про ненапад значно простіше, ніж створити систему, за якої сторони однаково розуміють правила й мають стимули їх виконувати.
Коротка пауза навколо Києва і Москви вже показала межі такого формату
Фактично невеликий експеримент із локальною деескалацією відбувся вже під час нинішнього раунду дипломатії.
5 вересня Зеленський заявив, що Україна готова на час роботи американських посередників утримуватися від повітряних ударів по Москві та очікує від Росії аналогічного утримання від ударів по Києву. Йшлося про період до завершення понеділка, 7 вересня.
Пауза справді тривала кілька днів.
А вже в ніч на 8 вересня після завершення візиту американських посередників Росія знову атакувала Київ дронами та ракетами.
За даними Reuters на момент публікації, у столиці загинули 5 людей, ще 25 були поранені. Удари пошкодили житлові будинки, школу, медичний заклад та інші об’єкти. Російські атаки також охопили інші регіони України.
Українські Повітряні сили повідомляли про перехоплення більшості крилатих ракет і значної кількості дронів, але проблема балістичних ракет залишається особливо складною для системи ППО.
Цей епізод не означає, що майбутня ширша домовленість неможлива. Але він демонструє її слабке місце: тимчасове утримання від певного виду ударів може припинитися буквально за години після закінчення погодженого строку, якщо воно не вбудоване в ширший механізм.
Окремо від переговорів США готують Україні «зимовий пакет»
Ще одна важлива частина нинішніх американсько-українських консультацій — допомога Україні пережити зиму навіть у тому випадку, якщо домовитися з Росією не вдасться.
Зеленський повідомив Axios про окремий «зимовий пакет», який має включати засоби протиповітряної оборони та енергетичну підтримку. Серед компонентів він окремо назвав постачання LNG — скрапленого природного газу.
Це принципова деталь.
Вашингтон фактично розглядає два паралельні сценарії.
Перший — дипломатично скоротити загрозу для української енергетики.
Другий — підготувати Україну до ситуації, коли Росія від такого обмеження відмовиться або порушить його.
Тому додаткові системи ППО, ракети-перехоплювачі, обладнання для енергетики, резервні потужності та газ стають не альтернативою дипломатії, а страховкою на випадок її провалу.
Ранковий удар 8 вересня лише посилив актуальність цього підходу.
Що потрібно погодити, перш ніж можна буде говорити про реальну угоду
Найважливіша частина майбутніх переговорів може бути не політичною, а технічною.
У разі серйозного переходу до «зимової деескалації» сторонам доведеться домовитися щонайменше про те, які саме об’єкти підпадають під заборону ударів, чи охоплює вона лише електроенергетику або також нафту, газ і порти, чи стосується домовленість тільки ударів ракетами й дронами, як фіксуватимуть порушення та хто визначатиме винну сторону.
Не менш складне питання — наслідки порушення.
У березневій моделі 2025 року російська сторона прямо заявляла, що порушення мораторію однією стороною звільняє іншу від зобов’язань. Така конструкція робить угоду надзвичайно вразливою: один спірний удар може фактично знищити весь режим.
Окремо потрібно буде визначити статус морських перевезень. Якщо захищаються зернові судна — треба буде встановити, як відрізняти комерційні операції від військової логістики, чи поширюються гарантії на порти та термінали й хто контролюватиме виконання правил у Чорному морі.
Поки цих відповідей немає.
І головні питання війни нікуди не зникли
Навіть успішна зимова домовленість не вирішила б основних політичних суперечностей.
США досі намагаються зблизити позиції сторін щодо територій, гарантій безпеки, параметрів можливого припинення вогню та майбутньої системи безпеки України.
Reuters повідомляв, що фундаментальні розбіжності залишаються: Москва продовжує висувати територіальні й політичні вимоги, які Київ відкидає, тоді як Україна наполягає на надійних гарантіях безпеки.
Тому зимова деескалація може розглядатися лише як проміжний рівень домовленості.
Її потенційна логіка — не «спочатку вирішити війну, а потім припинити удари», а навпаки: спробувати домовитися про кілька обмежених кроків, які зменшать інтенсивність конфлікту й створять простір для складніших переговорів.
Проте так само можливий і протилежний сценарій: сторони використовують тимчасову паузу лише для підготовки до наступної фази війни, не змінюючи своїх стратегічних цілей.
Чому Вашингтон поспішає саме зараз
Зеленський вважає вересень і жовтень своєрідним дипломатичним вікном перед зимою.
За його словами, США після візитів Віткоффа і Кушнера мають продовжити консультації з Україною та європейськими партнерами, а одним із можливих майданчиків для наступних зустрічей може стати Нью-Йорк під час Генеральної асамблеї ООН.
81-ша сесія Генеральної асамблеї відкривається 8 вересня, а загальні дебати високого рівня відбудуться в Нью-Йорку з 22 вересня до 2 жовтня. Це створює природне дипломатичне вікно для серії зустрічей американської, української та європейської сторін.
Водночас Зеленський допускає і новий тристоронній раунд США–Україна–Росія.
Але рішення щодо нього поки немає.
Кремль також не виключив такого формату, проте 7 вересня наголосив, що говорити про місце й дату ще зарано.
Три сигнали покажуть, чи дипломатична ідея перетворюється на угоду
Зараз головне — не сам факт розмов про енергетику.
Про обмежені перемир’я сторони говорили й раніше.
Справжнім переходом на новий рівень стануть три речі: поява однаково сформульованих зобов’язань Києва і Москви, конкретний перелік захищених об’єктів та механізм контролю за порушеннями.
Поки цього немає, правильніше говорити не про «енергетичне перемир’я», а про американську спробу сконструювати пакет зимової деескалації.
Він потенційно може бути значущим для України. Навіть кілька місяців без систематичних ударів по генерації та електромережах дали б енергетикам значно більше можливостей утримувати систему, знизили б потребу в аварійних відключеннях і зменшили б російський тиск на цивільне населення.
Для Москви ціною такого режиму потенційно могла б стати більша безпека власної нафтової, газової та експортної інфраструктури.
Саме тому у Вашингтона теоретично є предмет для торгу.
Але нинішня дипломатія ще перебуває на попередньому етапі. Немає російської публічної згоди на запропоновані правила, немає підписаного документа і немає гарантій, що Москва готова відмовитися від зимових ударів як інструменту тиску.
Масований удар по Києву 8 вересня — відразу після короткої паузи, пов’язаної з візитом американських посередників, — показує цю суперечність особливо чітко.
США намагаються створити правила зимової деескалації. Але поки сторони обговорюють правила, війна продовжується за старими правилами.
